What do you think?
Rate this book
Він повертається в неділю
Море, полин, сосни, розмарин — запах Криму чи Провансу? Наскільки далекі степи Миколаївщини й узбережжя Нормандії? Архітекторка Віра живе в Парижі спокійним життям із чоловіком-французом і дочкою-підліткою, аж поки її не будить дзвінок: «Ти що, спиш?! Там Київ і Харків бомблять!». АТОвець Атрей залишає мирний Амстердам, щоб знову захищати Україну. А школярка Матільда з Бургундії зустрічає дивного чоловіка, що винаймає будинок над озером у її родичів. Щирість і таємниці, радість і біль, дружба, кохання і втрати — намагання знайти й зберегти себе у вирі подій. А може, таки зустрітися на вітряному пляжі.
536 pages, Hardcover
Published January 1, 2025
15 people are currently reading
77 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 40 reviews
January 16, 2026
Десь на середині книжки я думала поставити 4 бали, бо деякі моменти не дуже сподобалися. Але під кінець вийшла фігня зі звинуваченням 12 Матільди у згвалтуванні Антеєм, який їй нібито подобався. Я прекрасно розумію, що дитяча закоханість для когось це мило, але вибачте, коли 12 дитина бреше жінці, яка приїхала до коханого, а потім звинувачує його у згвалтуванні, це піздець, і я навіть не побачила що там були потім її виправдання, хоча вона хотіла сказати, що збрехала.
Так, якщо не той епізод я би поставила більше оцінку, мені майже все сподобалось, було цікаво, я не могла відірватися(аж читала до 3 ночі). Так, там може були деякі тригерні моменти, на деяких моментах аж співпереживаєш персонажам(здебільшого це були Антей та його побратими). Хотілось би більш розширений епілог, бо було якось мало.
Так, якщо не той епізод я би поставила більше оцінку, мені майже все сподобалось, було цікаво, я не могла відірватися(аж читала до 3 ночі). Так, там може були деякі тригерні моменти, на деяких моментах аж співпереживаєш персонажам(здебільшого це були Антей та його побратими). Хотілось би більш розширений епілог, бо було якось мало.
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 1, 2025
Я заздрю, заздрю, заздрю тим хто прочитає цю книгу.
Мені вставати о 5ій ранку, зараз майже перша ночі… неможливо відірватись.
Це таааак гарно, чуттєво, по-справжньому!
До цього найулюбленішою книгою Карпи була «Фройд би плакав», тепер ця❤️
Мені вставати о 5ій ранку, зараз майже перша ночі… неможливо відірватись.
Це таааак гарно, чуттєво, по-справжньому!
До цього найулюбленішою книгою Карпи була «Фройд би плакав», тепер ця❤️
November 23, 2025
Неймовірно глибока історія двох (і не тільки) людей, розділених війною. Багато тем охоплено: пошук себе, втрати, війна, сімʼя, адаптація, мрії, зрада та кохання
Ретельно прописані герої, за яких переживаю як за реальних
Мальовничі локації
Біль війни
Радість любові
Тут є все
Ретельно прописані герої, за яких переживаю як за реальних
Мальовничі локації
Біль війни
Радість любові
Тут є все
November 11, 2025
Мені мало є, що додати до тих відгуків про книжку, що вже написані. Мені дуже-дуже сподобалася. Я і плакала, і сміялася, і страшенно переживала за героїв та героїнь. Багатьох дійсно хотілося прибити, що вони таке роблять. Загалом, прожила ціле життя з ними, це було захопливо. Дякую авторці за цей досвід і за те, як їй вдається рефлексувати те, що з нами відбувається. адже оце впізнання власного досвіду нам дуже потрібне.
January 10, 2026
навіть підібрати слів не можу, настільки мені добра книжка.
а ще й дізнатися куди таки іде присьменниця і хто вона було вау!
якщо ви пані, в якої стосунки з військовим, то зачепить дуже багато моментів🥹
а ще й дізнатися куди таки іде присьменниця і хто вона було вау!
якщо ви пані, в якої стосунки з військовим, то зачепить дуже багато моментів🥹
January 10, 2026
Надто нереалістична книга для мене.
January 26, 2026
Атрей військовий і його лінія цікава й глибока. Віра головна героїня і її лінії я не розумію. Можливо комусь відгукнеться коли все летить шкереберть або надокучливий внутрішній голос який засуджує. Я резоную Матильді. Так, вона підліток, так її мотиви й вчинки підходять тому вікові. Але вона виросла й виправилася. Так же? Бо лінія часу вкінці не дуже зрозуміла
Загалос такий собі роман про життя. Про жаб у глечику зі сметаною і французького повара. Про кота, якого поранили, але він встав. Про шеврон. Про паперові листи. Про вініл. Про туфлі, розлучення і дім з кипарисами.
