What do you think?
Rate this book
Планктон
Максим Єфіменко завжди програє. Друг кидає на гроші, дівчина йде до іншого, а старенький ланос от-от доведеться продати, щоб позбутись боргів. І, здавалося б, нова престижна робота має стати його щасливим квитком, от тільки за дверима омріяного офісу життя Макса стискається до розміру скляного акваріума, де на нього чекають численні невдачі, таємниці, боротьба з токсичним босом, а подекуди — і з самим собою.
Чи можливо побудувати щось справжнє на уламках розбитого ілюзіями життя? Скільки принижень треба проковтнути, аби остаточно втратити себе? І в який момент людина перетворюється на сірий офісний планктон?
Це сатирична, зла і до болю впізнавана трагікомедія офісної реальності на зламі десятиліть, де, щоб отримати бажане, доведеться втратити все, що було по-справжньому важливим. У цій книжці немає геройства. Тільки виживання з дешевою кавою у руках і клятим будильником щоранку. І світла в кінці тунелю теж немає. Це просто офіс.
Чи можливо побудувати щось справжнє на уламках розбитого ілюзіями життя? Скільки принижень треба проковтнути, аби остаточно втратити себе? І в який момент людина перетворюється на сірий офісний планктон?
Це сатирична, зла і до болю впізнавана трагікомедія офісної реальності на зламі десятиліть, де, щоб отримати бажане, доведеться втратити все, що було по-справжньому важливим. У цій книжці немає геройства. Тільки виживання з дешевою кавою у руках і клятим будильником щоранку. І світла в кінці тунелю теж немає. Це просто офіс.
416 pages, Paperback
First published September 1, 2025
9 people are currently reading
115 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 28 of 28 reviews
December 22, 2025
Матюків стало менше. Є повноцінна романтична лінія, яка розвивається паралельно офісній. Досі проблеми з сильними жіночими персонажками, але кажуть, що у наступному творі автор таки закриє цей гештальт. Гуморок токсичний, хоча іноді іржав уголосину. ГГ загалом кумарив, але наприкинці його стало навіть трохи шкода. Дуже дивна зміна жанру того Половінки, але у цілому зайшло. Коли наступна книжка? 🤌🏻
October 22, 2025
апд.:
хто мені заплатить за усі робочі години, які я провела в стресі разом із головним героєм?
4,5/5
нарешті можна почитать про себе: зайобаного пролетарія
хто мені заплатить за усі робочі години, які я провела в стресі разом із головним героєм?
4,5/5
нарешті можна почитать про себе: зайобаного пролетарія
November 20, 2025
Дякую автору за нагадування про непропрацьовані травми, які я отримала в такому ж офісі і від неадекватного керівника (точніше керівниці). А книга справді класна!
October 3, 2025
Хочу подякувати Кирилу чи правильно сказати Максиму за цю книгу.
Я випадково побачив Вас у квітні 2025 року на фестивалі та купив книгу «Лімб», на місці отримав автограф. Дякую за творчість та цікаві історії. Ця історія прочитана на одному диханні. Цікаво, неочікувано, не зрозуміло (дяка за розʼяснення) та весело.
Іноді цікаво подивитися як люди заробляють собі на життя.
Чи дійсно торгівля така жорстка? Мабуть так.
А ми всі «жертви» маркетингу. Будемо жити так, як ми можемо. А мрії? Чому б не мріяти та не спробувати реалізувати.
Алкоголь ще то зло. Хоча не страждав на похмілля)) 4 роки тверезий, багато читаю та познаю нове.
Так, це подяка за творчість. Так тримати, а ми будемо читати далі
Я випадково побачив Вас у квітні 2025 року на фестивалі та купив книгу «Лімб», на місці отримав автограф. Дякую за творчість та цікаві історії. Ця історія прочитана на одному диханні. Цікаво, неочікувано, не зрозуміло (дяка за розʼяснення) та весело.
Іноді цікаво подивитися як люди заробляють собі на життя.
Чи дійсно торгівля така жорстка? Мабуть так.
А ми всі «жертви» маркетингу. Будемо жити так, як ми можемо. А мрії? Чому б не мріяти та не спробувати реалізувати.
Алкоголь ще то зло. Хоча не страждав на похмілля)) 4 роки тверезий, багато читаю та познаю нове.
Так, це подяка за творчість. Так тримати, а ми будемо читати далі
October 28, 2025
Добрий день, шановні колеги!
Сподіваюся, усі мали час ознайомитися з моїм попереднім листом.
Нагадую, що до кінця тижня чекаю від КОЖНОГО з вас статус щодо задачі PL2012 (прочитання та рефлексія щодо літературного твору «Планктон»).
Дедлайн по задачі вже підгорає, тому нагадую: якщо ви не встигаєте з виконанням у робочий час — проблема не в навантаженні, а у вашому тайм-менеджменті.
Від себе можу додати, що твір — 10/10. Тож деякі з вас могли б більше цінувати досвід, який ми як компанія для вас забезпечуємо.
Окремо для співробітника Кирила Половінко:
Кириле, якщо останнє ваше завдання виконане добре, то це не означає, що тепер можна розслабитися.
Чекаємо від вас ще більше відмінно виконаних задач і будьте прикладом для своїх колег. Це обов’язково буде враховано під час наступного Performance Review.
З повагою,
Катерина К.
Керівниця департаменту всратих відгуків
Сподіваюся, усі мали час ознайомитися з моїм попереднім листом.
Нагадую, що до кінця тижня чекаю від КОЖНОГО з вас статус щодо задачі PL2012 (прочитання та рефлексія щодо літературного твору «Планктон»).
Дедлайн по задачі вже підгорає, тому нагадую: якщо ви не встигаєте з виконанням у робочий час — проблема не в навантаженні, а у вашому тайм-менеджменті.
Від себе можу додати, що твір — 10/10. Тож деякі з вас могли б більше цінувати досвід, який ми як компанія для вас забезпечуємо.
Окремо для співробітника Кирила Половінко:
Кириле, якщо останнє ваше завдання виконане добре, то це не означає, що тепер можна розслабитися.
Чекаємо від вас ще більше відмінно виконаних задач і будьте прикладом для своїх колег. Це обов’язково буде враховано під час наступного Performance Review.
З повагою,
Катерина К.
Керівниця департаменту всратих відгуків
November 13, 2025
Мені дуже сподобалося як легко і майстерно описано офісні будні - реалістично іноді аж до мурашок... Постійний тиск, палаючі дедлайни, табличка на табличку, ігнорування системних проблем, байдуже керівництво, непропорційний розподіл обов'язків та гнітюча несправедливість... І чим більше завдань тобі накидають - тим менше у тебе часу і сил піддати сумніву такий режим, бо ти просто не встигаєш жити між своїми "жопізданами". Ти або виходиш із системи, або вона тебе ламає. "Скільки б ти роботи не виконував, її завжди буде більше, ніж ти можеш здужати". Але в будь-якому разі втраченого часу/нервів/молодості ніхто не поверне, а натомість оці схиблені уявлення про роботу потім дуже важко викорінювати. "Постійне перебування у цих стінах породжує якісь мутації та підганяє всіх під параметри системи".
Я теж свого часу пірнула в офісне життя на піку популярності овертаймів ("сучасне рабство"). Йдеш додому о шостій і не працюєш на вихідних? Значить, у тебе мало роботи і ти не бажаєш розвиватися. Як одне пов'язано з другим - незрозуміло, але саме так і з'являються неврози. "Чи багато ви знаєте компетентних дурнів із заниженою самооцінкою?"
Словом, у процесі читання я дуже добре розуміла, про що пише автор, хоча іноді не погоджувалась з тим, як він це робив. Наприклад, не всі матюки, на мою думку, були доречні, траплялися пласкі герої з незрозумілою мотивацією, іноді вимучені жарти, клішовані реакції, передбачуваний розвиток подій...
