What do you think?
Rate this book
Кінотеатр «Космос»
Коли ти працював на телебаченні у Києві, це здавалося типовим життям креативного класу. Та раптом тебе витурили з роботи й усе полетіло шкереберть. Доводиться повертатися у рідний Харків, де з допомогою давніх друзів вдається влаштуватися працювати кіномеханіком у старий кінотеатр на околицях. Крутити фільми у «Космосі», що ледь зводить кінці з кінцями, — зовсім не робота мрії, та іншої однаково поки що немає. Згодом стає зрозуміло, що з кінотеатром не все так просто, і пожежа, яка тут трапилася, не випадкова. Що буде з ним далі? Хто й чому хоче прибрати його до рук?
Попри складні часи, «Космос» збирає навколо себе безліч всього: кіносеанси й закриті вечірки, людей з минулого, старий щоденник з дитинства... А на тлі всіх перипетій — взаємини з містом, де зростав дитиною, та спроби зрозуміти себе теперішнього.
Попри складні часи, «Космос» збирає навколо себе безліч всього: кіносеанси й закриті вечірки, людей з минулого, старий щоденник з дитинства... А на тлі всіх перипетій — взаємини з містом, де зростав дитиною, та спроби зрозуміти себе теперішнього.
312 pages, Hardcover
Published October 1, 2025
9 people are currently reading
63 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 20 of 20 reviews
December 9, 2025
дуже моя книжка. така класна в своїй простоті, терапевтична навіть, бо близька й буденна, хороша.
December 8, 2025
От начебто не відбулось в книзі нічого екстра, все таке плинне та буденне, дуже життєйське, але як же сильно відгукується всередині. Особливо коли сам досягаєш віку схожого з головним героєм і його спогади про рідне місто дитинства пробуджують у відповідь багато власних, а рефлексія і пошуки себе теж стають дуже знайомими. І те, що мова весь час йшла про Харків - зовсім не заважало мені частину часу уявляти аналогічні або дуже схожі місця в Херсоні.
І було по-хорошему комфортно читати про прості речі, про справу, яка, всі розуміють, що глобально мало що змінить, але все одно вкладаються та роблять, бо щось таке легко запалює всередині вогник, який давно почав ледь тліти.
Хороша книга, залишила після себе тужливий післясмак ностальгії та легку посмішку
І було по-хорошему комфортно читати про прості речі, про справу, яка, всі розуміють, що глобально мало що змінить, але все одно вкладаються та роблять, бо щось таке легко запалює всередині вогник, який давно почав ледь тліти.
Хороша книга, залишила після себе тужливий післясмак ностальгії та легку посмішку
November 29, 2025
Складно підібрати правильні слова, але я спробую.
Кінотеатр “Космос” — це дуже розумна, навіть мудра книга. Вона зроблена напрочуд талановито, і майстерність автора дійсно захоплює.
Перечитую анотацію і бачу, який сильний акцент у ній зроблено на загадковості. Так, ніби тут важлива детективна складова. Вона справді присутня, але лише як одна з багатьох частин. І всі вони вкупі створюють єдину цільну картину. Кожен елемент настільки точно займає своє місце, кожен персонаж настільки бездоганно виконує свою функцію, кожен діалог настільки добре працює, що не порадити цю книгу я не можу. Та й жодної іншої оцінки, окрім пʼятірки, поставити не виходить.
Але який тут жанр насправді? Ну, це книга про життя. Просто не можна ж в анотації написати саме так! Книги про життя продаються значно гірше за історії, в яких є загадка. Навіть якщо написати в анотації, що це дуже, дуже сильна книга про життя, то так просто в це ніхто не повірить. Тож мені доводиться писати про це у відгуку.
В “Космосі” буде легко знайти знайомі декорації — незалежно від того, з Харкова ви чи іншого українського міста. Це допоможе швидше зануритися у твір і почуватися себе як удома.
Проте якщо чесно, забери з роману впізнавані вулиці — і особисто для мене він нічого не втратить. Просто я його полюбив не за те, що він український, а за те, як витончено і ладно він зроблений.
Ну, і цей жанр такий мені рідний: чоловік — розумний, цікавий, ерудований і трошки нещасний — втрачає все і починає життя з чистого аркуша, і не десь там, а саме в місті, у якому провів своє дитинство. А тут ще й нізвідки на нього накидується фатальна жінка.
