Кінотеатр «Космос»

by Влад Нед, Антон Скеор (Illustrator)

Коли ти працював на телебаченні у Києві, це здавалося типовим життям креативного класу. Та раптом тебе витурили з роботи й усе полетіло шкереберть. Доводиться повертатися у рідний Харків, де з допомогою давніх друзів вдається влаштуватися працювати кіномеханіком у старий кінотеатр на околицях. Крутити фільми у «Космосі», що ледь зводить кінці з кінцями, — зовсім не робота мрії, та іншої однаково поки що немає. Згодом стає зрозуміло, що з кінотеатром не все так просто, і пожежа, яка тут трапилася, не випадкова. Що буде з ним далі? Хто й чому хоче прибрати його до рук?

Попри складні часи, «Космос» збирає навколо себе безліч всього: кіносеанси й закриті вечірки, людей з минулого, старий щоденник з дитинства... А на тлі всіх перипетій — взаємини з містом, де зростав дитиною, та спроби зрозуміти себе теперішнього.

312 pages, Hardcover

Published October 1, 2025

Reviews

[Ruslana Bookslover · Rating 4 out of 5]

дуже моя книжка. така класна в своїй простоті, терапевтична навіть, бо близька й буденна, хороша.

[Саша Козлов · Rating 5 out of 5]

Складно підібрати правильні слова, але я спробую.
Кінотеатр “Космос” — це дуже розумна, навіть мудра книга. Вона зроблена напрочуд талановито, і майстерність автора дійсно захоплює.

Перечитую анотацію і бачу, який сильний акцент у ній зроблено на загадковості. Так, ніби тут важлива детективна складова. Вона справді присутня, але лише як одна з багатьох частин. І всі вони вкупі створюють єдину цільну картину. Кожен елемент настільки точно займає своє місце, кожен персонаж настільки бездоганно виконує свою функцію, кожен діалог настільки добре працює, що не порадити цю книгу я не можу. Та й жодної іншої оцінки, окрім пʼятірки, поставити не виходить.
Але який тут жанр насправді? Ну, це книга про життя. Просто не можна ж в анотації написати саме так! Книги про життя продаються значно гірше за історії, в яких є загадка. Навіть якщо написати в анотації, що це дуже, дуже сильна книга про життя, то так просто в це ніхто не повірить. Тож мені доводиться писати про це у відгуку.

В “Космосі” буде легко знайти знайомі декорації — незалежно від того, з Харкова ви чи іншого українського міста. Це допоможе швидше зануритися у твір і почуватися себе як удома.
Проте якщо чесно, забери з роману впізнавані вулиці — і особисто для мене він нічого не втратить. Просто я його полюбив не за те, що він український, а за те, як витончено і ладно він зроблений.
Ну, і цей жанр такий мені рідний: чоловік — розумний, цікавий, ерудований і трошки нещасний — втрачає все і починає життя з чистого аркуша, і не десь там, а саме в місті, у якому провів своє дитинство. А тут ще й нізвідки на нього накидується фатальна жінка.

Протягом книги автор постійно займається неймдропінгом, тож і я теж цим скористаюсь: якщо вам близькі твори Джонатана Троппера, Метью Квіка чи Ніка Горнбі (або на крок далі — Джонатана Коу та Джуліана Барнза), вітаю: ви знайшли собі нового улюбленого письменника.
І річ не в тому, що це наша, українська відповідь їм, а в тому, що Влад Нед нічим не гірший і робить певні речі у своєму особистому, безумовно відточеному стилі. І хоч як я люблю Троппера, у Неда є прийоми, які моєму серцю надзвичайно близькі. Приміром, діалог про те, як правильно будувати діалоги; чи той факт, що один з персонажів буквально промовляє, про що ця книга.
Я залюбки розповів би й вам, про що вона, але не буду, адже мені треба якось заінтригувати потенційних читачів.