Але фінал книги я перечитувала двічі, і обидва рази мене пробивало на сльози. От наче й не повинно було б, але є в цьому тексті щось таке, що зачіпає глибше. І якщо оце щось комусь не відгукнеться, то можна тільки порадіти за ту людину, бо з великою ймовірністю це означатиме, що вона просто не була в подібних умовах)
"Людина розумна" і "людина вигоріла" мислять зовсім по-різному, але жодне вигорання не може бути виправданням для негідних вчинків, і саме тому автор застерігає, що не треба самого себе доводити до стану загнаної тварини. У такому стані так легко схибити, але як же важко потім розгрібати наслідки... Бо є межі, які не можна переступати. Але якщо так сталося, то чи можливий другий шанс і якщо так, то що для цього треба зробити? "Залишалося два сценарії: опуститись на саме дно й осісти там назавжди або будувати новий світ на глибині. Може, колись та й спливу". "Щоб не заблукати у гримучому лісі сумнівів, страху та невпевненості, треба ставити собі цілі, завдання й концентруватися на них... Просто зараз, не чекаючи того міфічного "завтра". "Добре там, де нас нема, але ми завжди беремо із собою себе".
Я б рекомендувала читати цю книгу для профілактики вигорання, і можливо це саме той знак, якого комусь не вистачало, щоб задуматися, а чи не пора змінити галеру)) "Якщо операційний шум перекриває щасливі миті - щось у вашому житті не так". "Якщо вам здається, що настав час дещо змінити у своєму житті, - вам не здається".
"Не все треба сприймати на свій рахунок. І не на кожне завдання варто кидатись, як вовк на вівцю. Не завжди слід дотримуватись тих термінів, які ставить керівництво. Ніхто окрім реально робочої людини не знає, скільки часу потребує виконання того чи іншого завдання. Керівництво їздить на працівниках тільки тому, що їм дозволяють це робити... Влада у тих, хто рухає процес. І всі це чудово знають. Але якби ті люди, на яких їздять, не боялися частіше думати, то все було б інакше".
P.S. Смайлики дужечками ;-) дякую за ностальгію) XD
Я теж свого часу пірнула в офісне життя на піку популярності овертаймів ("сучасне рабство"). Йдеш додому о шостій і не працюєш на вихідних? Значить, у тебе мало роботи і ти не бажаєш розвиватися. Як одне пов'язано з другим - незрозуміло, але саме так і з'являються неврози. "Чи багато ви знаєте компетентних дурнів із заниженою самооцінкою?"
Словом, у процесі читання я дуже добре розуміла, про що пише автор, хоча іноді не погоджувалась з тим, як він це робив. Наприклад, не всі матюки, на мою думку, були доречні, траплялися пласкі герої з незрозумілою мотивацією, іноді вимучені жарти, клішовані реакції, передбачуваний розвиток подій...
Але фінал книги я перечитувала двічі, і обидва рази мене пробивало на сльози. От наче й не повинно було б, але є в цьому тексті щось таке, що зачіпає глибше. І якщо оце щось комусь не відгукнеться, то можна тільки порадіти за ту людину, бо з великою ймовірністю це означатиме, що вона просто не була в подібних умовах)
"Людина розумна" і "людина вигоріла" мислять зовсім по-різному, але жодне вигорання не може бути виправданням для негідних вчинків, і саме тому автор застерігає, що не треба самого себе доводити до стану загнаної тварини. У такому стані так легко схибити, але як же важко потім розгрібати наслідки... Бо є межі, які не можна переступати. Але якщо так сталося, то чи можливий другий шанс і якщо так, то що для цього треба зробити? "Залишалося два сценарії: опуститись на саме дно й осісти там назавжди або будувати новий світ на глибині. Може, колись та й спливу". "Щоб не заблукати у гримучому лісі сумнівів, страху та невпевненості, треба ставити собі цілі, завдання й концентруватися на них... Просто зараз, не чекаючи того міфічного "завтра". "Добре там, де нас нема, але ми завжди беремо із собою себе".
Я б рекомендувала читати цю книгу для профілактики вигорання, і можливо це саме той знак, якого комусь не вистачало, щоб задуматися, а чи не пора змінити галеру)) "Якщо операційний шум перекриває щасливі миті - щось у вашому житті не так". "Якщо вам здається, що настав час дещо змінити у своєму житті, - вам не здається".
"Не все треба сприймати на свій рахунок. І не на кожне завдання варто кидатись, як вовк на вівцю. Не завжди слід дотримуватись тих термінів, які ставить керівництво. Ніхто окрім реально робочої людини не знає, скільки часу потребує виконання того чи іншого завдання. Керівництво їздить на працівниках тільки тому, що їм дозволяють це робити... Влада у тих, хто рухає процес. І всі це чудово знають. Але якби ті люди, на яких їздять, не боялися частіше думати, то все було б інакше".
P.S. Смайлики дужечками ;-) дякую за ностальгію) XD
November 14, 2025
Кажуть, щоб книга вам сподобалась, треба, що б ви проживали такий самий досвід, як герої... Тоді схожі події знаходять відгук у нас в душі. Чіпляють нитки пам'яті...
Так от, 70% книги "Планктон" мені відгукується, бо майже кожну ситуація проживала і я... Це дуже вузька часова рамка - перехід від кнопочних телефонів до айфонів, коли чоловік-геймер в новорічну ніч одразу біжить за комп, бо в грі імянки роздають... Перша важлива наймана робота, де нас дрючив менеджер... Я навіть раз ночувала на роботі, бо впроваджували 1С і треба було ввести всі товари в базу. Навіть опис весілля - 💯 попадання... І сленг і матюки - дуже органічно. БО МИ ТАК І ГОВОРИЛИ! Навіть пісня "Мовчати" була в той час моєю улюбленою! Потужні флешбеки 2008-2012-х років.
Окремий плюс до карми - за
оформлення обкладинки! Тупі рибки - це ідеально! Купила б книгу тільки через них😁 А ще через те, що автор - няшка😁 А "жопіздан" тепер моє улюблене слово👍😁
А от щодо головного героя і його дій - отут починається трешак... Максим такий "драма квін" Як можна бути таким тупим і спустити життя в унітаз? Можливо, так і задумано автором...
Це чудова, "нішева" офісна драма, яка сподобається не всім, але для мене увійде в топ-улюблених книг👍
Так от, 70% книги "Планктон" мені відгукується, бо майже кожну ситуація проживала і я... Це дуже вузька часова рамка - перехід від кнопочних телефонів до айфонів, коли чоловік-геймер в новорічну ніч одразу біжить за комп, бо в грі імянки роздають... Перша важлива наймана робота, де нас дрючив менеджер... Я навіть раз ночувала на роботі, бо впроваджували 1С і треба було ввести всі товари в базу. Навіть опис весілля - 💯 попадання... І сленг і матюки - дуже органічно. БО МИ ТАК І ГОВОРИЛИ! Навіть пісня "Мовчати" була в той час моєю улюбленою! Потужні флешбеки 2008-2012-х років.
Окремий плюс до карми - за
оформлення обкладинки! Тупі рибки - це ідеально! Купила б книгу тільки через них😁 А ще через те, що автор - няшка😁 А "жопіздан" тепер моє улюблене слово👍😁
А от щодо головного героя і його дій - отут починається трешак... Максим такий "драма квін" Як можна бути таким тупим і спустити життя в унітаз? Можливо, так і задумано автором...
Це чудова, "нішева" офісна драма, яка сподобається не всім, але для мене увійде в топ-улюблених книг👍
November 24, 2025
Моя оцінка тверда 8ка це щоб автор не розслаблявся, та робив оті свої письменницькі кі-пі-аї і надалі радував нас своєю р��зношерстною літературою.
Із приємного, в новій книзі було багато матеріалу на нові стікери! Вдячна автору за те що ВоВ а не Лінійка 😁 Бо в мене в 10х складалося відчуття що я граю в якусь дуже екзотичну гру. Хоча, разом з обов'язковими рейдами в данжі до 2ї ночі я щє й перлася на 9ранку на роботу.
Не всіх персонажів змогла зрозуміти, в передостанньому розділу мене сяйнула думка - хто блять така ця Соня!?!?!!! Але загалом я рада що більшість мудаків отримала по заслузі.
