What do you think?
Rate this book
Мій друг Ґустав з кладовища Святого Паулі
Тридцять першого грудня, по обіді, до могили Агати приходить Ґустав. Прибирає старе листя і ставить у вазу декілька соснових гілок. Ґустав регулярно навідує могилу дружини й говорить з різними людьми. Це може бути Злата, яка ніяк не наважиться вирішити, чи хоче народжувати. Красень-тренер, що мріє про власну школу та боїться старості. Психологиня Лінда, якій так болить від розбитих мрій про театральну кар’єру, що вона не помічає нічого навколо себе. Або ж іспанець Кіке, якому не вдається знайти своє місце у цьому світі й зрозуміти, кого бажає його палке серце.
368 pages, Hardcover
Published January 1, 2025
3 people are currently reading
57 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
November 14, 2025
Чудова книга - хочеться загорнутися в плед, попивати чай і поринути в життя героїв, що кохають, шукають себе й наважуються на зміни. Історії чотирьох людей, які застрягли під час локдауну в Швеції. Сюжет змусив замислитися над подальшою долею персонажів. Деякі фінали виявилися неочікуваними - і від цього ще цікавіше та реалістичніше, адже так відбувається в житті. Особливо сподобалося, як наприкінці розкривається історія Густава.
January 30, 2026
Крім того, що це щира життєва історія, це ще дуже терапевтична історія. В мене вона знаходить внутрішній відгук, бо з однією з героїнь раптом знаходиш точки дотику, з її сумнівами і незручними питаннями до життя, і це приємно.
А ще книга торкається багатьох сучасних питань, досі дуже болючих саме для українського суспільства, і ніби м’яко нагадує: бути собою, і, головне, бути чесним з собою — нормально, навіть якщо ти трохи інший, не такий, як «прийнято». З тобою все гаразд. (Ну, звісно, якщо тебе не тягне завдавати шкоди іншим, тут вже потрібна професійна допомога.)
Трошки спойлер… у книзі ви не знайдете жодного негативного персонажа, але, мені здається, так і задумано. Це світла обнадійлива різдвяна історія, щоб відволіктися від негативу буденності.
А ще книга торкається багатьох сучасних питань, досі дуже болючих саме для українського суспільства, і ніби м’яко нагадує: бути собою, і, головне, бути чесним з собою — нормально, навіть якщо ти трохи інший, не такий, як «прийнято». З тобою все гаразд. (Ну, звісно, якщо тебе не тягне завдавати шкоди іншим, тут вже потрібна професійна допомога.)
Трошки спойлер… у книзі ви не знайдете жодного негативного персонажа, але, мені здається, так і задумано. Це світла обнадійлива різдвяна історія, щоб відволіктися від негативу буденності.
February 27, 2026
Історія про чотирьох абсолютно різних людей, які живуть у Швеції під час коронавірусу й локдауну.
Памʼятаєте, як ходили в масках і пшикалися антисептиками і це здавалося нам найстрашнішим, а потім почалася повномасштабна війна і коронавірус ніби був у минулому житті, як і все наше мирне життя😭💔
Повертаємося до головних героїв книги.
Іспанець-електрик Кіке – гей, який некомфортно себе відчуває мігрантом в Швеції.
Психологиня Лінда з розбитими мріями про балет.
Злата успішна в карʼєрі та нещаслива в особистому житті. Думає чи народжувати дитину, бо годинник тікає, чи її це взагалі рішення чи навʼязане рідними й суспільством і чи хоче вона цього?
Красунчик тренер Ульф, який боїться старіти.
У кожного своє життя та страхи.
Усіх цих чотирьох людей обʼєднує загадковий дідусь Ґустав, який на кладовищі провідує свою кохану дружину Аґату. Хто він взагалі і ким являється для кожного з героїв?
Історія ідеальна для затишних вечорів і підійде тим, хто любить неспішні історії з глибиною, атмосферою і сенсом між рядками.
Мої теорії, хто такий Ґустав підтвердилися і це було щемко.
Зображено реалістичних людей, точно впізнаєте когось із своїх знайомих.
Тут є Тіндер анкети, переписки й побачення, згадки BTS та класного детективного серіалу «Міст», рекомендую саме першоджерело і шведську екранізацію, а не американську #кіно_на_вечір
Авторка Марина Шевцова –
— науковиця, працює в Католицькому університеті Льовена (Бельгія), PhD з політології🔥
Цікаво, що авторці спала на думку ця історія під час прогулянки кладовищем у місті Мальме😈
Цитати, які в саме серденько:
«Поки про нас говорять, поки жива про нас пам’ять ми теж продовжуємо жити».
«Здається, вже час починати грати головну роль у фільмі про моє життя».
«Живіть своє життя на повну.
