Рік Шершня

by Vasyl Shkliar, Василь Шкляр

Загадковий незнайомець телефонує до письменника з пропозицією показати йому загублену скарбову печеру, де колись зустрічалися гетьман Мазепа та шведський король Карл ХІІ. Заінтригований автор вирушає в дорогу, де зрештою знаходить неймовірний скарб: сучасний партизан передає йому давній рукопис спогадів свого діда про повстанську боротьбу проти московських окупантів у 20-х роках минулого століття.

Колишнє й сучасне сплітається в містичний клубок, де ми побачимо реінкарнацію тодішніх повстанців у їхніх онуках і правнуках. Але це, як завжди в романах Василя Шкляра, реальна містика, де навіть за таємницями несамовитого кохання стоїть пронизлива правда, якої не вигадаєш.

496 pages, Hardcover

Published September 1, 2025

About the author

Vasyl Shkliar (born 10 June 1951, Hanzhalivka, Lysianka Raion, Cherkasy Oblast) is a Ukrainian writer and political activist. He is one of the most well known and widely read, contemporary Ukrainian authors. Some literary observers have even named him the “Father of the Ukrainian Bestseller”. The Committee of the Shevchenko National Prize declared him a Shevchenko Prize Laureate in 2011. Among his most well-known works are novels “Raven” (alternate English title "Raven's Way", 2009 , English translation - 2013, 2015), Marusia (2014), and "Black sun" (2015).

Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Vasyl Shkliar.

For works of Shkliar originally published in Ukrainian, please add both this English profile (as a first author) as well as his Ukrainian-language profile (as a second author): Василь Шкляр

For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Shkliar, please add both this English profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Василь Шкляр (as a third author)

Reviews

[Igor Mogilnyak · Rating 5 out of 5]

4,5⭐️

Шкляр це База.

Повʼязано багато чого якщо не все з «Лісовою піснею» Українки (всі моменти у сюжеті з нею класні). На жаль😬, я не читав пісню, і скоріш якісь моменти із сюжету у цій книзі перегукуються (ці моменти я не вловив). Як завжди у кінці всі лінії зʼєднуються і вся картина стає цілісною. Лінія Варвари і ОлександЕра - сподобалась найбільше, прям магія якась. Тема війни і наша боротьба тут також головна лінія сюжету - про це Шкляр писав і ще багато класного напише.

[Oleksii Pedorenko · Rating 5 out of 5]

Вміє писати пан Василь, а мені дуже подобається як він пише. Ця книга для мене ще й дуже близька через локацію подій, тому сприймалась якось особливо. Прекрасний доданий магічний реалізм, від якого спиняв читання, щоб посмакувати. А історичні факти підштовхнули до пошуків та вивчення реальних подій близького мені краю. Подякував за книгу, чекаю наступну!

[Tania Tania · Rating 4 out of 5]

Коли почала читати цю книгу, втягнулася одразу - наче додому повернулася під мелодійну мову автора і історію, що, здавалося, йде за кроками Залишинця, Трощі, Марусі… все подобалося і я думала, що з то книга на 5⭐️
Та ближче до кінця щось пішло не так і перегорнувши останню сторінку мушу визнати, що завершення збило мене з пантелику… хотіла навіть поставити 3⭐️, та все ж середнє між 3 і 5 то 4, то лишила цю позицію… і не те, що книга погана, ні, вона гарно написала і цікава до кінця, але всі ті «заманки», які автор закидав спочатку, просто здиміли (пропали в Яру чи що?😄) і під кінець він веде ні до чого… я чекала печеру Мазепи, якоїсь пакості від Куця (навіщо взагалі вводився цей персонаж?) та й взагалі, краще зрозуміти назву книги, але це подалося якось дуже побіжно і непереконливо, одним реченням в кінці книги… Ну і містика, яка була фоновою на початку і додавала шарму історії, стала центральною в кінці книги, але й певним чином зіпсувала історію бо залишилася «димом в очі»: трошки інформації звідси, трохи звідти, нічого цілісного, нічого не ясно, багато слів, але мало результату.. персонажі Варвари Петрівни чи Андрія в кінці взагалі не несуть ніякої смислової нагрузки, таке враження, що вони тут не для історії, а просто щоб додати сторінок і відповісти певним вимогам бізнесу (ввести любовну лінію…)
Так що загалом автор таки розчарував під кінець, я залишилася з неприємним враженням, що їла-їла, та вийшла з-за столу голодною…

[Oleksii Rafalovych · Rating 3 out of 5]

«За кожним глухим кутом є дорога».

Я дуже здивувався, що Василь Шкляр так швидко видав новий роман, зазвичай він пише довго, глибоко працює в темі. На мій хлопський розум, цей текст так і вийшов сируватим, йому б ще настоятися, осісти. З одного боку, розумію, що рік Жалючого Шершня — це 2025 рік за праслов’янським календарем і книжка мусила вийти вже зараз, але з іншого, мені не здався саме такий неймінг невід’ємною частиною роману.

👀 Розумію, що у пана Василя була сильна історія — про сучасних повстанців, які з самого початку вторгнення чинили опір на Сумщині та на Слобожанщині, плюс родинний зв’язок цих людей з повстанцями 100-літньої давнини, які робили те саме, а потім повторювали у 1940-х. Це вже скільки історій? І то ще не все, є тут і кохання, і надприродні сили, і дружба.

🤷‍♂️ Але все це у мене не зв’язалося у цільний фірмовий роман Шкляра, на жаль. Прочитав, бо люблю стиль класика і тему, але на мою думку, це не найсильніший твір автора.

Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...

[Alina Shulepa · Rating 3 out of 5]

Про війну треба писати з відстані часу. (с) Василь Шкляр

Мені здається, автор дійсно зарано взявся писати про цю війну, точніше про її нову фазу – повномасштабну війну. З одного боку, книга мене дійсно захопила майже з самого початку, хотілося її читати і дізнатися, як розвиватимуться події.
Проте з іншого боку, роман перенавантажений персонажами, деяких можна було спокійно викинути – і книга не постраждала б. Деякі паралелі між 1920-ми, 1970-1980-ми та 2020-ми виглядають притягнутими за вуха.
Магічний елемент викликав питання, якось він не до кінця продуманий...
Загалом люблю книги Шкляра за те, що захоплюють і досить легко читаються, яка б не була тема. Ця книга не виняток. Але сюжетно сподобалася менше, ніж попередні.