Із неприємного, були болючі флешбеки офісного планктонства, захмарні плани, гребеш за пів команди, у відпустці не випускаєш з рук ноут бо твої клієнти загалом не розуміють що таке графік роботи, вихідні чи особистий час, ти ж манагер ... Я вигоріла в 0 за 4 роки - хто швидше?)
Окрема подяка за підпис "Церкві лімбічєского патріархата" - ми й далі купуватимемо книги, читатимемо, якщо буде погано критимемо хуями а якщо добре то хвалитимемо 😘
Із приємного, в новій книзі було багато матеріалу на нові стікери! Вдячна автору за те що ВоВ а не Лінійка 😁 Бо в мене в 10х складалося відчуття що я граю в якусь дуже екзотичну гру. Хоча, разом з обов'язковими рейдами в данжі до 2ї ночі я щє й перлася на 9ранку на роботу.
Не всіх персонажів змогла зрозуміти, в передостанньому розділу мене сяйнула думка - хто блять така ця Соня!?!?!!! Але загалом я рада що більшість мудаків отримала по заслузі.
Із неприємного, були болючі флешбеки офісного планктонства, захмарні плани, гребеш за пів команди, у відпустці не випускаєш з рук ноут бо твої клієнти загалом не розуміють що таке графік роботи, вихідні чи особистий час, ти ж манагер ... Я вигоріла в 0 за 4 роки - хто швидше?)
Окрема подяка за підпис "Церкві лімбічєского патріархата" - ми й далі купуватимемо книги, читатимемо, якщо буде погано критимемо хуями а якщо добре то хвалитимемо 😘
October 15, 2025
«Але таке життя: від його жартів іноді сміятись боляче.»
Якщо у вас досі виникає питання, чому в вакансіях на роботу в офісі є пункт про стресостійкість - ця книга для вас.
Максим Єфіменко - середньостатистичний хлопець, якому не пощастило в стосунках, кинув друг на гроші, боргова яма засмоктує, втратив роботу, але з шаленими амбіціями (зазвичай вони зароджуються у ВНЗ, а далі вже життя показує, куди їх можна засунути).
І коли нарешті удача повертається до нього лицьовою стороною, він потрапляє в офіс на посаду менеджера престижного холдингу.
*лещата затискаються*
Здається, що гроші тут можна гребти лопатою, хороший колектив, стрімкий карʼєрний ріст, ще й в особистому житті все файно складається, що може піти не так?
Ну, як каже сам Максим:
«Щастя — моє друге ім’я.
Перше — Не.»
Сатирична трагікомедія - як цікаво назвали ці емоційні атракціони.
Десятки термінових мейлів 24/7, нереальні дедлайни, літри кави та безкінечні дзвінки поза робочий час, тотальне вигорання пережила сама — знаєм, проходили.
З присутністю лайки погоджуюсь, під кожним словом підписуюсь.
Якщо в першій частині я витирала сльози від сміху, то далі напруга наростає з кожним розділом — пристебніть ремені безпеки, запасайтесь валеріанкою та травʼяними чаями і не забувайте ДИХАТИ.
Книгу раджу! Всім!
Якщо у вас досі виникає питання, чому в вакансіях на роботу в офісі є пункт про стресостійкість - ця книга для вас.
Максим Єфіменко - середньостатистичний хлопець, якому не пощастило в стосунках, кинув друг на гроші, боргова яма засмоктує, втратив роботу, але з шаленими амбіціями (зазвичай вони зароджуються у ВНЗ, а далі вже життя показує, куди їх можна засунути).
І коли нарешті удача повертається до нього лицьовою стороною, він потрапляє в офіс на посаду менеджера престижного холдингу.
*лещата затискаються*
Здається, що гроші тут можна гребти лопатою, хороший колектив, стрімкий карʼєрний ріст, ще й в особистому житті все файно складається, що може піти не так?
Ну, як каже сам Максим:
«Щастя — моє друге ім’я.
Перше — Не.»
Сатирична трагікомедія - як цікаво назвали ці емоційні атракціони.
Десятки термінових мейлів 24/7, нереальні дедлайни, літри кави та безкінечні дзвінки поза робочий час, тотальне вигорання пережила сама — знаєм, проходили.
З присутністю лайки погоджуюсь, під кожним словом підписуюсь.
Якщо в першій частині я витирала сльози від сміху, то далі напруга наростає з кожним розділом — пристебніть ремені безпеки, запасайтесь валеріанкою та травʼяними чаями і не забувайте ДИХАТИ.
Книгу раджу! Всім!
December 10, 2025
4⭐️
Лімб ще не читав (книга вже чекає свого часу), на презентації Планктону був (автор з норм юмором, було весело) і тому очікування були високі. На 💯 очікування не виправдались, але це було цікаво та смішно читати, проте 5-6 крінж-моментів, які не впливали на сюжет можна було не «застосовувати», премії і бонусів за це не дадуть😆. Загалом норм історія і варта уваги як мінімум.
Лімб ще не читав (книга вже чекає свого часу), на презентації Планктону був (автор з норм юмором, було весело) і тому очікування були високі. На 💯 очікування не виправдались, але це було цікаво та смішно читати, проте 5-6 крінж-моментів, які не впливали на сюжет можна було не «застосовувати», премії і бонусів за це не дадуть😆. Загалом норм історія і варта уваги як мінімум.
October 13, 2025
Не можу написати тут всі свої рефлексії від описаного офісного життя 😜
Дуже багато в чому герой Максим - це я, тільки він протримався два роки, я ж - більше дев'яти на даний момент. Після вигорання починаються ще нові етапи...
Але, крім саморефлексій що ще викликала книга? Роздратування буквально всім: героєм; його дівчиною / дружиною; всіма колегами; пласкуватим гумором; кліше, що наш герой такий герой, що його хотять всі жінки навколо, всі ж чоловіки бажають з ним випити; зайвим пафосом ("Хто такий Толя Кириченко?" майже дорівнює "Хто вбив Лору Палмер?"). У мене є питання до економічних термінів (зменшення дебіторки впливає на фінрезультат? нарахування ПДВ впливає на прибуток? у постачальників є лише дебіторка, кредиторки взагалі нема? місячні бонуси нараховують ледь не щоденно? Що, що що?)
Сміялась на моменті: "я ніколи не бачив таблицю ексель таку велику, що треба прокручувати" 🤓 Тут зачьот 🫡
Також є питання до редактора (платформа з Гаррі Поттера 9 і 3/4 загубила десь дев'ятку; "я засвоївся на цьому місці за пару днів" що зробив?). Чому на обкладинці взагалі Кен? Засмутилась, що побачила відсилку до Михайла-прости-господи-Боярського - як воно так в пам'ять в'їдається?..
P.S. чи можу я уявити в реальності те, що зробив Максим в кінці? Так, в деталях, В ДЕТАЛЯХ! 😁
P.P.S. телефон дзвонить, треба відповісти обов'язково, бо...
Дуже багато в чому герой Максим - це я, тільки він протримався два роки, я ж - більше дев'яти на даний момент. Після вигорання починаються ще нові етапи...
Але, крім саморефлексій що ще викликала книга? Роздратування буквально всім: героєм; його дівчиною / дружиною; всіма колегами; пласкуватим гумором; кліше, що наш герой такий герой, що його хотять всі жінки навколо, всі ж чоловіки бажають з ним випити; зайвим пафосом ("Хто такий Толя Кириченко?" майже дорівнює "Хто вбив Лору Палмер?"). У мене є питання до економічних термінів (зменшення дебіторки впливає на фінрезультат? нарахування ПДВ впливає на прибуток? у постачальників є лише дебіторка, кредиторки взагалі нема? місячні бонуси нараховують ледь не щоденно? Що, що що?)
Сміялась на моменті: "я ніколи не бачив таблицю ексель таку велику, що треба прокручувати" 🤓 Тут зачьот 🫡
Також є питання до редактора (платформа з Гаррі Поттера 9 і 3/4 загубила десь дев'ятку; "я засвоївся на цьому місці за пару днів" що зробив?). Чому на обкладинці взагалі Кен? Засмутилась, що побачила відсилку до Михайла-прости-господи-Боярського - як воно так в пам'ять в'їдається?..
