What do you think?
ガンニバル [Gannibal] #12
Ґаннібал. Том 12
Після кривавого гульбища жертвоприношень родина Ґото обирає шлях війни проти всієї країни. Давні канібальські традиції досягають кульмінації, і в жертву “йому” хочуть принести… Машіро.
У цей скрутний час новий глава родини розривається між почуттями та обов’язком, тож не має права залишатися осторонь. Слова любові й ніжності його сина штовхають нащадка бога Куру-но-Камі на доленосне рішення…
Водночас Сатору Міямото, після численних спроб дійти до суті проблеми, потрапляє в жорстоку засідку. Місцеві жителі готові на все, лише б не дати своїй таємниці набути розголосу! Однак Міямото не залякати: заради правди він ладен віддати життя.
Чи може за таким божевіллям стояти дещо, значно моторошніше за всі його здогадки?
У цей скрутний час новий глава родини розривається між почуттями та обов’язком, тож не має права залишатися осторонь. Слова любові й ніжності його сина штовхають нащадка бога Куру-но-Камі на доленосне рішення…
Водночас Сатору Міямото, після численних спроб дійти до суті проблеми, потрапляє в жорстоку засідку. Місцеві жителі готові на все, лише б не дати своїй таємниці набути розголосу! Однак Міямото не залякати: заради правди він ладен віддати життя.
Чи може за таким божевіллям стояти дещо, значно моторошніше за всі його здогадки?
192 pages, Paperback
First published November 18, 2021
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 15 of 15 reviews
April 28, 2026
Дванадцятий том «Ґаннібала» вже не прикидається ані детективом, ані трилером, ані таємничими жахами із дозованими викриттями. Це том, де все накопичене раніше — культ, страх, канібальські ритуали, родинна покора й багаторічне насильство — нарешті вибухає. Після попередніх частин чекалося загострення, але Масаакі Ніномія піднімає ставки до рівня, де розумієш, що колективне божевілля пожирає залишки здорового глузду.
Кейсуке нарешті розкривається не як черговий носій прізвища Ґото, а як людина, яку розламує навпіл між кров’ю і совістю. У його сценах є справжня трагедія, без спроб виглядати героєм, зате з важким відчуттям провини й запізнілого прозріння. Міямото, навпаки, лишається тією точкою опору, за яку ще тримається історія. Коли всі довкола давно погодилися жити всередині жаху, він упирається до кінця й відмовляється називати морок нормою.
Емоційно це страшний том. Не в сенсі “лякає”, а в сенсі виснажує. Усе, що тут відбувається, сприймається жахливо, бо насильство перестає бути винятком і стає природним станом цього світу. Особливо боляче працює мотив дитини як жертви. У таких сценах манґа виходить за межі звичайного горору й перетворюється на історію про остаточний розпад моралі.
Ніномія знову перевантажує сторінку тінями, сірим брудом, фактурами, лісового замкненого простору. І це ідеально пасує усьому тому, що відбувається. Насильство тут не красиве й не видовищне, а гидке, панічне, рване. Подекуди ритм навмисне зривається в істерику, але саме так ця історія і має звучати.
Передфінальний том вийшов лютим, виснажливим і сильним. І знову ж, це вже не просто манґа про канібалізм, а гидка розмова про спадкову провину, культ страху і ціну мовчання.
Кейсуке нарешті розкривається не як черговий носій прізвища Ґото, а як людина, яку розламує навпіл між кров’ю і совістю. У його сценах є справжня трагедія, без спроб виглядати героєм, зате з важким відчуттям провини й запізнілого прозріння. Міямото, навпаки, лишається тією точкою опору, за яку ще тримається історія. Коли всі довкола давно погодилися жити всередині жаху, він упирається до кінця й відмовляється називати морок нормою.
Емоційно це страшний том. Не в сенсі “лякає”, а в сенсі виснажує. Усе, що тут відбувається, сприймається жахливо, бо насильство перестає бути винятком і стає природним станом цього світу. Особливо боляче працює мотив дитини як жертви. У таких сценах манґа виходить за межі звичайного горору й перетворюється на історію про остаточний розпад моралі.
Ніномія знову перевантажує сторінку тінями, сірим брудом, фактурами, лісового замкненого простору. І це ідеально пасує усьому тому, що відбувається. Насильство тут не красиве й не видовищне, а гидке, панічне, рване. Подекуди ритм навмисне зривається в істерику, але саме так ця історія і має звучати.
Передфінальний том вийшов лютим, виснажливим і сильним. І знову ж, це вже не просто манґа про канібалізм, а гидка розмова про спадкову провину, культ страху і ціну мовчання.
