Темрява ночі

Танхельм #2

by Юлія Романюк

«Холодний йде, кривавого веде», — перешіптуються морфи Танхельму. На Самотньому острові зріє сила, що давно чекала свого часу. Тенебріс шукає нове вмістилище та спосіб загасити сонце, а Селіній, який очолює Обитель Чорнокнижників, готовий на все, щоб впустити в Танхельм Справжніх Богів — Позамежних. Для їхнього приходу потрібні уламок Первісного Духа та браслет роду Темних, захований у руках останніх його нащадків. Марлена Темна, підлітка, що досліджує власні сили, стає несподіваним цент­ром хаосу. Заборонені почуття морфині кидають виклик усьому, у що вона вірила, і стають проблемою для королівства. Доки політичні інтриги, старі секрети й древня магія переплітаються, загроза міцніє. Танхельм отримає нових ворогів, але з ними повернуться і давні друзі. У світі, якому загрожує вічна темрява, морфи змушені обирати, кому довіряти таємниці.

576 pages, Hardcover

Published January 15, 2026

Reviews

[Iryna · Rating 5 out of 5]

люблю повертатися до Танхельму, хоча це одне з тих місць, де я не хотіла б опинитися в реальності 😁 ця історія розширює знання про світ морфів, але найбільше фокусується на історії Марлени та її сім'ї. цікаво було глянути на події з різних точок зору, побачити давніх знайомців у нових амплуа, вкотре переконатися, як безмежна влада плавить мізки і людям, і морфам, і богам

[Muriaka · Rating 5 out of 5]

Щоразу, коли книга дуууже мені подобається, я зовсім забуваю, як писати відгуки

Мені водночас хочеться сказати все і нічого, окрім «Читайте, бо це такий кайф 😍»

Але ось він — мій відгук на «Танхельм. Темрява ночі», другу частину циклу "Танхельм" від Юлії Романюк.

Танхельм поступово поглинає темрява. Чорнокнижники плетуть інтриги, а за їхніми діями стоїть загадкова постать у жовтому.
Страх і недовіра розповзаються містом, ходою і голод точать серця мешканців, і серед такого лиха ти мимоволі починаєш втрачати віру, а довіра стає розкішшю, яку важко віднайти. Чи вдасться нашим героям зберегти Танхельм? І якою буде ціна за спроби його збереження?

(описати другу частину циклу без спойлерів не легко, скажу я вам😅 )

Ця частина стала значно темнішою та жорстокішою.
Я надзвичайно рідко порівнюю книги різних авторів, але тут зроблю виняток: Танхельм за хитросплетінням, інтригами та жорстокістю стоїть на рівні з творами Аберкромбі чи навіть Мартіна. Гучна заява, я це розумію, та це дійсно для мене так.

Історія багатолінійна, і за всіма лініями кайфово спостерігати. Тут тобі і нові вороги, і старі друзі, і дивні морфи та інші незвичні створіння. Є навіть заборонене кохання, від якого я спочатку плювалась так, що мені б позаздрив навіть верблюд 😁 . А замість розваг на нас чекають різні способи страт здарників корони на центральній площі.

А персонажі які кайфові! Вони справжні, «живі», з своїми перевагами та недоліками. Кожен з них, має за плечима певних досвід, який також нам по ходу сюжету розкривається. Тож іноді моє ставлення до персонажа на початку і в кінці історії були кардинально протилежними.

Я обожнюю такі книги, і від цієї отримала величезне задоволення.

🐺А на кінець залишу вам одну цитату, яка, дуже мені полюбилась
"У вовкові сила зграї і згаєю сильний вовк"

😌От такі от враження.

[Svitlana Osmalchuk · Rating 5 out of 5]

Я не великий поціновувач саме фентезі, хоча, коли в соте передивляюсь «Володаря перснів», то в це важко повірити. Втім, є такі цикли як «Темна вежа» маестро Кінга, які я читаю і забуваю, що це фентезі, і люблю всім серцем. От «Танхельм» з таких.

Дякую авторці за глибоких неоднозначних персонажів. Дуже мені подобається, що одні розкриваються, а інші розвиваються. Це моя найбільша пристрасть у книгах. Коли персонажі «живуть».

Мемгон. Шикарний. Я пройшла шлях від «бляха, шо за...» до розуміння, а потім співчуття і, нарешті, до «ай, все, люблю»...

Марлена. Я чекала іншого розвитку персонажа, але вона пішла цікавим шляхом. Чекаю побачити, якою буде її роль в третій частині.

Аома. Мені неймовірно імпонує. Спін-офф з її історією я б точно читала. Це могло б бути таким собі «Лицарем сімох королівств» у світі Танхельму)

Окреме дякую за всі «великодки» і неймовірного Печерника! В першій книзі в мене був Акі, тут є він — я щаслива.

Взагалі мені читалося доволі легко. Немає «в’язкості», текст не «густий», але все ще «концентрований». Мені було дуже комфортно серед рядків.

Взагалі, думаю, що в цій частині вже є все, чого комусь могло не вистачити в першій. Як на мене, то вона динамічніша. Тут є любовна лінія. Але вона не нав’язлива, хоч і важлива, вона не про «почуття-в-собі», а про «почуття-як-частину-історії».

Всі інтриги, передісторії і загадки постійно тримають увагу.

Єдине, чого мені не вистачило тут — це третьої книжки тут і зараз. Друга книжка не висить в повітрі, всі історії, які мали закінчитись, власне, закінчились. Всі містки, які ведуть до третьої книги — перекинуто. Просто я не хочу залишати Танхельм.

Очікування апогею бринить і дзвенить. Як на останній серії улюбленого серіалу, коли новий сезон аж через рік.

Чекаю на повернення деяких персонажів і їх нову роль в третій книзі.

Чекаю на «розкриття» позамежних і урсів.

Словом, це було добре, дайте ще.

[Oleksandra · Rating 5 out of 5]

Прекрасне продовження історії про Танхельм. Письменниця вибудовує складний і цікавий світ із власними законами і логікою, але водночас - цілком зрозумілий і близький. Дуже рада, що в цій частині таки з'явилися любовні лінії, хоч і жодна з них не класично-зефірно-фентезійна.