What do you think?
Rate this book
Ave Maria
Таємничий апокриф, що потрапляє до рук матінки Клементини, розповідає зовсім іншу історію Діви Марії. Літера за літерою читач іде слідами Богородиці — і водночас тиха провінційна Хабена занурюється у вир людських пристрастей.
Убивці й черниці, повії і кардинал, таємні організації та католицька церква — усі хочуть отримати рукопис, щоб дізнатися правду.
Та чи сподобається їм правда? Чи отримають герої те, що бажають? І що трапиться з їхніми бажаннями? Гостросюжетний містично-детективний роман 18+, дія якого проходить у двох часових площинах — Іспанії XIX століття й Палестини I століття — лишає читачу більше запитань, аніж відповідей. Роман досліджує теми чутливості й віри, покори й пошуку істини, пожертви й служіння та зацікавить кожного поціновувача загадок і таємниць — незалежно від конфесії чи світогляду.
Убивці й черниці, повії і кардинал, таємні організації та католицька церква — усі хочуть отримати рукопис, щоб дізнатися правду.
Та чи сподобається їм правда? Чи отримають герої те, що бажають? І що трапиться з їхніми бажаннями? Гостросюжетний містично-детективний роман 18+, дія якого проходить у двох часових площинах — Іспанії XIX століття й Палестини I століття — лишає читачу більше запитань, аніж відповідей. Роман досліджує теми чутливості й віри, покори й пошуку істини, пожертви й служіння та зацікавить кожного поціновувача загадок і таємниць — незалежно від конфесії чи світогляду.
416 pages, Hardcover
First published November 1, 2025
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 20 of 20 reviews
July 10, 2026
Ставлю 5 і усвідомлюю, що далеко не все зрозуміла, що хочеться обговорити, що мозок працює 😭🤌🏻
Ніколи й нічого подібного я не читала, бо:
— перші сторінок ~100 — це такий собі «тест» читача. Чи зможеш ти зрозуміти для чого усі ці інтимні описи, чи зможеш побачити щось крізь них, бо далі… Далі все закручується так, що питання стосовно перших 100 сторінок точно знаходять відповіді на питання.
У голові було: «он воно як».
— автор — Артем Попик — настільки грається мовою та жонглює словами, що дійсно важко відірватися від тексту. Історія «пливе» за рахунок умисних, доволі поетичних, рефренів, повторів, уведення різноманітних мовленнєвих манірів. Усі персонажі різняться за спілкуванням та мисленням, це 🤌🏻🤌🏻🤌🏻
— якою урешті постає жіночий образ та архетип Матері ❤️🩹
Ніколи й нічого подібного я не читала, бо:
— перші сторінок ~100 — це такий собі «тест» читача. Чи зможеш ти зрозуміти для чого усі ці інтимні описи, чи зможеш побачити щось крізь них, бо далі… Далі все закручується так, що питання стосовно перших 100 сторінок точно знаходять відповіді на питання.
У голові було: «он воно як».
— автор — Артем Попик — настільки грається мовою та жонглює словами, що дійсно важко відірватися від тексту. Історія «пливе» за рахунок умисних, доволі поетичних, рефренів, повторів, уведення різноманітних мовленнєвих манірів. Усі персонажі різняться за спілкуванням та мисленням, це 🤌🏻🤌🏻🤌🏻
— якою урешті постає жіночий образ та архетип Матері ❤️🩹
December 15, 2025
Я чесно намагалась продертися далі перших 100 сторінок, але мене буквально вивертало.
Анотація в книги — вау, щось справді цікаве, і саме на це я й повелась.
На жаль, я так і не змогла осилити постійні описи сексу, які геть не рухають сюжет. Мені це було нецікаво, а сам сюжет із нібито віднайденим рукописом настільки слабо й формально вплетений у текст, що аж шкода. Бо, вочевидь, автор значно більше зацікавлений в описі того, як кожна героїня від найменшого повіву вітру переживає оргазм, ніж у розвитку історії.
Я розумію ідею «приземлення» святих, тому й манеру подачі тексту можу пояснити. Але я не вірю персонажам. Не вірю цьому сюжету. Усе виглядає фальшиво й дешево.
Після прочитаних відгуків у мене склалося враження, що інші люди читали зовсім іншу книгу, а мені попалося видання з чернеткою.
Я мала на меті дочитати книгу й написати повноцінний відгук, але потім вирішила, що життя надто коротке, щоб змушувати себе.
Анотація в книги — вау, щось справді цікаве, і саме на це я й повелась.
На жаль, я так і не змогла осилити постійні описи сексу, які геть не рухають сюжет. Мені це було нецікаво, а сам сюжет із нібито віднайденим рукописом настільки слабо й формально вплетений у текст, що аж шкода. Бо, вочевидь, автор значно більше зацікавлений в описі того, як кожна героїня від найменшого повіву вітру переживає оргазм, ніж у розвитку історії.
Я розумію ідею «приземлення» святих, тому й манеру подачі тексту можу пояснити. Але я не вірю персонажам. Не вірю цьому сюжету. Усе виглядає фальшиво й дешево.
Після прочитаних відгуків у мене склалося враження, що інші люди читали зовсім іншу книгу, а мені попалося видання з чернеткою.
Я мала на меті дочитати книгу й написати повноцінний відгук, але потім вирішила, що життя надто коротке, щоб змушувати себе.
December 1, 2025
Я в повному захваті.
Моментами я ненавиділа цю книгу, настільки вона була огидною. Моментами я задавалась питанням, чи це не фетишизація церкви. Часто секс використовувався жінками як важіль впливу, а чоловіками - як спосіб принизити жінку. І хіттю та пошлсітю було просякнуте все - від чого вернуло. Але це зображення приземленості і гріховності дуже зіграло на руку сюжетній лінії. І якимось чином книга з усім вище вказаним змогла також мати феміністичний наратив.
Відірватись не могла, прочитала на одному диханні. 10/10, буду всім рекомендувати.
Моментами я ненавиділа цю книгу, настільки вона була огидною. Моментами я задавалась питанням, чи це не фетишизація церкви. Часто секс використовувався жінками як важіль впливу, а чоловіками - як спосіб принизити жінку. І хіттю та пошлсітю було просякнуте все - від чого вернуло. Але це зображення приземленості і гріховності дуже зіграло на руку сюжетній лінії. І якимось чином книга з усім вище вказаним змогла також мати феміністичний наратив.
