Три долі

by Marko Vovchok, Марко Вовчок

Марію Олександрівну Вілінську (творчий псевдонім – Марко Вовчок, 1833–1907) справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка. Твори письменниці відіграли провідну роль у становленні української реалістичної прози. Найвищого мистецького рівня вона досягла у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження й безправ’я. Цей образ посідає центральне місце в багатьох оповіданнях письменниці.

До видання увійшли і твори письменниці, написані російською мовою (оповідання «Маруся», «Маша»), а також повісті, оповідання та казки («Чортова пригода», «Невільничка», «Отець Андрій», «Інститутка» й «Три долі»).

Genres: Ukrainian Literature

350 pages, Hardcover

First published January 1, 1861

About the author

Marko Vovchok was a pseudonym of a famous Russian and Ukrainian writer. Vovchok contributed to Russian literature by publishing works in the Russian language and to Ukrainian literature by publishing works in Ukrainian langauge.

While there is a broad consensus about the authorship of the Russian language works published under pseudonym Marko Vovchok (it was Mariya Lobach-Chuzhenko, also known as Mariya Markovytch during her first marriage and by her maiden name Mariya Vilinskaya, 1833 – 1907), to this day there is no consensus among literary historians as to the authorship of the Ukrainian language works published under this pseudonym: today most modern scholars believe that Vilinskaya's first husband, a Ukrainian folklorist and writer Opanas Markovytch (1822 - 1867), was likely either the sole author of Ukrainian language works of Marko Vovchok or at the very least the co-author of those works).

Ukrainian-language and Russian-language author page: Марко Вовчок
French-language author page: Marko Vovtchok

Reviews

[verbava · Rating 3 out of 5]

у народній стилістиці марко вовчок розповідає історію з ні разу не народними висновками: із трьох героїнь нормально доживає до старості лише та, яка добровільно відмовилася від традиційних гетеронормативних стосунків (а оскільки інших нема, то й від стосунків узагалі, але то вже інша історія; baby steps, друзі, baby steps).

[Ivanna K · Rating 2 out of 5]

Якщо суть твору це "нахіба так жити?", то ок.

[Roman Mavrin · Rating 5 out of 5]

Кінцівка 11 тіней забутих предків Коцюбинського з 12 Марусь Квітки-Основʼяненка по шкалі Марії Вілінської

[themariestmarie · Rating 5 out of 5]

Після розповідей Віри Агеєвої про Марію Маркович я стала зачарована її особистістю:) Повість «Три долі» ми читали ще в школі, але прочитавши цей твір знову, я відкрила його зовсім по-новому. Як чудово авторка пише та володіє розумінням найтонкіших проявів емоцій — мене спіймала сильна меланхолійна хвиля і тепер хочеться почитати щось більш позитивне після цих любовних розчарувань героїнь. Цікаво, чи справді у той час було стільки драми у сімейних та романтичних відносинах.

[Kristina · Rating 5 out of 5]

Будуть спойлери, якщо не читали.

Хочу проаналізувати сюжет через Катрю, дівчину, яка ставить під сумнів сімейний патріархальний порядок.

Хоч і боїться, але вона суперечить батьку.
Має свій стержень, свою думку.

Їй випадає усвідомити масштаб власної безправності через досвід закоханості та прохання про одруження, якого через батькову відмову не сталося.

Катря глибоко закохується. Довіряє своє кохання хлопцю без сумнівів, бачить у ньому своє майбутнє.

Але її шлюб, її право виходити з дому, її право виходити в люди — все це залежить від батька. Коли вона не кориться, він забирає свою прихильність та любов.

Його батьківська всезнаюча фігура побудована на егоїзмі. Обираючи їй майбутнього чоловіка, він піклується виключно про свої інтереси та шукає «собі зятя», а не чоловіка своїй дочці.

Він не радиться, не питає, не цікавиться поглядами Катрі або будь кого.

Батько власноруч позбавляє свою дочку субʼєктності.

Другий удар стається, коли вона дізнається, що весь цей час її хлопець кохав та упадав за іншою. Стається злам — тотальна зневіра вже у другій чоловічій фігурі, яка мала над нею владу.

Чайченко зраджує її та опосередковано позбавляє її здатності надіятися на краще.

Ця комбінація забирає у неї будь-яку жагу до життя. Вона зневірена та втомлена від своєї безпорадності й залежності.

Єдиний вихід із системи, який у неї є НЕ через шлюб це — монастир. Хоча монастир це інституція покори та послуху, він всеодно вільніше од батьківського ярма.

Вона йде у монастир не тому, що вірить в бога, а тому, що не вірить в систему, у якій їй належне жити.

Вона зламана людина, повна апатії, за якою ховається ненависть. Ця ненависть, ця зрадженість, ця образа не зникає крізь декади.


«— Мені усі рівні, за всіх молюся.

— І усі вороги тобі?

— Кожен чоловік другому ворог великий, ворог лихий, — промовила з опалом: очі заіскрились, задрижали уста: пізналася мені давня Катря. Огнем да полум'ям од неї пахнуло — як колись.»