Протягом книги автор постійно займається неймдропінгом, тож і я теж цим скористаюсь: якщо вам близькі твори Джонатана Троппера, Метью Квіка чи Ніка Горнбі (або на крок далі — Джонатана Коу та Джуліана Барнза), вітаю: ви знайшли собі нового улюбленого письменника.
І річ не в тому, що це наша, українська відповідь їм, а в тому, що Влад Нед нічим не гірший і робить певні речі у своєму особистому, безумовно відточеному стилі. І хоч як я люблю Троппера, у Неда є прийоми, які моєму серцю надзвичайно близькі. Приміром, діалог про те, як правильно будувати діалоги; чи той факт, що один з персонажів буквально промовляє, про що ця книга.
Я залюбки розповів би й вам, про що вона, але не буду, адже мені треба якось заінтригувати потенційних читачів.
Складно підібрати правильні слова, і навряд чи у мене це вийшло.
Я розумію, що так не заведено казати про письменників, які опублікували лише одну книгу, але, на мою думку, Влад Нед — один з найкращих авторів у сучасній українській літературі.
Мене трохи засмутила післямова, в якій він перераховує автобіографічні елементи твору. Засмутила, бо іноді це вказує на те, що людина хотіла розповісти лише одну історію — історію про себе. Я дуже сподіваюся, що це не той випадок, і Владу Неду вистачить наснаги на наступні книги. Щосили тримаю за це кулачки, а поки що — кричатиму на кожному розі, наскільки ж Кінотеатр “Космос” — майстерний роман.
Кінотеатр “Космос” — це дуже розумна, навіть мудра книга. Вона зроблена напрочуд талановито, і майстерність автора дійсно захоплює.
Перечитую анотацію і бачу, який сильний акцент у ній зроблено на загадковості. Так, ніби тут важлива детективна складова. Вона справді присутня, але лише як одна з багатьох частин. І всі вони вкупі створюють єдину цільну картину. Кожен елемент настільки точно займає своє місце, кожен персонаж настільки бездоганно виконує свою функцію, кожен діалог настільки добре працює, що не порадити цю книгу я не можу. Та й жодної іншої оцінки, окрім пʼятірки, поставити не виходить.
Але який тут жанр насправді? Ну, це книга про життя. Просто не можна ж в анотації написати саме так! Книги про життя продаються значно гірше за історії, в яких є загадка. Навіть якщо написати в анотації, що це дуже, дуже сильна книга про життя, то так просто в це ніхто не повірить. Тож мені доводиться писати про це у відгуку.
В “Космосі” буде легко знайти знайомі декорації — незалежно від того, з Харкова ви чи іншого українського міста. Це допоможе швидше зануритися у твір і почуватися себе як удома.
Проте якщо чесно, забери з роману впізнавані вулиці — і особисто для мене він нічого не втратить. Просто я його полюбив не за те, що він український, а за те, як витончено і ладно він зроблений.
Ну, і цей жанр такий мені рідний: чоловік — розумний, цікавий, ерудований і трошки нещасний — втрачає все і починає життя з чистого аркуша, і не десь там, а саме в місті, у якому провів своє дитинство. А тут ще й нізвідки на нього накидується фатальна жінка.
Протягом книги автор постійно займається неймдропінгом, тож і я теж цим скористаюсь: якщо вам близькі твори Джонатана Троппера, Метью Квіка чи Ніка Горнбі (або на крок далі — Джонатана Коу та Джуліана Барнза), вітаю: ви знайшли собі нового улюбленого письменника.
І річ не в тому, що це наша, українська відповідь їм, а в тому, що Влад Нед нічим не гірший і робить певні речі у своєму особистому, безумовно відточеному стилі. І хоч як я люблю Троппера, у Неда є прийоми, які моєму серцю надзвичайно близькі. Приміром, діалог про те, як правильно будувати діалоги; чи той факт, що один з персонажів буквально промовляє, про що ця книга.
Я залюбки розповів би й вам, про що вона, але не буду, адже мені треба якось заінтригувати потенційних читачів.
Складно підібрати правильні слова, і навряд чи у мене це вийшло.
Я розумію, що так не заведено казати про письменників, які опублікували лише одну книгу, але, на мою думку, Влад Нед — один з найкращих авторів у сучасній українській літературі.
