What do you think?
Rate this book
Ave Maria
Таємничий апокриф, що потрапляє до рук матінки Клементини, розповідає зовсім іншу історію Діви Марії. Літера за літерою читач іде слідами Богородиці — і водночас тиха провінційна Хабена занурюється у вир людських пристрастей.
Убивці й черниці, повії і кардинал, таємні організації та католицька церква — усі хочуть отримати рукопис, щоб дізнатися правду.
Та чи сподобається їм правда? Чи отримають герої те, що бажають? І що трапиться з їхніми бажаннями? Гостросюжетний містично-детективний роман 18+, дія якого проходить у двох часових площинах — Іспанії XIX століття й Палестини I століття — лишає читачу більше запитань, аніж відповідей. Роман досліджує теми чутливості й віри, покори й пошуку істини, пожертви й служіння та зацікавить кожного поціновувача загадок і таємниць — незалежно від конфесії чи світогляду.
Убивці й черниці, повії і кардинал, таємні організації та католицька церква — усі хочуть отримати рукопис, щоб дізнатися правду.
Та чи сподобається їм правда? Чи отримають герої те, що бажають? І що трапиться з їхніми бажаннями? Гостросюжетний містично-детективний роман 18+, дія якого проходить у двох часових площинах — Іспанії XIX століття й Палестини I століття — лишає читачу більше запитань, аніж відповідей. Роман досліджує теми чутливості й віри, покори й пошуку істини, пожертви й служіння та зацікавить кожного поціновувача загадок і таємниць — незалежно від конфесії чи світогляду.
- GenresFiction
416 pages, Hardcover
First published November 1, 2025
6 people are currently reading
108 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 13 of 13 reviews
Read
January 14, 2026Ставлю 5 і усвідомлюю, що далеко не все зрозуміла, що хочеться обговорити, що мозок працює 😭🤌🏻
Ніколи й нічого подібного я не читала, бо:
— перші сторінок ~100 — це такий собі «тест» читача. Чи зможеш ти зрозуміти для чого усі ці інтимні описи, чи зможеш побачити щось крізь них, бо далі… Далі все закручується так, що питання стосовно перших 100 сторінок точно знаходять відповіді на питання.
У голові було: «он воно як».
— автор — Артем Попик — настільки грається мовою та жонглює словами, що дійсно важко відірватися від тексту. Історія «пливе» за рахунок умисних, доволі поетичних, рефренів, повторів, уведення різноманітних мовленнєвих манірів. Усі персонажі різняться за спілкуванням та мисленням, це 🤌🏻🤌🏻🤌🏻
— якою урешті постає жіночий образ та архетип Матері ❤️🩹
Ніколи й нічого подібного я не читала, бо:
— перші сторінок ~100 — це такий собі «тест» читача. Чи зможеш ти зрозуміти для чого усі ці інтимні описи, чи зможеш побачити щось крізь них, бо далі… Далі все закручується так, що питання стосовно перших 100 сторінок точно знаходять відповіді на питання.
У голові було: «он воно як».
— автор — Артем Попик — настільки грається мовою та жонглює словами, що дійсно важко відірватися від тексту. Історія «пливе» за рахунок умисних, доволі поетичних, рефренів, повторів, уведення різноманітних мовленнєвих манірів. Усі персонажі різняться за спілкуванням та мисленням, це 🤌🏻🤌🏻🤌🏻
— якою урешті постає жіночий образ та архетип Матері ❤️🩹
December 15, 2025
Я чесно намагалась продертися далі перших 100 сторінок, але мене буквально вивертало.
Анотація в книги — вау, щось справді цікаве, і саме на це я й повелась.
На жаль, я так і не змогла осилити постійні описи сексу, які геть не рухають сюжет. Мені це було нецікаво, а сам сюжет із нібито віднайденим рукописом настільки слабо й формально вплетений у текст, що аж шкода. Бо, вочевидь, автор значно більше зацікавлений в описі того, як кожна героїня від найменшого повіву вітру переживає оргазм, ніж у розвитку історії.
