What do you think?
Rate this book
Ну хто так робить?!: Як навчити дитину вчитися
Це настільна книга для тих батьків, які хочуть, щоб їхня дитина не просто закінчила школу, а здобула ті знання і навички, що в майбутньому допоможуть їй бути ефективною і досягати поставлених цілей.
У книзі Артур Пройдаков — один з десяти найкращих вчителів світу за версією Global Teacher Prize 2023 — ділиться своїм досвідом, кейсами і практичними порадами, що стосуються всіх аспектів навчання дітей і підлітків.
Ви дізнаєтеся, як батьки можуть найкращим чином впливати на навчання дитини: як обрати школу для своєї дитини в Україні, як сформувати здорове ставлення до оцінок і заохотити ставитися до домашнього завдання як до цікавих викликів і робочих проєктів.
Організація простору для навчання, тайм-менеджмент, розвиток креативності, робота в команді, комунікація з вчителями, якісний відпочинок і культура читання в сім’ї — усі ці речі, і багато іншого, що висвітлено в цій книзі, впливають на те, як ваша дитина проведе шкільний період і що від цього отримає.
У книзі Артур Пройдаков — один з десяти найкращих вчителів світу за версією Global Teacher Prize 2023 — ділиться своїм досвідом, кейсами і практичними порадами, що стосуються всіх аспектів навчання дітей і підлітків.
Ви дізнаєтеся, як батьки можуть найкращим чином впливати на навчання дитини: як обрати школу для своєї дитини в Україні, як сформувати здорове ставлення до оцінок і заохотити ставитися до домашнього завдання як до цікавих викликів і робочих проєктів.
Організація простору для навчання, тайм-менеджмент, розвиток креативності, робота в команді, комунікація з вчителями, якісний відпочинок і культура читання в сім’ї — усі ці речі, і багато іншого, що висвітлено в цій книзі, впливають на те, як ваша дитина проведе шкільний період і що від цього отримає.
- GenresNonfiction
240 pages, Paperback
Published January 1, 2025
7 people are currently reading
29 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
November 1, 2025
Чудовий нонфік про навчання й виховання, про вчителювання і спільну роботу вчительства й батьківства. Звісно, ми можемо взоруватися на західні методики й західні підходи, але ми маємо стільки всього свого, що настав час це підсвічуватися не лише через розмови, конференції й медіа, але й через книжки. У нас є історії успішних вчителів, власні набиті ґулі, справді унікальна ситуація повʼязана з війною, освітніми втратами й освітніми розривами, у якій ми, на жаль, опинилися, є діти, які позбавлені можливості приходити у навчальні заклади фізично, які залишаються перед екранами у зумах (що не може замінити офлайн освіту), є уроки, які скасовуються й так і не відбуваються через тривоги, бо є освітня система, яка, звісно, стоїть, всупереч, а не завдяки, проте не може на 100% ефективно функціонувати по всій країні. І, звісно, в умовах постковіду, війни, глобальних трендів, ШІ, технології підходи повинні змінюватися, без варіантів. Не всі освітяни початкової, середньої й вищої освіти це готові прийняти, не всі батьки розуміють, що про це потрібно думати, тому й потрібні такі книжки, щоб пояснювати: що ж саме змінилося, де ми сьогодні, чому не можна продовжувати вчити «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного й робити вигляд, що все окей.
Я прочитала книжку Артура дуже швидко. І у кожному слові чула його голос. Часом, мені здавалося, що чую власний, бо ми на багато речей дивимось однаково, поділяємо ті ж принципи. У книжці багато різних розділів й тем, проте вона не закриває всього, бо не здатна, це лише одна книжка, тому й розповідає лише частину історій, є цеглинкою, а щоби ми мали добру опору, нам потрібно багато подібних книжок, про себе і своїх, на які можна спертися, які резонуватимуть, з якими можна буде сперичатися.
Оскільки Артур педагог до кінця, то він й кожен розділ будує за педагогічним принципом, щоби матеріал можна було засвоїти, найважливіше підсумувати, додаткові завдання — виконати, тому в тексті багато кʼюаркодів, які провокують шукати ще, думати, знаходити, відкривати, рухатися вперед.