У сцені короткого візиту додому по спадок батьків після років у черництві, який вона віддасть церкві, вона відмовляється від смачного сніданку і замінює трапезу хлібом з водою. Не тому, що хоче показати свою блаженність перед господом, а тому, що її здатність насолоджуватися хоч чимось була атрофована. Їй однаково байдужі рідні місця, рідні люди, власні речі.

Вона зреклася їх, як і віри, амбітності чи надії. Коли система зламала у ній людину, людяність та будь-які її вияви перестали бути можливими, включаючи здатність зцілення чи пробачення.

Нуль засудження. Прекрасно розвинена героїня, геніальна авторка.

[Юлія Руднік-Гриньків · Rating 4 out of 5]

Інститутка. Маруся. Три долі
Марко Вовчок (вона ж Марія Олександрівна Вілінська) зробила великий вклад в українську літературу. Мова її творів проста і мелодійна, у них вона засуджує кріпацтво, змальовує втілення національної ідентичності,
боротьбу, як частку звичного щоденного життя українців за волю і права.
⠀
- У повісті "Інститутка" авторка описала реалістичний побут кріпаків й панів, протиставила ці два світи - тяжке життя пригнобленого народу і ледарство поневолювачів. Чіткий контраст між позитивними і негативними героями проглядається в усьому - це і протистояння людяності й доброти проти жорстокості й свавілля, кохання між кріпаками й чудне кохання панночки, надавання переваги матеріальному над духовним.
⠀
- Історична повість "Маруся" - події часів Руїни. Письменниця показала як звичайні люди героїчно відстоють свою країну, коли на неї нападають.
На фоні буденного життя, у звичайному селі, у хаті зустрічаються люди, яких об'єднує любов до рідної землі й бажання волі для народу.
Твір про сильних, хоробрих українців, а саме дівчину, яка у своїй відвазі не поступається чоловікам.
⠀
- Психологічна повість "Три долі" про кохання в усіх його проявах.
Три образи дівчат, двоє з яких закохались в одного і того ж хлопця. Але героя захопила на все життя любов до вдови.
Тут і страждання через нерозділені почуття, і самопожертва, і зневіра у людське щастя, і приниження, і сила духу в протистоянні чарам кохання.
⠀
Твори письменниці - це джерело народної мудрості. Вони наповнені і прислів'ями з приказками, і казками з байками, і піснями, через які персонажі висловлюють свої почуття.
⠀
Українська література Марко Вовчок - то не лише страждання й біль, то сила й мужність нескоренних, то пісня і душа українського народу.

[Billibilli · Rating 5 out of 5]

це було дуже добре.

чудове тріо головних героїнь, які максимально по-різному поводяться в одній і тій ж ситуації. психологічний і взаємолюдський фактор історії дуже гарно пророблений.

з одного боку типовий сюжет, але з іншого написано з якогось унікального ракурсу, особливо сподобався релігійний сюжет у другій половині.

для мене зазвичай українська класика це не то що проковтуєш за один присіст, але «три долі» тут стали винятком.

однозначно рекомендую.

[Øleksandra Banina · Rating 4 out of 5]

Багато жалю мого буде, — не буде вже моєї любовi.

тужлива історія любові з 0 гепі-ендів. погоджуюся з думкою, яку зустрічала неодноразово: після цього твору не лишається жодних сумнівів, що Марко Вовчок — жінка, бо лише жінка могла би так тонко описати душевні страждання інших жінок та повернути сюжет вчинками, що на них базуються

[Liliia Korzhytska · Rating 4 out of 5]

Дуже цікаво, що доля склалася гарно в тієї дівчини, яка не бігала за хлопцями)))

А в любої Мотря сьогодня головка чогось болить, а завтра їй чогось нудно,
а позавтрьому на серденьку трудно. Бона ще вчора надумала, що з нашого зако��ання нічого не буде — ні щастя, ні вжитку, бо позавчора негарний сон їй снився...

- А що ж, — кажу, — дівчата! Журбою поле не пе-рейдеш, то й од долі не втечеш. Яково буде - побачимо.
Та й собі задумалась.

Лучче, — мовляла, — ображеному вмерти, ніж так
на світі жити. — І вмерла.

[Luda Kukuetu · Rating 4 out of 5]

Марко Вовчак позиціонується як одна з перших феміністок, але мені цей твій видається одою маскулінності. Або я не шарю, або це віртуозний і вкрай завуальований сарказм лише для посвячених.
Живе собі чувачок, Чайченко. Настільки кльовий, що у нього з першого погляду закохуються три подруги. Життя дівчат - як і самого Чайченка, але це зовсім інші історія - з цього моменту повністю занапастилось.

Якщо автор хотіла сказати - не робіть так, то я не почула. Бо після прочитання склалось враження - цілком типова і сучасна історія. Паттерн, актуальний як в середньовіччі, так і в XXI столітті.

Можливо, протилежний виклад такої історії вселив би більше впевненості у дівчат. Можливо це внесло би більше розмаїття в пулі патернів.
Можливо, рано чи пізно я знайду трактування профі і відповідь на свої питання у контексті фемінізму і маскулінності у цьому творі.