June 9, 2025
พูดได้แค่ว่าเครียดๆๆๆๆ คือชิโรงาเนะตาบอดใช่มั้ย แล้วแบบว่าทุกปีตอนงานเทศกาลบูชาเทพ ปกติเด็กมันไม่ได้พูดอะไรจังหวะที่ชิโรงาเนะกินอ่ะ แต่พอมาครั้งนี้มาชิโระพูดไปว่า “อย่าร้องไห้เลย” ทำให้เขารู้ว่าตลอดเวลาที่ผ่านมา เนื้อที่ได้กินไม่ใช่สัตว์แต่เป็นคน เกือบจะจบดีแล้วอ่ะ speech ของเคย์สุเกะต่อทุกๆคนในตระกูลก็ดี
…แต่สุดท้ายตาอิวาโอะเป็น last boss
หลังจากอิวาโอะโดนเคย์สุเกะยิง เหมือนลืมสิ้นตัวเองไปแล้วจ้า สมองกระทบกระเทือนเนอะ แต่สัญชาตญาณดิบของเผ่าเดิมในตัวดันถูกปลุกขึ้นมาแทนซะอย่างนั้น (โคตรจะอ้วกกับความคิดเผ่าที่ว่าผู้ชายเป็นกำลังรบ ส่วนผู้หญิงเป็นแค่ก้อนเนื้อคอยคลอดลูก แหว่ะอ่ะ) แล้วพอนางไม่ได้เชื่อเรื่องเทพเจ้าเป็นทุนเดิมอยู่แล้ว บวกกับได้รู้ความลับเรื่องชิโรงาเนะอีก ทีนี้ก็เพี้ยนขั้นสุดเลยจ้า ประกาศต่อหน้าทุกคนในตระกูลว่าจำให้ได้สิว่าตัวตนเดิมของเราเป็นใคร… และใช่ อิวาโอะและทุกๆคนในตระกูลโกโตจริงๆแล้วสืบสายเลือดจากเผ่ากินคน…
สุดท้ายนี้ถ้าตามาซามุเนะไม่ไปหลงเชื่อคำยายซักคน มันจะเกิดเรื่องราวแบบนี้ขึ้นมั้ย หรือว่ายังไงกิงก็จะไปหลอกใช้คนอื่นอีกอยู่ดี?
…แต่สุดท้ายตาอิวาโอะเป็น last boss
หลังจากอิวาโอะโดนเคย์สุเกะยิง เหมือนลืมสิ้นตัวเองไปแล้วจ้า สมองกระทบกระเทือนเนอะ แต่สัญชาตญาณดิบของเผ่าเดิมในตัวดันถูกปลุกขึ้นมาแทนซะอย่างนั้น (โคตรจะอ้วกกับความคิดเผ่าที่ว่าผู้ชายเป็นกำลังรบ ส่วนผู้หญิงเป็นแค่ก้อนเนื้อคอยคลอดลูก แหว่ะอ่ะ) แล้วพอนางไม่ได้เชื่อเรื่องเทพเจ้าเป็นทุนเดิมอยู่แล้ว บวกกับได้รู้ความลับเรื่องชิโรงาเนะอีก ทีนี้ก็เพี้ยนขั้นสุดเลยจ้า ประกาศต่อหน้าทุกคนในตระกูลว่าจำให้ได้สิว่าตัวตนเดิมของเราเป็นใคร… และใช่ อิวาโอะและทุกๆคนในตระกูลโกโตจริงๆแล้วสืบสายเลือดจากเผ่ากินคน…
สุดท้ายนี้ถ้าตามาซามุเนะไม่ไปหลงเชื่อคำยายซักคน มันจะเกิดเรื่องราวแบบนี้ขึ้นมั้ย หรือว่ายังไงกิงก็จะไปหลอกใช้คนอื่นอีกอยู่ดี?
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 1, 2024
La lumière espérée n’est toujours pas pour ce tome qui continue à connaître une plongée dans la terrible spirale infernale des révélations des habitants de ce lieu. C’est violent fou et désespéré. J’adore !
Nouvelle claque que la lecture de ce tome où l’auteur fait monter et monter la pression, resserrant de plus en plus l’intrigue autour d’Agawa et Keisuke ainsi que Shirogane et la petite qu’il a kidnappé. On a beau savoir qui sont vraiment les Goto, cela n’empêche en rien la folie de se déverser. Et l’espoir que la nouvelle génération, celle de Keisuke change la donne est lettre morte. Au contraire, on nous fait réaliser qu’elle est le fruit d’un horrible et terrible métissage, peut-être encore pire que ce qu’était juste les Goto à l’origine.
