Тінь над Карпатами

by Яна Леон

Розкішний пансіон у Карпатах, повністю відрізаний від світу через негоду. Мертвий чоловік. І гості, які не можуть покинути будинок, де сталася трагедія. Віра втратила все — кохання, карʼєру, мрії. Єдине, що досі тримає дівчину на цьому світі, — це кіт Кавун. Та один телефонний дзвінок посеред ночі змінює все. І Віра вирішує допомогти жінці з минулого. Так дівчина опиняється в пансіоні, де їй доведеться розслідувати смерть впливового бізнесмена. Жоден з респектабельних гостей ніколи не скоїв би нічого подібного, тим паче на злочин не здатна власниця. Та Віра поволі усвідомлює, що коли двері замкнені, а за вікном — хуртовина, убивця може бути просто в сусідній кімнаті.

Genres: Thriller, Fiction, Mystery, Detective, Ukrainian Literature

200 pages, Paperback

First published December 1, 2025

Reviews

[Inna · Rating 3 out of 5]

Герметичний детектив, що відбувається у засніженому пансіонаті у Карпатах. Спокійні камерні розслідування в стилі Агати Крісті - це не дуже моє, але було цікаво, як же історія розгорнеться в українських реаліях.
Думаю, що книга знайде свого читача.

[Anna Dovgopol · Rating 5 out of 5]

Дуже приємний детектив, спізнилася на роботу навіть, дочитувала його, не могла відірватися. Звісно, дуже традиційні тропи - закритий пансіонат, обмежене коло підозрюваних, драма в житті дівчини, яка розслідує вбивство. Але написано приємно, легко, без бісячих відступів чи описів, але вдало передано атмосферу. Із задоволенням читала про оформлення пансіону. І ще авторці вдалося, на мій погляд, гарно ввести кілька важливих важливі тем в детектив, дуже природньо. Тому також, звичайно, є персонажі, які дратують, і трохи нереалістичні вчинки, але це закони цього жанру. Загалом - чудовий український детектив з нашими рідними сюжетам і у знайомому сеттингу.

[Анастасія ꒰⁠⑅⁠ᵕ⁠༚⁠ᵕ⁠꒱⁠˖⁠♡ · Rating 3 out of 5]

Що ж, жгг Віра 2 роки в депресії через аварію в якій загинув її наречений. І їй вночі дзвонить колишня свекруха(хоча в книжці її так не називали, але вона мати її нареченого), просить її приїхати та розслідувати злочин в її пансіоні. Що цікаво, вони одну одну не переварюють, але Віра вирішила допомогти, але потім в дорозі каже "нахєра я туди їду", але не повернулась. Та і впродовж книжки вони не дуже прям тепло спілкуються.

Отже, ця книжка мені нагадала про Пуаро і його розслідування у поїзді, де у кожного підозрюваного був мотив. Вбитий був меценатом, дуже огидним персонажем, гвалтівником, і якось і не дуже шкода що його не стало. Єдині, хто ніяк не пов'язані з ним були – Віра та жінки, які працювали в тому пансіоні.

Мені якось не дуже подобається коли якийсь головний персонаж не має якоїсь кримінальної професії, але він намагається розслідувати, хоча тут жгг має таке майбутнє.

Всю книжку я не могла адекватно сприймати Річинську, коли вона звинувачувала Віру у тому, що її син загинув через неї. Коли з'явився епізод з цією аварією, то питання виникає "а чому вдома не поговорити?" Просто, я ненавиджу коли люди розмовляють або сперечаються з людиною за кермом. Ні дивитися на дорогу, обов'язково треба виясняти стосунки там, де можна або самим постраждати, або комусь нашкодити.

У Віри на початку книжки був кіт Кавун, і впродовж книжки, навіть в кінці, його більше не показують, і це розчаровує😞

Я не вгадала вбивцю, хоча я трішки забула яка була травма у вбитого, тоді легко було б вгадати.

[Alla Komarova]

Друга закинута за лютий книга і теж, як бачите, недалеко просунулася в її читанні.

❄️ Дуже хотіла почитати суто наш — з українськими Карпатами, а не австрійськими Альпами — детектив, коли сніг відрізав готель від цивілізації, а вранці хтось знаходить живописний труп на галявині перед будівлею. Бо дуже люблю такі камерні детективи.