P.S. чи можу я уявити в реальності те, що зробив Максим в кінці? Так, в деталях, В ДЕТАЛЯХ! 😁
P.P.S. телефон дзвонить, треба відповісти обов'язково, бо...
November 27, 2025
вітаю, колеги! перепрошую, що в неробочий час, але ви [самі обрали цю всрату контору] прекрасно розумієте важливість проекту!
надсилаю на затвердження [сподіваюсь що нарешті бляха] фінальний текст відгуку на книгу "Планктон". прошу оперативно ознайомитись та надати фідбек [бо всі дедлайни вже і так горять в пеклі разом з нами].
продуктивної ночі!
P.S. і до речі, скажіть вже нарешті, хто такий цей Толя Кириченко??!
📄 vidhuk_fin_new_new2_2611new_FINBLT
коли ти мєлка креветка, то і апетити твої скромні: оце б якусь роботу, якусь дівчину і встигнути з друзями на пиво. але відкрий перед креветкою вікно можливостей - і вона захоче жерти, як китова акула.
юний орел Максим Єфименко влаштовується на роботу у велику пафосну компанію, яка займається продуктовим ритейлом. починається все як у кожного з нас: який тут гарний офіс, а яка смачна кава, ого, ще й бонуси будуть давати! але поступово нещадна корпоративна машина випускає свої кігті, від яких Макс намагається відбитись.
настрій цієї книги як продуктивність - змінюється непомітно. ти наче працюєш собі нормально, а потім раптом розумієш, що вигорання настало ще пару місяців тому. так і тут: спочатку задорно летиш крізь сміхуйочки і жарти Макса, а в якийсь момент ловиш себе на думці, що стало зовсім не весело 🥲
окрім сміху і суму "Планктон" також гарантовано дасть вам вагон впізнаваних спогадів - про офісне життя, неадекватні дедлайни, злобне керівництво і таблички для табличок. ну, це якщо зараз у вас краща робота, якщо ви і наразі на галері - замість спогадів впишіть, що буде сум х2.
це дуже життєва і трагікомічна історія про цінності, комфорт, родину, працеголізм і трошки навіть незаконні мутки. всі пишуть, що головний герой "Планктону" мудак, але мені здалося, що він просто звичайна людина - у чомусь сильна, у чомусь слабка; у чомусь натупив, у чомусь розрулив. коротше, жопізданив як міг, а що з того вийшло - читайте вже самі)
надсилаю на затвердження [сподіваюсь що нарешті бляха] фінальний текст відгуку на книгу "Планктон". прошу оперативно ознайомитись та надати фідбек [бо всі дедлайни вже і так горять в пеклі разом з нами].
продуктивної ночі!
P.S. і до речі, скажіть вже нарешті, хто такий цей Толя Кириченко??!
📄 vidhuk_fin_new_new2_2611new_FINBLT
коли ти мєлка креветка, то і апетити твої скромні: оце б якусь роботу, якусь дівчину і встигнути з друзями на пиво. але відкрий перед креветкою вікно можливостей - і вона захоче жерти, як китова акула.
юний орел Максим Єфименко влаштовується на роботу у велику пафосну компанію, яка займається продуктовим ритейлом. починається все як у кожного з нас: який тут гарний офіс, а яка смачна кава, ого, ще й бонуси будуть давати! але поступово нещадна корпоративна машина випускає свої кігті, від яких Макс намагається відбитись.
настрій цієї книги як продуктивність - змінюється непомітно. ти наче працюєш собі нормально, а потім раптом розумієш, що вигорання настало ще пару місяців тому. так і тут: спочатку задорно летиш крізь сміхуйочки і жарти Макса, а в якийсь момент ловиш себе на думці, що стало зовсім не весело 🥲
окрім сміху і суму "Планктон" також гарантовано дасть вам вагон впізнаваних спогадів - про офісне життя, неадекватні дедлайни, злобне керівництво і таблички для табличок. ну, це якщо зараз у вас краща робота, якщо ви і наразі на галері - замість спогадів впишіть, що буде сум х2.
це дуже життєва і трагікомічна історія про цінності, комфорт, родину, працеголізм і трошки навіть незаконні мутки. всі пишуть, що головний герой "Планктону" мудак, але мені здалося, що він просто звичайна людина - у чомусь сильна, у чомусь слабка; у чомусь натупив, у чомусь розрулив. коротше, жопізданив як міг, а що з того вийшло - читайте вже самі)
November 20, 2025
Це 5 зірок! Однозначно!
Мені схоже за вайбами на танці з кістками(але там все дуже депресивно було). Багато внутрянки, схем, заглиблення в особливості сфери.
Я дуже сильно сміялась(в мене закінчились навіть стікери одного кольору шоб відмічати смішні моменти), плакала кілька разів, дивувалась від сюжетних поворотів і ніби прожила життя офісного працівника в сфері торгівлі продуктів (хоча ніколи в цій сфері не працювала)
В якийсь момент я тривожилась ніби сама не здала звітів керівнику!!!!!
Мені дуже сподобалось!
П.с. Є матюки (за це окремий плюс)
Мені схоже за вайбами на танці з кістками(але там все дуже депресивно було). Багато внутрянки, схем, заглиблення в особливості сфери.
Я дуже сильно сміялась(в мене закінчились навіть стікери одного кольору шоб відмічати смішні моменти), плакала кілька разів, дивувалась від сюжетних поворотів і ніби прожила життя офісного працівника в сфері торгівлі продуктів (хоча ніколи в цій сфері не працювала)
В якийсь момент я тривожилась ніби сама не здала звітів керівнику!!!!!
Мені дуже сподобалось!
П.с. Є матюки (за це окремий плюс)
November 5, 2025
Я була близька до 3, але якось змирилася з тупістю Макса й дотягла до 4. Із ключових причин, які мене виводили, у топі опинилися:
1) дупи;
2) матюки;
3) мозок Макса.
Його еротичні порівняння й анекдоти на фоні всього, що він творить, стали тим комбо, яке витримає не кожен. Я люблю розумних сірих персонажів із манією величі й дивною філософією, але їх розвелося багато, тож вирішила таки взятися за середньостатистичного офісного планктона. Ризики окупилися, бо емоцій було вагон, але й вселенську дурість Макса забуду не скоро. Пацан не просто спустив усе в унітаз, але й сам застряг у трубах.
До інших героїв питань теж багато. Жінку шкода, бо вигрібала, а колеги не змогли переплюнути Макса в поворотах логіки. Вони не всі були приємними людьми, але їхня адекватність підтримувала мою. Багато їхніх сутичок здавалися неправдоподібними. Ніби всі в одному котлі, але жарять в одне місце тільки нашого любчика. Бос тягнув на диявола, але кліше увібрав більше.
З жіночими персонажами все без просвіту. За них і зняла бал, бо що характер дівчат, що мамів - це якась мелодрама.
Фінал здався трішки пережованим, але хоч підтримав мою безнадію стосовно долі головного героя. Його спроби гратися в справедливість здалися лишніми, бо коли ж у тобі встиг протверезіти захисник усіх бідних? Парочку друзів у кінці можна би було лишити в спокої, нащо ті мотоцикли. Жінці бажаю нормальної менталки. Поворот із книжкою здався радше анекдотом, ніж здивував. Йой, най буде.
Окрема дяка за обкладинку. М'яких я не люблю, все розвалюється після повторного прочитання, але от вигляд її захопив ще з анонсу. Мене досі пре від рибок із тупим поглядом.
Цей роман ідеальний для усіх, хто відчуває себе в дупі. Головне вилізти з неї протилежним ��ляхом, ніж Макс.
1) дупи;
2) матюки;
3) мозок Макса.
Його еротичні порівняння й анекдоти на фоні всього, що він творить, стали тим комбо, яке витримає не кожен. Я люблю розумних сірих персонажів із манією величі й дивною філософією, але їх розвелося багато, тож вирішила таки взятися за середньостатистичного офісного планктона. Ризики окупилися, бо емоцій було вагон, але й вселенську дурість Макса забуду не скоро. Пацан не просто спустив усе в унітаз, але й сам застряг у трубах.