Мене трохи засмутила післямова, в якій він перераховує автобіографічні елементи твору. Засмутила, бо іноді це вказує на те, що людина хотіла розповісти лише одну історію — історію про себе. Я дуже сподіваюся, що це не той випадок, і Владу Неду вистачить наснаги на наступні книги. Щосили тримаю за це кулачки, а поки що — кричатиму на кожному розі, наскільки ж Кінотеатр “Космос” — майстерний роман.
November 22, 2025
Як я купив цю книгу та прочитав? Усе випадково.
Шановний Google видав новину про презентацію книги, книги про рідне місто. Я поїхав на презентацію, купив книгу та отримав задоволення від книги. Задоволення від того, що я знаю де це все відбувається, знаю ці місця та розумію як воно жилося в ті часи в спальному районі, але іншого.
Рим - це окрема історія, цікава та неочікувана.
Це перша книга і я поставив 5 зірочок. Так тримати.
А ще остання фраза в книзі це «вибух», який відкриває можливості.
Шановний Google видав новину про презентацію книги, книги про рідне місто. Я поїхав на презентацію, купив книгу та отримав задоволення від книги. Задоволення від того, що я знаю де це все відбувається, знаю ці місця та розумію як воно жилося в ті часи в спальному районі, але іншого.
Рим - це окрема історія, цікава та неочікувана.
Це перша книга і я поставив 5 зірочок. Так тримати.
А ще остання фраза в книзі це «вибух», який відкриває можливості.
December 19, 2025
3,5⭐️
Має точно подобатись харківʼянам, бо це про їхнє місто. Всі відсилки до фільмів (що так всім подобаються) норм, але на сюжет сильно не впливають, хоча добре, що сам сюжет тут є і це принаймні читалось і не пішло у кагорту - а шо це автор тут написав. Очікування були завищені, рекомендувати не можу.
Має точно подобатись харківʼянам, бо це про їхнє місто. Всі відсилки до фільмів (що так всім подобаються) норм, але на сюжет сильно не впливають, хоча добре, що сам сюжет тут є і це принаймні читалось і не пішло у кагорту - а шо це автор тут написав. Очікування були завищені, рекомендувати не можу.
Read
December 20, 2025Читалось легко і швидко, переважно було цікаво, але поки що залишаю без оцінки. Це історія…ну, про життя і вона має відповідну, трохи незвичну будову та акценти. Так, начебто є тут основна сюжетна лінія, але чи є вона головною? Я не переймався за долю «Космосу», але впевнений що і не цього хотів автор.
В якийсь момент один з персонажів каже, що йому не вистачає історій, де герої зазнають невдачі і при цьому це не стає трагедією, а просто спонукає продовжувати жити далі. Так от це така історія. Головний герой залишає Київ і повертається у рідне місто. Залишає свої мрії позаду, знаходить дуже посередню роботу і…просто живе далі. Зізнаюсь, мені така участь здається досить гнітючою. Це особистісне сприйняття як людини, яка залишила своє невелике і не дуже перспективне рідне місто позаду вже багато років тому.
У книзі багато ностальгії за різними моментами нашого дитинства. Судячи з відгуків, це працює як треба, але на мене особисто не дуже повпливало. Інакше я би міг і наважитись на оцінку.
В якийсь момент один з персонажів каже, що йому не вистачає історій, де герої зазнають невдачі і при цьому це не стає трагедією, а просто спонукає продовжувати жити далі. Так от це така історія. Головний герой залишає Київ і повертається у рідне місто. Залишає свої мрії позаду, знаходить дуже посередню роботу і…просто живе далі. Зізнаюсь, мені така участь здається досить гнітючою. Це особистісне сприйняття як людини, яка залишила своє невелике і не дуже перспективне рідне місто позаду вже багато років тому.
У книзі багато ностальгії за різними моментами нашого дитинства. Судячи з відгуків, це працює як треба, але на мене особисто не дуже повпливало. Інакше я би міг і наважитись на оцінку.
December 17, 2025
Чесно, складно написати конкретний відгук — хочеться не аналізувати, а просто кричати: читайте!
Побачила її на Goodreads, купила в метро електронку. Потім купила ще й паперову. Думаю, це найкраща рекомендація, яку я можу дати цій книжці.
