Бунт проти імперії: українські шістдесятники

by Radomyr Mokryk, Радомир Мокрик, Матвій Ніколаєв (Narrator)

Під поняттям «шістдесятництво» приховується безліч культурних феноменів, людських доль та літературних творів. Ця книжка пропонує вам мандрівку в мікросвіт українських шістдесятників – молодих людей, які творили нову культуру в час хрущовської «відлиги». Заглиблення у світ, який всупереч правилам радянського тоталітарного режиму засновувався на принципах солідарності, взаємопідтримки та поваги між непересічними молодими талантами.

Genres: History, Nonfiction, Ukraine, Ukrainian Literature

Audiobook

Reviews

[Darka]

це була цікава книжка, яка дозволила мені більше дізнатися про рух шістдесятників: його передумови, ключові постаті й події, особливості. мене дратувало, що в книжці доволі дивним чином розміщені ілюстративні матеріали, а також подекуди бракує фемінітивів. також лишилося враження, що певних тем, які могли б кинути лиху тінь на людей, про яких у книзі йдеться, автор обрав не торкатися (я поважаю його вибір, але все тримаюсь думки, що читачі можуть оцінити внесок шістдесятників навіть якщо хтось з них проявив себе небездоганно з моральної точки зору).

тут багато уривків зі щоденників, спогадів, наведені поезії і уривки з цитати. дуже сподобалися дошкульні щоденники Василя Симоненка, хотілося б почитати їх ще.

[Igor Mogilnyak · Rating 5 out of 5]

♾/100☆

Це найкраще у цьому жанрі про українську історію з часів Небратніх (2015) Макса Кідрука. І це однозначно топ-10 прочитаних книг.

Це треба читати і знати всім. А особливо тим хто і надалі не розібрався хто свій, а хто чужий. Є ще такі, і тут мене не переконаєте. Не хочу прямим текстом писати кому саме, читайте між рядків.

Люди, які кинули виклик імперії, тоталітарній системі, і зуміли ще тоді зрозуміти всю сутність йбр. Вони першими, маленькою краплею людей заклали фундамент нашої українськості. Я тільки можу уявити, якби все було і склалося у нас без недолюдей з боліт.

У книзі дуже багато про М.Вінграновського, І.Дзюбу, І.Драча, І.Світличного, Л.Костенко, Є.Свірсюка, А.Горську, Л.Танюка, В.Симоненка, В.Стуса, В.Чорновола та багато інших, людей на яких дивилися як на щось святе, ті хто розумів всю ситуацію і що вони робили у тих умовах. Є про Куренівку, Биківню, про спалену спеціально бібліотеку української історії, про літвечори, прем'єру "Тіні забутих предків", і багато іншого. Все настільки цікаво, що не хотілось щоб книга завершувалась.

Автор більше 10 років писав і збирав увесь матеріал, спілкувався з багатьма "шістдесятниками", які ще на той час були живими....

Грандіозна книга і виклад усієї інформації, застікерив її добряче.

Є.Сверстюк текст, який поширювався самвидавом, на спалення бібліотеки: "Ми знаємо, що народ - безсмертний, його не задушиш, не спалиш його духу. Звісно, коли в народі є дух боротьби. Але коли немає, того духу - він стає мертвим. Не втішаймо себе вічною істиною про безсмертя народу - його життя залежить від нашої готовності постояти за себе".

В.Гавел: "Надія - це не переконання, що щось добре завершиться, але переконання, що в цьому є сенс, незалежно від того, як це завершиться".

РЕКОМЕНДУЮ ДО ОБОВ'ЯЗКОВО ПРОЧИТАННЯ.

[Andrii Korpalo · Rating 5 out of 5]

Якщо хочете дізнатись більше про шістдесятників, то ця книга просто скарб. Автор показав шістдесятників в першу чергу, як людей, живих, які справді жили, а не лише існували на сторінках шкільних підручників. Наполегливо рекомендую дану книгу усім.

[Dmytro Trotsko · Rating 5 out of 5]

Дуже дякую автору. Нарешті Стус, Симоненко, Горська і з десяток інших імен обросли в моїй свідомості плоттю і кров'ю.

