What do you think?
Rate this book
Твоє, моє і наше Різдво
Що для вас Різдво?
Це бабусині пиріжки, що своїми пахощами перебивають звуки повітряної тривоги. І ліхтарик, що світить у темряві крізь кілька поколінь. Це золотава коробка зі здійсненим бажанням і просто чай у термосі, дбайливо приготований мамою. Це кіт, що сопе біля ніг, і курочки, які виходять із хліва — на волю, до світла. Це легенда про меч Єдності і видиво зі спаленням дідуха, незручна шапка з кроля і дідовий шашлик. А ще — тиха-тиха молитва Бога.
Перед вами дрібка історій, що попри тривоги і втрати, мовчання і невисловлені образи, відстані й різниці у стравах на столі, об'єднують нас у велику родину. Це оповідки про світло, яке ми несемо в собі, дитинство і дім, до якого завжди хочеться повертатися.
Можливо, серед цих сторінок захована і ваша відповідь на запитання: «Що для мене Різдво?». Тож нехай вона буде поруч — як яскравий відблиск Різдвяної зірки, що світить навіть у найтемніші дні.
Це бабусині пиріжки, що своїми пахощами перебивають звуки повітряної тривоги. І ліхтарик, що світить у темряві крізь кілька поколінь. Це золотава коробка зі здійсненим бажанням і просто чай у термосі, дбайливо приготований мамою. Це кіт, що сопе біля ніг, і курочки, які виходять із хліва — на волю, до світла. Це легенда про меч Єдності і видиво зі спаленням дідуха, незручна шапка з кроля і дідовий шашлик. А ще — тиха-тиха молитва Бога.
Перед вами дрібка історій, що попри тривоги і втрати, мовчання і невисловлені образи, відстані й різниці у стравах на столі, об'єднують нас у велику родину. Це оповідки про світло, яке ми несемо в собі, дитинство і дім, до якого завжди хочеться повертатися.
Можливо, серед цих сторінок захована і ваша відповідь на запитання: «Що для мене Різдво?». Тож нехай вона буде поруч — як яскравий відблиск Різдвяної зірки, що світить навіть у найтемніші дні.
- GenresChristmasContemporary
208 pages, Hardcover
Published October 1, 2025
21 people are currently reading
118 people want to read
About the author
Анна Грувер
10 books11 followersУкраїнська письменниця, поетка, перекладачка. Членкиня PEN Ukraine.
Народилася у Донецьку, де жила до 17 років. На початку повномасштабного вторгнення мешкала в Харкові.
Авторка романів «Її порожні місця» (Видавництво Старого Лева, 2022) і «Нерухомість» (Лабораторія, 2025). Дебютний роман Анни Грувер вже під час повномасштабної війни у 2022 році і увійшов до списку найкращих книжок року за версією PEN Ukraine. Також є авторкою поетичної збірки «За вашим запитом нічого не знайдено» (2019). Вірші перекладалися англійською, французькою, німецькою, польською, чеською, литовською, івритом та ін. мовами.
Перекладає з польської і на польську есеї і сучасну поезію, з англійської переклала
збірку оповідань Кеті Ферріс «хлопцідівчатка /boysgirls/» (2021) і у співпраці з Василем Махном поетичну збірку Богдана Задури «Прості Істини» (2024). Упорядниця і авторка коментарів книжки пам’яті релігієзнавця, науковця, в’язня сумління Ігоря Козловського «Вільний у полоні» (2025).
Навчалася в Літературному інституті ім. Горького, звідки пішла за власним бажанням через російсько-українську війну.
Вивчала юдаїку в Яґеллонському університеті (Краків, Польща).
На початку повномасштабної війни у 2022 році була волонтеркою в шелтері в Дніпрі та пізніше в евакуйованому з Київщини до Львова інтернаті.
Живе в Києві та Лодзі.
Народилася у Донецьку, де жила до 17 років. На початку повномасштабного вторгнення мешкала в Харкові.
Авторка романів «Її порожні місця» (Видавництво Старого Лева, 2022) і «Нерухомість» (Лабораторія, 2025). Дебютний роман Анни Грувер вже під час повномасштабної війни у 2022 році і увійшов до списку найкращих книжок року за версією PEN Ukraine. Також є авторкою поетичної збірки «За вашим запитом нічого не знайдено» (2019). Вірші перекладалися англійською, французькою, німецькою, польською, чеською, литовською, івритом та ін. мовами.
Перекладає з польської і на польську есеї і сучасну поезію, з англійської переклала
збірку оповідань Кеті Ферріс «хлопцідівчатка /boysgirls/» (2021) і у співпраці з Василем Махном поетичну збірку Богдана Задури «Прості Істини» (2024). Упорядниця і авторка коментарів книжки пам’яті релігієзнавця, науковця, в’язня сумління Ігоря Козловського «Вільний у полоні» (2025).
Навчалася в Літературному інституті ім. Горького, звідки пішла за власним бажанням через російсько-українську війну.
Вивчала юдаїку в Яґеллонському університеті (Краків, Польща).
На початку повномасштабної війни у 2022 році була волонтеркою в шелтері в Дніпрі та пізніше в евакуйованому з Київщини до Львова інтернаті.
Живе в Києві та Лодзі.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 24 of 24 reviews
January 5, 2026
4,5⭐️
Дуже хороша різдвяна збірка, поки краща з трьох прочитаних у цей період, дві ще планую прочитати. Відчувається стиль і вайб Різдва кожного автора звідки він родом. Найкраща для мене історія Юлії Лаби «Такого Різдва більше не буде», а ще сподобались і це 5⭐️ Юлія Мак «Кровʼянка», Марія Титаренко «Реферат із паління дідуха», Софія Мокій «За два дні до» та Таня Касьян «Палац Культури». Були і такі, які не сподобались, проте загалом всі історії чудові.