Відірватись не могла, прочитала на одному диханні. 10/10, буду всім рекомендувати.
December 1, 2025
«Про силу духу. Про те, як іти до мети. Як приймати поразки. Як помирати і воскресати. Про жінку, яка вільна робити все, що захоче. Бути, ким захоче»
Це такий цікавий симбіоз двох часових ліній:
- детективу з інтригами, пригодами, таємними орденами, шахраями, хтивими священниками, сценами 18+
- та історії «найсвятішої» жінки біблійної історії.
Справжньої історії жінки, матері, повії, учениці, учительки, смиренної, непримиренної, коханої.
Дуже сподобалось ось це «олюднення» біблійних персонажів і перспектива їхнього життя як справжніх людей, які хотіли як краще, а вийшло як обично.
І хочеться ще виокремити неймовірно колоритних персонажів сюжетної лінії детективу, який розгортається в ХІХ столітті в Іспанії.
Персонажів доволі багацько, але жоден не губиться, я привносить в історію свій особистий «присмак».
Фантастичний досвід.
Це такий цікавий симбіоз двох часових ліній:
- детективу з інтригами, пригодами, таємними орденами, шахраями, хтивими священниками, сценами 18+
- та історії «найсвятішої» жінки біблійної історії.
Справжньої історії жінки, матері, повії, учениці, учительки, смиренної, непримиренної, коханої.
Дуже сподобалось ось це «олюднення» біблійних персонажів і перспектива їхнього життя як справжніх людей, які хотіли як краще, а вийшло як обично.
І хочеться ще виокремити неймовірно колоритних персонажів сюжетної лінії детективу, який розгортається в ХІХ столітті в Іспанії.
Персонажів доволі багацько, але жоден не губиться, я привносить в історію свій особистий «присмак».
Фантастичний досвід.
December 7, 2025
Зазвичай мені не складаються слова для довгих відгуків, але не цього разу.
Я під величезним враженням, вже другий тиждень після прочитання історії, живу досі в ній і думаю про неї
Чомусь у мене склались очікування, що це буде черговий Дар Божий, але як я помилялась, як помилялась… Відверто я повелась на індульгенцію, а анотації не читаю зовсім, щоб не спойлерити собі (так для мене це як спойлер).
Щоб і вам дуже не спойлерити, про сюжет не буду розказувати.
Мені було цікаво, моментами гидко і дуже некомфортно, але якою красивою мовою написано книгу, як гарно складені слова. дужее
Правдиво написані персонажі, абсолютно в них не сумнівалась (хоча може в освіченості жінок того часу). Дуже вдало автор приземлив святих.
*Тут жінці дозволено бути дочкою, матірʼю, дружиною, коханкою, черницею, іще кимось із колоди карт. Будь-ким із колоди, крім як жінкою.*
Я під величезним враженням, вже другий тиждень після прочитання історії, живу досі в ній і думаю про неї
Чомусь у мене склались очікування, що це буде черговий Дар Божий, але як я помилялась, як помилялась… Відверто я повелась на індульгенцію, а анотації не читаю зовсім, щоб не спойлерити собі (так для мене це як спойлер).
Щоб і вам дуже не спойлерити, про сюжет не буду розказувати.
Мені було цікаво, моментами гидко і дуже некомфортно, але якою красивою мовою написано книгу, як гарно складені слова. дужее
Правдиво написані персонажі, абсолютно в них не сумнівалась (хоча може в освіченості жінок того часу). Дуже вдало автор приземлив святих.
*Тут жінці дозволено бути дочкою, матірʼю, дружиною, коханкою, черницею, іще кимось із колоди карт. Будь-ким із колоди, крім як жінкою.*
January 19, 2026
Поле релігійних нетрів ніколи не буде повністю переоране. Свого часу крок у цьому напрямку зробив Ден Браун — якого я не читала, зате дивилася щонайменше дві екранізації його книжок, — а також і відома нам всім Jerry Heil у своїх піснях. І ось тепер це зробив Артем Попик. Зробив по-своєму, оригінально й доволі специфічно.
Почнемо з поганого — як то кажуть, спершу гріхи, а вже потім прощення.
Навіщо цій книзі так багато згадок сексу? Гаразд, описувати життя повій, вписуючи туди секс, — цілком природно. Показати, що не всі такі вже святі й через прояви хіті, — теж прийнятно. Але ж камон, хіть — не єдиний гріх. Складається враження, ніби більшість героїв на сніданок їдять шоколад з імбирем і користуються парфумами з ефірними оліями жасмину та сандалу (пояснювальна ремарка: імбир, шоколад і ефірні олії жасмину та сандалу — відомі афродизіаки), або ж просто незрозуміло, навіщо їм прописано стільки статевого потягу.
Деякі персонажі виглядають карикатурними. Сьома — ніби типовий анекдотичний єврей з Одеси, ще й дружину його звати Сара. Орден Іґнатес наче зійшов зі сторінок марвелівських коміксів про Наташу Романофф, вона ж Чорна вдова.
Марія Магдалена в романі — з усім культурним шлейфом, який тягне за собою це ім’я, — постає матір’ю з виразною гіперопікою щодо найстаршого сина. Саме йому вона передає всі свої знання й переконання, саме за ним іде, коли той покидає батьківський дім, фактично залишаючи двох молодших дітей поза власною увагою. Водночас Марія обурюється тим, що несе в маси молодший Павло, який пішов стопами старшого брата й став проповідником, хоча в дитинстві просив матір навчати і його — та вона бачила перед собою лише первістка. Загалом неважко здогадатися, кому тут можна вручити іронічну премію «Мати року».
Про позитивне
Передусім — ідея. Як я вже згадувала, релігія — це величезне неоране поле. А якщо додати до цього кількість релігій і конфесій — простір для інтерпретацій практично безмежний. Чому можна безкінечно робити ретелінги казок або класичних творів, але не спробувати щось подібне, надихнувшись релігійними текстами? По суті, це таке саме колективне надбання, просто значно давніше.
Другий важливий аспект — феміністичний. Теза про те, що за кожним великим чоловіком стоїть жінка, не нова, хоча б тому, що зрештою не чоловіки народжують дітей. Тут же історія розповідається від першої особи — матері, без перебільшення, найвідомішого чоловіка минулого. Урешті-решт, ми живемо в 2026 році від народження Ісуса, а не Дональда Трампа (ідеї цьому дідові, будь ласка, не підкидайте, хоча я й не здивуюся, якщо до цього колись дійде). Це непроста історія, сповнена болю, розчарувань і зради, але водночас — віри, надії та любові. Апокриф-сповідь Марії Магдалини стає поштовхом для інших жінок: після її прочитання вони створюють робочі місця, притулки й освітні центри для жінок.
