«Жизель і мир» — гумористична книга про будні пересічних жителів звичайного українського міста, а саме Херсона, в період окупації. Ви простежите, як головна героїня знаходить у собі сили вижити, не втратити ані себе, ані України у собі, ані почуття гумору, ані віри в людей. А ще разом із Жизель ви відчуєте, як саме для багатьох відбувався перехід від «русскоговорєнія» до україномовності.
про Олену Маляренко я дізналася із документального фільму Kherson Human Safari (можна легально безкоштовно подивитись онлайн). культурна діячка, письменниця, художниця, дуже творча людина. вишиває, майстерить, у фільмі показує творчість на камеру, розповідає про життя в окупації і після.
"Та крім цих питань про душевне, їй майже фізично боліла руїна, що поглинала місто."
"Жизель і мир" - охудожнені мемуари за період повномасштабки. персонажі, їх дії та події взяті із реального життя, проте авторка наголошує у передмові, що це художній текст. це хроніки життя в окупації "пупусі Жизель", що більшість глав твору живе в очікуванні, у "триванні" - кінця окупації, миру, зв'язку з родичами, звістки, що вони живі. "і ви самі визначаєте для себе, вірите ви автору чи ні".
"...вийшла надвір, проплакана, чиста і майже щаслива. Стало так хороше. Звісно, якщо не озиратись на танки." "Ну, хіба відмовиш людині з автоматом?" "Добре, що в неї не було «марафону новин» з його «гойдалками Арестовича», а то б, як усі ламала голову: то в Херсоні самі зрадники, то самі герої, то всі мають сидіти в місті і чекати ЗСУ, то терміново виїхати й «так не дістанься ж ти нікому». Добре, бо з такими новинами можна було б геть схибити. А їй треба було тримати рівновагу й перетривати все"
я більшість життя прожила в Херсоні, і хоч і не була в окупації, проте досі ідентифікую себе із цим містом. головна героїня розділила зі мною мій біль, а я з героїнею - її біль. ми поплакали разом за вечірнім чаєм. для мене це зцілюючий досвід.
"епілогу не буде, допоки всі герої цього твору - живі. а вони живі і будуть жити"