Рекомендую!
Дуже хороша різдвяна збірка, поки краща з трьох прочитаних у цей період, дві ще планую прочитати. Відчувається стиль і вайб Різдва кожного автора звідки він родом. Найкраща для мене історія Юлії Лаби «Такого Різдва більше не буде», а ще сподобались і це 5⭐️ Юлія Мак «Кровʼянка», Марія Титаренко «Реферат із паління дідуха», Софія Мокій «За два дні до» та Таня Касьян «Палац Культури». Були і такі, які не сподобались, проте загалом всі історії чудові.
Рекомендую!
December 27, 2025
«Дім просякнув першим релізом пиріжків, другий баба ставить у піч.»
Атмосферна збірка, всі твори ніби і не схожі, але всі обʼєднані теплом різдвяних свят.
Ось тобі всі приготування, метушня, навіть сварки, що ставить на стіл ввечері, а що лишити на другий день, перелік сусідських дітей, скіки кому грошей і смаколиків передати на колядки.
«Чого було варте лише миття підлоги. Це ж треба було зібрати всі килими, килимки, килимочки й доріжки, а потім постелити в правильній послідовності, точнісінько так, як було. Ту систему знала тільки бабуся й нікому цю справу не довіряла.»
Ось ти згадуєш, як було затишно, коли бабуся збирала всю сімʼю за одним столом, де тричі все вивірено - 12 страв, часник і сіно під білосніжною скатертиною:
«Рідні стоять навпроти побіля столу, Ба уділа празникову хустку з великими цвітками і кохту на зільоних пувицях».
А ось реалії сьогодення: вертеп, де йде Ремарк у крислатому капелюсі з цигаркою, військовий у пікселі, смерть. А за ними йде Марне Сподівання.
«Замикала процесію язичницька Коляда, відстаючи на кілька кроків, призабута, але не зникла, за руки з Душами Померлих»
…
Пишу відгук під звуки роботи ППО, з вдячністю кожному, хто дозволяє нам жити і не забувати традиції своєї сімʼї.
Атмосферна збірка, всі твори ніби і не схожі, але всі обʼєднані теплом різдвяних свят.
Ось тобі всі приготування, метушня, навіть сварки, що ставить на стіл ввечері, а що лишити на другий день, перелік сусідських дітей, скіки кому грошей і смаколиків передати на колядки.
«Чого було варте лише миття підлоги. Це ж треба було зібрати всі килими, килимки, килимочки й доріжки, а потім постелити в правильній послідовності, точнісінько так, як було. Ту систему знала тільки бабуся й нікому цю справу не довіряла.»
Ось ти згадуєш, як було затишно, коли бабуся збирала всю сімʼю за одним столом, де тричі все вивірено - 12 страв, часник і сіно під білосніжною скатертиною:
«Рідні стоять навпроти побіля столу, Ба уділа празникову хустку з великими цвітками і кохту на зільоних пувицях».
А ось реалії сьогодення: вертеп, де йде Ремарк у крислатому капелюсі з цигаркою, військовий у пікселі, смерть. А за ними йде Марне Сподівання.
«Замикала процесію язичницька Коляда, відстаючи на кілька кроків, призабута, але не зникла, за руки з Душами Померлих»
…
Пишу відгук під звуки роботи ППО, з вдячністю кожному, хто дозволяє нам жити і не забувати традиції своєї сімʼї.
December 8, 2025
8/10
❤️🩹 А меч в його руках пером легеньким стане.
Це збірка з 15 коротких різдвяних (і дуже різних за характером) історій, - про традиції, про кохання і про війну.
Про ворожіння на Андрія, про дитячі спогади і про рішення залишитись тут, вдома, серед своїх.
Про ложку куті, яку залишаєш для тих, кого вже немає поруч.
Про родину, що нарешті зібралась разом, про скорботну зірку Різдва, про коляду, щедру і посівання.
Про складну сімейну динаміку, лицемірство і свята, які стають випробуванням.
Про родинні реліквії, блекаути і вогник надії серед суцільного мороку.
Про спалення дідуха, про метушливі дні підготовки до Різдва і про людей, які не знають іншого шляху, окрім нищення.
Про дитяче свято у Маріуполі, якого ще не торкнулась війна.
Про вертеп і про заборону релігійних свят.
Про присягу замість світової слави, про полон, про побратимів, які відійшли у засвіти.
І про довгожданий кінець війни.
✨ Мої улюблені історії з цієї збірки створили Юлія Мак, Ольга Богомаз, Анастасія Левкова і Валерій Пузік, але вся збірка дуже хороша (мені не сподобалась тільки історія Сашка Столового).
Книжка дуже комфортна, дуже «своя». Я чомусь навіть не дивилась в її бік, але виявилось, що це саме те, що мені було потрібно.
Автори: Ольга Богомаз, Анна Грувер, Віталій Дуленко, Таня Касьян, Юлія Лаба, Софія Мокій, Кирило Половінко, Валерій Пузік, Надія Сухорукова, Марія Титаренко, Христина Шалак, Юлія Мак, Олена Пшенична, Сашко Столовий, Анастасія Левкова
❤️🩹 А меч в його руках пером легеньким стане.
Це збірка з 15 коротких різдвяних (і дуже різних за характером) історій, - про традиції, про кохання і про війну.
