Магда втекла якнайдалі від кошмарів свого минулого та заприсяглася ніколи не повертатися додому. Робота й алкоголь. Так журналістка справлялася зі своїм болем і страхом роками.
Та потім, коли жінка дізналася, що в рідному селі вбили шістнадцятирічну дівчину, а її хлопець зник тієї ж ночі, не змогла залишитись осторонь. Магда знову вдома, де їй доведеться зіткнутися зі своїм колишнім коханим, а ще плітками та привидами минулого.
Чи вдасться Магді знайти вбивцю? Адже напоказ гарні родини приховують брудні секрети й зроблять усе, щоб уберегти їх і надалі.
непогана книжка. але хотілось би об'ємнішої історії. дуже забракло кращого розкриття персонажів, наче й мали кожен свій бекграунд, а наче й залишились безликими.
на ранок ще обміркую і в тг розпишу свої враження детальніше.
Провела вечір з цієї книгою, не закрила, поки не дочитала. Ніби і просто, навіть, легко написано і водночас змушує замислитися над багатьма питаннями - війна та її наслідки, підліткове кохання, особиста драма головної героїні, яка змальована авторкою доволі нестандартно, як жінка, яка постійно прикладається до чарки (відразу відчуваєш, що щось тут не так)... Поступово розкривається все життя Магди, яка приїздить до рідного села на Гуцульщині, щоби допомогти своєму однокашнику, слідчому розкрити вбивство 16-річної дівчини... Таємниця Магди, адже їй теж 20 років тому було 16 і вона теж щось таке темне пережила в своєму житті... Що трапилося тоді і тепер? Чому Магда пиячить? Взагалі, як на мене, авторці вдалося передати внутрішні переживання героїні (але водночас ми бачимо її іронічною, розуміємо, що її щось пригнічує), створити якусь похмуру атмосферу цього загадкового села, де пройшло дитинство і юність Магди... З чоловічих персонажів, Ромка постійно дивував... Як дебютний роман, мені було цікаво читати. Буду чекати наступної історії, можливо, знову з Магдою?
Може я зацікавлена особа, бо дуже люблю Чисто англійське вбивство, але те що відбувається в селі то воно. Єдине що, сам стиль дуже рваний, дуже схожий на цикл статтей в журналі.
«Пере» — тому що занадто багато всього. Складається враження, що в один текст змішалися коні, люди, собаки, односельчани, війна, бомбардування, вбивство, зґвалтування, підліткова любов, нездорові дорослі стосунки. І все це — лише на трьохстах сторінках. Тем надто багато, вони конкурують між собою, перебивають одна одну і не дають жодній з них розкритися повноцінно.
«Недо» — тому що при всій цій насиченості бракує глибини. Герої недорозкриті, побічні лінії залишаються незакритими. Детективна складова, яка ніби мала б тримати напругу, розв’язується надто просто. Не вистачає тієї щільності й драматичної концентрації, яку очікуєш від історії з убивством у центрі сюжету.
Рефлексія головної героїні — сильна сторона тексту. Її внутрішні роздуми звучать переконливо й живо. Але виникає питання: наскільки органічно вони пов’язані з детективною лінією? Часом здається, що це два різні тексти — психологічна драма і кримінальна історія — які існують паралельно, а не взаємно підсилюють одне одного.
Особисто для мене залишилися без відповіді важливі сюжетні моменти. У який саме момент героїня втратила квартиру і пережила бомбардування? Якщо війна — це значущий елемент історії, його хочеться бачити чіткіше окресленим. І друге — чи забрала вона з собою цуценя, яке підібрала? Такі деталі формують емоційний зв’язок із персонажем, і їхня невизначеність залишає відчуття незавершеності.
