What do you think?
Rate this book
Я бачу зло: true crime оповідання
Перед читачем — дванадцять трукрайм-історій, у яких сучасні українські письменники художньо переосмислили реальні злочини. Україна, Франція, Польща, Японія, США. Післявоєнний період, «нульові», сьогодення. Трагедії відбувалися в різних країнах і з різних причин; одні автори використовували кримінальні хроніки, інші — власні спогади. Деякі злочинці були покарані, але більшість справ залишилися нерозкритими. Проте всі описані події також є маркерами соціальних та культурних катастроф, доказами байдужості громадян та недбалості інституцій, а найголовніше — наслідком нашої людської неспроможності звернути увагу на зло, якщо воно не підступає надто близько. Дванадцять історій про розпач, біль, занепад, але водночас — про необорне бажання справедливості.
528 pages, Hardcover
Published January 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
June 24, 2026
Скажімо чесно, Гудрідс не вистачає механіки на півзірочки, бо ось наприклад це якраз той випадок коли б я поставила 4.5
Загалом ідея - взяти реальні кримінальні історії, та огорнути їх в літературні оповідання, мені сподобалась.
(Якщо ви тільки починаєте читати збірку, то в Післямові описані всі реальні випадки, які взяті за основу сюжетів)
Всього у збірці 12 оповідань. На мою дуже особисту думку серед всього цього разноманіття 2 штуки відверто жахливі, 2 просто шикарні а інші годні у різному ступеню годності. Про погані писати не буду, вони не варті уваги взагалі, а от про гарні напишу.
Найкращі на мою думку оповідання з точки зору розгортання сюжету, стилю, цікавості і по совокупності факторів це "Помста" Євгена Товстонога, та "Кров, хрести та клей "Момент" Дімки Ужасного
Також дуже сподобалося "Діти-тіні" Кузнєцова, в якому окрім кримінальної складової ще чудово висвітлена соціальна проблема, та розкриття того злочину дійсно посприяло позитивним зсувам у суспільстві.
Цікавий стиль та підхід у оповіданні "хто поклав Беллу у відьмин в'яз" - воно написано як чати форуму у соцмережі, люблю такі штуки.
Інші оповідання мені більше були схожі на замальовки сюжетів ніж на сформований твір, але теж було цікаво читати.
Щиро люблю та підтримую спільноту Бабая, та читаю нових видань!
Загалом ідея - взяти реальні кримінальні історії, та огорнути їх в літературні оповідання, мені сподобалась.
(Якщо ви тільки починаєте читати збірку, то в Післямові описані всі реальні випадки, які взяті за основу сюжетів)
Всього у збірці 12 оповідань. На мою дуже особисту думку серед всього цього разноманіття 2 штуки відверто жахливі, 2 просто шикарні а інші годні у різному ступеню годності. Про погані писати не буду, вони не варті уваги взагалі, а от про гарні напишу.
Найкращі на мою думку оповідання з точки зору розгортання сюжету, стилю, цікавості і по совокупності факторів це "Помста" Євгена Товстонога, та "Кров, хрести та клей "Момент" Дімки Ужасного
Також дуже сподобалося "Діти-тіні" Кузнєцова, в якому окрім кримінальної складової ще чудово висвітлена соціальна проблема, та розкриття того злочину дійсно посприяло позитивним зсувам у суспільстві.
Цікавий стиль та підхід у оповіданні "хто поклав Беллу у відьмин в'яз" - воно написано як чати форуму у соцмережі, люблю такі штуки.
Інші оповідання мені більше були схожі на замальовки сюжетів ніж на сформований твір, але теж було цікаво читати.
Щиро люблю та підтримую спільноту Бабая, та читаю нових видань!
June 6, 2026
Дуже сподобалось, що кожна історія самобутня і відчувається різний стиль написання кожної історії. Десь моторошно, десь сумно, одну історію фоткала подрузі, бо було капець, як смішно🙈
Це був цікавий досвід! Любителям трукрайму чи жахастиків буде цікаво🙂↕️
Це був цікавий досвід! Любителям трукрайму чи жахастиків буде цікаво🙂↕️
July 12, 2026
Загалом мала трішки інші очікування на збірку. Думала, буде справжній злочин, але додано фарб, емоцій - таких оповідань було 2: Волошиної і Лучука
Найбільше сподобалось Кужавської, часто думками до нього верталась, як же ж класно написано.