[Oleh Bilinkevych · Rating 4 out of 5]

Завдяки тому, що автор густо цитує уривки з листів, максимально занурюєшся у текст, попри те, що це нонфікшн. Раджу👌

[Ilonka Sheleshko · Rating 5 out of 5]

4.5⭐️
знакова праця для ознайомлення з періодом шістдесятництва, важлива вона й для того, щоб перестати сприймати цих людей чорно-білими портретами з підручників українськоі літератури ( як було у мене).
автор чудово показав становлення шістдесятників, їхні зв’язки і знайомства, але від періоду 1965 року все дуже зіжмякано подано, без деталізацій, які були про попередні роки. мені й мало віриться, що стосунки шістдесятників закінчились опісля 1972 року. як мінімум, вони мали б відновитись після проголошення незалежності. але це я вже здогадуюсь, бо цієї частини книжки не існує.
тому, так, мені банально не вистачило кінця.
і щиро сподіваюсь, що буде продовження цієї книжки. щоб передмова переросла у ще один томик. дуже цінно було б!

попри це, книжка однозначно варта ознайомлення! я зробила великий крок уперед з розумінням української культури з нею

[Bohdan Shkabarnia · Rating 5 out of 5]

Кому буде цікавим/корисним «Бунт проти імперії»? 🤔

Якщо уявити ряд від 1 до 10, де 1 – це людина, якій з укр літ відоме лиш прізвище Шевченка (і не більше самого прізвища), а 10 – це професор(ка) україністики філологічного факультету, то «Бунт..» - це п’ятірка (як і оцінка книги, бо як можна на менше її оцінити), адже кожен знайде для себе щось цікаве та корисне👌

Дійсно, діяльність шістдесятників не тягне на бунт (це я погоджуюсь із Стасіневичем), вона радше схожа на проголошення опозиції. Але хто ми такі, щоб судити чи шістдесятники бунтували?🤷‍♂️
Те, що вони БУЛИ в умовах русифікації, перейняли та змогли передати далі досвід розстріляного відродження – це вже величезний успіх🤌

Та мені здається,
що найбільша цінність книги в тому, що вона змітає пил із забронзовілих літературних постатей, проливаючи світло на звичайну людську сторону митців. Драч, Світличний, Вінграновський, Дзюба та інші, як вони формували свою особистість, як зростали, що думали, чого боялись і про що мріяли. Це неабияк зближує та відкриває їх для нас по-новому🙌

[Anastasiia Mozghova · Rating 5 out of 5]

яка фантастична книга! Мокрику вдалося зробити її одночасно інформативною та захоплюючою. читаєш про історичні події, але не можеш відірватись, бо окрім дат та фактів - численні деталі з життя, листи та записи в щоденниках. даруватиму близьким, радитиму всім іншим.

[Daryna Khololo · Rating 5 out of 5]

Must-read, з любов’ю до Києва

Я вважаю ця книжка точно ввійде в топ-10 за 2025 рік.
Написано дуже легко, не сухі факти підряд, і хоч вона і доволі детальна, відчувалось, що автору дуже цікава ця тема (і ця цікавість заразна в найкращому розумінні цього слова, я тепер теж😅).

Я знала про Горську (хоч і запізно: жила поруч з її мозаїкою на Іподромі і не знала, що то вона), про Симоненка, Стуса, Костенко і інших - ще зі школи, але це були якісь прізвища, а тут надається дуже багато контексту і історичних подій, і це дуже затягує. Також (я не знаю це тільки в мене чи у багатьох під час читання) було чітке розуміння: на наших плечах теж лежить відповідальність, ми теж приймаємо участь у створенні історії.

П.с.: окремо хочеться виділити пожежу і справу Погружальського, дізналась вперше

[Solomiia Sabat · Rating 5 out of 5]

Мені було дуже цікаво читати. По-новому (по-людськи) відкрилися більшість персоналій. Особливо захопливо було читати записи ді щоденників та листів. Проте йду з післясмаком, що пан Мокрик показав всіх цих людей кращими, ідеальнішими.

