Павук

by Олександра Ковенько

Патрульна Марія прокидається від дзвінка у двері: її заплакана тринадцятирічна сусідка не може додзвонитися до подруги, яка ще вчора втекла на побачення до хлопця з інстаграма.

Приватний детектив, якого найняла тітка зниклої дівчинки, просить Марію про допомогу. І та, ризикуючи роботою, пірнає у вир чужих життів, підліткових проблем і небезпек, які приховують у собі соцмережі.

Два роки тому патрульна вже брала участь у пошуках восьмикласниці, яку так і не знайшли, тож знає, що зникнення дитини робить із сімʼями. Цього разу вона піде на все, щоб повернути дівчинку додому.

Genres: Crime, Ukrainian Literature, Detective

432 pages, Hardcover

Published September 30, 2025

Reviews

[Ксенія Шпак · Rating 5 out of 5]

Це було дуже харашо! Сама історія розгорталася цікаво і порушувала теми, які я люблю читати: небезпека для дітей в інтернеті, дрібка про жіночі права, про дисфункційні сім'ї, мачизм. Розслідування теж захоплювало, авторка гарно розвісила гачки, десь на 320 стор. я зрозуміла, хто викрадач, але читач просто отримує на дрібку більше інфи, ніж слідчі, тому лишалося питання, а як самі розслідувачі все зрозуміють, і мені було цікаво слідкувати за їхніми кроками.
Сама Марія дуже симпатичний образ - це патрульна, яка виросла у сім'ї алкоголіка, тож тут розкривається тема того, як це накладає свій відбиток на особистість. А ще вона вперта й самовіддана (якщо про легковажне: то я в команді Мазура, ахаха). Вітовський, слідчий, теж такий прикольний дядька (записала собі "Не тягни змію за сраку"), можливо, це він мій улюблений персонаж. Словом, я би почитала ще книжок про цих героїв.
Окремо мені сподобалося, як авторка працює з діалогами: вони дуже живі, так, ніби це реальні люди говорять.
Львів тут теж не у своєму стандартному амплуа "Я цукерка початку 20 століття", що вирізняє твір на тлі багатьох інших сучасних. Я люблю, коли Львів показують містом, де люди живуть - а не тільки гарненькою декорацією для поїздки вихідного дня.

[Єлізавета Максименко · Rating 5 out of 5]

Ух, це було дуууууууже добре💪💪💪

[Olena Brazhnyk · Rating 5 out of 5]

Доволі цікаве розслідування, яскраві головні персонажі, напружена кінцівка. З одного боку детектив, з іншого — соціальний роман, де авторка говорить про проблемні стосунки із батьками, небезпеку спілкування в інтернеті та наслідки, які можуть чатувати наприкінці.
У книзі доволі багато мату, яким послуговуються деякі герої, але є і гумор, натяк на романтику та харизматичні герої.
Сподіваюсь ми ще почуємо про патрульну Марію у наступних книжках авторки 😉

[Mlada · Rating 5 out of 5]

Через цю книгу на вихідних я не спала до 12 ночі! А зазвичай таке буває тільки раз на рік, у новорічну ніч 😱 То ж що і казати, трилер «Павук» Олександри Ковенько мені прям дууууууже сподобався.

Сюжетна складова, повороти, висока напруга і дійсно круті кліфхенгери – все це є у «Павуці». І навіть коли я на 320 сторінці здогадалася, хто злочинець, то пишалася я собою рівно одну сторінку, бо це авторка привела читачів до розгадки 😄 А далі були ще 100 сторінок розплутування павутини. І я дуже вдячна, що тут не було вічно дратуючих мене сповідей вбивці та оцього бажання поговорити, розповісти від а до я, чому ж скоїв злочини. Тут розумієш збочену мотивацію просто по ходу читання дізнаючись більше про дитинство та контекст персонажа.

