Загадковий незнайомець телефонує до письменника з пропозицією показати йому загублену скарбову печеру, де колись зустрічалися гетьман Мазепа та шведський король Карл ХІІ. Заінтригований автор вирушає в дорогу, де зрештою знаходить неймовірний скарб: сучасний партизан передає йому давній рукопис спогадів свого діда про повстанську боротьбу проти московських окупантів у 20-х роках минулого століття.
Колишнє й сучасне сплітається в містичний клубок, де ми побачимо реінкарнацію тодішніх повстанців у їхніх онуках і правнуках. Але це, як завжди в романах Василя Шкляра, реальна містика, де навіть за таємницями несамовитого кохання стоїть пронизлива правда, якої не вигадаєш.
Vasyl Shkliar (born 10 June 1951, Hanzhalivka, Lysianka Raion, Cherkasy Oblast) is a Ukrainian writer and political activist. He is one of the most well known and widely read, contemporary Ukrainian authors. Some literary observers have even named him the “Father of the Ukrainian Bestseller”. The Committee of the Shevchenko National Prize declared him a Shevchenko Prize Laureate in 2011. Among his most well-known works are novels “Raven” (alternate English title "Raven's Way", 2009 , English translation - 2013, 2015), Marusia (2014), and "Black sun" (2015).
Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Vasyl Shkliar.
For works of Shkliar originally published in Ukrainian, please add both this English profile (as a first author) as well as his Ukrainian-language profile (as a second author): Василь Шкляр
For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Shkliar, please add both this English profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Василь Шкляр (as a third author)
Повʼязано багато чого якщо не все з «Лісовою піснею» Українки (всі моменти у сюжеті з нею класні). На жаль😬, я не читав пісню, і скоріш якісь моменти із сюжету у цій книзі перегукуються (ці моменти я не вловив). Як завжди у кінці всі лінії зʼєднуються і вся картина стає цілісною. Лінія Варвари і ОлександЕра - сподобалась найбільше, прям магія якась. Тема війни і наша боротьба тут також головна лінія сюжету - про це Шкляр писав і ще багато класного напише.
Я дуже здивувався, що Василь Шкляр так швидко видав новий роман, зазвичай він пише довго, глибоко працює в темі. На мій хлопський розум, цей текст так і вийшов сируватим, йому б ще настоятися, осісти. З одного боку, розумію, що рік Жалючого Шершня — це 2025 рік за праслов’янським календарем і книжка мусила вийти вже зараз, але з іншого, мені не здався саме такий неймінг невід’ємною частиною роману.
👀 Розумію, що у пана Василя була сильна історія — про сучасних повстанців, які з самого початку вторгнення чинили опір на Сумщині та на Слобожанщині, плюс родинний зв’язок цих людей з повстанцями 100-літньої давнини, які робили те саме, а потім повторювали у 1940-х. Це вже скільки історій? І то ще не все, є тут і кохання, і надприродні сили, і дружба.
🤷♂️ Але все це у мене не зв’язалося у цільний фірмовий роман Шкляра, на жаль. Прочитав, бо люблю стиль класика і тему, але на мою думку, це не найсильніший твір автора.