Про ворожіння на Андрія, про дитячі спогади і про рішення залишитись тут, вдома, серед своїх.
Про ложку куті, яку залишаєш для тих, кого вже немає поруч.
Про родину, що нарешті зібралась разом, про скорботну зірку Різдва, про коляду, щедру і посівання.
Про складну сімейну динаміку, лицемірство і свята, які стають випробуванням.
Про родинні реліквії, блекаути і вогник надії серед суцільного мороку.
Про спалення дідуха, про метушливі дні підготовки до Різдва і про людей, які не знають іншого шляху, окрім нищення.
Про дитяче свято у Маріуполі, якого ще не торкнулась війна.
Про вертеп і про заборону релігійних свят.
Про присягу замість світової слави, про полон, про побратимів, які відійшли у засвіти.
І про довгожданий кінець війни.
✨ Мої улюблені історії з цієї збірки створили Юлія Мак, Ольга Богомаз, Анастасія Левкова і Валерій Пузік, але вся збірка дуже хороша (мені не сподобалась тільки історія Сашка Столового).
Книжка дуже комфортна, дуже «своя». Я чомусь навіть не дивилась в її бік, але виявилось, що це саме те, що мені було потрібно.
Автори: Ольга Богомаз, Анна Грувер, Віталій Дуленко, Таня Касьян, Юлія Лаба, Софія Мокій, Кирило Половінко, Валерій Пузік, Надія Сухорукова, Марія Титаренко, Христина Шалак, Юлія Мак, Олена Пшенична, Сашко Столовий, Анастасія Левкова
December 30, 2025
«Моє, твоє і наше Різдво»
8,5/10🎄
Збірка з 15-ти різдвяних оповідань від сучасних українських авторів.
Після прочитання, я вирішила продовжити знайомства з деякими з цих письменників, бо мені дуже відгукнувся їхній стиль та посил.
Найбільше мене вразило оповідання Кирила Половінко «Ілліч». До речі, сам автор з Донецька, і дії в історії відбуваються в місті териконів. Для мене це багато означає, адже нагадує про дім від чого хочеться плакати, але також хочеться триматися за це відчуття.Тепер точно буду читати його роман «Планктон».
Дуже круті історії: Надія Сухорукова «Пиріг від маріупольської бабусі, Валерій Пузік «Пісок і туман», Таня Касьян «Палац культури».
Двоє з цих оповідань про Маріуполь. Це було щемко, це було потужно, це було важливо. Читала зі сльозами на очах, але й з посмішкою на устах.
Хочу відмітити найдушевніші, найтепліші історії: Юлія Лаба «Такого Різдва більше не буде» та Юлія Мак «Кровʼянка».
Родинна атмосфера традиційного українського Різдва.
Найгірше оповідання- Віталій Дуленко «Різдвяний ліхтар». Було награно, обірвано, діалоги, наче писав чат джт🫣
Загалом мені сподобалася ця збірка оповідань, хоча я все таки віддаю перевагу романам.
Окремий плюс за згадки українських різдвяних традицій. Мені було дуже цікаво про все це дізнатися.
Не дивлячись на тему збірки, настрій в основному меланхолійний, багато згадок війни, і це зрозуміло, але все одно щемить у серці, тому місцями було важко читати, стояв ком у горлі, хотілося плакати.
Та все ж скажу, що ця збірка точно вартує вашої уваги та часу.
8,5/10🎄
Збірка з 15-ти різдвяних оповідань від сучасних українських авторів.
Після прочитання, я вирішила продовжити знайомства з деякими з цих письменників, бо мені дуже відгукнувся їхній стиль та посил.
Найбільше мене вразило оповідання Кирила Половінко «Ілліч». До речі, сам автор з Донецька, і дії в історії відбуваються в місті териконів. Для мене це багато означає, адже нагадує про дім від чого хочеться плакати, але також хочеться триматися за це відчуття.Тепер точно буду читати його роман «Планктон».
Дуже круті історії: Надія Сухорукова «Пиріг від маріупольської бабусі, Валерій Пузік «Пісок і туман», Таня Касьян «Палац культури».
Двоє з цих оповідань про Маріуполь. Це було щемко, це було потужно, це було важливо. Читала зі сльозами на очах, але й з посмішкою на устах.
Хочу відмітити найдушевніші, найтепліші історії: Юлія Лаба «Такого Різдва більше не буде» та Юлія Мак «Кровʼянка».
Родинна атмосфера традиційного українського Різдва.
Найгірше оповідання- Віталій Дуленко «Різдвяний ліхтар». Було награно, обірвано, діалоги, наче писав чат джт🫣
Загалом мені сподобалася ця збірка оповідань, хоча я все таки віддаю перевагу романам.
Окремий плюс за згадки українських різдвяних традицій. Мені було дуже цікаво про все це дізнатися.
Не дивлячись на тему збірки, настрій в основному меланхолійний, багато згадок війни, і це зрозуміло, але все одно щемить у серці, тому місцями було важко читати, стояв ком у горлі, хотілося плакати.
Та все ж скажу, що ця збірка точно вартує вашої уваги та часу.
January 2, 2026
Прекрасна книга яка показує традиції з різних куточків України!
Щемко та затишно від Маріуполя до Львова.
Сенс не в стравах а в тому що ми всі знаємо : Бог народився!
Основний мотив - рідні люди поруч !
Обіймаю всіх! Рекомендую !
Щемко та затишно від Маріуполя до Львова.
Сенс не в стравах а в тому що ми всі знаємо : Бог народився!
Основний мотив - рідні люди поруч !
