What do you think?
Rate this book
Вибрані поезії. Traje de luces
Юрій Тарнавський — співзасновник Нью-Йоркської групи, автор близько сорока книжок поезії, прози, п’єс та есеїв українською та англійською мовами.
У новій книжці «Traje de luces. Вибрані поезії» вміщено вибрані твори із першого тому зібраних віршів Юрія Тарнавського «Поезії про ніщо та інші поезії на цю саму тему», а також україномовні варіанти з найновіших творів англійською мовою.
Вірші Юрія Тарнавського — поезія високого рівня, що стає простором для інтелектуального осмислення світу.
У новій книжці «Traje de luces. Вибрані поезії» вміщено вибрані твори із першого тому зібраних віршів Юрія Тарнавського «Поезії про ніщо та інші поезії на цю саму тему», а також україномовні варіанти з найновіших творів англійською мовою.
Вірші Юрія Тарнавського — поезія високого рівня, що стає простором для інтелектуального осмислення світу.
360 pages, Hardcover
Published October 1, 2025
8 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
January 5, 2026
Юрій Тарнавський
"Вибрані поезії. Traje de luces"
"Ясно, чому так не любиш чути
цих слів із смітників, а не словників -
це той бруд, який щодня підмітаєш
під витертий килим свідомости.
Це те бридке каліцтво душі,
яке маскуєш протезою тіла.
Це суть твого життя, яку не хочеш бачити,
коли встромляєш голову в пісок рутини.
Та не помимо того, а саме тому
присвячую цю книжку сумнівного смаку
тобі, «дволичний читачу,
мій двійнику, мій брате!».
Тарнавський назавжди залишиться чужим та незрозумілим для українського читача. Він це усвідомив ще після спроб невдалої інтеграції в нашу культуру відразу після Незалежності.
І грає тут роль не так герметичність, а абсолютне повстання проти закостенілих норм. Чи не в кожній збірці Тарнавський долає сам себе. Його сюрреалізм защораз стає все сухішим і еклектичнішим. Чудернацькі словосполучення чергуються з якоюсь дивовижною роботизованістю (наслідок роботи в IBM?), його експертменти з мовою схожі на витинанки, з відрізанням зайвого і типового.
У 2025 я прочитав сукупно шість його збірок і одне велике видання есеїстики. Але навіть цього мені було недостатньо щоб пробитись крізь стіну циклу "Анкети". Ментальні рекомбінації, математика+сюрреалізм+поезія. Читається надзвичайно складно.
Читача можуть не аби як шокувати чотири вірші про Ісуса, вражає дивовижний вірш про посиертний досвід Стівена Гокінга. Недавніми спогадами відзивається вірш "Це гниє труп" написаний як реакція на початок російсько-Української війни.
Збірка надзвичайно різнопланова. Від найраніший віршів і аж до останнього.
Чудове оформлення доповнює текст якимись відтинками Красногоркаї і Редона.
Тарнавський не є моїм улюбленим поетом, але точно посідає особливе місце в пам'яті, як видатний експериментатор. А ще сумно-впевнений і собі, то він придумав термін "Акварій у морі", в нім він, як Гамлет і лишився випустивши в Океан екзотичних риб.
"в бібліотеках книжки
наставляють під пил тіла,
гріючись до тихих вікон"
"я часто говорю такі слова, немов молюся до мертвих листків паперу, немов думаючи, що хтось вимовить слово, на яке чекаю"
"Ти є стіною. По цей бік тебе пил, немов біла трава, росте з-під коліс машин. Війна продовжується, як парада. Зелена, рідка сірка води треться об мої стопи. Сичить місто, коли ним проходить чоловік у зеленому мундирі, в сорочці з білим коміром. Його тільки що звільнили із царства мертвих."
"На годиннику пляма години, цвіль утоми на стіні свідомости, на папері блідість обличчя і розв'язаний ребус вірша."
"Вибрані поезії. Traje de luces"
"Ясно, чому так не любиш чути
цих слів із смітників, а не словників -
це той бруд, який щодня підмітаєш
під витертий килим свідомости.
Це те бридке каліцтво душі,
яке маскуєш протезою тіла.
Це суть твого життя, яку не хочеш бачити,
коли встромляєш голову в пісок рутини.
Та не помимо того, а саме тому
присвячую цю книжку сумнівного смаку
тобі, «дволичний читачу,
мій двійнику, мій брате!».
Тарнавський назавжди залишиться чужим та незрозумілим для українського читача. Він це усвідомив ще після спроб невдалої інтеграції в нашу культуру відразу після Незалежності.
І грає тут роль не так герметичність, а абсолютне повстання проти закостенілих норм. Чи не в кожній збірці Тарнавський долає сам себе. Його сюрреалізм защораз стає все сухішим і еклектичнішим. Чудернацькі словосполучення чергуються з якоюсь дивовижною роботизованістю (наслідок роботи в IBM?), його експертменти з мовою схожі на витинанки, з відрізанням зайвого і типового.
У 2025 я прочитав сукупно шість його збірок і одне велике видання есеїстики. Але навіть цього мені було недостатньо щоб пробитись крізь стіну циклу "Анкети". Ментальні рекомбінації, математика+сюрреалізм+поезія. Читається надзвичайно складно.
Читача можуть не аби як шокувати чотири вірші про Ісуса, вражає дивовижний вірш про посиертний досвід Стівена Гокінга. Недавніми спогадами відзивається вірш "Це гниє труп" написаний як реакція на початок російсько-Української війни.
Збірка надзвичайно різнопланова. Від найраніший віршів і аж до останнього.
Чудове оформлення доповнює текст якимись відтинками Красногоркаї і Редона.
Тарнавський не є моїм улюбленим поетом, але точно посідає особливе місце в пам'яті, як видатний експериментатор. А ще сумно-впевнений і собі, то він придумав термін "Акварій у морі", в нім він, як Гамлет і лишився випустивши в Океан екзотичних риб.
"в бібліотеках книжки
наставляють під пил тіла,
гріючись до тихих вікон"
"я часто говорю такі слова, немов молюся до мертвих листків паперу, немов думаючи, що хтось вимовить слово, на яке чекаю"
"Ти є стіною. По цей бік тебе пил, немов біла трава, росте з-під коліс машин. Війна продовжується, як парада. Зелена, рідка сірка води треться об мої стопи. Сичить місто, коли ним проходить чоловік у зеленому мундирі, в сорочці з білим коміром. Його тільки що звільнили із царства мертвих."
"На годиннику пляма години, цвіль утоми на стіні свідомости, на папері блідість обличчя і розв'язаний ребус вірша."
January 22, 2026
Юрій Тарнавський - один із найбільших експериментаторів в українській поезії. І, мабуть, чи не найяскравіший український автор (поряд із Еммою Андієвською), у творчості якого так послідовно й успішно розроблявся сюрреалізм. Герметичність його стилю, насправді, не така вже й закрита (як не суцільно запаяним є "Акварій у морі" - мистецька домівка поета): той самий Целан, скажімо, набагато менш зрозумілий. А втім, до текстів Тарнавського все одно потрібно добрати ключа. На мій погляд, шукати його потрібно в "Анкетах", а ще - в метафізиці Геґеля. Саме там приховане розуміння основних для поета категорій форми, кольору, часу (дня, різноманітних дат), причини, тіла (загалом) і його частин (зокрема: обличчя, рук, ніг тощо), долівки, води, повітря, світла... Мова, якою це написано, химерна, місцями суха, але таки прозора.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews