What do you think?
Rate this book
Нечуй. Немов. Небач
Україна другої половини XIX століття — світ, у якому запанувала наука. Тут у небі пливуть дирижаблі, вулицями міст мчать поліційні самоходки, битими шляхами тягнуть вози механічні чумацькі воли...
Це світ, де не щезла магія і містами й селами никають галицькі опирі, а сила невпокоєного Темуджина прокидається знову. Давнє протистояння виходить на черговий виток, і хмари вже затягають небосхил — той, у якому пливуть дирижаблі.
Це фантастичний світ, та найдивовижніше в ньому — історія Івана Левицького, звичайного хлопця з механічним серцем. Історія, що попри всю неймовірність, виросла з реальної біографії українського письменника. Готовий протистояти імперії, відданий таємній Громаді митців і до нестями закоханий у чарівну суфражистку — про такого Нечуя ви ще не чули.
Це світ, де не щезла магія і містами й селами никають галицькі опирі, а сила невпокоєного Темуджина прокидається знову. Давнє протистояння виходить на черговий виток, і хмари вже затягають небосхил — той, у якому пливуть дирижаблі.
Це фантастичний світ, та найдивовижніше в ньому — історія Івана Левицького, звичайного хлопця з механічним серцем. Історія, що попри всю неймовірність, виросла з реальної біографії українського письменника. Готовий протистояти імперії, відданий таємній Громаді митців і до нестями закоханий у чарівну суфражистку — про такого Нечуя ви ще не чули.
208 pages, Hardcover
First published January 1, 2017
5 people are currently reading
69 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 16 of 16 reviews
May 29, 2018
Ой зійшла земля українська мешапом, і то таким рясним, що можна було б і прорідити. Сама по собі ідея впихнути невпихуєме та змішати незмішаєме - багата, як земля украї... перепрошую, я триматиму себе в руках. Та от, багата, кажу, ідея. І якщо можна додати зомбаків до текстів Джейн Остен, то чому б не прищепити трішечки клокпанку одному з батьків-засновників шкільної програми з української літератури. З клокпанком я теж трошки погарячкувала, "Нечуй. Немов. Небач" всю дорогу прикидається стімпанком та старанно демонструє обов'язкові елементи - ну, дирижаблі там, зброю специфічну, - все, як у дорослих, але механістично так, для антуражику.
Бо прикол не у стімпанку, а в тому, що Іван Левицький на дрібочку (але важливу) андроїд-механоїд, що охранка полює на стародавні документи, що Громада - то таке маскарадне таємне товариство, що галицьки опирі (поважна делегація з текстів Галини Пагутяк) неодмінно хочуть знайти годяще серце, що ребе Нахман обов'язково має комусь подарувати бджолу, що... Коротше кажучи, прикол в тому, щоби додати українському літературному процесу ХІХ століття шляхетного безумства, каркаломних пригод і переосмислити жарти для втаємничених. Виходить... Ну, як сказати. Десь до середини невеличкого "кінороману" я вже роздратовано догризала третій палець (наївно чекала, що за приколами в квадраті прогляне щось більше й монолітніше), як щось несподівано клацнуло, і стало зрозуміло, де тут баг, а де фіча. А то просто треба було уявляти цю книжку не романом (навіть кіно-), а коміксом. Пошматована структура, ефектні, але дуже умовно пов'язані між собою сцени, яскраві зовні персонажі, яким забули додати характерів (це якщо не тримати в голові прототипів, якщо тримати - воно ще нічого)... От дати весь цей матеріал тим хлопцям, що малювали "Волю" - і прийдуть щастя, радість і загальне благодєнствіє, бо вони створені одне для одного. А без картиночок не аж так круто виходить.
(Нє, я щось не можу заспокоїтися. Так от, про клокпанк. Тут матеріал просто сам напрошується і горить, як вогник посеред степу. Спертися на той самий підхід, використати ті ж самі ідеї, побудувати все на чесному клокпанку - і десантувати все це у XVIII століття. Нехай Феофан Прокопович тутешній російський дух конструює, чом би й ні.)
