Колись велична держава Сарматія, очолювана бойовими чаклунами есперами, нині розшматована ворожою Імперією. Рідне місто тринадцятирічного Сашка окуповане. Утім хлопець отримує унікальний шанс потрапити до Січової академії і навчитися бойової магії. Серед претендентів чимало здібних і талановитих ровесників, тож на Сашка чекають нові знайомства, пригоди і, звісно, знання. Імперія готує новий переворот у державі, і молодим есперам доведеться долучитися до боротьби. І діяти там, де інші бездіють.
Чому варто прочитати:
Неймовірно захопливе фентезі для підлітків. Цікавий і дуже динамічний сюжет, де є все, щоб із головою поринути в магічний світ й відчути себе справжнім героєм. Академія, де навчають бойової магії, відповідальності, нетерпимості до ворогів. Підступні загарбники, що зазіхають на рідну для героїв державу. Стосунки між однолітками, як дружні, так і романтичні, пригоди поза межами Академії... Понад 500 сторінок суцільного пригодницько-таємниче-патріотичного драйву від молодого українського автора, військовослужбовця, викладача.
Автор:
Ярослав Лисенко народився у 1995 році в місті Кривий Ріг. Закінчив театральний коледж як актор та режисер театру. Проте, незважаючи на любов до театру та режисури, досвід роботи в театрах Одеси та Києва полишив все, аби присвятити себе роботі з дітьми в приватних школах Києва. Майже три роки Ярослав буквально жив в оточені підлітків та шкільних буднів. Середня і старша школа стали невід’ємною частиною його життя. За той час він випустив з учнями декілька вистав та робив постійні примітки про своїх неординарних вихованців. Саме тому, коли росія віроломно вторглася в нашу країну він пішов добровольцем в лави Національної Гвардії України.
Напевно, це непогана книга, проте мені вона не дуже сподобалась — головним чином через персонажів. Я часто помічаю, що одна з найбільших проблем сучасних українських авторів полягає в їхньому невмінні вдало прописати цікавих та незабутніх персонажів — чи, принаймні, таких персонажів, які не будуть постійно дратувати своїми словами та діями. Ідея книги безперечно цікава — саме тому я її придбала, проте написана вона дуже сумбурно, нелогічно, а головне — непереконливо. Ні, я звісно розумію, що автор намагався зробити та показати, просто мене його намагання не переконало. Можливо, тому що я не люблю, коли книги для дітей та підлітків використовують, як плацдарм для власних переконань та повчань. Читається швидко та легко, але так само швидко та легко дратує. Все відбувається якимись стрибками, постійно лишаючи прогалини в розумінні того, що саме відбувається. Впродовж читання, постійно складалося враження, що автор вирішив запхати у сюжет все що тільки можна, і це було його помилкою.
Сашко чудово живе у місті Хмарин, допоки Імперія його не захоплює та не вбиває батька. Тепер місія під забороною, а есперців убивають. Коли ж хлопець знаходить дивну монету, він отримує унікальний шанс потрапити у Січову академію, яка є ворогом Імперії.
Мені сподобався герой, Сашко, який зростав та ставав сильнішим, знайшов чудових друзів,вчителя і звичайно ж ворогів.
Книга дуже перегукувалась з соьогоденням : захоплення імперією, боротьба за свободу, навʼязування та агітація. В той же час тут було багато магії та різних битви, дружби та навіть кохання.
Історія захоплива, мені сподобалась структура всесвіту, що дуже перегукується з теперішнім. В той же час іноді було важко звикнути до певних слів та назв. Читалось легко, динамічно та дуже цікаво, очікую продовження.
******** Ще більше цікавих фактів про книжковий світ, оглядів на різноманітні твори та рекомендацій ЛГБТ+ літератури ви знайдете на моєму книжковому каналі в Telegram — "Книжковий вир"🌈 ********
Всі ми в душі — діти. Це можна скільки завгодно заперечувати, але так воно і є. Іноді хочеться повернутися спогадами в дитинство — туди, де ти лежиш під ковдрою, а в руках підлітковий детектив чи фентезійна історія, що пахне пригодами й свободою 🤩
Я, як дорослий читач, не боюся зізнатися в тому, що обожнюю підліткове фентезі. Можливо, у ньому ставки не такі високі, як у дорослому, можливо, там немає любовних сцен, від яких червоніють щічки, — але воно завжди душевне, щире й сповнене світла. Такі історії зачіпають струни твоєї душі і залишають у серці щось тепле і справжнє. Саме такою стала для мене книга «Січова Академія. Курінь Інженерів» Ярослава Лисенка — справжньою квінтесенцією того, що я люблю 🥰
Події розгортаються у вигаданому світі Сарматії, у часи, коли місто Хмарин перебуває під окупацією Гіперборейської Імперії. Люди бояться чинити опір — бояться за себе, за близьких, за життя. Есперів — магів і захисників цього міста — майже не залишилось: їх знищили разом із Куренем Інженерів у самому Хмарині. Атмосфера стає дедалі напруженішою, а люди вже майже втратили надію 😢
Але є один хлопчик — Сашко Громчук, тринадцятирічний підліток, впертий і безстрашний, який не боїться казати правду. Через це він потрапляє у халепу, з якої його рятує привид минулого. Після низки небезпечних пригод він опиняється у Січовій Академії — місці, де сила, магія й дух волі сплітаються воєдино. Там готують есперів — тих, хто має захищати рідну землю. І саме таким хоче стати Сашко — щоб розкрити таємниці свого минулого, секрети есперії й урятувати найдорожчих йому людей, а разом із ними — і рідну землю 🌾