«Часто на конференціях і зустрічах з освітянами я повторю: «Навчати сучасних дітей так, як навчали нас, уже не можна».Колеги не завжди це твердження сприймають позитивно, мовляв, у будь-якій освітній системі є свої недоліки, але ж є і свої переваги. І додають, що ми не можемо наново формувати закони педагогіки й ігнорувати все те, що створювали до нас. Справді, цю фразу легко вирвати з контексту. Проте маємо все-таки ще раз її уважно проаналізувати».
«Дуже класна навичка, як на мене, сприймати кожну справу як окремий проєкт. Реалізація одного проєкту потребує зусиль: планування, здійснення кроків, самоаналіз, є про щоденні справи і побудова планів. Виконання одного проєкту відчиняє двері до іншого проєкту. Наче в компʼютерній грі».
«Навчання у школі — підготовка до реального життя».
Я прочитала книжку Артура дуже швидко. І у кожному слові чула його голос. Часом, мені здавалося, що чую власний, бо ми на багато речей дивимось однаково, поділяємо ті ж принципи. У книжці багато різних розділів й тем, проте вона не закриває всього, бо не здатна, це лише одна книжка, тому й розповідає лише частину історій, є цеглинкою, а щоби ми мали добру опору, нам потрібно багато подібних книжок, про себе і своїх, на які можна спертися, які резонуватимуть, з якими можна буде сперичатися.
Оскільки Артур педагог до кінця, то він й кожен розділ будує за педагогічним принципом, щоби матеріал можна було засвоїти, найважливіше підсумувати, додаткові завдання — виконати, тому в тексті багато кʼюаркодів, які провокують шукати ще, думати, знаходити, відкривати, рухатися вперед.
«Часто на конференціях і зустрічах з освітянами я повторю: «Навчати сучасних дітей так, як навчали нас, уже не можна».Колеги не завжди це твердження сприймають позитивно, мовляв, у будь-якій освітній системі є свої недоліки, але ж є і свої переваги. І додають, що ми не можемо наново формувати закони педагогіки й ігнорувати все те, що створювали до нас. Справді, цю фразу легко вирвати з контексту. Проте маємо все-таки ще раз її уважно проаналізувати».
«Дуже класна навичка, як на мене, сприймати кожну справу як окремий проєкт. Реалізація одного проєкту потребує зусиль: планування, здійснення кроків, самоаналіз, є про щоденні справи і побудова планів. Виконання одного проєкту відчиняє двері до іншого проєкту. Наче в компʼютерній грі».
«Навчання у школі — підготовка до реального життя».
January 23, 2026
Справді пречудова книга про виховання та навчання. Дуже лаконічна, легка для розуміння й корисна – читається на одному подиху! Хоч важливо таки зупинятися на додаткових завданнях для самостійної роботи, аби поєднати прочитане із власним досвідом, взяти з тексту для себе все можливе. Наприкінці розділів автор ставить запитання, які спонукають до роздумів, пошуку відповідей, прийняття певних рішень. Вірю, що завдяки відповідальному, індивідуальному підходу вчителів та батьків до дітей, на нас усіх чекає краще майбутнє.
Лише тепер усвідомлюю, як же зараз, в цей час стрімких змін, не вистачає подібної літератури. Літератури, яка пропонує нові погляди на освіту, розʼяснює аспекти навчального процесу, акцентує на значенні гнучкості та адаптивності. І що важливо – надихає.
Лише тепер усвідомлюю, як же зараз, в цей час стрімких змін, не вистачає подібної літератури. Літератури, яка пропонує нові погляди на освіту, розʼяснює аспекти навчального процесу, акцентує на значенні гнучкості та адаптивності. І що важливо – надихає.
October 7, 2025
Я раджу почитати цю книгу батькам🫶 Це одна
перших книг жанру освітнього нонфіку в реаліях України написана чудовим вчителем і татом.
Мені дуже хотілось би, щоб модель стосунків між вчителем-учнем-батьками була саме такою, як описує тут автор.
Ця книга розкаже про успіх в школі, гаджети у навчанні, домашнє завдання, вивчення (чи перехід на) української мови, читання книг та як мотивувати дитину і ще багато всього корисного.
Вчителям ця книга теж буде корисна, але без розуміння усіх важливих ідей з цієї книги батьками магії не станеться, тож читайте, будь ласка, що написав @arturproidakov 🤗
перших книг жанру освітнього нонфіку в реаліях України написана чудовим вчителем і татом.