Загалос такий собі роман про життя. Про жаб у глечику зі сметаною і французького повара. Про кота, якого поранили, але він встав. Про шеврон. Про паперові листи. Про вініл. Про туфлі, розлучення і дім з кипарисами.
December 26, 2025
Багато хто зараз намагається писати художні твори про війну і зображати *справжніми* людей, по-різному до неї дотичних, але не всім це вдається. Карпі вдалося. Персонажі живі, не картонні, не шаблонні, і якщо в кінці й додано трохи магії, в неї хочеться вірити. Та й загалом, ключове слово книжки - надія - вкрай доречне мені й, мабуть, багатьом із нас у переддень нового безпросвітного й непроглядного року. Дуже хороша книжка. Окрема подяка авторці за музичний плейліст.
November 15, 2025
Найкраща історія кохання сучасної української війни 💔
January 23, 2026
Мені важко бути обʼєктивною. Знаю та люблю автора. Але точно можу рекомендувати читати - навіть якщо вам, як мені, як багатьом зараз - важко, нестерпно читати про війну, яка триває. Ця книга про інше. Про кохання, надію, втрати, досвіди. Про всіх нас сьогодні. Про те, що війна колись закінчиться і … Він повернеться у неділю. Ми всі повернемось.
November 12, 2025
Особлива книга Ірени. Тут авторський голос звучить інакше, ніби хтось за кадром колоритно розповідає історію, але не перетягує на себе зайву увагу.
Історія розгортається в стилі фільмів Нолана, з чотирьох точок різних в часі та географії. Тільки в останні 100 - 150 сторінок починаєш в голос розмовляти сам з собою: «От воно що! От як все повʼязано!». І, до речі, саме на цьому відрізку випустити книгу з рук найважче, сторінки так і просяться перегортатись до фіналу.
Персонажі живі, можливо, Атрей злегка ідеальний та романтизований, але на то це й роман. До того ж, здається, головний акцент на жіночий внутрішній світ та конфлікти, але про це пізніше. Герої викликають щиру любов, бісячисть, співчуття та розуміння, що змінюють одна одну безперестанку. А як віддзеркалюють власні переживання, то взагалі, особливо в «тіньових» моментах. Тільки безсоромна чесність письменника може досягти цього. А за це ми пані Карпу і любимо.
Кількість актуальних тем велика, втім, всі є не просто піднятими, але й логічно завершеними. Найбільше сподобалась історія з внутрішнім голосом “персональним критиком”. Що в якийсь момент життя зʼявляється у кожного з нас, незалежно від статі та віку. Хоча, стосовно статі тут питання. Атрей не мав цього голосу, на відміну від жіночих персонажів. З чого і роблю висновок, що все ж акцент більше на жіночому світі. Про те, як в житті кожної дівчини знайдеться тьотка «яка знає, як краще», а нам потім з цією круговою порукою і її голосом в голові жити.
Словом, подумати є багато над чим. Мине добрий тиждень, два перш ніж захочеться поринути в іншу історію. Хочеться посмакувати тієї атмосфери довше.
Окремі оплески за всі сцени з фронту, відчутна кропітка робота проведена в інтерв’ю з учасниками бойових дій та адаптації отриманого.
Ще, хотілось загадати, якось читала передмову Кінга до ювілейного перевидання “Сяйва” і там він розповідав про цікавий момент в житті письменника:
“I think that in every writer's career — usually early in it — there comes a ‘crossroads novel,' where the writer is presented with a choice: either doing what you have done before, or try to reach a little higher. What you only realize in retrospect is how important that choice is. Sometimes the moment only comes once.”
Читаючи «Він повертається в неділю» мимоволі згадувала ці рядки. То, на мою скромну думку, ця книга, і є оцією ‘crossroad novel,’. Ірена Карпа наважилась стрибнути ще вище від усього написаного до, і в неї однозначно вийшло.
Історія розгортається в стилі фільмів Нолана, з чотирьох точок різних в часі та географії. Тільки в останні 100 - 150 сторінок починаєш в голос розмовляти сам з собою: «От воно що! От як все повʼязано!». І, до речі, саме на цьому відрізку випустити книгу з рук найважче, сторінки так і просяться перегортатись до фіналу.
Персонажі живі, можливо, Атрей злегка ідеальний та романтизований, але на то це й роман. До того ж, здається, головний акцент на жіночий внутрішній світ та конфлікти, але про це пізніше. Герої викликають щиру любов, бісячисть, співчуття та розуміння, що змінюють одна одну безперестанку. А як віддзеркалюють власні переживання, то взагалі, особливо в «тіньових» моментах. Тільки безсоромна чесність письменника може досягти цього. А за це ми пані Карпу і любимо.
Кількість актуальних тем велика, втім, всі є не просто піднятими, але й логічно завершеними. Найбільше сподобалась історія з внутрішнім голосом “персональним критиком”. Що в якийсь момент життя зʼявляється у кожного з нас, незалежно від статі та віку. Хоча, стосовно статі тут питання. Атрей не мав цього голосу, на відміну від жіночих персонажів. З чого і роблю висновок, що все ж акцент більше на жіночому світі. Про те, як в житті кожної дівчини знайдеться тьотка «яка знає, як краще», а нам потім з цією круговою порукою і її голосом в голові жити.