Обіймаю всіх! Рекомендую !
December 26, 2025
Дуже тепла книга. Оповідання про Різдво в різних родинах. Але у всіх воно в нас майже однакове було в дитинстві - сніг, мороз, кутя, пісні страви, вертеп, велика родина за одним столом. Не все ідеально було, але зараз такі неймовірні спогади і хочеться повернутися в ту бабину хату без євроремонту в з туалетом на вулиці. Тільки одне оповідання не зайшло- зі сном боролась тільки щоб дочитати
December 8, 2025
Ця збірка нагадала мені, як я люблю Різдво, всю цю метушню, зустрічі з близькими , затишні посиденьки, сімейні традиції ❤️🩹❤️🩹❤️🩹
Всі історії були такі різні, ніби сповіді від кожного автора , але в той же час , такі рідні, бо це і є наше сьогодення, коли радість і сум ходять поруч , а ще свято і будні, війна та спокій, дитинство та старість , життя та смерть .
Можливо не кожне оповідання мені сподобалось, але всі торкнулися серця і розчулили до сліз, бо тут обʼєдналися кримські пейзажі , одеські пляжі , донецькі терикони , маріупольські вулички і навіть рідна Попасна 💔
Всі історії були такі різні, ніби сповіді від кожного автора , але в той же час , такі рідні, бо це і є наше сьогодення, коли радість і сум ходять поруч , а ще свято і будні, війна та спокій, дитинство та старість , життя та смерть .
Можливо не кожне оповідання мені сподобалось, але всі торкнулися серця і розчулили до сліз, бо тут обʼєдналися кримські пейзажі , одеські пляжі , донецькі терикони , маріупольські вулички і навіть рідна Попасна 💔
January 3, 2026
Юлія Мак - Кров'янка
дуже люблю тексти, де немає величезного І Почалась Війна, але є маленькі деталі, які вписують її в контекст, не фокусуючи на цьому увагу. Наче мій особистий пункт незламності. Маленька замальовка, де в спогадах минає чи не половина часу. Цікаво, як авторка розписується в більшій формі.
Оксана Пшенична - Били Мороза, або Хто вкрав традиційне різдво
злегка засвяткована молодьфантастична мова, я в захваті, готова від авторки читати навіть інструкцію до табуретки.Якщо навіть сама авторка говорить про дитинну образу ... за те, що вкрали - я можу відчувати те саме, якимось чином це валідує мої відчуття. Прекрасний текст, я б очікувала побачити щось подібне ближче до кінця збірки, а це лише друга оповідь.
Ольга Богомаз - Їхнє Різдво
АУЧ
боляче з першого ж абз��цу(Прочитала "в нас ніхто не постився, то й зараз не будемо" як "в нас ніхто не повісився" і навіть не кліпнула. Дуже подобається, як перекликається назва оповіді і назва збірки.
Марія Титаренко - Реферат із паління дідуха
чи в мене особливо хороший настрій, чи зачепило так щось - сиджу посміхаюсь як дурочка і майже ногами мотиляю. short n' sweet
Анастасія Левкова - Після моря
Звісно ж тут Крим.
Важко взагалі якось коментувати, бо в таких творах межа між реальністю та видуманим неймовірно тонка, неіснуюча майже. І з одного боку на контрасті з попереднім здається, що ну не реалістичний такий градус драми, такий накал, такі качелі від все погано до (умовного) хепі-енду - а з іншого - все це не просто реалістично та можливо, все це відбувалось і відбувається прямо зараз, і ті деталі, які вписані елементами художньої інтерпретації - це зовсім не ті деталі, які здаються перебільшеними і надуманими. І не хочеться нічого казати.
(Є в мене колишня колега, яка на новий рік запостила в сторіс своє фото з підписом "хто здох - той лох, а ми продовжуємо триматись", і звісно ж це та людина, яка одразу попензлювала в Німеччину і живе там своє найкраще життя. З мінімальним ризиком "здохнути", це ми тут лошари.
От я себе відчуваю цією колегою при спробі якось критикувати цю історію.)
Софія Мокій - За два дні до
Традиції - це не тільки те, що зберіглось лише в піснях та старих сімейних фото. Ось такі невидимі, не-святкові, іноді виснажуючі години-дні підготовки - теж традиції, і не менш важливі. Не буде у вас традиційних дванадцяти страв на Різдво, якщо ніхто їх не приготує, не купить продукти, не складе список покупок, не згадає про свято за місяць до. І роки потому ці дні підготовки будуть згадуватись не як метушливе пекло, а як важливий час, проведений з найближчими людьми. Вміти цінувати такі моменти - безцінно.
Віталій Дуленко – Різдвяний ліхтарик
Не сподобалось. Якось взагалі не дотягує до інших оповідань.
Сашко Столовий - Коли Козіївка встає раніш за півнів
ЄЄЄЄЄЄ СУРЖИК!!! ну правда, який смачний сурж! І гугл-таблички в голові.
І даж єслі ми вже в других дворах та хазяйствах хазяюєм, або вобше в інших краях та селах – це не причина перестать бути удліннітєлєм од рідного джерела.
Автобіографічне, да?
Кирило Половінко – Ілліч
Нарешті дисфункціональна родина!
… Або, скоріше, просто не ідеальна, як на картинках. Справжня родина, де є незадоволення, конкуренція і конфлікти.
Зла та темна оповідка про справжнє набагато краща, ніж добра й світла оповідка про те, чого ніколи не було.
Таня Касьян – Палац культури
Трошки наївно і дуже по-дитячому. Мабуть, це важливо – вміти зберегти в собі цю наївність та доброту в будь-якому віці.
