What do you think?
Rate this book
Темрява
Після об’ємистого мультижанрового роману «Aurora Borealis» Максим Гах створює майстерну концептуальну збірку оповідань, об’єднаних лейтмотивом тривоги й непевності, що густою тінню лягають на звичний триб життя. Партійний функціонер, відряджений до чужих країв нести вогонь революції, стикається з прадавніми похмурими силами. Спустошена біологічною зброєю Європа вибирає між останньою битвою та втечею до іншого світу. Врешті, прихід цілком конкретної темряви, боронити світ від якої змушені звичайні люди.
Кожне з цих оповідань забарвлене виразним настроєм наших складних і невідрадних днів, химерно й непередбачувано віддзеркалених у калейдоскопі альтернативних світів. Адже завжди і всюди життя є боротьбою за право на існування, і навіть у найсвітліші часи темрява повністю не зникає, терпляче очікуючи нагоди повернутися.
Світи, описані в цих оповіданнях, дуже близькі нам, вони існують поруч із нашим власним світом, та все ж відрізняються від нього. Десь на зміну кіно прийшли фантазії режисерів, які в режимі реального часу транслюються глядачам у свідомість, занурюючи тих у інші, глибоко особисті реальності. Десь знайома нам історія зазнає коректив, холодна війна точиться між іншими блоками, і цивілізація ще більше наблизилася до глобальної катастрофи. А десь людині протистоїть не людина, а саме небуття, що насувається, поволі захоплюючи й розчиняючи в собі все знайоме і звичне.
Кожна з цих історій має свій особливий час і місце, а також свого анонімного оповідача. Втім, їх об’єднує тривожне відчуття загрози — іноді прихованої, іноді цілком відкритої, — яка нависає над життям. Відчуття, що, на жаль, сьогодні усім нам таке знайоме.
Кожне з цих оповідань забарвлене виразним настроєм наших складних і невідрадних днів, химерно й непередбачувано віддзеркалених у калейдоскопі альтернативних світів. Адже завжди і всюди життя є боротьбою за право на існування, і навіть у найсвітліші часи темрява повністю не зникає, терпляче очікуючи нагоди повернутися.
Світи, описані в цих оповіданнях, дуже близькі нам, вони існують поруч із нашим власним світом, та все ж відрізняються від нього. Десь на зміну кіно прийшли фантазії режисерів, які в режимі реального часу транслюються глядачам у свідомість, занурюючи тих у інші, глибоко особисті реальності. Десь знайома нам історія зазнає коректив, холодна війна точиться між іншими блоками, і цивілізація ще більше наблизилася до глобальної катастрофи. А десь людині протистоїть не людина, а саме небуття, що насувається, поволі захоплюючи й розчиняючи в собі все знайоме і звичне.
Кожна з цих історій має свій особливий час і місце, а також свого анонімного оповідача. Втім, їх об’єднує тривожне відчуття загрози — іноді прихованої, іноді цілком відкритої, — яка нависає над життям. Відчуття, що, на жаль, сьогодні усім нам таке знайоме.
322 pages, Hardcover
Published October 1, 2025
1 person is currently reading
26 people want to read
About the author
Максим Гах
7 books79 followersАвтор роману «Aurora Borealis», збірок оповідань «Прогулюючись пустелею» та «Темрява». У творчості поєднує елементи наукової фантастики, альтернативної історії та магічного реалізму.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
October 22, 2025
Дочитав тільки що.Вирішив одразу написати відгук. Здається мені( точно не здається), що Гах стає для мене автопокупним. Якась екзистенціальна фантастика виходить у автора, залишаючи післясмак якоїсь ностальгічної порожнечі або темряви, як у ГГ з однойменного оповідання збірки. Всі оповідання різні за стилем. Це може бути альтернативна історія, може бути фантастика, але кожне було неймовірно цікаво читати. Це схоже на те, як ти приходиш на фільм посеред сеансу і спочатку нічого не розумієш, але режисерська робота на вищому рівні, і актори грають пречудово(не як на СТБ), і ти не помічаєш як вже кінець фільму( за це я не люблю маленьку форму оповідань). Дійсно, деякі оповідання нагадують "Чорне дзеркало". Оповідання " Крізь терни",взагалі, якесь кафкіанське. Коротше, Максим Гах грає зі стилями і темами оповіданнь, і робить це майстерно. Досить! Читайте і великі і малі:) не пожалкуєте!
