What do you think?
Rate this book
Темний спадок #1
Темний спадок. Братство
Аделаїда завжди росла з дивним відчуттям порожнечі. Здавалося, у цьому житті їй ніде немає місця. Навіть батьки ставилися до дівчини холодно й відсторонено.
Якось Ада знаходить удома скриньку зі старими фотографіями тата й мами і загадковим медальйоном зі змією. Відтоді її не покидає бажання дізнатися, які таємниці криються за цими предметами. Дівчина переводиться в Карпатський університет — альмаматер своїх батьків. Там їй вдається вступити до загадкового студентського братства «Велес».
Життя закрутилося вихором: цікаві лекції, вечірки, нові друзі й навіть кохання. Нарешті вона опинилася серед своїх.
Але все змінюється, коли Ада стає свідкою кривавого ритуалу й дізнається моторошну правду про себе та свою родину. Тепер вона втрапила в історію, з якої неможливо виплутатися, не забруднивши рук…
Якось Ада знаходить удома скриньку зі старими фотографіями тата й мами і загадковим медальйоном зі змією. Відтоді її не покидає бажання дізнатися, які таємниці криються за цими предметами. Дівчина переводиться в Карпатський університет — альмаматер своїх батьків. Там їй вдається вступити до загадкового студентського братства «Велес».
Життя закрутилося вихором: цікаві лекції, вечірки, нові друзі й навіть кохання. Нарешті вона опинилася серед своїх.
Але все змінюється, коли Ада стає свідкою кривавого ритуалу й дізнається моторошну правду про себе та свою родину. Тепер вона втрапила в історію, з якої неможливо виплутатися, не забруднивши рук…
- GenresDark AcademiaFantasy
416 pages, Hardcover
First published November 1, 2025
16 people are currently reading
308 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 42 reviews
December 13, 2025
Як же це захопливо і круто! Прочитано за 3 дні, хоча міг і швидше, але хотів розтягнути цей крутий текст.
Марино, я такий радий, що твоя мрія здійснилась ❤️ І це відчувається в цій роботі — вона капець яка пропрацьована і продумана. Словʼянський фольклор, будова магії, ковен, відсилки на «Гаррі Поттера», класні, неординарні герої і звісно ж атмосфера, за яку окремий лайк. Це похмуре академічне фентезі, з класичним і улюбленим для нас «братством, в яке не усім можна» і тут все настіііільки закручується, що ти просто не можеш відірватись.
Я пишаюсь нашим знайомством і з нетерпінням чекаю наступні частини «Темного спадку» і інші книги! 😍
Марино, я такий радий, що твоя мрія здійснилась ❤️ І це відчувається в цій роботі — вона капець яка пропрацьована і продумана. Словʼянський фольклор, будова магії, ковен, відсилки на «Гаррі Поттера», класні, неординарні герої і звісно ж атмосфера, за яку окремий лайк. Це похмуре академічне фентезі, з класичним і улюбленим для нас «братством, в яке не усім можна» і тут все настіііільки закручується, що ти просто не можеш відірватись.
Я пишаюсь нашим знайомством і з нетерпінням чекаю наступні частини «Темного спадку» і інші книги! 😍
Read
January 2, 2026Мені дуже важко оцінити цю книжку, бо тут були як речі, які неймовірно бісили, так і ті, які подобалися. Тому просто спробую розписати свої враження якомога детальніше, а потім коли вони вляжуться, зможу вирішити - хочу я читати продовження чи ні.
Отже, за сюжетом у нас дівчина Аделаїда, яка має дуже прохолодні стосунки з батьками вирішує дізнатися про таємниці їхнього минулого і для цього вступає в Карпатський університет, де вони раніше навчалися. Там вона доєднується до відьомського братства "Велес", членами якого теж були її батьки, і де на Аду уже чекали, бо, виявляється, вона долею поєднана з п'ятьма іншими членами братства і дуже потрібна їм для досягнення їхньої мети.
Я почну з усього, що мені не сподобалося, бо такого, на жаль, було багато:
1. Дуже пласкі персонажі.
Мені не вдалося відчути зв'язок із жодним із головних героїв, усе що ми дізнавалися про них було доволі поверхневим і не викликало жодних емоцій. Якщо будь-кого з них уб'ють у наступних частинах, мені в основному буде просто байдуже.
Ада моментами страшенно бісила, особливо в сцені, де дізнається про криваві жертвоприношення, які відбуваються в гуртожитку братства і настільки налякана, що тікає з міста, в той же час залишаючи свою п'яну в драбадан подругу сплячою на дивані у вестибюлі цього ж гуртожитку. Навіть до кімнати її не відвела, бо, цитую, "будити її було б зайвим". З такими друзями, ворогів не треба.
2. Дуже неприродні діалоги. У більшості випадків мені хотілося волати, що так люди не говорять. А ще було багато непотрібних діалогів, які не приносили в цю історію абсолютно нічого - ні персонажів не розкривали, ні сюжет не розвивали. Я б багато чого звідси викинула.
3. І якщо я вже згадала про це, то перші 200 сторінок вартувало б добряче підчистити, бо там стільки непотрібного, що починаєш вже взагалі сумніватися - а чи буде тут взагалі сюжет? І це при тому, що у пролозі на 8 сторінок нам зробили величезний інфодамп - розказали все життя головної героїні, про її стосунки з батьками, про те, що вона ніколи в житті ніде не могла знайти собі місця, про якусь таємницю, яку приховують батьки, про те як вона дізналася про Карпатський університет і чому вирішила туди вступати, вона відразу ж туди вступила і нарешті відчула, що знайшла свій шлях в житті. Це все в пролозі. На 8 сторінок.
Зате потім ми товчемо воду в ступі наступні 200 сторінок.
Одним словом, темп оповіді тут дуже хаотичний і мені це добряче псувало враження.
4. Голос авторки/надмірні пояснення оповідача.
Я вже жалілася на це, коли читала "Вбивство на Перунів день" і "Княгиню Пітьми" і тут ця проблема теж присутня, хоч і виражена менш гостро. Авторка дуже часто не дає читачу самостійно думати і поспішає згодувати нам готові висновки, замість того, щоб дати нам зробити це самостійно.
От наприклад, уривок, де нас знайомлять з однією з героїнь:
"Хотілося б, щоб усього її вчили батьки.
Та їх убили ті, кого вони вважали друзями. Люди, серед яких їй довелося зростати. А найбільше до цього доклала руку саме [Х]. І тепер, понад усе в цьому житті, [дівчина] прагнула помститися за своїх рідних і повернути те, що належало їй."
Чому на мене відразу вивалюють всю цю інформацію? Чому мені не дають знайомитися з героями в природний спосіб, дізнаватися про їхнє минуле та самостійно робити висновки щодо їхніх прагнень та мотивацій?
Я думаю, частково через отаке деякі діалоги і відчувалися непотрібними, бо ми і так дізнавалися багато речей швидше за головну героїню, а потім мусили ще читати, як їй це переказують.
Ну і дуже часто авторка нам саме озвучувала, які саме емоції відчувають герої саме зараз замість того, щоб ці емоції прописати.
І загалом деякі сцени були просто дивно написані. От наприклад, у нас є сцена, де всі персонажі давно знайомі між собою. Головної героїні ще нема, тому ми не дивимося на світ її очима. Єдині, для кого ці люди не є знайомим це, власне, ми - читачі. І от ми маємо таке речення:
"Тепер, коли ці двоє опинилися поруч, схожість між ними стала очевидною. Старший і молодший брати."
Для кого стала очевидною ця схожість? Хто робить це спостереження у даній сцені? Авторка робить його для нас? Для чого вони нам тут?