Тут немає героя з великої літери. Просто звичайний хлопець. І чи потрапляє він у незвичайні ситуації? В цілому — ні. Хіба що саме згадування життя до війни і є тією великою надзвичайною ситуацією.
Сюжет тримається на нібито життєвих історіях, але, до біса, як же вони романтизовані. Начебто читаєш про побут, але те, чим стає кінотеатр «Космос» і яка каша з усього цього заварюється, — це вже історія для ідеалістів і справжніх романтиків. Постійна ностальгія, роздуми про фільми, що нас формували, і поїздки в МакДональдз — absolute cinema, як зараз кажуть.
Думаю, саме за це я і полюбила цей твір. І ще — за надзвичайно живий, теплий опис Харкова.
Раджу цю книжку всім. Дуже сильний дебют автора. Аплодую стоячи.
Побачила її на Goodreads, купила в метро електронку. Потім купила ще й паперову. Думаю, це найкраща рекомендація, яку я можу дати цій книжці.
Тут немає героя з великої літери. Просто звичайний хлопець. І чи потрапляє він у незвичайні ситуації? В цілому — ні. Хіба що саме згадування життя до війни і є тією великою надзвичайною ситуацією.
Сюжет тримається на нібито життєвих історіях, але, до біса, як же вони романтизовані. Начебто читаєш про побут, але те, чим стає кінотеатр «Космос» і яка каша з усього цього заварюється, — це вже історія для ідеалістів і справжніх романтиків. Постійна ностальгія, роздуми про фільми, що нас формували, і поїздки в МакДональдз — absolute cinema, як зараз кажуть.
Думаю, саме за це я і полюбила цей твір. І ще — за надзвичайно живий, теплий опис Харкова.
Раджу цю книжку всім. Дуже сильний дебют автора. Аплодую стоячи.
November 1, 2025
Завжди хотіла написати найперший відгук на книгу — і от я тут. Але чомусь саме зараз важко підібрати слова, щоб її описати.
Скажу так: ця книга про і для всіх мрійників, які рухають цей світ навіть незначними діями. Залишає гіркий післясмак, але хіба не завжди так після хорошого, що має здатність закінчуватися? А ще хочеться сидіти на одному місці, ні про що не думати — лише уявляти, що тут було тисячі років тому і що буде за тисячі р��ків після нас...
Скажу так: ця книга про і для всіх мрійників, які рухають цей світ навіть незначними діями. Залишає гіркий післясмак, але хіба не завжди так після хорошого, що має здатність закінчуватися? А ще хочеться сидіти на одному місці, ні про що не думати — лише уявляти, що тут було тисячі років тому і що буде за тисячі р��ків після нас...
December 11, 2025
Цікаво, що було далі.
December 18, 2025
На жаль, не сподобалось
December 25, 2025
Кінотеатр «Парадізо» по-харківськи.
Саме той випадок, коли кінцівка суттєво витягує загальне враження від книги.
Саме той випадок, коли кінцівка суттєво витягує загальне враження від книги.
November 9, 2025
Ця книжка для мене про те саме відчуття з 90-х, яке зрозуміле кожному, хто тоді ріс: мультфільми після школи, спільні перегляди і прості радощі. І коли ми повертаємось в 2025 рік зустрівши тих же людей, але з багажем своїх історій та висновків, ми ніби відкриваємо їх наново.
Вона показує, що іноді невдача — це просто частина життя, і можна бути щасливим саме там, де ти є.
Вона показує, що іноді невдача — це просто частина життя, і можна бути щасливим саме там, де ти є.
December 13, 2025
Прочитання книги «Кінотеатр «Космос» від Влада Неда декілька разів ставало на павзу. Чому?
Бо в цій книзі збіглося багато чого з власного життя — дитинство, юнацтво, студентство в Харкові, переїзд в інше місто назавжди, вимушене (але без ноток суму та приреченості) переміщення назад до Харкова та бажання побудувати навколо себе «новий» Харків, коли під час будування випливають нові й нові спогади з життя в Харкові «старому». І це все накладене на службу, де головною метою є оборона того-таки Харкова.
Ідея книги для мене промовлена устами одного з героїв, який скаржиться, що немає (кіно) творів про тих, хто спробував та кому не вдалось. Про тих, кому не вдалось досягнути чогось за канонами кінотеатрального жанру, за канонами історій не з кліфхенгерами, а з хепі-ендами.