P.s. Заходьте на мій ютубчик "Євген Керуак". Скоро зніму відео про цю книжку, або про книжки автора.
P.s. Заходьте на мій ютубчик "Євген Керуак". Скоро зніму відео про цю книжку, або про книжки автора.
January 10, 2026
Хочу сказати, що мені надзвичайно сподобалося, як грамотно побудована ця збірка - перше та останнє оповідання (чи може навіть невеличкі повісті) тут найкращі.
Перше - задає тон, і одразу справляє враження. Останнє - що дало назву збірці, гідно завершує її, причому на рівні сенсів перегукуючись із першим. Чудовий вибір, хочеться тепер всім показувати та рекомендувати.
Що іще сподобалося - тема збірки. На перший погляд "Темрява" виглядає таким трішечки хаотичним авторським доробком, зібраним під однією палітуркою, різні жанри, різні сенси, однак насправді тут дійсно все дуже послідовно та логічно. Темрява - це не просто назва останнього оповідання, це дійсно такий собі об'єднуючий мотив всіх історій, бо в кожній з них темрява в певний момент відіграє свою роль.
І - Максим Гах дійсно добре пише. Я не можу сказати, що вподобала всі оповідання, одне мене трішки розчарувало, ще одне - лишило по собі певний жаль від класної, але недореалізованої ідеї - але всі вони хорошо написані. Їх приємно читати, приємно, коли автор дає читачеві всі можливості та інструменти, щоб уявити собі придуману ним історію.
Ну і традиційно трішки скажу про кожне з оповідань.
Magister Ludi - моє улюблене у цій збірці. Фантастичне оповідання з часів майбутнього, про жінку, чий професійний хист - розповідати, точніше показувати історії - і вона це власне і робить. Тільки історія її - зовсім не така, як очікувалося. Фінал взагалі перехоплює подих, він ідеальний.
"Крізь терни" мав всі шанси отримати таку ж високу оцінку, як і Magister Ludi. В нього дуже класний та страшний антураж, сходження совку, похмурі стрьомні сторінки нашої історії, один фанатик, одержимий ідеєю нести партійне світло "у темні маси", селище, що дихає ворожістю до будівників комунізму, моторошні містичні сили. Але - на жаль, воно мені здалося трохи не до кінця продуманим, саме в останній третині оповіді. Хоча все одне воно класне, я б хотіла побачити його розгорнутим до роману.
"Закони гір" - попри те, що мені цілком зрозумілий задум автора - про природу насильства та внутрішньої темряви, в сухому залишку історія все одне буквально зводиться до того, що На жаль.
"Дівчина з Іпанеми" тут з тих, що мене зачепило найменше. Воно гарно написане, тут є притаманий авторові такий таємничий флер, коли він грається з жанрами та епохами та іноді майже неможливо зрозуміти, до якої реальності занурюєшся, із такими дрібними деталями-артефактами, що дражнять сприйняття. Але порівняно із іншими історіями збірки йому точно не вистачило "родзинки".
"Останній світ" - це теж було добре. Відчуття апокаліпсісу, що насувається, але при цьому то ще не він, ще не згасла надія все виправити та врятувати. Такий собі маргінальний світ, світ на межі, який поки що відмовляється визнавати свій кінець, але потайки майже всі все розуміють. І так, тут теж відмінний фінал, дуже зрозумілий насправді, дуже егоїстичний.
"Темрява" - останнє оповідання, і я вже в цілому про нього сказала на початку, це дуже гідне завершення - бо розбирати враження тут буде дещо спойлерним, це краще прочитати та відчути, не маючи жодних підказок. Та саме його, можливо, читати найскладніше, бо попри вигадану там реальність мабуть саме воно напряму розповідає про наше життя, і це може бути непросто сприйняти.
І чудова стилізація, я в захваті, як це взагалі створено.
Перше - задає тон, і одразу справляє враження. Останнє - що дало назву збірці, гідно завершує її, причому на рівні сенсів перегукуючись із першим. Чудовий вибір, хочеться тепер всім показувати та рекомендувати.
