Шляхетна традиція: наскрізні сюжети української культури

by Ольга Петренко-Цеунова

Що таке українська культура і з якої історичної точки вона бере свій початок? Як ми сьогодні пов’язані з минулим і які повторювані сюжети стали основою наших традицій?

У цій книзі літературознавиця Ольга Петренко-Цеунова дає власні відповіді на безліч питань про ідентичність української нації та доводить тяглість нашої культури: від Середньовіччя, через козацтво та добу бароко, до Української революції та буремного ХХ століття і не менш буремного сьогодення.

Genres: Nonfiction

380 pages, Hardcover

First published January 1, 2025

Reviews

[Маx Nestelieiev · Rating 5 out of 5]

Збірка «Шляхетна традиція» Ольги Петренко-Цеунової складається здебільшого зі статей, який з’являлися на сайті «Українського тижня», але зібрані разом під однією обкладинкою вони діють сильніше, доповнюючи одна одну і даючи змогу побачити тяглість деяких сюжетів в нашій культурі.

І насамперед про те, як нас сприймають інші, і тут цікаво, що віддавна іноземці в українському народі помічають передусім дві іпостасі: хліборобів і лицарів. Бо і ми самі часто оспівуємо самих їх, як ось Олег Ольжич у вірші «Археологія»:

Ми жали хлiб. Ми вигадали млин.
Ми знали мiдь. Ми завжди воювали.

Ще один сюжет — як нація кочовиків (умовна Росія), загарбавши наші землі і встановивши свою владу, перевела фокус з однієї іпостасі на іншу: «… із наступом російської колонізації в Україні й російської дезінформації на Заході про військову звитягу українців було забуто, а наголос зміщено на країну селян». Проте, попри все, ці дві символічні ролі нікуди не зникають, і на їхній базі у ХІХ столітті водночас з іншими європейськими народами розвинувся український національний проєкт у двох головних сценаріях: «Перший — народницький, що фокусувався на ідеї селянства як основи нації та запоруки збереження її самобутності через мову, фольклор і побут. Другий — державницький, який апелював до національної еліти, козацьких і шляхетських традицій та ідеї відновлення власної державності». Зрештою «після фізичного знищення з боку Російської імперії й перманентних спроб ментально асимілювати українську еліту, український народ почали асоціювати виключно із селянами» — і з цією «рустикальністю народників та ототожненням української нації виключно із селянством» довелося відчайдушно боротися українським модерністам, а тоді вже — після років соцреалізму — і постмодерністам.

а більше тут:
https://tyzhden.ua/vichni-siuzhety-kh...

[Bones Green · Rating 5 out of 5]

Вельми ґрунтовна праця в перетині історії, філософії, культурології та літературознавства, котра захопливими й прицільними есеями знайомить нас із стрижнем українства крізь віки та визначними постатями, які, спираючись на минувшину, творили свою сучасність заради кращого майбуття України. Про розмисли, натхнення та прагнення відомих, менш відомих та малознаних постатей, велетів та велеток українського Духу та Думки. Паралелі з давнини у сьогодення, Шляхетність, що не тихне, важлива книга у важливий Час.

[Shiny Tiger · Rating 4 out of 5]

книга-екскурсія та книга-ліки від меншовартості, після якої з'явилось бажання пізнати щось далі ніж котляревський по хронології нашої літератури. багато цікавих фактів та історій, про які я вперше чую взагалі. особливо дякую за поштовх до кращого вивчення часів русі та до гетьманщини, виявляється, це доволі цікавий період, на який ми мало звертаємо уваги.