І саме через таку історію проводить нас автор — історію людини в кризі ідентичності; історію людини в момент, коли вона повертається на вихідні позиції, проте вже має багаж з досвіду, емоційного вигоряння та розуміння (відсутності) власних сил та спроможностей.
Харків у книзі — це не просто декорація. Це живе середовище з запахом радянського часу багатоповерхівок, метрополітену, старими вивісками та особливою атмосферою Салтівки. Це, певною мірою, зізнання в любові — іноді складній — рідному місту.
Я виріс неподалік від двох місць з книги — на Східній Салтівці. Ходив повз будинок, в якому ріс головний герой, доходив по лісосмугах та полях до Північної Салтівки, де у книзі розташований кінотеатр «Космос».
Цікаво, що до самого кінця книги автору навіть не довелось вказувати роки, в які відбуваються події в книзі, бо це не має жодного значення — Харків залишається впізнаваним. А подія у фінальній главі прив’язує нас до реальності напрочуд швидко та безжалісно.
Книга чудово зображає дві речі — ескапізм, в якому кінотеатр це символ схованки. Де присутнє бажання створити собі затишок попри холодну та сіру зиму Харкова. Люди ховаються у темряві кінозалу від своїх проблем, але книга показує, що вічно ховатися неможливо — реальність все одно постукає у двері та змусить поспіхом вибігати на мороз.
Також книга нагадує про цінність минулого — старі речі, старі будівлі та спогади — це те, що формує нас, і цим закладається один з найголовніших сенсів цієї історії — іноді рух вперед — це географічне повернення назад: додому, до старих друзів, до місць, де ти був дитиною.
«Кінотеатр «Космос» показує, що успішне життя — здатність знайти гармонію там, де ти є, і захистити те, що тобі справді дороге. Та й насолоджуватись цим щодня.
«Кінотеатр «Космос» — атмосферна урбаністична проза про Харків, ностальгію, кіно та пошук сенсу життя після карколомних поворотів долі. Скільки цих поворотів ще буде? Ніхто не знає, проте в нашому кінотеатрі ще триває сеанс.
Бо в цій книзі збіглося багато чого з власного життя — дитинство, юнацтво, студентство в Харкові, переїзд в інше місто назавжди, вимушене (але без ноток суму та приреченості) переміщення назад до Харкова та бажання побудувати навколо себе «новий» Харків, коли під час будування випливають нові й нові спогади з життя в Харкові «старому». І це все накладене на службу, де головною метою є оборона того-таки Харкова.
Ідея книги для мене промовлена устами одного з героїв, який скаржиться, що немає (кіно) творів про тих, хто спробував та кому не вдалось. Про тих, кому не вдалось досягнути чогось за канонами кінотеатрального жанру, за канонами історій не з кліфхенгерами, а з хепі-ендами.
І саме через таку історію проводить нас автор — історію людини в кризі ідентичності; історію людини в момент, коли вона повертається на вихідні позиції, проте вже має багаж з досвіду, емоційного вигоряння та розуміння (відсутності) власних сил та спроможностей.
Харків у книзі — це не просто декорація. Це живе середовище з запахом радянського часу багатоповерхівок, метрополітену, старими вивісками та особливою атмосферою Салтівки. Це, певною мірою, зізнання в любові — іноді складній — рідному місту.
Я виріс неподалік від двох місць з книги — на Східній Салтівці. Ходив повз будинок, в якому ріс головний герой, доходив по лісосмугах та полях до Північної Салтівки, де у книзі розташований кінотеатр «Космос».
Цікаво, що до самого кінця книги автору навіть не довелось вказувати роки, в які відбуваються події в книзі, бо це не має жодного значення — Харків залишається впізнаваним. А подія у фінальній главі прив’язує нас до реальності напрочуд швидко та безжалісно.
Книга чудово зображає дві речі — ескапізм, в якому кінотеатр це символ схованки. Де присутнє бажання створити собі затишок попри холодну та сіру зиму Харкова. Люди ховаються у темряві кінозалу від своїх проблем, але книга показує, що вічно ховатися неможливо — реальність все одно постукає у двері та змусить поспіхом вибігати на мороз.
Також книга нагадує про цінність минулого — старі речі, старі будівлі та спогади — це те, що формує нас, і цим закладається один з найголовніших сенсів цієї історії — іноді рух вперед — це географічне повернення назад: додому, до старих друзів, до місць, де ти був дитиною.
