Книга на перший погляд має чудову концептуальну структуру, особливо завдяки чіткому поділу процесу українського відродження на етапи. Ця аналітична рамка, викладена в першій половині, робить матеріал надзвичайно зрозумілим і логічним.
Однак виконання видається нерівномірним. Після дуже зрозумілого викладу теоретичної основи, друга частина книги змінює стиль. Вона переходить від аналізу до більш описового, майже енциклопедичного переліку імен у різних сферах (мистецтво, музика, тощо). Через це друга половина втрачає аналітичну глибину першої і сприймається радше як потік довідкової інформації, що порушує цілісність тексту.