Мені дуже хотілось би, щоб модель стосунків між вчителем-учнем-батьками була саме такою, як описує тут автор.
Ця книга розкаже про успіх в школі, гаджети у навчанні, домашнє завдання, вивчення (чи перехід на) української мови, читання книг та як мотивувати дитину і ще багато всього корисного.
Вчителям ця книга теж буде корисна, але без розуміння усіх важливих ідей з цієї книги батьками магії не станеться, тож читайте, будь ласка, що написав @arturproidakov 🤗
October 12, 2025
Мені дуже сподобалась книга Артура Пройдакова " Ну хто так робить?! Як навчити дитину вчитися". Автор книги цікаво та детально описує навчальний процес. Тут ви точно знайдете корисні поради та відповіді на важливі запитання.
Сьогодні дітям досить складно знайти мотивацію для навчання, але в цій книзі є те, що потрібно як батькам, так і педагогам.
Мене як читача, вразив момент, в якому автор розповідає свій особистий досвід щодо вивчення української мови. Також варто звернути увагу на певну "користь" соціальних мереж, які стали невід'ємною частиною нашого життя. Вам обов'язково сподобається те, що пропонує автор. Я теж погоджуюсь з автором щодо long life learning і ролі музики в навчанні.
Мої враження від книги тільки позитивні! Рекомендую батькам і вчителям та всім, хто любить читати про цікаві та корисні речі😊
Сьогодні дітям досить складно знайти мотивацію для навчання, але в цій книзі є те, що потрібно як батькам, так і педагогам.
Мене як читача, вразив момент, в якому автор розповідає свій особистий досвід щодо вивчення української мови. Також варто звернути увагу на певну "користь" соціальних мереж, які стали невід'ємною частиною нашого життя. Вам обов'язково сподобається те, що пропонує автор. Я теж погоджуюсь з автором щодо long life learning і ролі музики в навчанні.
Мої враження від книги тільки позитивні! Рекомендую батькам і вчителям та всім, хто любить читати про цікаві та корисні речі😊
January 6, 2026
Як практикуючий вчитель з 14-річним стажем не можу сказати що знайшов в цій книзі щось нове. Написана сучасною мовою, легко читається, структурує певні думки, але кардинально нового зосім не пропонує. Автор просто ділиться своїм життєвим та професійним досвідом на широку аудиторію.
Деяким батькам дійсно варто було б її почитати, ось для них дійсно багато нового б відкрилось, але реальність така, що ті батьки кому ця книга була б помічною її ніколи не прочитають, на жаль.
Тому буду вважати що просто підтримав відомого колегу своїми гривнями, а взамін отримав особливу насолоду від розділу книги про читання разом з дітьми.
Деяким батькам дійсно варто було б її почитати, ось для них дійсно багато нового б відкрилось, але реальність така, що ті батьки кому ця книга була б помічною її ніколи не прочитають, на жаль.
Тому буду вважати що просто підтримав відомого колегу своїми гривнями, а взамін отримав особливу насолоду від розділу книги про читання разом з дітьми.
Read
November 25, 2025Артур Пройдаков — викладач, популяризатор української мови та літературознавець. Лауреат премії Global Teacher Prize 2023 за те, що увійшов до десятки найкращих викладачів світу.
Родом із міста Кадіївка на Луганщині, закінчив факультет української філології в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, згодом викладав у Стахановському педагогічному коледжі. Під час окупації Росією Сходу України переїхав до міста Ромни на Сумщині, де кілька років працював у тамтешній школі — викладав українську мову.
У 2020-му році переїхав до Києва, де до сьогодні працює у школі «МрійДій», а також є виконавчим директором благодійного фонду «Освітня фундація «МрійДій». Серед діяльності Пройдака – курси для охочих навчатися української мови, створення вебінарів для якісної підготовки до НМТ, а також поширення серед міжнародної авдиторії значення вчительської роботи в умовах повномасштабної війни.
Книжка «Ну хто так робить?» уперше з'явилася друком під час повномасштабної війни і, по суті, нічим не відрізняється від психологічного посібника для батьків так званих «проблемних» школярів. У цьому «посібнику» автор розпочинає оповідь із того, що нарікає на застарілу систему виховання, якої і досі дотримуються деякі сучасні батьки, і внаслідок якої виростають емоційно віддалені від старших діти.