До інших героїв питань теж багато. Жінку шкода, бо вигрібала, а колеги не змогли переплюнути Макса в поворотах логіки. Вони не всі були приємними людьми, але їхня адекватність підтримувала мою. Багато їхніх сутичок здавалися неправдоподібними. Ніби всі в одному котлі, але жарять в одне місце тільки нашого любчика. Бос тягнув на диявола, але кліше увібрав більше.
З жіночими персонажами все без просвіту. За них і зняла бал, бо що характер дівчат, що мамів - це якась мелодрама.
Фінал здався трішки пережованим, але хоч підтримав мою безнадію стосовно долі головного героя. Його спроби гратися в справедливість здалися лишніми, бо коли ж у тобі встиг протверезіти захисник усіх бідних? Парочку друзів у кінці можна би було лишити в спокої, нащо ті мотоцикли. Жінці бажаю нормальної менталки. Поворот із книжкою здався радше анекдотом, ніж здивував. Йой, най буде.
Окрема дяка за обкладинку. М'яких я не люблю, все розвалюється після повторного прочитання, але от вигляд її захопив ще з анонсу. Мене досі пре від рибок із тупим поглядом.
Цей роман ідеальний для усіх, хто відчуває себе в дупі. Головне вилізти з неї протилежним ��ляхом, ніж Макс.
November 15, 2025
Довго думала як описати свої відчуття після прочитання.
А взагалі хочу зазначити що автор дуже класно і чітко описує і передає емоцію. Читаю другу книгу і після прочитання відчуття, що пропустила все що прочитала через себе.
Згадала всі свої робочі години та повністю занурилась в атмосферу хаоса, дедлайнів, літрів кави і атмосфери продажників. Дякую, згадала ті періоди перепрацювань, коли звіт треба було на позавчора. А відділи ще змагалися, чий звіт на позавчора важливіший
Першу половину книги я щиро співпереживала головному герою, потім за нього раділа і засмучувалась, коли його навантажували роботою.
З другої половини книги хапалась за голову і казала «Максе, йоб твою мать. Що ти чудиш?» мужик в тебе ж було все.
Неправильно прийняті рішення, погано розставлені пріоритети в житті, хронічна зайобаність показує як людина може все втратити. І загнати себе ще в глибшу яму.
Мені було шкода всіх під кінець цієї книги. Дружину, дитину, головного героя, Женю та Дена.
Історія Толі Кириченко, яка мене тримала в напрузі всю книгу поспішила своїм фіналом. То ж треба так, прям як в житті буває😅
Пасхалку до Лімбу 🔥 зацінила.
А взагалі хочу зазначити що автор дуже класно і чітко описує і передає емоцію. Читаю другу книгу і після прочитання відчуття, що пропустила все що прочитала через себе.
Згадала всі свої робочі години та повністю занурилась в атмосферу хаоса, дедлайнів, літрів кави і атмосфери продажників. Дякую, згадала ті періоди перепрацювань, коли звіт треба було на позавчора. А відділи ще змагалися, чий звіт на позавчора важливіший
Першу половину книги я щиро співпереживала головному герою, потім за нього раділа і засмучувалась, коли його навантажували роботою.
З другої половини книги хапалась за голову і казала «Максе, йоб твою мать. Що ти чудиш?» мужик в тебе ж було все.
Неправильно прийняті рішення, погано розставлені пріоритети в житті, хронічна зайобаність показує як людина може все втратити. І загнати себе ще в глибшу яму.
Мені було шкода всіх під кінець цієї книги. Дружину, дитину, головного героя, Женю та Дена.
Історія Толі Кириченко, яка мене тримала в напрузі всю книгу поспішила своїм фіналом. То ж треба так, прям як в житті буває😅
Пасхалку до Лімбу 🔥 зацінила.
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 17, 2025
згадався той мем: "ми тут всі, як одна сім'я. тільки неблагополучна".
колись, декілька років тому, мала необережність попрацювати у величезній компанії, яка займалась майже тим же. та ще й практично на тій же посаді, що й головний герой.
скільки ж флешбеків я спіймала від цих "випадкових збігів", скільки ж раз у мене від цього сіпнулось око 😅
фразу після проходження 3-місячного випробувального (це вже з особистого): "вітаємо, ти успішно пройшла. бо поганий той осел, який тягне ношу одного осла. а хороший той осел, який тягне ношу двох ослів" та інші перли запам'ятаю на все життя 👌
от тільки ще й платили там копійки.
дуже шкода людей, які втрачають себе, свою самоцінність через такі "роботи".
і дякую автору за цю книгу.
подивившись "зі сторони", впевнилась, що це не я не вивозила, а просто було не моє місце
колись, декілька років тому, мала необережність попрацювати у величезній компанії, яка займалась майже тим же. та ще й практично на тій же посаді, що й головний герой.
скільки ж флешбеків я спіймала від цих "випадкових збігів", скільки ж раз у мене від цього сіпнулось око 😅
фразу після проходження 3-місячного випробувального (це вже з особистого): "вітаємо, ти успішно пройшла. бо поганий той осел, який тягне ношу одного осла. а хороший той осел, який тягне ношу двох ослів" та інші перли запам'ятаю на все життя 👌
от тільки ще й платили там копійки.
дуже шкода людей, які втрачають себе, свою самоцінність через такі "роботи".
і дякую автору за цю книгу.
подивившись "зі сторони", впевнилась, що це не я не вивозила, а просто було не моє місце
October 5, 2025
Після останніх пари розділів, мені «Планктон» захотілося обійняти. Мене змусили похіхікати, потім розбили серце, а потім склеїли назад, бо все, ніби, сталося по справедливості.
Не знаю, як я ставлюся до головного героя. Здається, це людина, яка наробила хєрні, бо заплуталась, і не вміла дати цьому ради. Здається, він мудак, та проблиски клепки і любові не дають мені стверджувати це до кінця. Здається, він хотів би інакше і краще, але тільки-тільки стає на цю доріжку.
Дуже хотіла би, щоб ця книжка опинилася в мене в руках 4 роки тому. Я думала, що те гноблення, токсичний бос, щурячі перегони і зміїне кодло, що були тоді на роботі в комерції — це якийсь виняток, такого нема, і десь на новому місці буде краще. Змоги перевірити — не було, бо я повністю змінила сферу. Аж от із «Планктоном» виявилось, що все так само. Тупо однакові проблеми, слово в слово. Ці герої реально мали в собі характеристики мене, мого колишнього, колег, хедів, менеджерів і директорів, ситуацій на магазинах «у полях» і «на курилці» в офісі.
І може би 4 роки тому в мене би не дзенькнуло, бо психіці комфортно бути в своєму теплому болітці, і вона захищала би мене від усвідомлення, що треба змінювати життя. Я впевнена, що було би заперечення, «це здається, і це ТІЛЬКИ ДРУГИЙ випадок». Але дзенькнуло зараз, і я пригадала, у яке життя повертатися більше не хочу.
Випадковим чином текстом було розсипано прикольчики з грою слів та сарказмом. Щоб десь пшикнуть, десь хрюкнути, десь заволати у голос, а десь аж всплакнути від жизи.
Любовна лінія теж виявилася знайомою, і я би сказала, що побувала по обидва її боки.
Зняла бал, бо:
- тут не надто багато сюжету, і все, в принципі, зрозуміло, і більшу роль відіграє наповнення та буденні ситуації персонажів; дивуватися — нема чому, а в мене залазять ближче до 5 саме такі книжки;
- я читала через призму знання усієї «комерційної мішури», але поняття не маю, як це сприймається людиною, що не в темі, і чи не захочеться закинути, бо нічо не ясно.
Не будуйте великих очікувань і вибуху емоцій. Відкрийтеся героям, і щось, та й дадуть вони вам ❤️🩹
Не знаю, як я ставлюся до головного героя. Здається, це людина, яка наробила хєрні, бо заплуталась, і не вміла дати цьому ради. Здається, він мудак, та проблиски клепки і любові не дають мені стверджувати це до кінця. Здається, він хотів би інакше і краще, але тільки-тільки стає на цю доріжку.