«Кінотеатр «Космос» показує, що успішне життя — здатність знайти гармонію там, де ти є, і захистити те, що тобі справді дороге. Та й насолоджуватись цим щодня.
«Кінотеатр «Космос» — атмосферна урбаністична проза про Харків, ностальгію, кіно та пошук сенсу життя після карколомних поворотів долі. Скільки цих поворотів ще буде? Ніхто не знає, проте в нашому кінотеатрі ще триває сеанс.
November 17, 2025
Не щодня я читаю книгу про знайомі міста й контексти (і вже точно не щодня пишу відгуки). Але цей тиждень із «Кінотеатром Космос» був настільки ностальгічним, що став ідеальним компаньйоном листопаду (багато спільного з тим лютим, що живе всередині роману).
Ностальгія завжди безпрограшна валюта, просто в кожного своя точка G. Я згадала свій улюблений кіоск із журналами, магазин із DVD-дисками, пустила скупу сльозу, згадавши старих друзів, з якими ми малювали світи в сірих буднях маленького міста.
Але джусі поп-культура і голлівудські продакшени нам брехали. У реальності ти для себе і сценарист, і режисер, і продюсер, і далі по списку. А ще переписати минуле неможливо, тільки прийняти, капітально обромантизувати і дати собі мільйон других шансів на «нову схему послідовності».
Головний герой трушний, меланхолійний романтик, який ніяково намагається знецінити свій талант і розчинитися в буденності. Але з ним усе одно трапляються події, гідні фільмів, які він цитує. Його цінують люди с перших діалогів, і в нього є свій Крот, інтеракції з яким є найсмішнішими моментами цих трьохсот сторінок. І загалом автор оголив перед нами свою хоч і художню реальність.
Цей роман точно освіжить ваші знання про кіно і змусить зрозуміти, що «той фільм з тік-токів» то трилогія Лінклейтера. Дякую за домашку 🫡
Глава за главою відчувався присмак тривоги. Було важко зрозуміти, це світ героя так тремтить чи справді щось невідворотне насувається. При цьому ніби й нічого не відбувається. На останніх сторінках стає зрозуміло, що саме.
Сподіваюся, автор надихнеться власною перемогою виходу цього роману і в наступній книзі замалює життя, наприклад, у Києві.
Ностальгія завжди безпрограшна валюта, просто в кожного своя точка G. Я згадала свій улюблений кіоск із журналами, магазин із DVD-дисками, пустила скупу сльозу, згадавши старих друзів, з якими ми малювали світи в сірих буднях маленького міста.
Але джусі поп-культура і голлівудські продакшени нам брехали. У реальності ти для себе і сценарист, і режисер, і продюсер, і далі по списку. А ще переписати минуле неможливо, тільки прийняти, капітально обромантизувати і дати собі мільйон других шансів на «нову схему послідовності».
Головний герой трушний, меланхолійний романтик, який ніяково намагається знецінити свій талант і розчинитися в буденності. Але з ним усе одно трапляються події, гідні фільмів, які він цитує. Його цінують люди с перших діалогів, і в нього є свій Крот, інтеракції з яким є найсмішнішими моментами цих трьохсот сторінок. І загалом автор оголив перед нами свою хоч і художню реальність.
Цей роман точно освіжить ваші знання про кіно і змусить зрозуміти, що «той фільм з тік-токів» то трилогія Лінклейтера. Дякую за домашку 🫡
Глава за главою відчувався присмак тривоги. Було важко зрозуміти, це світ героя так тремтить чи справді щось невідворотне насувається. При цьому ніби й нічого не відбувається. На останніх сторінках стає зрозуміло, що саме.
Сподіваюся, автор надихнеться власною перемогою виходу цього роману і в наступній книзі замалює життя, наприклад, у Києві.
November 28, 2025
«Світ відчувався несправедливо тісним. Та при цьому все одно недосяжним...»
🎞 «Кінотеатр "Космос"» — це історія, яка ніби дихає на тебе теплим повітрям кінопроєктора, пахне старими кріслами, пилом і спогадами, які не поспішають відпускати. Влад Нед написав щось дивовижно атмосферне — і водночас максимально буденне, просте, впізнаване. Життя головного героя розсипається, тож доводиться повернутися у Харків. Місто тут — ніби другий головний герой: тихий, але надзвичайно важливий, такий, що відкривається тільки своїм.