🎁 На жаль, редакційної роботи знову не проглядається. В книгах, де все відбувається в таких ось замкнених локаціях, основну лямку твору тягнуть діалоги, на беквокалі яких має виступати атмосфера. Тут же рівень їх — як в шкільних спектаклях. Знаєте, оце коли на дорогу декорацію та світло бюджету, звісно, немає, тому герої в розмові між собою описують те, що глядач мав би бачити.

📗 І оскільки я прекрасно розумію, що нічим радикально новим сюжет мене не порадує, то єдине, що могло б мене утримати в книзі, це бодай якась літературна майстерність. Не вийшло. Ну штош, не вперше й не в останнє.

[Olena Brazhnyk · Rating 4 out of 5]

Ще на початку книжки мала підозру щодо злочинця, і вона виправдалась) Тим не менш, мені було доволі цікаво, плюс сніжна атмосфера, тож це були чудово проведені декілька годин ❄️🏔️

P.S. На місці Віри, знаючи попередні дії Річинської, я б ніколи не поїхала в той пансіонат

[Roman · Rating 3 out of 5]

За збігом обставин так сталося, що протягом останнього часу я прочитав 2 твори із сеттінгом "якась халепа у Карпатах". Перший твір - це "Фінальний драфт" Поліни Кулакової, і от власне цей детектив. Крім Карпат, ці вони дуже схожі ще низкою ознак, а саме - місце дії (готель або пансіон), сезон (зима), обставини (хуртовина), які спричиняють наслідки (неможливість зв'язатися із зовнішнім світом), і власне головна героїня - це дівчина із обов'язково травматичним минулим. Тобто маємо цілу купу подібних елементів композиції, щоправда, жанри різні - трилер та детектив, тим не менш ця подібність просто таки підштовхує порівнювати Тінь із Драфтом (за можливості, звісно).

Сюжет починається із вбивства, і хазяйка пансіону, пані Річинська (до речі, донька священика - привіт, "Сестри Річинські") запрошує Віру, колишню аспірантку юрфака, яка раніше зустрічалась з її сином, допомогти розібратися в цій справі.

Плюси у цього детектива є, але їх, на жаль, дуже мало. Тобто взагалі один, але цілком самодостатній, адже це легкість та жвавість читання. Все це розслідування написано так, що хочеться знову повернутись до відкладеної книжки і узнати, як там і що далі.

А от мінусів багато, адже це деталі, і не тільки логічні, а й лексичні. Але почну із назви. На відміну від "Фінального драфту", назва "Тінь над Карпатами" взагалі жодним чином не пов'язана із сюжетом та й взагалі із жодної згадкою в книзі. Якби ж мова йшла про величезного драгобратського вампіра, тоді б було зрозуміло, а тут в тексті жодного натяку на тінь не було. Або якби була назва в стилі Агати Крісті, типу "Вбивство в панському пансіоні", і то було би краще, а це щось просто пальцем в небо.

Ще одна критична заувага (ось і вона, саме лексична) - тут місцевий персонал не говорить на місцевому діалекті! Це справді суттєвий мінус, адже у "Фінальному драфті" авторка вклала в мову хазаїна готелю справжню автентичну гуцульську говірку, і це було шикарно! Тут же дія відбувається в Сколе - це глушина, це не Львів, де зараз інколи почуєш навіть російську, а не те, що класичну наддніпрянську українську. А в глушині типу Сколе (вибачте, мешканці Сколе!) ну не може бути такої ж мови, як і у мешканців Києва! От якби ж місцевий хлоп казав не "тато", а "неньо", та ще парочку подібних моментів - і все, ефект був би геть іншим. 

Далі стосовно персоналу. Цей пансіон досить елітний, сюди будь-хто не приїде, він не величезний, але й не маленький, два поверхи, купа кімнат, плюс спа, гараж, зимовий сад, ще щось, але обслуговують все це лише троє людей - кухарка, покоївка та хлопець, який слідкує за спа. І все. Охоронця, наприклад, тут нема, як нема і камер спостережень (а в дорогих закладах подібного типу - це просто маст хев в першу чергу). Та й в недорогих готелях камери в холлі та коридорах теж є, а тут - нема (може і є насправді, але жодної згадки про них - "а давайте глянемо, що там на камерах було!" - в тексті не зустрічається).

Є ще деякі сюжетні та нелогічні ляпи, як-то - 1) одразу, без зайвих слів, кинутись на допомогу людині, яка сильно образила, принизила, знищила примірник дисертації; 2) не повернутись, щоби хоча б спробувати пошукати викинутий чужий ноут, бо принаймні жорсткий диск із даними мав всі шанси бути врятованим; 3) це коли Віра вставила співрозмовнику таких словесних бомбулєй, і в ту ж хвилину повернулась до офіційного звернення на "ви" і продовжувала спокійно провадити бесіду, як наче цього емоційного нецензурного "тикання" і не було зовсім.