Якщо ця книга задумувалася як початок серії — тоді багато «гачків», розкиданих по тексту, можуть спрацювати в перспективі. Можливо, далі ми побачимо глибше опрацювання травми війни, досвіду перебування в підвалі під час обстрілів, травми зґвалтування, життя в селі, нещасливого кохання, переходу до доросліших стосунків. У форматі серії це може виправдати багатошаровість і фрагментарність.
Але якщо твір планувався як завершений — наразі він виглядає слабко. Саме через структурну перевантаженість і брак фокусування.
Водночас важливо сказати: це дебют. І вже сам факт появи нових українських авторів, нових голосів — це цінність. Текст має потенціал, але потребує структурного доопрацювання: чіткішого фокусу, посилення центральної лінії та сміливішого скорочення зайвого.
Якщо авторка працюватиме над продовженням, я з радістю долучуся як бета-рідер: допомогти зі структурою, розкласти сюжет по рівнях, підсилити сильне і прибрати зайве. Бо потенціал — є. Йому просто потрібно більше редакторської дисципліни.
Я реально дуже хотіла, щоб ця книга мені сподобалася, але, на жаль, так не вийшло🥲 Для мене залишилися нерозкритими персонажі, хотілося трошки глибшої історії, більш об’ємної.
Для чогось постійно повторювалося, що Магда любила випити, що алкоголь у неї на першому місці. Окей, я це зрозуміла, але іноді здавалось, що для контексту цього було забагато.
І ще, були часті вставки про те, що Магді розбили квартиру під час повномасштабного вторгнення. Я зрозуміла, що це для неї травма, але не зрозуміло навіщо так часто це було вписано в текст, при тому недоречно по контексту, як на пене.
Детективна лінія доволі непогана.
Враження після прочитання залишилися двоякі, хоча книгу я прочитала доволі швидко.
Ця книжка мене дратувала. У ній було більше особистої драми героїні ніж власне детективної складової. Та й впринципі троє дорослих людей (Магді, Ромку і Івану по 36 років) які застрягли в стосунках 15-ти річної давності, які вони підтримували лише в себе в голові - в цю частину мені було якось надто складно повірити і співпереживати.
Дуже цікава історія, в якій міцно переплітаються розслідування вбивства молодої дівчини та особисті спогади, повернення до минулого, головної героїні Магди. Приїхавши в село, в якому зростала, Магда опиняються віч-на-віч із своїм минулим, яке воліла б забути. Кохана людина Іван, найкращий друг Ромка; хата дідуся та бабусі, сусіди, які пам'ятали її маленькою; рідна школа... Все це навіює щемливі, але, в той самий час, погані спогади про важку юність, яка притягнула проблеми дівчини в її доросле життя. Захопившись власним розслідуванням, як незалежна журналістка, вона дуже допомагає свому другові Ромі, який працює поліцейським та залучений до цієї справи за своїми прямими обов'язками. Біля озера знайшли вбитою молоду дівчину, а її хлопець, якого бачили з нею останнім, зник. Магда розуміє, що цей заплутаний клубок їй потрібно розплутати, і, завдяки своєму розуму, активності та допитливості, доходить до самого кінця.
Книга написана в легкому стилі, глави "ковтаються" читачем дуже швидко, адже ідея та реалізація її авторкою цікава та захоплива!
Мені б цікаво було читати далі про Магду, Івана та Рому, та бачити якесь продовження цієї історії, і, щось підказує мені, воно має бути 🔥❤️
А поки, друзі, любителі детективів та трилерів, мої вам щирі рекомендації прочитати цю книгу 👏💫
Дуже елегантна книжка, елегантно написана. Зі смаком і розумінням ваги слів. Як little black dress від літератури. Я смакувала цю історію, хоча чи доречно так казати, як вона трагічна? Так, спойлер (чи дисклеймер): там є про теперішню війну, і в ті моменти мені було боляче читати, хоча описані досвіди я не переживала, на щастя.
