Спокусившись пропозицією легкого заробітку, Оля вирушає з попутницею в невідоме село. У безкраїх лісах зони добровільного відчуження вона знаходить тіло й мимохіть стає ключовою фігурою розслідування. Оля прагне якнайшвидше залишити ці місця забутих доріг, таємничих могил і дивних людей з похмурими історіями. Але нерозкрита справа перетворюється на пастку. Головній героїні доведеться самостійно дошукатися правди, дізнатися, що стало причиною трагічних подій — людська жорстокість, змова чи якась хтонічна сила. Адже місцеві переконані, нібито ліси ховають щось небезпечніше за вбивцю.
Уже не згадаю, коли таке було. Відкриваю дебютну книжку авторки, яку запам’ятала з вправних оповідань у збірниках Бабая. Жодних сподівань щодо роману не маю. Локація – напівмертве село поблизу зони відчуження; одна з персонажек у кадрі – спешелнідс підлітка; тут же з’явився труп, конечно, жіночий і в поліетилені. Чомусь розстроююся, надто все очевидне для темного роману, неіронічне використання штампів, -- вирішую собі. На перших сторінках до того ж надибую пару речень, за які треба звільнити літредактора... А потім стається диво. Шоста ранку і я пів ночі читаю роман – ну от ще одну сторінку, і ще одну, – щоби дізнатися, що ж там буде далі. Авторка уміє писати сюжет і не просто сюжет, а захопливий і несподіваний, в якому діють психологічно правдоподібні герої, котрі міняються під тиском обставин. Ну і переказувати сюжет я тут, конечно, не буду. Ідеальна книжка, щоби в неї втекти і там відпужитися.
це було дуже добре. моторошно-в'язка, фантасмагорична атмосфера, де "що сови, що люди — зовсім не те, чим здаються на перший погляд", давні забобони вплетені в реальність, а ще чудова барвиста мова, яка робить історію ще більш плавною
Маленька порада: коли заходите до старої оселі в Богом забутому селі, остерігайтеся не лише того, хто тупає дахом, а й тих, хто вас запросив до хати.
Ця книга вийде лише у січні наступного року, але мені ВЖЕ хочеться її рекомендувати, всюди згадувати, кидати згадкою про неї в тих, хто з недовірою і часом іронією відгукується про українську гостросюжетну прозу. Заплутаний сюжет, моторошні стародавні легенди, що сплелися із сучасними. Душевно, але без моралізаторства. Написана з увагою до деталей, комфортним стилем, соковито. Тривожна і вишукана. "Залишена" точно стане якщо не улюбленою, то однією із примітних книг у бібліотеці поціновувачів трилеру, детективу та горору. Я читав іще на стадії рукопису, але досі чую запах хвої, грибів і прілого листя, набитого в гнилу колоду, в котрій хтось лежить.
Перше, що хочеться сказати — якби я збирала колекцію ідеальних перших речень, то почала б з цього роману. Воно тут не тільки шикарно чіпляє, а й задає тон усій історії і миттєво занурює в атмосферу.
👁 Це дуже крутий текст, в якому є і трохи маловідомої історії, і нестримна напруга, і пʼянкі та атмосферні ігри розуму, і локальні легенди Полісся, і тянучий саспенс, і неочікувані твісти.
І це саме така історія, які мені б дуже хотілося бачити у нашій сучасній літературі — не схожа ні на що інше, без запозичених тропів, дуже українська, така, що межує з містичною, і щедро просочена полісським колоритом.
Неймовірно захоплива, бо авторка постійно заграє із читачем, не даючи чітко усвідомити, чи присутня тут справжня містика. А моторошних моментів тут вдосталь, і між ними постійно відчувається тривога.
Це шикарний трилер, моторошно-красивий, такий, що дихає на вас стіною незайманого лісу. Про таємниці покинутих сіл зони добровільного відчуження, про дивних їхніх мешканців, про зло, яка стається в закритих общинах, про мовчазну тишу довкола зла. Раджу!
Яка чудова історія! П'янка та задушлива, як мертві квіти. Особливо сподобалася робота з метафорами, де кожна на своєму місці й дужче зв'язує нас з лісом. І яка ж влучна та одночасно непевна назва! Окрема радість це дизайн книги. Дякую та чекаю наступні історії про Полісся і не тільки)