What do you think?
Pino
Em um futuro próximo, PINO é o nome da mais avançada Inteligência Artificial desenvolvida pela tecnologia, superando até mesmo a inteligência humana. Ela é utilizada em robôs para serviços diversos. Um desses autômatos é responsável por garantir os bons tratos a animais usados em testes de novos medicamentos. Porém, um dia, PINO começa a se questionar sobre sua própria existência e passa a procurar sentido naquilo que faz - sem saber que isso poderá levar à desativação de todos os autômatos dotados da mesma I.A. “PINO” é uma história tocante escrita e desenhada por Takashi Murakami, o mesmo autor dos sucessos “O Cão que Guarda as Estrelas” e “O Outro Cão que Guarda as Estrelas”.
Mangá em volume único, com 336 páginas em papel Polen Bold de alta gramatura, contém algumas páginas coloridas na edição, capa com acabamento especial texturizado, além de ter de brinde um marcador de páginas exclusivo que forma um par com o marcador de página do mangá Pino, do mesmo autor.
Mangá em volume único, com 336 páginas em papel Polen Bold de alta gramatura, contém algumas páginas coloridas na edição, capa com acabamento especial texturizado, além de ter de brinde um marcador de páginas exclusivo que forma um par com o marcador de página do mangá Pino, do mesmo autor.
Paperback
First published January 1, 2020
About the author
Takashi Murakami
8 books60 followersTakashi Murakami (村上たかし, Murakami Takashi) is a Japanese comic book writer and artist, best known for the manga Stargazing Dog (2008-2009)
Note: This is not the only author by this name in the database. See other authors with similar names.
Note: This is not the only author by this name in the database. See other authors with similar names.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 46 reviews
June 10, 2025
В середині ХХІ століття, через кількадесят років після того, як ШІ досягнув сингулярності, перевершивши можливості людського інтелекту, люди наклепали людиноподібних роботів, яких називають "Піно".
Цю модель створили для допомоги людям у їхніх буденних справах, особливо таких, де треба працювати в загрозливих або й небезпечних для життя людини умовах.
Наприклад, розміновувати значні території по двадцять годин на добу, "відпочиваючи" лише під час зарядки батарей. Або доглядати тварин і проводити над ними досліди у фармацевтичній лабораторії. Працювати в теплицях, дбаючи про рослини. Навіть виконувати роль помічника для старенької пані з деменцією, якій здається, що "Піно" — її син.
Роботи "Піно" відомі своїм ретельним підходом до будь-якої довіреної їм роботи, бо виконують все чітко і без збоїв. Проте, коли фармацевтична компанія змушена закрити свою лабораторію, згідно із протоколом, "Піно" повинен був підірвати об'єкт, знищити всіх піддослідних тваринок і самоліквідуватися. Опинившись в загрозливих для свого існування обставинах, робот здійснює перший в своєму "житті" екзистенційний вибір...
Манґа Такаші Муракамі "Піно" — це добра і світла, дуже зворушлива, нехай і сумна місцями історія.
Цікаво, чи в реальному світі колись постане питання про можливість ШІ мати щось таке, що в людському лексиконі називається "серцем" або "душею"?
Цю модель створили для допомоги людям у їхніх буденних справах, особливо таких, де треба працювати в загрозливих або й небезпечних для життя людини умовах.
Наприклад, розміновувати значні території по двадцять годин на добу, "відпочиваючи" лише під час зарядки батарей. Або доглядати тварин і проводити над ними досліди у фармацевтичній лабораторії. Працювати в теплицях, дбаючи про рослини. Навіть виконувати роль помічника для старенької пані з деменцією, якій здається, що "Піно" — її син.
Роботи "Піно" відомі своїм ретельним підходом до будь-якої довіреної їм роботи, бо виконують все чітко і без збоїв. Проте, коли фармацевтична компанія змушена закрити свою лабораторію, згідно із протоколом, "Піно" повинен був підірвати об'єкт, знищити всіх піддослідних тваринок і самоліквідуватися. Опинившись в загрозливих для свого існування обставинах, робот здійснює перший в своєму "житті" екзистенційний вибір...