Життя в Академії сповнене веселощів, змагань і напруження. Сашко потрапляє до команди третього загону: Северина — пихатого «родимого» еспера зі славетної родини — та Олени, набутої есперки, яка, як і Сашко, пройшла шлях випробувань, щоб опанувати цю складну магію. Родимі й набуті — це дві касти, між якими вирує приховане суперництво, і ця ієрархія ще не раз попсує хлопцеві нерви, бо дискримінація буде відчуватися добру половину книги. Але, не хвилюйтеся, з цією проблемою наші герої поступово справляться і знайдуть баланс для роботи у команді 🤝
Я не міг позбутися відчуття, що автор надихався аніме Naruto — і я вас запевняю, що це точно не мінус історії. Сашко має щось від шибайголового Наруто, Олена нагадує спокійну та врівноважену Сакуру, а Северин — трохи схожий на такого собі крутого і самовпевненого Саске. Навіть їх учитель арканів на ім’я Арей своєю пофігістичною поведінкою нагадує Какаші. Але не чекайте любовних трикутників чи повторів сюжету з аніме — це лише моє сприйняття оповіді — слабкі відлуння і атмосферні вайби пригоди. Важкі випробування, фізичні тренування, вправи на виживання, спроби врятувати товаришку з біди — усе це створює знайоме тепло, від якого хочеться посміхатися, повертаючись спогадами у дитинство 🥹
Та найголовніше — динаміка й сенси, що автор вкладає у цю історію. У ній легко впізнати алюзії на реальність: окупація, боротьба, свобода, воля. Паралелі з війною Росії проти України проглядають дуже виразно, але ненав’язливо. Сили нерівні, та герої тримаються — бо мають віру, силу духу, братерство й жагу до життя. І хоча вони підлітки, їм доводиться дорослішати швидше, ніж будь-кому ✊
Сашко — не якийсь там «обраний» і точно не геній. Він звичайний хлопець, якому все дається з кров’ю й потом. Йому доводиться наполегливо працювати, щоб опанувати есперію, заслужити повагу й довести, що він вартий свого місця. Його талант до механіки й електрики — не просто дар, а результат щоденної праці і здобуття нових знань. Він постійно росте, вчиться, помиляється, розчаровується, іноді падає, але встає і йде далі 💪🏼
Він надихає своїм прикладом. Сашко — хороший друг і вправний боєць, захисник беззахисних та люблячий син. Його просто неможливо не полюбити. Але водночас не варто забувати: він — дитина, на плечі якої звалилося занадто багато відповідальності. Він може сумніватися, злитися, біситися, робити дурниці. І це робить його ще ближчим, ще справжнішим 😼
Окремо хочу відзначити лінію стосунків Сашка й Зоряни. Вона розвивається непросто, часом болісно, але дуже щиро. Вона — не «романтична прикраса», а частина шляху до дорослішання, спроба зрозуміти, що таке кохання, близькість і довіра ❤️🩹
А ще тут є големи — залізні велетні, якими еспери керують для бойових і рятувальних завдань. Вони додають сюжету драйву, а подекуди й гумору (де ви ще побачите танцюючого голема на ім’я Бабун 😄). І ця деталь — просто знахідка, що робить світ Сарматії ще яскравішим 🤖
Ярослав Лисенко тримає увагу читача від першої до останньої сторінки. Неможливо відірватися: хочеться знати, що буде далі, як герої викрутяться з чергової халепи, чи впораються зі своїм завданням 🤓
Я б хотів розповісти ще багато, але краще прочитайте самі. Навіть псевдо, які отримують джури після вступу в Академію, не хочу спойлерити — вони надто важливі для розуміння персонажів. Кожен герой тут має свою харизму, власну історію та голос. Навіть вчителі, осавул Крук і його помічник Сновида — не просто другорядні фігури, а повноцінні персонажі зі своїми сильними і слабкими сторонами, які поступово відкриваються читачеві, а згодом змушують хлопця сумніватися у всьому, що він досі брав на віру 😣
Ця історія набагато доросліша, ніж здається. Вона говорить про волю до життя, свободу бути собою, боротьбу за майбутнє, побратимство, довіру і командну роботу. В сюжеті також знаходиться місце для драми: маніпуляції слабкодухими; напівправда, що змушує сумніватися; зрада, що б'є під дих; спокуса «темної сторони сили». Ніхто в цьому світі не ідеальний — усі мають свої слабкості, через які можна пробити їх броню і зламати зсередини 💔
Як ви вже здогадалися — я у повному захваті. Це 10 блискавок ⚡️ із 10, якщо не всі одинадцять 🔥
Мені було безмежно приємно і захопливо читати цю книгу. Кожен розділ із ілюстрацією на початку приносив нову порцію радості. Кожна сторінка відкривала нові таємниці Всесвіту і його минулого. Кожен рядок дозволяв краще пізнати персонажів. Тут вистачає неочікуваних поворотів, складних виборів і моментів, коли стискає горло, перехоплює подих і виступають сльози на очі 🥺
Ця історія залишила в мені те саме відчуття, яке буває після найкращих книг дитинства — коли закриваєш останню сторінку, лягаєш спати, а уві сні потрапляєш у ці дивовижні нові світи 💫
Це прекрасна книга, яку я порадив би кожному, хто любить занурюватися у вир пригод й знаходити там щось своє: те, що розпалює серце вогнем і освітлює душу світлом ❤️🔥
Я з нетерпінням чекатиму продовження, бо Сарматія — це місце, куди хочеться повертатися знову й знову 😌
Все, що тільки міг, автор «запозичив» у Джоан Ролінґ. А те, що він вигадав сам, настільки душне, що я не можу собі уявити цільову аудиторію цього твору.