«Іммігрантка» — дебютний роман авторки, яка довгий час прожила у Фінляндії і почала досліджувати тему українського мігранства до того, як це стало масштабним викликом для всієї України у 2022 році. Це історія про непроговорені травми, життя за кордоном і доленосність тимчасових рішень.
Іванка — молода українка, яка після Революції Гідності 2014 року переїздить до комфортного і спокійного Гельсінкі, де починає працювати нянею за програмою «Au pair» у звичайній фінській родині середнього класу. У Фінляндії вона переживає глибокий комплекс провини, зближується з місцевими українцями і паралельно вивчає особливості фінського добробуту. Зависнувши між двома світами — фінським і українським, — Іванка намагається знайти своє місце під сонцем, як і тисячі інших українців в еміграції.
Іммігрантка, як можна вгадати, книжка про дівчину, яка емігрувала до Фінляндії після Революції Гідності. Сюжет скаче по перших двох роках її адаптації закордоном.
Взяла цю книжку, бо вона на мене таргетована: я сама - іммігрантка в Фінляндії.
З хорошого: сподобалося впізнавати знайомі місця і в Києві, і в Гельсінкі. Окремі думки резонували, як-от роздуми про те, що бути іммігрантом відчувається як зрада, коли в країні війна, відгукувалися.
З поганого: історія нудна, відчувається як slice of life твоєї не найцікавішої знайомої. От ця знайома тобі шось розказує розказує десь за ланчем, а ти сидиш куняєш і киваєш з ввічливості. Сюжет доволі не звʼязний, з дуже формальним, початком і кінцем, без ніякої арки чи там розвитку персонажів, динаміки, чи будь-чого такого. Так, ніби це переказ реального життя, без структури, а тому що ну ось так склалось. В центрі історії роман героїні з фіном. Наприклад, всередині книжки зʼявляється якийсь її випадковий колишній на три сторінки, ні хто він, ні нашо він там, ні куди він дівається не ясно. Ну і бог з ним.
Крім цього, дуже важко читати діалоги. Якщо описи місць цікаві (з приміткою, що я впізнавала обидва міста і радувалась тому), роздуми героїв більш-менш ок читаються, то діалоги це просто атас. «Маєш рацію!», «В цьому ти правий!», «З тобою не посперечаєшся!» - в кожній другій репліці. І всі персонажі, а особливо головна героїня, говорять моралізаторськими промовами, або цікавинками, які вони десь там прочитали і переказують по пам’яті.
Також форма. Місцями текст наближається некомфортно близько до формату фейсбук посту. Є смайлики, є репліка діалогу, яка виглядає як «???», є вставки іншим шрифтом, які мали б бути коментарем головної героїні з теперішнього ( дія відбувається в 2014-2015 роках), ці вставки ні туди, ні сюди.
Також не вистачає редактури. Окремі репліки англійською перекладені, інші - ні. В англійській є помилки, в українській - теж. Одні слова англійською транслітеровані, інші - латинкою, так само і з фінською. Повний хаос, одним словом.
Врешті, не знаю як ставитися до цієї книжки. Добре, що авторка пише про еміграцію і про Фінляндію, але хотілося б трошки якіснішого письма.
Стиль написання трохи нагадує потік свідомості, але читається легко і цікаво. Книга піднімає важливі для свідомих українців теми і буде корисна тим, хто хоче краще зрозуміти українських іммігрантів, а також життя у Фінляндії та Україні. Можливо, вона не написана ідеально, та точно актуально.