Я розумію ідею «приземлення» святих, тому й манеру подачі тексту можу пояснити. Але я не вірю персонажам. Не вірю цьому сюжету. Усе виглядає фальшиво й дешево.
Після прочитаних відгуків у мене склалося враження, що інші люди читали зовсім іншу книгу, а мені попалося видання з чернеткою.
Я мала на меті дочитати книгу й написати повноцінний відгук, але потім вирішила, що життя надто коротке, щоб змушувати себе.
Анотація в книги — вау, щось справді цікаве, і саме на це я й повелась.
На жаль, я так і не змогла осилити постійні описи сексу, які геть не рухають сюжет. Мені це було нецікаво, а сам сюжет із нібито віднайденим рукописом настільки слабо й формально вплетений у текст, що аж шкода. Бо, вочевидь, автор значно більше зацікавлений в описі того, як кожна героїня від найменшого повіву вітру переживає оргазм, ніж у розвитку історії.
Я розумію ідею «приземлення» святих, тому й манеру подачі тексту можу пояснити. Але я не вірю персонажам. Не вірю цьому сюжету. Усе виглядає фальшиво й дешево.
Після прочитаних відгуків у мене склалося враження, що інші люди читали зовсім іншу книгу, а мені попалося видання з чернеткою.
Я мала на меті дочитати книгу й написати повноцінний відгук, але потім вирішила, що життя надто коротке, щоб змушувати себе.
December 1, 2025
Я в повному захваті.
Моментами я ненавиділа цю книгу, настільки вона була огидною. Моментами я задавалась питанням, чи це не фетишизація церкви. Часто секс використовувався жінками як важіль впливу, а чоловіками - як спосіб принизити жінку. І хіттю та пошлсітю було просякнуте все - від чого вернуло. Але це зображення приземленості і гріховності дуже зіграло на руку сюжетній лінії. І якимось чином книга з усім вище вказаним змогла також мати феміністичний наратив.
Відірватись не могла, прочитала на одному диханні. 10/10, буду всім рекомендувати.
Моментами я ненавиділа цю книгу, настільки вона була огидною. Моментами я задавалась питанням, чи це не фетишизація церкви. Часто секс використовувався жінками як важіль впливу, а чоловіками - як спосіб принизити жінку. І хіттю та пошлсітю було просякнуте все - від чого вернуло. Але це зображення приземленості і гріховності дуже зіграло на руку сюжетній лінії. І якимось чином книга з усім вище вказаним змогла також мати феміністичний наратив.
Відірватись не могла, прочитала на одному диханні. 10/10, буду всім рекомендувати.
December 1, 2025
«Про силу духу. Про те, як іти до мети. Як приймати поразки. Як помирати і воскресати. Про жінку, яка вільна робити все, що захоче. Бути, ким захоче»
Це такий цікавий симбіоз двох часових ліній:
- детективу з інтригами, пригодами, таємними орденами, шахраями, хтивими священниками, сценами 18+
- та історії «найсвятішої» жінки біблійної історії.
Справжньої історії жінки, матері, повії, учениці, учительки, смиренної, непримиренної, коханої.
Дуже сподобалось ось це «олюднення» біблійних персонажів і перспектива їхнього життя як справжніх людей, які хотіли як краще, а вийшло як обично.
І хочеться ще виокремити неймовірно колоритних персонажів сюжетної лінії детективу, який розгортається в ХІХ столітті в Іспанії.
Персонажів доволі багацько, але жоден не губиться, я привносить в історію свій особистий «присмак».
Фантастичний досвід.
Це такий цікавий симбіоз двох часових ліній:
- детективу з інтригами, пригодами, таємними орденами, шахраями, хтивими священниками, сценами 18+
- та історії «найсвятішої» жінки біблійної історії.
Справжньої історії жінки, матері, повії, учениці, учительки, смиренної, непримиренної, коханої.