Юлія Лаба – Такого Різдва більше не буде
Але краса традицій у тому, що їх можна відновити. Наша пам’ять – їхнє безсмертя.
Все буде, якщо буде бажання.
Анна Грувер – Тихе, териконське
І здавалося б, до чого тут історична справка?
Тон сильно відрізняється. Це не різдвяна історія, це взагалі не історія (особливо в порівнянні з іншими оповіданнями). Але вона точно належить і займає своє місце по праву в цій збірці.
Надія Сухорукова - Пиріг від маріупольської бабусі
А ось це було дуже мимо.
Валерій Пузік - Пісок і туман
Одеса+Запоріжжя=🫶🏻
Різдво лише як дата; особистий шлях, внутрішні зміни.
Добре, але не більше.
Христина Шалак - Різдвяний апокриф
Я розумію, що Різдво - це про Бога, але в фінал поставила б якесь інше оповідання.
дуже люблю тексти, де немає величезного І Почалась Війна, але є маленькі деталі, які вписують її в контекст, не фокусуючи на цьому увагу. Наче мій особистий пункт незламності. Маленька замальовка, де в спогадах минає чи не половина часу. Цікаво, як авторка розписується в більшій формі.
Оксана Пшенична - Били Мороза, або Хто вкрав традиційне різдво
злегка засвяткована молодьфантастична мова, я в захваті, готова від авторки читати навіть інструкцію до табуретки.Якщо навіть сама авторка говорить про дитинну образу ... за те, що вкрали - я можу відчувати те саме, якимось чином це валідує мої відчуття. Прекрасний текст, я б очікувала побачити щось подібне ближче до кінця збірки, а це лише друга оповідь.
Ольга Богомаз - Їхнє Різдво
АУЧ
боляче з першого ж абз��цу(Прочитала "в нас ніхто не постився, то й зараз не будемо" як "в нас ніхто не повісився" і навіть не кліпнула. Дуже подобається, як перекликається назва оповіді і назва збірки.
Марія Титаренко - Реферат із паління дідуха
чи в мене особливо хороший настрій, чи зачепило так щось - сиджу посміхаюсь як дурочка і майже ногами мотиляю. short n' sweet
Анастасія Левкова - Після моря
Звісно ж тут Крим.
Важко взагалі якось коментувати, бо в таких творах межа між реальністю та видуманим неймовірно тонка, неіснуюча майже. І з одного боку на контрасті з попереднім здається, що ну не реалістичний такий градус драми, такий накал, такі качелі від все погано до (умовного) хепі-енду - а з іншого - все це не просто реалістично та можливо, все це відбувалось і відбувається прямо зараз, і ті деталі, які вписані елементами художньої інтерпретації - це зовсім не ті деталі, які здаються перебільшеними і надуманими. І не хочеться нічого казати.
(Є в мене колишня колега, яка на новий рік запостила в сторіс своє фото з підписом "хто здох - той лох, а ми продовжуємо триматись", і звісно ж це та людина, яка одразу попензлювала в Німеччину і живе там своє найкраще життя. З мінімальним ризиком "здохнути", це ми тут лошари.
От я себе відчуваю цією колегою при спробі якось критикувати цю історію.)
Софія Мокій - За два дні до
Традиції - це не тільки те, що зберіглось лише в піснях та старих сімейних фото. Ось такі невидимі, не-святкові, іноді виснажуючі години-дні підготовки - теж традиції, і не менш важливі. Не буде у вас традиційних дванадцяти страв на Різдво, якщо ніхто їх не приготує, не купить продукти, не складе список покупок, не згадає про свято за місяць до. І роки потому ці дні підготовки будуть згадуватись не як метушливе пекло, а як важливий час, проведений з найближчими людьми. Вміти цінувати такі моменти - безцінно.
Віталій Дуленко – Різдвяний ліхтарик
Не сподобалось. Якось взагалі не дотягує до інших оповідань.
Сашко Столовий - Коли Козіївка встає раніш за півнів
ЄЄЄЄЄЄ СУРЖИК!!! ну правда, який смачний сурж! І гугл-таблички в голові.
І даж єслі ми вже в других дворах та хазяйствах хазяюєм, або вобше в інших краях та селах – це не причина перестать бути удліннітєлєм од рідного джерела.
Автобіографічне, да?
Кирило Половінко – Ілліч
Нарешті дисфункціональна родина!
… Або, скоріше, просто не ідеальна, як на картинках. Справжня родина, де є незадоволення, конкуренція і конфлікти.
Зла та темна оповідка про справжнє набагато краща, ніж добра й світла оповідка про те, чого ніколи не було.
Таня Касьян – Палац культури
Трошки наївно і дуже по-дитячому. Мабуть, це важливо – вміти зберегти в собі цю наївність та доброту в будь-якому віці.
Юлія Лаба – Такого Різдва більше не буде
Але краса традицій у тому, що їх можна відновити. Наша пам’ять – їхнє безсмертя.
Все буде, якщо буде бажання.
Анна Грувер – Тихе, териконське
І здавалося б, до чого тут історична справка?
Тон сильно відрізняється. Це не різдвяна історія, це взагалі не історія (особливо в порівнянні з іншими оповіданнями). Але вона точно належить і займає своє місце по праву в цій збірці.
Надія Сухорукова - Пиріг від маріупольської бабусі
А ось це було дуже мимо.
Валерій Пузік - Пісок і туман
Одеса+Запоріжжя=🫶🏻
Різдво лише як дата; особистий шлях, внутрішні зміни.