Бо прикол не у стімпанку, а в тому, що Іван Левицький на дрібочку (але важливу) андроїд-механоїд, що охранка полює на стародавні документи, що Громада - то таке маскарадне таємне товариство, що галицьки опирі (поважна делегація з текстів Галини Пагутяк) неодмінно хочуть знайти годяще серце, що ребе Нахман обов'язково має комусь подарувати бджолу, що... Коротше кажучи, прикол в тому, щоби додати українському літературному процесу ХІХ століття шляхетного безумства, каркаломних пригод і переосмислити жарти для втаємничених. Виходить... Ну, як сказати. Десь до середини невеличкого "кінороману" я вже роздратовано догризала третій палець (наївно чекала, що за приколами в квадраті прогляне щось більше й монолітніше), як щось несподівано клацнуло, і стало зрозуміло, де тут баг, а де фіча. А то просто треба було уявляти цю книжку не романом (навіть кіно-), а коміксом. Пошматована структура, ефектні, але дуже умовно пов'язані між собою сцени, яскраві зовні персонажі, яким забули додати характерів (це якщо не тримати в голові прототипів, якщо тримати - воно ще нічого)... От дати весь цей матеріал тим хлопцям, що малювали "Волю" - і прийдуть щастя, радість і загальне благодєнствіє, бо вони створені одне для одного. А без картиночок не аж так круто виходить.
(Нє, я щось не можу заспокоїтися. Так от, про клокпанк. Тут матеріал просто сам напрошується і горить, як вогник посеред степу. Спертися на той самий підхід, використати ті ж самі ідеї, побудувати все на чесному клокпанку - і десантувати все це у XVIII століття. Нехай Феофан Прокопович тутешній російський дух конструює, чом би й ні.)
February 3, 2019
Дуже симпатично.
Петро Яценко добре відчуває композицію (це незмінно цінна риса всіх його книжок, які читала). Тому тут нічого не 'провисає' і не виявляється обтяжливим, а головні сюжетні лінії так чи так рухаються до розв'язки.
Ще роман дуже лаконічний (всього 140 ст.) і візуально чіткий: читаючи, відразу уявляєш, як би це виглядало на екрані.
Ну, і, крім симпатичного стімпанку (Нечуй зі штучним серцем, механічний "русскій дух", парові воли, "змайстрований" Шевченко тощо), цей роман справді іронічний і дотепний, а також атмосферний (при тому, не тільки в галицькій частині сюжету).
Може, трохи забагато всього на такий невеликий обсяг (тут іще й опирі, й купа бічних ліній). Або, навпаки, хотілося б трохи більше текстового м'яса. Ще й для того, щоб насолоджуватися довше.
П.с. за інтернет-проектом стежила не послідовно, тому в кінцевому тексті знайшла для себе багато нового.
Класний задум, що тут іще скажеш.
Петро Яценко добре відчуває композицію (це незмінно цінна риса всіх його книжок, які читала). Тому тут нічого не 'провисає' і не виявляється обтяжливим, а головні сюжетні лінії так чи так рухаються до розв'язки.
Ще роман дуже лаконічний (всього 140 ст.) і візуально чіткий: читаючи, відразу уявляєш, як би це виглядало на екрані.
Ну, і, крім симпатичного стімпанку (Нечуй зі штучним серцем, механічний "русскій дух", парові воли, "змайстрований" Шевченко тощо), цей роман справді іронічний і дотепний, а також атмосферний (при тому, не тільки в галицькій частині сюжету).
Може, трохи забагато всього на такий невеликий обсяг (тут іще й опирі, й купа бічних ліній). Або, навпаки, хотілося б трохи більше текстового м'яса. Ще й для того, щоб насолоджуватися довше.
П.с. за інтернет-проектом стежила не послідовно, тому в кінцевому тексті знайшла для себе багато нового.
Класний задум, що тут іще скажеш.
November 6, 2025
Я дуже відпочила з цією книжкою. Не настільки крута, як "Львівська сага" для мене, але ж зате про Нечуя!..
"Нас переселяють. Тут буде військовий госпіталь. Але ще трохи ми побудемо. Вибирайте собі ліжко і не забудьте взяти два матраци - тут холодно. Окріп дають в обід і ввечері. На сніданок каша. На обід борщ. Буває з м`ясом. Сестричка добра, хоч вона десь запропастилася. Україна самостійна. Як-не-як,а можна жити!"
"Нас переселяють. Тут буде військовий госпіталь. Але ще трохи ми побудемо. Вибирайте собі ліжко і не забудьте взяти два матраци - тут холодно. Окріп дають в обід і ввечері. На сніданок каша. На обід борщ. Буває з м`ясом. Сестричка добра, хоч вона десь запропастилася. Україна самостійна. Як-не-як,а можна жити!"