5. Романтичні лінії дуже ніякі, це включно з тією, що, очевидно, буде в продовженні. Могло бути цікаво, але стався інста-лав і я втратила весь інтерес. Скажу крамольне, бо, зазвичай, її дуже люблю, але ця історія була б кращою без романтики.
Що ж мені сподобалося? Ну по факту, власне сам сюжет. Але я це помітила тільки, коли переказувала його подрузі, тобто коли відділила його від авторського стилю. Тут мені й клікнуло, що "ого, ну це все насправді дуже цікаво". Особливо сподобалася історія/передісторія батьків, там такий хороший простір для драми, мені таке дуже імпонує.
Також сподобалися всі сюжетні повороти під кінець. Було несподівано, я жоден не передбачила, але оглядаючись назад, можна побачити, що авторка розкидала підказки та натяки протягом тексту.
У мене було лиш питання щодо того, що зробила Ада під час зимового сонцестояння. Типу, а так можна було? А чому ніхто раніше не спробував так зробити? Навряд чи їх зупиняли моральні принципи.
Ще мені дуже сподобалося, як була написана сцена воскресіння. Дуже атмосферно та моторошно вийшло.
І єдина сцена, де Ада мені зімпонувала як героїня, це коли вона наполягла, що сама буде нести рюкзак з [Х] під гору, бо вважала це своєю відповідальністю. Це було гарно і додало їй характеру.
Ну загалом це все. Виходить, що сюжет мені цікавий, але персонажі та авторський стилі - ні. По продовженню буду ще думати.
Отже, за сюжетом у нас дівчина Аделаїда, яка має дуже прохолодні стосунки з батьками вирішує дізнатися про таємниці їхнього минулого і для цього вступає в Карпатський університет, де вони раніше навчалися. Там вона доєднується до відьомського братства "Велес", членами якого теж були її батьки, і де на Аду уже чекали, бо, виявляється, вона долею поєднана з п'ятьма іншими членами братства і дуже потрібна їм для досягнення їхньої мети.
Я почну з усього, що мені не сподобалося, бо такого, на жаль, було багато:
1. Дуже пласкі персонажі.
Мені не вдалося відчути зв'язок із жодним із головних героїв, усе що ми дізнавалися про них було доволі поверхневим і не викликало жодних емоцій. Якщо будь-кого з них уб'ють у наступних частинах, мені в основному буде просто байдуже.
Ада моментами страшенно бісила, особливо в сцені, де дізнається про криваві жертвоприношення, які відбуваються в гуртожитку братства і настільки налякана, що тікає з міста, в той же час залишаючи свою п'яну в драбадан подругу сплячою на дивані у вестибюлі цього ж гуртожитку. Навіть до кімнати її не відвела, бо, цитую, "будити її було б зайвим". З такими друзями, ворогів не треба.
2. Дуже неприродні діалоги. У більшості випадків мені хотілося волати, що так люди не говорять. А ще було багато непотрібних діалогів, які не приносили в цю історію абсолютно нічого - ні персонажів не розкривали, ні сюжет не розвивали. Я б багато чого звідси викинула.
3. І якщо я вже згадала про це, то перші 200 сторінок вартувало б добряче підчистити, бо там стільки непотрібного, що починаєш вже взагалі сумніватися - а чи буде тут взагалі сюжет? І це при тому, що у пролозі на 8 сторінок нам зробили величезний інфодамп - розказали все життя головної героїні, про її стосунки з батьками, про те, що вона ніколи в житті ніде не могла знайти собі місця, про якусь таємницю, яку приховують батьки, про те як вона дізналася про Карпатський університет і чому вирішила туди вступати, вона відразу ж туди вступила і нарешті відчула, що знайшла свій шлях в житті. Це все в пролозі. На 8 сторінок.
Зате потім ми товчемо воду в ступі наступні 200 сторінок.
Одним словом, темп оповіді тут дуже хаотичний і мені це добряче псувало враження.
4. Голос авторки/надмірні пояснення оповідача.
Я вже жалілася на це, коли читала "Вбивство на Перунів день" і "Княгиню Пітьми" і тут ця проблема теж присутня, хоч і виражена менш гостро. Авторка дуже часто не дає читачу самостійно думати і поспішає згодувати нам готові висновки, замість того, щоб дати нам зробити це самостійно.
От наприклад, уривок, де нас знайомлять з однією з героїнь:
"Хотілося б, щоб усього її вчили батьки.
Та їх убили ті, кого вони вважали друзями. Люди, серед яких їй довелося зростати. А найбільше до цього доклала руку саме [Х]. І тепер, понад усе в цьому житті, [дівчина] прагнула помститися за своїх рідних і повернути те, що належало їй."
Чому на мене відразу вивалюють всю цю інформацію? Чому мені не дають знайомитися з героями в природний спосіб, дізнаватися про їхнє минуле та самостійно робити висновки щодо їхніх прагнень та мотивацій?
Я думаю, частково через отаке деякі діалоги і відчувалися непотрібними, бо ми і так дізнавалися багато речей швидше за головну героїню, а потім мусили ще читати, як їй це переказують.
Ну і дуже часто авторка нам саме озвучувала, які саме емоції відчувають герої саме зараз замість того, щоб ці емоції прописати.
І загалом деякі сцени були просто дивно написані. От наприклад, у нас є сцена, де всі персонажі давно знайомі між собою. Головної героїні ще нема, тому ми не дивимося на світ її очима. Єдині, для кого ці люди не є знайомим це, власне, ми - читачі. І от ми маємо таке речення:
"Тепер, коли ці двоє опинилися поруч, схожість між ними стала очевидною. Старший і молодший брати."
Для кого стала очевидною ця схожість? Хто робить це спостереження у даній сцені? Авторка робить його для нас? Для чого вони нам тут?
5. Романтичні лінії дуже ніякі, це включно з тією, що, очевидно, буде в продовженні. Могло бути цікаво, але стався інста-лав і я втратила весь інтерес. Скажу крамольне, бо, зазвичай, її дуже люблю, але ця історія була б кращою без романтики.
Що ж мені сподобалося? Ну по факту, власне сам сюжет. Але я це помітила тільки, коли переказувала його подрузі, тобто коли відділила його від авторського стилю. Тут мені й клікнуло, що "ого, ну це все насправді дуже цікаво". Особливо сподобалася історія/передісторія батьків, там такий хороший простір для драми, мені таке дуже імпонує.
Також сподобалися всі сюжетні повороти під кінець. Було несподівано, я жоден не передбачила, але оглядаючись назад, можна побачити, що авторка розкидала підказки та натяки протягом тексту.
У мене було лиш питання щодо того, що зробила Ада під час зимового сонцестояння. Типу, а так можна було? А чому ніхто раніше не спробував так зробити? Навряд чи їх зупиняли моральні принципи.
Ще мені дуже сподобалося, як була написана сцена воскресіння. Дуже атмосферно та моторошно вийшло.
І єдина сцена, де Ада мені зімпонувала як героїня, це коли вона наполягла, що сама буде нести рюкзак з [Х] під гору, бо вважала це своєю відповідальністю. Це було гарно і додало їй характеру.
Ну загалом це все. Виходить, що сюжет мені цікавий, але персонажі та авторський стилі - ні. По продовженню буду ще думати.
January 28, 2026
рада, що мені трапилася ця серія! бо це справді класно. мені сподобався і сеттинг, і стиль авторки. ковен, відьми, боги, університетське життя, жертвоприношення – усього багато, але водночас подача дуже легка, швидко затягує.
люблю цей склад їхнього братства, хоча до деяких персон я б була пильнішою.
кінець вивів мене на емоції. я, звісно, очікувала кульмінації, але не так, щоб мене це рознесло :)
хочеться в наступній частині більше розкриття Дем'яна, Фенікса, Стефана та інших, а також детальніше про історію Ади – там очевидно, що ще багато таємниць.