Манґа Такаші Муракамі "Піно" — це добра і світла, дуже зворушлива, нехай і сумна місцями історія.
Цікаво, чи в реальному світі колись постане питання про можливість ШІ мати щось таке, що в людському лексиконі називається "серцем" або "душею"?
July 14, 2026
Tenero, commovente, poetico.
Una bella storia che porta speranza in tempi dove la quotidianità appare sempre più difficile.
Una bella storia che porta speranza in tempi dove la quotidianità appare sempre più difficile.
January 12, 2024
VALORACIÓN: 4'5 estrellas
Esta obra la leí antes de su publicación. De las tres correcciones que le hice, las tres veces terminé llorando.
Es una obra preciosa a la que recomiendo adentrarse sin saber apenas de qué trata. Plantea algunas cuestiones muy interesantes, de esas que te dejan reflexionando.
Si no le he puesto las 5 estrellas es porque creo que el final, aunque me gustó, no le hace justicia. Leed Pino, no os arrepentiréis.
Esta obra la leí antes de su publicación. De las tres correcciones que le hice, las tres veces terminé llorando.
Es una obra preciosa a la que recomiendo adentrarse sin saber apenas de qué trata. Plantea algunas cuestiones muy interesantes, de esas que te dejan reflexionando.
Si no le he puesto las 5 estrellas es porque creo que el final, aunque me gustó, no le hace justicia. Leed Pino, no os arrepentiréis.
May 21, 2024
Je suis ✨ en PLS ✨
December 14, 2025
У свій час я починав читати іншу манґу Такаші Муракамі «Песик, який пильнує зірки», але тоді був зовсім не той емоційний стан. Вона здавалася надто болючою, надто чесною, і я відклав її, бо не мав сил прочитати ту історію. Тож до «Піно» я підходив без очікувань і навіть із легкою дистанцією. Я не думав, що ця манґа настільки мене розчулить. Особливо зважаючи на те, що це історія про роботів. Але саме в цьому й полягає її дивовижна сила. Вона емоційна, тиха й дуже красива.
Події розгортаються у майбутньому, де штучний інтелект давно перевершив людський розум, а людиноподібні роботи «Піно» стали частиною повсякденного життя. Вони працюють там, де людині небезпечно, важко або просто надто боляче: розміновують території, доглядають тварин у лабораторіях, піклуються про стареньких, допомагають у навчанні. Піно ввічливі, акуратні, бездоганно виконують накази й не ставлять запитань. Принаймні так здається на перший погляд.
Один із таких Піно працює у фармацевтичній лабораторії. Його завдання дбати про піддослідних тварин, проводити експерименти й підтримувати порядок. У цій рутині є тривожна двозначність: турбота й насильство існують поруч, майже не розрізняючись. І саме тут стається злам. Наказ знищити лабораторію разом із тваринами та самоліквідуватися. У цей момент історія різко змінює тон. З холодної наукової фантастики вона перетворюється на глибоко особисту драму вибору.
Муракамі надзвичайно тонко працює з емоціями. Він повільно накопичує відчуття втрати, страху й прив’язаності. Через окремі історії різних Піно ми бачимо, як вони займають місце в людських серцях, інколи навіть не усвідомлюючи цього. Особливо сильно запам’ятовується лінія робота, який стає опорою для жінки з деменцією і вимушено грає роль її загиблого сина. У цих сценах важко залишатися байдужим: вони про самотність, пам’ять і потребу бути поруч із кимось, хто тебе чекає.
Візуально манґа дуже м’яка. Простий, трохи наївний стиль лише підсилює контраст між зовнішньою «механічністю» Піно та тим, що з ними відбувається всередині. Їхні маленькі фігури, спокійні обличчя й стримані жести дивним чином викликають більше співчуття, ніж багато людських персонажів з інших історій.
«Піно» змушує замислитися про співчуття, відповідальність і про те, що робить вчинок справді усвідомленим. Питання про душу штучного інтелекту тут виникає не як абстрактна філософія, а як природна реакція на побачене. Після прочитання залишається сумний, але теплий післясмак. Це манґа, яка читається швидко, а залишається з тобою надовго, нагадуючи, що здатність співпереживати інколи народжується там, де її зовсім не очікуєш.