September 11, 2025
Все, що я прочитала в цій книзі, я прочитала проти своєї волі!
ніяк не можу вирішити, мені радіти, що стимпанк тепер в обов'язковій шкільній програмі, чи таки сумувати, бо я таке і по молодості не любила.
п'ятірку поставила, бо воно жваве і автор красивий, як бог.
ніяк не можу вирішити, мені радіти, що стимпанк тепер в обов'язковій шкільній програмі, чи таки сумувати, бо я таке і по молодості не любила.
п'ятірку поставила, бо воно жваве і автор красивий, як бог.
January 21, 2018
Автор схрестив історію українського письменника з стімпанківським фентезі, заповнивши лакуни в біографії загадкового Нечуя-Левицького механічними тваринками, замками на ключик і опирями. Після цього таємного знання, що ж насправді означала хвороба автора "Кайдашевої сім'ї" і нелюбов до галицької говірки, підручникова/вікіпедійна сторінка з біографією вже ніколи не буде тією самою.
Щоб понарікати - мені трохи забагато всього водночас - і стімпанку, і опирів, і євреїв, і геополітики, і боротьби за українську мову, і таємних товариств - я губилася в цьому калейдоскопі.
Але роман насправді дуже душевний і на додачу до механічних волів-коней-бджіл та опирів що зимують замороженими тут вистачає серйозніших тем, на кшталт того, як механічне серце може далі зберігати любов.
Щоб понарікати - мені трохи забагато всього водночас - і стімпанку, і опирів, і євреїв, і геополітики, і боротьби за українську мову, і таємних товариств - я губилася в цьому калейдоскопі.
Але роман насправді дуже душевний і на додачу до механічних волів-коней-бджіл та опирів що зимують замороженими тут вистачає серйозніших тем, на кшталт того, як механічне серце може далі зберігати любов.
September 27, 2025
Цей відносно невеличкий твір - вдале поєдання двох жанрів: стимпанку в усій своїй красі та байопику про життя Івана Нечуя-Левицького (паперової книги вже ніде нема, слухав на абуці шикарну озвучку, але от Жорж анонсував перевидання). Книга заявлена як кінороман, тому має певну фрагментарність, причому ці фрагменти стрибають в часі, перемішуючи біографію Нечуя, то й деякий ефект цих перемішаних сцен з минулого, сучасного та майбутнього, як інколи буває в кіносценаріях, спостерігається.
Стимпанк тут представлений в своєму класичному вигляді, причому ці властиві жанру механічно-парові вироби є не лише атрибутом міста, а й широко розповсюджені на селі. Так, чумаки мають своїх механічних волів, дід Нечуя має в своїй сільській майстерні все, що потрібно для цих робіт, ба більше - він там ще й працює над механічною копією одного з канонічних українських діячів культури (або й над самим оригіналом, хтозна). Нечуй теж вляпався в таку стимпанковість - йому поставили механічне серце, яке треба кожного вечора заводити, і через яке він став перейматись, що із втратою свого власного серця він втратив певну людську чуттєвість.
Серце Нечуя взагалі відіграє в книзі важливу ролю - з ним безпосередньо пов'язані долі галицьких опирів, яким воно потрібно. Галицькі опирі плюс металева комаха, що теж зустрічається в тексті - то явний привіт Слузі з Добромилю. В творі є також і любовна лінія, але я не настільки добре знаю біографію Нечуя, щоби сказати - уу, який автор молодець, все відповідно до справжньої його біографії. Проте автор і справді молодець, бо таки красиво поєднав ці жанри, та й намагався зберегти, наскільки можна, історичну достовірність (навіть у маленьких дрібницях, як от бажання Куліша редагувати твори інших та й повчати заразом).
В книзі присутні багато відомих осіб, які жили в добу Нечуя, плюс є навіть ті, які не жили в його добу - наприклад, Темуджін, або агент Петров, який працював на російську розвідку, яка замаскувалась під виглядом археографічної комісії (нікого не нагадує?).
Серед мінусів - та фрагментарність сцен, яку я згадував вище, інколи буває вкрай дрібною: деякі сцени складаються взагалі всього-навсього з декількох речень, потім знову стрибок в часі, це якось спантеличує. Також Грушевський показан як носій російського духу, але я із цим не згоден, адже, наприклад, його концепція створення українського етносу передбачала, що українці утворились без жодного зв'язку із московитами, за що його критикували як російська історична наука, так і пізніше радянська.
