What do you think?
Rate this book
Імена тих жінок
Це 17 проникливих портретів ув’язнених і працівниць пенітенціарної системи, побачених очима молодої українки, яка провела майже рік за ґратами в Польщі.
Це історії, які жінки довіряють одна одній у тиші камери, коли згасає світло. Історії про справжнє обличчя життя ув’язнених — без прикрас і стереотипів. Про те, що приводить людей за ґрати, і які ролі вони обирають, щоби вижити: лідерки, жертви чи агресорки.
У книжці — моторошні зізнання про вбивства, легковажні жарти про дрібниці, що коштували свободи, особисті трагедії, а також теплі й кумедні моменти, які радше нагадують епізоди з комедії, аніж сцени з тюремного життя.
Це історії, які жінки довіряють одна одній у тиші камери, коли згасає світло. Історії про справжнє обличчя життя ув’язнених — без прикрас і стереотипів. Про те, що приводить людей за ґрати, і які ролі вони обирають, щоби вижити: лідерки, жертви чи агресорки.
У книжці — моторошні зізнання про вбивства, легковажні жарти про дрібниці, що коштували свободи, особисті трагедії, а також теплі й кумедні моменти, які радше нагадують епізоди з комедії, аніж сцени з тюремного життя.
352 pages, Hardcover
First published January 10, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 26 of 26 reviews
January 29, 2026
Не знаю, як взагалі можна «оцінювати» подібні тексти, чи справді їм можна поставити «оцінку»?
Дочитала й відчуваю спустошення, ніяковість, надію..?
Дуже рада можливості познайомитися із авторкою на презентації, бо спочатку бачити таку сильну людину наживо, а потім читати про її досвід — це ❤️🩹
Форма тексту дуже епізодична, що дає повне занурення в контекст. Історії жінок, будні у вʼязниці, спроби абстрагуватися — тут все це є. Книга, яку я б радила прочитати кожному, бо про це не дуже прийнято говорити у суспільстві, але ніколи не знаєш, коли можеш зіткнутися з подібним.
Книга читається на одному подиху.
Дочитала й відчуваю спустошення, ніяковість, надію..?
Дуже рада можливості познайомитися із авторкою на презентації, бо спочатку бачити таку сильну людину наживо, а потім читати про її досвід — це ❤️🩹
Форма тексту дуже епізодична, що дає повне занурення в контекст. Історії жінок, будні у вʼязниці, спроби абстрагуватися — тут все це є. Книга, яку я б радила прочитати кожному, бо про це не дуже прийнято говорити у суспільстві, але ніколи не знаєш, коли можеш зіткнутися з подібним.
Книга читається на одному подиху.
January 27, 2026
4.5/5
Імена тих жінок - книга, яка подається як тру-крайм, нон-фікшн. Але сухого тексту тут не знайти (навіть в подяках, я шукала).
Ольгу заарештовано і поки вона очікує на вирок, вона записує історії жінок, яких зустрічає в арешті. Так ми отримуємо 17 історій жінок. 17 історій про польську правову систему, сімʼю, надію чи її відсутність, справедливість чи ні, життя з усіма його невідополірованими сторонами.
Над книгою можна порефлексувати, посміятись, вжахнутись. Іноді важко забути, що реальність є не тільки у вашій реальності, і може кардинально відрізнятись.
Мені дуже сподобалось:
1. Мінімальне прикрашання дійсності - бо воно було, це можна помітити при уважному читанні розділів поспіль.
2. Оформлення, яке відображає наповнення книги. Особливо рожеві блискітки на зрізі.
3. Цікаво було дізнатись історію з такого боку.
Мені не (дуже) сподобалось:
1. Головна героїня (я розумію, що це нон-фікшн, але я писатиму про персонажку, а не авторку) в деяких розділах намагається писати про себе як про людину кращу за оточуючих, але в інших, а то і в тих самих, розділах розкривається ну, як, як мінімум, така сама.
2. Називати цілий розділ іменем однієї з жінок, а в самому розділі писати про щось абсолютно інше, і один-два абзаци про цю жінку... Ну, не моє.
3. Мені б сподобалось більше, якби 17 жінкою була сама головна героїня, бо за всю книгу ми дізнаємось деталі злочинів інших жінок, але не її. І хай в не епілозі нам кажуть, що вся історія є в Інтернеті, я хотіла отримати її тут.
Імена тих жінок - книга, яка подається як тру-крайм, нон-фікшн. Але сухого тексту тут не знайти (навіть в подяках, я шукала).
Ольгу заарештовано і поки вона очікує на вирок, вона записує історії жінок, яких зустрічає в арешті. Так ми отримуємо 17 історій жінок. 17 історій про польську правову систему, сімʼю, надію чи її відсутність, справедливість чи ні, життя з усіма його невідополірованими сторонами.
Над книгою можна порефлексувати, посміятись, вжахнутись. Іноді важко забути, що реальність є не тільки у вашій реальності, і може кардинально відрізнятись.
Мені дуже сподобалось:
1. Мінімальне прикрашання дійсності - бо воно було, це можна помітити при уважному читанні розділів поспіль.