Що іще сподобалося - тема збірки. На перший погляд "Темрява" виглядає таким трішечки хаотичним авторським доробком, зібраним під однією палітуркою, різні жанри, різні сенси, однак насправді тут дійсно все дуже послідовно та логічно. Темрява - це не просто назва останнього оповідання, це дійсно такий собі об'єднуючий мотив всіх історій, бо в кожній з них темрява в певний момент відіграє свою роль.
І - Максим Гах дійсно добре пише. Я не можу сказати, що вподобала всі оповідання, одне мене трішки розчарувало, ще одне - лишило по собі певний жаль від класної, але недореалізованої ідеї - але всі вони хорошо написані. Їх приємно читати, приємно, коли автор дає читачеві всі можливості та інструменти, щоб уявити собі придуману ним історію.
Ну і традиційно трішки скажу про кожне з оповідань.
Magister Ludi - моє улюблене у цій збірці. Фантастичне оповідання з часів майбутнього, про жінку, чий професійний хист - розповідати, точніше показувати історії - і вона це власне і робить. Тільки історія її - зовсім не така, як очікувалося. Фінал взагалі перехоплює подих, він ідеальний.
"Крізь терни" мав всі шанси отримати таку ж високу оцінку, як і Magister Ludi. В нього дуже класний та страшний антураж, сходження совку, похмурі стрьомні сторінки нашої історії, один фанатик, одержимий ідеєю нести партійне світло "у темні маси", селище, що дихає ворожістю до будівників комунізму, моторошні містичні сили. Але - на жаль, воно мені здалося трохи не до кінця продуманим, саме в останній третині оповіді. Хоча все одне воно класне, я б хотіла побачити його розгорнутим до роману.
"Закони гір" - попри те, що мені цілком зрозумілий задум автора - про природу насильства та внутрішньої темряви, в сухому залишку історія все одне буквально зводиться до того, що На жаль.
"Дівчина з Іпанеми" тут з тих, що мене зачепило найменше. Воно гарно написане, тут є притаманий авторові такий таємничий флер, коли він грається з жанрами та епохами та іноді майже неможливо зрозуміти, до якої реальності занурюєшся, із такими дрібними деталями-артефактами, що дражнять сприйняття. Але порівняно із іншими історіями збірки йому точно не вистачило "родзинки".
"Останній світ" - це теж було добре. Відчуття апокаліпсісу, що насувається, але при цьому то ще не він, ще не згасла надія все виправити та врятувати. Такий собі маргінальний світ, світ на межі, який поки що відмовляється визнавати свій кінець, але потайки майже всі все розуміють. І так, тут теж відмінний фінал, дуже зрозумілий насправді, дуже егоїстичний.
"Темрява" - останнє оповідання, і я вже в цілому про нього сказала на початку, це дуже гідне завершення - бо розбирати враження тут буде дещо спойлерним, це краще прочитати та відчути, не маючи жодних підказок. Та саме його, можливо, читати найскладніше, бо попри вигадану там реальність мабуть саме воно напряму розповідає про наше життя, і це може бути непросто сприйняти.
І чудова стилізація, я в захваті, як це взагалі створено.
January 18, 2026
Оце так знахідка.
Максим в своїх фантастичних світах через абсолютно різні сюжети і героїв виокремлює, виділяє такі болючі, чутливі зони, зачіпає страхи і тривоги зрозумілі всім нам (як українцям) прямо зараз. Причому робить це не "в лоб", а тонко, маскуючи за фантастичними-пригодницькими декораціями архетипи, які турбують, лякають, змушують думати і відчувати: загадкова темрява, навала з півночі, загрози, війна, катастрофа.
Звісно не всі оповідання сподобалися однаково.
Перше "Magister Ludi" - зайшло найбільше. Моя улюблена кіберпанківська "обгорточка", за якою приховано дещо глибоке. Так само як і фінальне оповідання "Темрява" - де показані рефлексії звичайної пересічної людини, яка не по своїй волі була вибрана, щоб протистояти навалі темряви, бо "хтось має це робити".
Всі оповідання мають "темний" і турбуючий характер, веселощів тут не буде, на що прозоро вказує назва збірки. Але прочитав на одному подиху.
Більшу частину тексту прочитав в блекаутах, тож відчуття зануреності було максимальне.
Раджу книгу всім.