Складно підібрати правильні слова, і навряд чи у мене це вийшло.
Я розумію, що так не заведено казати про письменників, які опублікували лише одну книгу, але, на мою думку, Влад Нед — один з найкращих авторів у сучасній українській літературі.
Мене трохи засмутила післямова, в якій він перераховує автобіографічні елементи твору. Засмутила, бо іноді це вказує на те, що людина хотіла розповісти лише одну історію — історію про себе. Я дуже сподіваюся, що це не той випадок, і Владу Неду вистачить наснаги на наступні книги. Щосили тримаю за це кулачки, а поки що — кричатиму на кожному розі, наскільки ж Кінотеатр “Космос” — майстерний роман.

[Corpsesinyou · Rating 5 out of 5]

От начебто не відбулось в книзі нічого екстра, все таке плинне та буденне, дуже життєйське, але як же сильно відгукується всередині. Особливо коли сам досягаєш віку схожого з головним героєм і його спогади про рідне місто дитинства пробуджують у відповідь багато власних, а рефлексія і пошуки себе теж стають дуже знайомими. І те, що мова весь час йшла про Харків - зовсім не заважало мені частину часу уявляти аналогічні або дуже схожі місця в Херсоні.

І було по-хорошему комфортно читати про прості речі, про справу, яка, всі розуміють, що глобально мало що змінить, але все одно вкладаються та роблять, бо щось таке легко запалює всередині вогник, який давно почав ледь тліти.

Хороша книга, залишила після себе тужливий післясмак ностальгії та легку посмішку

[Oleh Bilinkevych · Rating 3 out of 5]

Кінотеатр «Парадізо» по-харківськи.
Саме той випадок, коли кінцівка суттєво витягує загальне враження від книги.

[Victoria Unizhona · Rating 4 out of 5]

Ця книжка для мене - про нас. Про покоління двотисячних, яке виросло між відеокасетами, телевізором у кутку, першими дисками й The Sims, де світ здавався зрозумілим: зробив правильну дію - отримав результат.

Але життя так не працює.

Мені було дуже близько те, що це не історія про прорив. Не про великий успіх. Не про «я все зміг». Це історія про людей, які живуть як вміють. Сумніваються. Заздрять. Втомлюються. Застрягають. І все одно продовжують жити. І думати.

Я впізнавала не події - я впізнавала стан. Це відчуття, коли ти ніби доросла, але все ще не до кінця розумієш, куди рухаєшся. Коли життя не має чіткої структури, але в ньому є маленькі опори - музика, фільми, розмови.

Кіно тут не просто фон. Воно для мене - як спосіб зібрати себе. Як можливість прожити ще одне життя, коли своє здається розмитим. І в цьому я себе дуже впізнала, бо я теж так живу - через кіно.

Мені було особливо тепло від цих назв:
• Chungking Express
• Crouching Tiger, Hidden Dragon
• 29th Street
• Labyrinth
• The Breakfast Club
• Dazed and Confused
• Sky Captain and the World of Tomorrow
• Casablanca

і навіть телепрограма «Імперія кіно» - це та сама телевізійна епоха, коли кіно було подією.

Це дуже різне кіно, але разом воно складається в мій особистий архів. Підліткова розгубленість, магічна втеча, родинне тепло, ретрофантазія про майбутнє, азійська меланхолія. Я читала і думала: так, це моє.

Цю книжку приємно і легко читати. Але головне - після неї залишається не сюжет, а відчуття. І бажання передивитися кілька фільмів.

[Temzdra · Rating 5 out of 5]

Як я купив цю книгу та прочитав? Усе випадково.
Шановний Google видав новину про презентацію книги, книги про рідне місто. Я поїхав на презентацію, купив книгу та отримав задоволення від книги. Задоволення від того, що я знаю де це все відбувається, знаю ці місця та розумію як воно жилося в ті часи в спальному районі, але іншого.

Рим - це окрема історія, цікава та неочікувана.

Це перша книга і я поставив 5 зірочок. Так тримати.
А ще остання фраза в книзі це «вибух», який відкриває можливості.

[Nashelito · Rating 4 out of 5]

Я не знаю, чому я за понад сорок год життя побував у Харкові лише один раз — п'ятнадцять років тому — і лише на залізничному вокзалі, у процесі повернення з якоїсь із подорожей, можливо, навіть, — через Дикі Землі з Байкалу. Мав бути й інший раз — вже повноцінний, якраз десь перед повномасштабним вторгненням, але того разу аж так не склалося що я досі про це шкодую...