Словом, подумати є багато над чим. Мине добрий тиждень, два перш ніж захочеться поринути в іншу історію. Хочеться посмакувати тієї атмосфери довше.
Окремі оплески за всі сцени з фронту, відчутна кропітка робота проведена в інтерв’ю з учасниками бойових дій та адаптації отриманого.
Ще, хотілось загадати, якось читала передмову Кінга до ювілейного перевидання “Сяйва” і там він розповідав про цікавий момент в житті письменника:
“I think that in every writer's career — usually early in it — there comes a ‘crossroads novel,' where the writer is presented with a choice: either doing what you have done before, or try to reach a little higher. What you only realize in retrospect is how important that choice is. Sometimes the moment only comes once.”
Читаючи «Він повертається в неділю» мимоволі згадувала ці рядки. То, на мою скромну думку, ця книга, і є оцією ‘crossroad novel,’. Ірена Карпа наважилась стрибнути ще вище від усього написаного до, і в неї однозначно вийшло.
October 11, 2025
Книга так затягує, що не могла від неї відірватись. Відмінила всі плани і за день прочитала. Тепер хотілось би стерти памʼять і прочитати її ще раз.
Сюжет розвивається плавно і з кожним розділом все більш й більш бере тебе в заручники. Стає цікаво що там далі і неможливо відкласти книгу й зайнятись чимось іншим. Тому будьте обережні, вас чекають недоспані ночі з цією книгою.
Також, дуже гарно прописані герої. Ними настільки переймаєшся, що іноді їх аж вбити хочеться, такі вони реальні з своїми недосконалостями.
Книга дуже цікава, дуже про нашу реальність і просто дуже. Настільки, що я аж зареєструвалася тут, щоб написати про неї відгук
Сюжет розвивається плавно і з кожним розділом все більш й більш бере тебе в заручники. Стає цікаво що там далі і неможливо відкласти книгу й зайнятись чимось іншим. Тому будьте обережні, вас чекають недоспані ночі з цією книгою.
Також, дуже гарно прописані герої. Ними настільки переймаєшся, що іноді їх аж вбити хочеться, такі вони реальні з своїми недосконалостями.
Книга дуже цікава, дуже про нашу реальність і просто дуже. Настільки, що я аж зареєструвалася тут, щоб написати про неї відгук
January 16, 2026
Я б назвала цю книгу - романтична історія здорової людини (це я контрастую з іншими романтичними книгами, що я читала нещодавно). Знизила оцінку через те, що мені тематика початку війни уже приїлася і через це не могла зацікавитись книгою перші сто сторінок.
October 29, 2025
Коли виходить книга Карпи, я тішусь як діти на свято Святого Миколая, бо Карпа – це завжди про справжність, життя і ще багато різних французьких назв, імен ітд. Роман «Він повертається в неділю» читала паралельно із романом Артура Дроня «Хемінгуей нічого не знає» і навіть якщо у Карпи якісь моменти видавались «затягнутими», то Артур підсилював голос Карпи. відданість побратимам і власним принципам перепліталась і впліталась у військову канву життя обох персонажів.
Манера написання романів Карпи власне завжди притягує своєю простотою та іронічністю з чітким відображенням емоцій які вони є, без прикрас чи надмірних метафор, хоча вони також зустрічаються протягом тексту.
Найбільше, що прикувало увагу – мелодія книги – Карпа дуже сильно підібрала пісні, які просто і на одній хвилі передали текст, і всю гаму пов’язаних з ним почуттів.
Вразили також описи почуттів поранених і те як головний герой попри зламану ногу проліз кілька днів, всміхаючись дронам і розмовляючи з лісовими комахами. Та Артрей чіпляє не лише цим. Його здатність вірити у свої мрії, писати листи, трохи дитяча безпосередність та любов до музики (і навіть здатність винести за гроші грамофон 😊) вимальовують в уяві образ справжнього українського військового: розумного, романтичного і вірного своїм цінностям.
Крім того, Карпі вдалось підчепити увагу читача і «любовною лінією». Люди з двох світів – фронтового і паризького, - ставали одним: чи то ментально, чи у соцмережах, чи тільки у мріях без жодних ознак життя одне для одного. Віра, жінка, яка живе собі в Парижі, передає усю чуттєвість українського характеру з його впертістю і ласкавістю. Жінка, котра не шкодує собі на шпильки навіть попри те, що для її чоловіка-француза сума за її забаганки здається безглуздою. Жінка, котра почувається в безпеці в мережі більше, аніж в житті (не) безпеці життя з французом. комплекс самозванця посилює у неї сумніви щодо участі у виставці, та водночас дає силу змінювати концепцію свого проекту, та й зрештою життя. Так, я люблю сюжети, які вигадує Карпа. Життя, побудоване на контрастах, фронт, котрий випробовує не лише тих, хто на ньому воює, стосунки, які не можливо забрати, навіть будучи обманутим чи самотнім.