2. Оформлення, яке відображає наповнення книги. Особливо рожеві блискітки на зрізі.
3. Цікаво було дізнатись історію з такого боку.
Мені не (дуже) сподобалось:
1. Головна героїня (я розумію, що це нон-фікшн, але я писатиму про персонажку, а не авторку) в деяких розділах намагається писати про себе як про людину кращу за оточуючих, але в інших, а то і в тих самих, розділах розкривається ну, як, як мінімум, така сама.
2. Називати цілий розділ іменем однієї з жінок, а в самому розділі писати про щось абсолютно інше, і один-два абзаци про цю жінку... Ну, не моє.
3. Мені б сподобалось більше, якби 17 жінкою була сама головна героїня, бо за всю книгу ми дізнаємось деталі злочинів інших жінок, але не її. І хай в не епілозі нам кажуть, що вся історія є в Інтернеті, я хотіла отримати її тут.
February 6, 2026
Так вже склалось, що я емпатична не тільки до людей, а й до того, що я читаю. І ця книга мені далась нелегко емоційно.
Сімнадцять історій жінок, які або обрали пекло, або випадково (і не завжди справедливо) туди потрапили. Горор наяву або якою є пенітенціарна установа в Польщі.
«Навіть у буцегарні ранкова кава і хороша книжка все ще зберігають свій сакральний сенс.»
Але це навіть не про те. Насправді, цих 17 історій — невеличкий зріз суспільства.
Героїню кожної з них ми можемо зустріти десь на вулиці або в супермаркеті, поки за нею не закриється решітка і не зачитають вирок.
Тільки за номером статті можна пізнати людину найкраще.
Ця книга відчувається як зустріч з подругою, яка вже десь знайшла проблем на пʼяту точку, але вирулила з них з високо піднятою головою.
Хоч за відвертістю ховається страх, відчай, біль, а ти бачиш перед собою гарну картинку — ця богиня знову всіх порішала.
Саме так і відчувається контраст між абсолютно шедевральною обкладинкою та тим, що всередині.
Рознесли вщент мене записки «тимчасових подруг», емоції батьків і сестри та малюнки. Я не люблю копатись аж настільки глибоко в особистих речах, але ну раз вже дали доступ — ні в чому собі не відмовляй, гьорл, навіть в сльозах.
«..саме зараз в цю секунду хтось фотографує для свого інстаграму гарячу чашку в «Карма каві»..
Можливо, там навіть могла б бути я — обожнюю «Карма каву» і Тернопіль 🖤
І хоч я відкладала декілька разів книгу на «подивитись в стінку» (якби не зима — потрогати траву), але поверталась швидко, щоб дізнатись, чим то все закінчиться.
Спойлер: хепі енд очевидний, адже авторка написала книгу і вже в трьох містах її презентувала.
Поки я обклеюю стікерами книжку — це дуже стильно виглядає, рекомендую вам до прочитання!
Сімнадцять історій жінок, які або обрали пекло, або випадково (і не завжди справедливо) туди потрапили. Горор наяву або якою є пенітенціарна установа в Польщі.
«Навіть у буцегарні ранкова кава і хороша книжка все ще зберігають свій сакральний сенс.»
Але це навіть не про те. Насправді, цих 17 історій — невеличкий зріз суспільства.
Героїню кожної з них ми можемо зустріти десь на вулиці або в супермаркеті, поки за нею не закриється решітка і не зачитають вирок.
Тільки за номером статті можна пізнати людину найкраще.
Ця книга відчувається як зустріч з подругою, яка вже десь знайшла проблем на пʼяту точку, але вирулила з них з високо піднятою головою.
Хоч за відвертістю ховається страх, відчай, біль, а ти бачиш перед собою гарну картинку — ця богиня знову всіх порішала.
Саме так і відчувається контраст між абсолютно шедевральною обкладинкою та тим, що всередині.
Рознесли вщент мене записки «тимчасових подруг», емоції батьків і сестри та малюнки. Я не люблю копатись аж настільки глибоко в особистих речах, але ну раз вже дали доступ — ні в чому собі не відмовляй, гьорл, навіть в сльозах.
«..саме зараз в цю секунду хтось фотографує для свого інстаграму гарячу чашку в «Карма каві»..
Можливо, там навіть могла б бути я — обожнюю «Карма каву» і Тернопіль 🖤
І хоч я відкладала декілька разів книгу на «подивитись в стінку» (якби не зима — потрогати траву), але поверталась швидко, щоб дізнатись, чим то все закінчиться.
Спойлер: хепі енд очевидний, адже авторка написала книгу і вже в трьох містах її презентувала.
Поки я обклеюю стікерами книжку — це дуже стильно виглядає, рекомендую вам до прочитання!
Review of advance copy received from Publisher
Який крайм може бути трушнішим, аніж книжка, яку авторка написала під час перебування у вʼязниці?
Це більше, ніж роман, ніж текст, щоденник, сповідь чи будь-які інші жанрові або структурні характеристики.