загалом маю позитивне враження, і навіть щось підказує, що друга книжка має мені зайти ще краще.
4/5 ⭐️
люблю цей склад їхнього братства, хоча до деяких персон я б була пильнішою.
кінець вивів мене на емоції. я, звісно, очікувала кульмінації, але не так, щоб мене це рознесло :)
хочеться в наступній частині більше розкриття Дем'яна, Фенікса, Стефана та інших, а також детальніше про історію Ади – там очевидно, що ще багато таємниць.
загалом маю позитивне враження, і навіть щось підказує, що друга книжка має мені зайти ще краще.
4/5 ⭐️
October 23, 2025
Фентезі з вайбом dark academia та окультними елементами словʼянської міфології, де русня припинила своє існування ще 100 років назад 🖤
Як дочекатися другої частини 🙈
Як дочекатися другої частини 🙈
October 23, 2025
Сетинг цієї книжки - просто в серденько ❤️🔥
Вболіваю за Аделаїду і чекаю продовження.
Вболіваю за Аделаїду і чекаю продовження.
January 12, 2026
Несподівано для мене - дуже захопила історія.
Вона хоч і написа��а ніби фанфік 15річною дівчинкою, і хоч розвинула у мене роментезі головного мозку. Я хочу продовження!!!!
І більше Демʼяна 😮💨
Загалом, раджу не очікувати високої полиці і підходити з мінімальними очікуваннями, і це перетворить читання на неймовірну насолоду
Вона хоч і написа��а ніби фанфік 15річною дівчинкою, і хоч розвинула у мене роментезі головного мозку. Я хочу продовження!!!!
І більше Демʼяна 😮💨
Загалом, раджу не очікувати високої полиці і підходити з мінімальними очікуваннями, і це перетворить читання на неймовірну насолоду
December 1, 2025
Сьогодні нарешті дочитала книгу і досі під враженням! Два дні, приблизно п’ять годин читання, і я навіть не помітила, як занурилась у цей світ. Текст просто вбирався в мене, як вода в суху землю. З першої сторінки з’явився азарт і непереборна цікавість: а що ж буде далі? Окрема насолода - чоловічі персонажі. Кожен із них настільки живий, харизматичний і загадковий, що хочеться розповідати, але… як тут не зірватися на спойлери? Я побувала у дивовижному фантастичному світі, повному пригод, драйву та щирого захоплення. Це історія, після якої хочеться зупинитися на хвилину і ще раз пережити все прочитане. З нетерпінням чекаю продовження - бо залишати цей всесвіт зовсім не хочеться.
December 20, 2025
Бооооже! Як же це було круто! 🔥🔥🔥
Я не очікувала від книги нічого грандіозного, але авторка увірвалась зноги і з порогу заявила, що парадом командувати тут буде вона!
Я б однозначно додала десь позначку 18+, не через відверті сцени, а по причині, що такої кількості кpuвавих жepтвоприношень на квадратний метр тексту я ще не бачила☠️
Те, що починалось як легке янгедалт фентезі з гарним українським фольклором та вайбами улюблених серіалів 2-тисячних, з кожною сторінкою ставало все темнішим та темнішим. Моментами авторка такого мороку наганяла, що мене кидало в морозець.
Дуже гарно закручений сюжет! Гарно прописана напруга, розкинуті інтриги. Тут є ковен, і жорстокі правила та ритуали, і любовний трикутник, і боги, і секрети… І багато загадок, на які грамотно дані відповіді. Деякі питання ще поки відкриті.
І тепер в мене лиш одне в голові! ЯК МЕНІ ТЕПЕР ДОЧЕКАТИСЬ ПРОДОВЖЕННЯ? Мені треба негайно знати, які ігри заварив цей Велес!😏😈
Я не очікувала від книги нічого грандіозного, але авторка увірвалась зноги і з порогу заявила, що парадом командувати тут буде вона!
Я б однозначно додала десь позначку 18+, не через відверті сцени, а по причині, що такої кількості кpuвавих жepтвоприношень на квадратний метр тексту я ще не бачила☠️
Те, що починалось як легке янгедалт фентезі з гарним українським фольклором та вайбами улюблених серіалів 2-тисячних, з кожною сторінкою ставало все темнішим та темнішим. Моментами авторка такого мороку наганяла, що мене кидало в морозець.
Дуже гарно закручений сюжет! Гарно прописана напруга, розкинуті інтриги. Тут є ковен, і жорстокі правила та ритуали, і любовний трикутник, і боги, і секрети… І багато загадок, на які грамотно дані відповіді. Деякі питання ще поки відкриті.
І тепер в мене лиш одне в голові! ЯК МЕНІ ТЕПЕР ДОЧЕКАТИСЬ ПРОДОВЖЕННЯ? Мені треба негайно знати, які ігри заварив цей Велес!😏😈
December 13, 2025
Well, it wasn’t bad, а навіть добре. Побачивши ТАКУ обкладинку і ЦІ НЕЙМОВІРНІ форзаци я просто не могла не спокуситися, і хоча я можливо очікувала більше дарк академії ніж є у книзі - я все одно задоволена.
Просто сподіваюся, що цей відгук не буде читати Марина, бо читати книгу за написанням якої ти слідкувала у тік тоці кілька місяців трошки ніяково. Особливо через те, що мені не дуже сподобався початок і через це я навіть готова була закинути книгу 😭
Але я рада, що все ж таки повернулася! Тут у нас є красивезні Карпати, приватний університет, братства, відьомство і ясна річ таємниці :) По персонажам – пʼятірка друзів і Ада, яка приєдналася до гурту тільки зараз. На початку я дуже плуталася між персонажами і чесно кажучи хотілося, щоб центральних героїв було трохи менше. Але маю визнати, що вони усі досить гармонійно вписалися. А ще дуже іронічно те, що ще не читавши книгу я була абсолютно впевнена, що оця брюнетка з цигаркою на обертанні буде тією самою хто псує життя головній героїні своїм сарказмом, а мила білявка – янгол цієї компанії. Іронія в тому, що все повністю навпаки 😃
По любовній лінії – тут є любовний трикутник та ще й між братами 😭. Усією душею таке ненавиджу, а тут ще й кінцівка підкидаю підказку з ким саме залишиться Ада, ну і звісно ж це не той за кого я вболіваю…
Я сподіваюся цей відгук не відчувається як негативний, бо попри все мені сподобалось. А кінцівка змушує чекати на другу частину, яку точно буду читати. Просто не ставте великих очікувань і насолоджуйтеся сюжетом
Просто сподіваюся, що цей відгук не буде читати Марина, бо читати книгу за написанням якої ти слідкувала у тік тоці кілька місяців трошки ніяково. Особливо через те, що мені не дуже сподобався початок і через це я навіть готова була закинути книгу 😭
Але я рада, що все ж таки повернулася! Тут у нас є красивезні Карпати, приватний університет, братства, відьомство і ясна річ таємниці :) По персонажам – пʼятірка друзів і Ада, яка приєдналася до гурту тільки зараз. На початку я дуже плуталася між персонажами і чесно кажучи хотілося, щоб центральних героїв було трохи менше. Але маю визнати, що вони усі досить гармонійно вписалися. А ще дуже іронічно те, що ще не читавши книгу я була абсолютно впевнена, що оця брюнетка з цигаркою на обертанні буде тією самою хто псує життя головній героїні своїм сарказмом, а мила білявка – янгол цієї компанії. Іронія в тому, що все повністю навпаки 😃
По любовній лінії – тут є любовний трикутник та ще й між братами 😭. Усією душею таке ненавиджу, а тут ще й кінцівка підкидаю підказку з ким саме залишиться Ада, ну і звісно ж це не той за кого я вболіваю…
Я сподіваюся цей відгук не відчувається як негативний, бо попри все мені сподобалось. А кінцівка змушує чекати на другу частину, яку точно буду читати. Просто не ставте великих очікувань і насолоджуйтеся сюжетом
January 13, 2026
Я б оцінила цю книжку десь на 2,5, але розв’язка наприкінці все-таки змогла витягнути її на трієчку.