Закінчення мене просто порвало і розтопило, точно варте, щоб дочитати, перечитати і вселити надію.
І так, наприкінці книги ви також знайдете QR зі всіма словами рядків, пісень, що вплетені в текст. Так що і музику послухаєте, і книжку почитаєте!
Манера написання романів Карпи власне завжди притягує своєю простотою та іронічністю з чітким відображенням емоцій які вони є, без прикрас чи надмірних метафор, хоча вони також зустрічаються протягом тексту.
Найбільше, що прикувало увагу – мелодія книги – Карпа дуже сильно підібрала пісні, які просто і на одній хвилі передали текст, і всю гаму пов’язаних з ним почуттів.
Вразили також описи почуттів поранених і те як головний герой попри зламану ногу проліз кілька днів, всміхаючись дронам і розмовляючи з лісовими комахами. Та Артрей чіпляє не лише цим. Його здатність вірити у свої мрії, писати листи, трохи дитяча безпосередність та любов до музики (і навіть здатність винести за гроші грамофон 😊) вимальовують в уяві образ справжнього українського військового: розумного, романтичного і вірного своїм цінностям.
Крім того, Карпі вдалось підчепити увагу читача і «любовною лінією». Люди з двох світів – фронтового і паризького, - ставали одним: чи то ментально, чи у соцмережах, чи тільки у мріях без жодних ознак життя одне для одного. Віра, жінка, яка живе собі в Парижі, передає усю чуттєвість українського характеру з його впертістю і ласкавістю. Жінка, котра не шкодує собі на шпильки навіть попри те, що для її чоловіка-француза сума за її забаганки здається безглуздою. Жінка, котра почувається в безпеці в мережі більше, аніж в житті (не) безпеці життя з французом. комплекс самозванця посилює у неї сумніви щодо участі у виставці, та водночас дає силу змінювати концепцію свого проекту, та й зрештою життя. Так, я люблю сюжети, які вигадує Карпа. Життя, побудоване на контрастах, фронт, котрий випробовує не лише тих, хто на ньому воює, стосунки, які не можливо забрати, навіть будучи обманутим чи самотнім.
Закінчення мене просто порвало і розтопило, точно варте, щоб дочитати, перечитати і вселити надію.
І так, наприкінці книги ви також знайдете QR зі всіма словами рядків, пісень, що вплетені в текст. Так що і музику послухаєте, і книжку почитаєте!
December 8, 2025
"Він повертається в неділю" - одна з найкращих книг, які я читала цього року. У мені вирує стільки емоцій... і їх чомусь важко зібрати докупи та оформити у слова і речення.
Я, взагалі, слоу-рідер, люблю смакувати книги, якщо вони це дозволяють. А тут дозвіл з першої до останньої сторінки. Я наче побувала у красивенному ресторані і скуштувала найсмачніші страви під найдорожче вино. І тепер сиджу абсолютно задоволена усім і мені не хочеться нікуди йти, аби лиш ще побути у цій атмосфері.
У цій книзі є війна, смерть і багато болю, тому можливо не усі зрозуміють це моє порівняння з рестораном. Проте я спробую пояснити:
- по перше, мені сподобалася справжність героїв. Вони не клішовані. Живуть реальне життя на фоні війни. У них багато сумнівів і внутрішніх перепалок з самими собою. Власне, як і у кожного з нас. А ще у них багато жаги до життя і надії. І хай навіть настають моменти, коли їм хочеться опустити руки і плисти за течією, однак вони обирають дію. Часом у повільному темпі, часом у швидкому. Але це дія.
- по друге, те як написана уся історія - це насолода. Описи, діалоги, все настільки детально, що кожного разу я бачила чітку картину в голові. А ще книгу можна розкладати по цитатах. Мені дуже відгукнулося: .Інколи любов просто мігрує з картки на картку у формі цифр. (геніально! і там багато такого)
- окремо хочу написати про Голос. Він мені як окремий персонаж, який постійно поруч із Вірою. Моментами він звертається до неї фразами бабусі, часом голосами сестер, а іноді і як критик чи буллер. Усі ми також маємо такий всередині. Проте найцікавішим місцем у книзі для мене був той, коли і Матільда почула свій Голос. Мені здалося, це стало переломним моментом: із максималістської дівчинки-підлітка почала формуватися доросла версія жінки-Матільди.
- далі плейлист. Я вмикала собі пісні на тих місцях, де про них згадується і це робило занурювання у сюжет ще реальнішим.
- і наостанок я залишила надію. Бо саме нею і закінчується цей роман. І саме надії мені найбільше хочеться чути звідусіль. Особливо, коли війна ще досі триває.