Це — життя Олі та сімнадцяти жінок, у які вона нас майстерно занурює.
Усі ми так чи так робимо вибори й помиляємося, однак не кожен може гідно пережити ці досвіди, натомість кристалізуючи їх в щось значуще.
«Імена тих жінок» — надзвичайно важлива книжка. Вона сміливо утверджує гуманність і руйнує стигму, допомагає та підтримує, дозволяє іншими очима поглянути на табуйовані й незручні для суспільства теми.
Обіцяю: тут ви і плакатимете, і сміятиметеся, і співчуватимете, і засуджуватимете, і радітимете, і страждатимете — і ще перелік почуттів, непідробних, справжніх, які цьому текстові точно вдасться пробудити.
Олю, я пишаюся і дякую тобі за можливість бути дотичною до цього досвіду!
Це більше, ніж роман, ніж текст, щоденник, сповідь чи будь-які інші жанрові або структурні характеристики.
Це — життя Олі та сімнадцяти жінок, у які вона нас майстерно занурює.
Усі ми так чи так робимо вибори й помиляємося, однак не кожен може гідно пережити ці досвіди, натомість кристалізуючи їх в щось значуще.
«Імена тих жінок» — надзвичайно важлива книжка. Вона сміливо утверджує гуманність і руйнує стигму, допомагає та підтримує, дозволяє іншими очима поглянути на табуйовані й незручні для суспільства теми.
Обіцяю: тут ви і плакатимете, і сміятиметеся, і співчуватимете, і засуджуватимете, і радітимете, і страждатимете — і ще перелік почуттів, непідробних, справжніх, які цьому текстові точно вдасться пробудити.
Олю, я пишаюся і дякую тобі за можливість бути дотичною до цього досвіду!
Read
February 22, 2026Я не буду давати оцінку цій книзі, бо це, в більшій мірі, щоденник з враженнями, емоціями, травмами, справжніми людьми та відносно нещодавніми подіями в житті авторки.
Була на презентації. Авторка дуже сподобалася і те, ЯК вона говорила мені відгукнулося більше, ніж те, ЯК це написано. На жаль.
Знаємо, що їй пред'явили статтю: допомога в легалізації іноземців незаконним шляхом.
АЛЕ
Ми так і не дізналися, який був вирок, бо штраф - це НЕ вирок, а призначене покарання.
Корисна інформація...
Основні види вироків:
1. Обвинувальний вирок: Ухвалюється, якщо доведено вину особи.
Він може бути:
- Із призначенням покарання: Особа визнається винною і отримує покарання.
- Зі звільненням від покарання: визнання вини без реального відбування покарання (наприклад, за давністю, амністією).
- Зі звільненням від відбування покарання: Призначення покарання з випробувальним терміном.
2.Виправдувальний вирок: Ухвалюється, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення; воно вчинене саме цим обвинуваченим; в діянні немає складу правопорушення.
Була на презентації. Авторка дуже сподобалася і те, ЯК вона говорила мені відгукнулося більше, ніж те, ЯК це написано. На жаль.
Знаємо, що їй пред'явили статтю: допомога в легалізації іноземців незаконним шляхом.
АЛЕ
Ми так і не дізналися, який був вирок, бо штраф - це НЕ вирок, а призначене покарання.
Корисна інформація...
Основні види вироків:
1. Обвинувальний вирок: Ухвалюється, якщо доведено вину особи.
Він може бути:
- Із призначенням покарання: Особа визнається винною і отримує покарання.
- Зі звільненням від покарання: визнання вини без реального відбування покарання (наприклад, за давністю, амністією).
- Зі звільненням від відбування покарання: Призначення покарання з випробувальним терміном.
2.Виправдувальний вирок: Ухвалюється, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення; воно вчинене саме цим обвинуваченим; в діянні немає складу правопорушення.
February 4, 2026
Я не змогла відірватись від цієї книжки, але водночас, після певних моментів я дивилась в стіну і вголос казала «бляяяяяяя, це пиздець!» Я не є фанаткою трилерів, детективів, трукрайму і всякого подібного, де купа крові і вбивств, але цю книгу я не могла не прочитати, адже особисто знайома з авторкою і була однією з тих, хто не розумів і запитував: «Де поділась Оля? З нею все ок?». Це виключення з моїх читацьких правил і дякую цьому досвіду, ставлю за текст 100/5, але певні історії мене трохи травмували, признаюсь чесно, тому хто такий самий емпат, як я — звертайте увагу на тригери на початку (дякую, що вказали, до речі)💔
Маю надію, що авторка писатиме ще (але бажано без «кравяки», бо не витримаю😅), мені дуууже не вистачає такого чудового тексту в українській літературі🤌🏻
Маю надію, що авторка писатиме ще (але бажано без «кравяки», бо не витримаю😅), мені дуууже не вистачає такого чудового тексту в українській літературі🤌🏻
June 24, 2026
Книги про жіночу пенітенціарну систему або життєві трагедії, що приводять за ґрати, завжди обіцяють бути емоційно важкими, але терапевтичними та пронизливими. «Імена тих жінок» Ольги Фаль декларує спробу зазирнути туди, де ламаються долі. Проте загальне враження від прочитаного залишає сильний присмак розчарування.