La flambée du cannibalisme dans ce tome est saisissante, à l’image de ses pages à nouveau surchargées de dessins et motifs texturés de ce gris étouffant et morbide. Ça passe à l’action mais du coup, ça explose, déchire et coupe de tous les côtés. Jamais les sentiments n’auront été autant à fleur de peau et incertains. Il y a une explosion de violence rare dans cette grotte où ils sont tous concentrés et l’auteur fait preuve d’une superbe gestion de cet espace clos pour mettre en scène cette flambée. C’est saisissant.
Les dilemmes moraux sont également très présent et qu’est-ce que j’ai apprécié la mise en avant de Keisuke, cet homme qui est le déclencheur des changements avec Agawa. Il a toujours vécu là, il a tout vu, tout subit aussi, et lui contrairement à ceux qu’on lui oppose, il veut changer. L’auteur nous montre à quel point c’est dur de changer face à des mécanismes qui semblent figés et grippés. On peut être hyper résolu, on peut tout donner, parfois ça ne marche pas. Et la lutte morale à laquelle il va se livrer, regrettant et culpabilisant pour ce qu’il a fait, ayant du mal aussi à affronter sa famille et ses amis, ça nous prend aux tripes. Ce personnage est vraiment le mieux écrit de la série pour moi, celui qui en porte toutes les nuances et toutes les promesses.
Avant-dernier tome toujours aussi sombre, il n’amène pas la lumière promise mais nous enfonce encore un peu dans la folie cannibale de ces êtres en perdition, dont le cerveau a été totalement lavé pour accepter ces horreurs. C’est cru, violent et brûlant. L’auteur nous étouffe sous la mise en scène serrée de ses planches où la lumière a du mal à pénétrer. Mais les promesses sont là, dures à tenir, pour lesquelles il faut lutter âprement. Un superbe choix de mise en scène !
Article complet : https://lesblablasdetachan.wordpress....
Nouvelle claque que la lecture de ce tome où l’auteur fait monter et monter la pression, resserrant de plus en plus l’intrigue autour d’Agawa et Keisuke ainsi que Shirogane et la petite qu’il a kidnappé. On a beau savoir qui sont vraiment les Goto, cela n’empêche en rien la folie de se déverser. Et l’espoir que la nouvelle génération, celle de Keisuke change la donne est lettre morte. Au contraire, on nous fait réaliser qu’elle est le fruit d’un horrible et terrible métissage, peut-être encore pire que ce qu’était juste les Goto à l’origine.
La flambée du cannibalisme dans ce tome est saisissante, à l’image de ses pages à nouveau surchargées de dessins et motifs texturés de ce gris étouffant et morbide. Ça passe à l’action mais du coup, ça explose, déchire et coupe de tous les côtés. Jamais les sentiments n’auront été autant à fleur de peau et incertains. Il y a une explosion de violence rare dans cette grotte où ils sont tous concentrés et l’auteur fait preuve d’une superbe gestion de cet espace clos pour mettre en scène cette flambée. C’est saisissant.
Les dilemmes moraux sont également très présent et qu’est-ce que j’ai apprécié la mise en avant de Keisuke, cet homme qui est le déclencheur des changements avec Agawa. Il a toujours vécu là, il a tout vu, tout subit aussi, et lui contrairement à ceux qu’on lui oppose, il veut changer. L’auteur nous montre à quel point c’est dur de changer face à des mécanismes qui semblent figés et grippés. On peut être hyper résolu, on peut tout donner, parfois ça ne marche pas. Et la lutte morale à laquelle il va se livrer, regrettant et culpabilisant pour ce qu’il a fait, ayant du mal aussi à affronter sa famille et ses amis, ça nous prend aux tripes. Ce personnage est vraiment le mieux écrit de la série pour moi, celui qui en porte toutes les nuances et toutes les promesses.
Avant-dernier tome toujours aussi sombre, il n’amène pas la lumière promise mais nous enfonce encore un peu dans la folie cannibale de ces êtres en perdition, dont le cerveau a été totalement lavé pour accepter ces horreurs. C’est cru, violent et brûlant. L’auteur nous étouffe sous la mise en scène serrée de ses planches où la lumière a du mal à pénétrer. Mais les promesses sont là, dures à tenir, pour lesquelles il faut lutter âprement. Un superbe choix de mise en scène !
Article complet : https://lesblablasdetachan.wordpress....