Але у найбільшому кайфі я саме через те, як написано текст – живо, динамічно і абсолютно природною розмовною мовою. Немає такого, як коли дивишся випадковий український серіал десь по телебаченню, все наче ок, але мова театральна, ну не говорять так. У «Павуці» герої розмовляють так само як і я. А ще замовляють глово, орендують самокати Болт, пʼють колу і курять айкоси. Персонажі живі, справжні, їм віриш, їх любиш. А ще тут дуже класний гумор, я декілька раз не витримувала і зачитувала вголос, щоб посміятися ще й з чоловіком.

Тож по трилеру Олександри Ковенько я б з радістю подивилась серіал. А ще б почитала продовження. Дуже сподіваюсь, а раптом це майбутня серія? Бо головні розслідувачі, приватний детектив Даниїл та патрульна Марія, класно спрацювались як напарники.

Раджу любителям жанру, я дуже відпочила з «Павуком», кайфанула.

[Катерина Мовчан · Rating 4 out of 5]

Дуже захопливо написано , дуже чуйна та життева історія , єдине хотілось б зрозуміти який був мотив злочинця , трішки погляду з його сторони , можливо його думки , або що він думав перед тим , як це зробити . А так читалось легко , цікаво окрема подяка за гумор 😄, він тут дуже влучно … особливо з поліціянтами які читають 50 відтінків 😂, і я дуже сподіваюсь що колись ще побачу книгу з даними героями , бо кінцівка все ж дає на це надію 😍😍А взагалі стиль написання цієї книги настільки прикольний , що я впевнена наступну книгу можно купляти не роздумуючи , бо питань нема до авторки ❤️

[Світлана Целуйко · Rating 5 out of 5]

Однозначно достойна книга. Буде однією з улюблених. Точно чекатиму і читатиму продовження

[Oksana Pavlenko · Rating 5 out of 5]

Книжка топ. Прекрасний дебют та класний детектив, що тримає від початку до кінця.

Це детектив про зникнення дівчат, яке розслідує патрульна та приватний детектив.

Алкоголізм, недостатня увага батьків, підліткові проблеми. А ще проблеми тих, хто ще досить нещодавно були підлітками, і Марія, і її сусідка Оксана, яка має неконтрольовані напади агресії, але взагалі нормальна, дуже молоді.

Головне, що все тут справжнє. І Львів з його околицями, і старі квартири з немитим посудом, і таксисти.

Діалоги нормальні, герої та героїні обʼємні. Повне занурення в історію.

Раджу та чекаю продовження.

[Anya Pav · Rating 5 out of 5]

Проковтнула книгу за дві ночі. Поціновувачам трукрайма і детективів точно зайде. Сюжет дуже насичений, події розгортаються стрімко, затягує з розділу в розділ — ще й написано так, що читається легко. Персонажі обʼємні, багато важливих тем піднято і можна відчути спорідненість навіть не з одним персонажем — бо все в унікальному і впізнаваному українському сетингу. До мене дійшли чутки, що авторка готує другу книгу — буду чекати з нетерпінням! 🙃

[Tetiana Oliinyk · Rating 5 out of 5]

Книга захоплює з самого початку і не відпускає до самого кінця. Мені було дуже цікаво читати. Я не могла відірватися.
Мені здається, що ця книга сподобається і тим, хто не любить детективи, і тим, хто не любить читати взагалі.
Щось є в ній таке, що повністю захоплює увагу читача і не дає нудьгувати ні секунди. Я отримала колосальне задоволення.

[Kate Che · Rating 5 out of 5]

Мені дуже сподобався цей детектив. З такими живими і яскравими персонажами, з класними поворотами сюжету, з гачками, які розставлені в правильних місцях і потім все складається в одну картину. Другу половину книги проковтнула за пару годин, бо треба було знати, чим же закінчиться. Браво! Дуже достойна книга в цьому жанрі. Буду чекати наступних цієї авторки.

[zazvezdimsya · Rating 3 out of 5]

починалося все добре. на Львівщині зникла 12-річна Христя, яка поїхала на свіданку до незнайомого хлопця, з яким до того лише переписувалась в інсті (ох вже ця підліткова романтика). поламавшись всього половину книги, головна героїня Марія все ж кидається у розслідування.