💥Про що книга?
Текст намагається провести читача коридорами людського болю: «Кожна жінка тут – історія, трагедія, психічний розлад, сенсація для журналістів, зламана доля». Тюрма постає простором, який деконструює особистість, вчить не вірити в дати, не будувати планів та повністю відмовлятися від фантазій. Це жорстокий світ, де діють погані адвокати, нечесні прокурори, і де після n-ти років у неволі межа між адекватністю та статусом «недієздатна» повністю розмивається.
Авторка порушує дійсно гострі, системні та болючі питання ставлення суспільства і законодавства до жінок:
📍Трагедія материнства: як осягнути психологічний стан жінки, яка мало не вбила власну дитину після пологів, але тепер 90% часу в в'язниці дивиться на всіх із широко розплющеними очима, посмішкою та сльозами щастя?
📍Абсурдність покарань: який сенс для держави саджати 18-річну дівчину на 12 років за аборт, замість того, щоб надати логічну (психологічну та соціальну) допомогу, аби вона згодом могла стати щасливою матір'ю?
📍Гендерна нерівність перед законом: чому за подібні трагедії та рішення вся відповідальність і каральний апарат лягають лише на плечі жінок, тоді як чоловіки залишаються непокараними?
💥Чому книга не тримає?
Попри надважливу та глибоку тематику, книзі катастрофічно бракує емпатії та щирості. Замість глибокого занурення в психологію героїнь, авторка обирає позицію стороннього, холодного спостерігача за принципом: «Тримай друзів близько, а ворогів іще ближче».
У тексті чітко прочитуються:
📍зверхність та низький рівень емпатії до тих, чиї долі описуються.
📍сприйняття трагедій як розваги. Створюється стійке враження, що складні людські долі використовуються лише як інструмент для епатажу під девізом «здивуй мене».
Найбільша проблема «Імен тих жінок» — це відсутність відвертості та чесності з читачем. Коли берешся за тему такого градусу болю, очікуєш на оголений нерв і співпереживання. Натомість отримуєш відсторонений репортаж із нотками гордовитості. Важливі питання озвучено, але емоційного містка до серця читача (мого) авторці побудувати не вдалося.
💥Про що книга?
Текст намагається провести читача коридорами людського болю: «Кожна жінка тут – історія, трагедія, психічний розлад, сенсація для журналістів, зламана доля». Тюрма постає простором, який деконструює особистість, вчить не вірити в дати, не будувати планів та повністю відмовлятися від фантазій. Це жорстокий світ, де діють погані адвокати, нечесні прокурори, і де після n-ти років у неволі межа між адекватністю та статусом «недієздатна» повністю розмивається.
Авторка порушує дійсно гострі, системні та болючі питання ставлення суспільства і законодавства до жінок:
📍Трагедія материнства: як осягнути психологічний стан жінки, яка мало не вбила власну дитину після пологів, але тепер 90% часу в в'язниці дивиться на всіх із широко розплющеними очима, посмішкою та сльозами щастя?
📍Абсурдність покарань: який сенс для держави саджати 18-річну дівчину на 12 років за аборт, замість того, щоб надати логічну (психологічну та соціальну) допомогу, аби вона згодом могла стати щасливою матір'ю?
📍Гендерна нерівність перед законом: чому за подібні трагедії та рішення вся відповідальність і каральний апарат лягають лише на плечі жінок, тоді як чоловіки залишаються непокараними?
💥Чому книга не тримає?
Попри надважливу та глибоку тематику, книзі катастрофічно бракує емпатії та щирості. Замість глибокого занурення в психологію героїнь, авторка обирає позицію стороннього, холодного спостерігача за принципом: «Тримай друзів близько, а ворогів іще ближче».
У тексті чітко прочитуються:
📍зверхність та низький рівень емпатії до тих, чиї долі описуються.
📍сприйняття трагедій як розваги. Створюється стійке враження, що складні людські долі використовуються лише як інструмент для епатажу під девізом «здивуй мене».
Найбільша проблема «Імен тих жінок» — це відсутність відвертості та чесності з читачем. Коли берешся за тему такого градусу болю, очікуєш на оголений нерв і співпереживання. Натомість отримуєш відсторонений репортаж із нотками гордовитості. Важливі питання озвучено, але емоційного містка до серця читача (мого) авторці побудувати не вдалося.
March 10, 2026
Почну з того, що я а шоці як авторка змогла відкрито про це говорити.
Не в плані, що там «ой стидно», а в плані, що вона наважилась ще раз все пережити коли писала книжку. Бо одне це сісти побалакати з друзями/знайомими і зовсім інше заново пірнути з головою в ці всі події. Читати, перечитувати, переписувати, згадувати…
Книжка змальовує портрети жінок в Люблінському СІЗО та емоції самої авторки.
Правда, я б не відмовилась почитати про саму судову систему в Польщі.
