Виживши, відома молода мисткиня Еделін Браянт тікає з рідного міста, щоб її життя продовжилося. Проте вона лише виглядала так, немов готова зламатися будь-якої секунди, чи в неї вже не лишилося сил для подальшої боротьби, для життя?
Дівчина відмовилася від усього, що мала, і перетворилася на ніщо. Від її минулого не залишилося навіть імені. Із підробленими документами, ранами по всьому тілу й тріщинами на душі, Еделін починає нове життя. І коли нарешті дозволяє собі прийняти майбутнє — її таємницю розкривають. А згодом і саме минуле наздоганяє її…
«Скільки разів має розбитися серце, перш ніж його більше неможливо буде зібрати? Перш ніж краї уламків більше не співпадатимуть один із одним»
Коли я подивилась, яка ця книга велика, то трішки злякалась, що буду довго її читати. Але виявилось, що прочитала я її за пару вечорів, бо мене дуже захопило.
Мені книга сподобалась і сюжетом, і стилем авторки, і персонажами. Якщо чесно, то і немає нічого такого, до чого я могла б докопатися.
Це непроста історія, тож тут є тригерні теми, як-от домашнє насилля та абʼюзивні стосунки, тому перед читанням варто на це звернути увагу. Кожен із героїв книжки пережив якісь складні події, які на них вплинули. Попри це, всі вони — знайшли сили в собі жити далі, любити життя і людей. І це класно.
Еделін — відома художниця. Вона має дім, гроші, чоловіка, визнання. Здавалось, що її життя прекрасне. Та дівчина змушена покинути все це, втратити навіть своє імʼя. Із рідного Спрінгфілда вона переїжджає до Кемдена, де із підробленими документами, ранами на тілі та тріщинами в душі, починає нове життя. Та коли все потроху налагоджується, минуле наздоганяє Еделін і таємниці відкриваються.
Мені дуже сподобалось, як авторка змалювала Кемден і життя в ньому — тихе невелике містечко, де затишно і спокійно, водночас дуже гарно і привітно.
Оповідь у книзі ведеться від імені Еделін та Кайдена. Тож ми можемо спостерігати за почуттями обох і глибше їх розуміти. Я таке дуже люблю, адже героям справді довелось пережити багато важких подій і авторці через такий формат вдалось чудово показати їхні переживання і те, як вони долають всі ці виклики. Мені сподобалась Еделін, яка хоч і постраждала, не втратила свою іскорку, любов до життя і залишалась такою ж сильною. Авторка чудово передала переживання Еделін, її намагання повернутися до нормального життя. Вона ніби уособлення багатьох жінок, які змогли вибратися з домашнього насилля і не втратили себе.
Кайден чудовий чоловічий персонаж, можна сказати, грін флег. Його таємницю та минуле авторка розкриває аж в кінці, тому я довго голову ламала, що з ним сталось.
У книзі є романтична лінія, яка починається ніби як пристрасть, порив, який раптово виник і не мав би в щось розвиватися. А проте, поступово перетворюється в більше — в кохання, яке зцілює. Мені дуже сподобалось, як розвивалась ця лінія, наскільки теплими і добрими були стосунки між героями, наскільки великою була їхня підтримка одне одного. Також у книзі є обмеження 18+, є кілька гарячих сцен, проте, як на мене, вони не прямо дуже детальні й чудово описані.
Важливим персонажем також є Ейден, хоч від його імені авторка не веде оповідь, але він теж впливає багато на що в цій історії. Хоча от мені як раз хотілось би, щоб авторка розкривала все ж, що сталось між ним і його колишньою дівчиною — це показували, як секрет, який травмує хлопця, але я так і не дізналась, що там було. Так само хотілось би, щоб була розмова Кафдена з Карою, де він би розставив всі крапки над і в їхніх стосунках. А в решті до сюжету питань у мене немає.
Вийшло дуже цікаво і захопливо. Під кінець книжки було більше динаміки і навіть перестрілка, але в цілому оповідь була для мене розмірена, але яку хотілось читати і читати. Книга має різні сюжетні повороти, є драматичною, але більше вражає розвитком головних персонажів.
Авторка чудово пише, її текст гарний і легко читається. Мені хотілось занурюватися в кожен рядок. Для мене книга — чудова і точно варта уваги.
Тропи: ▪️травма і зцілення; ▪️болючі секрети; ▪️від пристрасті до кохання; ▪️вона подруга його брата; ▪️домашнє насилля та абʼюзивні стосунки; ▪️він шериф, вона — приховує свою особистість; ▪️маленьке містечко.