Були й інші моменти, які також викликали питання, але саме ці сильніше впали в око. В цілому, це нескладний, невибагливий детектив із класичним герметичним сеттінгом, і якщо під рукою випадково опинилась ця книжка, то цілком можна почитати, чом би й ні.

[Анна Савіна · Rating 4 out of 5]

Авторка явно надихнулась "Санаторієм" Сари Пірс, початок майже такий самий, та і події - санаторій, дорогу до якого засипало снігом, вбивство, обмежено коло людей (підозрюваних), власна паралельна історія головної героїні і не очікуване розкриття персони вбивці, але все це в рідних Карпатах)

Загалом, легко та цікаво читається, мені сподобалось!
Просто Санаторій був першим, що запав у душу)

[Violetta Pavliy · Rating 4 out of 5]

Читала я цю книжку майже одразу після "Найдивовижніший злочин року" Еллі Картер, де теж події відбуваються взимку під час снігопаду у віддаленому маєтку, з якого неможливо вибратись, і відсутній зв'язок. Тільки у "Тіні..." немає і натяку на ромком, усе набагато похмуріше та й персонажі з їх проблемами страшніші та реальніші.

Історія невелика, бо й часові рамки досить обмежені. Тому читається на одному подиху.
Інтриги щодо головного злочинця для мене не було, багато натяків одразу направляють у вірну сторону. Було дивно, чому головна героїня сама не так швидко до цього дійшла.

До розслідувачки я б могла прискіпатись, бо її залучення у справу виглядало натягнуто. Але тут окрім детективу сплітається ще психологічний роман, і це розслідування для головної героїні стає шляхом до зцілення та прийняття минулого. І не тільки для неї. Тому деякі умовності допустимі.

Загалом, книжка виконує свою функцію: дає можливість поворушити звилинами, відчути себе розумною, поспівпереживати персонажам та насолодитись легкою історією (незважаючи на неприємні моменти, які необхідні для детективу).
Для мене це не та історія, яку б я перечитувала чи намагалася розібрати на гвинтики, але це добра жанрова література, коли хочеться полоскотати нейрончики та відпочити.

[Sem · Rating 3 out of 5]

цілком непоганий детектив, якщо не звертати уваги на умовності жанру і певні нереалістичні елементи, з непоганими типажами і доволі живими діалогами

Є нарікання на темп, бо книга коротка і динамічна, що в цілому є плюсом, але через це останні глави читаються дуже зімʼято, ніби злочинцю сказали, що пора закруглятися, і тому треба робити фінальну промову, де все пояснюється. Через ту ж маленьку кількість сторінок є відчуття, що персонаж мистецтвознавця максимально другорядний (всю сюжетну відповідальність закриває його дружина в одному діалозі), але бог з ним.

Щодо сильних сторін, мені здалося цікавим рішенням поставити історію в якомусь такому часі поза часом, де не згадується ні пандемія, ні війна. Не в кожну книжку обовʼязково вносити елемент привʼязки до певного часу і тут це, як мені здалося, працює. Також на диво похмура атмосфера, особливо під кінець, приємно було побачити історію, що просто бере усю чорнуху свого сюжету і не замітає в куток, а виставляє перед читачем, мовляв, якось потерпіть.

(навіщо в описі книги згадали кота Кавуна, якщо його було так мало, я вимагаю ще кота Кавуна)

[Yulia · Rating 4 out of 5]

Легко, швидко, цікаво
Прочиталась за один день
Дуже чекаю наступну книгу авторки

[Jane Rukas · Rating 1 out of 5]

таке враження, що подивилась треш-детектив від СТБ, but not in a good way

[Ксенія Шпак · Rating 5 out of 5]

Мені дуже сподобалося. Значить, засніжені Карпати (прямо як цьогоріч), у пансіоні для багатих стається вбивство, дороги замело, щойно наша ГГ заїхала туди на прохання власниці, з якою пов'язана драматичним минулим.
Далі, звісно, у кожного з гостей виникає мотив, оце все. Та найбільше текст зачепив мене тим, як тут органічно виписані образи багатих та інтелігентних українців, де з-поміж ознак статусу є картини Мурашка й Бойчука, копія письмового столу Тичини тощо. Тут вдало згадується одна з пісень Назарія Яремчука. Авторці вдалося правдоподібно змалювати освічених людей при грошах, які водночас вкорінені в українську культуру. Це дуже гарно і нам таке треба.
Ну а те що дехто з них вколошкав тіпа, який у 90-х був бандитом, а потім намилився у політику - це окрема родзинка, я вважаю, авторка використала жанр детективу на повну. І злочин розкрито, і світ трохи "впорядкувався" ще й отаким чином