Цінуйте кожну мить.
Любіть, ризикуйте, плачте, помиляєтесь, але живіть.
Пийте життя до краплі, бо немає нічого гіршого, ніж зрозуміти, що ти марно витратив той недовгий час, коли міг би бути щасливим».
Памʼятаєте, як ходили в масках і пшикалися антисептиками і це здавалося нам найстрашнішим, а потім почалася повномасштабна війна і коронавірус ніби був у минулому житті, як і все наше мирне життя😭💔
Повертаємося до головних героїв книги.
Іспанець-електрик Кіке – гей, який некомфортно себе відчуває мігрантом в Швеції.
Психологиня Лінда з розбитими мріями про балет.
Злата успішна в карʼєрі та нещаслива в особистому житті. Думає чи народжувати дитину, бо годинник тікає, чи її це взагалі рішення чи навʼязане рідними й суспільством і чи хоче вона цього?
Красунчик тренер Ульф, який боїться старіти.
У кожного своє життя та страхи.
Усіх цих чотирьох людей обʼєднує загадковий дідусь Ґустав, який на кладовищі провідує свою кохану дружину Аґату. Хто він взагалі і ким являється для кожного з героїв?
Історія ідеальна для затишних вечорів і підійде тим, хто любить неспішні історії з глибиною, атмосферою і сенсом між рядками.
Мої теорії, хто такий Ґустав підтвердилися і це було щемко.
Зображено реалістичних людей, точно впізнаєте когось із своїх знайомих.
Тут є Тіндер анкети, переписки й побачення, згадки BTS та класного детективного серіалу «Міст», рекомендую саме першоджерело і шведську екранізацію, а не американську #кіно_на_вечір
Авторка Марина Шевцова –
— науковиця, працює в Католицькому університеті Льовена (Бельгія), PhD з політології🔥
Цікаво, що авторці спала на думку ця історія під час прогулянки кладовищем у місті Мальме😈
Цитати, які в саме серденько:
«Поки про нас говорять, поки жива про нас пам’ять ми теж продовжуємо жити».
«Здається, вже час починати грати головну роль у фільмі про моє життя».
«Живіть своє життя на повну.
Цінуйте кожну мить.
Любіть, ризикуйте, плачте, помиляєтесь, але живіть.
Пийте життя до краплі, бо немає нічого гіршого, ніж зрозуміти, що ти марно витратив той недовгий час, коли міг би бути щасливим».
December 31, 2025
📖У мене завжди викликають захоплення авторки (-и), які змогли порушити дуже багато тем у своїй книзі, але зробити це добре! Коли воно гармонійно й доречно вплітається в історії та не відчувається надмірним — кайф! Здавалося б, всього 350 сторінок, а тут такі теми: імміграція, означення сексуальної орієнтації, дитячі травми, розбиті мрії, психічне здоров'я, любовні драми, питання власних бажань і очікувань суспільства. А також — питання смерті. Чучуть є філософії життя від пана Ґустава, який наставляє героїв на шлях істинний, так сказати.
🙋🏻♀️ До речі, про героїв, їх четверо — дві жінки та два чоловіки, вони різного віку і по ходу сюжету їхні стежки пересічуться. А ще тут є низка другорядних героїв, які так чи інакше дотичні до головних. І я спершу переживала, чи не заплутуюсь. Ніт. Усе гаразд! Події відбуваються у Швеції. З кінця 2019 по Різдво 2020, на тлі розгортання ковідної пандемії. Цікаво було почитати, як це було у Швеції й порівняти з нами. Загалом у книзі також можна помітити декілька порівнянь із Україною, «а в нас…», бо, власне, Злата — одна з гг — українка.
Злата — імігрувала у Швецію на рік по роботі. Бореться із стереотипами, які нав'язали їй батьки та суспільство. Їй 35+ в вона досі без дітей, але «працює» над цим. Проте, чи дійсно це її істинне бажання?!
Кіке — іспанець, імігрант у Швеції, який працює в Данії. Хлопець гей і, на щастя, не стикався з активним гомофобством, але одна історія змінить це. На жаль, хлопцю прийдеться обрати, або дружба, або кохання.
Лінда — шведка, психологиня, яка працює з підлітками, а також веде заняття з балету для дорослих. Балет — втрачена мрія, яку вона наверстає таким чином. Хоча її соціальні місія важлива і там, і там.
Ульф — напівкровок (швед&латино-американець), успішний тренер, який живе спортом, але згодом зрозуміє, що його мрією було не це. Далеко не це. І що в 40 теж можна кардинально змінити життя.
