What do you think?
Rate this book
Імена тих жінок
Це 17 проникливих портретів ув’язнених і працівниць пенітенціарної системи, побачених очима молодої українки, яка провела майже рік за ґратами в Польщі.
Це історії, які жінки довіряють одна одній у тиші камери, коли згасає світло. Історії про справжнє обличчя життя ув’язнених — без прикрас і стереотипів. Про те, що приводить людей за ґрати, і які ролі вони обирають, щоби вижити: лідерки, жертви чи агресорки.
У книжці — моторошні зізнання про вбивства, легковажні жарти про дрібниці, що коштували свободи, особисті трагедії, а також теплі й кумедні моменти, які радше нагадують епізоди з комедії, аніж сцени з тюремного життя.
Це історії, які жінки довіряють одна одній у тиші камери, коли згасає світло. Історії про справжнє обличчя життя ув’язнених — без прикрас і стереотипів. Про те, що приводить людей за ґрати, і які ролі вони обирають, щоби вижити: лідерки, жертви чи агресорки.
У книжці — моторошні зізнання про вбивства, легковажні жарти про дрібниці, що коштували свободи, особисті трагедії, а також теплі й кумедні моменти, які радше нагадують епізоди з комедії, аніж сцени з тюремного життя.
352 pages, Hardcover
First published January 1, 2026
6 people are currently reading
50 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
January 29, 2026
Не знаю, як взагалі можна «оцінювати» подібні тексти, чи справді їм можна поставити «оцінку»?
Дочитала й відчуваю спустошення, ніяковість, надію..?
Дуже рада можливості познайомитися із авторкою на презентації, бо спочатку бачити таку сильну людину наживо, а потім читати про її досвід — це ❤️🩹
Форма тексту дуже епізодична, що дає повне занурення в контекст. Історії жінок, будні у вʼязниці, спроби абстрагуватися — тут все це є. Книга, яку я б радила прочитати кожному, бо про це не дуже прийнято говорити у суспільстві, але ніколи не знаєш, коли можеш зіткнутися з подібним.
Книга читається на одному подиху.
Дочитала й відчуваю спустошення, ніяковість, надію..?
Дуже рада можливості познайомитися із авторкою на презентації, бо спочатку бачити таку сильну людину наживо, а потім читати про її досвід — це ❤️🩹
Форма тексту дуже епізодична, що дає повне занурення в контекст. Історії жінок, будні у вʼязниці, спроби абстрагуватися — тут все це є. Книга, яку я б радила прочитати кожному, бо про це не дуже прийнято говорити у суспільстві, але ніколи не знаєш, коли можеш зіткнутися з подібним.
Книга читається на одному подиху.
January 27, 2026
4.5/5
Імена тих жінок - книга, яка подається як тру-крайм, нон-фікшн. Але сухого тексту тут не знайти (навіть в подяках, я шукала).
Ольгу заарештовано і поки вона очікує на вирок, вона записує історії жінок, яких зустрічає в арешті. Так ми отримуємо 17 історій жінок. 17 історій про польську правову систему, сімʼю, надію чи її відсутність, справедливість чи ні, життя з усіма його невідополірованими сторонами.
Над книгою можна порефлексувати, посміятись, вжахнутись. Іноді важко забути, що реальність є не тільки у вашій реальності, і може кардинально відрізнятись.
Мені дуже сподобалось:
1. Мінімальне прикрашання дійсності - бо воно було, це можна помітити при уважному читанні розділів поспіль.
2. Оформлення, яке відображає наповнення книги. Особливо рожеві блискітки на зрізі.
3. Цікаво було дізнатись історію з такого боку.
Мені не (дуже) сподобалось:
1. Головна героїня (я розумію, що це нон-фікшн, але я писатиму про персонажку, а не авторку) в деяких розділах намагається писати про себе як про людину кращу за оточуючих, але в інших, а то і в тих самих, розділах розкривається ну, як, як мінімум, така сама.
2. Називати цілий розділ іменем однієї з жінок, а в самому розділі писати про щось абсолютно інше, і один-два абзаци про цю жінку... Ну, не моє.
3. Мені б сподобалось більше, якби 17 жінкою була сама головна героїня, бо за всю книгу ми дізнаємось деталі злочинів інших жінок, але не її. І хай в не епілозі нам кажуть, що вся історія є в Інтернеті, я хотіла отримати її тут.