Розповім детальніше, що мені сподобалося і що — ні (і, на жаль, другого тут значно більше). Почну з позитивного.
Сюжет, обкладинка і вайб. Мене дуже легко було підкупити ідеєю дарк-академії, Карпат і відьомства — це поєднання звучало надзвичайно привабливо. Обкладинка справді неймовірна: атмосферна, яскрава, з виразними персонажами.
Але, на жаль, саме обкладинка змогла передати цих персонажів глибше й яскравіше, ніж це вдалося авторці в тексті.
Персонажі вийшли дуже плоскими й поверхневими. Я не відчула конекшну ні з ким і зовсім ними не прониклася — до їхніх подальших доль мені було байдуже, бо вони не здавалися живими.
Окреме й дуже болюче питання — редактура. А точніше, відчуття, що її або майже не було, або вона була дуже слабкою. Стиль написання нерівний: багато сцен не розвивають сюжет, а діалоги часто звучать неприродно. У якийсь момент мені реально хотілося закричати: так ніхто не говорить.
Дуже багато діалогів просто існують — вони не рухають історію вперед, не розкривають персонажів і не додають змісту. Через це текст розтягується, але не поглиблюється. До того ж трапляються нечітко описані сцени, які доводилося перечитувати, щоб зрозуміти, що взагалі відбувається. Це ламає ритм і вибиває з атмосфери.
Окремо хочеться згадати дії персонажів, особливо Ади. Її вчинки дуже часто виглядають нелогічними — так, як не поводилася б свідома людина. Через це персонаж здається ще більш штучним і віддаленим.
Загалом у книжки був великий потенціал : ідея, атмосфера, сетинг. Але через слабку роботу з персонажами, діалогами й відчутну відсутність якісної редактури цей потенціал, на жаль, так і не був реалізований.
Попри все, я дуже сподіваюся, що в другій частині авторка зможе виправитися. Ідея справді класна, і мені все ж хочеться дізнатися продовження.
Розповім детальніше, що мені сподобалося і що — ні (і, на жаль, другого тут значно більше). Почну з позитивного.
Сюжет, обкладинка і вайб. Мене дуже легко було підкупити ідеєю дарк-академії, Карпат і відьомства — це поєднання звучало надзвичайно привабливо. Обкладинка справді неймовірна: атмосферна, яскрава, з виразними персонажами.
Але, на жаль, саме обкладинка змогла передати цих персонажів глибше й яскравіше, ніж це вдалося авторці в тексті.
Персонажі вийшли дуже плоскими й поверхневими. Я не відчула конекшну ні з ким і зовсім ними не прониклася — до їхніх подальших доль мені було байдуже, бо вони не здавалися живими.
Окреме й дуже болюче питання — редактура. А точніше, відчуття, що її або майже не було, або вона була дуже слабкою. Стиль написання нерівний: багато сцен не розвивають сюжет, а діалоги часто звучать неприродно. У якийсь момент мені реально хотілося закричати: так ніхто не говорить.
Дуже багато діалогів просто існують — вони не рухають історію вперед, не розкривають персонажів і не додають змісту. Через це текст розтягується, але не поглиблюється. До того ж трапляються нечітко описані сцени, які доводилося перечитувати, щоб зрозуміти, що взагалі відбувається. Це ламає ритм і вибиває з атмосфери.
Окремо хочеться згадати дії персонажів, особливо Ади. Її вчинки дуже часто виглядають нелогічними — так, як не поводилася б свідома людина. Через це персонаж здається ще більш штучним і віддаленим.
Загалом у книжки був великий потенціал : ідея, атмосфера, сетинг. Але через слабку роботу з персонажами, діалогами й відчутну відсутність якісної редактури цей потенціал, на жаль, так і не був реалізований.
Попри все, я дуже сподіваюся, що в другій частині авторка зможе виправитися. Ідея справді класна, і мені все ж хочеться дізнатися продовження.
January 23, 2026
Мій окремий вид любові в літературі - це фентезі від українських авторок💔 це не до порівняння навіть з бестселерами, бо своє рідне🫰 моє серце остаточно розбили сцени Бетлегему, згадки про різдвяних павуків, гуню🤍 сетинг українських карпат, дарк академії, і мого улюбленого любовного тропу🙈 Давид і Демʼян - дуже цікаві персонажі! Залишається лише очікувати продовження циклу🫰
January 27, 2026
Це щось неймовірне, деталі української міфології мене просто закохали в цю книгу. Чудово, динамічно, американські гірки - присутні)) і в двічі приємніше, що така цікава книга написана українською авторкою. Прочитала на рдному диханні за два дні.
January 31, 2026
Топ прочитаного за січень.
Я давно хотіла взяти до рук фентезі, в якому будуть зʼявлятися українські міфічні істоти.
Тут зірки зійшлись, сучасний світ, таємні братства, любов, дружба - все в цій книзі є❤️
Дуже захоплива книга, чекаю продовження 😍
Я давно хотіла взяти до рук фентезі, в якому будуть зʼявлятися українські міфічні істоти.
Тут зірки зійшлись, сучасний світ, таємні братства, любов, дружба - все в цій книзі є❤️
Дуже захоплива книга, чекаю продовження 😍
December 25, 2025
4⭐️ (7/10) = точно читатиму продовження циклу)
Перш за все, дякую Марині за класну й атмосферну історію, я дійсно приємно провела із книгою час🌝
Описи двох кривавих ритуалів, а також ініціації — підкупили моє темне серденько🤭 це було моторошно, із правильно розставленими акцентами, збалансованими емоціям та діями. Присутність потойбічного та нечестивого відчувалася та була якісно передана в тексті. Я дуже кайфонула 💅🏻
Через що я все ж знизила оцінку:
• не вистачило антропологічного фактчекінгу
так, щоб без спойлерів: у нас є хлопець, якого вбивають, і за декілька днів/тижнів (не відтрекала) команда дістає його кістки та складає в наплічник. Так-с, ніяких подробиць смерті його не було, тому тут або «відьомські штуки», після яких у нас лишилися тільки його кістки (але нащо тоді лишати кістки), або мало б минути багато часу. Так, були згадки за якогось патологоанатома, який мав би ці кістки підготувати, але яяяк? До чого тут патологоанатом?
Кістки в наплічнику дзвенять/стукотять, тобто мʼязової та жирової тканин вже немає. Але жирів немає бути і в самих кістках, вони мають бути сухими, що відбувається за довгий період часу в не вологому середовищі — труна в сухому ґрунті чи навіть в склепі.
Немає опису кісток, які вони на вигляд. Тобто тут ми маємо повірити, що дійсно всі кістки вмістилися в наплічник (візьмемо до уваги хоча б дві стегнові кістки дорослого чоловіка).
• плутання професій патологоанатома та судмедексперта (у розділі, де ще один хлопець із гуртожитку помирає — «А патологоанатом вирішить, що це серцевий напад» — ні, це вирішить судмедексперт)
• коли Демʼян перестав вести себе відсторонено та холодно, він став для мене другим Давидом (хоча я досі в команді першого!)
• багато сцен відбувалося «за кадром» коротким переказом. Так міг закінчитися один розділ, і так само початися наступний — ту мач для мене. Через це втрачалась віра у стосунки із Давидом, бо буквально є повтор сцени із одними й тими самими словами «Вони заснули в обіймах одне одного», а до того розмовляли (чого ми не бачимо, на жаль)
• були діалоги, що читалися дещо «штучно»
Що ще дуже сподобалось:
• як нам показали під кінець книги будинки ще інших братств;
• істоти 🤌🏻
• я дочитала книгу на Різдво і була в захваті від зимової атмосфери та святкування зимового сонцестояння в книзі 🤌🏻
• згадка ігор про Ненсі Дрю!!! ТАК!