Але в цілому, твір однозначно вартий уваги, беріть, сподіваюсь, вам сподобається.
Стимпанк тут представлений в своєму класичному вигляді, причому ці властиві жанру механічно-парові вироби є не лише атрибутом міста, а й широко розповсюджені на селі. Так, чумаки мають своїх механічних волів, дід Нечуя має в своїй сільській майстерні все, що потрібно для цих робіт, ба більше - він там ще й працює над механічною копією одного з канонічних українських діячів культури (або й над самим оригіналом, хтозна). Нечуй теж вляпався в таку стимпанковість - йому поставили механічне серце, яке треба кожного вечора заводити, і через яке він став перейматись, що із втратою свого власного серця він втратив певну людську чуттєвість.
Серце Нечуя взагалі відіграє в книзі важливу ролю - з ним безпосередньо пов'язані долі галицьких опирів, яким воно потрібно. Галицькі опирі плюс металева комаха, що теж зустрічається в тексті - то явний привіт Слузі з Добромилю. В творі є також і любовна лінія, але я не настільки добре знаю біографію Нечуя, щоби сказати - уу, який автор молодець, все відповідно до справжньої його біографії. Проте автор і справді молодець, бо таки красиво поєднав ці жанри, та й намагався зберегти, наскільки можна, історичну достовірність (навіть у маленьких дрібницях, як от бажання Куліша редагувати твори інших та й повчати заразом).
В книзі присутні багато відомих осіб, які жили в добу Нечуя, плюс є навіть ті, які не жили в його добу - наприклад, Темуджін, або агент Петров, який працював на російську розвідку, яка замаскувалась під виглядом археографічної комісії (нікого не нагадує?).
Серед мінусів - та фрагментарність сцен, яку я згадував вище, інколи буває вкрай дрібною: деякі сцени складаються взагалі всього-навсього з декількох речень, потім знову стрибок в часі, це якось спантеличує. Також Грушевський показан як носій російського духу, але я із цим не згоден, адже, наприклад, його концепція створення українського етносу передбачала, що українці утворились без жодного зв'язку із московитами, за що його критикували як російська історична наука, так і пізніше радянська.
Але в цілому, твір однозначно вартий уваги, беріть, сподіваюсь, вам сподобається.
Він навіть завважив, як добре вбраний міщанин залицявся до панянки в модному капелюшкові, що закликала заходити до крамниці солодощів. Він узяв її руку, аби поцілувати, але раптом відсахнувся: під білою рукавичкою був холодний метал.
September 24, 2025
Стимпанк від улюбленого Яценка про улюбленого Нечуя.
А взагалі, автор кльово вплів життя письменника Нечуя-Левицького та головні перепитії 19 початку 20 століття історії України в жанр.
А ще, я відчула, а може мені здалось, Яценковий пієтет до, знову ж, моєї улюбленої Пагутяк. Ну бо ж Галичина, опирі, механічний джмелик...
Це ж просто джекпот!
А взагалі, автор кльово вплів життя письменника Нечуя-Левицького та головні перепитії 19 початку 20 століття історії України в жанр.
А ще, я відчула, а може мені здалось, Яценковий пієтет до, знову ж, моєї улюбленої Пагутяк. Ну бо ж Галичина, опирі, механічний джмелик...
Це ж просто джекпот!
November 3, 2025
Із задоволенням прочитала перевидання цієї чудової історії — реконструйованої біографії в стилі паровий панк. Потішилася з примітки, що книга рекомендована МОН для вивчення у восьмому класі
July 15, 2024
Несподіваний пригодницький стім панк роман про Нечуя-Левицького. Мене тішить навіть факт, що цей твір існує!
January 4, 2018
Стімпанк та ще й про українського письменника — коли історія потрапляє просто в кокоро! Мені не треба було знати нічого більше. Адже самого цього опису цілком досить. І обкладинка файненька :)
Кінороман дозволяє з іншого боку поглянути на Івана Нечуя-Левицького, я б навіть сказала, з доволі протилежного — урбаністичного і пригодницького. Петро Яценко самостійно досліджував біографію письменника і знайшов чимало цікавих фактів, які вписав у свою історію, наприклад, улюблену парасольку.