[Anna Kalynchuk · Rating 5 out of 5]

Мені дуже бракувало такої книги.
Бракувало контексту — як і що відбувалося у 1950–1965 роках із шістдесятниками, а згодом — із диси��ентами.

Бракувало простої людської розповіді про життя Сверстюка й Світличного.

Василь Стус писав про Світличного: «Все краще в мені — це Іван. Усе кращого у багатьох інших — від Івана».

Тепер я знаю, чому Симоненко написав: «На цвинтарі розстріляних ілюзій уже не має місця для могил».

Коли дійшло до "справи Погружальського" й спалення усієї книжкової спадщини Україніки в Бібліотеці НАН УРСР, - а з нею й усіх стародруків, які пережили навіть Сталіна - я не витримала і плакала просто за кермом авто.

Від усвідомлення, скільки всього радянська росія в нас відібрала.
Скільки історії. Скільки життів. Скільки душ.

Радомир Мокрик абсолютно правий — КТМ стали провідником високовольтної лінії від Розстріляного відродження і далі… У часи глухої цензури вони побачили, ЩО правда, стали Рухом Опору.
І тільки за нами - прийняти це і бути провідником далі чи ні.

Насправді у мене не вистачить слів все це скласти до купи у гарний текст.
Варто прочитати книгу 100 разів або прослухати на Абук.

Я даю слово, ви не пошкодуєте.

[Yuliia Razinkova · Rating 5 out of 5]

Зізнаюся, ніколи не була фанаткою цього періоду (хіба що вірші Симоненка і Стуса у школі полюбляла) — проте ця розвідка затягнула. Величезна кількість фотографій, цитат з листів, витримок із щоденників зробили цю книгу живою і ніби такою, що зтирає бронзовий наліт з імен шістдесятників.

Тут і про Куренівську трагедію 1961, і про Биківнянські знахідки 1962, і про побиття та смерть Симоненка 1963, і про справу Погружальського 1964, і про "Тіней забутих предків", "Інтернаціоналізацізм чи русифікацію" та початок арештів 1965, а також звідки починався український дисидентський рух.

Ще ніколи нонфік на 400 сторінок не читався так захопливо 💔

[Dasha Mikheeva · Rating 5 out of 5]

Цю книгу мають прочитати всі, без перебільшень! В ній автор навмисно знімає шкарлупу монументальності з шістдесятників, а натомість - в захопливій формі знайомить нас з молодими хлопцями та дівчатами, які жили на київських вуличках, закохувалися, творили українське та були одне за одного. На сторінках книги ви зустрінете соромʼязливого Симоненка, чиї листи сповнені класних жартів і самоіронії. Тут і Світличний, який мав «валізку речей і вантажівку книжок».

Амбітні, талановиті митці та мисткині, люди з критичним мисленням, які аж ніяк не вписувалися в систему радянських координат. Лише зрозумівши контекст, в якому жили шістдесятники, можна осягнути рівень їхньої сміливості і навіть зухвалості, аби голосно заявляти про своє, чинити спротив безжальній системі, жертвуючи своєю свободою і навіть життям.

Наша боротьба триває, і внесок шістдесятників до цієї боротьби важко переоцінити. Радомир Мокрик дуже влучно написав: «Шістдесятники намагалися передати високовольтну лінію духу, яку перебрали від Розстріляного Відродження, наступним поколінням. І це вже справа наступних поколінь - чи готові вони цю лінію прийняти».

[Kolya Terletskyi · Rating 5 out of 5]

Перше за все, я шкодую що так швидко прочитав її, хочеться зануритись в тематику глибше. Тому вважаю, що ця книга є прекрасним першим путівником в світ шестидесятництва. Для мене це перше книжкове знайомство з шестидесятниками, і завдячуючи і автору і безпосередньо учасникам подій, не останнє. Ця робота змогла закласти підвалини розуміння подій, розуміння вчинків та наслідків, а також героїзму майбутніх дисидентів.