Кінотеатр «Космос», у який головний герой влаштовується кіномеханіком, — ще один персонаж. Зі своїми шрамами, таємницями, які не поспішають розкриватися, і стінами, що зберігають спогади сотень людей ❤️🩹
«Ми відчайдушно хапалися за відчуття спільноти, навіть якщо вона існувала лише у наших головах».
Це книга про ностальгію, про дитячі мрії, що не зникають, а тільки змінюються разом із нами. Про відчуття, коли нас несе течією — без плану, без контролю, але коли ми все ще сподіваємося на краще. І про те, що в цьому світі важливо не бути ідеальним — важливо мати що сказати:
«Ти можеш бути поганим автором — це помітить лише декілька критиків. Але у тебе має бути що сказати. Ще одного автора, якому нема що сказати, світ вже не витримає».
💫 Ілюстратор Антон Скеор створив щось по-справжньому магічне й трохи космічне — атмосферу, у якій реальність і мрії змішуються так само невловимо, як у самій книзі. Ця історія буде не лише про кінотеатр, а й про людину, що шукає себе. Обкладинка ловить настрій книги настільки точно, що хочеться затриматися в цьому кадрі ще на мить.
🎞 «Кінотеатр "Космос"» — це історія, яка ніби дихає на тебе теплим повітрям кінопроєктора, пахне старими кріслами, пилом і спогадами, які не поспішають відпускати. Влад Нед написав щось дивовижно атмосферне — і водночас максимально буденне, просте, впізнаване. Життя головного героя розсипається, тож доводиться повернутися у Харків. Місто тут — ніби другий головний герой: тихий, але надзвичайно важливий, такий, що відкривається тільки своїм.
Кінотеатр «Космос», у який головний герой влаштовується кіномеханіком, — ще один персонаж. Зі своїми шрамами, таємницями, які не поспішають розкриватися, і стінами, що зберігають спогади сотень людей ❤️🩹
«Ми відчайдушно хапалися за відчуття спільноти, навіть якщо вона існувала лише у наших головах».
Це книга про ностальгію, про дитячі мрії, що не зникають, а тільки змінюються разом із нами. Про відчуття, коли нас несе течією — без плану, без контролю, але коли ми все ще сподіваємося на краще. І про те, що в цьому світі важливо не бути ідеальним — важливо мати що сказати:
«Ти можеш бути поганим автором — це помітить лише декілька критиків. Але у тебе має бути що сказати. Ще одного автора, якому нема що сказати, світ вже не витримає».
💫 Ілюстратор Антон Скеор створив щось по-справжньому магічне й трохи космічне — атмосферу, у якій реальність і мрії змішуються так само невловимо, як у самій книзі. Ця історія буде не лише про кінотеатр, а й про людину, що шукає себе. Обкладинка ловить настрій книги настільки точно, що хочеться затриматися в цьому кадрі ще на мить.
December 8, 2025
Книга стала для мене подорожжю в рідний Харків. Автор майстерно будить щемку ностальгію за знайомими місцями та часами, але робить це не заради туги, а заради осмислення. Це історія, яка, хоч і розгортається в конкретному українському місті, має універсальний меседж.
Стиль Влада спокійний, спостережливий і дуже правдивий. Він уникає гучних декларацій, натомість зосереджується на деталях: на відчутті спальних районів, на неквапливості провінційного життя і на красі, прихованій у занепаді.
Кінотеатр у цій історії стає потужною метафорою: місцем, яке нагадує, що навіть коли в житті все йде "не так", ти завжди можеш знайти вихід. Ця книга про кожного з нас, про тих, хто шукає сенс, намагається залікувати старі рани і зрозуміти, що найважливіші відкриття часто відбуваються не на великій сцені, а в темряві маленького кінозалу.
Стиль Влада спокійний, спостережливий і дуже правдивий. Він уникає гучних декларацій, натомість зосереджується на деталях: на відчутті спальних районів, на неквапливості провінційного життя і на красі, прихованій у занепаді.
Кінотеатр у цій історії стає потужною метафорою: місцем, яке нагадує, що навіть коли в житті все йде "не так", ти завжди можеш знайти вихід. Ця книга про кожного з нас, про тих, хто шукає сенс, намагається залікувати старі рани і зрозуміти, що найважливіші відкриття часто відбуваються не на великій сцені, а в темряві маленького кінозалу.