Бо коли я читала книжку, я заїба достала всіх доступних в моєму колі юристів на тему:
«а ось гіпотетично, є така ситуація, що там могло бути?»
✖️Я опущу всі юридичні деталі, які мені пояснювали, але цікавість свою я задовольнила. Але це лірика і відступ від теми, а ось те що справа йшла аж 6 років (а могло, спокійненько, і більше) Це жесть. 6 років емоційних гойдалок. Людина вийшла з СІЗО під заставу. І ще ШІСТЬ бляха років постійного стресу.
🦩Що ще цікавого сказати?
Коли читала книжку, згадала, як колись чула веселі історії на тему:
«які круті вʼязниці закордоном».
Загалом, ці люди, що подібне глаголять, у мене завжди викликали багато питань…
Бо, якщо це ніяк не повʼязано з твоєю професійною діяльністю, то що змушує тебе на повному серйозі дивитися вʼязниці закордоном?!
Так ось, авторка в свої 23 роки, молода дівчина з гарної родини, потрапляє в СІЗО в Польщі
*знову згадала розмови про те, які класні вʼязниці в Польщі🤨*
де стикається з клопами ‼️ наглядачами які перевіряють, як її справи в камері ‼️, відверто поганими умовами життя ‼️, обмеження доступу до ліків ‼️… ну просто капець ситуація. І СІЗО, навіть в Польщі, це аж ніяк не курорт де ти читаєш книжки в кімнаті і періодично ходиш погуляти на подвірʼї
Тож, книжку читати цікаво. Мені здається, я раніше нічого подібного не читала.
🦋Такі історії я чула від знайомих, що служать Феміді, але не читала їх у книжках.
Тг канал - Руда стерлядь про книжки
Не в плані, що там «ой стидно», а в плані, що вона наважилась ще раз все пережити коли писала книжку. Бо одне це сісти побалакати з друзями/знайомими і зовсім інше заново пірнути з головою в ці всі події. Читати, перечитувати, переписувати, згадувати…
Книжка змальовує портрети жінок в Люблінському СІЗО та емоції самої авторки.
Правда, я б не відмовилась почитати про саму судову систему в Польщі.
Бо коли я читала книжку, я заїба достала всіх доступних в моєму колі юристів на тему:
«а ось гіпотетично, є така ситуація, що там могло бути?»
✖️Я опущу всі юридичні деталі, які мені пояснювали, але цікавість свою я задовольнила. Але це лірика і відступ від теми, а ось те що справа йшла аж 6 років (а могло, спокійненько, і більше) Це жесть. 6 років емоційних гойдалок. Людина вийшла з СІЗО під заставу. І ще ШІСТЬ бляха років постійного стресу.
🦩Що ще цікавого сказати?
Коли читала книжку, згадала, як колись чула веселі історії на тему:
«які круті вʼязниці закордоном».
Загалом, ці люди, що подібне глаголять, у мене завжди викликали багато питань…
Бо, якщо це ніяк не повʼязано з твоєю професійною діяльністю, то що змушує тебе на повному серйозі дивитися вʼязниці закордоном?!
Так ось, авторка в свої 23 роки, молода дівчина з гарної родини, потрапляє в СІЗО в Польщі
*знову згадала розмови про те, які класні вʼязниці в Польщі🤨*
де стикається з клопами ‼️ наглядачами які перевіряють, як її справи в камері ‼️, відверто поганими умовами життя ‼️, обмеження доступу до ліків ‼️… ну просто капець ситуація. І СІЗО, навіть в Польщі, це аж ніяк не курорт де ти читаєш книжки в кімнаті і періодично ходиш погуляти на подвірʼї
Тож, книжку читати цікаво. Мені здається, я раніше нічого подібного не читала.
🦋Такі історії я чула від знайомих, що служать Феміді, але не читала їх у книжках.
Тг канал - Руда стерлядь про книжки
April 24, 2026
Мемуари — однозначно мій улюблений жанр нонфікшну. Ця книга надзвичайно захопливо й легко читається. Вона сповнює найрізноманітнішими емоціями: від огиди й жаху до дивної життєрадісності та віри.
Авторка пережила унікальний досвід, і ми, читачі, тепер маємо можливість уявно пройти цей шлях сторінками книги. Мене накрило хвилею тривоги й цікавості — справжній шипучий коктейль відчуттів.
Однозначно 5/5.⭐️
Авторка пережила унікальний досвід, і ми, читачі, тепер маємо можливість уявно пройти цей шлях сторінками книги. Мене накрило хвилею тривоги й цікавості — справжній шипучий коктейль відчуттів.
Однозначно 5/5.⭐️
February 6, 2026
Дякую авторці за прагнення поділитись своїм досвідом і історіями жінок. Книга справила велике враження на мене.
July 8, 2026
Як то кажуть - new fear unlocked, в тому сенсі, що за певних обставин вкрай легко потрапити у систему, й бути змушеним там виживати. Й можна бути чудовою, милою й чемною дитиною своїх батьків, але в момент отримати підозру й далі вже відчути іншу сторону життя.
Мені завжди цікаві історії з соціальними контекстами, про зло, добро й про людське, що проявляється у різних умовах.
