Тінь попередника

Фаренго #1

by Володимир Єшкілєв

Далеке майбутнє. Людство, що вступило в Еру Відновлення, — на порозі чергової кризи. Однак внутрішні проблеми Імперії тьмяніють перед загрозами прадавніх таємниць безмежного Космосу…

Понад двадцять років тому в Темних Шляхах безслідно зник дослідницький корабель. Служба Запобігання отримала підтвердження, що дані про древню цивілізацію, зібрані тоді вченими на покинутій планеті Фаренго, були викрадені. Слідча команда у складі двох учених та поліціянта отримує завдання знайти і розкодувати втрачену інформацію. Цілком можливо, це єдиний спосіб щось дізнатися про істот, які нещодавно атакували військову базу Зоряного Флоту. Ця штучно створена біологічна зброя може легко знищити всі населені світи. Однак можновладці Імперії більше заклопотані політичними іграми, ніж порятунком людства. І учасники команди, які виходять на слід таємничого ворога, опиняються в епіцентрі змов, заколотів та інтриг…

384 pages, Hardcover

Expected publication January 1, 2026

About the author

Володимир Єшкілєв - український прозаїк, поет, есеїст, організатор літературного процесу.

Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську, Українська РСР. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988). У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства (в івано-франківських середніх школах № 18 і № 12) та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 до 2011 рр. — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету.
З 2018 р. активно займається кінодраматургією.

Reviews

[Helga Victim · Rating 4 out of 5]

Книга цікава і є цікавим початком дечого значно більшого. Сподіваюся, матиму змогу прочитати і наступні дві. Єдине, що для мене стало такою собі перепоною — імена персонажів. Оскільки місць і самих персонажів доволі багато, а імена/назви в них часто фентезійні незвичні для українського ока (а часом і доволі схожі взагальному), то перші сторінок 70 було складно — не завжди одразу вдавалося зрозуміти де і хто, і про кого йдеться. Після подолання цього блоку читання іде дуже швидко і справді цікаво, рекомендую.

[Bohdan Didov · Rating 5 out of 5]

Хороша та цікава книга, думаю як і вся серія в цілому, присутня проблема першої книги складного, продуманого світу, спочатку потрібно набратися терпіння для того щоб розібратися та зрозуміти новий для себе світ, але потім, набравши розгін, читання йде простіше та затягує у вир подій. З мого досвіду це нормально коли пізнаєш новий для себе, придуманий автором світ і за докладені зусилля хороша винагорода. Книгу однозначно рекомендую до прочитання.

[Андрій Бодник · Rating 4 out of 5]

Поки запам'ятаєш героїв, автор дасть їм інші імена, так само з планетами. По декілька назв одного й того самого. Одна древня цивілізація... А ні, є ще древніша. Запам'ятав? Забудь, бо буде ще древніша. І про неї теж не розповідають. Нагромадження персонажів. Нагромадження місць. А так непогано.

[Андрій Шийчук · Rating 4 out of 5]

Дуже задоволений як "Тінню Попередника", так і трилогією загалом. Хороша, динамічна книжка, з кінематографічними сценами. Окрема подяка автору - за продуманість космічних боїв. Рекомендую купувати всі три одразу, і залипати на місяць.

На перший погляд це космічна опера, і в ній є все те що очікуєш: пропрацьований всесвіт зі оригінальними планетами, технологіями, мовами, міфологією; елементи детективу; пригодницький сюжет. Чітка внутрішня логіка, пояснено чому все є саме таким як є. Наступний рівень тексту - всесторонньо обіграна тема рабовласництва і нашого (як людства) до нього тяжіння. Присутні також інші філософські моменти, але саме цей - червоною лінією.

Є дві речі які не сподобалися, і які стосуються в основному "Тіні попередника".

Персонажі досить типові, як з бойовиків 90х. В принципі, до них звикаєш, і це не аж такий мінус. Вони розвиваються, змінюються, і з часом стають дещо цікавішими.