💭А ви вже читали книгу, як вам? Плануєте читати? Любите книги з тропом від пристрасті до кохання?
Мені сподобалась історія зцілення Еделін, як вона попри все могла бачити красу навколо, не озлобитись. Вона змогла знову відкритись світу й людям, почати довіряти, вона піднялась після того як її кинули. Хочеться щоб кожна людина після травми мала в собі це бажання, знову віднайти опору та відбудувати нових себе. А ще книга читалась як кінофільм :)
Але є для мене і мінус, я не докінця змогла повірити у таке сильне почуття між головними героями і так швидко, відчувалась як любов з першого погляду. А після таких травмуючих подій це виглядає неправдоподібно.
Книга «Покрив зламаних» — це історія про біль,втрати, внутрішні злами і ті невидимі рани, які люди часто носять у собі мовчки.😍Читаючи її, розумієш, наскільки крихкою може бути людина і водночас — наскільки сильною. Ця книга показує, що навіть ті, кого життя зламало, здатні піднятися. Що під покривом болю, страхів і розчарувань все одно живе надія. Іноді тиха, майже непомітна, але саме вона допомагає зробити ще один крок вперед. «Покрив зламаних» — це не просто історія. Це нагадування про людяність, про силу духу і про те, що навіть у найтемніші моменти життя завжди є шанс знайти світло
Відкриваю для себе нових українських авторок, і сьогодні хочу поділитися відгуком на книгу «Покрив зламаних» Еллани Бенко. Мене ця історія захопила практично з перших сторінок, тому книга прочиталася швидко й залишила приємний післясмак💭
У нас є два головні герої – молода жінка на ім'я Еделін Браянт, яка змушена втікати в інше місто від травматичного минулого, а також чоловік на ім'я Кайден, який відіграє важливу роль у житті Еделін. Мені здається, що авторка мала на меті показати нам надихаючу історію нових стосунків і те, що боротьба за своє життя та відданість близьким людям є найважливішими. Моментами мені було занадто солодко, але хіба не для цього потрібні романтичні історії?
Серед плюсів книги хочу виділити великий шрифт, тому читати дану історію зручно, і очі менше втомлюються. Також вдячна за мʼяку обкладинку, яку приємно тримати в руках. Мені ще сподобалося оформлення переходів між різними розділами. Вони написані від імені двох головних героїв, що дозволяє краще розуміти, про кого йдеться.
Зберегла ще декілька цитати, тому ділюся ними й з вами:
• Після того, як Кайден пішов, я прокрутилася в ліжку, не зімкнувши очей до самого ранку. Це той винятковий тип безсоння, який трапляється тільки після спілкування з особливою… твоєю людиною. Коли ти настільки сповнюєшся теплими емоціями від душевної розмови, що п’янке збудження не минає і за кілька годин.
• Мені не треба читати опис до картин, щоб розуміти, що було зображено на полотні. Я міг відчути кожну емоцію, яку вона представляла світу. Чи не це великий дар – вміти розмовляти з іншими власною мовою?
• Іноді болісніше триматися за минуле, ніж його відпустити.
🎧 Baby Steps – Olivia Dean
Видавництво "ТАК" Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️
Неймовірний, чуттєвий і скляний дебют української авторки.
Історія двох зранених життям людей, що зцілюють одне одного коханням. Це важко і боляче але разом вони долають всі перешкоди.
Старший брат Кайден - холодний і виважений, молодший Ейден - різкий та емоційний. Попри їх полярність характерів вони обидвоє приємні люди, як і їх батько.
Еделін зранена своїм минулим коханням, а Кайден - роботою і відчуттям гіпервідповідальності. Вони мають шрами і на тілі і на серці. 19 розділ розбиває серденько💔
Дуже по американському написаний роман, відчувається цей дух США, навіть день незалежності згадується. Якби не знала, що це українська авторка то ніколи б не подумала саме через цю американтність.
Прекрасна книга для поціновувачів slow burn’у, скла та важких життєвих травм головних героїв.
Книга мені дуже сподобалася: читається легко й швидко, попри велику кількість сторінок. За вайбом вона нагадує «Втрачені квіти Еліс Гарт»: якщо там чарівна естетика побудована навколо квітів, то тут — навколо художниці та її творчості. Написано ще легше. Дуже раджу: це драма про переживання й зцілення травм.
Персонажі здебільшого надто ідеалізовані: усі хороші, аж млісно, і лише один герой виразно негативний. Такий поділ здається штучним, нереалістичним і додає історії наївності