Загалом книга читається напрочуд легко. Вона викликає емоції — щоправда, не всі з них у мене були позитивними, але хто я така, щоб судити. Стилістика автора проста й доступна, місцями провокативна, з явним прагненням зачепити читача. Було б цікаво побачити в Артема Попика тексти на іншу тематику — бажано без еротичного складника — щоб оцінити, як його авторський стиль працює поза цією естетикою.
Почнемо з поганого — як то кажуть, спершу гріхи, а вже потім прощення.
Навіщо цій книзі так багато згадок сексу? Гаразд, описувати життя повій, вписуючи туди секс, — цілком природно. Показати, що не всі такі вже святі й через прояви хіті, — теж прийнятно. Але ж камон, хіть — не єдиний гріх. Складається враження, ніби більшість героїв на сніданок їдять шоколад з імбирем і користуються парфумами з ефірними оліями жасмину та сандалу (пояснювальна ремарка: імбир, шоколад і ефірні олії жасмину та сандалу — відомі афродизіаки), або ж просто незрозуміло, навіщо їм прописано стільки статевого потягу.
Деякі персонажі виглядають карикатурними. Сьома — ніби типовий анекдотичний єврей з Одеси, ще й дружину його звати Сара. Орден Іґнатес наче зійшов зі сторінок марвелівських коміксів про Наташу Романофф, вона ж Чорна вдова.
Марія Магдалена в романі — з усім культурним шлейфом, який тягне за собою це ім’я, — постає матір’ю з виразною гіперопікою щодо найстаршого сина. Саме йому вона передає всі свої знання й переконання, саме за ним іде, коли той покидає батьківський дім, фактично залишаючи двох молодших дітей поза власною увагою. Водночас Марія обурюється тим, що несе в маси молодший Павло, який пішов стопами старшого брата й став проповідником, хоча в дитинстві просив матір навчати і його — та вона бачила перед собою лише первістка. Загалом неважко здогадатися, кому тут можна вручити іронічну премію «Мати року».
Про позитивне
Передусім — ідея. Як я вже згадувала, релігія — це величезне неоране поле. А якщо додати до цього кількість релігій і конфесій — простір для інтерпретацій практично безмежний. Чому можна безкінечно робити ретелінги казок або класичних творів, але не спробувати щось подібне, надихнувшись релігійними текстами? По суті, це таке саме колективне надбання, просто значно давніше.
Другий важливий аспект — феміністичний. Теза про те, що за кожним великим чоловіком стоїть жінка, не нова, хоча б тому, що зрештою не чоловіки народжують дітей. Тут же історія розповідається від першої особи — матері, без перебільшення, найвідомішого чоловіка минулого. Урешті-решт, ми живемо в 2026 році від народження Ісуса, а не Дональда Трампа (ідеї цьому дідові, будь ласка, не підкидайте, хоча я й не здивуюся, якщо до цього колись дійде). Це непроста історія, сповнена болю, розчарувань і зради, але водночас — віри, надії та любові. Апокриф-сповідь Марії Магдалини стає поштовхом для інших жінок: після її прочитання вони створюють робочі місця, притулки й освітні центри для жінок.
Загалом книга читається напрочуд легко. Вона викликає емоції — щоправда, не всі з них у мене були позитивними, але хто я така, щоб судити. Стилістика автора проста й доступна, місцями провокативна, з явним прагненням зачепити читача. Було б цікаво побачити в Артема Попика тексти на іншу тематику — бажано без еротичного складника — щоб оцінити, як його авторський стиль працює поза цією естетикою.
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 15, 2026
Книга, що ставить під сумнів одразу декілька релігій, але зміцнює єдину істину — любов.
Книга, що змінює стереотипи про пристрасть і бажання, витираючи їх із бруду і сорому, і прирівнює до святости. Роблячи і те, і інше нормою.
Книга, в якій і праведник, і грішник має право зламатись і піти іншим шляхом.
Книга, в якій кожна жінка, незалежно від епохи, обирала сама ким стати: повією чи черницею.
Думаю, що зрозуміти цю книгу можуть тільки вільні духом і щирі серцем.
Бо треба буде відкласти усі свої упередження і стереотипи на полицю і подивитись під іншим кутом на те, за що ви, можливо, все життя тримались. «Єресь» — скажуть ті, хто не зможе це зробити.
«Любов може бути різною» — прошепочуть інші, як я, вкриваючись сиротами.
Книга, що змінює стереотипи про пристрасть і бажання, витираючи їх із бруду і сорому, і прирівнює до святости. Роблячи і те, і інше нормою.
Книга, в якій і праведник, і грішник має право зламатись і піти іншим шляхом.
Книга, в якій кожна жінка, незалежно від епохи, обирала сама ким стати: повією чи черницею.
Думаю, що зрозуміти цю книгу можуть тільки вільні духом і щирі серцем.
Бо треба буде відкласти усі свої упередження і стереотипи на полицю і подивитись під іншим кутом на те, за що ви, можливо, все життя тримались. «Єресь» — скажуть ті, хто не зможе це зробити.
«Любов може бути різною» — прошепочуть інші, як я, вкриваючись сиротами.
Read
January 10, 2026Нівроку. Аж навдивовижу непогано, з огляду на те, де вийшло.
Але з я з п'єсою для Центра Курбаса "Та, яка поруч" таки була першою).
Але з я з п'єсою для Центра Курбаса "Та, яка поруч" таки була першою).
March 15, 2026
Прочитала перші 200 сторінок, судячи за описом мало ідеально мені підійти. Не підійшло. Від описів сексу віє чимось сальним і хочеться помитися. That's the point i guess, але я не готова була це читати. Вставки з апокрифом Марії ніяк не впливали на сюжет. Еротичні сцени не збуджували та не впливали на сюжет. Майже всі мужики в історії якісь огидні.
Глави від різних персонажів часто мінялися і я не змогла привʼязатися до жодного з них. І через це мені стало якось все одно, що там в кінці станеться. Не думаю, що дочитаю, бо книга не викликає у мене цікавості та шалено важко іде.
Глави від різних персонажів часто мінялися і я не змогла привʼязатися до жодного з них. І через це мені стало якось все одно, що там в кінці станеться. Не думаю, що дочитаю, бо книга не викликає у мене цікавості та шалено важко іде.