[Olya Zahvoyska · Rating 5 out of 5]

Динамічно, легко написано, цікаво і швидко читається. Гарно розкриваються пазлики розслідування, а на завершення - сентиментальна розвʼязка, дуже глибоко і чуттєво і сумно. Гарно, що місце подій в засніжених Карпатах, гарно про історію готелю - таких описів небагато, але вони дуже влучні, більше мені і не треба було. А от про почуття, що ховається в душі кожного гостя, хто вбивця - було дуже цікаво, дякую авторці!

[Just Yulia Reads · Rating 3 out of 5]

3.5⭐️
Хоча інтрига здалася мені простою, цей атмосферний і динамічний український детектив у замкненому просторі засніжених Карпат так захопив своєю напругою та ізоляцією, що я прочитала його буквально за вечір.

[Ярослава Литвин · Rating 5 out of 5]

Чудова атмосферна історія, для читання під дощ чи сніг - ідеально

[Alona Salona · Rating 3 out of 5]

Якось так сталося, що останні книги в яких є вбивства і Карпати, мене розчаровують, навіть не зважаючи на те, що я від них НІЧОГО не очікую...

Щось не везе мені з цим тропом і певно я його більше не читатиму, дві погані книги підряд то вже діагноз. Хоча, ця, звісно, написана краще за Фінальний Драфт.

Перша претензія - книга нудна, не чіпляють гачки, не цікаво коли якомусь "невідомому хую з гори" при першій зустрічі люди розповідають все своє життя.

Друга претензія - книга занадто передбачувана, бо те, що тут буде "вбивство у Східному експресі" читалося вже буквально з третьої глави.

Третя претензія - персонажі. Якщо бізнесмен то покидьок і гвалтівник, якщо співробітники музею то бідні як церковні миші, якщо блогерша - то звісно дурна білявка, яка все робить заради хайпу, ну і далі по тексту.
Якщо вбивця - то це звісно той, про кого ти подумаєш що він цього не зробить. А де інтрига? Де хибний слід у сюжеті, де відчуття - "ось ось, ту буде щось таке приголомшливе!" да хоч якась імітація необхідності розумової діяльності читачу а не просто подача фактів словами від персонажів?

Не було жодного відчуття що це Карпати, і як було написано в тексті "це могли бути і Альпи і будь-що". Місцеві розмовляють як звичайні кияни, жодних діалектизмів, готують як в пансіоні в Пущі Водиці
Кучугури снігу замели машину по двері, а літня пані, з ціпком, йде поговорити з робітником в альтанку надворі, і він бідося так нервує що абсолютно випадково падає у прірву. Господи, та я дитячі детективи читала в яких деталі були більш продумані ніж тут...

Але, як я вже казала, я нічого і не очікувала, то ж принаймні я не розчарована )

[Solomiya Antonyshyn · Rating 3 out of 5]

Слабенький сюжет. І по відчуттях якось штучно напханий стереотипний колорит.

[Анна Полегенько · Rating 3 out of 5]

Якщо раптом вам захочеться поєднання герметичного детективу в стилі «Агати Крісті» з сюжетами із «Говорить Україна», то я думаю вам сподобається ця книжка.

Головна героїня — Віра, в тяжкій депресії, проте коли посеред ночі їй телефонує мама мертвого нареченого вона одразу ж сідає в машину і їде в ексклюзивний пансіон у Карпатах. Шоб шо? Ну звісно ж розслідувати вбивство, впевнена окрім юристки з незакінченою дисертацією інших людей на цю посаду не знайшлося 🙏

І от там Віра опитує усіх гостей «Перлини Карпат» в намаганні зрозуміти, хто ж з них вчинив вбивство підозрілого бізнесмена. І знаєте що найсмішніше? Усі гості виявляється мають мотиви вбити цього чоловіка 🙂‍↕️