Процитую автора: «Спалах українського шестидесятництва … став ще однією ланкою у багатовіковому протистоянні України колонізаторові …». І насправді так і є. Можливо читачу чи досліднику, після історичних подій повʼязаних з УНР, УПА, ОУН, шестидесятники можуть видатись не такими «героїчними», «небезпечними» чи «активними», але це були люди вже народжені у Радянській Україні, і невільно, ще змалку, були уражені комуністичною пропагандою. Тому їхні вчинки, вистави, вечори, поезія, виступи в межах КДБшної дійсності заслуговують великої поваги та пошани, та уваги у сучасні часи нашої історії. Вони змогли відкинути (частково чи повністю) результати пропаганди, дізнатись правдиву історію і знайти сили та волю на вірний шлях. Гарне порівняння автора, що вони вміли розрізнити цінність козацтва поширеного в СРСР на рівні гопака, чи як ми вживаємо зараз, рівня «шароварщини», з розумінням національної свідомості, самобутності цього явища для української національної ідентичності. Це саме із поезією та сприйняттям Т.Г. Шевченко. І несли це розуміння крізь небезпеки тоталітаризму.

Дуже раджу до прочитання.

[Tatyana Malavska · Rating 5 out of 5]

Книга обов'язкова для читання всім, кому небайдужа Україна.

Майже, десятилітня праця автора помістилась на 400сторінках. Не багато і не мало за такий об'єм інформації.
Книга про культуру ,про людей, націоналізм та критичне мислення.
Нарешті, модна прочитати не окрему про кожну видатну постать, а саме про епоху шістдесятників.
Всі діячі в книзі живі люди, а не предмет для вивчення з підручника.

Практично вся моя книга у стікерах. Її можна обговорювати безкінечно.
Дуже важлива праця для української культури.

Книга про видатних людей, які змогли не завдяки, а попри все!

[Marta Tatusko · Rating 5 out of 5]

Абсолютно обов’язкова до прочитання, всім без винятку, для підняття рівня русофобії, особливо.

Подача матеріалу така крута! Майстерно вплетені цитати, листи, вірші, уривки творів занурюють в контекст життя шістдесятників.

Був в мене колись один вчитель, і він казав, знання мають бути на рівні переносу, оце отак і подана ця книжка, з відсиланнями до політичних подій, до історій, які мали вплив, і це дуже затягує. А ще, список на перечитання дуже збільшився, особливо Інтернаціоналізм чи русифікація, який свого часу відкрила мені, студентці, Ірина Дмитрівна.

Найсумніший висновок - це відчуття дежавю, методи щодо пригноблення всього українського досі незмінні, чого варта лише нещодавно статистика щодо української мови в школах Києва.

[Dzvenyslava Petryshyn · Rating 5 out of 5]

Хочу подякувати автору за грунтовне дослідження Шістдесятників і книжку, яка доступна і цікава і для людей знайомих з творчістю митців і для тих, хто стикається з ними чи не вперше. Мені дуже сподобався такий комплексний підхід в книжці і розкриття цілої картини того періоду. Ти не читаєш сухо біографію однієї людини, а так наче дивишся серіал з переплетеними долями, цікавими і закрученими фактами і навіть якимись конспірологічними теоріями. Дякую автору за величезну пророблену досліжницьку роботу. Особливо цікаво було читати уривки зі щоденників, яке щастя, що вони їх вели і що вони збереглися!
Книжка цілком підійде до прочитання широкому загалу читачів і вірю, що надихне на прочитання власне праць самих шістдестників. На що власне надихнула і мене.
Дякую ще раз за дуже вчасне підняття такої важливої тематики!

[Serhii Povísenko · Rating 4 out of 5]

Радомир проробив колосальну працю з архівами та доклав зусиль відполірувати розповідь пливкою та змістовною.

Був шокований «справою Погружальского». Вперше я дізнався та усвідомив цей культурний злочин. Єдине, чому рейтингую книгу 4-кою, це перші два історичні розділи, які мають на меті дати читачеві контекст в якому твориться шістдесятництво. Не знаю чому, але я відчуваю, що мав себе пересилити прочитати перші сто сторінок, чи то від того, що я не мав з них нічого нового, чи з чогось іншого, словом, це для мене єдине, що вибивається з останніх 3/4 чудово написаного дослідження.