І сподобалась соціальна тема від Кузнєцова.
Не сподобалось 1 оповідання Товстонога, бо я відразу зрозуміла про що буде, бо знала цей випадок, але тут його перекрутили і я не повірила.
Не змогла зрозуміти Серафиму
Загалом було цікаво. Не всі вдалі, але класно вкінці було читати про справжню основу, що вигадка, а що правда
Найбільше сподобалось Кужавської, часто думками до нього верталась, як же ж класно написано.
І сподобалась соціальна тема від Кузнєцова.
Не сподобалось 1 оповідання Товстонога, бо я відразу зрозуміла про що буде, бо знала цей випадок, але тут його перекрутили і я не повірила.
Не змогла зрозуміти Серафиму
Загалом було цікаво. Не всі вдалі, але класно вкінці було читати про справжню основу, що вигадка, а що правда
June 8, 2026
Збірка зацікавила концепція: реальні кримінальні історії, переосмислені українськими письменниками та письменницями через художню прозу.
Найбільше мені сподобалося те, що кожен автор дивився на зло під своїм кутом. Хтось концентрувався на самому злочині, хтось - на людській психології, хтось - на соціальних причинах трагедій. Через це збірка вийшла дуже різноманітною за настроєм та стилем.
До особистого топу одразу потрапили «Діти-тіні». Дуже тонке, лаконічне та болюче оповідання про долю дітей і жінок у післявоєнний період, про повернення військових та складність адаптації до мирного життя. Дуже сильно та влучно.
«Лабіринт» підкорив атмосферою, алюзіями на міфологію та якісним розслідуванням. Читалося буквально на одному подиху. Єдине, чого трохи забракло мені, - глибшого художнього переосмислення мотивації злочинця.
Після «Помсти» я одразу пішла гуглити реальну історію. Це, мабуть, найкращий показник того, наскільки мене захопило оповідання. Людська заздрість, образи та бажання поквитатися тут показані дуже переконливо.
А от «Дій зараз, думай пізніше або помреш» буквально не відпускало до останньої сторінки. Деталізований, глибокий погляд на неймовірно продуманий злочин. Саме такі тексти змушують забути про все навколо.
«Богом забуте місце» підкупило своєю брутальністю та реалізмом без прикрас. «Вересневі дівчата» - історія настільки атмосферна та моторошна, що після неї хочеться піти відмитися від усього людського бруду. А я дуже люблю книжки, які викликають саме такі емоції.
Не можу оминути й «Кров, хрести і клей "Момент"». Брутальна, жива, дуже кінематографічна історія з вайбом кримінальної Одеси. І ще одне підтвердження того, наскільки мені імпонує стиль Ужасного.
Також окремо відзначу «Херувим» з його детальним аматорським розслідуванням та «Хто поклав Беллу у відьмин в'яз» за незвичну форму подачі через форум, присвячений реальним злочинам.
Це збірка про людей, про темні сторони суспільства, про обставини, які інколи штовхають до прірви. І головне - вона показує, наскільки по-різному можна розповідати про реальні злочини. Такої літератури мені хочеться більше.
Найбільше мені сподобалося те, що кожен автор дивився на зло під своїм кутом. Хтось концентрувався на самому злочині, хтось - на людській психології, хтось - на соціальних причинах трагедій. Через це збірка вийшла дуже різноманітною за настроєм та стилем.
До особистого топу одразу потрапили «Діти-тіні». Дуже тонке, лаконічне та болюче оповідання про долю дітей і жінок у післявоєнний період, про повернення військових та складність адаптації до мирного життя. Дуже сильно та влучно.
«Лабіринт» підкорив атмосферою, алюзіями на міфологію та якісним розслідуванням. Читалося буквально на одному подиху. Єдине, чого трохи забракло мені, - глибшого художнього переосмислення мотивації злочинця.