• таємниця Фелікса, ого))
• твісти під кінець гарно зіграли!
Загалом, від книги набагато більше приємних вражень 🖤 Цікаво, як розвиватиметься (чи занепадатиме🤓, бо руки вже в крові) арка головної героїні — Аделаїди.
І, Демʼяне, давай не цей во, рухайся🌝😄
Перш за все, дякую Марині за класну й атмосферну історію, я дійсно приємно провела із книгою час🌝
Описи двох кривавих ритуалів, а також ініціації — підкупили моє темне серденько🤭 це було моторошно, із правильно розставленими акцентами, збалансованими емоціям та діями. Присутність потойбічного та нечестивого відчувалася та була якісно передана в тексті. Я дуже кайфонула 💅🏻
Через що я все ж знизила оцінку:
• не вистачило антропологічного фактчекінгу
так, щоб без спойлерів: у нас є хлопець, якого вбивають, і за декілька днів/тижнів (не відтрекала) команда дістає його кістки та складає в наплічник. Так-с, ніяких подробиць смерті його не було, тому тут або «відьомські штуки», після яких у нас лишилися тільки його кістки (але нащо тоді лишати кістки), або мало б минути багато часу. Так, були згадки за якогось патологоанатома, який мав би ці кістки підготувати, але яяяк? До чого тут патологоанатом?
Кістки в наплічнику дзвенять/стукотять, тобто мʼязової та жирової тканин вже немає. Але жирів немає бути і в самих кістках, вони мають бути сухими, що відбувається за довгий період часу в не вологому середовищі — труна в сухому ґрунті чи навіть в склепі.
Немає опису кісток, які вони на вигляд. Тобто тут ми маємо повірити, що дійсно всі кістки вмістилися в наплічник (візьмемо до уваги хоча б дві стегнові кістки дорослого чоловіка).
• плутання професій патологоанатома та судмедексперта (у розділі, де ще один хлопець із гуртожитку помирає — «А патологоанатом вирішить, що це серцевий напад» — ні, це вирішить судмедексперт)
• коли Демʼян перестав вести себе відсторонено та холодно, він став для мене другим Давидом (хоча я досі в команді першого!)
• багато сцен відбувалося «за кадром» коротким переказом. Так міг закінчитися один розділ, і так само початися наступний — ту мач для мене. Через це втрачалась віра у стосунки із Давидом, бо буквально є повтор сцени із одними й тими самими словами «Вони заснули в обіймах одне одного», а до того розмовляли (чого ми не бачимо, на жаль)
• були діалоги, що читалися дещо «штучно»
Що ще дуже сподобалось:
• як нам показали під кінець книги будинки ще інших братств;
• істоти 🤌🏻
• я дочитала книгу на Різдво і була в захваті від зимової атмосфери та святкування зимового сонцестояння в книзі 🤌🏻
• згадка ігор про Ненсі Дрю!!! ТАК!
• таємниця Фелікса, ого))
• твісти під кінець гарно зіграли!
Загалом, від книги набагато більше приємних вражень 🖤 Цікаво, як розвиватиметься (чи занепадатиме🤓, бо руки вже в крові) арка головної героїні — Аделаїди.
І, Демʼяне, давай не цей во, рухайся🌝😄
January 15, 2026
Взагалі 4.5, але хз як тут ставить половинку 🤣
Це мабуть моя перша Дарк академія (?)
Дуже легко читається і швидко йде)
Дівчина Аделаїда знаходить у батьків дивну скриньку і не дізнавшись від них нічого про вміст, вирішує сама розібратися і вступає до їхнього університету (Карпатського), де вступає в братство Велеса, але все виявляється не так просто і вона знайомиться з новим світом, знаходить друзів, вплутується в різні справи і тд.
Цікавий сюжет, різноманітні повороти, відьми та надприродне, українська міфологія - все як я люблю. Замість сусідів - болота❤️
Хоча мені не вистачило введення у магічний світ, хотілося б більше деталей та пояснень для розуміння, але, можливо, це художній хід, аби читач знав стільки ж, скільки і головна героїня.
А ще стосунки між персонажами (точніше ставлення певних персонажів) були місцями аж надо очевидними 😅
Дуже багато подій відбулося на останніх 50-100 сторінках, чекаю на 2 частину і сподіваюся темп не буде сповільнюватися)
Це мабуть моя перша Дарк академія (?)
Дуже легко читається і швидко йде)
Дівчина Аделаїда знаходить у батьків дивну скриньку і не дізнавшись від них нічого про вміст, вирішує сама розібратися і вступає до їхнього університету (Карпатського), де вступає в братство Велеса, але все виявляється не так просто і вона знайомиться з новим світом, знаходить друзів, вплутується в різні справи і тд.
Цікавий сюжет, різноманітні повороти, відьми та надприродне, українська міфологія - все як я люблю. Замість сусідів - болота❤️
Хоча мені не вистачило введення у магічний світ, хотілося б більше деталей та пояснень для розуміння, але, можливо, це художній хід, аби читач знав стільки ж, скільки і головна героїня.
А ще стосунки між персонажами (точніше ставлення певних персонажів) були місцями аж надо очевидними 😅
Дуже багато подій відбулося на останніх 50-100 сторінках, чекаю на 2 частину і сподіваюся темп не буде сповільнюватися)
January 14, 2026
Історія сподобалась) вайб української міфології, ритуалів, відьми окремо хотілось би виділити - доволі трушно, місцями криваво. На початку було трохи прісно, надто нагадувало фанфік, але після певної події читати стало цікаво і цікаво почитати продовження. Любовна лінія тут теж є і я прям вже обрала свого фаворита і хочу знати, як все складеться)))
February 1, 2026
Сюжет - дуже сподобався! Точно читатиму продовження. Є питання до редактури...
December 26, 2025
Це пряме влучання в ціль! Україна, Карпати, Університет, таємниці, магія, відьми, прадавні свята, (що до нас нарешті повертаються) протистояння могутнім силам, загадки, таємниці, кохання!!! Це все зібрано в одному місці і подано з неймовірною легкістю для читання. Насолода з першої сторінки! Хочу ще💋
January 23, 2026
Написано так, ніби це ніби переказ твору, який читають на перерві за 10 хв до початку уроку. Дуж багато ляпів, персонажі бісячі. Критично не вистачило саме магії, одні з головних героїв за всю книгу жодного разу нею не користувалися, в моменті авторка навіть перепеутала сили персонажки. Не зрозуміло хто що робить, чому, навіщо
January 4, 2026
Можливо, в мене просто було забагато очікувань від цієї книги. Коли я побачила ілюстрації й тему dark academia, подумала: «ось воно». Та ще й український автор — це одразу додало тепла й надій. Але, на жаль…
Я й досі намагаюся зрозуміти, чому в мене не склалося з цією книгою. Можливо, трохи дратувала головна героіня. Можливо, тому що в історії змішано дуже багато всього: трохи вайбу американського коледжу з його закритими спільнотами, потім — мавки, відьми й інше. Усе ніби цікаве саме по собі, але разом воно для мене не склалося в цілісну й захопливу історію.
Трохи сумно, бо хотілося полюбити цю книгу значно більше.
Я й досі намагаюся зрозуміти, чому в мене не склалося з цією книгою. Можливо, трохи дратувала головна героіня. Можливо, тому що в історії змішано дуже багато всього: трохи вайбу американського коледжу з його закритими спільнотами, потім — мавки, відьми й інше. Усе ніби цікаве саме по собі, але разом воно для мене не склалося в цілісну й захопливу історію.