оскільки Маша лише патрульна, вона має два варіанти: допомагати слідчому Борисичу (який у цій книзі ну просто мега адекватний поліцейський), або допомагати приватному детективу Данилу (який не дуже красівий, але цілком собі харизматичний жентельмен). звісно, Марія обирає варіант 2, а саме розслідування "на колінці", зате з потенціалом розвитку романтичної лінії.

в процесі пошуку Христі наша Маша постійно згадує інший випадок: як 2 роки тому по дорозі зі школи зникла підлітка Каріна. чи пов'язані ці два зникнення? чи живий ще хтось з дівчат? і яким виявиться той Павук з назви книги - страшним тарантулом чи звичайним косариком-довгоніжкою?

що ж, #дозвольтеdоїбатись (спойлери!!)

- ключова інтрига вмирає занадто рано. вперше - на 35-й сторінці, коли мама зниклої Каріни каже нашій патрульній, що типу може моя дівчинка ще жива, он буває ж що маньяки роками тримають жертву, як у "3069". і якщо ви, як і я, загуглите ці 3069, то дізнаєтесь історію реального чувака, який понад 8 років тримав у себе в підвалі викрадену дівчинку. шановні знатоки, увага питання: чи жива Каріна? 🤔

- якщо з цим ще можна викрутитись, то на 170-якійсь сторінці (тобто раніше ніж половина книги) - вже ні, бо ми внєзапно отримуємо... POV від самої Христі. бачимо, як викрадач пхає її у підвал, і бонусом - як в сусідній камері вже два роки тусить Каріна. після цього вся напруга, яка тримала сюжет ("діяти треба швидко", "перша доба пошуків вирішальна", "кожна хвилина зменшує шанси знайти її живою") - не діє. бо ну, Каріна чилить собі, плете з бісеру, їсть сосиски - загроза хоч і неприємна, але не така страшна, як невідомість.

- про викрадача: це найбільша біла пляма книги. він скоює доволі нетиповий злочин (не вбиває, не гвалтує, не продає на органи) просто бо так. чому він викрав саме цих дівчат? чому двох з перервою у два роки? для чого вони йому? всіх цих відповідей немає. є кілька згадок, що він був дуже релігійний і мав авторитарну маму, але бачить бог, якщо це автоматично означає бути психом - у нас би півкраїни крали школярок 🤔

- мотивація персонажів теж періодично викликає питання. один з прикладів: Віка, сестра викрадача. це баришня, яка вибилась із грязі в князі, вийшла заміж за місцевого ковбасного магната і живе своє краще життя у стилі "котік, чому хмарка плаче?". при цьому вона знає, чим займається її брателло, і навіть допомагає йому. чому, Віка? навіщо це тобі?? цього ми не дізнаємось, бо в кінці брат заhуячить її лопатою 🙃

- обірвані лінії. якщо на початку персонажі повноцінно живуть у тексті, то потім частина з них просто йде в закат, не попрощавшись. типу: моя функція тут закінчена, далі головні герої впораються самі! 🙄

- маріонетковий фінал. наприкінці все, на жаль, скочується у клішовані сцени, коли ти знаєш, що буде далі. звісно, наша Маша в останню мить увірветься в хату підозрюваного; звісно, таймінг зійдеться так, щоб всі встигли врятувати дівчат; викрадач напередодні вдало травмує собі руку, щоб Каріна мала шанси від нього втекти; і звісно він поїде закопувати Христю, не вбивши її перед тим, бо так треба для сюжету. постанова, не вірю(

маю ще кілька d ойобів по дрібницях, але то вже таке. поставила 3 зірочки, бо все ж тут є своя атмосфера, приємний стиль, хороша соціалочка про дітей алкоголіків і дуже трушні діалоги. виявилось, що це буде трилогія, але поки не знаю, чи читатиму продовження 😅

[Юлія Медвідь-Гнепа · Rating 5 out of 5]

Мені сподобалося у цій книжці абсолютно все. Буду перечитувати, хоча зазвичай не перечитую детективи. Захопливий детективний сюжет, близька мені соціальна проблематика, сильні та справжні персонажі, блискуче змальований сеттинг сучасної України.