Максим в своїх фантастичних світах через абсолютно різні сюжети і героїв виокремлює, виділяє такі болючі, чутливі зони, зачіпає страхи і тривоги зрозумілі всім нам (як українцям) прямо зараз. Причому робить це не "в лоб", а тонко, маскуючи за фантастичними-пригодницькими декораціями архетипи, які турбують, лякають, змушують думати і відчувати: загадкова темрява, навала з півночі, загрози, війна, катастрофа.
Звісно не всі оповідання сподобалися однаково.
Перше "Magister Ludi" - зайшло найбільше. Моя улюблена кіберпанківська "обгорточка", за якою приховано дещо глибоке. Так само як і фінальне оповідання "Темрява" - де показані рефлексії звичайної пересічної людини, яка не по своїй волі була вибрана, щоб протистояти навалі темряви, бо "хтось має це робити".
Всі оповідання мають "темний" і турбуючий характер, веселощів тут не буде, на що прозоро вказує назва збірки. Але прочитав на одному подиху.
Більшу частину тексту прочитав в блекаутах, тож відчуття зануреності було максимальне.
Раджу книгу всім.
January 9, 2026
«темрява — то річ не гостра і не тверда, а щось таке вʼязке, плинне... Відтак мене страшило більш не те, що постало передо мною тут і тепер, а що те побачене зробить зо мною згодом, чим відкладеться в мені й на кого мене перемінить».
Це збірка оповідань, в кожному з яких є своя «темрява». Десь ця темрява вже в минулому і проявляється своїми відголосками, десь вона тут і зараз, десь вона видніється на горизонті.
Усі події, світи та герої вигадані - але дуже близькі нашому контексту водночас. Мабуть, тому історії так захоплюють і зʼявляється дуже сильне бажання позитивного фіналу.
Купувала цю книжку, щоб познайомитись з автором і вирішити, чи хочу братися за Aurora Borealis.
Вирішила.
Хочу.
Це збірка оповідань, в кожному з яких є своя «темрява». Десь ця темрява вже в минулому і проявляється своїми відголосками, десь вона тут і зараз, десь вона видніється на горизонті.
Усі події, світи та герої вигадані - але дуже близькі нашому контексту водночас. Мабуть, тому історії так захоплюють і зʼявляється дуже сильне бажання позитивного фіналу.
Купувала цю книжку, щоб познайомитись з автором і вирішити, чи хочу братися за Aurora Borealis.
Вирішила.
Хочу.
October 6, 2025
Як завжди, першою відкриваю відгуки на книгу Максима. Чому? Бо, здається, я завжди читаю їх першою :)
Це дуже незвична для мене збірка оповідань — темних, сумних, дивних, а подекуди навіть смішних і абсурдних. Їхня особливість у тому, як вони віддзеркалюють наші сьогоднішні складні реалії через альтернативні історії та уявні світи (а це болючий досвід).
Після прочитання в голові з’явилася лише одна асоціація — серіал «Чорне дзеркало». І, здається, це найвлучніше порівняння. Тому щиро рекомендую до прочитання — особливо у ці холодні, сірі, осінні вечори.
Це дуже незвична для мене збірка оповідань — темних, сумних, дивних, а подекуди навіть смішних і абсурдних. Їхня особливість у тому, як вони віддзеркалюють наші сьогоднішні складні реалії через альтернативні історії та уявні світи (а це болючий досвід).
Після прочитання в голові з’явилася лише одна асоціація — серіал «Чорне дзеркало». І, здається, це найвлучніше порівняння. Тому щиро рекомендую до прочитання — особливо у ці холодні, сірі, осінні вечори.
December 30, 2025
Отримала читацький екстаз і від майстерності автора, сюжету, характерів героїв.
Попала ця книжка в руки під час відпочинку на віддаленій фермі , де тиша і спокій , тобто саме час для апокаліпсичної літератури, що і надало ще більшої гостроти.
Попала ця книжка в руки під час відпочинку на віддаленій фермі , де тиша і спокій , тобто саме час для апокаліпсичної літератури, що і надало ще більшої гостроти.
January 10, 2026
просто неймовірно! це 10/10. оповідання, від яких неможливо відірватись, які затягують у свої незнайомі, похмурі світи, закручують в неймовірних історіях і залишають з тривогою, подивом, захопленням. я в шоці від того, наскільки майстерного автора я для себе відкрила
Displaying 1 - 8 of 8 reviews