Про пошук сенсу не просто жити це життя, а як прожити ще б одну дві години, день, два, про побудову власних меж й стосунків, про темні сторони, що є в кожному. Про пошук крихітних речей, на які можна вплинути, аби лишити в собі повагу до себе, не зʼїсти себе повністю виною.
Про дівчат, яких так часто й так болісно підставляли саме чоловіки. Дівчат, що виросли в таких умовах, що іншого шляху просто не могло б бути. Про дівчат, які там, де мають бути. Й про тих, хто там, бо були не в той момент не в тому місці, чи попались на очі не тій людині, а системі все одно.
Мені завжди цікаві історії з соціальними контекстами, про зло, добро й про людське, що проявляється у різних умовах.
Про пошук сенсу не просто жити це життя, а як прожити ще б одну дві години, день, два, про побудову власних меж й стосунків, про темні сторони, що є в кожному. Про пошук крихітних речей, на які можна вплинути, аби лишити в собі повагу до себе, не зʼїсти себе повністю виною.
Про дівчат, яких так часто й так болісно підставляли саме чоловіки. Дівчат, що виросли в таких умовах, що іншого шляху просто не могло б бути. Про дівчат, які там, де мають бути. Й про тих, хто там, бо були не в той момент не в тому місці, чи попались на очі не тій людині, а системі все одно.
July 12, 2026
Для мене це не тру крайм, бо тут мало про злочини, більше про людей і дуже багато про емоції самої авторки, що і не дивно, але мені було забагато про любов до чоловіка, до сестри і т.д.
Це щоденник, замальовки про різних жінок.
Спочатку було цікаво, потім стало дуже одноманітно.
Це щоденник, замальовки про різних жінок.
Спочатку було цікаво, потім стало дуже одноманітно.
Did Not Finish
March 13, 2026зрозуміла, що мені нецікаво читати ні про авторку, ні про інших жінок
May 27, 2026
Тепер мені цікаво, що нам не показали🤔
April 27, 2026
Це одна з тих книг, після яких хочеться просто посидіти в тиші.
"Імена тих жінок" болить. Не голосно, не драматично - а тихо і дуже глибоко. Ця книга ніби відкриває двері в чужі життя і дозволяє побачити те, що зазвичай залишається за межами - біль, сором, силу, виживання.
Кожна історія - як окреме життя, але разом вони складаються в щось значно більше. У якийсь момент ловиш себе на думці, що перестаєш читати "про когось" - і починаєш відчувати це як щось дуже близьке. І від цього стає важко.
Найсильніше для мене - це відчуття правди. Без прикрас, без спроб зробити красиво. Просто так, як є. І, можливо, саме тому ця книга так чіпляє - бо вона не намагається сподобатися, вона говорить.
Після неї трохи змінюється погляд на людей. З’являється більше тиші всередині…і більше розуміння.
Це ніяк не схоже на гарненьку картинку, яку показує нам Netflix у "Orange is the new black". Я щиро переживала історії Деї, мені дуже подобалась Алекса, та навіть Аманда.
⭐️Моя оцінка: 10 з 10.
Книга, яка не відпускає навіть після останньої сторінки.
"Імена тих жінок" болить. Не голосно, не драматично - а тихо і дуже глибоко. Ця книга ніби відкриває двері в чужі життя і дозволяє побачити те, що зазвичай залишається за межами - біль, сором, силу, виживання.
Кожна історія - як окреме життя, але разом вони складаються в щось значно більше. У якийсь момент ловиш себе на думці, що перестаєш читати "про когось" - і починаєш відчувати це як щось дуже близьке. І від цього стає важко.
Найсильніше для мене - це відчуття правди. Без прикрас, без спроб зробити красиво. Просто так, як є. І, можливо, саме тому ця книга так чіпляє - бо вона не намагається сподобатися, вона говорить.
Після неї трохи змінюється погляд на людей. З’являється більше тиші всередині…і більше розуміння.
Це ніяк не схоже на гарненьку картинку, яку показує нам Netflix у "Orange is the new black". Я щиро переживала історії Деї, мені дуже подобалась Алекса, та навіть Аманда.
⭐️Моя оцінка: 10 з 10.
Книга, яка не відпускає навіть після останньої сторінки.
April 19, 2026
6/5⭐️
This was really good! The book made me cry, and laugh and all within a few pages or sometimes even on the same page. I appreciated the subtle sarcasm and dry humor of the author so much.
At first I was confused about the chapters being named after a woman and then there’s being very little about that woman. But instead just more of everything. I wanted to know about that woman. But then I got it. It’s understandable that the author did not have a great relationship with each woman and so couldn’t get the whole story from them. It’s also understandable that the author does not remember everything or the order of things got all mixed up. She lived through this and so the “note like” style of writing makes sense. The one thing I did want more of is the author’s story. Felt like we almost needed a chapter dedicated just to her - who she is, who she was, how did she get to be in this jail etc.
Will be top read of the year for sure!!