April 18, 2026
Про що книжка: альтернативна історія Діви Марії.
Перші 200 + сторінок здебільшого люди сексяться. Причому в автора є талант до красивого опису сцен 18+. Однак дряпає вік усупереч минулим століттям — гидотненько.
За легкості читання в книжці згадуються хамсин, Яффо, іспанська, польська лайки, латинські вирази, багато біблійних алюзій, красиві метафори про яблука й сади тощо.
Але
Досить часто
Автор пише
Отак
Як я зараз
Тут
Особливо
Це стосується
Еротичних сцен
Ох
Ах
Ох
Ах
Ще
Ще
Ще
Ще
І це
Ламає темп
Оповіді
Особисто
Для мене
Хоча й полегшує
Читання
Ох
Ах
Ох
Ах
Ох
Ах
Але
Не тільки
Їх,
Звісно
Також приємно здивувало феміністичне відгалуження. Хоча, мабуть, неправильно писати саме про відгалуження, бо книжка насправді непрямо просякнута фемінізмом, і це круто.
Разом з тим мені не подобається одностатевість як наслідок мудацького ставлення — вважаю це рамкою. Літературною, безперечно, бо є конфлікт, але це вузько, інакше ЛГБТ би більшало, якби орієнтацію можна було б обирати внаслідок насилля, а підґрунтя травми як фундація вподобань — не думаю, що таких випадків багато, хоча, може, й помиляюсь. Узагалі чекав розвитку любощів — недарма їм вділено стільки обсягу — проте чомусь думаю, що там було все просто: банальна теза, що священники також їх мають; не завжди суспільно схвальні; але теє прийнято замовчувати, бо священники; отакий дуалізм; щоправда, це вже описано; проте, може, й буде для когось новим. А, можливо, це така собі гарна альтернатива масовим американським хтивим книжечкам.
За всієї краси оповіді деякі персонажі також здалися стереотипними. Аж образливий контраст, щиро пишучи.
Видання шикарне. При тому що збільшений формат, він ще й майже кишеньковий, легко носити; я, коли бачу такі книжки, ледве не плачу, бо сприймаю егоїстично: ніби про мене потурбувалися. Текст комфортно читати, стилізація під рукопис також вдала. Проте епістолярний жанр було важкувато читати навіть в окулярах. Та і фарба некритично, але таки трохи підстерлась — однак тут сам винен: не мав можливості прочитати відразу.
Закінчення також має непересічний для української літератури прийом. Книжка, мабуть, варта уваги, і поки вона в мене лежала позичена — її ніби почали більше читати. Принаймні в моїй стрічці. Але навіть не знаю, кому її порадити, щиро пишучи, особисто мені.
Перші 200 + сторінок здебільшого люди сексяться. Причому в автора є талант до красивого опису сцен 18+. Однак дряпає вік усупереч минулим століттям — гидотненько.
За легкості читання в книжці згадуються хамсин, Яффо, іспанська, польська лайки, латинські вирази, багато біблійних алюзій, красиві метафори про яблука й сади тощо.
Але
Досить часто
Автор пише
Отак
Як я зараз
Тут
Особливо
Це стосується
Еротичних сцен
Ох
Ах
Ох
Ах
Ще
Ще
Ще
Ще
І це
Ламає темп
Оповіді
Особисто
Для мене
Хоча й полегшує
Читання
Ох
Ах
Ох
Ах
Ох
Ах
Але
Не тільки
Їх,
Звісно
Також приємно здивувало феміністичне відгалуження. Хоча, мабуть, неправильно писати саме про відгалуження, бо книжка насправді непрямо просякнута фемінізмом, і це круто.
Разом з тим мені не подобається одностатевість як наслідок мудацького ставлення — вважаю це рамкою. Літературною, безперечно, бо є конфлікт, але це вузько, інакше ЛГБТ би більшало, якби орієнтацію можна було б обирати внаслідок насилля, а підґрунтя травми як фундація вподобань — не думаю, що таких випадків багато, хоча, може, й помиляюсь. Узагалі чекав розвитку любощів — недарма їм вділено стільки обсягу — проте чомусь думаю, що там було все просто: банальна теза, що священники також їх мають; не завжди суспільно схвальні; але теє прийнято замовчувати, бо священники; отакий дуалізм; щоправда, це вже описано; проте, може, й буде для когось новим. А, можливо, це така собі гарна альтернатива масовим американським хтивим книжечкам.
За всієї краси оповіді деякі персонажі також здалися стереотипними. Аж образливий контраст, щиро пишучи.
Видання шикарне. При тому що збільшений формат, він ще й майже кишеньковий, легко носити; я, коли бачу такі книжки, ледве не плачу, бо сприймаю егоїстично: ніби про мене потурбувалися. Текст комфортно читати, стилізація під рукопис також вдала. Проте епістолярний жанр було важкувато читати навіть в окулярах. Та і фарба некритично, але таки трохи підстерлась — однак тут сам винен: не мав можливості прочитати відразу.
Закінчення також має непересічний для української літератури прийом. Книжка, мабуть, варта уваги, і поки вона в мене лежала позичена — її ніби почали більше читати. Принаймні в моїй стрічці. Але навіть не знаю, кому її порадити, щиро пишучи, особисто мені.
February 17, 2026
“Я Марія, яку знали як Магдалену, дитина, жінка, повія та мати того Ісуса, про якого тобі вже напевно нарозповідали різних дурниць. І все, що я хочу сказати тобі, мій читачу — просій ті слова крізь сито, і кожне з них, котре не про любов - не його, не моє та не твоє. Просій всі слова, котрі ти про нього почув, і всі слова, котрі прочитав, крізь сито, викинь ті чорні зерна, а золоті - посади глибоко у своєму серці. Я зовсім не хочу сказати, що цих зерен тобі буде досить. Але рости їх, і нехай ці золоті зерна принесуть твоїй душі золоті плоди. Рости їх та даруй іншим, і не думай про пекло чи рай, бо він про них не думав, і це буде найбільша твоя нагорода.”
Мені сподобався задум та стиль написання, поєднання поетичного письма та «брудної» лексики. Дійсно стиль, що можна впізнати 🤍
Проте все ще намагаюся подружитися з історичною прозою. Трохи мені було забагато імен, героїв, багатьох я плутала, тому, на жаль, не змогла проникнутися історією сповна.
