Це книжка про вибори, які ми робимо під час війни. Про своїх і чужих. Про совість і зміни. Про дім. І про сильних жінок.
Марія — науковиця, мама трьох і любляча дружина. Утім війна в одну мить зруйнувала все — жінка змушена покинути країну разом з дітьми та налагоджувати життя й карʼєру в німецькому містечку. Вона розривається між новими викликами та зобовʼязаннями вимушено самотньої матері. А тим часом контакт із чоловіком тоншає з кожним пропущеним дзвінком.
Чи можна служити своїй країні на чужині? Чи здатні стосунки витримати випробування відстанню? І зрештою, як повернутися додому, якщо вже точно не знаєш, де дім?
Катерина Зарембо — бойова медикиня, військовослужбовиця Збройних сил України, письменниця, авторка книжок «Писати аналітику може кожен» і «Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку ХХІ століття».
Аналітикиня з питань зовнішньої політики України, тренерка з написання аналітичних матеріалів, асоційована аналітикиня Центру «Нова Європа», викладачка кафедри міжнародних відносин Національного університету «Києво-Могилянська академія»
чесно кажучи, не дуже зрозуміла присутність деяких епізодів і персонажів: шоб шо у тексті Леся з Варшави, наприклад
також не вистачило занурення: ось Марія свариться з чоловіком *склейка* чоловік поїхав і вони ледь спілкуються. чому? як це сталось? плюс це Марія на нього накричала, а як далі вони розмовляли – хз, ми не знаємо. ну і ще багато подібного.
а ще останнім часом дуже розчаровує редактура для сучукрліт-фікшну у «Віхолі». тут велику частину описів займає одяг і зовнішність, але я не певна, що це створює атмосферу: наприклад, знання, що у персонажа-NPC шкіряний ремінь, коли він зникне і більше не зʼявиться в тексті.
дуже люблю книгу «Схід українського сонця», але ця прям повз.
This entire review has been hidden because of spoilers.
це не відверто погана книжка, але мабуть для літературного опрацювання цієї травми ще зарано в нашому суспільстві. а може просто авторка з цим не впоралася. є відчуття, що ця історія — просто всі реалії, твіти та меми 2022 року зв'язані докупи універсально-біженською ниткою (що може бути універсальніше за біженство до Німеччини з трьома дітьми й чоловіком в Україні?). хочеться навіть сказати, що це у певному сенсі кітч. деякі моменти підмічені дуже тонко, але переважно все настільки прилизано й у лоба, що читати нудно, навіть дратівливо. можливо тому, що це досі є реальністю для багатьох людей і підсвітити чи відрефлексувати її з нового боку поки неможливо.
наскільки я розумію, авторка переважно пише нон-фікшен чи аналітичні тексти, тому рівень художнього письма тут якраз на дебютний твір. дебютний твір людини, яка має великий досвід праці з нон-фікшеном. сухий перелік речень та подій, про які йдеться беземоційно, описово, майже технічно. багато абсолютно зайвих слів, речень, недоречних деталей, описів, персонажів, епізодів.
головна героїня картонна, однобока й чорно-біла. лише у кількох епізодах написана трохи краще — єдині моменти, де їй дійсно можна поспівчувати чи ліпше зрозуміти. часто взагалі незрозуміла її мотивація, бо авторка не прописує її внутрішній стан та роздуми, через що деякі її реакції та дії (особливо стосовно свого чоловіка) виглядають безглуздими та суперечливими. сама вона жінка не дурна, але виходить так, що веде себе немов мала дитина без краплі раціонального мислення та емпатії. якщо головна героїня прописана так поверхнево, то що казати про другорядних персонажів?
з мовного боку — семантичні помилки, тавтології, кальки, плеоназми, зайві коми... ну, не будем про сумне.
думаю, що це важлива книжка з точки зору репрезентації, але літературно — дуже слабка.
Неймовірна книга, яка нагадала мені дух початку повномасштабного. Єдність, готовність допомагати всіх-всіх українців. Вона надихнула мене, якщр авторка читатиме, хочу сказати, що цією книжкою ви сподвигли як мінімум одну людину на хороші вчинки. Можливо, це розраховуючи на це. Щодо самої історії — вона дуже легка, прочитати можна за один раз залпом, дуже особиста і чуттєва. Кожен опис, кожна деталь занурює в атмосферу подій, примушує згадувати "а де в цей момент була я?". Відчувається дужк особливою, ніби написаною для тебе, абсолютно непересічна.