Ця книжка — подорож у дитинство п’ятьох хлопців і дівчат із різних регіонів України кінця ХІХ століття. Вона відкриває світ обрядів, слів і речей, які колись здавались звичними на Гуцульщині й Буковині, Поліссі, Поділлі й Наддніпрянщині.
Історія бере початок від перерізання пуповини бабою-повитухою і закінчується кількома гучними українськими весіллями. Автори поєднують художню оповідь із етнографічним матеріалом і показують, як традиції формувались під впливом місця, віри, мови й родинного ладу, якими різними вони були і як урбанізація впливала на трансформацію соціальних ролей.
«Діло діточе» — це не ностальгія за минулим, а спроба його зрозуміти. Прочитавши, ви побачите, як жили ваші прапра — і, можливо, впізнаєте в них щось своє.
Це було цікаво, але традиція сватання, коли якайсь третя особа йшла дивитися на дівчину, щоб потім інший хлопець на ній одружився, ну таке😕 І там деякі традиції викликають питання. А ще, інформація про те, що суспільство карало дівчат за те, що вони або занадто скромні, або занадто розкуті, тобто, вони повинні бути 50/50 і тими, і тими. А ось хлопцям легко там живеться.
Етнографічний нонфік для дітей від 10 років. Текст, ілюстрації - все продумано. Сподобалось, що в книзі йде мова про 5 різних дітей з різних регіонів, з різних сімей, з різними долями.
Дуже сподобалось, як написана книжка - стисло, влучно і дуже цікаво. Сподобався формат протиставлення різних героїв в один і той самий етап життя, думаю воно спрацювало саме через стислість - не встигаєш забути попередню історію.
Дуже цікавий формат книги - етнографічне дослідження, подане у формі художньої літератури. Через історії п’яти дітей ми знайомимося з їхнім побутом і дитинством у різних куточках України.
Стилістично читання інколи було трохи важкуватим, тому моя оцінка - 4,5/5. Водночас книга дуже гарна: приємні ілюстрації, а тлумачення лексики окремо справді полегшує сприйняття тексту.
Єдиний момент - часто доводилося гортати сторінки наперед, щоб згадати, з якого саме регіону походить кожна дитина. Але це радше дрібниця.
Загалом - тепла, цінна книга, до якої хочеться повертатися. Точно буду перечитувати і чекаю на продовження.
Купила на подарунок своїм хрещеникам, і не змогла встояти, собі теж замовила. Дуже цікаве і приємне читання, і для підлітків, і для дорослих. Багато чого цікавого дізналася, і була б рада мати всю серію, коли її буде опубліковано.
Купила на подарунок, але заглянула одним оком на першу сторінку - і ось я вже на середині книги, просто не можу відірватись) Не очікувала, що буде так легко і цікаво написано, дізналась багато нового для себе про дитинство і юність наших предків. Про те, як ми всі, у різних куточках України, можемо водночас і так сильно відрізнятись, і мати такі неочікувано схожі традиції. Ілюстрації - окрема насолода, вони якнайкраще доповнюють текст)
Рекомендую і для спільного читання з дітьми, і просто для дорослих, підійде всім віковим групам. Книжка ґрунтується на етнографічних працях 19-1 половини 20 століття, але все-таки художня, з багатьма теплими і щемкими моментами, які спонукають згадувати власне дитинство і розпитувати старших родичів про їхнє.
Дуже якісний, український етнографічний нонфік про життя наших предків на різних територіях України.
Написаний приємно та милозвучно, читається легко, швидко, пояснень дуже багато, а ілюстрацій просто чудові
Було цікаво дізнаватися про різні звичаї, імена, знаходити подібності із традиціями свого регіону. До прикладу: хоча про Тернопільщину в оповіді не згадувалось, але моя пра-пра бабуся теж була Домкою.
На мою думку такі книги потрібні у сучасній шкільній програмі, щоб показати дітям у легкій і доступній формі, що наше минуле, це не лише підручник з історії, а і прості буденні радості, обряди, святкування, дитинство і юність, розваги і побут.