Дуже хотіла би, щоб ця книжка опинилася в мене в руках 4 роки тому. Я думала, що те гноблення, токсичний бос, щурячі перегони і зміїне кодло, що були тоді на роботі в комерції — це якийсь виняток, такого нема, і десь на новому місці буде краще. Змоги перевірити — не було, бо я повністю змінила сферу. Аж от із «Планктоном» виявилось, що все так само. Тупо однакові проблеми, слово в слово. Ці герої реально мали в собі характеристики мене, мого колишнього, колег, хедів, менеджерів і директорів, ситуацій на магазинах «у полях» і «на курилці» в офісі.
І може би 4 роки тому в мене би не дзенькнуло, бо психіці комфортно бути в своєму теплому болітці, і вона захищала би мене від усвідомлення, що треба змінювати життя. Я впевнена, що було би заперечення, «це здається, і це ТІЛЬКИ ДРУГИЙ випадок». Але дзенькнуло зараз, і я пригадала, у яке життя повертатися більше не хочу.
Випадковим чином текстом було розсипано прикольчики з грою слів та сарказмом. Щоб десь пшикнуть, десь хрюкнути, десь заволати у голос, а десь аж всплакнути від жизи.
Любовна лінія теж виявилася знайомою, і я би сказала, що побувала по обидва її боки.
Зняла бал, бо:
- тут не надто багато сюжету, і все, в принципі, зрозуміло, і більшу роль відіграє наповнення та буденні ситуації персонажів; дивуватися — нема чому, а в мене залазять ближче до 5 саме такі книжки;
- я читала через призму знання усієї «комерційної мішури», але поняття не маю, як це сприймається людиною, що не в темі, і чи не захочеться закинути, бо нічо не ясно.
Не будуйте великих очікувань і вибуху емоцій. Відкрийтеся героям, і щось, та й дадуть вони вам ❤️🩹
November 28, 2025
0/10 за Need for "Spees":Most Wanted на 310 сторінці 😈
Насправді: хоча порівняно з 'Лімбом' і не так глибоко, концептуально, шокуюче та одночасно близько до мого власного досвіду у спальнику на окраїні Миколаєва, в цілому прочиталося легко, зупинятись не хотілося.
Професійні деталі і жаргон не перегружають, і не особливо потрібно втягуватись в нього щоб зрозуміти суть ситуації.
Гумор дійсно непоганий, і все ще є тут ось цей вайб "period piece" нульових який мене чомусь дуже легко затягує позгадувати і порефлексувати про ці далекі та зовсім інші дні.
Як людина яка не так давно пройшла капітальне робоче вигорання і відродження можу сказати що тут є декілька інсайтів які можуть допомогти людям, що зараз знаходяться у схожих ситуаціях, бо, як то кажуть, все ще актуалОЧКА для українського бізнесу, і жанр 'анти-трудоголізм', як на мене, ще недостатньо поширений в нашому суспільстві, ба більше - трудоголізм і відсутність кордонів, схоже, культивується корпоративною культурою багатьох гігантів на ринку праці. Тому тут дякую за вклад в боротьбу!😁
Кирило, чекаю ще романів, бо як на мене тут ачівка була взята - я не поставив Планктон на паузу коли мені на наступний день після початку читання приїхала по передзамовленню Книга Еміля, і для цього не потрібно було прикладати великих зусиль😏
Насправді: хоча порівняно з 'Лімбом' і не так глибоко, концептуально, шокуюче та одночасно близько до мого власного досвіду у спальнику на окраїні Миколаєва, в цілому прочиталося легко, зупинятись не хотілося.
Професійні деталі і жаргон не перегружають, і не особливо потрібно втягуватись в нього щоб зрозуміти суть ситуації.
Гумор дійсно непоганий, і все ще є тут ось цей вайб "period piece" нульових який мене чомусь дуже легко затягує позгадувати і порефлексувати про ці далекі та зовсім інші дні.
Як людина яка не так давно пройшла капітальне робоче вигорання і відродження можу сказати що тут є декілька інсайтів які можуть допомогти людям, що зараз знаходяться у схожих ситуаціях, бо, як то кажуть, все ще актуалОЧКА для українського бізнесу, і жанр 'анти-трудоголізм', як на мене, ще недостатньо поширений в нашому суспільстві, ба більше - трудоголізм і відсутність кордонів, схоже, культивується корпоративною культурою багатьох гігантів на ринку праці. Тому тут дякую за вклад в боротьбу!😁
Кирило, чекаю ще романів, бо як на мене тут ачівка була взята - я не поставив Планктон на паузу коли мені на наступний день після початку читання приїхала по передзамовленню Книга Еміля, і для цього не потрібно було прикладати великих зусиль😏
December 19, 2025
Як тільки почав читати - дуже нагадало БЖД Ушкалова з цією гопотою, вайбом книги. Проте індивідуальність твору пробивалася з першої сторінки)
Унікальний гумор автора, який ми в магазині тепер постійно використовуємо, щоб вJOBувати і Жопізданити. Одночасно типові й несподівані повороти сюжету. Головний герой, для якого не хочеш нічого хорошого, але й не настільки бісячий, аби закинути книгу)
Окремий нюанс - професійні аспекти, що автор розкрив сюжетно. Певні бізнес-процеси, підходи та все інше. Комунікація в самому офісі, персонажі. Все відчувається якось аж занадто реалістично)
Загалом - книга дуже сподобалась! Підіймає цікаві теми. Довго думав над оцінкою. Наче й немає за що ставити 5/5, але і знімати оцінку немає за що, тому най буде 5🌚
Унікальний гумор автора, який ми в магазині тепер постійно використовуємо, щоб вJOBувати і Жопізданити. Одночасно типові й несподівані повороти сюжету. Головний герой, для якого не хочеш нічого хорошого, але й не настільки бісячий, аби закинути книгу)
Окремий нюанс - професійні аспекти, що автор розкрив сюжетно. Певні бізнес-процеси, підходи та все інше. Комунікація в самому офісі, персонажі. Все відчувається якось аж занадто реалістично)
Загалом - книга дуже сподобалась! Підіймає цікаві теми. Довго думав над оцінкою. Наче й немає за що ставити 5/5, але і знімати оцінку немає за що, тому най буде 5🌚
November 19, 2025
Шкода Максима !
Як то кажуть «згорів на роботі»😬😬😬
Як то кажуть «згорів на роботі»😬😬😬
October 30, 2025
Прочитала книгу, наче в офіс сходила. Добре, що я звільнилась, нікому не треба робити таблички, а можна читати книги про людей на роботі, ідеально ✨
November 2, 2025
Якщо зустріти на вулиці випадкового мужика, спитати "а опишіть останні 5 років свого життя", то вийде щось схоже на цю книгу. В сенсі, що це буде опис звичайного життя звичайного чоловіка але жодної літературної цінності це не матиме. Це драма, тут багато емоцій, бійки, секс, скандали і сварки. Але це як подивитись дешевенький серіал на телебаченні. Повно матюків, ГГ - сексист, алкоголік і істеричка.
November 13, 2025
3.5 ⭐️⭐️⭐️
Саундтрек до книги: The Smiths - Heaven Knows I'm Miserable Now
I was happy in the haze of a drunken hour
But Heaven knows, I'm miserable now
I was looking for a job and then I found a job
And Heaven knows, I'm miserable now
Саундтрек до книги: The Smiths - Heaven Knows I'm Miserable Now
I was happy in the haze of a drunken hour
But Heaven knows, I'm miserable now
I was looking for a job and then I found a job
And Heaven knows, I'm miserable now
November 13, 2025
4.5 ⭐
«Доброго дня, Кирило Сергійовичу!
Хочу поділитися своїми враженнями щодо вашої книги, адже вважаю важливим забезпечувати прозорий та своєчасний зворотний зв’язок — навіть якщо його ніхто не запитував.
Перед прочитанням я неодноразово чула, що у творі надмірно часто кричать на головного героя. Після завершення книги можу лише повідомити, що заявлений рівень «крику» дещо перебільшений. Якщо це був ваш задум — вдалось. Якщо ж ні, то можу надати приклади власного досвіду для посилення драматичної напруги у майбутніх роботах.
