Поезія Сашка Обрія красиво й легко, буквально «на крилах пісні» вводить нас у дивовижний світ природи Надбужжя, давнього українського Гарду. А ще вона мовби виростає з найкращих традицій української естрадної класики — так і уявляється, що пісні на ці вірші могли б написати Олександр Білаш чи Юдіф Рожавська, а виконували б їх Дмитро Гнатюк чи квартет «Явір». Але це, на жаль, неможливо — і тому поет сам пише на них пісні й знімає чудові кліпи, посилання на які ви знайдете на багатьох сторінках цієї на позір «простої», а насправді дуже щемкої книжки «про степ».
Поезія українського Півдня. Тут багато пейзажної лірики, написаної вправно, сповненої асонансів та алітерацій. Автор любить гратися зі словами (що можна помітити вже на рівні назви збірки та її розділів), але ще більше він любить рідний Гард, Південний Буг і, звісно, степи Миколаївщини. Авжеж, це підкупає.