Текст місцями чи то недоредаговано, чи то перередаговано, чи то кілька правописів вели війну на взаємне знищення. Трапляються досить дивні вживання слів - редактор перемудрував? Місцями є відчуття машинного перекладу з російської. Зустрічається це все нечасто, але достатньо щоб відзначити. Що цікаво - текстуальних недоліків сильно менше в другій і третій книгах, тому імовірно винне "Фоліо", яке наприклад полінувалося зробити fb2 чи mobi і продає в якості електронної книжки той же PDF який пішов у друк, бо чому би і ні.

[Iryna · Rating 3 out of 5]

Три з величезним мінусом.
Чекла на космооперу, а отримала з одного боку виключно діалоги про події які були десь там колись, про логічно висновки в світі який нас не знайомий і з яким нас не надто і знайомлять. Дій мало, зате багато діалогів про події які відбулись але читачу їх не показали.
Персонажі плоскі і невиразні.
Конфлікт сторін так само наче висмоктаний з пальця.
Зате багато пустої для історії інформації в стилі підручника за 7й клас. Якась енциклопедична довідка з датами і місцями про які читачу в принципі знати необов'язково. Фізико-географічні характеристики планет. Ну нахіба мені знати який склад грунтів тої планети якщо воно ніяк не впливає на історію? Може як дорожня карта для самого автора ця інформація була б корисна, але на диво світ з такою енциклопедичною деталізацією просто ніякий.
Якщо вирізати все зайве і пусте, залишиться сторінок 250 тексту і цього з головою було б достатньо.

[Yuliia · Rating 5 out of 5]

Ніколи не любила space operа, але захотілося чогось нового і о так, тепер я фанатка всього, що повʼязано з космосом. Я дуже й дуже задоволена роботою автора! Всі закиди з приводу складності імен та локацій відкидаю. Написано реалістично, стильно, сучасно, а головне цікавоооо!

[Олена Осіпова · Rating 5 out of 5]

Так вже вийшло, що перший том купила в паперовому вигляді, а два наступних - в електронному. Коли книжка приїхала, я глянула на неї і хмикнула собі, що тут на три дні читання. Так от - це пастка! Дрібний шрифт, тонкий як калька папір, та ще й білий, що очі втомлюються. А ще із приколами типографії, на кшталт нерозрізаних сторінок. То все дуже заважало читанню і трошки підпсуло ефект. Але це претензія до Фоліо.
Текст цікавий. Підтримую тих, хто пише про надмірну кількість персонажів - їх таки справді трошки забагато, і не всі відчуваються потрібними. Але згодом все ж розумієш, хто важливіший, а хто не дуже потрібен. Є такі лінії опису, які автор веде-веде, а потім обриває, і складається враження, що йому просто було ліньки їх завершити трохи елегантніше. Мотивація героїв кристалізується поступово і стає зрозумілою. Та все одно, є декілька питань до автора. Наприклад, про надмірну як для жанру кількість згадок про секс. Виходить так, що людство, проживши тисячі років, досягнувши зірок, опанувавши неймовірні технології все одно лишилося на рівні "пожерти і перепихнутися". Ну таке.... Але другу частину читати буду, бо навіть попри деякі недоліки, історія зацікавила і тепер дуже хочеться дізнатися про гніздо.

[Vadim · Rating 4 out of 5]

Науково-фантастична космічна опера з елементами детективу. Сюжет закручений. Персонажів багато, імена незвичні - першу половину книжки доволі важко слідкувати, хто є хто, потім призвичаюєшся.
В плані науковості - деякі моменти розписані гарно і досить правдоподібно, а деякі просто приховані за вигаданою назвою без пояснення принципу дії. Тобто, є і щось наукове, і щось фантастичне. Деякі теми розкриваються поволі: побіжно згадуються на початку, і більш детально пояснюються через кілька розділів, а то й наприкінці.
Загалом, чтиво цікаве, затягує, відірватися важко. Викликає бажання передивитися "Вавилон 5" та пограти "Masters of Orion".