Ну і насправді ідея детективу дуже цікава, адже тільки уявіть собі віддалений курорт, де через негоду ніхто не може виїхати і усі підозрюють одне одного. А тепер забудьте, адже виявляється негода не завадила в кінці нормально сісти в машину і поїхати у відділок за поліцейськими, а усі підозрювані за перших же розмов готові переповісти свою історію життя і чому жертва та ще мразота 😭

Короче мені не те щоб не сподобалося, але це було досить примітивно написано. І хоча деякі лінії дійсно змогли мене зворушити, до головної героїні я не відчула ніякої симпатії, а її методи розслідування насправді були досить сумнівними. Читати чи ні – ваш вибір, але щось з осіннім списком читання я трошки лоханулася взявши першим ось цей зимовий детектив

[Nadia · Rating 5 out of 5]

Класичний камерний детектив в стилі Агати Крісті, але в українських декораціях.

[Daria · Rating 2 out of 5]

Чесно, вирішила прочитати бо часто помічала цю книгу то у блогерів, то у рекламі десь. І думала ох, ну певно щось таке цікаве, із атмосферою Карпат. Але насправді чекала коли вже скоріше кінець. Задумка наче хороша, але шось таке все примітивне, закручене, моментами головна героїня дратувала більше чим всі інші. Кінець сам по собі - ну ніякий. Туди сюди і за пару сторінок розвʼязка пішла. Плутанина ця вся дратувала також.

[Oksana Pavlenko · Rating 3 out of 5]

Герметичний детектив, у якому і злочин, і розслідування відбуваються в пансіонаті в Карпатах. Не зовсім моя книга, але думаю, багатьом зайде баланс між моральними викликами та детективним сюжетом.

[Oksana Efgre · Rating 3 out of 5]

" - Вчора ввечері ви не чули нічого підозрілого?
Криків, шуму? Можливо, хтось ходим увечері пансіоном?
Мигнуло світло. Всі троє задерли голови й глянули на лампочку".

Завжди важче писати про відверто прості книги, але це не значить, що вони погані. Це лише значить, що вона розрадить когось іншого в сумну для нього хвилину.
Класичний сучасний детектив з обмеженим часом і списком підозрюваних.
З плюсів:
- легка атмосфера Пуаро;
- сучасний сеттінг;
- багато діалогів.

З мінусів:
- непозначена нецензурна лексика, яка абсолютно зайва;
- відсутність або майже відсутність описів зовнішності героїв та обстановки;
- відсутня атмосфера Карпат;
- "квадратний" сюжет;
- не хочеться перечитувати, так як немає лінії, що чіпляє, немає моралі, якогось висновку, повчальної крапки.

Не втомлюсь повторювати, що українському ринку потрібні всі книги, щоб заповнити всі ніші. Пишіть, друкуйте, випускайте, але ця книга точн не "моя".

[Nataliia Pavliuk · Rating 4 out of 5]

«Тінь над Карпатами» — це камерний детектив із дуже впізнаваною атмосферою. Події розгортаються у віддаленому карпатському пансіонаті, куди в критичний момент не може дістатися поліція. Тому розслідування веде головна героїня - дівчина з власними непрожитими історіями. Саме цей людський вимір робить книгу цікавішою за класичний «хто вбив».
Паралельно з основною лінією ми поступово дізнаємося минуле героїні та історії мешканців пансіонату - кожен із них має свої тіні, свої мотиви й мовчання. Атмосфера замкненого простору, Карпати, відчуття ізоляції та напруги працюють дуже добре й створюють відчуття присутності.
Для мене особливо цінним стало те, що це український детектив— зі знайомими декораціями, культурним контекстом і відчуттям «свого» простору, а не умовно-абстрактної локації.
Втім, інтрига виявилася не надто складною: вбивцю я вгадала досить швидко, тому елемент несподіванки для мене трохи зник. Саме через це - не максимальна оцінка. Але загалом книга читається легко, тримає увагу й залишає приємне післясмакове відчуття.
«Тінь над Карпатами» точно заслуговує на прочитання - особливо для тих, хто любить атмосферні детективи з психологічною складовою та українським колоритом

[Darya · Rating 4 out of 5]

Непоганий, але і не дуже вибагливий герметичний детектив на один вечір. Колишню аспірантку юрисприденції Віру (а чому колишню, ми дізнаватимемося всю книжку) посеред ночі кличе до свого елітного пансіону в горах людина, яка два роки тому ледь не стала її свекрухою (і про це теж дізнаватимемося всю книжку). Там лише троє робітників і восьмеро гостей, і от одного з них хтось жорстоко вбив...