Мені сподобався задум та стиль написання, поєднання поетичного письма та «брудної» лексики. Дійсно стиль, що можна впізнати 🤍
Проте все ще намагаюся подружитися з історичною прозою. Трохи мені було забагато імен, героїв, багатьох я плутала, тому, на жаль, не змогла проникнутися історією сповна.
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 15, 2026
Відверто кажучи, у мене були дуже суперечливі відчуття щодо цієї книги. Я ніяк не міг усвідомити, як автору вдалося поєднати в одному романі релігійні мотиви, детектив і навіть містичні елементи+❤️. До кінця не розумію чому, але я досить скептично ставився до романів на релігійну тематику. Здавалося: чим тут ще можна здивувати? Нам уже все відомо. Але я дуже вдало помилявся.
Сюжет розповідає про таємничий апокриф, який незбагненним чином потрапляє до матінки Клементини. У ньому описується альтернативна історія Діви Марії. І знову я потрапив у пастку власних очікувань: думав, що тут усе буде доволі передбачувано — є мета, і герої просто мають її досягти. Але насправді все набагато глибше.
Автор майстерно показує суперечливість людської душі, яка одночасно прагне і до істини, і до пристрасті. Сюжет розкривається не лише через дослідження апокрифу, а передусім через самих героїв. Спочатку ти не розумієш, як між собою пов’язані Іспанія XIX століття, Палестина, кардинали, служниці, таємний орден та інші персонажі. Але якимось дивним чином усе це починає захоплювати дедалі більше.
Згодом розумієш: головне тут не кардинал і навіть не сам апокриф. Головне — це люди та їхнє прагнення пізнати істину і самих себе. Саме це бажання штовхає героїв на часом незбагненні й необдумані вчинки.
Мабуть, саме це мене й зачепило найбільше. Герої не просто страждають чи служать — вони щиро прагнуть знайти істину. І цікаво, що ні брак знань чи коштів, ні навіть небезпека для життя не зупиняють їх. Ними рухає просте, але водночас дуже сильне бажання — знайти відповіді.
Цікавий і той факт, що сюжетна лінія про Марію здалася мені більш зрозумілою, тоді як інша частина роману зацікавила навіть більше. Мабуть, тому що вона породжує значно більше питань, ніж відповідей.
Визнаю: подібні романи варто сприймати саме як художній твір, адже власні упередження спершу заважали мені читати цю книгу. Але лише на початку.
Словом, дякую автору за ще один чудовий роман. У мене залишилося багато питань, і я був би радий поставити їх автору особисто. А також безмежно вдячний йому за службу.
А ви вже читали роман «Аве Марія»? Які враження він залишив у вас?
Сюжет розповідає про таємничий апокриф, який незбагненним чином потрапляє до матінки Клементини. У ньому описується альтернативна історія Діви Марії. І знову я потрапив у пастку власних очікувань: думав, що тут усе буде доволі передбачувано — є мета, і герої просто мають її досягти. Але насправді все набагато глибше.
Автор майстерно показує суперечливість людської душі, яка одночасно прагне і до істини, і до пристрасті. Сюжет розкривається не лише через дослідження апокрифу, а передусім через самих героїв. Спочатку ти не розумієш, як між собою пов’язані Іспанія XIX століття, Палестина, кардинали, служниці, таємний орден та інші персонажі. Але якимось дивним чином усе це починає захоплювати дедалі більше.
Згодом розумієш: головне тут не кардинал і навіть не сам апокриф. Головне — це люди та їхнє прагнення пізнати істину і самих себе. Саме це бажання штовхає героїв на часом незбагненні й необдумані вчинки.
Мабуть, саме це мене й зачепило найбільше. Герої не просто страждають чи служать — вони щиро прагнуть знайти істину. І цікаво, що ні брак знань чи коштів, ні навіть небезпека для життя не зупиняють їх. Ними рухає просте, але водночас дуже сильне бажання — знайти відповіді.
Цікавий і той факт, що сюжетна лінія про Марію здалася мені більш зрозумілою, тоді як інша частина роману зацікавила навіть більше. Мабуть, тому що вона породжує значно більше питань, ніж відповідей.
Визнаю: подібні романи варто сприймати саме як художній твір, адже власні упередження спершу заважали мені читати цю книгу. Але лише на початку.
Словом, дякую автору за ще один чудовий роман. У мене залишилося багато питань, і я був би радий поставити їх автору особисто. А також безмежно вдячний йому за службу.
А ви вже читали роман «Аве Марія»? Які враження він залишив у вас?
January 15, 2026
Що ви бачите перед собою? Це скарб.
Не впевнена, що слова можуть питомо вмістити мій захват цією книгою, але все ж спробую.
1. Герої. Вони різні, автентичні та живі в обох таймлайнах. І в другому ця "людськість" мені дуже імпонує і є дуже важливою.
2. Якість тексту. Автор є справжнім майстром слова. Текст захоплює тебе, ковтає, пережовує, а потім, по закінченню книги, випльовує в реальність з купою вражень, рефлексій і вдячністю Артему Попику за таку працю. Я точно буду перечитувати, щоб другий раз уже не нестись за сюжетом, а насолодитись якістю цього тексту і тим, наскільки він "смачний".
3. Глибина. Я обожнюю філософське трактування релігійних історій, тому ця книга в саме серденько. Але глибина її не тільки у цьому, але й у надзвичайно тонкому відчутті людської природи, відчутті шляху і досвіду жінки, відчутті трагедій і перипетій життя. Насправді не було відчутно, що цю книгу писав чоловік (trust me, that's the biggest compliment for a male writer from me). Окрім того, найбільш щемкими моментами книги були ті, де описувався відчай Марії, через не розуміння слів її сина. Стільки болю через цю "напівправду", через дурість людей, які не можуть, чи не хочуть зрозуміти, стільки болю через відчуття того, що це все марно, що слова перекручують, істини спрощують або ж руйнують. І я наповнилась цим болем, бо він тотожний з усією реальністю, яку ми зараз проживаємо.
4. Трагікомічність. Це моє улюблене. Книга настільки сповнена цікавими, смішними, сатиричними моментами, наскільки і трагічними, несправедливими, болючими та щемкими. Так, власне, і відчувається життя.
Перші сто сторінок справді виступають певним "тестом" читача і вони там не просто так (мені принаймні так видається). Можливо, комусь не сподобається ця частина книги, але мені вона дуже багато розповіла про героїв і ідеально показала весь огидний патріархальний світ, особливо в розділах Кардинала.