Дуже сподобалось ось це «олюднення» біблійних персонажів і перспектива їхнього життя як справжніх людей, які хотіли як краще, а вийшло як обично.
І хочеться ще виокремити неймовірно колоритних персонажів сюжетної лінії детективу, який розгортається в ХІХ столітті в Іспанії.
Персонажів доволі багацько, але жоден не губиться, я привносить в історію свій особистий «присмак».
Фантастичний досвід.
January 19, 2026
Поле релігійних нетрів ніколи не буде повністю переоране. Свого часу крок у цьому напрямку зробив Ден Браун — якого я не читала, зате дивилася щонайменше дві екранізації його книжок, — а також і відома нам всім Jerry Heil у своїх піснях. І ось тепер це зробив Артем Попик. Зробив по-своєму, оригінально й доволі специфічно.
Почнемо з поганого — як то кажуть, спершу гріхи, а вже потім прощення.
Навіщо цій книзі так багато згадок сексу? Гаразд, описувати життя повій, вписуючи туди секс, — цілком природно. Показати, що не всі такі вже святі й через прояви хіті, — теж прийнятно. Але ж камон, хіть — не єдиний гріх. Складається враження, ніби більшість героїв на сніданок їдять шоколад з імбирем і користуються парфумами з ефірними оліями жасмину та сандалу (пояснювальна ремарка: імбир, шоколад і ефірні олії жасмину та сандалу — відомі афродизіаки), або ж просто незрозуміло, навіщо їм прописано стільки статевого потягу.
Деякі персонажі виглядають карикатурними. Сьома — ніби типовий анекдотичний єврей з Одеси, ще й дружину його звати Сара. Орден Іґнатес наче зійшов зі сторінок марвелівських коміксів про Наташу Романофф, вона ж Чорна вдова.
Марія Магдалена в романі — з усім культурним шлейфом, який тягне за собою це ім’я, — постає матір’ю з виразною гіперопікою щодо найстаршого сина. Саме йому вона передає всі свої знання й переконання, саме за ним іде, коли той покидає батьківський дім, фактично залишаючи двох молодших дітей поза власною увагою. Водночас Марія обурюється тим, що несе в маси молодший Павло, який пішов стопами старшого брата й став проповідником, хоча в дитинстві просив матір навчати і його — та вона бачила перед собою лише первістка. Загалом неважко здогадатися, кому тут можна вручити іронічну премію «Мати року».
Про позитивне
Передусім — ідея. Як я вже згадувала, релігія — це величезне неоране поле. А якщо додати до цього кількість релігій і конфесій — простір для інтерпретацій практично безмежний. Чому можна безкінечно робити ретелінги казок або класичних творів, але не спробувати щось подібне, надихнувшись релігійними текстами? По суті, це таке саме колективне надбання, просто значно давніше.
Другий важливий аспект — феміністичний. Теза про те, що за кожним великим чоловіком стоїть жінка, не нова, хоча б тому, що зрештою не чоловіки народжують дітей. Тут же історія розповідається від першої особи — матері, без перебільшення, найвідомішого чоловіка минулого. Урешті-решт, ми живемо в 2026 році від народження Ісуса, а не Дональда Трампа (ідеї цьому дідові, будь ласка, не підкидайте, хоча я й не здивуюся, якщо до цього колись дійде). Це непроста історія, сповнена болю, розчарувань і зради, але водночас — віри, надії та любові. Апокриф-сповідь Марії Магдалини стає поштовхом для інших жінок: після її прочитання вони створюють робочі місця, притулки й освітні центри для жінок.
Загалом книга читається напрочуд легко. Вона викликає емоції — щоправда, не всі з них у мене були позитивними, але хто я така, щоб судити. Стилістика автора проста й доступна, місцями провокативна, з явним прагненням зачепити читача. Було б цікаво побачити в Артема Попика тексти на іншу тематику — бажано без еротичного складника — щоб оцінити, як його авторський стиль працює поза цією естетикою.