По-перше, в цій книжці нема води, нема таких деталей, що читаєш і думаєш: от навіщо автор це додає, шоб шо? Кожна деталь рухає сюжет, все на своєму місці, точно, вивірено, зважено.
По-друге, детективна історія непередбачувана, ну я не вгадала принаймні.
По-третє, любовна лінія, що ��онкурує з детективною, і я направду не готова сказати, яка з них тут головніша. Але дуже правдоподібно — історія, в яку віриш. Дуже гірка, болісна.
До героїні — Магди — в мене тільки симпатія та співчуття, нуль осуду, тільки розуміння. Хоча її спосіб життя і міг би викликати питання, але не тут.
Словом, всяко раджу цю книжку. Навряд цей детектив вас розважить, бо він не розважальний як такий. Є над чим порефлексувати. Гарно, гарно.
Це хороший детектив від української авторки. Наші автори ростуть. Прочитала за кілька годин, історія просто летіла, написано легко і цікаво. Герої настільки стали цікавими, що неодмінно потрібно продовження, щоб дізнатися більше про них. Дуже хочеться, щоб авторка не полишала їх, а дала життя в наступних книгах.
Неймовірно тепла книга. Напруга тримає до останньої сторінки. Без хорошого кінця, адже історія Магди та Івана вічна. Юність може бути різною але у будь якому випадку вона справжня.
Якби не книжковий клуб , то напевно б кинула 😶вибачте , але детектив з підлітковими стражданнями 30 річних дорослих людей , які ніяк не знайдуть себе та своїх в житті , а лише живуть минулим і страждають . Редактор взагалі ніби вийшов покурити , бо чомусь назва розділів така ж що й текст і це дратує , якщо взяти електронну версію . Плюси : Авторці вдалось передати вайб типового села , не тільки гуцульського . + невелика книжка
Мінуси : 1) Розумію , шаную воїнів , знаю що у нас війна , але вибачте я не готова відкривати детектив і бачити це слово постійно , бо я відкрила його якраз щоб відволіктись від всього цього болю і жаху 2) Персонажі тряпки , якби їх всіх замочити в озері , то нічого б і не змінилось 3) хотілось б ще бачити лінію поглядів вбивці , хоч і від його лиця , чому це трапилось , що цьому переслідувало . 4. Ну і як вже писали типовий міліціонер , який нічого не бачить , не вміє , і кличе подружку щоб йому допомогла ну це якось тупо , яка розслідує по інформації з серіалів 🫠 не знаю можливо лише я так побачила .
А взагалі підтримаю авторку однією зіркою , щоб вона продовжувала писати далі , бо це перша її книга , тож далі буде цікавіше !❤️❤️🌷🌷🌷
Дебютна книга української авторки. Детективна історія з колоритом українського селища.
Київська журналістка повертається в рідне село на прохання свого друга, щоб допомогти розслідувати вбивство підлітки. Але там їй доведеться зіткнутись не лише з жахливим вбивством, а й із привидами минулого, що переслідують її і по цей день.
Субʼєктивно, для мене текст був запростий, але я завжди роблю знижку дебютним творам і не шкодую, що прочитав книгу, бо загалом це непоганий детектив на вечір. Тут впізнавані типажі персонажів, які є в кожному селі, динамічний сюжет і близький (особисто мені) контекст.
Дуже атмосферний трохи темний детектив. Прочитала за день, щоб дізнатися, хто ж винен. Дуже круто показано українське село зі всіма його темними історіями. Мені як жительці міста про такі перепетії було нейомовірно захопливо читати. Головна героїні не найкраща людина в світі, проте це її робить більш людяною, а її саркастичний гумор якось допомагає їй співпереживати.
Дуже раджу. Особливо тим, хто хоче тільки почати подорож у світ сучасних українських детекстивів.
Гарний детектив, чудово передана атмосфера гуцульського села. Перша частина здається краще доопрацьованою, на ж друга. Герої справжні і неоднозначні. Дуже чекаю на продовження.