А ще, здається, Влад Нед —автор роману "Кінотеатр "Космос" — трішки за мене молодший і дарма, що теж міленіал, ці кілька років різниці запаковані різним досвідом. От хоча б мультфільми: я вже не бачив "Гей, Арнольде!", бо навчався в універі і жив у гуртожитку, де дивився артгаузне кіно, читав Мілана Кундеру і купував кожне число журналу "Футбол".

Коли в Україні нарешті почали робити класну озвучку для нових фільмів, я жив у Кам'янці-Подільському, і ходив на фільми в кінотеатр "Юність". Не можу пригадати жодної конкретної назви, але пам'ятаю, що добру половину тих сеансів я проспав.

"Кінотеатр "Космос" має дуже сподобатися харків'янам, або таким громадянам, як Максим Щербина, котрий виростав на Кічкасі в Запоріжжі — такому ж хрестоматійному "спальнику", як харківська Північна Салтівка.

Роман читається легко, в міру ностальгійно, але особисто мене пройняв лише химерний наркотичний потік думок перед кінцем книги ну і сам фінал, звісно.

[Igor Mogilnyak · Rating 3 out of 5]

3,5⭐️

Має точно подобатись харківʼянам, бо це про їхнє місто. Всі відсилки до фільмів (що так всім подобаються) норм, але на сюжет сильно не впливають, хоча добре, що сам сюжет тут є і це принаймні читалось і не пішло у кагорту - а шо це автор тут написав. Очікування були завищені, рекомендувати не можу.

[Serhii D.]

Читалось легко і швидко, переважно було цікаво, але поки що залишаю без оцінки. Це історія…ну, про життя і вона має відповідну, трохи незвичну будову та акценти. Так, начебто є тут основна сюжетна лінія, але чи є вона головною? Я не переймався за долю «Космосу», але впевнений що і не цього хотів автор.
В якийсь момент один з персонажів каже, що йому не вистачає історій, де герої зазнають невдачі і при цьому це не стає трагедією, а просто спонукає продовжувати жити далі. Так от це така історія. Головний герой залишає Київ і повертається у рідне місто. Залишає свої мрії позаду, знаходить дуже посередню роботу і…просто живе далі. Зізнаюсь, мені така участь здається досить гнітючою. Це особистісне сприйняття як людини, яка залишила своє невелике і не дуже перспективне рідне місто позаду вже багато років тому.
У книзі багато ностальгії за різними моментами нашого дитинства. Судячи з відгуків, це працює як треба, але на мене особисто не дуже повпливало. Інакше я би міг і наважитись на оцінку.

[Maria · Rating 5 out of 5]

Чесно, складно написати конкретний відгук — хочеться не аналізувати, а просто кричати: читайте!

Побачила її на Goodreads, купила в метро електронку. Потім купила ще й паперову. Думаю, це найкраща рекомендація, яку я можу дати цій книжці.

Тут немає героя з великої літери. Просто звичайний хлопець. І чи потрапляє він у незвичайні ситуації? В цілому — ні. Хіба що саме згадування життя до війни і є тією великою надзвичайною ситуацією.

Сюжет тримається на нібито життєвих історіях, але, до біса, як же вони романтизовані. Начебто читаєш про побут, але те, чим стає кінотеатр «Космос» і яка каша з усього цього заварюється, — це вже історія для ідеалістів і справжніх романтиків. Постійна ностальгія, роздуми про фільми, що нас формували, і поїздки в МакДональдз — absolute cinema, як зараз кажуть.

Думаю, саме за це я і полюбила цей твір. І ще — за надзвичайно живий, теплий опис Харкова.

Раджу цю книжку всім. Дуже сильний дебют автора. Аплодую стоячи.