Добре, але не більше.
Христина Шалак - Різдвяний апокриф
Я розумію, що Різдво - це про Бога, але в фінал поставила б якесь інше оповідання.
December 31, 2025
першу половину збірки хотілося просто забути, що я це взагалі в руки брав, настільки все було погано, але під кінець таки вирівнялося з непоганими історіями
проблема тут в тому, що у збірки нуль ідентичності і рівності, це то цукрова хуйня від Hallmark (або ж тухла копія "Вівці цілі" Кузнецової, як вам зручніше), то банальний есей про те, що от колись Різдво було не таке і бабцина перина була важка, то надривна трагедія, яка абсолютно не вписується в книжку, особливо з такою обкладинкою (може це вже можна вважати стихійною бідою Лабораторії, не знаю)
ще одна проблема в тому, що навіть якщо вам цікава тематика і тон цих історій, то зроблена більшість з них дуже вторинно, де не відчувається нічого персонального, немає в більшості цих оповідань "моє" чи навіть "твоє". Якесь загальне, примарне "наше" є, звісно, бо воно легко вимальовується кутею, вертепом, пʼяними родичами і колядками, але такі елементи напхати може кожен, питання в тому, як зробити їх особистими і щемко реальними, а таке вдалося тут може одному-двум авторам. Решта відчувається фальшивими нотами і спробою просто докинути щось обовʼязкове в канон Різдва і дотичної літератури.
найбільшим плюсом буду вважати те, що почитавши пару оповідань тут, зміг видалити з вішліста пару книг молодих авторів, а одну-дві додав натомість них.
проблема тут в тому, що у збірки нуль ідентичності і рівності, це то цукрова хуйня від Hallmark (або ж тухла копія "Вівці цілі" Кузнецової, як вам зручніше), то банальний есей про те, що от колись Різдво було не таке і бабцина перина була важка, то надривна трагедія, яка абсолютно не вписується в книжку, особливо з такою обкладинкою (може це вже можна вважати стихійною бідою Лабораторії, не знаю)
ще одна проблема в тому, що навіть якщо вам цікава тематика і тон цих історій, то зроблена більшість з них дуже вторинно, де не відчувається нічого персонального, немає в більшості цих оповідань "моє" чи навіть "твоє". Якесь загальне, примарне "наше" є, звісно, бо воно легко вимальовується кутею, вертепом, пʼяними родичами і колядками, але такі елементи напхати може кожен, питання в тому, як зробити їх особистими і щемко реальними, а таке вдалося тут може одному-двум авторам. Решта відчувається фальшивими нотами і спробою просто докинути щось обовʼязкове в канон Різдва і дотичної літератури.
найбільшим плюсом буду вважати те, що почитавши пару оповідань тут, зміг видалити з вішліста пару книг молодих авторів, а одну-дві додав натомість них.
December 26, 2025
хороша збірка оповідань
деякі дуже теплі, інші просто теплі, деякі неймовірно затишні
дуже сподобалась сама ідея таких оповідань про Різдво
у кожного воно своє, але в усіх головне це зібрати сімʼю і набутись разом
і так не завжди це набутись пройде щасливо, але в памʼяті залишаться завжди лише хороші моменти і це чудово
деякі дуже теплі, інші просто теплі, деякі неймовірно затишні
дуже сподобалась сама ідея таких оповідань про Різдво
у кожного воно своє, але в усіх головне це зібрати сімʼю і набутись разом
і так не завжди це набутись пройде щасливо, але в памʼяті залишаться завжди лише хороші моменти і це чудово
December 11, 2025
Перше, що можу сказати - назва дуже влучна. Редактори справді вибрали такі оповідання, які описують різні досвіди, але вони всі - наші. Поруч із простими історіями були й більш серйозні, навіть болючі теми.
Одне оповідання я хочу виділити окремо, це - Софія Мокій «За два дні до». Воно буквально зробило для мене всю збірку. Коли я почала читати й побачила перші описи Різдва в Карпатах і те, яке там все особливе, я так закотила очі, що думала, не повернуться назад. Мені, людині, яка виросла в Запоріжжі, часто важко читати тексти про те, що ми «не знаємо справжнього Різдва» і яке воно «справжнє» деінде, але тільки не у нас. Але це оповідання виявилося зовсім про інше. Воно описує і моє Різдво, бо в нас вдома було так само: старші, молодші, традиції, сімейна єдність, де кожен має свої завдання. Це така дуже проста, щира історія, без надриву, з легким гумором. Авторка дуже точно потрапила у відчуття, яке я шукала.
Також мені сподобалися оповідання Сашка Столового, Кирила Половінка і Олени Пшеничної. Ці автори ніби запросили нас до себе на Різдво, дали підглянути за своїми сімʼями, але водночас відрефлексували і мали що сказати життєствердного.
Ще відзначу твори Ольги Богомаз і Юлії Лаби. Все інше зачепило менше, подекуди через структуру, подекуди через те, що це такі «правильні історії з правильним меседжем». Такі тексти мають право бути, просто це не зовсім мій формат.
У цілому - дуже гарна, щира збірка про наше Різдво. Раджу читати, і сподіваюся, що кожен знайде у ній щось для себе.