Усі вони впродовж року зустрічають на кладовищі Ґустава, яке слугує людям не лише й просто місцем пам'яті, а цілком комфортним варіантом для прогулянок, ба навіть для бігу чи пікніка. Ґустав — старший чоловік, який завжди має напоготові влучну пораду для відвідувачів. Лишень вкінці книги ми дізнаємося його вплив та особисту історії. Скажу так, я здогадувалася, але все одно здивувалася 🤭. Проте це цікавий і гарний хід.
💙 Мені сподобалося! Усе! Чес'слово! Як змінювалися герої, як вони помилялися й поступово визнавали помилки та виправляли їх; як авторка змогла поєднати стільки всього, і різних персонажів, і різні теми, але воно все гармонійно й красиво вийшло в результаті! Читала цю книжку поступово, по одній частині на день, і це було правильне рішення. Це затишне, приємне і хороше читання, яке я розтягувала максимально! Тому це щирий рекомендасьйон вам! А ще окрема подяка авторці за згадку Батьківської ініціативи «ТЕРГО» - організація, яка підтримує батьків, чиї діти зробити камінг-аут.
🙋🏻♀️ До речі, про героїв, їх четверо — дві жінки та два чоловіки, вони різного віку і по ходу сюжету їхні стежки пересічуться. А ще тут є низка другорядних героїв, які так чи інакше дотичні до головних. І я спершу переживала, чи не заплутуюсь. Ніт. Усе гаразд! Події відбуваються у Швеції. З кінця 2019 по Різдво 2020, на тлі розгортання ковідної пандемії. Цікаво було почитати, як це було у Швеції й порівняти з нами. Загалом у книзі також можна помітити декілька порівнянь із Україною, «а в нас…», бо, власне, Злата — одна з гг — українка.
Злата — імігрувала у Швецію на рік по роботі. Бореться із стереотипами, які нав'язали їй батьки та суспільство. Їй 35+ в вона досі без дітей, але «працює» над цим. Проте, чи дійсно це її істинне бажання?!
Кіке — іспанець, імігрант у Швеції, який працює в Данії. Хлопець гей і, на щастя, не стикався з активним гомофобством, але одна історія змінить це. На жаль, хлопцю прийдеться обрати, або дружба, або кохання.
Лінда — шведка, психологиня, яка працює з підлітками, а також веде заняття з балету для дорослих. Балет — втрачена мрія, яку вона наверстає таким чином. Хоча її соціальні місія важлива і там, і там.
Ульф — напівкровок (швед&латино-американець), успішний тренер, який живе спортом, але згодом зрозуміє, що його мрією було не це. Далеко не це. І що в 40 теж можна кардинально змінити життя.
Усі вони впродовж року зустрічають на кладовищі Ґустава, яке слугує людям не лише й просто місцем пам'яті, а цілком комфортним варіантом для прогулянок, ба навіть для бігу чи пікніка. Ґустав — старший чоловік, який завжди має напоготові влучну пораду для відвідувачів. Лишень вкінці книги ми дізнаємося його вплив та особисту історії. Скажу так, я здогадувалася, але все одно здивувалася 🤭. Проте це цікавий і гарний хід.
💙 Мені сподобалося! Усе! Чес'слово! Як змінювалися герої, як вони помилялися й поступово визнавали помилки та виправляли їх; як авторка змогла поєднати стільки всього, і різних персонажів, і різні теми, але воно все гармонійно й красиво вийшло в результаті! Читала цю книжку поступово, по одній частині на день, і це було правильне рішення. Це затишне, приємне і хороше читання, яке я розтягувала максимально! Тому це щирий рекомендасьйон вам! А ще окрема подяка авторці за згадку Батьківської ініціативи «ТЕРГО» - організація, яка підтримує батьків, чиї діти зробити камінг-аут.
January 11, 2026
я коли додавала книгу в вішліст , чомусь вважала що вона буде легше . Але коли мені її подарували і я стала читати , я спочатку була здивована , потім почитала про авторку і зрозуміла що з таким бекграундом книга легкою бути не може . Початок мене дуже тригерив , бо багато тем які піднімає аторка дуже актуальні для мене і людей нашого покоління на мою думку . Загалом далі стало простіше і я наче жила там разом з героями книги, переживала і раділа , робила вибір . Дяку пані Марині за цю книгу .
February 19, 2026
Хороша комфортна ненав'язлива книга про людей, їх бажання та страхи, про рішення та стосунки. Трохи ностальгічна за ковідом (хто ж знав, що колись це будуть приємні спогади). Досить передбачувана і проста в сюжеті, але стиль написання приємний, від прочитання хороші враження. Покриті питання і еміграції, і раси, і орієнтації - хоч іноді прям дуже як для першокласників.
November 6, 2025
Важко писати рецензії на книги подруг, але схоже, настав цей етап життя :-) Роман легкий і теплий, з вірою в диво, але в той же час і не примітивно-шаблонний. Звісно ж, у Златі легко впізнається авторка, якщо ви з нею знайомі. Рекомендую для осінньо-зимових вечорів!