Саме тому «Ну хто так робить» складається переважно з неважких, але ефективних порад, як знайти правильну комунікацію з молодшим поколінням.
Методи взаємодії задля покращення спілкування з дітьми, що описані у посібнику, ніб��то доволі прості, але ефективні. Насамперед автор радить батькам звертати увагу на навички та якості, що властиві їхнім нащадкам, і вміти вдало їх розвивати — зокрема кожна дитина має набір так званих «soft skills» (навички соціалізації та комунікації, здібності до тих чи інших наук) та «hard skills» (здатність критично мислити, знаходити спосіб вирішення певної проблеми тощо). Завдання батьків — розвинути ці навички та ввести їх у повсякденне використання на максимум. Зробити це можна, до прикладу, вивчаючи разом із дитиною якийсь конкретний предмет, яким вона цікавиться і який їй добре вдається: до прикладу, якщо школяр демонструє високі результати в опановуванні української мови, то не зайвим було б для розвитку його здібностей вигадати якісь лінгвістичні головоломки та загадки.
Розвинення ж жорстких навичок можна було б здійснити, розігруючи разом з дитиною умовну складно-викличну ситуацію, перед якою їй довелося б постати в майбутньому.
Пройдаков також заохочує батьків вибудовувати щиру і довірливу комунікацію з педагогами, які могли б посприяти розвитку школярів та їхній реалізації як особистостей. Розлога комунікація з учителями має відбуватися в жодному разі не на батьківських зборах — натомість це може бути телефонний дзвінок або ж зустріч за чашкою кави; під час такої розмови можна було б обговорити, як краще взаємодіяти з дитиною в шкільних умовах.
Врешті-решт, викладачі так само люди, гамірне життя в оточенні великої купи дітлахів страшенно їх виснажує, отож беручи до уваги те, що всі діти різні, важливим було б проговорити те, якій підхід слід застосовувати при комунікації з конкретною дитиною. Автор також рекомендує батькам обирати школу з певним профільним нахилом, аби у маленького учня не виникало труднощів у навчанні, а також акцентує увагу на тому, що кращим вибором були б приватні школи — у них вища якість навчання та менша кількість учнів, що налаштовані на булінґ ровесників.
Є ще й інший варіант навчання, не прив'язаний до відвідин шкільних занять — так званий«анскулінг», який полягає в тому, що дитина може навчатися дистанційно, самостійно обирати, які додаткові курси відвідувати та чим цікавитись, за підказками та рекомендаціями батьків та, якщо є, наставників. Доволі ефективний засіб, беручи до уваги те, що загальна освіта наразі далеко не найкраща.
Ще одна порада, до якої вдається Пройдак — як не дивно, але залучити до навчання гаджети та інтернет. Можна поцікавитися в учня, які блоги він полюбляє дивитися, які сайти з розважальною метою переглядає, для чого здебільшого користується чатом gpt?
Адже соцмережі можна залучити не лише для розважальних цілей, а й для пошуку стратегічно необхідної інформації, а знайдені матеріали для навчання можна застосовувати в ігровому форматі — до прикладу, з допомогою чату gpt можна згенерувати чимало цікавих інтерактивів.
Зрештою, останнє, на чому хотілося б закцентувати увагу у цій книзі — облаштування домашнього простору для навчання так, щоб самому юному здобувачу освіти було комфортно. Можна прикрасити кімнату згідно зі смаками та вподобаннями школяра, запитати, у якій обстановці йому комфортніше вчитися — під гучну музику, спокійну чи взагалі без неї?
Також можна поставити у кімнаті рослини, щоб створити більш затишний та атмосферний простір.
Психологічний посібник Пройдакова зараз завойовує популярність в Україні та може стати неабияк у нагоді сучасним батькам. Серед поціновувачів книги чимало й медійних осіб, зокрема й телеведучий Олександр Педан, що вважає книгу «проривом року».
Родом із міста Кадіївка на Луганщині, закінчив факультет української філології в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, згодом викладав у Стахановському педагогічному коледжі. Під час окупації Росією Сходу України переїхав до міста Ромни на Сумщині, де кілька років працював у тамтешній школі — викладав українську мову.
У 2020-му році переїхав до Києва, де до сьогодні працює у школі «МрійДій», а також є виконавчим директором благодійного фонду «Освітня фундація «МрійДій». Серед діяльності Пройдака – курси для охочих навчатися української мови, створення вебінарів для якісної підготовки до НМТ, а також поширення серед міжнародної авдиторії значення вчительської роботи в умовах повномасштабної війни.