Одне оповідання я хочу виділити окремо, це - Софія Мокій «За два дні до». Воно буквально зробило для мене всю збірку. Коли я почала читати й побачила перші описи Різдва в Карпатах і те, яке там все особливе, я так закотила очі, що думала, не повернуться назад. Мені, людині, яка виросла в Запоріжжі, часто важко читати тексти про те, що ми «не знаємо справжнього Різдва» і яке воно «справжнє» деінде, але тільки не у нас. Але це оповідання виявилося зовсім про інше. Воно описує і моє Різдво, бо в нас вдома було так само: старші, молодші, традиції, сімейна єдність, де кожен має свої завдання. Це така дуже проста, щира історія, без надриву, з легким гумором. Авторка дуже точно потрапила у відчуття, яке я шукала.
Також мені сподобалися оповідання Сашка Столового, Кирила Половінка і Олени Пшеничної. Ці автори ніби запросили нас до себе на Різдво, дали підглянути за своїми сімʼями, але водночас відрефлексували і мали що сказати життєствердного.
Ще відзначу твори Ольги Богомаз і Юлії Лаби. Все інше зачепило менше, подекуди через структуру, подекуди через те, що це такі «правильні історії з правильним меседжем». Такі тексти мають право бути, просто це не зовсім мій формат.
У цілому - дуже гарна, щира збірка про наше Різдво. Раджу читати, і сподіваюся, що кожен знайде у ній щось для себе.
December 23, 2025
«Твоє, моє і наше Різдво» я починала читати в ніч, коли вона найдовша у році, тому для мене ця книга стала по-особливому теплою, зігріваючою і дуже-дуже затишною✨
Ця збірка історій не лише про Різдво, як щорічне святе. Вона про щасливе дитинство, сімейні зустрічі та родинне тепло. Відчувається, що у багатьох з них, автори заклали свої власні життєві традиції, те, як вони проводили це свято, свої спогади. І багато з цих історій є дуже щемкими та особистими, але вони настільки вправно загорнуті в цю "різдвяну ковдру", що неможливо відірватися від читання.
Особливою для мене стала і присвята до книги – "Дякуємо всім, завдяки кому є наше Різдво". Сьогодні вона відчувається напрочуд важливою❤️🩹
На сторінках цієї книги я знайшла безліч чудових цитат і думок, і вважаю, що вони вам якнайкраще покажуть, наскільки ці історії прекрасні й чому їх варто прочитати.
• Яремчук – не лише про пісні, це загалом про нашу сутність.
• У нас, кримських татар, ненависть до росіян спадкова.
• Різдво й Карпати добре підходять одне одному, як давно знайомі друзі, що зустрічаються раз на рік, але знають, що їхня дружба не ослабла з часом.
• Над будинками напівпрозорими завитками розпорошується дим із коминів, і можна вловити отой карпатсько-святвечірній запах дров, грибів, ще гарячого узвару й чогось тепло-приємного, що споконвіків передувало святам разом із запахом смачної їжі. Можливо, так пахне очікування дива, в яке так хочеться вірити в цей період року. Бо коли ж вірити, як не в найтемніші часи?
• Різдво – воно ж теж про надію. Надію на нове життя, радість, свободу.
• Любов – це не те, що можна заслужити, вона або є, або ні.
• Краса традицій у тому, що їх можна відновити. Наша пам’ять – їхнє безсмертя.
🎧 Сад ангельських пісень – Піккардійська Терція
Видавництво: Лабораторія
Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️
Ця збірка історій не лише про Різдво, як щорічне святе. Вона про щасливе дитинство, сімейні зустрічі та родинне тепло. Відчувається, що у багатьох з них, автори заклали свої власні життєві традиції, те, як вони проводили це свято, свої спогади. І багато з цих історій є дуже щемкими та особистими, але вони настільки вправно загорнуті в цю "різдвяну ковдру", що неможливо відірватися від читання.
Особливою для мене стала і присвята до книги – "Дякуємо всім, завдяки кому є наше Різдво". Сьогодні вона відчувається напрочуд важливою❤️🩹
На сторінках цієї книги я знайшла безліч чудових цитат і думок, і вважаю, що вони вам якнайкраще покажуть, наскільки ці історії прекрасні й чому їх варто прочитати.
• Яремчук – не лише про пісні, це загалом про нашу сутність.
• У нас, кримських татар, ненависть до росіян спадкова.
• Різдво й Карпати добре підходять одне одному, як давно знайомі друзі, що зустрічаються раз на рік, але знають, що їхня дружба не ослабла з часом.
• Над будинками напівпрозорими завитками розпорошується дим із коминів, і можна вловити отой карпатсько-святвечірній запах дров, грибів, ще гарячого узвару й чогось тепло-приємного, що споконвіків передувало святам разом із запахом смачної їжі. Можливо, так пахне очікування дива, в яке так хочеться вірити в цей період року. Бо коли ж вірити, як не в найтемніші часи?
• Різдво – воно ж теж про надію. Надію на нове життя, радість, свободу.
• Любов – це не те, що можна заслужити, вона або є, або ні.
• Краса традицій у тому, що їх можна відновити. Наша пам’ять – їхнє безсмертя.
🎧 Сад ангельських пісень – Піккардійська Терція
Видавництво: Лабораторія
Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️
January 1, 2026
Теплі історії, саме для читання у різдвяну пору.
January 3, 2026
Це дуже класна, щира та зворушлива книга з різдвяними оповіданнями, яку можна прочитати за один день або насолоджуватися щодня по одній історії. У книзі ви знайдете романтичні історії та смішні, історії, які змусять просльозитися. Історії, в яких ви впізнаєте себе або які могли б статися з кожним з нас. Не дарма ж книга називається «Твоє, моє і наше Різдво».
