Діви ночі

by Yuri Vynnychuk, Yuri Vynnychuk

«Діви ночі» — один з найвідоміших бестселерів української літератури. За визначенням критиків — це перша українська кримінальна повість, написана за всіма законами жанру. Світ повій і кримінальних злочинців, партійних босів і збоченців — все це знайдете саме у «Дівах ночі». І нарешті в повному, а не спотвореному редакторами обсязі.

Genres: Ukraine, Fiction

248 pages, Paperback

First published January 1, 1992

About the author

Yuri Vynnychuk (sometimes spelled as Yuriy Vynnychuk, Yuryy Vynnychuk, Iurii Vynnychuk, Yurii Vynnychuk, Jurij Wynnytschuk, Jurij Wynnyczuk, Jurij Vіnіčuk, Youri Vinitchouk) is a contemporary Ukrainian writer.

Ukrainian language profile: Юрій Винничук

Reviews

[Маx Nestelieiev · Rating 4 out of 5]

не найкраще у Винничука, але сюжет шпаркий, меткий і не забембує, зайвини нема, як і майток у деяких дівчаток, персонажам не потрафило мати виписані парсуни, проте автор має поцимбаловий ґуст і жи во хотіли? - це ж масова штука!

[nasti · Rating 3 out of 5]

Книга - апогей авторської обʼєктивізації жінки і ставлення до жінки як предмету. По відчуттях ввесь твір - це сексуальні фантазії самця - ти брутальний і всі самки твої. Перша частина - про житіє-битіє секс працівниць та сутенерів, а друга - львівський Епстейн на мінімалках. Сподіваюсь, що гештальт автора нарешті закрився, і вже в його наступних книгах жінка буде “повноцінним субʼєктом” бо, курча, все ж люблю я Винничука.

[Iryna Khomchuk · Rating 3 out of 5]

Почну з камінгаута: Винничука читала геть мало. Здавалося б, навпаки: мені, тодішній аспірантці з сучукрліту, треба було б чи не напам'ять вивчити твори одного з найяскравіших представників тодішнього укрсучліту, але якось не склалося. Спочатку мене захимерила химерна "Мальва Ланда" (до речі, а чи не перечитати роман свіжим оком?), потім — іще щось... Торік повелася на "Танго смерті" і, як годиться, коли очікуєш чогось аж такого, трошки розчарувалася...

За "Діви ночі" взялася майже випадково — книга просто потрапила під руку. І знову — не зрослося. Особливо "не пішла" перша частина роману, написана на початку 90-их: це той випадок, коли певні речі треба робити вчасно, у тому числі й читати певні книги. Якби про оту радянську проституцію й партійні оргії довелося читати тоді, в 90-ті, книга сприйнялася б як одкровення. А зараз — як банальність, бо ще й не таке бачили ж.
Друга частина роману була написана років через 10, і це дуже відчувається. Може, таки ще й у письменницькій майстерності, яка зросла, справа, бо хоч герої ті ж самі, події схожі, але читалося набагато легше й захопило більше.

Утім, попри все, придивляюся до "Аптекаря". Варто?))

[Olena Biruk · Rating 5 out of 5]

Я дуже люблю Винничука, тому мій відгук не може бути обʼєктивним. Ну захоплюють мене його історії, а мова творів просто шедевр. Він мені завжди піднімає настрій. І ця книга не виключення. Сюжет динамічний, тема специфічна, і в кінці книги я уже захоплювалася і співпереживала цим повіям! Мені дуже сподобалося

[Vladyslav Ieliashevskyi · Rating 3 out of 5]

Загалом враження доволі непогане опісля Весняних ігор. Але дуже багато бракує до якісної літератури з мого погляду.

По самій книжці, вона складається формально з двох книг -
1) Власне "Діви ночі" - де все дуже скомкано. Я не люблю коли події відбуваються так, наче за читачем женеться розлючений ведмідь, готовий його розірвати заживо. Ну й ця частина пройшла під егідою "Не, Верю!" Станіславського. Невідомі повії довіряють свої темні секрети першому перехожому? Бандити, які одне одного мають знати як облуплені, плутають героя з відомим і крутим бандитом? Якось не дуже сходиться... а в кінці узагалі, Коломбо чи Пуаро, явно б не так швидко розплутали цю справу, як наш спритний молодик... загалом, не правдоподібно.

2) Друга, безіменна, частина стала духовним і часовим продовженням Дів ночі, тому власне вони і опинилась під одною обкладинкою. Ця частина вже цікавіша, але тим не менш далека до правдоподібності. Як почну перераховувати, то й всю книгу заспойлю. Тому залишу це читачам :) Можна було винести в окремий роман, розтягнути і просмакувати кісточки, але ні, знову погоні з ведмедем на випередки... дуже шкода.