Окрім того, що це стімпанк, це ще й фентезійний стімпанк (привіт Чайні М'євілю). Галицькі опирі примостили свої душі в серці Нечуя, а саме його серце було замінене Трьома панами на механічне. Та чи зможе механічне серце відчути любов? Нашому герою доведеться це дізнатися, зустрівши Наталю Громеко, доньку седлецького губернатора.
У сюжеті також відбувається протистояння між російським Археографічним товариством, яке зомбує людей, вставляючи механічні серця із руським духом, в особі Юзефовича, лобіста Емського указу, та Кирило-Мефодіївським братством, до якого входив Пантелеймон Куліш і в яке зрештою в цікавій сцені прийняли і самого Нечуя.
Але роман здебільшого приваблює атмосферою і описами механічних волів, бджіл, паровою релігією, містичними персонажами тощо. Сцени тут пошматовані, заглибитися в переживання героя часто не вдається, але візуально картинка так і проситься бути уявленою. До роману навіть кілька пісеньок є!
Приємно потішила і ціна: це, певно, найдешевша книжка, яку я придбала на Форумі (якихось там 70 грн). А ілюстрації всередині — ооо, наче мед! Одним словом, стартап вдався. Не оминайте увагою ;)
Кінороман дозволяє з іншого боку поглянути на Івана Нечуя-Левицького, я б навіть сказала, з доволі протилежного — урбаністичного і пригодницького. Петро Яценко самостійно досліджував біографію письменника і знайшов чимало цікавих фактів, які вписав у свою історію, наприклад, улюблену парасольку.
Окрім того, що це стімпанк, це ще й фентезійний стімпанк (привіт Чайні М'євілю). Галицькі опирі примостили свої душі в серці Нечуя, а саме його серце було замінене Трьома панами на механічне. Та чи зможе механічне серце відчути любов? Нашому герою доведеться це дізнатися, зустрівши Наталю Громеко, доньку седлецького губернатора.
У сюжеті також відбувається протистояння між російським Археографічним товариством, яке зомбує людей, вставляючи механічні серця із руським духом, в особі Юзефовича, лобіста Емського указу, та Кирило-Мефодіївським братством, до якого входив Пантелеймон Куліш і в яке зрештою в цікавій сцені прийняли і самого Нечуя.
Але роман здебільшого приваблює атмосферою і описами механічних волів, бджіл, паровою релігією, містичними персонажами тощо. Сцени тут пошматовані, заглибитися в переживання героя часто не вдається, але візуально картинка так і проситься бути уявленою. До роману навіть кілька пісеньок є!
Приємно потішила і ціна: це, певно, найдешевша книжка, яку я придбала на Форумі (якихось там 70 грн). А ілюстрації всередині — ооо, наче мед! Одним словом, стартап вдався. Не оминайте увагою ;)
May 6, 2019
Чи варто в першу чергу відзначити, що це стімпанк? Або ж варто зробити наголос на фольклорних мотивах? Сюжет, однак, зав’язаний і на першому, і на другому, і ці особливості неможливо розглядати окремо одне від одного. Але про все по порядку.
Іван Левицький з дитинства боїться механізмів, які – чого вимагає жанрова приналежність – буяють в Російській імперії. Проте через ваду серця він змушений погодитися на операцію, внаслідок якої його серце замінюють на механічне. У цьому не було б нічого незвичного, але його справжнє серце є предметом давньої гри і належить – буквально – не тільки йому одному.
І саме це є родзинкою. Стімпанк – це лише привід, причина, фон. Насправді ж зміст книги визначають фольклорні, або ж магічні, елементи: галицькі опирі, безкінечна суперечка невмирущих володарів світу – і дещо прозаїчніші таємні товариства. Намішано тут, зізнаюся, чимало, але вагомої шкоди це не завдає.
Серед переваг – нелінійність сюжету і камео історичних постатей.
Серед недоліків – відсутність переліку справжніх/вигаданих персонажів, малий обсяг і відчуття незавершеності. Умовна сторінка про опирів, сторінка про помсту, ще трохи – про останні роки письменника. Де жирна крапка?
Іван Левицький з дитинства боїться механізмів, які – чого вимагає жанрова приналежність – буяють в Російській імперії. Проте через ваду серця він змушений погодитися на операцію, внаслідок якої його серце замінюють на механічне. У цьому не було б нічого незвичного, але його справжнє серце є предметом давньої гри і належить – буквально – не тільки йому одному.