Загалом текст вийшов доволі життєвим, навіть місцями болюче життєвим. Справді, важко не співпереживати героям, навіть якщо деякі з них приймають рішення, які у корпоративному середовищі ми б назвали “room for improvement”.
Окремо хочу зазначити, що головний герой викликав у мене широкий спектр емоцій: від щирого співчуття до стриманого бажання делегувати йому відповідальність за власні помилки. Така нестабільність вражень була, мабуть, вашим авторським рішенням, хоча уточнити це могла би лише внутрішня авторська документація, доступ до якої, на жаль, не надано.
Щодо фіналу — визнаю, що він виявився значно важчим, ніж я очікувала. Попри те, що жанр не передбачає хеппіенду, завершення залишило після себе гірчинку. Протягом трьох днів після прочитання я неодноразово поверталася думками до сюжету, що, безумовно, позитивно з погляду залученості.
Чи настільки позитивно з погляду емоційного стану — відкритий для обговорення пункт.
Єдина заувага — надмірність технічних менеджерських деталей. Вони створили враження, ніби в певні моменти я читаю службову інструкцію, а не художній твір. Якщо це теж був задум — прошу вибачити моє нерозуміння.
Загальна оцінка — 4.5⭐, хоча на момент завершення читання планувала 4. Після тривалої внутрішньої ретроспективи вирішила підвищити бал, адже книга продовжувала впливати на мої думки навіть поза робочими годинами. Це, безумовно, показник якості — хоча й бажаної чи ні, питання дискусійне.
Дякую за ваш внесок у літературний процес.
Сподіваюся, наступні проєкти будуть не менш емоційно безпечними — або принаймні з попередженням про ризики.
Чекаю нашої особистої зустрічі на презентації цієї роботи.
З повагою,
Євгенія»
«Доброго дня, Кирило Сергійовичу!
Хочу поділитися своїми враженнями щодо вашої книги, адже вважаю важливим забезпечувати прозорий та своєчасний зворотний зв’язок — навіть якщо його ніхто не запитував.
Перед прочитанням я неодноразово чула, що у творі надмірно часто кричать на головного героя. Після завершення книги можу лише повідомити, що заявлений рівень «крику» дещо перебільшений. Якщо це був ваш задум — вдалось. Якщо ж ні, то можу надати приклади власного досвіду для посилення драматичної напруги у майбутніх роботах.
Загалом текст вийшов доволі життєвим, навіть місцями болюче життєвим. Справді, важко не співпереживати героям, навіть якщо деякі з них приймають рішення, які у корпоративному середовищі ми б назвали “room for improvement”.
Окремо хочу зазначити, що головний герой викликав у мене широкий спектр емоцій: від щирого співчуття до стриманого бажання делегувати йому відповідальність за власні помилки. Така нестабільність вражень була, мабуть, вашим авторським рішенням, хоча уточнити це могла би лише внутрішня авторська документація, доступ до якої, на жаль, не надано.
Щодо фіналу — визнаю, що він виявився значно важчим, ніж я очікувала. Попри те, що жанр не передбачає хеппіенду, завершення залишило після себе гірчинку. Протягом трьох днів після прочитання я неодноразово поверталася думками до сюжету, що, безумовно, позитивно з погляду залученості.
Чи настільки позитивно з погляду емоційного стану — відкритий для обговорення пункт.
Єдина заувага — надмірність технічних менеджерських деталей. Вони створили враження, ніби в певні моменти я читаю службову інструкцію, а не художній твір. Якщо це теж був задум — прошу вибачити моє нерозуміння.
Загальна оцінка — 4.5⭐, хоча на момент завершення читання планувала 4. Після тривалої внутрішньої ретроспективи вирішила підвищити бал, адже книга продовжувала впливати на мої думки навіть поза робочими годинами. Це, безумовно, показник якості — хоча й бажаної чи ні, питання дискусійне.
Дякую за ваш внесок у літературний процес.
Сподіваюся, наступні проєкти будуть не менш емоційно безпечними — або принаймні з попередженням про ризики.
Чекаю нашої особистої зустрічі на презентації цієї роботи.
З повагою,
Євгенія»
November 26, 2025
Що, дрібні ракоподібні, встигли вигоріти у корпоративному пеклі?
У вас сіпається око, як тільки відкривається таблиця у Excel, від звуку сповіщення про черговий лист у поштовій скриньці хочеться стрілятись, а телефон узагалі запустити у стратосферу?
Якщо так - вітаю, ця книга точно для вас.
Я б назвала цю історію коротким посібником про те, як НЕ варто працювати. Бо врешті, як виявиться, ніякі гроші не у змозі повернути час, який би можна було провести з родиною.
Макс Єфіменко - ходяча людина-проблема, здатна встрятати у карколомні пригоди, які, здається, режисували у самому Голлівуді. Палітра подій включає у себе як барви випадкової вуличної бійки, та і успішного просування кар'єрними сходами, закоханості, що переростає у шлюб, а далі - кольори сімейних мелодрам, подружніх зрад та вигорання.
Цей ніїбацца-менеджер всю свою творчу кар'єру постійно мене підбішував, бо усунення своїх косяків чи виконання банальних задач він здатен був перетворити на квест з купою додаткових змінних.
Більш того, якою б не була мотивація вJOBувати, пріоритети у Макса були розставлені за принципом "що приносить більше бабла - те й важливіше". Мені навіть не дивно, що його сімейне життя склалось саме так, хоча Катю і Марка шкода, татусь-менеджер підкачав.
Дуже розчулив епізод смерті Дена - тут автор вкотре наголошує, що варто пам'ятати про дійсно важливі речі у житті і ловити момент, бо ніколи не знаєш, чи не виявиться він останнім шансом побачити рідне обличчя.
Безперечно, кожен хто хоч день працював в офісі впізнає у книзі як не себе, то когось із колег, згадає безкінечні задачі з терміном "на вчора", мітинги заради мітингів, верстку чергової стометрової таблиці, яку забуваєш зберегти, та навіть банальний запах чорнил на щойно видрукованому листі з принтера.
Не дивуйтесь, якщо після прочитання книги вам будуть снитись кошмари про невиконані плани, згорілі КРІ чи наради з керівництвом - офісні травми так і відлунюють на сторінках книги.
Автор задав нову планку у своїй прозі, його персонажі стали реальними, їм віриш і переймаєшся їх долею. А гумор і крилаті фрази - то просто шик!
Вердикт: кожному, хто хоче відчути на собі приреченість офісного працівника - читати! І офісним працівникам теж
У вас сіпається око, як тільки відкривається таблиця у Excel, від звуку сповіщення про черговий лист у поштовій скриньці хочеться стрілятись, а телефон узагалі запустити у стратосферу?
Якщо так - вітаю, ця книга точно для вас.
Я б назвала цю історію коротким посібником про те, як НЕ варто працювати. Бо врешті, як виявиться, ніякі гроші не у змозі повернути час, який би можна було провести з родиною.
Макс Єфіменко - ходяча людина-проблема, здатна встрятати у карколомні пригоди, які, здається, режисували у самому Голлівуді. Палітра подій включає у себе як барви випадкової вуличної бійки, та і успішного просування кар'єрними сходами, закоханості, що переростає у шлюб, а далі - кольори сімейних мелодрам, подружніх зрад та вигорання.
Цей ніїбацца-менеджер всю свою творчу кар'єру постійно мене підбішував, бо усунення своїх косяків чи виконання банальних задач він здатен був перетворити на квест з купою додаткових змінних.
Більш того, якою б не була мотивація вJOBувати, пріоритети у Макса були розставлені за принципом "що приносить більше бабла - те й важливіше". Мені навіть не дивно, що його сімейне життя склалось саме так, хоча Катю і Марка шкода, татусь-менеджер підкачав.
Дуже розчулив епізод смерті Дена - тут автор вкотре наголошує, що варто пам'ятати про дійсно важливі речі у житті і ловити момент, бо ніколи не знаєш, чи не виявиться він останнім шансом побачити рідне обличчя.