Я, взагалі, слоу-рідер, люблю смакувати книги, якщо вони це дозволяють. А тут дозвіл з першої до останньої сторінки. Я наче побувала у красивенному ресторані і скуштувала найсмачніші страви під найдорожче вино. І тепер сиджу абсолютно задоволена усім і мені не хочеться нікуди йти, аби лиш ще побути у цій атмосфері.
У цій книзі є війна, смерть і багато болю, тому можливо не усі зрозуміють це моє порівняння з рестораном. Проте я спробую пояснити:
- по перше, мені сподобалася справжність героїв. Вони не клішовані. Живуть реальне життя на фоні війни. У них багато сумнівів і внутрішніх перепалок з самими собою. Власне, як і у кожного з нас. А ще у них багато жаги до життя і надії. І хай навіть настають моменти, коли їм хочеться опустити руки і плисти за течією, однак вони обирають дію. Часом у повільному темпі, часом у швидкому. Але це дія.
- по друге, те як написана уся історія - це насолода. Описи, діалоги, все настільки детально, що кожного разу я бачила чітку картину в голові. А ще книгу можна розкладати по цитатах. Мені дуже відгукнулося: .Інколи любов просто мігрує з картки на картку у формі цифр. (геніально! і там багато такого)
- окремо хочу написати про Голос. Він мені як окремий персонаж, який постійно поруч із Вірою. Моментами він звертається до неї фразами бабусі, часом голосами сестер, а іноді і як критик чи буллер. Усі ми також маємо такий всередині. Проте найцікавішим місцем у книзі для мене був той, коли і Матільда почула свій Голос. Мені здалося, це стало переломним моментом: із максималістської дівчинки-підлітка почала формуватися доросла версія жінки-Матільди.
- далі плейлист. Я вмикала собі пісні на тих місцях, де про них згадується і це робило занурювання у сюжет ще реальнішим.
- і наостанок я залишила надію. Бо саме нею і закінчується цей роман. І саме надії мені найбільше хочеться чути звідусіль. Особливо, коли війна ще досі триває.
January 9, 2026
А мені вона не про надію. Точніше, не тільки про неї.
Ця книжка як сніжна зима за вікном. Коли тобі трохи сумно, але водночас затишно. Настрій пледу, спогадів і гарячого шоколаду.
Кожна її книга не просто про посміятися чи поплакати.
А насамперед про подумати.
Про те, що не лежить на поверхні. Але змушує проаналізувати, пошукати відповіді, чи просто прийняти існуючі. І кожен знайде там щось своє.
Її книги - це частина її самої. Прості і глибокі водночас.
Є гарні обкладинки з відполірованими текстами і пафосними словами, а є книги Карпи.
Нова-про наше тепер.
Про біль від якої не рятують туфлі маноло бланік і «нормальність», виміряна за чужими шкалами.
Про надію, яка веде зсередини крізь всі мороки розчарувань, перемагаючи навіть смерть.
Про життя, яке триває попри все.
Знаєте, кожен з нас має всередині вогник, до якого йде, коли темно. Яке життя б ми не жили. І велике щастя, коли той внутрішній вогник і реальне життя співпадають. Коли тобі не треба тікати в думки.
Ця книжка як рентген. Коли все наче і на поверхні, і в той же час приховано образами. Де кожен в кожному може впізнати когось свого… Не кажучи вже про красиву символіку на рівні емоційного екстазу.
Цей внутрішній голос героїні між рядків, між життя…Голос який по-своєму звучить в кожному з нас. Вона ніби списує з нас думки.
А ще цікаво, що Карпа інша в кожній своїй книжці. А однак, всюди - вона. Почерк, який впізнаєш навіть без назви авторства. Бо є щось особливо чесне в кожному її творі.
Словом, моя щира рекомендація. Бо це книга, що залишає емоційний післясмак і бажання щільніше загорнутися в плед.
Ця книжка як сніжна зима за вікном. Коли тобі трохи сумно, але водночас затишно. Настрій пледу, спогадів і гарячого шоколаду.
Кожна її книга не просто про посміятися чи поплакати.
А насамперед про подумати.
Про те, що не лежить на поверхні. Але змушує проаналізувати, пошукати відповіді, чи просто прийняти існуючі. І кожен знайде там щось своє.
Її книги - це частина її самої. Прості і глибокі водночас.
Є гарні обкладинки з відполірованими текстами і пафосними словами, а є книги Карпи.
Нова-про наше тепер.
Про біль від якої не рятують туфлі маноло бланік і «нормальність», виміряна за чужими шкалами.
Про надію, яка веде зсередини крізь всі мороки розчарувань, перемагаючи навіть смерть.
Про життя, яке триває попри все.
Знаєте, кожен з нас має всередині вогник, до якого йде, коли темно. Яке життя б ми не жили. І велике щастя, коли той внутрішній вогник і реальне життя співпадають. Коли тобі не треба тікати в думки.