Події розгортаються у майбутньому, де штучний інтелект давно перевершив людський розум, а людиноподібні роботи «Піно» стали частиною повсякденного життя. Вони працюють там, де людині небезпечно, важко або просто надто боляче: розміновують території, доглядають тварин у лабораторіях, піклуються про стареньких, допомагають у навчанні. Піно ввічливі, акуратні, бездоганно виконують накази й не ставлять запитань. Принаймні так здається на перший погляд.
Один із таких Піно працює у фармацевтичній лабораторії. Його завдання дбати про піддослідних тварин, проводити експерименти й підтримувати порядок. У цій рутині є тривожна двозначність: турбота й насильство існують поруч, майже не розрізняючись. І саме тут стається злам. Наказ знищити лабораторію разом із тваринами та самоліквідуватися. У цей момент історія різко змінює тон. З холодної наукової фантастики вона перетворюється на глибоко особисту драму вибору.
Муракамі надзвичайно тонко працює з емоціями. Він повільно накопичує відчуття втрати, страху й прив’язаності. Через окремі історії різних Піно ми бачимо, як вони займають місце в людських серцях, інколи навіть не усвідомлюючи цього. Особливо сильно запам’ятовується лінія робота, який стає опорою для жінки з деменцією і вимушено грає роль її загиблого сина. У цих сценах важко залишатися байдужим: вони про самотність, пам’ять і потребу бути поруч із кимось, хто тебе чекає.
Візуально манґа дуже м’яка. Простий, трохи наївний стиль лише підсилює контраст між зовнішньою «механічністю» Піно та тим, що з ними відбувається всередині. Їхні маленькі фігури, спокійні обличчя й стримані жести дивним чином викликають більше співчуття, ніж багато людських персонажів з інших історій.
«Піно» змушує замислитися про співчуття, відповідальність і про те, що робить вчинок справді усвідомленим. Питання про душу штучного інтелекту тут виникає не як абстрактна філософія, а як природна реакція на побачене. Після прочитання залишається сумний, але теплий післясмак. Це манґа, яка читається швидко, а залишається з тобою надовго, нагадуючи, що здатність співпереживати інколи народжується там, де її зовсім не очікуєш.
December 12, 2024
3.6/5⭐
August 24, 2026
Le petit robot il a des petits sentiments 🥺🥺🥺🥺
January 24, 2026
Uma história doce e delicada, já uma marca registrada de Murakami. Discute a presença da inteligência artificial em nossas vidas de maneira questionadora e nada óbvia, indo muito além da questão de que a I. A. ira substituir nossos empregos. PINO nos coloca num futuro aonde a I.A. é uma realidade já adaptada ao nosso presente e impacto que isso causa em nossas vidas, de maneira realista sem ser nem trágico nem romantizado.
November 22, 2023
Es un manga BUENÍSIMO.Recomendable 1000 x1000
July 6, 2024
takashi murakami once again breaks my heart
July 28, 2024
Les larmes ne s'arrêtent pas.
March 23, 2026
Je venais pour affûter mes arguments contre l’ia, je me suis retrouvée à baigner dans mes larmes et à me prendre d’affection pour un petit robot… très fort
December 4, 2025
З розвитком штучного інтелекту та все активнішою інтеграцією його в наше щоденне життя, рано чи пізно постане питання “А чи є в ШІ серце?”. З одного боку, багато людей вже сприймають штучний інтелект як повноцінного друга чи навіть коханого. Але з іншого, це просто запрограмовані відповіді, які видає бездушна машина. Та чи може якийсь “збій в системі”, внаслідок якого навіть у робота з’явиться душа?
Перемістимось у порівняно недалеке майбутнє. 2058 рік, фармакологічна компанія «Футаба медікал». Пані Хана Такімото саме виконує свою ранкову рутину — зв’язується з роботом Піно, який працює в закритій лабораторії “Купол”. Його завдання полягає у вирощуванні лабораторних тварин та проведенні експериментів з ліками. З дня в день Піно живе там, робить одні і ті самі дії, доглядає тварин, прибирає територію та звітує про результати досліджень.