Безперечно, кожен хто хоч день працював в офісі впізнає у книзі як не себе, то когось із колег, згадає безкінечні задачі з терміном "на вчора", мітинги заради мітингів, верстку чергової стометрової таблиці, яку забуваєш зберегти, та навіть банальний запах чорнил на щойно видрукованому листі з принтера.
Не дивуйтесь, якщо після прочитання книги вам будуть снитись кошмари про невиконані плани, згорілі КРІ чи наради з керівництвом - офісні травми так і відлунюють на сторінках книги.
Автор задав нову планку у своїй прозі, його персонажі стали реальними, їм віриш і переймаєшся їх долею. А гумор і крилаті фрази - то просто шик!
Вердикт: кожному, хто хоче відчути на собі приреченість офісного працівника - читати! І офісним працівникам теж
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 8, 2025
Частина 1:
Ну норм.
Живе хлопчина, потихеньку все розрулює.
Смішно думає.
Цікаво, хто такий Толя Кириченко?
Частина 2: Не забувай дихати. Не смій це гуглити. Шо таке KPI знаєш? Молодець, з тебе досить.
То хто такий Толя Кириченко?
Так, стоп, а де Катя? А, осьо вона.
Так, стоп. А скільки часу вже минуло? Ого життя летить.
Проблема - розрулив.
Проблема - розрулив.
Проблема - розрулив. Не забувай дихати і нічого не гугли.
Частина 3:
В рекламній агенції було геть не так.
А нє, так само, тільки терміни інші, а замість гірчиці треба було продати пре-рол на ютубі. ТА ХТО Ж ТАКИЙ ТОЙ ТОЛЯ КИРИЧЕНКО?
Непогано все складається. Забобаний, але ж сім’я і все таке.
Стоп, а скільки вже часу пройшло?
Макс, ну не цей. Все ж гарно складає… лося.
Ні, ні, ні, ну не треба. Не тямиш пити - не пий.
Притормажуй. Притормажуй. Йоптвоюмать.
Ну, хоч знаю хто такий Толя Кириченко.
Частина 4:
Ну шо, може фенікс повстане з попелу?
З хуйопелу. Я поняла.
Ох, Максимчику, чи були гроші того варті? Риторичне питання.
Ну, потихеньку. День за днем. Не проїбися цього разу.
Якщо коротко - мені сподобалося.
Ну норм.
Живе хлопчина, потихеньку все розрулює.
Смішно думає.
Цікаво, хто такий Толя Кириченко?
Частина 2: Не забувай дихати. Не смій це гуглити. Шо таке KPI знаєш? Молодець, з тебе досить.
То хто такий Толя Кириченко?
Так, стоп, а де Катя? А, осьо вона.
Так, стоп. А скільки часу вже минуло? Ого життя летить.
Проблема - розрулив.
Проблема - розрулив.
Проблема - розрулив. Не забувай дихати і нічого не гугли.
Частина 3:
В рекламній агенції було геть не так.
А нє, так само, тільки терміни інші, а замість гірчиці треба було продати пре-рол на ютубі. ТА ХТО Ж ТАКИЙ ТОЙ ТОЛЯ КИРИЧЕНКО?
Непогано все складається. Забобаний, але ж сім’я і все таке.
Стоп, а скільки вже часу пройшло?
Макс, ну не цей. Все ж гарно складає… лося.
Ні, ні, ні, ну не треба. Не тямиш пити - не пий.
Притормажуй. Притормажуй. Йоптвоюмать.
Ну, хоч знаю хто такий Толя Кириченко.
Частина 4:
Ну шо, може фенікс повстане з попелу?
З хуйопелу. Я поняла.
Ох, Максимчику, чи були гроші того варті? Риторичне питання.
Ну, потихеньку. День за днем. Не проїбися цього разу.
Якщо коротко - мені сподобалося.
November 18, 2025
«Як на мене, найгірше у побуті — змазування барв і відтінків почуттів. У багнюці всепоглинальної рутини ми не помічаємо найважливішого».
Першу сотню сторінок я злився на Кирила (хоча він хотів би, аби я злився на героя, Максима). Я думав, що автор дав маху, що він написав щось стрьомне. Я помилявся! Якщо ви почали і закинули — спробуйте продовжити.
🔍 Я знаходжуся у постійному пошуку сильних героїв у сучукрліт, з цим наразі у нас не дуже. Сильний герой — це такий, як ваш родич у житті: «інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто», ви його любите і ненавидите, впізнаєте в ньому себе і своїх знайомих. І я думаю, що герой «Планктона» Максим Єфіменко саме такий, і це головне досягнення автора.
🤌 Максим робить так, як не треба, говорить те, що не варто, але хто з нас не такий? Кирило називає свого героя мудаком, а я впізнаю у ньому себе — так і має працювати література, нє?
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
Першу сотню сторінок я злився на Кирила (хоча він хотів би, аби я злився на героя, Максима). Я думав, що автор дав маху, що він написав щось стрьомне. Я помилявся! Якщо ви почали і закинули — спробуйте продовжити.
🔍 Я знаходжуся у постійному пошуку сильних героїв у сучукрліт, з цим наразі у нас не дуже. Сильний герой — це такий, як ваш родич у житті: «інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто», ви його любите і ненавидите, впізнаєте в ньому себе і своїх знайомих. І я думаю, що герой «Планктона» Максим Єфіменко саме такий, і це головне досягнення автора.
🤌 Максим робить так, як не треба, говорить те, що не варто, але хто з нас не такий? Кирило називає свого героя мудаком, а я впізнаю у ньому себе — так і має працювати література, нє?
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
November 3, 2025
Корпоративний тренінг №666: «Як вижити у світі офісного абсурду»
(на прикладі роману «Планктон»)
Модуль 1. Вступна лекція:
Життя Макса до офісу було хаотичним, але в корпоративному пеклі воно нарешті набуло сенсу! Тепер хаос має дедлайн і керівника.
Модуль 2. Практичне завдання:
Робіть вигляд, що все під контролем, навіть якщо Excel відмовляється відкриватись, а клієнти щоразу намагаються набити собі ціну (Підказка: розчинна кава не допомагає вирішити проблему, але хоча б створює ілюзію процесу)
Модуль 3. Аналітика:
Бос токсичний? Значить, усе за планом.
Ви вигораєте, але вважаєте це розвитком – бонусні бали! Якщо почали лякати інших звільненням, вітаємо, ви перейшли на наступний рівень.
Модуль 4. Підсумковий тест:
Що станеться, якщо вважати гроші сенсом життя?
а) Підвищення
б) Вигорання
в) Карма
(Правильна відповідь – усі три)
Висновок:
«Планктон» – це не просто роман, це корпоративний мануал про те, як спробувати залишитись людиною у світі KPI, дзвінків від боса о 2:00 ночі та фрази «я звільняюсь»
Оцінка: 5/5, як ідеальний кейс для курсу «Життя під тиском системи»
(на прикладі роману «Планктон»)
Модуль 1. Вступна лекція:
Життя Макса до офісу було хаотичним, але в корпоративному пеклі воно нарешті набуло сенсу! Тепер хаос має дедлайн і керівника.
Модуль 2. Практичне завдання:
Робіть вигляд, що все під контролем, навіть якщо Excel відмовляється відкриватись, а клієнти щоразу намагаються набити собі ціну (Підказка: розчинна кава не допомагає вирішити проблему, але хоча б створює ілюзію процесу)
Модуль 3. Аналітика:
Бос токсичний? Значить, усе за планом.
Ви вигораєте, але вважаєте це розвитком – бонусні бали! Якщо почали лякати інших звільненням, вітаємо, ви перейшли на наступний рівень.
Модуль 4. Підсумковий тест:
Що станеться, якщо вважати гроші сенсом життя?
а) Підвищення
б) Вигорання
в) Карма
(Правильна відповідь – усі три)
Висновок:
«Планктон» – це не просто роман, це корпоративний мануал про те, як спробувати залишитись людиною у світі KPI, дзвінків від боса о 2:00 ночі та фрази «я звільняюсь»
Оцінка: 5/5, як ідеальний кейс для курсу «Життя під тиском системи»
Displaying 1 - 28 of 28 reviews