Я оминаю книги без щасливого фіналу.
Зазвичай.
Тут стався збій і я почала читати.
З самого початку нас затягує і не відпускає до кінця. Я зупинилась на 75% вчора, аби мати змогу заснути, поки в них все більш-менш спокійно було. Дочитала тільки що і… ну я плакала. Спершу сльози просто текли, але далі авторка використовує заборонені прийоми і я просто була не в силах тримати себе в руках. Я не часто плачу над книгами. Тут це було легко та неминуче.
Почнімо з того, що багато рішень, прийнятих головним героєм можна було не робити. Можна було придумати щось краще. Але нам, як читачам, легко судити зі свого тепленького ліжечка, де ми читаємо цю історію. Я виправдовую Нейта тим, що ним керував страх та відчай.
Дві часові лінії, які я не завжди люблю, тут були дуже вдалі. Часто я обираю «улюблений час» і не дуже тішусь, коли нас переносять в «менш улюблений». Тут же хотілося бути і там і там, аби дізнатися всі таємниці, які для нас підготувала авторка.
Обоє героїв з не дуже гарних сімей. В них різний соціальний статус, але обоє зранені та перебувають в небезпеці від тих чи інших обставин. І саме один в одному Еллі та Нейт знайшли притулок та порятунок.
📃✍️«Якщо ти не можеш залишитися заради себе ... залишся заради мене.»
💔
Їхня історія кохання сильна, трагічна, неймовірно болюча. ❤️🩹
Я злилась на обставини, злилась на батьків, злилась на Нейта. І я рада, що книга викликала в мене стільки емоцій.
Про те, що Нейт став таким, як його батько - не погоджуюсь. Він боявся цього, правда. Але те, що він став жорстоким в певних моментах цілком логічно пояснюється:
Дуже багато хочеться сказати, через що думки плутаються і я просто перебігаю від однієї до іншої. Тому, вибачте всі, хто це дійсно читає.
Після прочитання немає відчуття спустошення. Скорбота? Так. Несправедливість? Так. Все могло б бути інакше, якби… Так!
Але
В той час, коли одним дається довге життя, аби кохати, вони витрачають його на щось інше.
На спробу стати вище за всіх, довести щось собі та світу, маніпулювати іншими та приносити в їхні життя страждання. ( як їхні батьки)
Або ж просто приймати менше. Погоджуватись на хоча б щось, адже це вже краще, ніж жорстокість, в якій ти жила. (Кетті)
Я дуже хочу її книгу та бажаю побачити як вона знайде справжнє кохання. не лише відчувати безпеку, а й мати щастя отримувати точно так само, як вона віддає.
Так ось. Нашим героям було дано мало часу, щоб кохати. Ще менше, аби бути разом. Але вони ніби взяли концентрацію цього щастя. Не розтягнуте на роки, не видане дозовано, а повне погодження один в одного. Їхній світ. Їхній дім, в якому не було місця для інших.
Вчинок головні героїні в кінці. Що ж. Я сама мама, тому мені було боляче це читати. Але разом з цим я її зрозуміла. Можливо, не прийняла, але зрозуміла.
І в книзі Кетті в нас буде змога бачити Еллі та Нейта в цій маленькій дівчинці
Оцінки
5/5 ⭐️
Що тут ще думати?
Я не знімаю нічого за «логіку» та «можна було зробити інакше»