Read
March 21, 2026Nel volume 12 di Gannibal Shirogane, cresciuto fin da bambino nutrendosi di carne umana, si trova al centro dello scontro finale e finisce sotto il mirino di Keisuke, che prova un forte senso di colpa per non essere mai riuscito a fermarlo. Circondato dai Goto e ormai vicino alla morte, Shirogane compie un gesto estremo: si divora le dita, dimostrando di aver in qualche modo superato o controllato la sua “fame”, un atto che viene interpretato dal clan come qualcosa di quasi divino, tanto da spingerli a inchinarsi davanti a lui.
Nonostante questo, la situazione è ormai fuori controllo e, con l’imminente arrivo della polizia, Keisuke decide di arrendersi per evitare ulteriori morti e mettere fine alla spirale di violenza. Tuttavia Iwao rifiuta questa scelta: non accetta che Daigo resti impunito per aver contribuito alla caduta del clan e, per distruggere definitivamente l’illusione creata attorno a Shirogane come figura divina, lo uccide davanti a tutti.
Un flashback rivela uno degli aspetti più crudeli del sistema imposto da Gin: le donne venivano rinchiuse nei sotterranei insieme ai bambini, alimentando un ciclo disumano legato al cannibalismo. Quando Masamune scopre questa realtà, ne rimane sconvolto e fugge, incapace di accettare fino in fondo l’orrore creato da Gin.
Dopo aver ucciso Shirogane, Iwao sfrutta il caos e il suo carisma per prendere il controllo del clan, strappando la leadership a Keisuke e risvegliando nei Goto il loro istinto più brutale. La situazione degenera rapidamente: i membri del clan si abbandonano completamente alla loro natura, trasformandosi in una folla fuori controllo pronta a divorare chiunque, arrivando ad attaccare Keisuke, Daigo, Mashiro e Munechika, in un’esplosione finale di violenza che segna il punto più estremo della follia del villaggio.
Nonostante questo, la situazione è ormai fuori controllo e, con l’imminente arrivo della polizia, Keisuke decide di arrendersi per evitare ulteriori morti e mettere fine alla spirale di violenza. Tuttavia Iwao rifiuta questa scelta: non accetta che Daigo resti impunito per aver contribuito alla caduta del clan e, per distruggere definitivamente l’illusione creata attorno a Shirogane come figura divina, lo uccide davanti a tutti.
Un flashback rivela uno degli aspetti più crudeli del sistema imposto da Gin: le donne venivano rinchiuse nei sotterranei insieme ai bambini, alimentando un ciclo disumano legato al cannibalismo. Quando Masamune scopre questa realtà, ne rimane sconvolto e fugge, incapace di accettare fino in fondo l’orrore creato da Gin.
Dopo aver ucciso Shirogane, Iwao sfrutta il caos e il suo carisma per prendere il controllo del clan, strappando la leadership a Keisuke e risvegliando nei Goto il loro istinto più brutale. La situazione degenera rapidamente: i membri del clan si abbandonano completamente alla loro natura, trasformandosi in una folla fuori controllo pronta a divorare chiunque, arrivando ad attaccare Keisuke, Daigo, Mashiro e Munechika, in un’esplosione finale di violenza che segna il punto più estremo della follia del villaggio.
This entire review has been hidden because of spoilers.
January 15, 2024
Su puntuación sería 4'5
Es increíble como una obra que parece que no puede sorprender más, a cada tomo, se supera. Llegamos al declive final de la historia, todo se precipita a una espiral donde muchas cosas pueden salir mal. Necesito ya el último tomo.
El dibujo es de 10, los personajes están muy bien creados y la trama es una locura.
Es increíble como una obra que parece que no puede sorprender más, a cada tomo, se supera. Llegamos al declive final de la historia, todo se precipita a una espiral donde muchas cosas pueden salir mal. Necesito ya el último tomo.
El dibujo es de 10, los personajes están muy bien creados y la trama es una locura.
November 23, 2023
La c’est l’avant dernier tome…j’ai pas envie de le finir parce que j’adore ce manga c’est un de mes préférés 😻
May 31, 2024
Tremendo. Se terminan de resolver los cabos sobre los nómadas y la realidad del pueblo y los Goto. Ya solo queda el desenlace. Madre mía tremenda recta final.
March 9, 2025
that ending 😭
November 11, 2025
3,5 ok, jemy ludzi, ale czemu na surowo? Hannibal chociaż jakieś potrawy robił
March 1, 2026
Sueltame del brazooo
July 23, 2026
This one was okay, please let my boy Keisuke be alright. I don't care if Agawa and Mashiro die LOL.
Displaying 1 - 15 of 15 reviews