[Vadym · Rating 4 out of 5]

Дуже тепла така, ностальгічна та, як кажуть міленіали, ПРИЗЕМЛЕНА

Тішусь, що випадково про неї почув, дуже нравицця

[Ганна · Rating 5 out of 5]

Чудовий текст-прощання з юним собою і всім тим, що дало тобі рідне місто. Абсолютний Харків - не через місце подій, а через ніжну, щиру любов, огорнуту великим коконом туги і виражену в кожному слові.
Читалось просто - легке враження сценарності тексту добре поєдналось з кіно-вставками, а до снобізму градус не докрутився за рахунок самоіронії.
Хотілося б отримати трошки сильніший ляпас від фіналу, враховуючи те, як розмірено розгортались події в більшій частині книги. Напівнатяки, які почались десь з середини, і все більше звуження часового відрізку дали дуже ранню підказку і розмили повернення до реальності. Тим не менш, гра на контрасті все одно вийшла чудова.
Рада, що прочитала.
Обкладинка - шик.

[Alisa Batiuk · Rating 5 out of 5]

Завжди хотіла написати найперший відгук на книгу — і от я тут. Але чомусь саме зараз важко підібрати слова, щоб її описати.

Скажу так: ця книга про і для всіх мрійників, які рухають цей світ навіть незначними діями. Залишає гіркий післясмак, але хіба не завжди так після хорошого, що має здатність закінчуватися? А ще хочеться сидіти на одному місці, ні про що не думати — лише уявляти, що тут було тисячі років тому і що буде за тисячі років після нас...

[Yevheniia · Rating 5 out of 5]

це дуже просто, душевно, тепло, але й дуже ауч

[Artem · Rating 5 out of 5]

Цікава історія про повернення до рідних місць і захоплень дитинства, і бажання якось це реалізувати у дорослому житті.

[Victor · Rating 5 out of 5]

Той варіант , що нічого не знаєш про книгу , не знаєш про автора. Просто імпульсивна покупка, гарна обкладинка та анотація , що чіпляє. І результат прямо скажемо , вийшов крутий, отримав задоволення від книги . Щось схоже на Кузнєцову, трохи на Фоззі. Легка книга, сюжет який викликає ностальгічні емоції, гарна лінія самоаналізу та любовної пригоди. Рекомендую , однозначно.

[Yehor Nesterenko · Rating 5 out of 5]

Дуже душевна книга. Проста і приземлена.
Про ідеї та мрії. Про ніяковість. Про відданість справі. Про близьких.
Бажання поїхати в Харків після прочитання 📈

[Vlad K · Rating 5 out of 5]

Цікаво, що було далі.

[Liliia · Rating 5 out of 5]

Коли я почала читати цю книгу, я боялась що вона буде про ностальгію за якимись 2000ними, але це не так. Тож зрозумівши це після кількадесят сторінок я вже так втягнулась, що прочитала книгу на одному подиху.

Далі спойлери.

Я думала це і буде та історія про людей які дуже стараються і нічого не виходить але ніхто не засмутився. Але ні. Кінцівка так боляче вразила, я почала думати а скільки ще таких проектів обірвалося через русню. Але добре, що є ця книга. Що ці почуття зафіксовані на папері. Мені тепер ця книга дуже близька і дорога.

[Anatoliy Omelchenko · Rating 5 out of 5]

Дуже гарна історія про людей, які роблять щось хороше тому що можуть. Ну і відчувається любов автора до Харкова, кіно та музики.

[va_dick · Rating 5 out of 5]

П'ять зірочок забагато, але як бути з книгою, що про неї писати відгук – завчасно зумовлено хоча б за трьома головними ознаками. Північна Салтівка, кінозадротство, дитинствозадротство. Джекпот, бо — я.

Чесно, важко було визначитись, про які роки мова. За всіма ознаками двадцяті, а якщо прикладати то все до особистого досвіду, кінець нульових - початок десятих. Лінклейтер, Герцог, мамблкор – відкриття часів ще Дружби Народів, а згодом і Гвардійців Широнінців, ближче до Метробудівників.

Так само деякий час пішов на визначення віку героя/автора. Часом +- 3-5 років, і вже зовсім інші артефакти та ностальгії. Але тут страйк за страйком, аж нудотно: кепси Мортал Комбат, VHS-прокат, навіть улюблені сигарети нульових – Голуаз.