Книжка «Ну хто так робить?» уперше з'явилася друком під час повномасштабної війни і, по суті, нічим не відрізняється від психологічного посібника для батьків так званих «проблемних» школярів. У цьому «посібнику» автор розпочинає оповідь із того, що нарікає на застарілу систему виховання, якої і досі дотримуються деякі сучасні батьки, і внаслідок якої виростають емоційно віддалені від старших діти.
Саме тому «Ну хто так робить» складається переважно з неважких, але ефективних порад, як знайти правильну комунікацію з молодшим поколінням.
Методи взаємодії задля покращення спілкування з дітьми, що описані у посібнику, ніб��то доволі прості, але ефективні. Насамперед автор радить батькам звертати увагу на навички та якості, що властиві їхнім нащадкам, і вміти вдало їх розвивати — зокрема кожна дитина має набір так званих «soft skills» (навички соціалізації та комунікації, здібності до тих чи інших наук) та «hard skills» (здатність критично мислити, знаходити спосіб вирішення певної проблеми тощо). Завдання батьків — розвинути ці навички та ввести їх у повсякденне використання на максимум. Зробити це можна, до прикладу, вивчаючи разом із дитиною якийсь конкретний предмет, яким вона цікавиться і який їй добре вдається: до прикладу, якщо школяр демонструє високі результати в опановуванні української мови, то не зайвим було б для розвитку його здібностей вигадати якісь лінгвістичні головоломки та загадки.
Розвинення ж жорстких навичок можна було б здійснити, розігруючи разом з дитиною умовну складно-викличну ситуацію, перед якою їй довелося б постати в майбутньому.
Пройдаков також заохочує батьків вибудовувати щиру і довірливу комунікацію з педагогами, які могли б посприяти розвитку школярів та їхній реалізації як особистостей. Розлога комунікація з учителями має відбуватися в жодному разі не на батьківських зборах — натомість це може бути телефонний дзвінок або ж зустріч за чашкою кави; під час такої розмови можна було б обговорити, як краще взаємодіяти з дитиною в шкільних умовах.
Врешті-решт, викладачі так само люди, гамірне життя в оточенні великої купи дітлахів страшенно їх виснажує, отож беручи до уваги те, що всі діти різні, важливим було б проговорити те, якій підхід слід застосовувати при комунікації з конкретною дитиною. Автор також рекомендує батькам обирати школу з певним профільним нахилом, аби у маленького учня не виникало труднощів у навчанні, а також акцентує увагу на тому, що кращим вибором були б приватні школи — у них вища якість навчання та менша кількість учнів, що налаштовані на булінґ ровесників.
Є ще й інший варіант навчання, не прив'язаний до відвідин шкільних занять — так званий«анскулінг», який полягає в тому, що дитина може навчатися дистанційно, самостійно обирати, які додаткові курси відвідувати та чим цікавитись, за підказками та рекомендаціями батьків та, якщо є, наставників. Доволі ефективний засіб, беручи до уваги те, що загальна освіта наразі далеко не найкраща.
Ще одна порада, до якої вдається Пройдак — як не дивно, але залучити до навчання гаджети та інтернет. Можна поцікавитися в учня, які блоги він полюбляє дивитися, які сайти з розважальною метою переглядає, для чого здебільшого користується чатом gpt?
Адже соцмережі можна залучити не лише для розважальних цілей, а й для пошуку стратегічно необхідної інформації, а знайдені матеріали для навчання можна застосовувати в ігровому форматі — до прикладу, з допомогою чату gpt можна згенерувати чимало цікавих інтерактивів.
Зрештою, останнє, на чому хотілося б закцентувати увагу у цій книзі — облаштування домашнього простору для навчання так, щоб самому юному здобувачу освіти було комфортно. Можна прикрасити кімнату згідно зі смаками та вподобаннями школяра, запитати, у якій обстановці йому комфортніше вчитися — під гучну музику, спокійну чи взагалі без неї?
Також можна поставити у кімнаті рослини, щоб створити більш затишний та атмосферний простір.