This was really good! The book made me cry, and laugh and all within a few pages or sometimes even on the same page. I appreciated the subtle sarcasm and dry humor of the author so much.
At first I was confused about the chapters being named after a woman and then there’s being very little about that woman. But instead just more of everything. I wanted to know about that woman. But then I got it. It’s understandable that the author did not have a great relationship with each woman and so couldn’t get the whole story from them. It’s also understandable that the author does not remember everything or the order of things got all mixed up. She lived through this and so the “note like” style of writing makes sense. The one thing I did want more of is the author’s story. Felt like we almost needed a chapter dedicated just to her - who she is, who she was, how did she get to be in this jail etc.
Will be top read of the year for sure!!
March 23, 2026
Читається дуже легко.
Дізналася багато несподіваних фактів про побут у польській вʼязниці, і про процеси навколо арешту.
Шокувало остаточне рішення суду у справі авторки.
Прийшло розуміння, що вʼязниця ближче, ніж здається, і це може статися з кожним.
Дізналася багато несподіваних фактів про побут у польській вʼязниці, і про процеси навколо арешту.
Шокувало остаточне рішення суду у справі авторки.
Прийшло розуміння, що вʼязниця ближче, ніж здається, і це може статися з кожним.
April 6, 2026
Я плакала, сміялась, сумувала, ненавиділа під час прочитання цієї книги. Вперше хотіла сміятись на шибениці, бо в найбільш депресивні моменти проскакували жарти, хоч все ще було депресивно
June 20, 2026
Історія надзвичайно витривалої та сильної духом дівчини, яка провела вісім місяців у польській в’язниці, розділяючи камеру з людьми, підозрюваними у вбивстві, торгівлі людьми та сутенерстві.
Книга написана настільки майстерно, що ти буквально проживаєш цей досвід разом з авторкою, подумки опиняючись на її місці та мимоволі ставлячи собі запитання: а як би вчинила я? Через її слова гостро відчуваються несправедливість, безвихідь і зневіра, з якими їй довелося зіткнутися.
Та найбільше вражає те, що Ольга не зупинилася на розповіді про пережите. Вона й досі висвітлює цю тему у своєму блозі, ділиться власним досвідом і підтримує родини, які опинилися в подібних обставинах. Саме це робить її історію ще більш значущою та надихаючою.
Книга написана настільки майстерно, що ти буквально проживаєш цей досвід разом з авторкою, подумки опиняючись на її місці та мимоволі ставлячи собі запитання: а як би вчинила я? Через її слова гостро відчуваються несправедливість, безвихідь і зневіра, з якими їй довелося зіткнутися.
Та найбільше вражає те, що Ольга не зупинилася на розповіді про пережите. Вона й досі висвітлює цю тему у своєму блозі, ділиться власним досвідом і підтримує родини, які опинилися в подібних обставинах. Саме це робить її історію ще більш значущою та надихаючою.
June 4, 2026
Ця книга про жіночі долі, вибір і помилки.
Авторка написала її, спираючись на власний досвід: у 22 роки вона потрапила до польської в'язниці. Саме там народилася історія цієї книги.
«Імена тих жінок» - це 17 історій жінок, чиї життєві шляхи привели їх за ґрати. Авторка показує їх не як злочинниць чи жертв, а насамперед як людей зі своїми страхами, болем, надіями, мріями та прагненням бути почутими.
Деякі розповіді шокують, інші викликають співчуття, а деякі змушують переглянути власні уявлення про справедливість, провину та покарання.
Це не лише книга про в'язницю. Це книга про людей, про наслідки наших рішень і про те, що навіть у найтемніших обставинах людина залишається людиною.
Авторка написала її, спираючись на власний досвід: у 22 роки вона потрапила до польської в'язниці. Саме там народилася історія цієї книги.
«Імена тих жінок» - це 17 історій жінок, чиї життєві шляхи привели їх за ґрати. Авторка показує їх не як злочинниць чи жертв, а насамперед як людей зі своїми страхами, болем, надіями, мріями та прагненням бути почутими.
Деякі розповіді шокують, інші викликають співчуття, а деякі змушують переглянути власні уявлення про справедливість, провину та покарання.
Це не лише книга про в'язницю. Це книга про людей, про наслідки наших рішень і про те, що навіть у найтемніших обставинах людина залишається людиною.
June 24, 2026
Не знаю, навіщо називати мемуари трукраймом, якщо це не трукрайм. Так, історія не з легких, але те, що в книзі описано, у чому звинувачували жінок, не означає, що книга автоматично стає від цього трукраймом.
Загалом, все ж було цікаво поглянути на польську пенітенціарну систему, і почитати історії жінок, у яких кожна є особистою і унікальною. І у кожної своя драма, трагізм і біль, хоч викладені вони доволі суб’єктивно. Не вистачило також все таки розкриття причин затримання авторки, її "посібників".
Окремо неприємно вразив той факт, що авторка продовжує проживати у Польщі після звільнення. Недостатньо ж ця країна біди їй наробила, так?
Оцінювати мемуари завжди важко, бо кожна людина має право розкривати пережитий досвід так, як він їй відчувався. Втім, відчуття після прочитання не надто приємні і не через те, що саме прочитано, а через те, ЯК воно написане.
