Культурна колонізація. Cтрах, приниження та опір України в радянській імперії

by Radomyr Mokryk, Радомир Мокрик

Ця книжка – розповідь про те, як культура стала полем бою. Упродовж століть російсько-радянська імперія намагалася сформувати в українців комплекс меншовартости, фальсифікувала нашу історію й нав’язувала свою мову. Ці стратегії культурної колонізації були для неї інструментом експансії та окупації, а також способом прокласти шлях до військового вторгнення.

Водночас це історія боротьби шістдесятників, дисидентів і правозахисників, які розуміли, що відстоювати національну ідентичність у часи радянського панування – це боротися за майбутнє. Навіть після розпаду 1991-го радянська імперія залишила по собі не лише назви вулиць і російську мову в містах, а й міти про «братні народи» та звичку озиратися на Москву, глибоко вкорінені у свідомості мільйонів українців.

Книжка Радомира Мокрика – спроба осмислити роль культури в російсько-українському протистоянні та нагадування про те, до яких наслідків може призвести нехтування нею.

Genres: Nonfiction, History, Ukraine

432 pages, Hardcover

Published September 25, 2025

Reviews

[Nazar · Rating 4 out of 5]

Це хороша книга. І знайдеться достатньо людей, які розкажуть про всі її хороші сторони. Тому давайте я розкажу про її вади.

Мені тут було забагато колонізації і замало власне культури. В тому сенсі, що імперські стратегії на концептуальному рівні описані дуже детально і вдало, а от конкретики бракує. Бракує прикладів з художнього мистецтва, музики, театру, кіно, масмедіа, загалом поп-культури - якихось неочевидних дрібниць, які ілюструють описане імперське мислення і концепцію "радянської людини".

Тобто це все є, але мало. І найбільше це помітно в розділі про 90-ті роки. Знову тягаємо Червону руту і Територію А - як ніби нічого більше не було в 90-ті. (Мене ще й вибісив Ігор Кондратюк, який ретроспективно представляє себе світочем деколонізації, але це окрема розмова.)

Ясно, що це передусім моя проблема - очікував одного, отримав інше. Але це і чергове підтвердження того, що тема мало досліджена і тут ще працювати і працювати. Дякую пану Мокрику за те, що лупає цю скалу.

[Valentyna Merzhyievska · Rating 4 out of 5]

Цікаво було читати, особливо там, де йшлося про дисидентів: відчутно, що для автора це така, жива тема. І про «Червону руту»: раніше я більше читала про цей фестиваль лише факти, що там відбувалось, але в цій книжці підсвічено, яким був подальший вплив цього фестивалю. Дуже цікаво, як іноді поворотними моментами стають такі разові, але значимі події.
Але що мене особливо вразило по прочитанні книжки — це те, наскільки змінюється інтерпретація тих чи інших фактів залежно від погляду. Оце все: сприйняття мови, чи російської присутності в культурному полі, чи межі прийнятного в українському суспільстві — це настільки пульсуюча система...
І дуже цікаво, як ретроспективно змінюється сприйняття подій.
Читаючи про викладання донедавна в Харківському університеті російською мовою, дивувалася. А тоді випадково знайшла на полиці власні університетські конспекти кінця 1990-х — початку 2000-х: із них чимало також написані російською мовою, але якби мене спитали зараз, я би сказала, що нам викладали українською. Так само я була вражена, коли, розповідаючи учням про події Помаранчевої революції, шукала їм якісь окремі відео і зрозуміла, що не тільки в «Веселих яйцях» була купа мемів на російському матеріалі, а й навіть політична реклама Ющенка була і українською, і російською мовами. Зараз це виглядає максимально дивно.
Оскільки в нас уже відбувся цей зсув свідомості, зміна мови (і особливо мови публічного спілкування), то здається, що так було завжди. Але ще так нещодавно все було інакше. Надзвичайно цікаво усвідомлювати, наскільки швидкими можуть бути суспільні зміни. Головне, щоб не склалися обставини, які можуть відкотити все назад.

[Ганна Довбах · Rating 5 out of 5]

Українська частина російського народу - ідеологія і сприйняття Росією України за 300+ років. «Війна Пушкіна проти Шевченка» описана в деталях технологій інформаційних та медійних. Цікавий фокус на колоніальному гуморі. Хороший аналіз.

[Ганна · Rating 3 out of 5]

Цінна розвідка про шістдесятників, яка чомусь видана під значно ширшим заголовком.

[Oleksii Rafalovych · Rating 5 out of 5]

📖🤌 Вражає, що подібної книжки досі не існувало.

Культурна колонізація — це хвороба, яка поступово зжирає націю. Це, можливо, найбільш недооцінена проблема колоніальної спадщини. Мало, дуже мало хто її усвідомлює навіть у моєму культурному оточенні, не кажучи вже про звичайні робочі «какаяразніца» колективи.

Книжка Радомира Мокрика дивовижно струнка у викладенні фактів. По факту, він крок за кроком розповідає, як чахла імперія смоктала європейську культуру з України, а потім створила власний міф на курячих лапках і досі душить нашу ідентичність.

відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...

[Kateryna Liman · Rating 4 out of 5]

Дуже крута книга. І дуже боляче читати про те, що століттями відбувалось з нашою культурою, свідомістю, ідентичністю та звідки ноги ростуть у почуття меншовартості.
Після цієї книги почала одразу "як Україна втрачала Донбас" - дуже багато причинно-наслідкових зв'язків можна побачити і те, як страшно ефективно працює пропаганда...

п.с. Для тих, хто читав "Бунт проти імперії" - декілька глав будуть повторюватись.

[Anzhelika Maliuha · Rating 4 out of 5]

Чим більше я дізнаюся про те, як нас намагалися знищити, вкрасти наше, і про те, як ми, незважаючи ні на що, досі є, то пишаюся тим, що я українка. 💙💛