Це дослідження є прикладом першокласної історико-політичної публіцистки. Гарантовано, що після прочитання ви впізнаєте поіменно кожних, хто на світлині-обкладинці.

На останок, після прочитання маю відчуття немов побував поруч з усіма ними, на тих квартирах та заходах. Книга дуже точно та тонко передає дух руху, настільки, що стаєш відчувати причетність. Коли того автор собі ставив за мету – то залишається тільки привітати Радомира з успіхом.

«Феномен шістдесятництва визрівав саме в цьому постійному спілкуванні – спілкуванні молодих талантів, які жадали знань. Шістдесятництво, ще навіть саме себе не усвідомлюючи як опозиційний рух чи «новий етап визвольних змагань», формувалося поступово – на вечірках в Алли Горської, під час нічних розмов у кімнаті на Білоруській, у безкінечних дискусіях в помешканні Світличних чи в постійних поїздках Україною. Молодих людей єднали захоплення українською історією і щира симпатія один до одного. Щоденне спілкування, яке на перший погляд могло б видатись цілком буденним, зрештою спонукало до постійного самовдосконалення. І це стало чи не найголовнішим чинником кристалізації феномена шістдесятництва.»

[Numizmatand · Rating 5 out of 5]

Ця книга мене неймовірно захопила, я її 'буквально' проковтнув.

Попри те, що я знав чим закінчаться для кожного ці події- я переймався по новому сміливістю шестидесятників, їхньою боротьбою і несправедливістю, якої вони зазнавали.

Найбільше мені сподобалося те, як автор їх показав близькими читачеві: молодими, талановитими людьми, 'когортою друзів', які підтримували один одного.

Також автор відкрив для мене кілька нових імен, в творчість і біографію яких я тепер неодмінно хочу заглибитись.

[Yulia Fedas · Rating 5 out of 5]

Книга просто не може залишити байдужим читача, це найкраща книга, яку я колись читала. Автор проробив колосальну роботу - особисті зустрічі та інтервʼю з шістдесятниками та їх сімʼями, робота з архівом, подання важливої інформації у формі приємній до прочитання, а ще дуже влучно додана поезія.

Ця книга для мене джерело дуже важливих подій, які надто треба знати і памʼятати саме сьогодні:
- події Куренівської трагедії, деталі якої радянська влада намагалася приховати та відверто фальсифікувала факти;
- Биківнянські знахідки - наслідки яких хотіли приписати німецьким фашистам, проте самі гірші за них;
- коріння шістдесятництва та дисидентства - Розстріляне Відродження;
- мовне питання - лист Василя Стуса, який на той час вчителював у Донецькій області м.Горлівка, до Андрія Малишка. Принижене становище мови;
- переслідування та увʼязнення культурних діячів, які були не згодні з насадженою політикою партії писати «правильно» і для «прастого народу».
- текст Євгена Сверстюка у справі спалення Публічної бібліотеки Академії наук УРСР, а саме всієї україністики, знищення історії та культури;
- Зародження самвидаву, зародження дисидентського руку , маніфестом якого був текст Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?».

Завдяки майстерності автора в мене склалося враження, що видатні особистості тих років говорять у своїх записах та щоденниках напряму зі мною, важко передати як добре автор все скомпонував і подав читачеві, вклад Радомира Мокрика в літературу та історію важко переоцінити, ця книга написана напрочуд майстерно як для книги літературно-історичної, бо складні теми подані таким чином, що від книги не можливо відірватися, хочеться про якісь події заґуґлити, про щось дізнатися більше.

Я зробила кілька десятків закладинок про події та речі, які мене вразили, також окремим кольором є надто важливі - до яких я хочу згодом повернутися і прочитати про них детальніше, наприклад спогади чи лист Богдана Гориня до Антоненка-Давидовича, де йшла мова про Розстріляне Відродження , а саме Зерова, Плужника, Підмогильного, Хвильового, та ін. Також до списку побажань додалося прочитати більше поезій шістдесятників, подивитися фільм за участю Миколи Вінграновського - «Повість полумʼяних літ».
У книзі додано багато архівних фото поетів - Івана Драча, Миколи Вінграновського, Василя Симоненко, Ліни Костенко, Василя Стуса, літературних критиків таких як Іван Дзюба, діячів культури - Алла Горська, і всі вони дуже гарні.