Імена тих жінок - книга, яка подається як тру-крайм, нон-фікшн. Але сухого тексту тут не знайти (навіть в подяках, я шукала).
Ольгу заарештовано і поки вона очікує на вирок, вона записує історії жінок, яких зустрічає в арешті. Так ми отримуємо 17 історій жінок. 17 історій про польську правову систему, сімʼю, надію чи її відсутність, справедливість чи ні, життя з усіма його невідополірованими сторонами.
Над книгою можна порефлексувати, посміятись, вжахнутись. Іноді важко забути, що реальність є не тільки у вашій реальності, і може кардинально відрізнятись.
Мені дуже сподобалось:
1. Мінімальне прикрашання дійсності - бо воно було, це можна помітити при уважному читанні розділів поспіль.
2. Оформлення, яке відображає наповнення книги. Особливо рожеві блискітки на зрізі.
3. Цікаво було дізнатись історію з такого боку.
Мені не (дуже) сподобалось:
1. Головна героїня (я розумію, що це нон-фікшн, але я писатиму про персонажку, а не авторку) в деяких розділах намагається писати про себе як про людину кращу за оточуючих, але в інших, а то і в тих самих, розділах розкривається ну, як, як мінімум, така сама.
2. Називати цілий розділ іменем однієї з жінок, а в самому розділі писати про щось абсолютно інше, і один-два абзаци про цю жінку... Ну, не моє.
3. Мені б сподобалось більше, якби 17 жінкою була сама головна героїня, бо за всю книгу ми дізнаємось деталі злочинів інших жінок, але не її. І хай в не епілозі нам кажуть, що вся історія є в Інтернеті, я хотіла отримати її тут.
Review of advance copy received from Publisher
Який крайм може бути трушнішим, аніж книжка, яку авторка написала під час перебування у вʼязниці?
Це більше, ніж роман, ніж текст, щоденник, сповідь чи будь-які інші жанрові або структурні характеристики.
Це — життя Олі та сімнадцяти жінок, у які вона нас майстерно занурює.
Усі ми так чи так робимо вибори й помиляємося, однак не кожен може гідно пережити ці досвіди, натомість кристалізуючи їх в щось значуще.
«Імена тих жінок» — надзвичайно важлива книжка. Вона сміливо утверджує гуманність і руйнує стигму, допомагає та підтримує, дозволяє іншими очима поглянути на табуйовані й незручні для суспільства теми.
Обіцяю: тут ви і плакатимете, і сміятиметеся, і співчуватимете, і засуджуватимете, і радітимете, і страждатимете — і ще перелік почуттів, непідробних, справжніх, які цьому текстові точно вдасться пробудити.
Олю, я пишаюся і дякую тобі за можливість бути дотичною до цього досвіду!
Це більше, ніж роман, ніж текст, щоденник, сповідь чи будь-які інші жанрові або структурні характеристики.
Це — життя Олі та сімнадцяти жінок, у які вона нас майстерно занурює.
Усі ми так чи так робимо вибори й помиляємося, однак не кожен може гідно пережити ці досвіди, натомість кристалізуючи їх в щось значуще.
«Імена тих жінок» — надзвичайно важлива книжка. Вона сміливо утверджує гуманність і руйнує стигму, допомагає та підтримує, дозволяє іншими очима поглянути на табуйовані й незручні для суспільства теми.
Обіцяю: тут ви і плакатимете, і сміятиметеся, і співчуватимете, і засуджуватимете, і радітимете, і страждатимете — і ще перелік почуттів, непідробних, справжніх, які цьому текстові точно вдасться пробудити.
Олю, я пишаюся і дякую тобі за можливість бути дотичною до цього досвіду!
February 6, 2026
Так вже склалось, що я емпатична не тільки до людей, а й до того, що я читаю. І ця книга мені далась нелегко емоційно.
Сімнадцять історій жінок, які або обрали пекло, або випадково (і не завжди справедливо) туди потрапили. Горор наяву або якою є пенітенціарна установа в Польщі.
«Навіть у буцегарні ранкова кава і хороша книжка все ще зберігають свій сакральний сенс.»
Але це навіть не про те. Насправді, цих 17 історій — невеличкий зріз суспільства.
Героїню кожної з них ми можемо зустріти десь на вулиці або в супермаркеті, поки за нею не закриється решітка і не зачитають вирок.
