Ця книга — путівник українським кіно з аналізом 34-х фільмів, списками рекомендацій та ексклюзивними свідченнями режисерів, продюсерів, акторів та учасників знімальних груп, які творять нашу кіноіндустрію. Кінокритик Юрій Самусенко розповідає найцікавіше про те, який шлях проходило кіно за час нашої незалежності. У фокусі 34 українських стрічки, створених у період 1991–2025 років. Серед них — і зовсім забуті, і переможці найпрестижніших світових кінофестивалів, включно з першим в історії «Оскаром». Автор провів кілька десятків ексклюзивних інтерв’ю і зібрав унікальні свідчення учасників знімальних груп: від режисерів, продюсерів та акторів до кастинг-директорів, художників-постановників та операторів, — де вони розповідають ізсередини, як створювався той чи інший фільм. Також додано перелік із понад ста українських фільмів, з яких можна почати чи продовжити знайомство з українським кіно. «Як це дивитися: українське кіно незалежності» — це навігація українським кінематографом, яка допоможе вам краще на ньому розумітися, а від того й сильніше любити. Для максимально широкого кола читачів і глядачів.
Мабуть це найкращий путівник по українському кіно незалежності. Відкрив для себе багато цікавих фільмів, які навряд би подивився («Племʼя», «Вперед за скарбами гетьмана!», «Молитва за гетьмана Мазепу», «Настроювач»…)
«Українські фільми показали, що можуть впливати на людей. Якщо в дев'яностих вони ще не справляли якогось особливого враження, то тепер забирають нагороди на головних фестивалях світу й нарешті стають гітами в домашньому прокаті. Наші фільми змінюють враження про письменників і співаків, розповідають про явища й процеси, які раніше замовчувалися владою, рефлексують гострі соціальні події всередині країни.»
Виявляється, другої частини МДТ не планувалось, українських акторів обʼєднувала втома від гівняної реклами, Скажене весілля — це горор, і багато чого ще в українському кіно виявиться.
«У цій книзі вмістилися всі думки про те, що рухає людьми, які створюють кіно, чому вони настільки божевільні, що відкладають особисте життя й іноді особисті фінанси, аби доробити свій проєкт мрії».
Треба сказати, що я не кіноман і під кожен другий фільм засинаю вже до 20-ї хвилини. Менше з тим, я бачив 9 з 34 представлених фільмів і раптом виявилось, що я дуже навіть ЦА цієї книжки.
📖 Я прочитав її, як цільну розповідь про те, як впродовж 34 років жило і розквітало українське кіно — все завдяки тому, як Юрій вміє говорити про улюблене мистецтво. Я взагалі думаю, що це окремий жанр, який він віртуозно опанував — коли читати/слухати про конкретні фільми мені куди цікавіше, ніж дивитись їх.
Короткий, чи не дуже, екскурс у історію українського кіно незалежності вдався на славу. Багато фільмів бачив, ще більше тепер планую подивитись. Дуже радісно, що в Україні є круті фільми не тільки тому, що вони, всупереч усьому зняті, але і тому, що це крутий продукт сам по собі. Тепер планую марафон українського кіно з друзями.