Після «Помсти» я одразу пішла гуглити реальну історію. Це, мабуть, найкращий показник того, наскільки мене захопило оповідання. Людська заздрість, образи та бажання поквитатися тут показані дуже переконливо.
А от «Дій зараз, думай пізніше або помреш» буквально не відпускало до останньої сторінки. Деталізований, глибокий погляд на неймовірно продуманий злочин. Саме такі тексти змушують забути про все навколо.
«Богом забуте місце» підкупило своєю брутальністю та реалізмом без прикрас. «Вересневі дівчата» - історія настільки атмосферна та моторошна, що після неї хочеться піти відмитися від усього людського бруду. А я дуже люблю книжки, які викликають саме такі емоції.
Не можу оминути й «Кров, хрести і клей "Момент"». Брутальна, жива, дуже кінематографічна історія з вайбом кримінальної Одеси. І ще одне підтвердження того, наскільки мені імпонує стиль Ужасного.
Також окремо відзначу «Херувим» з його детальним аматорським розслідуванням та «Хто поклав Беллу у відьмин в'яз» за незвичну форму подачі через форум, присвячений реальним злочинам.
Це збірка про людей, про темні сторони суспільства, про обставини, які інколи штовхають до прірви. І головне - вона показує, наскільки по-різному можна розповідати про реальні злочини. Такої літератури мені хочеться більше.
June 20, 2026
Усі твори дуже гарно подані з цікавим поглядом на реальні справи. Обовʼязково ознайомлюсь з іншими творами усіх авторів, бо ну як гарно написано!
July 10, 2026
Це взагалі не той жанр, який я зазвичай читаю, - здається, за весь мій читацький шлях назбирається щонайбільше одна-дві подібні книги. Але ця збірка true crime виявилася дуже незвичною і буквально висмикнула мене із зони комфорту. Неймовірно круто, що всі ці моторошні історії написали саме українські автори та авторки. Географія сюжетів вражає, адже події розгортаються не тільки в Україні, а й у Франції та навіть, здається, Японії. А ще серденько вкрало оповідання, де на сторінках згадується рідна Одеса, від чого атмосфера ставала ще більш близькою та реальною, бо я знаю ті місця!
Оскільки жанр для мене новий, емоції просто зашкалювали. Найбільш химерними, моторошними та лякаючими до мурах на шкірі для мене стали два оповідання - "Діти-тіні" Володимира Кузнєцова та "Помста" Євгена Товстонога. Вони залишають по собі по-справжньому важкий, темний слід і тримаюли у напрузі до останнього
Раджу тим, хто хоче полоскотати нерви чимось реалістичним, заснованим на реальних злочинах, та ще й у якісному виконанні наших письменників
Оскільки жанр для мене новий, емоції просто зашкалювали. Найбільш химерними, моторошними та лякаючими до мурах на шкірі для мене стали два оповідання - "Діти-тіні" Володимира Кузнєцова та "Помста" Євгена Товстонога. Вони залишають по собі по-справжньому важкий, темний слід і тримаюли у напрузі до останнього
Раджу тим, хто хоче полоскотати нерви чимось реалістичним, заснованим на реальних злочинах, та ще й у якісному виконанні наших письменників
April 27, 2026
Не хочеться ставити 3, бо більшість оповідань все таки сподобалися. З 12 лише три я оцінила на 3, і одне на 2.
Текст майже всіх читається легко, історії цікаві, різні. І ще плюс в кінці книги реальні злочини, на основі яких писали автори.
Текст майже всіх читається легко, історії цікаві, різні. І ще плюс в кінці книги реальні злочини, на основі яких писали автори.
January 20, 2026
🩸 Різні країни, різні часи, але вбивство — це завжди вбивство, і від нього важко відвести очі.
Авторки і автори обрали дуже цікаві справи і дуже різноманітні підходи для роботи із ними. Вийшли класні контрасти по стилю і темам, без жодних табу.
Злочини маловідомі і геть невідомі, тож читати дуже цікаво. У деякі справи хочеться зануритись окремо і дослідити глибше саме реальну базу.