Безмежна подяка автору за книгу - фаворита року 2025, це справжнє відкриття для мене.

Моя улюблена цитата з книги: « Це покоління народилося в радянській системі і зуміло в ситуації цілковитого інформаційного вакууму розгледіти фальш цієї системи. В умовах радянського тоталітаризму це був інтелектуальний подвиг, який до того ж потребував громадянської відваги».

[Olya Zahvoyska · Rating 5 out of 5]

Дещо пригадувалось, дещо було новим. Стиль автора жвавий, цікавий, не думала, що буде так легко читатись. Події передавались так яскраво, атмосфера зустрічей, знайомств шістдесятників відчувалась ніби поруч. Безмежно сумно за ті страждання, які мусить терпіти наш народ через цю погань-сусіда

[Dana Moroz · Rating 5 out of 5]

Книга-скарб, яку треба прочитати кожному з нас!

[Victoria Shchypanska · Rating 5 out of 5]

Неперевершено

[Tetiana Garanenko · Rating 5 out of 5]

У широкому розумінні шістдесятники — це письменники, митці, перекладачі, науковці, котрі розпочали активну діяльність на зламі 1950-х і 1960-х років. Проблема визначення «шістдесятників» чи «шістдесятництва» передусім полягає в тому, що до нього часто зараховують дуже різних людей. В певному сенсі історія шістдесятництва — це перемога критичного мислення над усюдисущою радянською пропагандою. Перебуваючи у вкрай обмеженому інформаційному просторі, молоді люди поступово починали мислити самостійно, щоденно рефлектуючи на реалії життя в радянській Україні. 

“Старші товариші” казали представникам шістдесятництва, що вони повинні орієнтуватися на народ, але вони забували про те, в яких умовах виростав читач і глядач. Адже справжніх мистецьких явищ було дуже мало. І саме здебільшого на макулатурі відбувалося виховування саме цього читача. 

В 1954 році в Радянському Союзі Марк Твен був «расистом», Гі де Мопассан - «аморальним». Всі хто читав твори цих авторів постійно виправдовувалися та шукали логічні аргументи у свій захист. З погляду сьогоднішнього дня ця ситуація може видатись ледь не комічною, але тоді така непокора коштувала місця в гуртожитку, в аспірантурі, в партії тощо. 

В культурному плані Москва пропонувала незрівнянно більші можливості, ніж будь-яке місто Радянського Союзу — це була логічна спланована політика імперії. Радянський Союз був конгломератом національностей, який Москва утримувала завдяки комбінації брутальної сили та культурних поступок та яким керувала залізною рукою протягом майже усього радянського періоду. Завжди проти когось і чогось боролися. Сприймання пересічними громадянами смерті диктатора Сталіна (паніка, давка, сльози на очах) свідчить про ефективність радянської пропаганди та інформаційний вакуум у суспільстві, та атмосфера страху, в якій воно жило. Ці елементи сталінської політики давало назовні потрібний результат.   
 
Всі розуміли, що сумніви, які вже існували перед тим, нехай і приховано, не були безпідставними. У тебе є сумніви, ти бачиш, що щось відбувається неправильне, але всі навколо тобі твердять і пишуть, що все насправді нормально. За таких умов людина починає сумніватися в собі, вона думає, що помиляється, що проблема в ній самій. Це теж спланована психологічна політика імперії. Саме критичне мислення, вміння попри пропаганду та сліпоту оточення вірити собі та аналізувати самостійно, стало головною рисою шістдесятників. Кінець 1950-х - початок 1960-х - це були не просто роки. Радянський Союз раптово вибухнув поезією. Загальновідомо, що поезія була єдиною формою протесту. Вона заповнювала собою порожню душу радянської людини, спраглої інформації й правди.