Але простіше міряти цей всесвіт не десятиліттями, а людьми. Епоха Антона (за дивним збігом після цієї книжки я берусь за його переклад якоїсь бульварщини для КСД зразку максимально всратих часів), десь регулярно пробігає Анжей, та всі ті люди часів твіттеру і російської мови.

Квіти в Римі – що ті квіти у Празі чи Стамбулі, к/т Познань, перенесений на Четвірку (хоч в уяві він в мене стояв на місці байк-клубу напроти ТЦ; здається, Познань теж свого часу горіла, так?), персонажі, в яких впізнаєш Жукова та Короткова, оцей коктейль реального, вигаданого, пережитого то приваблює, то дратує. Навіть батько хлопця, з яким мій провів перші свої роки на майданчику напроти 172 гімназії (!) працював у ТЦ Космос, і теж у дитячому магазині Антошка, де я провдив години в пошуках подарунків чи малому, чи собі. Тепер маю можливо вигаданий спогад. DeLorean, що стояв до війни в мене на полиці з кижками по кіно, було прибюано саме в тій Антощці.

Поки не забув, по теплому накидав пару пунктиків, а сам відгук напишу в майбутньому, коли "будуще буде йще", я матиму можливість сісти в тиші і зануритись. А цього не станеться, бо поки вийду з в'язниці, все вивітриться, і занурюватись можна буде лише в ці пару пунктиків.

[Marina · Rating 5 out of 5]

Книга дуже влучила. Це те саме знайоме кінозадротство від масових фільмів до артхаусу, коли дивишся все підряд і маєш про це дуже серйозні думки. І ті самі підліткові щоденники з розумними, трохи пафосними роздумами, які ведеш із легким розрахунком, а раптом колись їх знайдуть і подумають, який же ти був глибокий.
Хоч книга списана з харківських вулиць, але здається, що такі місця, люди і такі історії є в кожному місті. І ця ностальгія працює дуже вдало. Ігри, фільми, та та сама телепрограма на ICTV після 15:00, коли ти приходив зі школи.
Читаєш і постійно ловиш себе на думці: о, та це ж я! Це ж про нас, покоління яке росло в 2000х.
Окремо ше й можна виписати купу фільмів, про існування яких ти вже давно забув, або і не бачив.

P.S. І так, я згодна: у світі постійного успішного успіху дуже не вистачає "історій про людей, які спробували, а в них не вийшло".

[Olha · Rating 5 out of 5]

Завжди приємно читати про своє місто і вгадувати знайомі місця. Дуже тепла, приємна і ностальгійна книга.

Особливо чіпляє, що як і головні герої, війна ми зустріли на Салтівці.

Дякую Владу за невеличку подорож у щасливі мирні часи

[Denis]

4.5⭐️

[Kotyk · Rating 5 out of 5]

Дуже пробило на якусь неіснуючу уявну ностальгію, гарна книга

[Oleh Maiboroda · Rating 4 out of 5]

-1 зірка за відсутність Буфета. За все інше плюс

[Olya Zahvoyska · Rating 3 out of 5]

На жаль, не сподобалось

[Daria · Rating 4 out of 5]

русня-сосня

[Ольга К.]

я до неї повернуся в правильний час

[Oleksandr Galushko · Rating 4 out of 5]

«Космос». Його кращі часи, якщо такі й були, давно зотліли в жорсткій атмосфері сучасного Харкову. Майбутнє непевне, минуле нецікаве, він застряг, зупинився і потроху занепадає

Доросле життя здатне зламати, якщо ти досі в тенетах дитячих мрій. Пошуки сенсів - намарно втрачений час. Цей Космос вже не працює, потрібен інший. Та справжньому Романтику нескладно вигадувати світи

Вона Зірка. Сяє і пече! Гравітація настільки сильна, що промайнути орбіту не до снаги. То може і не тре…

Коротше, Сучасна Українська проза. Про покоління VHS, светрів з Туреччини та жуйок Турбо. Камерна атмосфера твого міста, навіть якщо ти не харківʼянин… про друзів, про любов, про мету і боротьбу, про справжні цінності, про те, що ти здатен розгледіти для себе у тексті.
Раджу!