Ця книжка як рентген. Коли все наче і на поверхні, і в той же час приховано образами. Де кожен в кожному може впізнати когось свого… Не кажучи вже про красиву символіку на рівні емоційного екстазу.
Цей внутрішній голос героїні між рядків, між життя…Голос який по-своєму звучить в кожному з нас. Вона ніби списує з нас думки.
А ще цікаво, що Карпа інша в кожній своїй книжці. А однак, всюди - вона. Почерк, який впізнаєш навіть без назви авторства. Бо є щось особливо чесне в кожному її творі.
Словом, моя щира рекомендація. Бо це книга, що залишає емоційний післясмак і бажання щільніше загорнутися в плед.
November 3, 2025
Книжка, яку не просто читаєш, а читаєш-дивишся кіно. Це наче та сама Карпа, яка пише саркастично-іронічно про безкінечні можливості виходити заміж, а наче й не вона/ Якась зовсім інша Ірена, але така ж безжально чесна вона не «грає» в страждання, а проживає і вивертає його на поверхню, з тією властивою їй сумішшю сарказму та ніжності водночас.
Тут багато фраз, які можна було б підкреслити олівцем, але не через метафоричність, а через відчуття, що «оце наче про мене».
Це книга про відстань між людьми, між минулим і тим, що попереду, про внутрішню еміграцію і про неможливість по-справжньому втекти ні від себе, ні від болю, ні в��д війни, що наздоганяє навіть там, де пахне морем і свободою. А ще про дивовижну здатність жінки не втратити гідності навіть тоді, коли життя перетворюється на руїну.
Тут багато фраз, які можна було б підкреслити олівцем, але не через метафоричність, а через відчуття, що «оце наче про мене».
Це книга про відстань між людьми, між минулим і тим, що попереду, про внутрішню еміграцію і про неможливість по-справжньому втекти ні від себе, ні від болю, ні в��д війни, що наздоганяє навіть там, де пахне морем і свободою. А ще про дивовижну здатність жінки не втратити гідності навіть тоді, коли життя перетворюється на руїну.
December 3, 2025
Це особлива книга Ірени Карпи. Авторка показує емоції та переживання героїв в непрості часи на початку війни. Особливо цінно відчути через книгу, як себе почували експати за межами України. Тонко промальовані відносини матері-міленіалки та підлітки.
Кохання по переписці з військовим, де чужі люди стали підтримкою і провели одне-одного через складні обставини.
Історія ведеться від лиця різних персонажів, що задає ритм і не набридає. Мені сподобалися герої-предмети, які грають красиву роль і неочікувано зв'язують між собою різні сцени.
Описи моря, їжі, внутрішній голос критика Віри, динамічна зміна місць куди потрапляють герої — я заздрю читачам які будуть читати вперше.
Цей роман заслуговує на вашу увагу, після прочитання залишиться легкий присмак моря та приємний натяк на кращі часи попереду.
Я лишу собі цю книгу на полиці, бо відчуваю що перечитаю її ще не раз.
Кохання по переписці з військовим, де чужі люди стали підтримкою і провели одне-одного через складні обставини.
Історія ведеться від лиця різних персонажів, що задає ритм і не набридає. Мені сподобалися герої-предмети, які грають красиву роль і неочікувано зв'язують між собою різні сцени.
Описи моря, їжі, внутрішній голос критика Віри, динамічна зміна місць куди потрапляють герої — я заздрю читачам які будуть читати вперше.
Цей роман заслуговує на вашу увагу, після прочитання залишиться легкий присмак моря та приємний натяк на кращі часи попереду.
Я лишу собі цю книгу на полиці, бо відчуваю що перечитаю її ще не раз.
October 6, 2025
«Він повертається в неділю» — роман про паралельні світи, які виринають з кожною главою неочікувано.
Коли читаєш опис боїв, постає питання — «ну як»? Як можливо це все уявити та описати, не будучі ТАМ? Звісно, бета-рідер (або, як Ірена каже — співавтор) це велика сила, але ж. Тут захоплюєшся майстерністю подати матеріал літературно, ємко та влучно.
«Вона не відразу помітить його. Зате він встигне її роздивитися.» — так і парує теплим відчуттям любові та ніжності. Сцени в романі (авжеж 🙏🏻❤️) подані кінематографічно, одразу їх бачиш.
Словом, читати цю історію саме лише задоволення, якою б болючою та щемкою вона не була 💔
Коли читаєш опис боїв, постає питання — «ну як»? Як можливо це все уявити та описати, не будучі ТАМ? Звісно, бета-рідер (або, як Ірена каже — співавтор) це велика сила, але ж. Тут захоплюєшся майстерністю подати матеріал літературно, ємко та влучно.
«Вона не відразу помітить його. Зате він встигне її роздивитися.» — так і парує теплим відчуттям любові та ніжності. Сцени в романі (авжеж 🙏🏻❤️) подані кінематографічно, одразу їх бачиш.