Тільки за номером статті можна пізнати людину найкраще.
Ця книга відчувається як зустріч з подругою, яка вже десь знайшла проблем на пʼяту точку, але вирулила з них з високо піднятою головою.
Хоч за відвертістю ховається страх, відчай, біль, а ти бачиш перед собою гарну картинку — ця богиня знову всіх порішала.
Саме так і відчувається контраст між абсолютно шедевральною обкладинкою та тим, що всередині.
Рознесли вщент мене записки «тимчасових подруг», емоції батьків і сестри та малюнки. Я не люблю копатись аж настільки глибоко в особистих речах, але ну раз вже дали доступ — ні в чому собі не відмовляй, гьорл, навіть в сльозах.
«..саме зараз в цю секунду хтось фотографує для свого інстаграму гарячу чашку в «Карма каві»..
Можливо, там навіть могла б бути я — обожнюю «Карма каву» і Тернопіль 🖤
І хоч я відкладала декілька разів книгу на «подивитись в стінку» (якби не зима — потрогати траву), але поверталась швидко, щоб дізнатись, чим то все закінчиться.
Спойлер: хепі енд очевидний, адже авторка написала книгу і вже в трьох містах її презентувала.
Поки я обклеюю стікерами книжку — це дуже стильно виглядає, рекомендую вам до прочитання!
Сімнадцять історій жінок, які або обрали пекло, або випадково (і не завжди справедливо) туди потрапили. Горор наяву або якою є пенітенціарна установа в Польщі.
«Навіть у буцегарні ранкова кава і хороша книжка все ще зберігають свій сакральний сенс.»
Але це навіть не про те. Насправді, цих 17 історій — невеличкий зріз суспільства.
Героїню кожної з них ми можемо зустріти десь на вулиці або в супермаркеті, поки за нею не закриється решітка і не зачитають вирок.
Тільки за номером статті можна пізнати людину найкраще.
Ця книга відчувається як зустріч з подругою, яка вже десь знайшла проблем на пʼяту точку, але вирулила з них з високо піднятою головою.
Хоч за відвертістю ховається страх, відчай, біль, а ти бачиш перед собою гарну картинку — ця богиня знову всіх порішала.
Саме так і відчувається контраст між абсолютно шедевральною обкладинкою та тим, що всередині.
Рознесли вщент мене записки «тимчасових подруг», емоції батьків і сестри та малюнки. Я не люблю копатись аж настільки глибоко в особистих речах, але ну раз вже дали доступ — ні в чому собі не відмовляй, гьорл, навіть в сльозах.
«..саме зараз в цю секунду хтось фотографує для свого інстаграму гарячу чашку в «Карма каві»..
Можливо, там навіть могла б бути я — обожнюю «Карма каву» і Тернопіль 🖤
І хоч я відкладала декілька разів книгу на «подивитись в стінку» (якби не зима — потрогати траву), але поверталась швидко, щоб дізнатись, чим то все закінчиться.
Спойлер: хепі енд очевидний, адже авторка написала книгу і вже в трьох містах її презентувала.
Поки я обклеюю стікерами книжку — це дуже стильно виглядає, рекомендую вам до прочитання!
February 4, 2026
Я не змогла відірватись від цієї книжки, але водночас, після певних моментів я дивилась в стіну і вголос казала «бляяяяяяя, це пиздець!» Я не є фанаткою трилерів, детективів, трукрайму і всякого подібного, де купа крові і вбивств, але цю книгу я не могла не прочитати, адже особисто знайома з авторкою і була однією з тих, хто не розумів і запитував: «Де поділась Оля? З нею все ок?». Це виключення з моїх читацьких правил і дякую цьому досвіду, ставлю за текст 100/5, але певні історії мене трохи травмували, признаюсь чесно, тому хто такий самий емпат, як я — звертайте увагу на тригери на початку (дякую, що вказали, до речі)💔
Маю надію, що авторка писатиме ще (але бажано без «кравяки», бо не витримаю😅), мені дуууже не вистачає такого чудового тексту в українській літературі🤌🏻
Маю надію, що авторка писатиме ще (але бажано без «кравяки», бо не витримаю😅), мені дуууже не вистачає такого чудового тексту в українській літературі🤌🏻
February 6, 2026
Дякую авторці за прагнення поділитись своїм досвідом і історіями жінок. Книга справила велике враження на мене.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews