Чи мріяла Тамара, студентка медичного універу, про власну квартиру в Києві? А якщо до неї додається мертва бабка, диваки сусіди і демонічний кіт? Чи під силу простій дівчині розпутати клубок інтриг та здобути силу роду?
Після років перемир’я в магічному світі назріває конфлікт. Як він пов’язаний з Тамарою, та її родиною? Що за таємничий незнайомець переслідую дівчину, і що за тварюка вбиває дівчат, так схожих на неї? Щоб знайти відповіді на ці питання, Тамара за допомогою подруги Лесі та Чорнорукого чаклуна, має спочатку знайти вбивцю своєї бабки, про існування якої вона дізналась лише за день до похорону.
Мені сподобалося, дуже хороша історія з цікавою детективною лінією. Для мене читання "Відьомського спадку" було більше розважальним, хоч тут і підняті доволі серйозні теми. Єдине що, не впевнена чи читатиму продовження, якщо воно буде (бо натяк ніби є на нього), бо жоден з персонажів не зачепив мене аж настільки, щоб хотілося б дізнатися, що на них чекає далі. Але як одиночна історія - дуже навіть добре)
Маємо одну героїню, у котрої померла бабуся — про існування якої вона навіть не здогадувалася. Маємо один будинок, населений чорт-зна-ким (аби без спойлерів :)) Маємо багато відьмської бюрократії й дуже нестандартні збори ОСББ. А ще одного демонічного кота. І добро й зло, яке в цій історії амбівалентне, але сторону обирати таки доведеться.
У цьому міському фентезі студентка Тамара розслідує таємничу смерть своєї бабусі, а за одно знайомиться з новим для себе світом і створіннями, що спокійно собі мешкають поміж людей у знайомому їй Києві. Трошки містики й дрібка романтики для осінніх вечорів — для тих, хто любить неспішні історії в українському сеттингу.
Книга чудова, не без мінусів. Але вона легка, атмосферна з приємними персонажами. Окреме дякую за малюнки і обкладинку. Найбільший плюс - це атмосфера, старого будинку з сусідськими чварами та таємницями. стара захаращена квартира старої жінки, яка зберігає купу таємниць. І в усьому цьому дві дівчини, які і живуть, і копирсаються в усьому цьому. Ще з плюсів - персонажі, не те що б детально прописані, але вони різні, виконують свою функцію в сюжеті та ненапрягають. А тепер до мінусів. Сюжет нікуди не рухається перші 300 сторінок. А потім дуже швидко летить. Так, наче ГГ повина дізнатись про свід відьом, і вона щось там дізнається, але замало для 300 сторінок. По суті пів книги герої ходять і розмовляють. В принципі це не заважає читати, бо цікаво і легко написано. Але під кінець є відчуття ошуканості. Бо нам дуже мало розповіли про злі сили, які полювали за ГГ. Ще один мінус це видання самої книги, Видавництво не вміє видавати книги в м'якій палітурці, тож читати складно, бо книга тяжко розкривається і тримати однією рукою нереально.
Якщо підсумувати то книга сподобалась і я б з радістю купила б продовження. Бо світ зацікавив, але його малувато розкрили. Хотілось би більше.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Вона добре написана, Київ+фентезі+відьми та інші чарівні істоти+детектив — це любов! На початку мені трошки віддавало Чародолом Щерби (вибачте…), але потім все ж таки це стало самобутньою історією (як не крути, попаданці — доволі популярний троп всюди).
Тут багато сварливості, і, якщо я правильно зрозуміла, вона тут спеціально для автентичності відьомського світу, але мені вона була трошки зайва саме в такій кількості.
Спочатку я не зрозуміла, чому авторка закинула сюжет аж в 2013 рік, а потім як зрозуміла! І оцей сюжетний поворот з особистого в суспільне мені дуже припав до душі.
Я би сказала, що це cozy fantasy, і я дуже боялася, що через це мені ця історія не сподобається, бо до цього цей жанр не приносив мені задоволення. Але я задоволена на 200%🥰. Така кайфова, з цікавими персонажами, з сюжетом, з детективною лінією, романтичною, магічною, ще й все відбувається в Києві. Я не очікувала, що мені настільки це сподобається.
Сподіваюся на продовження цієї історії!