Словом, читати цю історію саме лише задоволення, якою б болючою та щемкою вона не була 💔
October 11, 2025
Я вже піймала той стан коли читаю і не можу відірватись
Мене дуже вразив розділ про те, як Віра описувала свої стосунки з донькою, це так сміливо і чесно. Що б не ідеалізувати материнство, а показувати різні ситуації
Я особисто навіть не уявляю наскільки це може бути важко, це стільком людям може відгукнутись
А ще про війну і похорон побратима було дуже щемко читати, дуже відгукнулось мені, тема похорон тригерна для мене
А ще я прям виписую собі деякі речення (бо вони вау які красиві)
Від деяких діалогів відразу сльози, так щемко і точно описано, що відразу відчуваєш. Обожнюю, коли книга дає так багато емоцій
Мене дуже вразив розділ про те, як Віра описувала свої стосунки з донькою, це так сміливо і чесно. Що б не ідеалізувати материнство, а показувати різні ситуації
Я особисто навіть не уявляю наскільки це може бути важко, це стільком людям може відгукнутись
А ще про війну і похорон побратима було дуже щемко читати, дуже відгукнулось мені, тема похорон тригерна для мене
А ще я прям виписую собі деякі речення (бо вони вау які красиві)
Від деяких діалогів відразу сльози, так щемко і точно описано, що відразу відчуваєш. Обожнюю, коли книга дає так багато емоцій
November 16, 2025
У нового видання завжди є один мінус - сторінки книги деколи злипаються. Здається так сталося і з моєю книгою, бо я пропустила момент «народження кохання», той момент, коли в листуванні зʼявляється «люблю».
Авторка гарно зафіксувала і зібрала думки і побутові моменти початку війни, до яких ми вже звикли, і про які вже почали забувати.
18+ тут не постільні сцени, а жахи війни.
Присутнє нагадування жінкам - памʼятайте про свій професійний шлях, займайтеся власною справою, не втрачайте себе, не забувайте про свої мрії.
Перекладіть цю книжку на французьку, нехай зʼявиться у вітрині книжкових Парижу!
Авторка гарно зафіксувала і зібрала думки і побутові моменти початку війни, до яких ми вже звикли, і про які вже почали забувати.
18+ тут не постільні сцени, а жахи війни.
Присутнє нагадування жінкам - памʼятайте про свій професійний шлях, займайтеся власною справою, не втрачайте себе, не забувайте про свої мрії.
Перекладіть цю книжку на французьку, нехай зʼявиться у вітрині книжкових Парижу!
October 7, 2025
Книга тримає так міцно, що боїшся пропустити навіть найменшу деталь.
Це історія про зіткнення двох світів: у одному вороги цілком реальні, з ними можна боротися; в іншому вони живуть усередині тебе. Та боротьба точиться з обох боків.
Є моменти, коли здається, що герої ось-ось зламаються, що цього разу не витримають. І вони справді падають, помиляються, обирають обхідні шляхи там, де прямий здавався найпростішим.
Але авторка щоразу залишає тонку нитку надії ту, за яку хочеться триматися. І саме вона нагадує: шанс вистояти є в кожного з
Це історія про зіткнення двох світів: у одному вороги цілком реальні, з ними можна боротися; в іншому вони живуть усередині тебе. Та боротьба точиться з обох боків.
Є моменти, коли здається, що герої ось-ось зламаються, що цього разу не витримають. І вони справді падають, помиляються, обирають обхідні шляхи там, де прямий здавався найпростішим.
Але авторка щоразу залишає тонку нитку надії ту, за яку хочеться триматися. І саме вона нагадує: шанс вистояти є в кожного з
October 8, 2025
Я прочитала буквально на одному диханні, коли проживала момент виходу з довгих стосунків. Точніше, не до кінця розуміла ще, що цей момент настав. І ця книга в певній мірі показала мені іншу перспективу.
Ні, це не стало поштовхом до розриву. Але дуже важливо було прочитати про схожий досвід головної героїні. Та почати глибше аналізувати власне життя.
Тут є все - війна, перемоги, поразки, недомовки, сором'язливість, незручні і зручні моменти, збіги, дорога, довга дорога.
Те, що твоє - завжди тебе знайде.
І я рада, що ця книга знайшла мене.
Ні, це не стало поштовхом до розриву. Але дуже важливо було прочитати про схожий досвід головної героїні. Та почати глибше аналізувати власне життя.
Тут є все - війна, перемоги, поразки, недомовки, сором'язливість, незручні і зручні моменти, збіги, дорога, довга дорога.
Те, що твоє - завжди тебе знайде.
І я рада, що ця книга знайшла мене.
