Імена тих жінок

by Ольга Фаль

Це 17 проникливих портретів ув’язнених і працівниць пенітенціарної системи, побачених очима молодої українки, яка провела майже рік за ґратами в Польщі.

Це історії, які жінки довіряють одна одній у тиші камери, коли згасає світло. Історії про справжнє обличчя життя ув’язнених — без прикрас і стереотипів. Про те, що приводить людей за ґрати, і які ролі вони обирають, щоби вижити: лідерки, жертви чи агресорки.

У книжці — моторошні зізнання про вбивства, легковажні жарти про дрібниці, що коштували свободи, особисті трагедії, а також теплі й кумедні моменти, які радше нагадують епізоди з комедії, аніж сцени з тюремного життя.

352 pages, Hardcover

First published January 10, 2026

Reviews

[Катерина Шильпп · Rating 5 out of 5]

Не знаю, як взагалі можна «оцінювати» подібні тексти, чи справді їм можна поставити «оцінку»?
Дочитала й відчуваю спустошення, ніяковість, надію..?

Дуже рада можливості познайомитися із авторкою на презентації, бо спочатку бачити таку сильну людину наживо, а потім читати про її досвід — це ❤️‍🩹

Форма тексту дуже епізодична, що дає повне занурення в контекст. Історії жінок, будні у вʼязниці, спроби абстрагуватися — тут все це є. Книга, яку я б радила прочитати кожному, бо про це не дуже прийнято говорити у суспільстві, але ніколи не знаєш, коли можеш зіткнутися з подібним.

Книга читається на одному подиху.

[Daria · Rating 5 out of 5]

4.5/5
Імена тих жінок - книга, яка подається як тру-крайм, нон-фікшн. Але сухого тексту тут не знайти (навіть в подяках, я шукала).

Ольгу заарештовано і поки вона очікує на вирок, вона записує історії жінок, яких зустрічає в арешті. Так ми отримуємо 17 історій жінок. 17 історій про польську правову систему, сімʼю, надію чи її відсутність, справедливість чи ні, життя з усіма його невідополірованими сторонами.

Над книгою можна порефлексувати, посміятись, вжахнутись. Іноді важко забути, що реальність є не тільки у вашій реальності, і може кардинально відрізнятись.

Мені дуже сподобалось:
1. Мінімальне прикрашання дійсності - бо воно було, це можна помітити при уважному читанні розділів поспіль.
2. Оформлення, яке відображає наповнення книги. Особливо рожеві блискітки на зрізі.
3. Цікаво було дізнатись історію з такого боку.

Мені не (дуже) сподобалось:
1. Головна героїня (я розумію, що це нон-фікшн, але я писатиму про персонажку, а не авторку) в деяких розділах намагається писати про себе як про людину кращу за оточуючих, але в інших, а то і в тих самих, розділах розкривається ну, як, як мінімум, така сама.
2. Називати цілий розділ іменем однієї з жінок, а в самому розділі писати про щось абсолютно інше, і один-два абзаци про цю жінку... Ну, не моє.
3. Мені б сподобалось більше, якби 17 жінкою була сама головна героїня, бо за всю книгу ми дізнаємось деталі злочинів інших жінок, але не її. І хай в не епілозі нам кажуть, що вся історія є в Інтернеті, я хотіла отримати її тут.

[Anastasia Polishchuk · Rating 5 out of 5]

Так вже склалось, що я емпатична не тільки до людей, а й до того, що я читаю. І ця книга мені далась нелегко емоційно.

Сімнадцять історій жінок, які або обрали пекло, або випадково (і не завжди справедливо) туди потрапили. Горор наяву або якою є пенітенціарна установа в Польщі.

«Навіть у буцегарні ранкова кава і хороша книжка все ще зберігають свій сакральний сенс.»

Але це навіть не про те. Насправді, цих 17 історій — невеличкий зріз суспільства.
Героїню кожної з них ми можемо зустріти десь на вулиці або в супермаркеті, поки за нею не закриється решітка і не зачитають вирок.
Тільки за номером статті можна пізнати людину найкраще.

Ця книга відчувається як зустріч з подругою, яка вже десь знайшла проблем на пʼяту точку, але вирулила з них з високо піднятою головою.

Хоч за відвертістю ховається страх, відчай, біль, а ти бачиш перед собою гарну картинку — ця богиня знову всіх порішала.
Саме так і відчувається контраст між абсолютно шедевральною обкладинкою та тим, що всередині.

Рознесли вщент мене записки «тимчасових подруг», емоції батьків і сестри та малюнки. Я не люблю копатись аж настільки глибоко в особистих речах, але ну раз вже дали доступ — ні в чому собі не відмовляй, гьорл, навіть в сльозах.

«..саме зараз в цю секунду хтось фотографує для свого інстаграму гарячу чашку в «Карма каві»..

Можливо, там навіть могла б бути я — обожнюю «Карма каву» і Тернопіль 🖤

І хоч я відкладала декілька разів книгу на «подивитись в стінку» (якби не зима — потрогати траву), але поверталась швидко, щоб дізнатись, чим то все закінчиться.