І саме це є родзинкою. Стімпанк – це лише привід, причина, фон. Насправді ж зміст книги визначають фольклорні, або ж магічні, елементи: галицькі опирі, безкінечна суперечка невмирущих володарів світу – і дещо прозаїчніші таємні товариства. Намішано тут, зізнаюся, чимало, але вагомої шкоди це не завдає.
Серед переваг – нелінійність сюжету і камео історичних постатей.
Серед недоліків – відсутність переліку справжніх/вигаданих персонажів, малий обсяг і відчуття незавершеності. Умовна сторінка про опирів, сторінка про помсту, ще трохи – про останні роки письменника. Де жирна крапка?
December 12, 2017
"Нечуй. Немов. Небач" Петра Яценка.
Так от. Кінороман, український стімпанк, фантазійна розповідь. Писати можна багато, але краще почитати! Правда-правда . Ми знайомимося з одним із наших чи не найкласичніших класиків 😁 Нечуєм Левицьким.У цій розповіді він постає геть іншим, ніж на сторінках біографії.
Чи можете ви собі уявити, як українським степом тягнуть важкі вози механічні воли, а їхні господарі ввечері бережно змащують коліщата їх внутрішньої системи?
Цікаво, правда?
Читали щось подібне у нас?
А це лише початок. Сільський батюшка , тато майбутнього письменника виголошує палкі промови у церкві на користь прогресу і парових машин, які могли б замінити людей на важкому виробництві. Та що там, він сам захоплюється майструванням "диявольських апаратів".😊 У наслідок травми Іванові,ще не письменнику, пересадили механічне серце, яке звісно ж, не може відчувати світ так, як живе, з плоті й крові- то може й тому він залишився самотнім протягом всього життя?
Автор вдало поєднує реальні елементи біографії з фантазією. Чого вартує еротична сцена, в якій Нечуй ключиком від свого механічного серця відкриває пояс вірності(начеплений батьком) своєї коханої.
Крім Нечуя у романі періодично з'являються галицькі опирі, які шукають для своїх душ інтелігентних сердець живих людей ; авантюрний Панько Куліш, механічний ,повністю рукотворний Шевченко, інші члени Старої громади, що збираються на свої зустрічі у масках звірів, дають випробування новим кандидатам у спільноту. Так, Нечуй має підкупити одного із цензорів, а Микола Лисенко нажебрати на збірку народних пісень.
Дуже символічно - садок біля будинку старенького вже Левицького зносить бульдозер із красномовною назвою "Александр Пушкин". З'являється у тексті і Грушевський з механічним "російським духом", який він установив, заради легкої побудуви наукової кар’єри.
А ще тут про важкий період між Валуєвським циркуляром та Емським указом, коли механічні серця з тим же "російським духом" вживлювали як нагороду за вірність, або як засіб тримати в покорі.
А ще тут геть нема описів та пояснень ,уся красномовність у діях героїв.Текст - мрія для любителів динаміки 😊
Хто такі Немов і Небач шукайте у романі.
Читайте! 👍
Так от. Кінороман, український стімпанк, фантазійна розповідь. Писати можна багато, але краще почитати! Правда-правда . Ми знайомимося з одним із наших чи не найкласичніших класиків 😁 Нечуєм Левицьким.У цій розповіді він постає геть іншим, ніж на сторінках біографії.
Чи можете ви собі уявити, як українським степом тягнуть важкі вози механічні воли, а їхні господарі ввечері бережно змащують коліщата їх внутрішньої системи?
Цікаво, правда?
Читали щось подібне у нас?
А це лише початок. Сільський батюшка , тато майбутнього письменника виголошує палкі промови у церкві на користь прогресу і парових машин, які могли б замінити людей на важкому виробництві. Та що там, він сам захоплюється майструванням "диявольських апаратів".😊 У наслідок травми Іванові,ще не письменнику, пересадили механічне серце, яке звісно ж, не може відчувати світ так, як живе, з плоті й крові- то може й тому він залишився самотнім протягом всього життя?
Автор вдало поєднує реальні елементи біографії з фантазією. Чого вартує еротична сцена, в якій Нечуй ключиком від свого механічного серця відкриває пояс вірності(начеплений батьком) своєї коханої.
Крім Нечуя у романі періодично з'являються галицькі опирі, які шукають для своїх душ інтелігентних сердець живих людей ; авантюрний Панько Куліш, механічний ,повністю рукотворний Шевченко, інші члени Старої громади, що збираються на свої зустрічі у масках звірів, дають випробування новим кандидатам у спільноту. Так, Нечуй має підкупити одного із цензорів, а Микола Лисенко нажебрати на збірку народних пісень.