«Шістдесятники» - це покоління, яке народилося в радянській системі й зуміло в ситуації цілковитого інформаційного вакууму розгледіти фальш цієї системи. В умовах радянського тоталітаризму це був інтелектуальний подвиг, який до того ж потребував громадянської відваги. Дехто з шістдесятників заплатив за непохитність своєї позиції багаторічним увʼязненням. Дехто — життям. Василь Стус в листі до Андрія Малишка зазначив: «Я вважаю, що доля Донбасу — це майбутня доля України, коли будуть одні соловʼїні співи…»

[murrrmika · Rating 5 out of 5]

Висловлюю своє захоплення та подяку автору за таку ґрунтовну працю, а ще більше – за можливість доторкнутися до тих, чиї слова торкали і продовжують торкати інших.

[Alla Kovalenko · Rating 5 out of 5]

Без перебільшень, ця книга має бути обовʼязковою до прочитання, бажано ще в школі. Адже вона пояснює вклад покоління шістдесятників, котрі, будучі дітьми комуністичної, тобто рос. імперії того часу, змогли відчути її фальш і глибинний шовінізм, завдяки власним інтелектуальним і творчим пошукам.

Їхні постаті неоднозначні, кожен робив різні вибори, проте, судити їх несправедливо, адже вони діяли в умовах фактичної наявності кайданів й інформаційної ізоляції.

В книзі представлені важливі біографічні деталі й уривки знакових творів, в тому числі й самвидаву, що робить її ще більш цінною і доступною до прочитання навіть тим, які мало що знають про шістдесятників.

«Не втішаймо себе вічною істиною про безсмертя народу - його життя залежить від нашої готовності постояти за себе!.» Євген Сверстюк («З приводу процесу над Погружальським».)

Із мінусів: рандомність розміщення фото; вони часто, на жаль, не відповідають тексту, що ускладнює знайомство з авторами.

[Book · Rating 5 out of 5]

«Бунт проти імперії. Українські шістдесятники» Радомир Мокрик.

«Зрештою, мова була і залишається чи не головним фактором національної ідентичності» - актуальна сьогодні. Особливо для тих, хто нічого поганого не бачить в спілкуванні мовою ворога.

Книгу просто винен прочитати кожен. Це розрив всього, що нас вчили в школах, що нам розповідали батьки і т.п. Мокрик написав книгу, яка розкриває нам завісу шістдесятників. Дякую видавництву за цю чудову книгу.

Читається вона дуже легко, ви навіть не помітите, як пройде час і вона закінчиться.

Не хочу спойлерити, але в цій книзі є персонажі, які для вас стануть справжнім відкриттям , як в поганому так і доброму сенсі, ви дійсно будете в щоці. Книга про те, що навіть попри важкі переслідування, герої книги відстоювали свої інтереси.

Можна впевнено сказати, що шістдесятники наслідували представників «розстріляного Відродження», приклад того ж Леся Танюка, який наслідував Леся Курбаса.

Книга просто неймовірна, в ній дійсно описано багато того, що актуально і до сьогодні.

10/10

[Oksana · Rating 5 out of 5]

Мені було фізично боляче читати цю книжку. Я час від часу робила паузи на декілька годин щоб вгамувати лють і ненависть до радянської/російської системи. Я знаю ці історії, я читала це вже десятки разів, але кожного разу болить як вперше, а на частині про спалену бібліотеку я не могла стримати сліз. Скільки ще? Скільки ще болю ми маємо витримати? Чому ми маємо десятиліттями, століттями проходити через такі випробування? Хочу щоб цю книжку читали всі, читали люди які не хочуть розуміти, не хочуть зупинитися говорити, думати російською, підносити цю жахливу, примітивну російську культуру.

[Oleksandra Kryvonos · Rating 5 out of 5]

Раджу всім, хто хоче більш глибоко розібратися в феномені шістдесятників, відчути епоху "відлиги", познайомитися з історичним контекстом. Велика перевага цієї книги - що вона написана доступно, і її дійсно легко читати.

[Snizhana Shevchenko · Rating 5 out of 5]

Блискуча книга. Мільйон нотаток, що треба далі прочитати і дослідити.