Трохи сумно, бо хотілося полюбити цю книгу значно більше.
December 16, 2025
Я вибачаюсь, але книга - роз*об! Книга стала таким ковтком свіжого повітря посеред читання різдвяних історій, що я ледь змушувала себе перепочити і розтягнути цю книгу.
Темний спадок - це неймовірно захоплива історія з вайбом dark academy, про відьомство, братство, таємниці, ритуали, український фольклор та Карпати.
Вона дуже швидко втягнула в себе, що не було часу на теорії, або здогадки - я просто читала і не могла зупинитись. А тепер мені терміново потрібно продовження, бо кінцівка - це щось із вибухом в моїй голові. Дякую Марині за незабутню історію, і з нетерпінням чекаю на продовження ❤️
Темний спадок - це неймовірно захоплива історія з вайбом dark academy, про відьомство, братство, таємниці, ритуали, український фольклор та Карпати.
Вона дуже швидко втягнула в себе, що не було часу на теорії, або здогадки - я просто читала і не могла зупинитись. А тепер мені терміново потрібно продовження, бо кінцівка - це щось із вибухом в моїй голові. Дякую Марині за незабутню історію, і з нетерпінням чекаю на продовження ❤️
January 25, 2026
Дуже хороший дебют авторки, чекаю продовження
January 13, 2026
Це той варіант, де хочеться кричати: що далі?
Яскраво, цікаво, емоційно та швидко.
Мені дуже подобається 👍🏻
Чекаю наступну
Яскраво, цікаво, емоційно та швидко.
Мені дуже подобається 👍🏻
Чекаю наступну
January 23, 2026
Що ж, сідаючи за написання цього відгуку, я одразу почала думати, що хорошого було у прочитанні цієї книги, і, на жаль, дійшла висновку, що була лише одна річ – те, що я читала із подругою, бо без неї, у мене є теорія, що я б просто закинула прочитання.
Дивлячись на обкладинку, оформлення, анотацію та презентації книг, виникало враження, що всередині на мене буде чекати цікава історія з вайбом дарк-академії (була навіть асоціація у мене з "Дев'ятим домом"), та атмосферою Карпат.
Чи отримала я це? Ні.
Виникало таке враження, ніби авторка навіть ніколи і не була у Карпатах, адже опису місцевості, як би я не шукала, не знайшла. Як виглядає університет, як виглядає ліс, як виглядає хоча б щось, що не буде кімнатою? Все це має вигадати та представити читач. Це ніби сценарій, з діалогами, але без деталей. Або ж чернетка книги. От знаєте, коли сідаєш і починаєш записувати всі ідеї та накидувати діалоги, потім думаючи: через якийсь час розпишу, – але зрештою ніхто нічого так і не розписав.
Тут безліч сцен на які дивишся, і думаєш, що тут можна розписати, щось додати та показати. Адже авторка не показує нам. Ні. Вона просто каже, але не підтверджує це нічим. Тут не буде логічних переживань головної герїні. Вам просто скажуть, що вона відчуває смуток і на цьому все. Жодних деталей. І через це все відчувається неймовірно сухо, знову ж таки.
Дарк-академії теж немає, навіть близько.
Логіки, до речі, теж. От наприклад: чи можливо за ніч проїхати мотоциклом по горах, при цьому якщо робиш це взимку, й також при цьому ти обігнав потяг? Не була у Карпатах, але думаю, що ні.
Сюжет... Що ж, тут хотілось би написати, що він є, але який от це вже інше питання. Набір кліше, і сюжетні повороти, які мали стати відкриттям у кінці були зрозумілі вже у самому початку.
Передбачити наступні слова надзвичайно легко.
І діалоги... Інколи виникало враження ніби я читаю фрази, які написав Ші. Вони дивні, штучні, неправдоподібні.
Також болем для мене виявились герої. Вони були картонні (хоча признаюсь дехто мені справді сподобався, особливо на початку, коли нас тільки знайомили із всіма). Всі неймовірно гарні, розумні та гострі на язик – і звісно ж, вони миттєво починають товаришувати із головною героїнею (що можна було б списати на зв'язок, який між ними, якби це не було так нереалістично, і нам би нормально це прописалт). Дружба з'явилась просто з порожнього місця, симпатія між персонажами теж.
А головна антогоністка вважайте просто персонажка, аби була. Ми не знаємо про неї нічого. Вона має бути розумною та хитрою, але цього не видно.
Неймовірно дратувала і головна героїня, яку з перших сторінок нам представили, як замкнуту та відсторонену дівчину, але вже одразу вона вливається у колектив, виявляється просто неймовірно обдарованою. От знаєте та сама т/і на яку западають просто всі навколо, яка має сили, думає, що сіра мишка, але це не так? Знайомтесь – Аделаїда, головна героїня нашої історії. І звісно ж я не маю нічого проти такого тропу, але лише коли це нормально написано. Тут же Ада, хм... інколи виникало враження, що здатність думати у неї відсутня. Спочатку вона злиться на друзів, через одну дуже значущу причину, потім пробачає їх за 4!! Сторінки і на цьому вся делема закінчилась. Так само і з любовним інтересом декілька сторінок тому вона злилась на нього з цілком об'єктивних причин, а вже от обурюється тим, що їм перервали секс.
Ну і звісно моє улюблене... Ада потрапляє у новий світ, сповнений магії і загадок. Чи намагається вона у ньому розібратись? Ні. Жодного разу за всю книгу вона не запитала ні про що. Лише коли щось нове з'являлося перед нею, вона кліпала очима і промовляла: «Чому ви мені не розповіли?» – для всіх це звичні речі, чому вони мають думати про щось таке, що можна порівняти із миттям посуду? Дівчині вже за 20, але таке враження, що 16.
І перейдемо до любовної лінії. І вона тут не одна (або так можна вважати), яка несподіванка. І знову все надто банально. Ми маємо двох братів (ЩВ привіт, і не раз буду тебе згадувати) один веселий, інший відсторонений (він вже за декілька зустрічей буде таяти від неї). І що ж продовжуємо тенденцію кліше? Те що зробила авторка у кінці повністю перекреслила характер одного із персонажів (драма заради драми. І ого все ж якийсь характер тут є. Вау). Любовні сцени написані надзвичайно сухо (як і вся книга) та не цікаво. Не було запалу, а враховуючи на характер персонажа там мала б бути справжня пожежа, та, на жаль.Ну і тут хочеться знову додати про відсутність логіки, адже інколи персонажі надто швидко змінювали локації. Почали розмову тут, вже за мить вони не тут.
І що ми маємо у фіналі? Погано написану книгу із передбачуваним сюжетом та картонними персонажами, з бісячою головною героїнею. І чому 2, а не 1? Все ж були деякі жарти, які мені сподобались, окреме дякую за відсидку на «Сутінки» та чудові та непроглядні болота.
Чи читатиму я далі? Скоріше ні, чим так. Це викликає навіть трохи жалю, адже книга, цілком могла б мати потенціал, навіть, якщо вона і не має ніякої супер нової задумки.
Дивлячись на обкладинку, оформлення, анотацію та презентації книг, виникало враження, що всередині на мене буде чекати цікава історія з вайбом дарк-академії (була навіть асоціація у мене з "Дев'ятим домом"), та атмосферою Карпат.
Чи отримала я це? Ні.
Виникало таке враження, ніби авторка навіть ніколи і не була у Карпатах, адже опису місцевості, як би я не шукала, не знайшла. Як виглядає університет, як виглядає ліс, як виглядає хоча б щось, що не буде кімнатою? Все це має вигадати та представити читач. Це ніби сценарій, з діалогами, але без деталей. Або ж чернетка книги. От знаєте, коли сідаєш і починаєш записувати всі ідеї та накидувати діалоги, потім думаючи: через якийсь час розпишу, – але зрештою ніхто нічого так і не розписав.