Психологічний посібник Пройдакова зараз завойовує популярність в Україні та може стати неабияк у нагоді сучасним батькам. Серед поціновувачів книги чимало й медійних осіб, зокрема й телеведучий Олександр Педан, що вважає книгу «проривом року».
November 15, 2025
З нетерпінням очікувала на цю книгу від першого оголошення про майбутнє видання. Як людині зі сфери освіти було цікаво ознайомитись комплексно з думками, ідеями одного з найкращого вчителів, звірити їх зі своїми.
Сподобалося, як Артур Пройдаков простими словами, аргументовано доносить до батьків, освітян важливість демократичного підходу до дитини як вдома, так і в школі. Наскільки в пріоритеті для нього особистість дитини, її почуттів, її ставлення до того/тих, що/хто її оточує. І, що найважливіше, - наскільки важливо навчити вчитися, а не просто змусити зазубрити якусь інформацію, аби подолати певний етап, здати тести/написати контрольну і рухатись далі, не особливо над чимсь замислюючись.
Великий плюс - багато практичних порад, прикладів з життя, які допоможуть краще зорієнтуватися усім, хто зацікавиться і спробує впровадити ідеї з книги у своє повсякдення.
Відверто кажучи, нової інформації для себе не знайшла з огляду на те, що чимало часу працюю в сфері освіти, та й самоосвіта теж важливу роль в моєму житті відіграє. Але я й не очікувала цього саме від цієї книги, для мене це був радше спосіб "звірити годинники". Тішить, що мої погляди на освітній процес співпадають з таким прогресивним, активним вчителем, який здобув визнання не лише на всеукраїнському, а й світовому рівні, тож завдяки книзі отримала ще й підвищення впевненості у власних силах, за що окрема вдячність.)
Щиро сподіваюся, що ця книга потрапить до рук якомога більшої кількості батьків та педагогів, аби вони змогли переглянути свої погляди на освіту, а також хочеться вірити, що в майбутньому у нас буде чимало якісної педагогічної літератури саме від українських вчителів, з врахуванням нашого контексту. Дякую Артуру Пройдакову за сміливість бути одним з першопрохідців на цьому шляху і вітаю з успішним, на мою думку, письменницьким дебютом!
Сподобалося, як Артур Пройдаков простими словами, аргументовано доносить до батьків, освітян важливість демократичного підходу до дитини як вдома, так і в школі. Наскільки в пріоритеті для нього особистість дитини, її почуттів, її ставлення до того/тих, що/хто її оточує. І, що найважливіше, - наскільки важливо навчити вчитися, а не просто змусити зазубрити якусь інформацію, аби подолати певний етап, здати тести/написати контрольну і рухатись далі, не особливо над чимсь замислюючись.
Великий плюс - багато практичних порад, прикладів з життя, які допоможуть краще зорієнтуватися усім, хто зацікавиться і спробує впровадити ідеї з книги у своє повсякдення.
Відверто кажучи, нової інформації для себе не знайшла з огляду на те, що чимало часу працюю в сфері освіти, та й самоосвіта теж важливу роль в моєму житті відіграє. Але я й не очікувала цього саме від цієї книги, для мене це був радше спосіб "звірити годинники". Тішить, що мої погляди на освітній процес співпадають з таким прогресивним, активним вчителем, який здобув визнання не лише на всеукраїнському, а й світовому рівні, тож завдяки книзі отримала ще й підвищення впевненості у власних силах, за що окрема вдячність.)
Щиро сподіваюся, що ця книга потрапить до рук якомога більшої кількості батьків та педагогів, аби вони змогли переглянути свої погляди на освіту, а також хочеться вірити, що в майбутньому у нас буде чимало якісної педагогічної літератури саме від українських вчителів, з врахуванням нашого контексту. Дякую Артуру Пройдакову за сміливість бути одним з першопрохідців на цьому шляху і вітаю з успішним, на мою думку, письменницьким дебютом!
December 1, 2025
Нічого особливо унікального, просто думки здравомислячої людини. Не дуже добре структуровано, наче читаєш стрічку постів в ФБ. Не хочу бути снобом, але як для вчителя української мови та літератури, ну занадто багато англіцизмів, наче з айтішніками на курилці йде розмова.
Але не зважаючи на це все, думки корисні і багатьом точно варто ознайомитися.
Але не зважаючи на це все, думки корисні і багатьом точно варто ознайомитися.
Displaying 1 - 8 of 8 reviews