What do you think?
Rate this book
Культурна колонізація. Cтрах, приниження та опір України в радянській імперії
Ця книжка – розповідь про те, як культура стала полем бою. Упродовж століть російсько-радянська імперія намагалася сформувати в українців комплекс меншовартости, фальсифікувала нашу історію й нав’язувала свою мову. Ці стратегії культурної колонізації були для неї інструментом експансії та окупації, а також способом прокласти шлях до військового вторгнення.
Водночас це історія боротьби шістдесятників, дисидентів і правозахисників, які розуміли, що відстоювати національну ідентичність у часи радянського панування – це боротися за майбутнє. Навіть після розпаду 1991-го радянська імперія залишила по собі не лише назви вулиць і російську мову в містах, а й міти про «братні народи» та звичку озиратися на Москву, глибоко вкорінені у свідомості мільйонів українців.
Книжка Радомира Мокрика – спроба осмислити роль культури в російсько-українському протистоянні та нагадування про те, до яких наслідків може призвести нехтування нею.
Водночас це історія боротьби шістдесятників, дисидентів і правозахисників, які розуміли, що відстоювати національну ідентичність у часи радянського панування – це боротися за майбутнє. Навіть після розпаду 1991-го радянська імперія залишила по собі не лише назви вулиць і російську мову в містах, а й міти про «братні народи» та звичку озиратися на Москву, глибоко вкорінені у свідомості мільйонів українців.
Книжка Радомира Мокрика – спроба осмислити роль культури в російсько-українському протистоянні та нагадування про те, до яких наслідків може призвести нехтування нею.
- GenresNonfictionHistory
432 pages, Hardcover
Published September 25, 2025
17 people are currently reading
77 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
January 25, 2026
Це хороша книга. І знайдеться достатньо людей, які розкажуть про всі її хороші сторони. Тому давайте я розкажу про її вади.
Мені тут було забагато колонізації і замало власне культури. В тому сенсі, що імперські стратегії на концептуальному рівні описані дуже детально і вдало, а от конкретики бракує. Бракує прикладів з художнього мистецтва, музики, театру, кіно, масмедіа, загалом поп-культури - якихось неочевидних дрібниць, які ілюструють описане імперське мислення і концепцію "радянської людини".
Тобто це все є, але мало. І найбільше це помітно в розділі про 90-ті роки. Знову тягаємо Червону руту і Територію А - як ніби нічого більше не було в 90-ті. (Мене ще й вибісив Ігор Кондратюк, який ретроспективно представляє себе світочем деколонізації, але це окрема розмова.)
Ясно, що це передусім моя проблема - очікував одного, отримав інше. Але це і чергове підтвердження того, що тема мало досліджена і тут ще працювати і працювати. Дякую пану Мокрику за те, що лупає цю скалу.
Мені тут було забагато колонізації і замало власне культури. В тому сенсі, що імперські стратегії на концептуальному рівні описані дуже детально і вдало, а от конкретики бракує. Бракує прикладів з художнього мистецтва, музики, театру, кіно, масмедіа, загалом поп-культури - якихось неочевидних дрібниць, які ілюструють описане імперське мислення і концепцію "радянської людини".
Тобто це все є, але мало. І найбільше це помітно в розділі про 90-ті роки. Знову тягаємо Червону руту і Територію А - як ніби нічого більше не було в 90-ті. (Мене ще й вибісив Ігор Кондратюк, який ретроспективно представляє себе світочем деколонізації, але це окрема розмова.)
Ясно, що це передусім моя проблема - очікував одного, отримав інше. Але це і чергове підтвердження того, що тема мало досліджена і тут ще працювати і працювати. Дякую пану Мокрику за те, що лупає цю скалу.
Displaying 1 of 1 review