November 3, 2025
Ірено, на презентації в Києві ви казали ділитись враженнями від книги. Так ось, це — вогонь🔥🔥🔥
Дійсно дуже сильна, чіпляє і залишає післясмак. Я навіть не взяла одразу нову книгу читати, щойно закінчила цю. Хотіла, щоб ваша «вляглась» всередині. І радію, що підписала її у вас особисто🥹
Персонажі дуже живі, сцени з книги стоять перед очима. Всю книгу не покидало питання: «Що з цього ви прожили особисто?».
Ви казали, що ця книга давалась вам дуже важко і довго. Але якби не було — кожна сторінка цього вартує❤️ дякую вам за творчість і чекаю вже на наступний шедевр!☺️
Дійсно дуже сильна, чіпляє і залишає післясмак. Я навіть не взяла одразу нову книгу читати, щойно закінчила цю. Хотіла, щоб ваша «вляглась» всередині. І радію, що підписала її у вас особисто🥹
Персонажі дуже живі, сцени з книги стоять перед очима. Всю книгу не покидало питання: «Що з цього ви прожили особисто?».
Ви казали, що ця книга давалась вам дуже важко і довго. Але якби не було — кожна сторінка цього вартує❤️ дякую вам за творчість і чекаю вже на наступний шедевр!☺️
January 24, 2026
Чудова історія, чудова книга. Ірена вміє писати так, що не відірвешся і наче розчиняєшся у історії.
Це про людей, які пройшли/проходять війну. Кожен у своєму місці, та все ж. Звісно, всі співпадіння це просто співпадіння, та, здається, тут багато автобіографічного.
Дякую за чудових героїв, за гострі моменти, котрі не дратували, красиві пейзажі.
Найбільше мені сподобався дім. Не хочу спойлерити, та це такий міцний якорець. Бо майже кожен має щось подібне і читаючи про схожий досвід ти наче дістаєш усі ці свої емоції і розумієш, що ні, це не дитяча дурниця. Це важливо та цінно.
Це про людей, які пройшли/проходять війну. Кожен у своєму місці, та все ж. Звісно, всі співпадіння це просто співпадіння, та, здається, тут багато автобіографічного.
Дякую за чудових героїв, за гострі моменти, котрі не дратували, красиві пейзажі.
Найбільше мені сподобався дім. Не хочу спойлерити, та це такий міцний якорець. Бо майже кожен має щось подібне і читаючи про схожий досвід ти наче дістаєш усі ці свої емоції і розумієш, що ні, це не дитяча дурниця. Це важливо та цінно.
October 6, 2025
Особисте знайомство з авторкою дало змогу почитати книгу ще до релізу.
Книга дуже затишна. Я по вечорах приходив в історію, пожити там трохи разом з персонажами. Йти, як правило, не хотілось)
В якийсь момент зловив вайб «Самотності у мережі», у хорошому сенсі. Оця тема технологій, які мали б полегшувати неможливість бути поруч, але навпаки роблять тільки гірше. Плюс ще й помножено на тему війни. Словом — highly recommend.
Книга дуже затишна. Я по вечорах приходив в історію, пожити там трохи разом з персонажами. Йти, як правило, не хотілось)
В якийсь момент зловив вайб «Самотності у мережі», у хорошому сенсі. Оця тема технологій, які мали б полегшувати неможливість бути поруч, але навпаки роблять тільки гірше. Плюс ще й помножено на тему війни. Словом — highly recommend.
October 26, 2025
Останні сторінок 50 я навмисне розтягувала. Мені не хотілось дочитувати цю книгу. Хотілось бути в ній якомога довше. Сміятись вголос на сходах ескалатора, впізнавати слова героїв у своїх повідомленнях, і відкладати книжку в сторону, щоб проплакатися, цього теж хотілось, як не дивно Так щиро, так по-чесному. Так що текст аж під шкіру заходить і живе з тобою навіть після прочитання. Тут так багато ніжності, надії, сили і любові.
November 23, 2025
Інша, кодова, назва цього роману могла б бути «Недоспані ночі»))) адже неможливо відірватися! Маю 2 дітей, дві роботи і дуже мало часу на сон, але в цьому випадку я була готова його проміняти на читання. Ці слова, речення, діалоги - вони до мурах, до кісток, вони про мене, про друзів, про людей, про любов… Щиро вдячна авторці за ці моменти глибокої насолоди!
January 21, 2026
Перевищення очікувань. Дуже щемка і (неможлива?) історія кохання. Глибоке розкриття персонажів, правда Атрей трохи ідеалізований, як на мене. Часом відчувала що трохи затягнуто, але з іншої сторони атмосфера створена ідеально, я бачила героїв, і локації, і відчуття, і в принципі трудно відірватися. Думаю буду перечитувати.
October 6, 2025
Не могла відірватися від цієї книги, сиділа кілька днів до півночі, поки дочитала. Тут вам і Париж, і український степ, і Нормандія, а найголовніше купа емоцій. В деякий момент я навіть матюкалася на одну героїню, не буду спойлерить на кого. Жалію, що книга вже закінчилась 🥲
Displaying 1 - 30 of 40 reviews