Ну і вона "продає" цю книгу. Читаєш про різні інтимні перипетії, а потім "бац!" і понесло у світ болю, глибоких персонажів і неймовірних історій.
Не впевнена, що слова можуть питомо вмістити мій захват цією книгою, але все ж спробую.
1. Герої. Вони різні, автентичні та живі в обох таймлайнах. І в другому ця "людськість" мені дуже імпонує і є дуже важливою.
2. Якість тексту. Автор є справжнім майстром слова. Текст захоплює тебе, ковтає, пережовує, а потім, по закінченню книги, випльовує в реальність з купою вражень, рефлексій і вдячністю Артему Попику за таку працю. Я точно буду перечитувати, щоб другий раз уже не нестись за сюжетом, а насолодитись якістю цього тексту і тим, наскільки він "смачний".
3. Глибина. Я обожнюю філософське трактування релігійних історій, тому ця книга в саме серденько. Але глибина її не тільки у цьому, але й у надзвичайно тонкому відчутті людської природи, відчутті шляху і досвіду жінки, відчутті трагедій і перипетій життя. Насправді не було відчутно, що цю книгу писав чоловік (trust me, that's the biggest compliment for a male writer from me). Окрім того, найбільш щемкими моментами книги були ті, де описувався відчай Марії, через не розуміння слів її сина. Стільки болю через цю "напівправду", через дурість людей, які не можуть, чи не хочуть зрозуміти, стільки болю через відчуття того, що це все марно, що слова перекручують, істини спрощують або ж руйнують. І я наповнилась цим болем, бо він тотожний з усією реальністю, яку ми зараз проживаємо.
4. Трагікомічність. Це моє улюблене. Книга настільки сповнена цікавими, смішними, сатиричними моментами, наскільки і трагічними, несправедливими, болючими та щемкими. Так, власне, і відчувається життя.
Перші сто сторінок справді виступають певним "тестом" читача і вони там не просто так (мені принаймні так видається). Можливо, комусь не сподобається ця частина книги, але мені вона дуже багато розповіла про героїв і ідеально показала весь огидний патріархальний світ, особливо в розділах Кардинала.
Ну і вона "продає" цю книгу. Читаєш про різні інтимні перипетії, а потім "бац!" і понесло у світ болю, глибоких персонажів і неймовірних історій.
June 25, 2026
Єдиний бук ревʼю, під який доречно слухати «Catharticus» Jerry Heil.
Два таймлайни, багацько персонажів і POVs, феміністський меседжинг, глибоко релігійним людям варто відійти від (екранів) сторінок. Вирок: мені сподобалось!
❤️ Історія розгортається таким собі багатоголоссям. У кожному розділі кілька разів змінюється POV, але в кожного персонажа унікальний і відчутний tone of voice в залежності від характеру, віку, бекграунду, рівня освіти і тд. Ці голоси дуже майстерно прописані. Та і загалом відчувається, коли у автора хист до письма. Текст пливе, не перевантажений, але красивий.
❤️ Бачила різко негативний відгук про книгу через надмірну кількість секс-сцен. Їх, справді, багато. І це не про хот чи спайсі контент, а про такий, що для гидливих людей може бути ту мач. Але для мене вони були логічними і доречними. Вони були частиною сюжету і його рухали, а крім того розкривали контекст і становище персонажів і жінок зокрема. Був секс у розрізі кохання, задовлення, влади, і валюти теж.
❤️ На диво, автор-чоловік дуже круто розкрив феміністичну тематику. Для мене одна з ключових тем була, що жінка, навіть Діва Марія, не обмежується однією роллю і не свята мати-берегиня. Вона живе і помиляється. Мені також був важливим момент про домашнє насилля і як в контексті 19 сторіччя деякі персонажі (монашки by the way) приходять до того, що «підставляти другу щоку» то дурня, терпіти це не треба і самозахист не має каратися.
❤️ Сюжет челенджить релігію як інституцію, демонструє, як можна маніпулювати правдою і сенсами, засуджує жорстокість, яка присутня в християнстві (і не тільки!) до усіх, але жінок особливо. Ну мед!
💔 Але все ну надто гарно зійшлося в кінці. Хепі енди роздавались, як гарячі пиріжки. Я би хотіла складнішої розвʼязки, ніж це.
То не найкраще прочитане евер, але дуже рекомендую.
Повний відгук тут: https://t.me/performative_reading/197
Два таймлайни, багацько персонажів і POVs, феміністський меседжинг, глибоко релігійним людям варто відійти від (екранів) сторінок. Вирок: мені сподобалось!
❤️ Історія розгортається таким собі багатоголоссям. У кожному розділі кілька разів змінюється POV, але в кожного персонажа унікальний і відчутний tone of voice в залежності від характеру, віку, бекграунду, рівня освіти і тд. Ці голоси дуже майстерно прописані. Та і загалом відчувається, коли у автора хист до письма. Текст пливе, не перевантажений, але красивий.
❤️ Бачила різко негативний відгук про книгу через надмірну кількість секс-сцен. Їх, справді, багато. І це не про хот чи спайсі контент, а про такий, що для гидливих людей може бути ту мач. Але для мене вони були логічними і доречними. Вони були частиною сюжету і його рухали, а крім того розкривали контекст і становище персонажів і жінок зокрема. Був секс у розрізі кохання, задовлення, влади, і валюти теж.
❤️ На диво, автор-чоловік дуже круто розкрив феміністичну тематику. Для мене одна з ключових тем була, що жінка, навіть Діва Марія, не обмежується однією роллю і не свята мати-берегиня. Вона живе і помиляється. Мені також був важливим момент про домашнє насилля і як в контексті 19 сторіччя деякі персонажі (монашки by the way) приходять до того, що «підставляти другу щоку» то дурня, терпіти це не треба і самозахист не має каратися.
❤️ Сюжет челенджить релігію як інституцію, демонструє, як можна маніпулювати правдою і сенсами, засуджує жорстокість, яка присутня в християнстві (і не тільки!) до усіх, але жінок особливо. Ну мед!
💔 Але все ну надто гарно зійшлося в кінці. Хепі енди роздавались, як гарячі пиріжки. Я би хотіла складнішої розвʼязки, ніж це.
То не найкраще прочитане евер, але дуже рекомендую.
