Різдво — час любові та див, які народжуються посеред втрат і випробувань. Хтось отримує знаки: дівчина відновлює єдину вцілілу після руйнування своєї квартири річ — косівське горнятко; самотній воїн у снігах розмовляє з ангелом, що раз на рік спускається до людей; незряча юнка зустрічає незнайомця, що огортає їй змерзлі руки завеликими рукавицями — точнісінько як її загиблий тато.
Інші ж творять дива самотужки: підліток іде в засніжені гори шукати мольфара, щоб той урятував його маму; бігунка після загибелі тренера наважується на омріяний марафон; батько і донька у скрутних обставинах під дахом чужої хати знаходять примирення. І на порозі дорослого життя замість фотографа до випускників приходить сам святий Миколай — щоб зафіксувати на плівці не обличчя, а мрії.
У новому збірнику різдвяних оповідань сучасних українських письменників для молоді — теплі й щемкі історії про дива, які трапляються саме тоді, коли ми готові їх прийняти.
Чергова книжка, яка оманливо першим словом каже "Різдво", а Різдво там хіба що між рядків... (ну і аж в двох історіях "коні, горнятко й дива" та "з крилами і без крил") Куди логічніше її було б назвати "Люди. Любов. Дива", бо вона, насамперед, в основному про людей, тих що ходять поміж нас. Та й див, як таких там не особливо багато. По типу як в історії "виходь за мене" та й та, створена людиною.
Логічніше за все було б її називати "Люди. Любов. Війна", бо абсолютно кожна історія просякнута людьми, які когось люблять (кум-брат-сват, мама-сестра-бабуся) і які або втратили когось через війну, або на війні. Не думаю, що через це антологію купували б менше, але так було б правдивіше по відношенню до читача, бо, знов таки, таке вже наше сьогодення.
Порадувало різноманіття авторів і те, що багато з них достатньо юний голос для нашого книговидавництва.
Тепла збірка різдвяних історій, які легко читаються та викликають приємні емоції. Проте не всі твори однаково зацікавили мене - деякі здалися менш динамічними. Але загалом книга залишила хороше враження.
Збірка оповідань про дива на Різдво, які найчастіше стосуються буденних речей. Проблем чи краще питань, на які люди закривають очі, борючись з власними думками.
Звісно, що мені сподобались не всі. Через саму ідею чи її реалізацію. Іноді сам текст був написаний в стилі розмов підлітка 16 років. Такий варіант просто не для мене.
Та більш за все мені сподобалось оповідання Марусі Щербини « З крилами і без крил». Про солдата та янгола, який літав над землею в час святкування Різдва. І їх щемкий діалог. Ця історія була приємним фіналом збірки.
«Просто тому, що часом навіть янголи не можуть усіх захистити»
Не дуже мені ця книга про Різдво. Багато розповідей про дітей, які тікали від війни, про їх татів і братів, які воюють і часто пропадають безвісті. Розповіді ідуть якраз від імені підлітків. Тому думаю швидше їм ця книга буде цікава, а не тим кому вже 30+. Дуже прості розповіді, Різдво тут просто як пора, коли падає сніг і всі хочуть дива
збірка дуже милих оповідань, події яких відбуваються під час різдвяних свят, але на жаль я не цільова аудиторія цих розповідей, тому під час читання нудьгувала.