January 4, 2026
Сумна і світла книга з проблисками надії
December 16, 2025
Твоє, моє і наше Різдво – це збірка, що об'єднує різноманіття українських різдвяних історій і традицій. Автори діляться глибоко особистими сімейними оповідками, які коливаються від теплого затишку до складних і вимушених святкувань, де були і сварки, і боротьба. Саме цей контраст, ця життєва правда, робить її такою цінною (хоча одна історія мені все ж не відгукнулася)
Ця книга вийшла неймовірно затишною і буквально перенесла мене у спогади дитинства: коляда, особливе святкове почування, тепло бабусиної хати, вечеря у хрещених. Водночас я відкрила для себе і менш знайомі обряди, як-от спалення дідуха.
Збірка охоплює усю країну та різні часи — від давніх часів до реалій сьогодення. Кожна розповідь настільки щира, що здається, ніби слухаєш розмову за різдвяним столом, а не читаєш
Вона ідеальна сьогодення, серед відключень світла та тривог, Твоє, моє і наше Різдво дарує теплу, життєво необхідну надію: що ми обов'язково зберемося разом, що наші традиції переможуть темряву, і за святковим столом знову збереться уся родина
Ця книга вийшла неймовірно затишною і буквально перенесла мене у спогади дитинства: коляда, особливе святкове почування, тепло бабусиної хати, вечеря у хрещених. Водночас я відкрила для себе і менш знайомі обряди, як-от спалення дідуха.
Збірка охоплює усю країну та різні часи — від давніх часів до реалій сьогодення. Кожна розповідь настільки щира, що здається, ніби слухаєш розмову за різдвяним столом, а не читаєш
Вона ідеальна сьогодення, серед відключень світла та тривог, Твоє, моє і наше Різдво дарує теплу, життєво необхідну надію: що ми обов'язково зберемося разом, що наші традиції переможуть темряву, і за святковим столом знову збереться уся родина
December 25, 2025
Це дуже різношерста збірка оповідань, об’єднаних різдвяною тематикою. Якщо ви шукаєте справді магічну, світлу й цілісну різдвяну історію, то радше порадила б Місто Тіней.
Ця ж книжка — інша. Вона хороша, але строката: тут поруч живуть спогади й вигадані історії, магія і святковий затишок, а також ракети й війна. Десь — пам’ять про діда, десь — передріздвяна метушня на кухні, десь — описи зими, а десь — легенди.
Хтось у цих текстах знаходить Різдво, а хтось — навпаки, відсторонюється від нього. Можливо, це і є наше бунтівне право — говорити правду й опиратися солодкавому, одноманітному образу «обов’язкового» різдвяного дива.
Трохи сумно, бо коли справді хочеться світлої магічної різдвяної книжки — знайти її зараз непросто. Але що ж.
Ця ж книжка — інша. Вона хороша, але строката: тут поруч живуть спогади й вигадані історії, магія і святковий затишок, а також ракети й війна. Десь — пам’ять про діда, десь — передріздвяна метушня на кухні, десь — описи зими, а десь — легенди.
Хтось у цих текстах знаходить Різдво, а хтось — навпаки, відсторонюється від нього. Можливо, це і є наше бунтівне право — говорити правду й опиратися солодкавому, одноманітному образу «обов’язкового» різдвяного дива.
Трохи сумно, бо коли справді хочеться світлої магічної різдвяної книжки — знайти її зараз непросто. Але що ж.
December 30, 2025
Дуже гарна збірка оповідань про Різдво. Багато теплих історій про дитинство і традиції. Також не без суму про Маріуполь, Донецьк та інші окуповані території
Найкраще, що можна прочитати в цей святковий період!
Найкраще, що можна прочитати в цей святковий період!
January 15, 2026
Це краща з трьох прочитаних мною нещодавно різдвяних збірок оповідань. Місцями складалось враження, що читаєш чиїсь ессе чи спогади. На кожному кроці якісь інші емоції. Кожне з унікальним стилем оповіді.
Однозначно вартісна збірка, щоб познайомитись з новими для мене авторами.
Однозначно вартісна збірка, щоб познайомитись з новими для мене авторами.
December 28, 2025
Дуже тепла книжка з різноманітними історіями про минуле і сучасне. Легко читається, трохи ностальгічна
December 31, 2025
Ну чудова і така рідна 🤌🏻
January 7, 2026
Тепла гарна збірка різдвяних історій, які передадуть читачам трішки святкової магії.
Але є дуже сумні історії про втрати, про минуле, якого не повернути, яке тепер з нами є лише у памʼяті.
Але є дуже сумні історії про втрати, про минуле, якого не повернути, яке тепер з нами є лише у памʼяті.
January 20, 2026
Моя перша книжка у 2026 році, вирішила продовжити в січні собі різдвяний вайб. Дуже сподобалися оповідання, які повернули мене в дитинство, в теплі обійми бабусі, на кухню із запахом різдвяних страв та хвої.
Також сподобалися історії, присвячені сьогоденню та війні, та які відзеркалюють страшну реальність, але незважаючи ні на що віриш у магію Різдва.
Ця книжка надихає вірити у кращі часи, що цього року як і наступного буде на столі кутя, під столом - сіно, дідух та справжнє Різдво. Нехай не таке, як у дитинстві, але обов'язково буде...
Також сподобалися історії, присвячені сьогоденню та війні, та які відзеркалюють страшну реальність, але незважаючи ні на що віриш у магію Різдва.
Ця книжка надихає вірити у кращі часи, що цього року як і наступного буде на столі кутя, під столом - сіно, дідух та справжнє Різдво. Нехай не таке, як у дитинстві, але обов'язково буде...
Displaying 1 - 24 of 24 reviews