Як на мене, найкращий і найщиріший комплімент цій книжці — це те, що я залюбки читала б її, навіть якби на початку ніхто не зник. Настільки цікавою та глибокою вийшла головна героїня та її стосунки з людьми.

Але й детективна складова дуже сильна — на презентації Богдана Романцова найдужче хвалила саме її, і я абсолютно згодна з тим, що авторка змогла витримати інтригу до кінця, не обдурюючи при цьому читачів.

Мені було затишно та страшно. Дуже чекаю на наступну частину, бо дебют — вогонь.

[Yuliia Koval · Rating 5 out of 5]

Прочитала на одному подиху. Але насправді, це не лише цікава і захоплююча історія, а ще й дуже приємний текст з гумором та самоіронією, написаний живою мовою. При цьому авторка дуже цікаво міксує стилі - під однією обкладинкою прекрасно уживаються, наприклад, отакі фрази: "Вона, як неньютонівська рідина, добре тримала удар, але поступалася плавному натиску" і "хуй не ніс, назад не шморгнеш". І це правильно, бо різні персонажі (а вони тут дуже різні) повинні говорити і думати по-різному.

Авторка майстерно змальовує характери, внутрішню напругу, а також зовнішню обстановку - тут АТБ, інстаграм, OLX, убер, глово, болтівські самокати і навіть ворожка-ФОП, яка платить податки і користується послугами приватного детектива. При цьому авторка класно взаємодіє з читачем - наприклад, вона каже "Садовий", і читач миттєво розуміє, що події відбуваються у Львові, навіть якщо назва міста не згадується. Не знаю, як називається цей прийом, але саме через отакі моменти цей текст і відчувається дуже близьким. Єдине, чого я не зрозуміла - чому саме "Даниїл"? Настільки мені чуже таке звучання цього імені у місті, заснованому Данилом Галицьким...

Ооооо а ще я постійно кайфувала від уваги авторки до деталей - не уявляю, як це можна було вплести у таку динамічну оповідь. Наведу хоча б один приклад - у сцені, де Даниїл забирає доставку із хінкалі, авторка додає, здавалося б, непотрібну деталь: "Пакет із середини взявся плямами конденсату", але саме цей нюанс оживляє перед очима усю картинку, роблячи текст опуклим і живим. Тому для мене це дуже кінематографічний текст - все змальовано настільки яскраво і чітко, що я ніби подивилася фільм в своїй голові.

Тут дуже цікаві жіночі і дівчачі характери, наприклад, мама Оксани, яка рішуче із почуттям власної гідності відмовляє чоловіку у його бажанні повернутися: "Ти шо думав - схотів пішов, схотів прийшов? До мамки йди". Так само запам'яталися Софа і мама Марка, які знаходять правильний спосіб реагування на недопустиму поведінку, і можливо саме завдяки їх чіткій позиції для Марка ще не все втрачено. І звісно ж найцікавіший персонаж - це Марія. Її довге волосся як символ тягаря, який вона вперто носить на собі. Це дуже відповідальна і серйозна дівчина, якій неможливо не співпереживати, і при цьому дуже хочеться побажати їй сприймати це життя легше.

Книга порушує важкі та важливі теми, як-от залежність і співзалежність ("в дітей алкоголіків теж є своя скляна стеля"), але при цьому доводить, що деструктивна родина - це травма, але не вирок.

А найцікавішим моментом для мене стало дослідження авторкою впливу травми на спосіб реагування. Із трьох основних способів - бий, тікай, завмри - здорова людина зазвичай обирає найбільш оптимальний для відповідної ситуації, але проблеми починаються тоді, коли травмована людина обирає не той спосіб, що є ефективним, а той, до якого вона звикла внаслідок певних обставин, зокрема насилля, і як складно такій людині ламати сформовані шаблони. "Тоді, щоб вижити, вона мусила припинити боротися. Але тепер мусить чинити навпаки". Тут же іще одна непроста тема - раціоналізація жертви "чому я?", але насправді: "Це не має значення, розумієш? Ти не почуєш пояснення, після якого все стане на свої місця, бо такого пояснення не існує".