І пару слов про самі оповідання — без спойлерів, виключно мої відчуття після читання:
📝 «Вулиця Куртелена» Євгенії Кужавської — неймовірно красива мистецька атмосфера, що причаровує, хоч текст дуже моторошний
📝 «Херувим» Нати Гриценко — просте і життєве, але надзвичайно живе і правдиве. Класно обраний ракурс, історія не гнітить, хоч тема і важка
📝 «Діти-тіні» Володимира Кузнєцова — дуже насичена історія з атмосферою приреченості. Від несправедливості і безвиході аж палає, як і від більшості героїв і їх поглядів та образу думок. Виразні персонажі, складна тема і мораль, терпкий і тривалий післясмак
📝 «Лабіринт» Наталії Волошиної — канонічний трилер, дуже захопливий і такий, що тримає увагу від початку і до кінця, загадковий і непростий сюжет. Найбільше схоже саме на класичний трукрайм, документалістику без художнього домислу
📝 «Хакер» Аліси Гаврільченко — незвичайний для українського контексту формат. Хороша інтрига зі старту і дуже динамічний розвиток історії. Напружений екшн-трилер на реальних подіях
📝 «Помста» Євгена Товстонога — суворі і живі побутові реалії, де весь смак саме у тому, як передана ця буденність. Дуже заплутано і непередбачувано, а розвʼязка дійсно страшна
📝 «Дій зараз, думай потім або помреш» Євгена Товстонога — реальна головоломка. Справа шикарна, історія дуже насичена і оманлива, з довершенним глузуванням над деякими розповсюдженими детективними кліше
📝 «Йона та його друзі» Ірини Пасько — знов шикарна справа сама по собі та ще більш шикарна подача. Авторка жонглює стилем і настроєм, тонко відчуває плин сюжету. Ретельна увага до найменших дрібниць
📝 «Богом забуте місце» Дениса Лучука — дуже сміливий текст із жартами на межі, буденно різким тоном і сповнений цинізму. Такий собі сільський, негламурний трукрайм у своєму найдикішому вигляді
📝 «Хто поклав Беллу у відьмин в’яз?» Серафими Білої — оригінальна форма, офігенно цікава історія, блискучий стиль. Майже мокʼюментарі, якщо так можна сказати про текст. І з тонкими пасхалочками, хоча вони не для всіх будуть впізнаваними😄
📝 «Вересневі дівчата» Серафими Білої — дуже справжнє, настільки живе і багатогранне, що прям пробирає. Дуже нестандартний ракурс. Деталі шокуючі, неперевершені, текст просто шикарний
📝 «Кров, хрести і клей «Момент» Дімки Ужасного — вибухова історія, офігенні персонажі, відвертий і чесний текст, дуже захопливо. Чіпляє і сюжет, і те, як це написано.
Авторки і автори обрали дуже цікаві справи і дуже різноманітні підходи для роботи із ними. Вийшли класні контрасти по стилю і темам, без жодних табу.
Злочини маловідомі і геть невідомі, тож читати дуже цікаво. У деякі справи хочеться зануритись окремо і дослідити глибше саме реальну базу.