Треба зазначити, що всі персонажі деякою мірою карикатурні і подекуди істеричні. Глибокого психологізму тут немає. Насамперед, я ніколи не повірю, що Річинська би покликала Віру, а Віра би погодилася приїхати.

Але мені сподобалося, що це ненав'язливо якась альтернативна культурна історія України, де культурний архетип "західноукраїнська донька священика" (ну недарма ж вона Річинська, хоча це прізвище у шлюбі) переростає в культурний архетип "професорова дружина" в часи незалежности в одній біографії, ніби їх не розділяють десятиліття радянського режиму. І що нуворіші доводять свій культурний капітал алюзіями на Мурашка, Нарбута і Скорика.

Проте любителів складніше заплутаних детективів, радше за все, розчарує.

[Кіра Ендрю · Rating 5 out of 5]

Це, мабуть, дуже заїжджене порівняння, але від цієї книги мені вайбило Агатою Крісті. Це от саме той тип детективів, який я люблю: камерний, з обмеженою кількістю персонажів і вбивцею, на якого подумаєш в останню чергу (повірте, там не один такий персонаж, тому це не спойлер).

От саме частина з розслідуванням може здатися доволі прискореною, бо події тут відбуваються всього півтора дні. Тому іноді було відчуття, що головна героїня аж занадто швидко прийшла до висновків і вичислила вбивцю, але як же це компенсується усім іншим!

По-перше, мені дуже сподобалася атмосфера і персонажі. Я буквально пірнала у книгу і не помічала нічого навколо, а з моїм нечитуном це просто скарб. Оцей готель у старовинному маєтку, навколо сніг, всередині могильна тиша і відчуття небезпеки... Обожнюю.

По-друге, авторка неймовірно вплела флешбеки та історію життя головної героїні у події. Це подано потрошки, поступово, нагнітаючи драму, щоб в кінці це все вистрелило такими сценами з минулого, що мені аж серце защемило.

Окремої згадки вартий мотив вбивці й те як усі гості готелю пов'язані між собою. Тут піднята дуже важлива тема, яка стосується жінок і насилля. В кінці я навіть розплакалася 😢

Це були чудові 200 сторінок, я чесно не очікувала, що мені так сподобається, але тим приємніше 😌

[Naya · Rating 4 out of 5]

Так, це напевно можна назвати українською варіацією на Вбивство у Східному експресі (мінус поїзд), але наші реалії додають роздинку

[Victoria · Rating 5 out of 5]

Гарний детектив, цікавий сюжет. Сподобався стиль авторки, особливо - чудові порівняння.

[Yuliia Mushak · Rating 4 out of 5]

Фінал, в принципі, можна передбачити, але як книжка на вихідні- чому б і ні? Читається легко й цілком підійде, щоб просто розслабитися.

[LESIA MARTSYNKEVYCH · Rating 4 out of 5]

Непоганий детектив із невеликою кількістю дійових осіб - що добре. Зніму бал за те, що маленький, можна було розписати героїв докладніше, від цього історія лише виграла би

[books_asorti · Rating 4 out of 5]

Я прочитала «Тінь над Карпатами» Яни Леон, і враження в мене залишилися дуже хороші. Історія відбувається у закритому просторі — в пансіонаті в Карпатах, який через хуртовину опиняється повністю відірваним від зовнішнього світу. Атмосфера Карпат, ізоляції та негоди тільки підсилює напругу, відчуття, що вибратися нікуди і правду доведеться шукати тут і зараз.

Головна героїня Віра, яка пережила втрату кохання, кар’єри й мрій, вирішує допомогти іншій жінці. І от коли ця жінка з’являється в історії, одразу стає цікаво, бо вона дуже бісячий персонаж. Вона так мене «завела», що я моментально занурилася в сюжет.

Мені сподобалася не стільки детективна лінія, скільки історії життя самої героїні та підозрюваних, у кожного свій біль і свій досвід. Спогади Віри подаються як паралельна лінія, невеликими фрагментами, і поступово складається повна картина, яка остаточно відкривається лише наприкінці.

Хоч у сюжеті були моменти, які здавалися трохи надуманими, наприклад, Віра без досвіду проводить допити, а винуватця можна було вгадати заздалегідь, я не хочу до цього чіплятися, бо мене тут важливішими були емоції й атмосфера.

Для мене це детектив не стільки про вбивство, скільки про людей, їхні травми й вибір, який вони роблять у критичний момент.
Особливо приємно бачити такі українські детективи на нашому ринку, і ця серія від видавництва мені дуже подобається.