Спойлер: хепі енд очевидний, адже авторка написала книгу і вже в трьох містах її презентувала.

Поки я обклеюю стікерами книжку — це дуже стильно виглядає, рекомендую вам до прочитання!

[Valentine Booktine · Rating 5 out of 5]

Який крайм може бути трушнішим, аніж книжка, яку авторка написала під час перебування у вʼязниці?
Це більше, ніж роман, ніж текст, щоденник, сповідь чи будь-які інші жанрові або структурні характеристики.
Це — життя Олі та сімнадцяти жінок, у які вона нас майстерно занурює.
Усі ми так чи так робимо вибори й помиляємося, однак не кожен може гідно пережити ці досвіди, натомість кристалізуючи їх в щось значуще.
«Імена тих жінок» — надзвичайно важлива книжка. Вона сміливо утверджує гуманність і руйнує стигму, допомагає та підтримує, дозволяє іншими очима поглянути на табуйовані й незручні для суспільства теми.
Обіцяю: тут ви і плакатимете, і сміятиметеся, і співчуватимете, і засуджуватимете, і радітимете, і страждатимете — і ще перелік почуттів, непідробних, справжніх, які цьому текстові точно вдасться пробудити.
Олю, я пишаюся і дякую тобі за можливість бути дотичною до цього досвіду!

[Olia Martyniuk · Rating 5 out of 5]

Я не змогла відірватись від цієї книжки, але водночас, після певних моментів я дивилась в стіну і вголос казала «бляяяяяяя, це пиздець!» Я не є фанаткою трилерів, детективів, трукрайму і всякого подібного, де купа крові і вбивств, але цю книгу я не могла не прочитати, адже особисто знайома з авторкою і була однією з тих, хто не розумів і запитував: «Де поділась Оля? З нею все ок?». Це виключення з моїх читацьких правил і дякую цьому досвіду, ставлю за текст 100/5, але певні історії мене трохи травмували, признаюсь чесно, тому хто такий самий емпат, як я — звертайте увагу на тригери на початку (дякую, що вказали, до речі)💔
Маю надію, що авторка писатиме ще (але бажано без «кравяки», бо не витримаю😅), мені дуууже не вистачає такого чудового тексту в українській літературі🤌🏻

[Vita]

Я не буду давати оцінку цій книзі, бо це, в більшій мірі, щоденник з враженнями, емоціями, травмами, справжніми людьми та відносно нещодавніми подіями в житті авторки.

Була на презентації. Авторка дуже сподобалася і те, ЯК вона говорила мені відгукнулося більше, ніж те, ЯК це написано. На жаль.


Знаємо, що їй пред'явили статтю: допомога в легалізації іноземців незаконним шляхом.

АЛЕ
Ми так і не дізналися, який був вирок, бо штраф - це НЕ вирок, а призначене покарання.

Корисна інформація...

Основні види вироків:
1. Обвинувальний вирок: Ухвалюється, якщо доведено вину особи.
Він може бути:
- Із призначенням покарання: Особа визнається винною і отримує покарання.
- Зі звільненням від покарання: визнання вини без реального відбування покарання (наприклад, за давністю, амністією).
- Зі звільненням від відбування покарання: Призначення покарання з випробувальним терміном.

2.Виправдувальний вирок: Ухвалюється, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення; воно вчинене саме цим обвинуваченим; в діянні немає складу правопорушення.

[Ruda_sterlet Руда стерлядь · Rating 4 out of 5]

Почну з того, що я а шоці як авторка змогла відкрито про це говорити.
Не в плані, що там «ой стидно», а в плані, що вона наважилась ще раз все пережити коли писала книжку. Бо одне це сісти побалакати з друзями/знайомими і зовсім інше заново пірнути з головою в ці всі події. Читати, перечитувати, переписувати, згадувати…

Книжка змальовує портрети жінок в Люблінському СІЗО та емоції самої авторки.
Правда, я б не відмовилась почитати про саму судову систему в Польщі.
Бо коли я читала книжку, я заїба достала всіх доступних в моєму колі юристі�� на тему:
«а ось гіпотетично, є така ситуація, що там могло бути?»

✖️Я опущу всі юридичні деталі, які мені пояснювали, але цікавість свою я задовольнила. Але це лірика і відступ від теми, а ось те що справа йшла аж 6 років (а могло, спокійненько, і більше) Це жесть. 6 років емоційних гойдалок. Людина вийшла з СІЗО під заставу. І ще ШІСТЬ бляха років постійного стресу.

🦩Що ще цікавого сказати?

Коли читала книжку, згадала, як колись чула веселі історії на тему:
«які круті вʼязниці закордоном».

Загалом, ці люди, що подібне глаголять, у мене завжди викликали багато питань…

Бо, якщо це ніяк не повʼязано з твоєю професійною діяльністю, то що змушує тебе на повному серйозі дивитися вʼязниці закордоном?!