І пару слов про самі оповідання — без спойлерів, виключно мої відчуття після читання:
📝 «Вулиця Куртелена» Євгенії Кужавської — неймовірно красива мистецька атмосфера, що причаровує, хоч текст дуже моторошний
📝 «Херувим» Нати Гриценко — просте і життєве, але надзвичайно живе і правдиве. Класно обраний ракурс, історія не гнітить, хоч тема і важка
📝 «Діти-тіні» Володимира Кузнєцова — дуже насичена історія з атмосферою приреченості. Від несправедливості і безвиході аж палає, як і від більшості героїв і їх поглядів та образу думок. Виразні персонажі, складна тема і мораль, терпкий і тривалий післясмак
📝 «Лабіринт» Наталії Волошиної — канонічний трилер, дуже захопливий і такий, що тримає увагу від початку і до кінця, загадковий і непростий сюжет. Найбільше схоже саме на класичний трукрайм, документалістику без художнього домислу
📝 «Хакер» Аліси Гаврільченко — незвичайний для українського контексту формат. Хороша інтрига зі старту і дуже динамічний розвиток історії. Напружений екшн-трилер на реальних подіях
📝 «Помста» Євгена Товстонога — суворі і живі побутові реалії, де весь смак саме у тому, як передана ця буденність. Дуже заплутано і непередбачувано, а розвʼязка дійсно страшна
📝 «Дій зараз, думай потім або помреш» Євгена Товстонога — реальна головоломка. Справа шикарна, історія дуже насичена і оманлива, з довершенним глузуванням над деякими розповсюдженими детективними кліше
📝 «Йона та його друзі» Ірини Пасько — знов шикарна справа сама по собі та ще більш шикарна подача. Авторка жонглює стилем і настроєм, тонко відчуває плин сюжету. Ретельна увага до найменших дрібниць
📝 «Богом забуте місце» Дениса Лучука — дуже сміливий текст із жартами на межі, буденно різким тоном і сповнений цинізму. Такий собі сільський, негламурний трукрайм у своєму найдикішому вигляді
📝 «Хто поклав Беллу у відьмин в’яз?» Серафими Білої — оригінальна форма, офігенно цікава історія, блискучий стиль. Майже мокʼюментарі, якщо так можна сказати про текст. І з тонкими пасхалочками, хоча вони не для всіх будуть впізнаваними😄
📝 «Вересневі дівчата» Серафими Білої — дуже справжнє, настільки живе і багатогранне, що прям пробирає. Дуже нестандартний ракурс. Деталі шокуючі, неперевершені, текст просто шикарний
📝 «Кров, хрести і клей «Момент» Дімки Ужасного — вибухова історія, офігенні персонажі, відвертий і чесний текст, дуже захопливо. Чіпляє і сюжет, і те, як це написано.
July 14, 2026
Як тепер змусити Дімку Ужасного написати ще з десяток повноцінних детективних романів про слідчого Василя Крачковського? — з невиданих риторичних запитань.
📚 Мені знову десь половина з оповідань прекрасні, половина таке собі, але ті, що прекрасні, прекрасні настільки, що повністю нівелюють ті, що таке собі.
✅ А ще воно прекрасно тим, що все прекрасно по-різному і під однією обкладинкою є:
1️⃣ максимально поетична історія від Жені Кужавської "Вулиця Куртелена" про вбивства в Перпіньяні, натхнені (як вважають) картиною Далі;
2️⃣ максимально брутальна й буденна історія від Дениса Лучука "Богом забуте місце" про абсолютно побутове вбивство десь в маленькому забитому селищі;
3️⃣ шикарна літературна гра від Серафими Білої "Хто поклав Беллу у відьмин в'яз?";
4️⃣ добротний детектив від Євгена Товстонога "Помста", от прям канонічно прекрасний.
5️⃣ та гарна спроба в пекельні моральні дилеми від Володимира Кузнєцова "Діти-тіні"
🔥 Особисто для мене справжнім діамантом на 100500 каратів стало оповідання Дімки Ужасного "Кров, хрести і клей "Момент". Повторюся, але якщо ви знаєте, як його змусити запустити серію про цього слідчого, що для цього нада, там, чорну месу провести, пентаграмку розкинуть — я в ділі 👀.
Всього тут 12 історій, тож, окрім названих прекрасних, є:
🔸 "Херувим" Ната Гриценко (погано, дитячий садочок)
🔸 "Лабіринт" Наталія Волошина (просто ніяк, скидається на чорнетку задуму, не більше)
🔸 "Хакер" Аліса Гаврильчено (просто погано)
🔸 "Дій зараз, думай потім або помреш" Євген Товстоног (не зачепило)
🔸 "Йона і його друзі" Ірина Пасько (щось таке, короче, замало структури — стопіцот трупів вигулькнули враз одномоментно, всі такі "ах!" і... трупів більше не було, то всі такі "та і похуй").
🔸 "Вересневі дівчата" Серафима Біла (ок-норм, але зайва поетичність мені дуже заважала, особливо після Лучука, якби цей твір стояв після "Вулиці Куртелена", то й враження були б інші).