Почнемо з поганого — як то кажуть, спершу гріхи, а вже потім прощення.
Навіщо цій книзі так багато згадок сексу? Гаразд, описувати життя повій, вписуючи туди секс, — цілком природно. Показати, що не всі такі вже святі й через прояви хіті, — теж прийнятно. Але ж камон, хіть — не єдиний гріх. Складається враження, ніби більшість героїв на сніданок їдять шоколад з імбирем і користуються парфумами з ефірними оліями жасмину та сандалу (пояснювальна ремарка: імбир, шоколад і ефірні олії жасмину та сандалу — відомі афродизіаки), або ж просто незрозуміло, навіщо їм прописано стільки статевого потягу.
Деякі персонажі виглядають карикатурними. Сьома — ніби типовий анекдотичний єврей з Одеси, ще й дружину його звати Сара. Орден Іґнатес наче зійшов зі сторінок марвелівських коміксів про Наташу Романофф, вона ж Чорна вдова.
Марія Магдалена в романі — з усім культурним шлейфом, який тягне за собою це ім’я, — постає матір’ю з виразною гіперопікою щодо найстаршого сина. Саме йому вона передає всі свої знання й переконання, саме за ним іде, коли той покидає батьківський дім, фактично залишаючи двох молодших дітей поза власною увагою. Водночас Марія обурюється тим, що несе в маси молодший Павло, який пішов стопами старшого брата й став проповідником, хоча в дитинстві просив матір навчати і його — та вона бачила перед собою лише первістка. Загалом неважко здогадатися, кому тут можна вручити іронічну премію «Мати року».
Про позитивне
Передусім — ідея. Як я вже згадувала, релігія — це величезне неоране поле. А якщо додати до цього кількість релігій і конфесій — простір для інтерпретацій практично безмежний. Чому можна безкінечно робити ретелінги казок або класичних творів, але не спробувати щось подібне, надихнувшись релігійними текстами? По суті, це таке саме колективне надбання, просто значно давніше.
Другий важливий аспект — феміністичний. Теза про те, що за кожним великим чоловіком стоїть жінка, не нова, хоча б тому, що зрештою не чоловіки народжують дітей. Тут же історія розповідається від першої особи — матері, без перебільшення, найвідомішого чоловіка минулого. Урешті-решт, ми живемо в 2026 році від народження Ісуса, а не Дональда Трампа (ідеї цьому дідові, будь ласка, не підкидайте, хоча я й не здивуюся, якщо до цього колись дійде). Це непроста історія, сповнена болю, розчарувань і зради, але водночас — віри, надії та любові. Апокриф-сповідь Марії Магдалини стає поштовхом для інших жінок: після її прочитання вони створюють робочі місця, притулки й освітні центри для жінок.
Загалом книга читається напрочуд легко. Вона викликає емоції — щоправда, не всі з них у мене були позитивними, але хто я така, щоб судити. Стилістика автора проста й доступна, місцями провокативна, з явним прагненням зачепити читача. Було б цікаво побачити в Артема Попика тексти на іншу тематику — бажано без еротичного складника — щоб оцінити, як його авторський стиль працює поза цією естетикою.
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 7, 2025
Зазвичай мені не складаються слова для довгих відгуків, але не цього разу.
Я під величезним враженням, вже другий тиждень після прочитання історії, живу досі в ній і думаю про неї
Чомусь у мене склались очікування, що це буде черговий Дар Божий, але як я помилялась, як помилялась… Відверто я повелась на індульгенцію, а анотації не читаю зовсім, щоб не спойлерити собі (так для мене це як спойлер).
Щоб і вам дуже не спойлерити, про сюжет не буду розказувати.
Мені було цікаво, моментами гидко і дуже некомфортно, але якою красивою мовою написано книгу, як гарно складені слова. дужее
Правдиво написані персонажі, абсолютно в них не сумнівалась (хоча може в освіченості жінок того часу). Дуже вдало автор приземлив святих.
*Тут жінці дозволено бути дочкою, матірʼю, дружиною, коханкою, черницею, іще кимось із колоди карт. Будь-ким із колоди, крім як жінкою.*
Я під величезним враженням, вже другий тиждень після прочитання історії, живу досі в ній і думаю про неї
Чомусь у мене склались очікування, що це буде черговий Дар Божий, але як я помилялась, як помилялась… Відверто я повелась на індульгенцію, а анотації не читаю зовсім, щоб не спойлерити собі (так для мене це як спойлер).
Щоб і вам дуже не спойлерити, про сюжет не буду розказувати.
Мені було цікаво, моментами гидко і дуже некомфортно, але якою красивою мовою написано книгу, як гарно складені слова. дужее
Правдиво написані персонажі, абсолютно в них не сумнівалась (хоча може в освіченості жінок того часу). Дуже вдало автор приземлив святих.
*Тут жінці дозволено бути дочкою, матірʼю, дружиною, коханкою, черницею, іще кимось із колоди карт. Будь-ким із колоди, крім як жінкою.*
Read
January 10, 2026Нівроку. Аж навдивовижу непогано, з огляду на те, де вийшло.
Але з я з п'єсою для Центра Курбаса "Та, яка поруч" таки була першою).
Але з я з п'єсою для Центра Курбаса "Та, яка поруч" таки була першою).
March 15, 2026
Книга, що ставить під сумнів одразу декілька релігій, але зміцнює єдину істину — любов.
Книга, що змінює стереотипи про пристрасть і бажання, витираючи їх із бруду і сорому, і прирівнює до святости. Роблячи і те, і інше нормою.
Книга, в якій і праведник, і грішник має право зламатись і піти іншим шляхом.
Книга, в якій кожна жінка, незалежно від епохи, обирала сама ким стати: повією чи черницею.
Думаю, що зрозуміти цю книгу можуть тільки вільні духом і щирі серцем.
Бо треба буде відкласти усі свої упередження і стереотипи на полицю і подивитись під іншим кутом на те, за що ви, можливо, все життя тримались. «Єресь» — скажуть ті, хто не зможе це зробити.
«Любов може бути різною» — прошепочуть інші, як я, вкриваючись сиротами.
Книга, що змінює стереотипи про пристрасть і бажання, витираючи їх із бруду і сорому, і прирівнює до святости. Роблячи і те, і інше нормою.
Книга, в якій і праведник, і грішник має право зламатись і піти іншим шляхом.
Книга, в якій кожна жінка, незалежно від епохи, обирала сама ким стати: повією чи черницею.
Думаю, що зрозуміти цю книгу можуть тільки вільні духом і щирі серцем.
Бо треба буде відкласти усі свої упередження і стереотипи на полицю і подивитись під іншим кутом на те, за що ви, можливо, все життя тримались. «Єресь» — скажуть ті, хто не зможе це зробити.
«Любов може бути різною» — прошепочуть інші, як я, вкриваючись сиротами.
March 15, 2026
Прочитала перші 200 сторінок, судячи за описом мало ідеально мені підійти. Не підійшло. Від описів сексу віє чимось сальним і хочеться помитися. That's the point i guess, але я не готова була це читати. Вставки з апокрифом Марії ніяк не впливали на сюжет. Еротичні сцени не збуджували та не впливали на сюжет. Майже всі мужики в історії якісь огидні.
Глави від різних персонажів часто мінялися і я не змогла привʼязатися до жодного з них. І через це мені стало якось все одно, що там в кінці станеться. Не думаю, що дочитаю, бо книга не викликає у мене цікавості та шалено важко іде.
Глави від різних персонажів часто мінялися і я не змогла привʼязатися до жодного з них. І через це мені стало якось все одно, що там в кінці станеться. Не думаю, що дочитаю, бо книга не викликає у мене цікавості та шалено важко іде.
February 17, 2026
“Я Марія, яку знали як Магдалену, дитина, жінка, повія та мати того Ісуса, про якого тобі вже напевно нарозповідали різних дурниць. І все, що я хочу сказати тобі, мій читачу — просій ті слова крізь сито, і кожне з них, котре не про любов - не його, не моє та не твоє. Просій всі слова, котрі ти про нього почув, і всі слова, котрі прочитав, крізь сито, викинь ті чорні зерна, а золоті - посади глибоко у своєму серці. Я зовсім не хочу сказати, що цих зерен тобі буде досить. Але рости їх, і нехай ці золоті зерна принесуть твоїй душі золоті плоди. Рости їх та даруй іншим, і не думай про пекло чи рай, бо він про них не думав, і це буде найбільша твоя нагорода.”
Мені сподобався задум та стиль написання, поєднання поетичного письма та «брудної» лексики. Дійсно стиль, що можна впізнати 🤍
Проте все ще намагаюся подружитися з історичною прозою. Трохи мені було забагато імен, героїв, багатьох я плутала, тому, на жаль, не змогла проникнутися історією сповна.
Мені сподобався задум та стиль написання, поєднання поетичного письма та «брудної» лексики. Дійсно стиль, що можна впізнати 🤍
Проте все ще намагаюся подружитися з історичною прозою. Трохи мені було забагато імен, героїв, багатьох я плутала, тому, на жаль, не змогла проникнутися історією сповна.
This entire review has been hidden because of spoilers.
January 15, 2026
Що ви бачите перед собою? Це скарб.
Не впевнена, що слова можуть питомо вмістити мій захват цією книгою, але все ж спробую.
1. Герої. Вони різні, автентичні та живі в обох таймлайнах. І в другому ця "людськість" мені дуже імпонує і є дуже важливою.
2. Якість тексту. Автор є справжнім майстром слова. Текст захоплює тебе, ковтає, пережовує, а потім, по закінченню книги, випльовує в реальність з купою вражень, рефлексій і вдячністю Артему Попику за таку працю. Я точно буду перечитувати, щоб другий раз уже не нестись за сюжетом, а насолодитись якістю цього тексту і тим, наскільки він "смачний".
3. Глибина. Я обожнюю філософське трактування релігійних історій, тому ця книга в саме серденько. Але глибина її не тільки у цьому, але й у надзвичайно тонкому відчутті людської природи, відчутті шляху і досвіду жінки, відчутті трагедій і перипетій життя. Насправді не було відчутно, що цю книгу писав чоловік (trust me, that's the biggest compliment for a male writer from me). Окрім того, найбільш щемкими моментами книги були ті, де описувався відчай Марії, через не розуміння слів її сина. Стільки болю через цю "напівправду", через дурість людей, які не можуть, чи не хочуть зрозуміти, стільки болю через відчуття того, що це все марно, що слова перекручують, істини спрощують або ж руйнують. І я наповнилась цим болем, бо він тотожний з усією реальністю, яку ми зараз проживаємо.
4. Трагікомічність. Це моє улюблене. Книга настільки сповнена цікавими, смішними, сатиричними моментами, наскільки і трагічними, несправедливими, болючими та щемкими. Так, власне, і відчувається життя.
Перші сто сторінок справді виступають певним "тестом" читача і вони там не просто так (мені принаймні так видається). Можливо, комусь не сподобається ця частина книги, але мені вона дуже багато розповіла про героїв і ідеально показала весь огидний патріархальний світ, особливо в розділах Кардинала.
Ну і вона "продає" цю книгу. Читаєш про різні інтимні перипетії, а потім "бац!" і понесло у світ болю, глибоких персонажів і неймовірних історій.
Не впевнена, що слова можуть питомо вмістити мій захват цією книгою, але все ж спробую.
1. Герої. Вони різні, автентичні та живі в обох таймлайнах. І в другому ця "людськість" мені дуже імпонує і є дуже важливою.