Так ось, авторка в свої 23 роки, молода дівчина з гарної родини, потрапляє в СІЗО в Польщі
*знову згадала розмови про те, які класні вʼязниці в Польщі🤨*
де стикається з клопами ‼️ наглядачами які перевіряють, як її справи в камері ‼️, відверто поганими умовами життя ‼️, обмеження доступу до ліків ‼️… ну просто капець ситуація. І СІЗО, навіть в Польщі, це аж ніяк не курорт де ти читаєш книжки в кімнаті і періодично ходиш погуляти на подвірʼї

Тож, книжку читати цікаво. Мені здається, я раніше нічого подібного не читала.

🦋Такі історії я чула від знайомих, що служать Феміді, але не читала їх у книжках.

Тг канал - Руда стерлядь про книжки

[Ека Удальцова · Rating 5 out of 5]

Мемуари — однозначно мій улюблений жанр нонфікшну. Ця книга надзвичайно захопливо й легко читається. Вона сповнює найрізноманітнішими емоціями: від огиди й жаху до дивної життєрадісності та віри.

Авторка пережила унікальний досвід, і ми, читачі, тепер маємо можливість уявно пройти цей шлях сторінками книги. Мене накрило хвилею тривоги й цікавості — справжній шипучий коктейль відчуттів.

Однозначно 5/5.⭐️

[Марія Кондратьєва]

зрозуміла, що мені нецікаво читати ні про авторку, ні про інших жінок

[Yanina Horbach · Rating 5 out of 5]

Дякую авторці за прагнення поділитись своїм досвідом і історіями жінок. Книга справила велике враження на мене.

[Ulyana Zborivska · Rating 5 out of 5]

Це одна з тих книг, після яких хочеться просто посидіти в тиші.

"Імена тих жінок" болить. Не голосно, не драматично - а тихо і дуже глибоко. Ця книга ніби відкриває двері в чужі життя і дозволяє побачити те, що зазвичай залишається за межами - біль, сором, силу, виживання.

Кожна історія - як окреме життя, але разом вони складаються в щось значно більше. У якийсь момент ловиш себе на думці, що перестаєш читати "про когось" - і починаєш відчувати це як щось дуже близьке. І від цього стає важко.

Найсильніше для мене - це відчуття правди. Без прикрас, без спроб зробити красиво. Просто так, як є. І, можливо, саме тому ця книга так чіпляє - бо вона не намагається сподобатися, вона говорить.

Після неї трохи змінюється погляд на людей. З’являється більше тиші всередині…і більше розуміння.

Це ніяк не схоже на гарненьку картинку, яку показує нам Netflix у "Orange is the new black". Я щиро переживала історії Деї, мені дуже подобалась Алекса, та навіть Аманда.

⭐️Моя оцінка: 10 з 10.

Книга, яка не відпускає навіть після останньої сторінки.

[Vitaliya · Rating 5 out of 5]

6/5⭐️
This was really good! The book made me cry, and laugh and all within a few pages or sometimes even on the same page. I appreciated the subtle sarcasm and dry humor of the author so much.
At first I was confused about the chapters being named after a woman and then there’s being very little about that woman. But instead just more of everything. I wanted to know about that woman. But then I got it. It’s understandable that the author did not have a great relationship with each woman and so couldn’t get the whole story from them. It’s also understandable that the author does not remember everything or the order of things got all mixed up. She lived through this and so the “note like” style of writing makes sense. The one thing I did want more of is the author’s story. Felt like we almost needed a chapter dedicated just to her - who she is, who she was, how did she get to be in this jail etc.
Will be top read of the year for sure!!

[Літа Остром · Rating 5 out of 5]

Буквально за вечір проковтнула 17 захопливих історій про силу, стійкість, справедливість чи її відсутність. Про життя та виживання в "паралельній"реальності в'язниці, де все гостріше, жорсткіше. Почасти чесніше.
Плакала, раділа, не втрачала надію разом з авторкою. Незважаючи ні на що, ця книга дарує надію та віру в добро, в силу та підтримку найрідніших. Однозначно раджу до прочитання💗

[Diana Melikian · Rating 5 out of 5]

Читається дуже легко.
Дізналася багато несподіваних фактів про побут у польській вʼязниці, і про процеси навколо арешту.

Шокувало остаточне рішення суду у справі авторки.

Прийшло розуміння, що вʼязниця ближче, ніж здається, і це може статися з кожним.

[Reader · Rating 5 out of 5]

Ніколи більше не зустрічала такого динамічного майстерного письма. Книга товста, але проковтнути можна за 5 годин, навіть якщо у вас нечитун.

[Julia · Rating 5 out of 5]

💔❤️‍🩹

[Viktoriia · Rating 5 out of 5]

Я плакала, сміялась, сумувала, ненавиділа під час прочитання цієї книги. Вперше хотіла сміятись на шибениці, бо в найбільш депресивні моменти проскакували жарти, хоч все ще було депресивно