Тут безліч сцен на які дивишся, і думаєш, що тут можна розписати, щось додати та показати. Адже авторка не показує нам. Ні. Вона просто каже, але не підтверджує це нічим. Тут не буде логічних переживань головної герїні. Вам просто скажуть, що вона відчуває смуток і на цьому все. Жодних деталей. І через це все відчувається неймовірно сухо, знову ж таки.
Дарк-академії теж немає, навіть близько.
Логіки, до речі, теж. От наприклад: чи можливо за ніч проїхати мотоциклом по горах, при цьому якщо робиш це взимку, й також при цьому ти обігнав потяг? Не була у Карпатах, але думаю, що ні.
Сюжет... Що ж, тут хотілось би написати, що він є, але який от це вже інше питання. Набір кліше, і сюжетні повороти, які мали стати відкриттям у кінці були зрозумілі вже у самому початку.
Передбачити наступні слова надзвичайно легко.
І діалоги... Інколи виникало враження ніби я читаю фрази, які написав Ші. Вони дивні, штучні, неправдоподібні.
Також болем для мене виявились герої. Вони були картонні (хоча признаюсь дехто мені справді сподобався, особливо на початку, коли нас тільки знайомили із всіма). Всі неймовірно гарні, розумні та гострі на язик – і звісно ж, вони миттєво починають товаришувати із головною героїнею (що можна було б списати на зв'язок, який між ними, якби це не було так нереалістично, і нам би нормально це прописалт). Дружба з'явилась просто з порожнього місця, симпатія між персонажами теж.
А головна антогоністка вважайте просто персонажка, аби була. Ми не знаємо про неї нічого. Вона має бути розумною та хитрою, але цього не видно.
Неймовірно дратувала і головна героїня, яку з перших сторінок нам представили, як замкнуту та відсторонену дівчину, але вже одразу вона вливається у колектив, виявляється просто неймовірно обдарованою. От знаєте та сама т/і на яку западають просто всі навколо, яка має сили, думає, що сіра мишка, але це не так? Знайомтесь – Аделаїда, головна героїня нашої історії. І звісно ж я не маю нічого проти такого тропу, але лише коли це нормально написано. Тут же Ада, хм... інколи виникало враження, що здатність думати у неї відсутня. Спочатку вона злиться на друзів, через одну дуже значущу причину, потім пробачає їх за 4!! Сторінки і на цьому вся делема закінчилась. Так само і з любовним інтересом декілька сторінок тому вона злилась на нього з цілком об'єктивних причин, а вже от обурюється тим, що їм перервали секс.
Ну і звісно моє улюблене... Ада потрапляє у новий світ, сповнений магії і загадок. Чи намагається вона у ньому розібратись? Ні. Жодного разу за всю книгу вона не запитала ні про що. Лише коли щось нове з'являлося перед нею, вона кліпала очима і промовляла: «Чому ви мені не розповіли?» – для всіх це звичні речі, чому вони мають думати про щось таке, що можна порівняти із миттям посуду? Дівчині вже за 20, але таке враження, що 16.
І перейдемо до любовної лінії. І вона тут не одна (або так можна вважати), яка несподіванка. І знову все надто банально. Ми маємо двох братів (ЩВ привіт, і не раз буду тебе згадувати) один веселий, інший відсторонений (він вже за декілька зустрічей буде таяти від неї). І що ж продовжуємо тенденцію кліше? Те що зробила авторка у кінці повністю перекреслила характер одного із персонажів (драма заради драми. І ого все ж якийсь характер тут є. Вау). Любовні сцени написані надзвичайно сухо (як і вся книга) та не цікаво. Не було запалу, а враховуючи на характер персонажа там мала б бути справжня пожежа, та, на жаль.Ну і тут хочеться знову додати про відсутність логіки, адже інколи персонажі надто швидко змінювали локації. Почали розмову тут, вже за мить вони не тут.
І що ми маємо у фіналі? Погано написану книгу із передбачуваним сюжетом та картонними персонажами, з бісячою головною героїнею. І чому 2, а не 1? Все ж були деякі жарти, які мені сподобались, окреме дякую за відсидку на «Сутінки» та чудові та непроглядні болота.
Чи читатиму я далі? Скоріше ні, чим так. Це викликає навіть трохи жалю, адже книга, цілком могла б мати потенціал, навіть, якщо вона і не має ніякої супер нової задумки.
December 4, 2025
Знайомство з цією історією почалося ще до першого рядка — художнє оформлення ідеально налаштовує на атмосферу роману, і тут моя окрема подяка за виділений плейліст. Це дебютна книга Марини Ніцель, і, чесно кажучи, це вау! Мої відчуття під час читання нагадували затяжний стрибок у воду: ти пірнаєш, затримуєш подих, і набираєш повні легені повітря лише на фінальній крапці. Сюжет закручується поступово, але потім несеться так, що відірватися неможливо. Герої стають настільки близькими, що здається, ніби ти сама — частина цього Братства. Особливо зачепили брати Давид та Демʼян — справжні протилежності: Давид здається більш відкритим, тоді як Демʼян навпаки, але, зізнаюся, питання та загадки в мене залишилися до обох. На контрасті з ними — дівчата Міра та Лілія, чиї емоції описані дуже живо (хоча впевнена, авторка ще має чим нас здивувати щодо них). Головна героїня Аделаїда теж залишила по собі купу питань, відповіді на які чекаю в продовженні. Ну і окрема любов — Фелікс, справжня душка цього похмурого світу! А фінал… від деяких поворотів щелепа буквально падала, і я ще хвилин п’ять сиділа в шоці, намагаючись усвідомити прочитане. Дуже раджу, якщо любите історії, які тримають у напрузі!
January 20, 2026
✨Про сюжет:
Аделаїда переводиться в Карпатський університет, де раніше навчались її батьки. Вона хоче дізнатися більше про них та їхнє минуле. Батько та мати все її життя і досі дуже відсторонені, постійно все замовчують - здається, Ада взагалі про них нічого не знає. Цей університет - шанс дізнатися про минуле та секрети її батьків.
✨Позитивні враження:
Це було легко та захопливо, книга була прочитана за два дні (майже). За сюжетом та атмосферою це дуже моя історія: таємні братства, ритуали, студентські вечірки - усе це у поєднанні зі слов’янським фольклором та міфологією. Ще і любовна лінія є - клас.
✨Негативні враження:
Мені не сподобалась головна героїня Ада, не можу сказати, що вона мене прям бісила, але вже межувала з цим станом. Щось на кшталт Елени Гілберт із серіалу «Щоденники вампіра» - оця її моралізаторська частина, якщо можна так сказати.
Під кінець книги вже стало трохи краще, але все ж.
Не в усі стосунки я повірила - як у любовні, так і в дружні. Усе розвивалося занадто швидко, тому деякі моменти відчувалися вимушеними.
✨Загальні враження:
Це непоганий початок серії у жанрі, що мені дуже подобається.
Обов'язково чекатиму на продовження. Сподіваюся на ріст головної героїні та більш прописані стосунки між героями у наступній частині.
3,5/5 ⭐️⭐️⭐️⭐️
Аделаїда переводиться в Карпатський університет, де раніше навчались її батьки. Вона хоче дізнатися більше про них та їхнє минуле. Батько та мати все її життя і досі дуже відсторонені, постійно все замовчують - здається, Ада взагалі про них нічого не знає. Цей університет - шанс дізнатися про минуле та секрети її батьків.
✨Позитивні враження:
Це було легко та захопливо, книга була прочитана за два дні (майже). За сюжетом та атмосферою це дуже моя історія: таємні братства, ритуали, студентські вечірки - усе це у поєднанні зі слов’янським фольклором та міфологією. Ще і любовна лінія є - клас.
✨Негативні враження:
Мені не сподобалась головна героїня Ада, не можу сказати, що вона мене прям бісила, але вже межувала з цим станом. Щось на кшталт Елени Гілберт із серіалу «Щоденники вампіра» - оця її моралізаторська частина, якщо можна так сказати.
Під кінець книги вже стало трохи краще, але все ж.
Не в усі стосунки я повірила - як у любовні, так і в дружні. Усе розвивалося занадто швидко, тому деякі моменти відчувалися вимушеними.
✨Загальні враження:
Це непоганий початок серії у жанрі, що мені дуже подобається.
Обов'язково чекатиму на продовження. Сподіваюся на ріст головної героїні та більш прописані стосунки між героями у наступній частині.
3,5/5 ⭐️⭐️⭐️⭐️
December 28, 2025
Мені дуже сподобалась ця історія. Відверто скажу, очікувала значно меншого й була майже впевнена, що це буде янгедалт. Але з кожним розділом сюжет лише заглиблювався, відкриваючи все нові шари.
Атмосфера гір, університету, гуртожитків прописана настільки живо, що я легко уявляла себе всередині цих подій. Окреме задоволення - відсилки до різних речей і місць, які мені справді відгукуються. А Богдан з Дніпра - це просто в серденько)
Події розвиваються динамічно, у мене не було часу щось передбачати чи будувати здогадки. Пропущені сцени й свідомі паузи в поясненнях зовсім не бентежили - навпаки, саме це змушувало читати ще швидше, не відриваючись.
У процесі я помічала багато сюжетних «гачків», і з огляду на те, як завершилася історія, можу сказати однозначно, я не лише читатиму продовження, а й планую оформити передзамовлення.
Атмосфера гір, університету, гуртожитків прописана настільки живо, що я легко уявляла себе всередині цих подій. Окреме задоволення - відсилки до різних речей і місць, які мені справді відгукуються. А Богдан з Дніпра - це просто в серденько)
Події розвиваються динамічно, у мене не було часу щось передбачати чи будувати здогадки. Пропущені сцени й свідомі паузи в поясненнях зовсім не бентежили - навпаки, саме це змушувало читати ще швидше, не відриваючись.
У процесі я помічала багато сюжетних «гачків», і з огляду на те, як завершилася історія, можу сказати однозначно, я не лише читатиму продовження, а й планую оформити передзамовлення.
January 15, 2026
перша половина книги pass, друга — smash.
спочатку гг особливо дратувала… далі стало краще, але однак до персонажів не привʼязалася, бо хоч вони й запамʼятовувалися через свою надмірну архетипність, їм не вистачало глибини [а ще діялоги подекуди виглядали штучними]. стиль авторки дещо хаотичний — то пояснень забагато і надто "в лоб", то навпаки ми надто швидко пробігаємося галопом. а ще була пара нелогічностей, які могли б зникнути за наявности хорошої редактури.
але загалом хороше, особливо як для дебюту! провела з цією книжкою чудових 3 дні, а опісля хотілося читати ще, а вже не було чого… я стала залежною від атмосфери ритуалів, обрядів і відьомства! відчувається, що наступні частини можуть набрати обертів, бути сильнішими й ще більше затягнути, тому сподіваюся на це і збираюся читати далі❣️
спочатку гг особливо дратувала… далі стало краще, але однак до персонажів не привʼязалася, бо хоч вони й запамʼятовувалися через свою надмірну архетипність, їм не вистачало глибини [а ще діялоги подекуди виглядали штучними]. стиль авторки дещо хаотичний — то пояснень забагато і надто "в лоб", то навпаки ми надто швидко пробігаємося галопом. а ще була пара нелогічностей, які могли б зникнути за наявности хорошої редактури.
але загалом хороше, особливо як для дебюту! провела з цією книжкою чудових 3 дні, а опісля хотілося читати ще, а вже не було чого… я стала залежною від атмосфери ритуалів, обрядів і відьомства! відчувається, що наступні частини можуть набрати обертів, бути сильнішими й ще більше затягнути, тому сподіваюся на це і збираюся читати далі❣️
December 28, 2025
Відьомське фентезі з вайбом dark academia від української авторки ❤️🔥 Ще й в неймовірно красивому оформлені💔
Звісно треба читати!
Не все мені сподобалося, але я вже зрозуміла, що темна академія це рідко мої вподобання 😅 Але так, як це українська історія про університет в Карпатах, то дуже хотілось прочитати.
Сподобалось, що в книзі були вставки українського фольклору, мені навіть хотілось щоб це було більше і частіше. Це типова легка історія, як і має бути фентезі, тому тут теж гарно авторка попрацювала👏
Трішки мені не хватило глибини героям, я не відчувала їх характери. Більше взаємодії хотілось, більше гумору, більше внутрішніх причуд, щоб читач міг розділяти описи чи фрази різних героїв.
Трішки більше хотілось напруги і сюжетного вау-повороту (мені здається в цьому жанрі саме такі повороти, одразу продають продовження історії).
Звісно треба читати!
Не все мені сподобалося, але я вже зрозуміла, що темна академія це рідко мої вподобання 😅 Але так, як це українська історія про університет в Карпатах, то дуже хотілось прочитати.
Сподобалось, що в книзі були вставки українського фольклору, мені навіть хотілось щоб це було більше і частіше. Це типова легка історія, як і має бути фентезі, тому тут теж гарно авторка попрацювала👏
Трішки мені не хватило глибини героям, я не відчувала їх характери. Більше взаємодії хотілось, більше гумору, більше внутрішніх причуд, щоб читач міг розділяти описи чи фрази різних героїв.
Трішки більше хотілось напруги і сюжетного вау-повороту (мені здається в цьому жанрі саме такі повороти, одразу продають продовження історії).
January 23, 2026
Скажіть чесно: якщо в книжці є Карпати, таємні братства і ритуали, від яких трохи не по собі – це вже причина звернути на неї увагу, правда?🤔
«Темний спадок. Братство» Марини Ніцель. І це той випадок, коли книжка закінчилась, а її негайно хочеться обговорювати.
Тут історія про дівчину з дуже дивною сімейною таємницею, братство, в яке просто так не потрапляють, і ритуали… Ох, вони тут моя окрема любов. Лячно, темно, криваво і ти в них реально віриш 🍷
Сюжет летить так швидко, що я не встигла озирнутися, як уже була на фіналі. За вайбами це дуже нагадує серіали нульових. А ще – приємний бонус: тут є згадки Гаррі Поттера і Ненсі Дрю, що додає цьому всьому ще більше відчуття ностальгії.
І все це відбувається в сеттингу українських Карпат з їхніми міфологічними істотами. Та з нотками академічного життя: лекції, випробування для вступу в братство і персонажі, які майже всі морально сірі.
Тепер я офіційно в таборі «дуже чекаю продовження»
«Темний спадок. Братство» Марини Ніцель. І це той випадок, коли книжка закінчилась, а її негайно хочеться обговорювати.
Тут історія про дівчину з дуже дивною сімейною таємницею, братство, в яке просто так не потрапляють, і ритуали… Ох, вони тут моя окрема любов. Лячно, темно, криваво і ти в них реально віриш 🍷
Сюжет летить так швидко, що я не встигла озирнутися, як уже була на фіналі. За вайбами це дуже нагадує серіали нульових. А ще – приємний бонус: тут є згадки Гаррі Поттера і Ненсі Дрю, що додає цьому всьому ще більше відчуття ностальгії.
І все це відбувається в сеттингу українських Карпат з їхніми міфологічними істотами. Та з нотками академічного життя: лекції, випробування для вступу в братство і персонажі, які майже всі морально сірі.
Тепер я офіційно в таборі «дуже чекаю продовження»
Displaying 1 - 30 of 42 reviews