[Mykhailo Tymchuk · Rating 5 out of 5]

Просто чудово!
Для мене це абсолютно світовий рівень, рівень першої Дюни. Виразно, динамічно, із персонажами, які добре запам'ятовуються і викликають емпатію. Крім того, книга - готовий сценарій фільму. Хотілось би колись його побачити!

[Olena · Rating 4 out of 5]

Книга нагадала мені складний механізм, за яким цікаво споглядати, як він рухається, з яких частин складений, як у нього все гарно прилаштоване. Частинки різні, більші та менші, ніде не зацепляються. Але емоційного ставлення до всього мехінізму та до жодної з частинок у мене не виникло.
Тут немає яскравого головного героя (і не яскравого також). Тільки в кінці книги почала відчувати симпатію до "виживших". Трохи. Занадто багато героїв і подій в короткий проміжок часу.
Просто н/ф не мій жанр, занадто холодний, похмурий світ. І не люблю, коли все одно, що станеться з героями.
Думала не бу��у читати другу книгу, але автор закинув декілька гачків, які можуть мене знову туди затягнути. До того ж я люблю, коли різні лінії в книгі сходяться, і незнайомці зустрічаються та грають в одній команді.
А ще цікаво буде спробувати історичний роман. Може ця відстороненість не в авторській манері, а в жанрі.

[Denys Skydan · Rating 5 out of 5]

Був дуже приємно вражений цієї книгою. Однозначно рекомендую для прочитання. Цікавий сюжет, якісна світобудова і загалом читається захопливо. От тільки дійсно до імен треба певний час звикати, бо спочатку важко запам'ятати, хто є хто. Але це загалом не псує враження

[Olexandr Yevtushok · Rating 5 out of 5]