2. Якість тексту. Автор є справжнім майстром слова. Текст захоплює тебе, ковтає, пережовує, а потім, по закінченню книги, випльовує в реальність з купою вражень, рефлексій і вдячністю Артему Попику за таку працю. Я точно буду перечитувати, щоб другий раз уже не нестись за сюжетом, а насолодитись якістю цього тексту і тим, наскільки він "смачний".
3. Глибина. Я обожнюю філософське трактування релігійних історій, тому ця книга в саме серденько. Але глибина її не тільки у цьому, але й у надзвичайно тонкому відчутті людської природи, відчутті шляху і досвіду жінки, відчутті трагедій і перипетій життя. Насправді не було відчутно, що цю книгу писав чоловік (trust me, that's the biggest compliment for a male writer from me). Окрім того, найбільш щемкими моментами книги були ті, де описувався відчай Марії, через не розуміння слів її сина. Стільки болю через цю "напівправду", через дурість людей, які не можуть, чи не хочуть зрозуміти, стільки болю через відчуття того, що це все марно, що слова перекручують, істини спрощують або ж руйнують. І я наповнилась цим болем, бо він тотожний з усією реальністю, яку ми зараз проживаємо.
4. Трагікомічність. Це моє улюблене. Книга настільки сповнена цікавими, смішними, сатиричними моментами, наскільки і трагічними, несправедливими, болючими та щемкими. Так, власне, і відчувається життя.
Перші сто сторінок справді виступають певним "тестом" читача і вони там не просто так (мені принаймні так видається). Можливо, комусь не сподобається ця частина книги, але мені вона дуже багато розповіла про героїв і ідеально показала весь огидний патріархальний світ, особливо в розділах Кардинала.
Ну і вона "продає" цю книгу. Читаєш про різні інтимні перипетії, а потім "бац!" і понесло у світ болю, глибоких персонажів і неймовірних історій.
November 13, 2025
Почнімо з того, що для мене визначальна ознака якісного художнього тексту — це авторська мова, від якої перехоплює подих. Коли слова, спільні й відомі для всіх нас, автор сплітає так, що виникає єдине запитання: «Як він це робить?» Тож якщо й ви захоплюєтеся красою слова — цей текст вас точно потішить.
Однак не лише. Ave Maria — колосальна праця в багатьох аспектах: культурологійному, мовознавчому, літературознавчому, стилістичному, жанро- й смислотворчому. На позір — це надзвичайно ретельно пропрацьована детективна історія, що відбувається у двох часових лініях, проте лише такий опис сильно б обмежив глибинність цього роману. Екзистенція, віра, емансипація, розлука, кохання, зрада, брехня, вибір — і ще невичерпний перелік питань, стосовно яких пан Артем пропонує нам, читачам, порефлексувати.
Я надзвичайно вдячна авторові за таку якісну роботу! Чекатиму на наступний роман)
Однак не лише. Ave Maria — колосальна праця в багатьох аспектах: культурологійному, мовознавчому, літературознавчому, стилістичному, жанро- й смислотворчому. На позір — це надзвичайно ретельно пропрацьована детективна історія, що відбувається у двох часових лініях, проте лише такий опис сильно б обмежив глибинність цього роману. Екзистенція, віра, емансипація, розлука, кохання, зрада, брехня, вибір — і ще невичерпний перелік питань, стосовно яких пан Артем пропонує нам, читачам, порефлексувати.
Я надзвичайно вдячна авторові за таку якісну роботу! Чекатиму на наступний роман)
March 2, 2026
Це був фантастичний досвід!
Я не очікувала, що настільки захопливим, глибоким та динамічним буде цей роман 🥰
Це поки що найкращий текст про справді сильних жінок який я читала
Я не очікувала, що настільки захопливим, глибоким та динамічним буде цей роман 🥰
Це поки що найкращий текст про справді сильних жінок який я читала
Displaying 1 - 13 of 13 reviews