Насамкінець, мене особливо потішило те, що авторка не зробила клішовану розв'язку. Навпаки - кінцівка саме така, як треба для цієї історії.

Загалом це ідеальна книга, щоб поринути в історію з головою.

[Marina Lulka · Rating 5 out of 5]

Дуже крутий детектив з нотками трукрайму, тримає в напрузі до останньої сторінки.

[Violetta Pavliy · Rating 5 out of 5]

Давно не читала детективи і часто вони мене не вражали. Можливо дається взнаки юридична освіта, коли прикопуєшся до ходу розслідування, нереалістичних розслідувачів, хто б не виступав у їх ролі, та й в цілому логіки оповіді. Але тут мене все задовольнило.

Головна героїня - патрульна поліцейська, зі своїми власними сімейними драмами, які теж потрібно розслідувати (не всі питання ми отримаємо відповіді, що не натякає, а явно вказує на продовження, яке, до речі, Олександра вже пише) - чудовий вибір для персонажа-детектива. І я з радістю почитаю усю серію цієї персонажки.

Детективна лінія будується навколо зникнення дівчат-підліток, ще й було натхненно (якщо можна так сказати про зображення злочину) реальними подіями. І все це в українському сетингу, у звичних нам реаліях, що також додає віри в історію.
Так само через це у книжці є тригерні моменти. Але це ж детектив, у цьому жанрі взагалі зазвичай хтось помирає, тому сумніваюся, що для когось це буде сюрпризом.

Зізнаюсь чесно, я не вгадала злочинця, але думала у правильному напрямку. Та й читала насолоджуючись історією і тим, як авторка проводила мене крізь неї, а не напружуючи мозок. Проте і задуматись вистачало над чим.

Можна багато говорити про соціальну складову книжки та питання, які вона підіймає, але найголовніше, як на мене, що це якісний детектив з гарно побудованою логікою, якому віриш. І якщо цей жанр вам до вподоби - щиро рекомендую цю книжку.

[Daria Barnes · Rating 4.5 out of 5]

Схоже, пора додавати до шкали оцінки книжок пункт "хочеться повертатися до тексту під час нечитуна". Бо я цілих сім днів із давно забутою регулярністю поверталася до цієї історї із очікуванням нових подробиць розслідування. Цього разу позитивні відгуки інших читачів не підкачали і я отримала справді добре написаний детектив, що зайшов як вода в суху землю.

Тож що ми маємо? Молода патрульна Марія виходить у відпустку, але вже на наступний ранок на її порозі з'являється заплакана тринадцятирічна сусідка, що не може додзвонитися до подруги, яка ще вчора втекла на побачення до хлопця з інстаграма. З цього моменту головну героїню просто таки зносить вихор подій, які не дадуть їй ні секунди на відпочинок.

Розслідування поліції, приватний детектив, історія зі зникненням дівчинки дворічної давнини, дрібні, але вагомі зачіпки й незмінна впертість головної героїні, яка ставить під ризик власну кар'єру, щоб таки докопатися до правди.

Дуже порадував стиль письма авторки, простий, але з неймовірною увагою до деталей, максимально живою та наближеною до реальності мовою й діалогами. Ця історія – не лише детектив, тут є й психологізм, головним чином спрямований на тему батьків та дітей, особливо в неблагополучних сім'ях. Також підіймаються й інші гостросоціальні теми, зокрема домагання серед підлітків, безпеки дітей в інтернеті, скляної стелі і тд.

Дії та думки персонажів хоч і ризиковані, але цілком логічні й базовані на наявних доказах. Авторка навіть трохи глузує в тексті над кліше з "довірою нутру".

"3 усіх літературних жанрів вона найбільше любила детективи: за раціональність, за увагу до деталей, за центричність логіки. І дуже не любила, коли там відчували щось «нутром». Якось вона навіть сказала Оксані, що оце «нутро» в сюжеті – це капітуляція письменників, які програли власному сюжету."

Тож, на мою скромну думку, пані Олександра власному сюжету не програла, а вміло здолала його, виклавши у гарно структурованому, вивіреному, вичитаному й цікавому тексті.