Шайзехен та Лідія Іванівна полонили моє сердечко ❤️
Книга, яка окунає читача в свій сюжет разом із головною героїнею Тамарою просто-таки з розгону. Ось ми всі дізнаємося, про існування Вербени Тихонівни, бабусі Тамари з маминого боку, причому дізнаємося на її похороні, а ось одразу й починає творитися якась повна дичина, з'являється купа народу одночасно — і все це, чесно кажучи, трохи оглушує й ошелешує. Тож від першого десятка сторінок може бути потрібно трохи віддихатися. Якщо ви теж забуксовали десь тут і роздумуєте, чи варто взагалі продовжувати (440 сторінок як-ніяк), щиро кажу — варто.
«Спадок» — справді гарне міське фентезі. Зі старовинним будинком, строкатою громадою, різними магічними видами, історичною ворожнечею з поясненням, не завжди безпечними пригодами, дрібкою дуже милої молодої закоханості, суворими правилами магічного світу, відьмами на будь-який смак і навіть котиком. Для когось він точно стане улюбленим персонажем, хоч і та ще сволота (але треба визнати, перфоманс з віником був спритний). Окремо прекрасно в книгу вписані локація та історія — і не лише Києва. Дуже сподобалося. Було що погуглити і почитати додатково. Детективна лінія також у наявності (і непогана). Про магію буде розказано доволі детально (не перетворюючи при цьому сюжет на статті з вікі) і логічно. При цьому я не сказала б, що «Спадок» можна впевнено віднести до «еталонного» паранормального затишного фентезі, адже не все у книзі достатньо лайтове. Починаючи з того, що все має ціну (навіть трави для магічних настоянок, навіть якщо відьма сама їх посадила й виростила) — і ціна ця буває гірка, — завершуючи трупами і доволі серйозною загрозою. Це мені, до речі, сподобалось також: не плюнула-дунула і все стало зашибісь, а думай головою, роби нелегкий вибір і зважуй наслідки.
Щоб не створювати завищених очікувань ідеальної історії, скажу, що недоліки, об які шпортаєшся, теж є: маленькі дрібнички, які можна було б легко викинути і сюжет не постраждав би, а читалося б спокійніше; трохи забагато персонажів, які дещо дублюють функції одне одного (через що, наприклад, в останній чверті Леся відходить не просто на другий, а на двадцять другий план, а вона ж, наче, найкраща подруга і сусідка по квартирі) і, на жаль, всі однаково говорять і однаково лаються. І, повторюсь, весь цей іскристий вир обвалюється на читача з порога і темпа майже не збавляє.
Втім книга справді гарна й захоплива і продовження, як на мене, не потребує. А от пріквел або вбоквел (про пригоди юного слідчого Івана, наприклад) було б почитати добре.
Чого я вважаю, що книга Відьомський спадок від Катерини Юнакової - це найгірша книга прочитана мною за останні декілька років, попри оцінку 4,4 на гудрідс?
По-перше, це якість другу самої книги. Вона коштує 550 гривень, але подрузі ти її вже не даш прочитати. Бо її розперло у всі боки 🤦♀️
По-друге, це що написано у книжці. Там не має як такової кульмінації та розвʼязки. У книзі не було жодної інтриги, детективна лінія була на рівні колобка.
Як реагує головна героїня на новину, що магія існує і вона відьма: Що правда? Ну ок. Значить буду відьмою. Я вже не кажу, що її подруга реагує на все так само. В цілому у книзі не дуже розкриті головні герої, точніше вони однаково пласкі. Так наче різна зовнішність та «вид»(відьми, характерник, демон), але по факту вони всі однакові.
Відьомський спадок" - еталонна українська версія того, що англомовні видавництва позначають як paranormal cozy mistery. Тобто паранормальне затишне розслідування. І до цієї книги я вже зневірилась побачити щось подібне в українському сеттингу, ще й на рівні моїх улюблених британських авторів.
Це надзвичайно захоплива та дуже кумедна історія, яка читається на одному диханні і є чимось свіжим в наших реаліях.
Раджу від усього серця, як чудові ліки від нечитуна, поганого настрою, сезонної хандри і довгих повітряних тривог. Бо дуже давно я не була в такому захваті від книги, як сьогодні.