З плюсів:
- в рази менше порнушки аніж в Весняних іграх.
- "дорослі" ігри високопосадовців, в такому ключі описані багато де, але тут це зроблено в такій собі вижимці. Назвемо це квінтесенцією виродження і огиди.
- друга частина книги досить цікава і виправляє враження після першої.
- у Винничука, гарна мова і стиль, тут не забрати!

З мінусів:
- надто стрімко все розвивається, немає змоги посмакувати деталі.
- не правдоподібний розвиток подій.
- чому так багато педофілії? Я розумію, що це все не з проста, і так треба було - скандали наше все, але блін... останнє речення, можна було і забрати. А деякі сцени зробити більш делікатними.

[Nataliksa · Rating 3 out of 5]

Взагалі не сподобалося. Спогади совкового діда

[Arkadii Tkachuk · Rating 5 out of 5]

Зважаючи на те. що я читаю вкрай повільно, то для мене велика рідкість - прочитати книгу за день. А от з Винничуком таке виходить. Та і що не робитимеш, аби не писати есе?

Насправді завжди дуже скептично ставився до цього Винничукового роману, тому й причитав його так пізно. І не соромно зізнатися, що я з захваті. Книга без особливого смислового навантаження, але настільки динамічна й цікава за сюжетом, що відкладе її набік хіба останній нудяра. Важлива ще й під тим кутом зору, що свого часу це була справді неабияка подія в українській літературі. Це вам не "Кармеліту" подивитися.

Хоча, варто визнати й те, що без характерного Винничукового стилю цей же сюжет, якби він вийшов з-під пера іншого письменника, був би вульгарним чтивом. Тоді як Винничук купує читача, як польські джинси за півціни, своєю безпосередністю, гумором, відсутністю моролізаторства чи бажанням виїхати на чому б то не було (секс, кримінал, збочення, махінації...). Ні, Винничук уміє все подати так, що цей роман читаєш як кращий зразок ренасансного сатиричного роману, чиїм автором бачиш проникливого спостерігача цього світу. Може, автор як і ліричний герой і сам грузне в тих махінаціях, але його ніяк не сприймаєш як раба цього болота, підкореного й залежного. Віриш, що цей герой - просто вміє жити.

Чорт, та що там багато писати - вражень у мене безліч. Та і я, будучи фанатом Юрія Винничука від першої прочитаної книги його авторства - "Груші в тісті", вірю абсолютно кожному його слову. А розповісти він завжди має про що.

[Daria Yushchyk · Rating 2 out of 5]

Огидна книга. А спираючись на останній скандал розумієш, що автор думає так само як і головний герой. "Я купив її і нехай тепер товар себе відробляє"- ви не раз почуєте в цьому творі. Бо відношення до жінку тут як до речі, але річ, яка дуже від того щаслива. Бо навіть повіїї тут показуються, як щасливі та багаті панянки, які нічого не роблять, кайфують від роботи і живуть шикують. Перша і остання книга автора, фе(

[Iryna Haiduk · Rating 5 out of 5]

Не знайшла жодної інформації щодо автобіографічності цього твору, тому буду його називати псевдоавтобіографією. Бо головного героя також звати Юрій і впродовж історії він пише роман "Діви ночі"

Насичена та динамічна історія, що спростовує наратив "В савецкам саюзе сєкса нє било, нє то что сейчас". Ще й як був, і проституція, також квітла.

[Ostap Elyashevskyy · Rating 4 out of 5]

Легко читається, фастфуд :) література для відпочинку коли голова втомлена від роботи

[Vera · Rating 5 out of 5]

Знайомство з Юрієм Віннич��ком почалося з цієї книги.. не пожалкувала!

[Ольга Павліковська · Rating 3 out of 5]

Дуже легко читається. Моментами навіть дуже цікаво. Але тема дитячої проституції і партійних педофілів - то для мене занадто.

[Софія Хоменко · Rating 1 out of 5]

Колись чоловіки перестануть відноситись до жінок як до ганчірʼя, але явно не сьогодні…

[Yaroslava Tymoshchuk · Rating 4 out of 5]

Винничук - прекрасний автор для дівчаток різного віку: моя 6-річна племінниця любить його казки, а я люблю те, як він розвінчує казки для дівчат доросліших. Однієї книжки Винничука вистачає на вечір. Я читала в парку, якийсь мужик став чіплятися: "чи нема у вас запальнички, чи не випєте зі мною кави" - і я уявила, що герой Франьо міг би так виглядати.
Окреме задоволення - читати книжки з бібліотеки, я рік чекала, поки попередня читачка поверне книжку - тепер там підкреслені такі пікантні моменти, як, скажімо, те, як розрізаний лимон допоможе вдати незайману.

[Taya · Rating 3 out of 5]

Випадкова книжка, яку нашвидкуруч кинула в кошик при оформленні замовлення на Якабу, аби округлити загальну суму покупки)
Винничука читала раніше, стиль автора мені до вподоби.
Отримала просте розважальне чтиво, зайшло легко і не нудно. Чогось більшого від цього жанру я й не чекала.