Можна, звісно, трошки приколупатися до недорозкритих другорядних персонажів, про яких під кінець забули, до речей, про які згадали, але вони так і не вистрілили, але я не хочу, бо в моменті я цього навіть не помітила, тож без усього цього книжка нічого не втратила.

Ще хочу сказати пару слів про "незрозумілу мотивацію викрадача" як про це багато пишуть у відгуках. Того, що я побачила, мені вистачило. Я не завжди хочу колупатися в голові маніяка й намагатися зрозуміти чому він так зробив. Не всі історії створені для цього. Погані люди існують і роблять те, що роблять, бо можуть. Хороші мають, в свою чергу, зупиняти поганих і давати голос жертвам, аби не допускати повторення таких подій. Так, з одного боку – цікаво знати що доводить людей до таких злочинів й розуміти психологію подібних явищ, а з іншого – це зміщення уваги з жертв на маніяка і якоюсь мірою спроба "виправдати" його. Для розбирання психології маніяків існують інші жанри, тому в цій книжці мене все влаштувало.

Зрештою, дуже добре, як для дебютної книжки. Маю обережну надію на продовження історії патрульної Марії, тож надалі слідкуватиму за діяльністю авторки.

(Відгуки на сучукрліт в інсті @_daria_barnes)

[Юлія Бернацька · Rating 5 out of 5]

Мені дуже сподобалося, прочитала за два дні, бо тупо не могла відірватися.
Тут і напружена атмосфера, і цікаве розслідування, симпатичні мені головні герої та тригерні теми, які добряче зачіпали за живе. Плюс, ще й головні героїня живе зовсім неподалік від мене, то ще легше було зануритися в атмосферу подій)

Мені зовсім трошки не вистачило закриття сюжетної лінії Марка, бо я таки наївно сподівалася, що він все-таки усвідомить, що зробив і чому це було погано, а вона якось дуже різко обірвалася, як на мене. Але, можливо, такий і був задум авторки, бо тут у жодного персонажа немає емоційного катарсису під кінець. Ніби найстрашінше позаду, але далі буде не те щоб легше і зруйновані сім'ї, життя, здоров'я, психіка самі по собі назад не склеються.
Я б дуже хотіла, щоб "Павук" став першою книжкою в серії про патрульну Марію, бо дуже вже мені полюбилися і вона, і Оксана, і Вітовський та Даниїл.

Ще окремо не могла не думати, що у якомусь далекому майбутньому, коли по цій ще ненаписаній книжковій серії зняли б серіал, то я б хотіла кросовер Різдвяний епізод з серіалом по ще ненаписаній серії Юлії Клебан "Красиві дівчата теж помирають", де Оллі та Пані І приїжджають до Львова по запиту Даниїла на розслідування якоїсь справи, а по завершенню Марія, Оллі та Даниїл п'ють львівське різдвяне в якомусь барі, а пані І та Вітовський влаштовують битву характерами десь за гаражами. За сцени останніх готова платити грубі гроші.

P.S. Чи вгадала я особу злочинця? Звісно ні, бо мій основний метод - підозрювати все, що рухається дав тріщину і в певний момент я підозрювала навіть Вітовського)

P.S.S. Ой, а ще так гарно читалося оце все під дискографію Ноа Кана. The View Between Villages у мене взагалі тепер асоціюватиметься виключно з Марією (і трохи Оксаною).

[Roman Ratinov · Rating 4 out of 5]

Прочитав буквально за пару днів.
Динамічний сюжет, живі діалоги та цікаві персонажі.
Авторка класно тримає інтригу, поступово додає глибину персонажам, та розвиває історію.
Буду чекати продовження, десь читав що це буде трилогія.