💕 Але ще раз кажу: оті, що прекрасні, роблять всю збірку чудовою, тому це стовідсоткове #Дафа_радить, навіть не сумнівайтеся.
📚 Мені знову десь половина з оповідань прекрасні, половина таке собі, але ті, що прекрасні, прекрасні настільки, що повністю нівелюють ті, що таке собі.
✅ А ще воно прекрасно тим, що все прекрасно по-різному і під однією обкладинкою є:
1️⃣ максимально поетична історія від Жені Кужавської "Вулиця Куртелена" про вбивства в Перпіньяні, натхнені (як вважають) картиною Далі;
2️⃣ максимально брутальна й буденна історія від Дениса Лучука "Богом забуте місце" про абсолютно побутове вбивство десь в маленькому забитому селищі;
3️⃣ шикарна літературна гра від Серафими Білої "Хто поклав Беллу у відьмин в'яз?";
4️⃣ добротний детектив від Євгена Товстонога "Помста", от прям канонічно прекрасний.
5️⃣ та гарна спроба в пекельні моральні дилеми від Володимира Кузнєцова "Діти-тіні"
🔥 Особисто для мене справжнім діамантом на 100500 каратів стало оповідання Дімки Ужасного "Кров, хрести і клей "Момент". Повторюся, але якщо ви знаєте, як його змусити запустити серію про цього слідчого, що для цього нада, там, чорну месу провести, пентаграмку розкинуть — я в ділі 👀.
Всього тут 12 історій, тож, окрім названих прекрасних, є:
🔸 "Херувим" Ната Гриценко (погано, дитячий садочок)
🔸 "Лабіринт" Наталія Волошина (просто ніяк, скидається на чорнетку задуму, не більше)
🔸 "Хакер" Аліса Гаврильчено (просто погано)
🔸 "Дій зараз, думай потім або помреш" Євген Товстоног (не зачепило)
🔸 "Йона і його друзі" Ірина Пасько (щось таке, короче, замало структури — стопіцот трупів вигулькнули враз одномоментно, всі такі "ах!" і... трупів більше не було, то всі такі "та і похуй").
🔸 "Вересневі дівчата" Серафима Біла (ок-норм, але зайва поетичність мені дуже заважала, особливо після Лучука, якби цей твір стояв після "Вулиці Куртелена", то й враження були б інші).
💕 Але ще раз кажу: оті, що прекрасні, роблять всю збірку чудовою, тому це стовідсоткове #Дафа_радить, навіть не сумнівайтеся.
July 7, 2026
Зло чигає на нас десь посеред пітьми ночі, у глухому кутку безіменної вулиці чи прикрите вигаданим ніком у соцмережі.
Та що як зло живе поряд з вами, посміхається у ліфті, допомогає занести важку сумку і просто говорить про погоду з милою посмішкою? Чи здатні ми розпізнати його за маскою доброти і щирості, чи просто пройдемо повз нічого не підозрюючи?
Деякі оповідання зі збірки ставлять перед дилемою щодо того, а що ж вважати злом. Якщо людська байдужість і бездіяльність привела до смертей десятків невинних душ, чи буде це злом? Чи ми прото спишемо все на систему, уряд чи дітей депутатів, уникнувши відповідальності конкретно за наш вибір?
А чи буде злом злочинна недбалість, яка принесе смерті й горе не в одну родину, і про причини якої не буде знати ніхто, аж поки правда не виявиться разюче зрозумілою?
Далі й далі заглиблюючись у книгу стаєш свідком страшних злочинів, яких не мало б бути і які часто не вкладаються у здоровій голові:бо як можна придумати і зробити з людьми те, що творять ці злочинці? А враховуючи факт того, що всі історії засновані на реальних подіях, що відбувались колись в Україні і світі, розімієш, що світ - це зовсім не тихе й привітне місце, а вир, здатний захопити і поглинути тебе без сліду.
Як і в кожній збірці оповідання тут різні: одні проходять повз, не зачіпаючи чи просто змушують законтити очі, проте інші - зоставляють слід у думках і змушують переживати полдії зі сторінок знову й знов.
Моїми особистими фаворитами стали розповіді "Помста" Євгена Тонконога та "Кров, хрести і клей "Момент" Дімки Ужасного: було захоплююче, страшноі дуже життєво.