Дуже символічно - садок біля будинку старенького вже Левицького зносить бульдозер із красномовною назвою "Александр Пушкин". З'являється у тексті і Грушевський з механічним "російським духом", який він установив, заради легкої побудуви наукової кар’єри.
А ще тут про важкий період між Валуєвським циркуляром та Емським указом, коли механічні серця з тим же "російським духом" вживлювали як нагороду за вірність, або як засіб тримати в покорі.
А ще тут геть нема описів та пояснень ,уся красномовність у діях героїв.Текст - мрія для любителів динаміки 😊
Хто такі Немов і Небач шукайте у романі.
Читайте! 👍
December 2, 2025
📖👀 Сміливо і міцно. Нечуй у якості героя — шикарний. Основна ідея — пояснити дивовижно прикрий характер класика через кіносюжет зі стимпанком, галицькими опирями і не тільки.
🤓 Жанр не мій, але окремі сцени — сік. Моя улюблена — як знічений Нечуй намагається дати хабар цензорові. Той дуже хоче взяти і демонструє готовність, а Нечуй ніяк не дасть. Я сміявся і плескав у долоні. Також відмічу тему-метафору механічного серця, яке надійніше, ніж справжнє, але притлумлює емоції (що теж не те, що недолік).
"Знаєте, хороші серця зараз у дефіциті".
🫣Я тепер уже не знаю, що мені не так, але читалося важкувато через уривчастість. Жанр кінороману — це як комікс без картинок: сцени змінюють одна одну і не кожна з них є обов’язковою.
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
🤓 Жанр не мій, але окремі сцени — сік. Моя улюблена — як знічений Нечуй намагається дати хабар цензорові. Той дуже хоче взяти і демонструє готовність, а Нечуй ніяк не дасть. Я сміявся і плескав у долоні. Також відмічу тему-метафору механічного серця, яке надійніше, ніж справжнє, але притлумлює емоції (що теж не те, що недолік).
"Знаєте, хороші серця зараз у дефіциті".
🫣Я тепер уже не знаю, що мені не так, але читалося важкувато через уривчастість. Жанр кінороману — це як комікс без картинок: сцени змінюють одна одну і не кожна з них є обов’язковою.
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
October 28, 2022
Залюбки, можна сказати - на одному подиху, прочиталось. Намішано звісно багато, тут вам і клокпанк, і стімпанк, і міське фентезі, і пригодницький роман, і таємні організацаії та містичні безсмертні владики. Та чого тут тільки немає?
Писати та розбирати можна багато, але краще - почитати та проникнутись. Романтика технічного прогресу на зламі XIX та XX-го сторічь, обрамлена духом вольності і незламності української інтелігенції.
Вердикт - дуже сподобалось, та захотілось краще ознайомитись з нарисами життя самого Нечуя.
Писати та розбирати можна багато, але краще - почитати та проникнутись. Романтика технічного прогресу на зламі XIX та XX-го сторічь, обрамлена духом вольності і незламності української інтелігенції.
Вердикт - дуже сподобалось, та захотілось краще ознайомитись з нарисами життя самого Нечуя.
February 15, 2023
Дуже сильне літературне враження. (Особливо, якщо ти до нього геть не готовий)
Ви бачите книжку сучасного українського автора, якого ще не читали, купуєте, починаєте. А там…
У Івана Левицького серця немає, тогл він і Нечуй. Механізм же, що його замінює, заводиться ключиком - нічого складного, багато хто так живе.
Ну це прекрасно, що в нас є така література. Шикарно. Перечитати Нечуя-Левицького захотілось, а це головна, мабуть, задача цього роману.
Ви бачите книжку сучасного українського автора, якого ще не читали, купуєте, починаєте. А там…
У Івана Левицького серця немає, тогл він і Нечуй. Механізм же, що його замінює, заводиться ключиком - нічого складного, багато хто так живе.
Ну це прекрасно, що в нас є така література. Шикарно. Перечитати Нечуя-Левицького захотілось, а це головна, мабуть, задача цього роману.
December 18, 2024
Насправді хороша книжка, однак непевна, що запамʼятається надовго. Але атмосфера - пречудова
Displaying 1 - 16 of 16 reviews