[Tania · Rating 5 out of 5]

Я повністю занурилась в світ Марії і ніби розслідувала зникнення Христини разом з нею і Даниїлом. Персонажі вийшли такими справжніми і зрозумілими, що не було причин не довіряти їм або їхнім діям. Реальне життя реальних людей з реальними проблемами. Читати цей детектив було одне задоволення, окрім, зрозуміло, сцен, де ставало сумно, бридко, боляче й інколи лячно. Окрім надзвичайно захопливої детективної історії, отримуємо декілька особистих історій головних і другорядних персонажів, які тільки підсилюють сюжет і загальну атмосферу. Ну і що не менш важливо, піднімаються важливі теми, але не навʼязливо чи штучно. Все органічно вплетено в сюжет, який, як ви вже зрозуміли, дуже динамічний. Важко було відкласти книжку і не думати про те, що ж там далі станеться. І навіть коли ми вже маємо фінал і ніби вже нічого нового не дізнаємось, все ж цікаво було читати далі про життя героїв і не хотілось прощатися.

[Marina Zhurbei · Rating 4 out of 5]

Не без запитань, але книга порушує чимало важливих соціальних тем. Для дебютного твору сильна робота

[Юля Рябчик]

було так захопливо, що на годиннику 5:52, а я оце тільки лягаю, бо було цікаво, чим все закінчиться. сто год книжка так не затягувала. персонажі супер живі, аж наче з ними той неповний тиждень прожив

[Julia · Rating 5 out of 5]

Кутий, багатошаровий психологічний детектив, що привертає увагу до актуальних небезпек, стимулює переглянути свій погляд на звичні речі.

Насилля різного штибу, алкоголізм та психічні розлади в родині, травматичні події, хворобливий або відсутній контакт із батьками — більшість персонажів, у тому числі головна героїня, отримали від життя, мʼяко кажучи, так собі вихідні умови. Але кожна окрема лінія та їхня взаємодія підсвічують, що простір для особистого вибору є завжди, і він важить. Вибір взяти відповідальність за своє життя vs. скоритися обставинам, людина проти системи, стосунки в родині - усі ці теми тонко висвітлені, при тому без моралізаторства чи романтизації травми. А ще після читання думала про невблаганність випадку, як же це буває складно примиритися з тим, що відповіді на питання «чому я?» не буде. Цей мотив нагадав іншу хорошу книжку - «Те, що падає з неба» Сельї Агави.

Ідеальний баланс динаміки і глибини. Я здогадалася, хто злочинець, але не всі аспекти справи, тому було цікаво від першої до останньої сторінки - і це теж про авторську майстерність. 🤌 Усі персонажі дуже справжні, зокрема головна героїня Марія - вірю в неї і вболіватиму, щоб їй вдалося звільнитися від травматичного звʼязку. Окрім усього, це ще й феміністичний текст - саме в тому ключі, як я люблю - переконливо й ненавʼязливо.

Як не крути, я в захваті й чекатиму продовження!

[Reader · Rating 5 out of 5]

Сюжет зацікавив, адже тут розкрита проблема сучасності і підняті стільки соціальних питань, наслідки яких краще читати тільки в книгах і бачити фільми, як застереження. Книга з перших сторінок настільки включає твою уяву, ти реально представляєш не тільки героїв, а й себе в їхньому тілі, настільки круто описано все що відбувається довколо, емоції, місцезнаходження. Другу половину книги я проковтнула за день, настільки хотілось швидше розплутати цей клубок, а ось останні сторінки то вже хотілось насолодитись і розтягнути, бо шкода, що книга закінчується.
Цікаво і, що важливо, корисно буде і підліткам читати, і дорослим, і батькам. Сексуальне насильство, булінг, безпека, алкоголізм і байдужість батьків, правильність і безпорадність правової системи - наскільки все реалістично описано… Я своїй доньці однозначно рекомендуватиму книгу десь в років 14, а, може, і раніше. Це книга, яка матиме вплив, я впевнена.

[Юлія · Rating 5 out of 5]

Книга дуже цікава і захоплююча, вона з тих книг, для яких знаходиш хоча б 15 вільних хвилин, аби дізнатися що ж там далі. Сюжет непередбачуваний. В якийсь момент мені здалося, що я розгадала хто головний поганець цієї історії, але виявилося зовсім не так. На деяких сторінках було так хвилююче, що здавалося серце вирветься з грудей. Авторка так вміло описала персонажів та події, які з ними відбувалися, ніби я була частиною цієї історії.
Якщо це дебют, то чого ж чекати далі?!