Повний відгук тут: https://t.me/performative_reading/197
July 10, 2026
«Ave Maria» від Артема Попика 3/5 ⭐️ - це книга, яка спочатку шокувала мене сценами 18+, тоді заінтригувала ідеєю кохання та жіноцтва, а в кінці трохи розчарувала розвʼязкою. Це мікс жанрів трилеру, історичного фікшину та еротики (?).
На початку книги матінка Клементина купує зашифрований апокриф, який виявляється написаний самою Марією, та що мати Ісуса Христа. Поступово черниці розшифровують рукопис і ми паралельно спостерігаємо за двома сюжетними лініями: події в Іспанії у ХІХ столітті, де рукопис викрадають і він переходить із рук в руки, і події, що описані у самому апокрифі, тобто життя Діви Марії, розказане нею самою.
Саме розділи (давари) із апокрифу стали моєю улюбленою частиною книги. Хоча тут треба зазначати, що автор обʼєднав в одну історії двох Марій: Діви Марії - матері Христа та Марії Магдалини - однієї із перших послідовниць Христа, про яку часто кажуть, що вона було повією, а тоді коханою/дружиною Христа, хоча у Біблії цього не сказано (теологи виправіть мене, якщо це не так).
Книга для мене була не про сюжет, а про героїв і сам текст. Текст дуже красивий і своєрідною структурою, частими повторами вводити в певний транс, якщо це можна так описати 😅
Героїв у книзі багато, аж мені було забагато, тому що вони всі мають цікаві історії, про які хотілося прочитати більше. Наприклад на початку книги є розділ про Алісію і тоді вона згадується лише в кінці і дуже коротко. Ігната - дуже цікава героїня, але вона просто зникає сторінок так на 200. Про історії Марчелли та Ауреліано хотілося б побачити більше.
Книга захопила мене на початку ідеєю кохання та спокути за це кохання. Більшість героїнь - черниці і вони потрапили в монастир із різних причин: хтось завагітнів до заміжжя, когось батьки насильно хотіли видати заміж, хтось був повією тощо. Вони кохали, їм було добре і солодко, але суспільство засуджує це, але чи є кохання гріхом? І якщо так, то чи винні лише жінки?
Саме тому мене розчарувала розвʼязка, тому що попри провідну тему жіноцтва, кохання та жіночої сили в обох сюжетних лініях, ну й попри те, що майже всі героїні - черниці, більшість із них в кінці залишилися із чоловіком 🤦🏻♀️ вийшли заміж, народили дітей… Через потребу (ну жінка ж у 19 столітті не може бути сама)? Ні, потреби як такої немає, бо вони ж черниці. Через кохання? Дехто справді знову покохав, але інші героїні не відчували таких почуттів до своїх обранців. Мені було б цікавіше, якби в кінці їхні долі було різноманітнішими: хтось вийшов заміж, хтось присвятив себе виключно релігії, а хтось може лишився б із жінкою (тут є такі персонажки).
До речі ще один пункт, який мені не сподобався - це стереотипна репрезентація євреїв. Герой Сьома - єврей, в нього є дружина Сара, він книгар і за описом насправді освічена людина. Тим не менш він недолуго розмовляє, постійно повторюючи «ой вей», тільки про те й думає як заробити грошей чи зробити вдалий «гешефт» ітд. 🤦🏻♀️
На початку книги матінка Клементина купує зашифрований апокриф, який виявляється написаний самою Марією, та що мати Ісуса Христа. Поступово черниці розшифровують рукопис і ми паралельно спостерігаємо за двома сюжетними лініями: події в Іспанії у ХІХ столітті, де рукопис викрадають і він переходить із рук в руки, і події, що описані у самому апокрифі, тобто життя Діви Марії, розказане нею самою.
Саме розділи (давари) із апокрифу стали моєю улюбленою частиною книги. Хоча тут треба зазначати, що автор обʼєднав в одну історії двох Марій: Діви Марії - матері Христа та Марії Магдалини - однієї із перших послідовниць Христа, про яку часто кажуть, що вона було повією, а тоді коханою/дружиною Христа, хоча у Біблії цього не сказано (теологи виправіть мене, якщо це не так).
Книга для мене була не про сюжет, а про героїв і сам текст. Текст дуже красивий і своєрідною структурою, частими повторами вводити в певний транс, якщо це можна так описати 😅
Героїв у книзі багато, аж мені було забагато, тому що вони всі мають цікаві історії, про які хотілося прочитати більше. Наприклад на початку книги є розділ про Алісію і тоді вона згадується лише в кінці і дуже коротко. Ігната - дуже цікава героїня, але вона просто зникає сторінок так на 200. Про історії Марчелли та Ауреліано хотілося б побачити більше.
Книга захопила мене на початку ідеєю кохання та спокути за це кохання. Більшість героїнь - черниці і вони потрапили в монастир із різних причин: хтось завагітнів до заміжжя, когось батьки насильно хотіли видати заміж, хтось був повією тощо. Вони кохали, їм було добре і солодко, але суспільство засуджує це, але чи є кохання гріхом? І якщо так, то чи винні лише жінки?
Саме тому мене розчарувала розвʼязка, тому що попри провідну тему жіноцтва, кохання та жіночої сили в обох сюжетних лініях, ну й попри те, що майже всі героїні - черниці, більшість із них в кінці залишилися із чоловіком 🤦🏻♀️ вийшли заміж, народили дітей… Через потребу (ну жінка ж у 19 столітті не може бути сама)? Ні, потреби як такої немає, бо вони ж черниці. Через кохання? Дехто справді знову покохав, але інші героїні не відчували таких почуттів до своїх обранців. Мені було б цікавіше, якби в кінці їхні долі було різноманітнішими: хтось вийшов заміж, хтось присвятив себе виключно релігії, а хтось може лишився б із жінкою (тут є такі персонажки).
До речі ще один пункт, який мені не сподобався - це стереотипна репрезентація євреїв. Герой Сьома - єврей, в нього є дружина Сара, він книгар і за описом насправді освічена людина. Тим не менш він недолуго розмовляє, постійно повторюючи «ой вей», тільки про те й думає як заробити грошей чи зробити вдалий «гешефт» ітд. 🤦🏻♀️
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 1, 2026
Книга про знайдений загадковий рукопис, написаний Дівою Марією, таке собі альтернативне Євангеліє. І про інтриги, що точилися навколо нього, людей, яких ця таємниця звела разом.