Перебуваю під сильним і пронизливим враженням.
Дочитав 3-ю, останню частину космоопери «Фаренго» Володимира Єшкілєва. (Так дочитав, що хочеться одразу починати все спочатку, з 1-ї частини).
І ось чому відгук.
Ця картина ПраСвіту та майбутнього просто красива і страшна. Незатишна і руйнівна для людини.
Після останніх речень заключної частини трилогії – не можна позбавитися враження, що все-таки це сильна річ. Художня і філософська. Наукова і фантастична. Містично-пригодницька і пізнавальна. Пізнавальна про непізнаване і недосяжне.
Єшкілєв сильний містик і в душі воїн якогось поки що не прийнятного для простого українського читача самурайсько-космічного кодексу. І то з великою повагою до роду жіночого. Бо якби було не так, то шуміли б про «Фаренго» більше та постійно.
Тому хочеться лише одного – щоб цю супер космооперу українську перевидали сучасними засобами. З яскравими ілюстраціями. В космічному дизайні. З класними додатками-поясненнями, котрі автор розписав з не меншою любов'ю, аніж сам корпус тексту. А ще аби видали також десь англійською.
Щоб видатне видання оце от 2011/2017 рр. – на фото – стало вигідно поступатися новому. ((звісно-звісно, є, є перевидання цієї космоопери у-не будемо-згадувати-якому-видавництві-бо-на-«Враженнях»-заборонено цього чорта згадувати (і цю обструкцію я поділяю цілком і повністю, бо видавець українофобисько). Але це перевидання 20…, це якби Україні передали усього лиш модернізовані ті ж застарілі «міги» та «сушки» з якоїсь молдови і то в обмеженій кількості)).
Порівнюю, здавалося б, літературний витвір з витворами технічними тому, що у космоопері «Фаренго» всілякої космічної техніки, тільки вже з далекого майбутнього, аж достобіса. І то різної – і планетної, і дальнього космосу, і міжзіркового, і для мандрів по таких собі Темних шляхах як основі комунікації майбутнього. Й техніки та її залишків іншопланетних теж, і то геть незрозумілих навіть продвинутій людині. І головне, що всі ці армади, як і годиться, призначені для завоювання Всесвіту, для боротьби за нього з іншими расами чи між собою, гуманоїдною. І воно так природньо вливається в текст, так тим текстом та гостросюженим задумом природньо, злитно експлуатується, що все на своїх місцях – все так і бачиться під час читання, коли «насолоджуєшся», заковтуєш, що таким і буде далеке майбутнє. Все як і має бути у космоопері, котра мусить розкрити таємницю походження та призначення Людства. Гуманоїдного, звісно. Це для Володимира Єшкілєва козирна риса у всій його творчості, без цього він не був би собою.
Бо «Фаренго» ще й вигідно виділяється на тлі навали фентезі (не лише смаковитою мовою, давно відомою від Єшкілєва), перекладної чи української. Бо все куди складніше – Космоопера українського автора у нас є! Треба просто її перевидати, щоб знову про неї заговорили. Щоб нарешті перебити цю навалу фе..фентезі))
Бо головне у «Фаренго» не лише пригоди космічних всесвітніх масштабів, не лише оригінальний, динамічний та продуманий сетінг. (Я і в чужинських фантастиках такого мало стрічав).
Головне у «Фаренго» розробка ПраСвіту, тобто минулого людства та Всесвіту, його зародження та торування шляху у майбутнє. Цей ПраСвіт, це минуле у Єшкілєва настільки глибокі, що перехоплює дух. Це дуже-дуже далека історія, прямо немов від перших секунд Великого Вибуху. Того самого знаменитого біг-бада-буму. Який вже на зараз вчені переосмислюють завдяки новим знанням про космос і фізику. Завдяки результатам новим досліджень та відкриттів реально існуючих космічних програм вивчення нашого Всесвіту (Взяти хоча б програму дослідження екзопланет телескопом-супутником «Вебб»). Так от, Єшкілєв наче бачить ці екзопланети – і більше! – першим за «Вебб».
Ще раз – чому треба перевидати, нахвалювати і читати за обидві щоки «Фаренго».
Володимир Єшкілєв класично для класичної космоопери поєднав вивчення та змалювання майбутнього з розробкою та дослідженням минулого. Єшкілівська знакомита містичність та метафізичність розробила такий ПраВсесвіт, що під час читання аж дух перехоплює від найрізноманітніших евристичних вигуків, на кшталт, ах он воно як було, ах он хто ми, ах ось чому ми такі!
Ось у цьому суть і велике слово цієї трилогії.
Бо насправді, ця трилогія немає огріхів і це не через досі гаряче захоплення та заглиблення. (Насправді, є, мабуть😊)
І так – у цій космоопері живе неймовірно яскрава улюбленка Пела, головна героїня, котра з’являється аж у 2 частині та якій автор віддає такий м’який, аж не віриться чому, такий людський фінал всієї трилогії, всього величезного задуму після карколомних пригод у Всесвіті, пригод самого ПраСвіту й карколомних колізій сотень цивілізацій та після воєн між ними. Особливо у 3-й частині – найбільш філософський, але не менш гостросюжетній.
Пелінія, Пела, ця босячка того варта, щоб про неї дізналося якомога більше читачів.
Хоча, у 1 частині теж не бракувало сильних жіночих персонажів – наприклад, красуня-клонка Шерма чи її сестра О. Володимир Єшкілєв у своїй прозі, не лише фантастичній, цим теж відзначається – характерним феміноцентризмом. Хоча саме ці ГГ і на боці, так би мовити… зла, але зла космічного масштабу. Хоча у 2-й частині і діють паралельно з Пелою, а у 3-й стають, – але не зливаються (бо це був би товстий спойлер) – триєдиним символом для пошуків головного антагоніста цього великого тексту – Темного бога на темних шляхах. (Нехай я у в іншому відгуку іншу українську авторку за цей триєдиний символ і розхерачив).
О, цей Темний бог крутить трилогією «Фаренго» як тільки хоче!
І ой, справді – у космоопері то цій, окрім огрому технологій та техніки майбутнього, чимало місця віддано саме модифікації та переосмисленню людської природи, тіла та розуму. І клони – це лише верхівка айсберга. І це дуже реалістично. Як і пошук Людством богів та Бога. Темного чи світлого.
Якщо б я почав зі стислого зацікавлення сюжетом «Фаренго», то треба було б написати ще рівно стільки ж.
А так, то я по суті хотів.