Загалом, все ж було цікаво поглянути на польську пенітенціарну систему, і почитати історії жінок, у яких кожна є особистою і унікальною. І у кожної своя драма, трагізм і біль, хоч викладені вони доволі суб’єктивно. Не вистачило також все таки розкриття причин затримання авторки, її "посібників".
Окремо неприємно вразив той факт, що авторка продовжує проживати у Польщі після звільнення. Недостатньо ж ця країна біди їй наробила, так?
Оцінювати мемуари завжди важко, бо кожна людина має право розкривати пережитий досвід так, як він їй відчувався. Втім, відчуття після прочитання не надто приємні і не через те, що саме прочитано, а через те, ЯК воно написане.
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 19, 2026
Буквально за вечір проковтнула 17 захопливих історій про силу, стійкість, справедливість чи її відсутність. Про життя та виживання в "паралельній"реальності в'язниці, де все гостріше, жорсткіше. Почасти чесніше.
Плакала, раділа, не втрачала надію разом з авторкою. Незважаючи ні на що, ця книга дарує надію та віру в добро, в силу та підтримку найрідніших. Однозначно раджу до прочитання💗
Плакала, раділа, не втрачала надію разом з авторкою. Незважаючи ні на що, ця книга дарує надію та віру в добро, в силу та підтримку найрідніших. Однозначно раджу до прочитання💗
February 24, 2026
Ніколи більше не зустрічала такого динамічного майстерного письма. Книга товста, але проковтнути можна за 5 годин, навіть якщо у вас нечитун.
April 1, 2026
💔❤️🩹
June 14, 2026
Це було дуже добре! І манера розповіді, і самі історії. Дуже багато думок після книги. Тепер чекаю, поки дочитає колега, щоб обговорити.
June 6, 2026
Це буде дуже рваний відгук, адже я не дочитала, я доридала цю книгу. Клянуся, кожного разу, як сідала читати, мої очі ставали мокрими від сліз. Навіть коли розповідала іншим про неї, я плакала. Тож вимушена була зробити паузу й подихати.
Я відчула кожну історію, кожне написане слово, кожнісіньку фразу. Це унікальна книга, бо це реальний болючий живий досвід справжньої прекрасної людини, влучно запакований в слова. На кожній сторінці хотілося клеїти наліпку, бо текст сильний, сухий, чесний і відвертий. Я обожнюю такі тексти й дуже чекаю, що авторка напише далі, бо, окрім всього, Оля чудова письменниця.
Чесно, не знаю, як взагалі можна ставити оцінку подібним книгам. Як можна оцінити чийсь життєвий досвід? Пережити подібне – відсидку в люблінській в'язниці до отримання вироку з дітовбивцями й божевільними – не раджу нікому, 1 з 10. Прочитати цю книгу раджу усім, це ∞∞ (дві безкінечності) з 10.
Вам буде боляче, гидко, страшно, щемко, радісно, весело, смішно – цілий спектр емоцій. Лежачи на дивані, я дивом прожила ці вісім з половиною місяців ув'янення разом з авторкою, і в сухому залишку лишилася тільки любов. Бо це історія про жінок, які мають імена💜
Для мене ця книга досконала в своїй чесності та є найсильнішим текстом, що я читала за роки (!). Дуже сильна і дуже потрібна книга, аналогів якій на ринку немає і бути не може.
Я відчула кожну історію, кожне написане слово, кожнісіньку фразу. Це унікальна книга, бо це реальний болючий живий досвід справжньої прекрасної людини, влучно запакований в слова. На кожній сторінці хотілося клеїти наліпку, бо текст сильний, сухий, чесний і відвертий. Я обожнюю такі тексти й дуже чекаю, що авторка напише далі, бо, окрім всього, Оля чудова письменниця.
Чесно, не знаю, як взагалі можна ставити оцінку подібним книгам. Як можна оцінити чийсь життєвий досвід? Пережити подібне – відсидку в люблінській в'язниці до отримання вироку з дітовбивцями й божевільними – не раджу нікому, 1 з 10. Прочитати цю книгу раджу усім, це ∞∞ (дві безкінечності) з 10.
Вам буде боляче, гидко, страшно, щемко, радісно, весело, смішно – цілий спектр емоцій. Лежачи на дивані, я дивом прожила ці вісім з половиною місяців ув'янення разом з авторкою, і в сухому залишку лишилася тільки любов. Бо це історія про жінок, які мають імена💜
Колись я думала, що ті, кого спіткають труднощі, потім ніколи не всміхаються. Але це не так. Навпаки.
Люди, яким випало, окрім складнощів, іще й трохи погожих днів, проживають їх на максимум. Несамовито. По вінця вбираючи в себе щастя. Випромінюють його.
Для мене ця книга досконала в своїй чесності та є найсильнішим текстом, що я читала за роки (!). Дуже сильна і дуже потрібна книга, аналогів якій на ринку немає і бути не може.
Displaying 1 - 26 of 26 reviews