January 31, 2026
Неймовірна книга, дуже тонко поєднані усі герої.
February 14, 2026
Чудова книжка, дуже тепла та душевна, читається на одному подиху.
February 19, 2026
[ “Трошечки — саме стілечки, скільки до сьогодні йому не вистачало.” ]
Я вже неодноразово казала, що маю великий сентимент до книжок, де головними персонажами є старенькі люди. Тому історія про елегантного пана, який регулярно приходить на могилу своєї Агати, просто не мала шансу пройти повз мене.
Тиха історія з цілим зрізом сучасності. Імміграція і відчуття постійної «тимчасовості». Пошук сексуальної ідентичності й сміливість назвати себе вголос. Дитячі травми, що наздоганяють у дорослому віці. Tinder-побачення й самотність у світі, де так легко написати, але складно по-справжньому бути поряд. Розбиті мрії, крихкість психічного здоров’я, конфлікт між власними бажаннями і очікуваннями суспільства. І, звісно, ковід — не як декорація, а як тло, що оголює все найболючіше.
Мальме, «місто емігрантів», простір перетину. Чотири людські долі сходяться в одному часовому проміжку — з кінця 2019 до Різдва 2020 року. Вони різні за віком, досвідом, культурним тлом, але всіх їх об’єднує внутрішня потреба бути почутими. І майже кожен у якийсь момент опиняється на кладовищі святого Паулі поруч із Густавом.
Композиційно роман — це мозаїка голосів. І в цій мозаїчності немає хаосу бо кожен фрагмент доповнює інший. До кінця книжки виникає дивне відчуття, ніби ти справді знаєш цих людей давно. Ніби ти теж ідеш з ними святкувати Різдво до Кіке. Ніби їхні розмови — це розмови твоїх друзів.
Для мене це дуже тепле, затишне і водночас чесне читання. Воно не ідеалізує життя, не спрощує складних тем, але й не впадає у безнадію. Навпаки показує, що навіть у розпал пандемії, навіть серед втрат і розчарувань можна знайти спільність, дружбу і нові початки.
Мені сподобалося все. Те, як авторка говорить про старість без патетики. Те, як вона поєднує соціальні питання з інтимною камерністю. Те, як любов, у різних її формах, стає тихим центром оповіді. Це книжка про людей. Про життя, яке не вкладається у правильні сценарії. Про вибори, що даються нелегко. І про те, що навіть на кладовищі
може народитися дружба і щось дуже світле.
Я вже неодноразово казала, що маю великий сентимент до книжок, де головними персонажами є старенькі люди. Тому історія про елегантного пана, який регулярно приходить на могилу своєї Агати, просто не мала шансу пройти повз мене.
Тиха історія з цілим зрізом сучасності. Імміграція і відчуття постійної «тимчасовості». Пошук сексуальної ідентичності й сміливість назвати себе вголос. Дитячі травми, що наздоганяють у дорослому віці. Tinder-побачення й самотність у світі, де так легко написати, але складно по-справжньому бути поряд. Розбиті мрії, крихкість психічного здоров’я, конфлікт між власними бажаннями і очікуваннями суспільства. І, звісно, ковід — не як декорація, а як тло, що оголює все найболючіше.
Мальме, «місто емігрантів», простір перетину. Чотири людські долі сходяться в одному часовому проміжку — з кінця 2019 до Різдва 2020 року. Вони різні за віком, досвідом, культурним тлом, але всіх їх об’єднує внутрішня потреба бути почутими. І майже кожен у якийсь момент опиняється на кладовищі святого Паулі поруч із Густавом.
Композиційно роман — це мозаїка голосів. І в цій мозаїчності немає хаосу бо кожен фрагмент доповнює інший. До кінця книжки виникає дивне відчуття, ніби ти справді знаєш цих людей давно. Ніби ти теж ідеш з ними святкувати Різдво до Кіке. Ніби їхні розмови — це розмови твоїх друзів.
Для мене це дуже тепле, затишне і водночас чесне читання. Воно не ідеалізує життя, не спрощує складних тем, але й не впадає у безнадію. Навпаки показує, що навіть у розпал пандемії, навіть серед втрат і розчарувань можна знайти спільність, дружбу і нові початки.
Мені сподобалося все. Те, як авторка говорить про старість без патетики. Те, як вона поєднує соціальні питання з інтимною камерністю. Те, як любов, у різних її формах, стає тихим центром оповіді. Це книжка про людей. Про життя, яке не вкладається у правильні сценарії. Про вибори, що даються нелегко. І про те, що навіть на кладовищі
може народитися дружба і щось дуже світле.
Displaying 1 - 10 of 10 reviews