Мої враження дуже не однозначні. По-перше, автор пише добре, мені сподобався стиль і манера написання. По-друге, сюжет теж досить цікавий і не тривіальний. Дена Брауна я там не знайшла, але це навіть плюс. По-третє, історія життя Марії та її бачення Ісуса та подій того часу мені сподобалась, але наврядчи віруючі люди мене підтримають.
Мінуси: Перші 150 сторінок. Якби автор відсунув в сторону фантазії про розпусних монашок і постійні сексуальні сцени, то було б добре. Більшість з них була недоречна, ніяк не рухала сюжет і взагалі не зрозуміло навіщо нам були ці деталі, тим паче описані досить неприємно. Добре, що не кинула читати на цьому моменті. Далі акценти зміщуються і стає краще.
Деяка романтизація роботи повій, там так описувалось ніби жінки самі захотіли та обрали цей шлях, а деяким ще і подобалось.. Навіть коментувати не буду.
Не могла зрозуміти, що мені нагадує паралельна історія з рукопису, аж доки не згадали головний біль Понтія Пілата, ця деталь була тільки в Майстрі і Маргариті. Можна було б і без цього обійтись.
Мої враження дуже не однозначні. По-перше, автор пише добре, мені сподобався стиль і манера написання. По-друге, сюжет теж досить цікавий і не тривіальний. Дена Брауна я там не знайшла, але це навіть плюс. По-третє, історія життя Марії та її бачення Ісуса та подій того часу мені сподобалась, але наврядчи віруючі люди мене підтримають.
Мінуси: Перші 150 сторінок. Якби автор відсунув в сторону фантазії про розпусних монашок і постійні сексуальні сцени, то було б добре. Більшість з них була недоречна, ніяк не рухала сюжет і взагалі не зрозуміло навіщо нам були ці деталі, тим паче описані досить неприємно. Добре, що не кинула читати на цьому моменті. Далі акценти зміщуються і стає краще.
Деяка романтизація роботи повій, там так описувалось ніби жінки самі захотіли та обрали цей шлях, а деяким ще і подобалось.. Навіть коментувати не буду.
Не могла зрозуміти, що мені нагадує паралельна історія з рукопису, аж доки не згадали головний біль Понтія Пілата, ця деталь була тільки в Майстрі і Маргариті. Можна було б і без цього обійтись.
May 1, 2026
Почну з того, що автор зміг мене здивувати. По-перше, вигадливим текстом, який було приємно та комфортно читати. По-друге, поєднанням тем та образів, це наче мікс з Дена Брауна, Червоного горобця та порно.. погодьтесь дивує. Від книги нічого не очікувала і дуже серйозно до неї не ставилась, читала по фану і навіть отримала від того деяке задоволення.
Маємо сюжет (щедро приправлений сценами 18+) в якому випадково віднайдений старовинний апокриф, здатний змінити уявлення людей про релігію та біблійну історію. За ним починається справжнє полювання, із інтригами, злочинами та хитрощами. Маємо дві історії, одна в одній. Іспанія 19 століття де і відбуваються головні пошуково-детективні події та зміст апокрифа, який поступово розкриває відомі релігійні факти але під іншим кутом.
Книга трохи наївна, проста, злегка вторинна. Я помічала певні кліше та банальності але вона не викликала у мене негативу чи обурення. В ній є феміністичні нотки, сильні жіночі персонажі. А ще гарна обкладинка.
Маємо сюжет (щедро приправлений сценами 18+) в якому випадково віднайдений старовинний апокриф, здатний змінити уявлення людей про релігію та біблійну історію. За ним починається справжнє полювання, із інтригами, злочинами та хитрощами. Маємо дві історії, одна в одній. Іспанія 19 століття де і відбуваються головні пошуково-детективні події та зміст апокрифа, який поступово розкриває відомі релігійні факти але під іншим кутом.
Книга трохи наївна, проста, злегка вторинна. Я помічала певні кліше та банальності але вона не викликала у мене негативу чи обурення. В ній є феміністичні нотки, сильні жіночі персонажі. А ще гарна обкладинка.
November 13, 2025
Почнімо з того, що для мене визначальна ознака якісного художнього тексту — це авторська мова, від якої перехоплює подих. Коли слова, спільні й відомі для всіх нас, автор сплітає так, що виникає єдине запитання: «Як він це робить?» Тож якщо й ви захоплюєтеся красою слова — цей текст вас точно потішить.
Однак не лише. Ave Maria — колосальна праця в багатьох аспектах: культурологійному, мовознавчому, літературознавчому, стилістичному, жанро- й смислотворчому. На позір — це надзвичайно ретельно пропрацьована детективна історія, що відбувається у двох часових лініях, проте лише такий опис сильно б обмежив глибинність цього роману. Екзистенція, віра, емансипація, розлука, кохання, зрада, брехня, вибір — і ще невичерпний перелік питань, стосовно яких пан Артем пропонує нам, читачам, порефлексувати.
Я надзвичайно вдячна авторові за таку якісну роботу! Чекатиму на наступний роман)
Однак не лише. Ave Maria — колосальна праця в багатьох аспектах: культурологійному, мовознавчому, літературознавчому, стилістичному, жанро- й смислотворчому. На позір — це надзвичайно ретельно пропрацьована детективна історія, що відбувається у двох часових лініях, проте лише такий опис сильно б обмежив глибинність цього роману. Екзистенція, віра, емансипація, розлука, кохання, зрада, брехня, вибір — і ще невичерпний перелік питань, стосовно яких пан Артем пропонує нам, читачам, порефлексувати.
Я надзвичайно вдячна авторові за таку якісну роботу! Чекатиму на наступний роман)
March 29, 2026
Легко читається ця історія. Захопливо.
Не треба очікувати від книги чогось неймовірно а/морального, історично складного та ідейного. Це цікавої розповідь про дві події, які переплітаються. Мені дуже сподобалась Марія і Клементина. Дві жінки. Звичайні, земні, духовні.
Не треба очікувати від книги чогось неймовірно а/морального, історично складного та ідейного. Це цікавої розповідь про дві події, які переплітаються. Мені дуже сподобалась Марія і Клементина. Дві жінки. Звичайні, земні, духовні.
March 2, 2026
Це був фантастичний досвід!
Я не очікувала, що настільки захопливим, глибоким та динамічним буде цей роман 🥰
Це поки що найкращий текст про справді сильних жінок який я читала
Я не очікувала, що настільки захопливим, глибоким та динамічним буде цей роман 🥰
Це поки що найкращий текст про справді сильних жінок який я читала
Displaying 1 - 20 of 20 reviews