Вердикт: хочете розпізнати зло і знищити його, а чи може пригріли думку приєднатися до нього? Хай якою буде відповідь - читайте, бо реальність часом страшніша за будь-яке книжкове зло.
Та що як зло живе поряд з вами, посміхається у ліфті, допомогає занести важку сумку і просто говорить про погоду з милою посмішкою? Чи здатні ми розпізнати його за маскою доброти і щирості, чи просто пройдемо повз нічого не підозрюючи?
Деякі оповідання зі збірки ставлять перед дилемою щодо того, а що ж вважати злом. Якщо людська байдужість і бездіяльність привела до смертей десятків невинних душ, чи буде це злом? Чи ми прото спишемо все на систему, уряд чи дітей депутатів, уникнувши відповідальності конкретно за наш вибір?
А чи буде злом злочинна недбалість, яка принесе смерті й горе не в одну родину, і про причини якої не буде знати ніхто, аж поки правда не виявиться разюче зрозумілою?
Далі й далі заглиблюючись у книгу стаєш свідком страшних злочинів, яких не мало б бути і які часто не вкладаються у здоровій голові:бо як можна придумати і зробити з людьми те, що творять ці злочинці? А враховуючи факт того, що всі історії засновані на реальних подіях, що відбувались колись в Україні і світі, розімієш, що світ - це зовсім не тихе й привітне місце, а вир, здатний захопити і поглинути тебе без сліду.
Як і в кожній збірці оповідання тут різні: одні проходять повз, не зачіпаючи чи просто змушують законтити очі, проте інші - зоставляють слід у думках і змушують переживати полдії зі сторінок знову й знов.
Моїми особистими фаворитами стали розповіді "Помста" Євгена Тонконога та "Кров, хрести і клей "Момент" Дімки Ужасного: було захоплююче, страшноі дуже життєво.
Вердикт: хочете розпізнати зло і знищити його, а чи може пригріли думку приєднатися до нього? Хай якою буде відповідь - читайте, бо реальність часом страшніша за будь-яке книжкове зло.
May 15, 2026
Перед купівлею цієї книжки, я на жаль не глянула на анотацію. І подумала, що це зібрані тру крайм історії.
Але це
- дванадцять трукрайм-історій, у яких сучасні українські письменники художньо переосмислили реальні злочини.
Зрозуміла, я це після 2 оповідання. Коли заглянула вкінець книжки, де були описані реальні історії, якими надихались автори. Також у другій історії змінили трішки хід сюжету.
Тому далі я все це почала сприймати, як якийсь фанфік 😔
Я прочитала 6 історій із 12.
І тільки одна історія зівпала з оригінальною. Якщо можна так от сказати.
Оповідання написали:
7 авторок
5 авторів
Якщо ви очікуєте детальних описів крові, мʼяса і тд, то в перших 6 оповіданнях цього не було.
Загалом я поставила 3⭐️/5 ⭐️
загалом важко, зараз щось оцінювати, особливо коли це написали українські автори, бо не знаю як на них це повпливає.
*весь цей відгук суто моя думка
Але це
- дванадцять трукрайм-історій, у яких сучасні українські письменники художньо переосмислили реальні злочини.
Зрозуміла, я це після 2 оповідання. Коли заглянула вкінець книжки, де були описані реальні історії, якими надихались автори. Також у другій історії змінили трішки хід сюжету.
Тому далі я все це почала сприймати, як якийсь фанфік 😔
Я прочитала 6 історій із 12.
І тільки одна історія зівпала з оригінальною. Якщо можна так от сказати.
Оповідання написали:
7 авторок
5 авторів
Якщо ви очікуєте детальних описів крові, мʼяса і тд, то в перших 6 оповіданнях цього не було.
Загалом я поставила 3⭐️/5 ⭐️
загалом важко, зараз щось оцінювати, особливо коли це написали українські автори, бо не знаю як на них це повпливає.
*весь цей відгук суто моя думка
This entire review has been hidden because of spoilers.
Displaying 1 - 11 of 11 reviews