December 22, 2025
Я тільки по трохи знайомлюся з українськими авторами, але ця книга якось та й до мене потрапила. Мабуть причиною стала неймовірна обкладинка і місто-герой Харків)
Чи сподобалася? Не знаю, двоякі відчуття. Гарно написано, з глибиною занурює в кінематограф. Були неймовірні саркастичні жарти😁 Але, наприклад, матюки були зайвими. Просто не вписувалися в загальну концепцію твору. Ніби їх дописував хтось ззовні. Хоча здебільшого мені таке подобається, робить книгу живою чи що? Але не тут.
І мене якось розчарував останній розділ. Не те, щоб мені не зайшло, остання сторінка була шикарна. Ідеальне завершення незавершеного життя. Але цей "космічний" стан головного героя мене явно розчарував.
Чи сподобалася? Не знаю, двоякі відчуття. Гарно написано, з глибиною занурює в кінематограф. Були неймовірні саркастичні жарти😁 Але, наприклад, матюки були зайвими. Просто не вписувалися в загальну концепцію твору. Ніби їх дописував хтось ззовні. Хоча здебільшого мені таке подобається, робить книгу живою чи що? Але не тут.
І мене якось розчарував останній розділ. Не те, щоб мені не зайшло, остання сторінка була шикарна. Ідеальне завершення незавершеного життя. Але цей "космічний" стан головного героя мене явно розчарував.
December 15, 2025
Поки прочитав перші 100 сторінок книги, то змішані почуття більше негативні скоріше.
Не подобається перш за все стиль письма, десь на рівні романів Євгенії Кузнєцової ( для мене це не комплімент).
Також не зрозумілий поки конфлікт книги та нащо дочитувати до кінця.
З плюсів цікавий контекст книги і побудова світу і опис Харкова та дитинства головного героя, цікаво читати про ностальгію але так як було вище зазначено через стиль письма не має повного насолодження читання твору хоч ідея подобається.
Поки не зрозуміло чи дочитаю до кінця.
Не подобається перш за все стиль письма, десь на рівні романів Євгенії Кузнєцової ( для мене це не комплімент).
Також не зрозумілий поки конфлікт книги та нащо дочитувати до кінця.
З плюсів цікавий контекст книги і побудова світу і опис Харкова та дитинства головного героя, цікаво читати про ностальгію але так як було вище зазначено через стиль письма не має повного насолодження читання твору хоч ідея подобається.
Поки не зрозуміло чи дочитаю до кінця.
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 19, 2025
гарна книга.
я читала і все не могла зрозуміти, як це — після двох ковідних років люди до 1 ночі ходять у кіно.
подумала, мабуть, дія відбувається в альтернативній реальності, де немає війни.
а потім дочитала.
місцями ставало трішки нудно, але я прочитала цю книгу за два вечори, тому загально сюжет ніде не просідає. подобаються закінчення ліній Полі та Сержа, бо таке воно — життя. ну й кінцівка особливо хороша.
згадки фільмів, ігор та пісень — в сердечко 💘
я читала і все не могла зрозуміти, як це — після двох ковідних років люди до 1 ночі ходять у кіно.
подумала, мабуть, дія відбувається в альтернативній реальності, де немає війни.
а потім дочитала.
місцями ставало трішки нудно, але я прочитала цю книгу за два вечори, тому загально сюжет ніде не просідає. подобаються закінчення ліній Полі та Сержа, бо таке воно — життя. ну й кінцівка особливо хороша.
згадки фільмів, ігор та пісень — в сердечко 💘
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 10, 2025
Після прочитання книги, хочеться дружити з її персонажами та з автором. А ще хочеться пожити трохи у Харкові.
Автору вдалося зібрати у тексті багато всього, але ні з чим не пересолити та не переперчити. Гумор делікатний, ностальгія світла, саспенс не нав'язливий, висновки не категоричні. Фінал — на своєму місці.
Автору вдалося зібрати у тексті багато всього, але ні з чим не пересолити та не переперчити. Гумор делікатний, ностальгія світла, саспенс не нав'язливий, висновки не категоричні. Фінал — на своєму місці.
Displaying 1 - 20 of 20 reviews