[Данило Депутат · Rating 4 out of 5]

Трилер-детектив про викрадення дітей із досить гнітючою зав’язкою. Я навіть не можу визначити найбільшу падлюку, крім маньяка — всі доклалися і жахали — може, це якраз ознака добре прописаних персонажів. Тут і жорстоке суспільство, і алкоголь… дивно, чому наркотиків немає.

Попри це, авторці вдалося досить цікаво розвинути тему — обговорення тривало понад 2.5 години. Книжка досить легко і швидко читається, текст нормального розміру. Палітурка, щоправда, в моєму примірникові чутлива до пальців; видно відбитки.

І при тому, всупереч динаміці, цей детектив більш камерний, внутрішній. Немає такого ефекту присутності (хоч авторка любить Кінга) — є розслідування. + я так розумію, що планується літературний серіал на кшталт Страйка Ґалбрейта (недарма авторка любить Джоан Ролінґ).

Чомусь відклалося, що це має бути дуже матюката книжка, проте виявилося, що не так уже й багато там матюків, а ті, що є — органічні. Хоча хотів би більше, бо пиздець як люблю це діло, але ок.

Єдиний суттєвий мінус для мене — це передача подій флешбеками замість прямої дії, причин і наслідків, що створило клаптиковість оповіді, й трохи я заточувався, проте авторці так сподобалося.

Загалом мені було добре. Тішуся, що ЛітОсвіта і Богдана Романцова дали поштовх. Бажаю авторці визнання і чекаю продовження.

[Alona Olenych · Rating 5 out of 5]

Гарна, інтригуюча, моторошна історія. Головна героїня цікава, наполеглива і хочеться за неї вболівати. Як на мене трохи не вистачило інформації про злочинця, коли вже все закінчилось. Я б точно читала про інші справи цієї детективки, хотіла б знати про її дружбу, чи в кого вона закохається.

[Тетяна Невідома · Rating 5 out of 5]

Неймовірно цікава книга. Наразі найкраща з прочитаних в цьому році. Чекатиму з нетерпінням на наступні книги авторки

[Igor Mogilnyak · Rating 5 out of 5]

4,5⭐️

Класний дебют. Дуже хороша історія, яка тримала увагу і цікавість із першої до останньої сторінки. Класна Гг, чекаю на ще якісь її розслідування!

Рекомендую.

[Тетяна Царенко · Rating 5 out of 5]

Це захоплюючий трилер про підлітків, які потрапили в халепу через використання соцмереж та свою довірливість.

В розслідування залучені поліцейська Марія та приватний детектив з гарним почуттям гумору та хорошим апетитом)

Сюжет тримає в напрузі до останньої сторінки🫰і емоційні гойдалки гарантовано! Пристебніть ремені безпеки!

[Iryna · Rating 5 out of 5]

Чудова книга від чарівної Олександри Ковенько, видавництво Темпора

Рекомендую поціновувачам детективів, книга неймовірно цікава та динамічна 🔥

До патрульної Марії звертається сусідська дівчина із проханням допомогти в пошуку подружки, яка зникла день тому. Марія знаходиться у відпустці, але починає своє власне розслідування. У ході нього, заручившись допомогою знайомого слідчого, молода поліціянтка швидко виходить на перші сліди, що ведуть у село Щасливе, в якому проживала своє дитинство її найкраща подружка Оксана. Саме Оксана дає першу підказку: на відео із потенційним підозрюваним вона бачить свою двоюрідну сестру, яка проживає в цьому селі.

Книга про світ підлітків; також піднімається тема алкоголізму батьків, яка псує життя наступному поколінню (із-за байдужості до власних дітей, їх інтересів та потреб). Розповідь про приховані ризики та небезпеки соц.мереж та сліпої довірливості підлітків.

Динаміка книги вражаюча, читач активно йде слідами розслідування разом із Марією. Стиль авторки легкий та захопливий, сюжет логічний та гарно продуманий.
Вже виникає бажання прочитати щось ще від цієї крутої авторки! ❤️😻

10/10 🔥🔥🔥