What do you think?
Rate this book
Я бачу зло: true crime оповідання
Перед читачем — дванадцять трукрайм-історій, у яких сучасні українські письменники художньо переосмислили реальні злочини. Україна, Франція, Польща, Японія, США. Післявоєнний період, «нульові», сьогодення. Трагедії відбувалися в різних країнах і з різних причин; одні автори використовували кримінальні хроніки, інші — власні спогади. Деякі злочинці були покарані, але більшість справ залишилися нерозкритими. Проте всі описані події також є маркерами соціальних та культурних катастроф, доказами байдужості громадян та недбалості інституцій, а найголовніше — наслідком нашої людської неспроможності звернути увагу на зло, якщо воно не підступає надто близько. Дванадцять історій про розпач, біль, занепад, але водночас — про необорне бажання справедливості.
528 pages, Hardcover
Published January 1, 2026
14 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
January 20, 2026
🩸 Різні країни, різні часи, але вбивство — це завжди вбивство, і від нього важко відвести очі.
Авторки і автори обрали дуже цікаві справи і дуже різноманітні підходи для роботи із ними. Вийшли класні контрасти по стилю і темам, без жодних табу.
Злочини маловідомі і геть невідомі, тож читати дуже цікаво. У деякі справи хочеться зануритись окремо і дослідити глибше саме реальну базу.
І пару слов про самі оповідання — без спойлерів, виключно мої відчуття після читання:
📝 «Вулиця Куртелена» Євгенії Кужавської — неймовірно красива мистецька атмосфера, що причаровує, хоч текст дуже моторошний
📝 «Херувим» Нати Гриценко — просте і життєве, але надзвичайно живе і правдиве. Класно обраний ракурс, історія не гнітить, хоч тема і важка
📝 «Діти-тіні» Володимира Кузнєцова — дуже насичена історія з атмосферою приреченості. Від несправедливості і безвиході аж палає, як і від більшості героїв і їх поглядів та образу думок. Виразні персонажі, складна тема і мораль, терпкий і тривалий післясмак
📝 «Лабіринт» Наталії Волошиної — канонічний трилер, дуже захопливий і такий, що тримає увагу від початку і до кінця, загадковий і непростий сюжет. Найбільше схоже саме на класичний трукрайм, документалістику без художнього домислу
📝 «Хакер» Аліси Гаврільченко — незвичайний для українського контексту формат. Хороша інтрига зі старту і дуже динамічний розвиток історії. Напружений екшн-трилер на реальних подіях
📝 «Помста» Євгена Товстонога — суворі і живі побутові реалії, де весь смак саме у тому, як передана ця буденність. Дуже заплутано і непередбачувано, а розвʼязка дійсно страшна
📝 «Дій зараз, думай потім або помреш» Євгена Товстонога — реальна головоломка. Справа шикарна, історія дуже насичена і оманлива, з довершенним глузуванням над деякими розповсюдженими детективними кліше
📝 «Йона та його друзі» Ірини Пасько — знов шикарна справа сама по собі та ще більш шикарна подача. Авторка жонглює стилем і настроєм, тонко відчуває плин сюжету. Ретельна увага до найменших дрібниць
📝 «Богом забуте місце» Дениса Лучука — дуже сміливий текст із жартами на межі, буденно різким тоном і сповнений цинізму. Такий собі сільський, негламурний трукрайм у своєму найдикішому вигляді
📝 «Хто поклав Беллу у відьмин в’яз?» Серафими Білої — оригінальна форма, офігенно цікава історія, блискучий стиль. Майже мокʼюментарі, якщо так можна сказати про текст. І з тонкими пасхалочками, хоча вони не для всіх будуть впізнаваними😄
📝 «Вересневі дівчата» Серафими Білої — дуже справжнє, настільки живе і багатогранне, що прям пробирає. Дуже нестандартний ракурс. Деталі шокуючі, неперевершені, текст просто шикарний
📝 «Кров, хрести і клей «Момент» Дімки Ужасного — вибухова історія, офігенні персонажі, відвертий і чесний текст, дуже захопливо. Чіпляє і сюжет, і те, як це написано.
Авторки і автори обрали дуже цікаві справи і дуже різноманітні підходи для роботи із ними. Вийшли класні контрасти по стилю і темам, без жодних табу.
Злочини маловідомі і геть невідомі, тож читати дуже цікаво. У деякі справи хочеться зануритись окремо і дослідити глибше саме реальну базу.
І пару слов про самі оповідання — без спойлерів, виключно мої відчуття після читання:
📝 «Вулиця Куртелена» Євгенії Кужавської — неймовірно красива мистецька атмосфера, що причаровує, хоч текст дуже моторошний
📝 «Херувим» Нати Гриценко — просте і життєве, але надзвичайно живе і правдиве. Класно обраний ракурс, історія не гнітить, хоч тема і важка
📝 «Діти-тіні» Володимира Кузнєцова — дуже насичена історія з атмосферою приреченості. Від несправедливості і безвиході аж палає, як і від більшості героїв і їх поглядів та образу думок. Виразні персонажі, складна тема і мораль, терпкий і тривалий післясмак
📝 «Лабіринт» Наталії Волошиної — канонічний трилер, дуже захопливий і такий, що тримає увагу від початку і до кінця, загадковий і непростий сюжет. Найбільше схоже саме на класичний трукрайм, документалістику без художнього домислу
📝 «Хакер» Аліси Гаврільченко — незвичайний для українського контексту формат. Хороша інтрига зі старту і дуже динамічний розвиток історії. Напружений екшн-трилер на реальних подіях
📝 «Помста» Євгена Товстонога — суворі і живі побутові реалії, де весь смак саме у тому, як передана ця буденність. Дуже заплутано і непередбачувано, а розвʼязка дійсно страшна
📝 «Дій зараз, думай потім або помреш» Євгена Товстонога — реальна головоломка. Справа шикарна, історія дуже насичена і оманлива, з довершенним глузуванням над деякими розповсюдженими детективними кліше
📝 «Йона та його друзі» Ірини Пасько — знов шикарна справа сама по собі та ще більш шикарна подача. Авторка жонглює стилем і настроєм, тонко відчуває плин сюжету. Ретельна увага до найменших дрібниць
📝 «Богом забуте місце» Дениса Лучука — дуже сміливий текст із жартами на межі, буденно різким тоном і сповнений цинізму. Такий собі сільський, негламурний трукрайм у своєму найдикішому вигляді
📝 «Хто поклав Беллу у відьмин в’яз?» Серафими Білої — оригінальна форма, офігенно цікава історія, блискучий стиль. Майже мокʼюментарі, якщо так можна сказати про текст. І з тонкими пасхалочками, хоча вони не для всіх будуть впізнаваними😄
📝 «Вересневі дівчата» Серафими Білої — дуже справжнє, настільки живе і багатогранне, що прям пробирає. Дуже нестандартний ракурс. Деталі шокуючі, неперевершені, текст просто шикарний
📝 «Кров, хрести і клей «Момент» Дімки Ужасного — вибухова історія, офігенні персонажі, відвертий і чесний текст, дуже захопливо. Чіпляє і сюжет, і те, як це написано.
Displaying 1 of 1 review