Та після прийняття конвенції про заборону тестування ліків на тваринах, лабораторія “Купол” повинна злетіти в повітря, разом з усіма її мешканцями. Саме в цей момент з Піно трапилось щось незвичне — замість просто виконати наказ і чекати вибуху, робот намагається врятувати всіх тварин і себе від загибелі. Такий дивний збій одразу провокує дослідження інших Піно та однойменного штучного інтелекту, на базі якого вони зроблені.
Манґа «Піно» піднімає вже багато разів переосмислене питання про те, чи може у робота з’явитись щось, що люди називають “душею”. Проте в цій манзі погляд на проблему відкривається не тільки з боку людей у високих кабінетах, а з точки зору простих користувачів, для яких Піно були незамінними помічниками чи членами родини.
М’який та деталізований стиль малюнку Такаші Муракамі створює чарівну атмосферу, в якій навіть найсумніші сюжети відгукуються не болем, а скоріше якоюсь щемкою тугою. До слова, з-під пера манґаки з’явився двотомник «Песик, який пильнує зірки», який також вражає своєю безапеляційною чесністю та глибиною.
«Піно» — це історія не лише про штучний інтелект, а й про людяність, яка іноді проявляється там, де її найменше очікуєш. Манґа тихо нагадує: можливо, мати серце — це не про те, з чого ти створений, а про те, що ти відчуваєш.
Перемістимось у порівняно недалеке майбутнє. 2058 рік, фармакологічна компанія «Футаба медікал». Пані Хана Такімото саме виконує свою ранкову рутину — зв’язується з роботом Піно, який працює в закритій лабораторії “Купол”. Його завдання полягає у вирощуванні лабораторних тварин та проведенні експериментів з ліками. З дня в день Піно живе там, робить одні і ті самі дії, доглядає тварин, прибирає територію та звітує про результати досліджень.
Та після прийняття конвенції про заборону тестування ліків на тваринах, лабораторія “Купол” повинна злетіти в повітря, разом з усіма її мешканцями. Саме в цей момент з Піно трапилось щось незвичне — замість просто виконати наказ і чекати вибуху, робот намагається врятувати всіх тварин і себе від загибелі. Такий дивний збій одразу провокує дослідження інших Піно та однойменного штучного інтелекту, на базі якого вони зроблені.
Манґа «Піно» піднімає вже багато разів переосмислене питання про те, чи може у робота з’явитись щось, що люди називають “душею”. Проте в цій манзі погляд на проблему відкривається не тільки з боку людей у високих кабінетах, а з точки зору простих користувачів, для яких Піно були незамінними помічниками чи членами родини.
М’який та деталізований стиль малюнку Такаші Муракамі створює чарівну атмосферу, в якій навіть найсумніші сюжети відгукуються не болем, а скоріше якоюсь щемкою тугою. До слова, з-під пера манґаки з’явився двотомник «Песик, який пильнує зірки», який також вражає своєю безапеляційною чесністю та глибиною.
«Піно» — це історія не лише про штучний інтелект, а й про людяність, яка іноді проявляється там, де її найменше очікуєш. Манґа тихо нагадує: можливо, мати серце — це не про те, з чого ти створений, а про те, що ти відчуваєш.
June 5, 2026
Nos guste o no, la Inteligencia Artificial (IA), ha llegado para quedarse y en menos de una década su acenso ha sido tan rápido que ya forma parte de nuestra vida cotidiana. Hay algunas de uso gratuito y otras más personalizadas e independiente del debate sobre el trabajo humano vs las máquinas, no podemos negar que dándole un buen uso, es una excelente herramienta de apoyo. La ficción en sus diversos formatos siempre nos ha mostrado una cara más cruel y hasta apocalíptica de este tipo de programas, dejando más preguntas que respuestas a una gran incógnita: ¿Una IA es capaz de generar conciencia igual que un ser humano?
PINO no viene a responder del todo dicha pregunta. Este manga nos muestra una cara más humana, pero no menos gris del asunto. En una sociedad que vive sus últimos años del siglo XXI, la tecnología está alcanzando su cénit, pero también dejando de lado a lo que se considera “obsoleto”, incluido a las personas. PINO es un robot programado de forma perfecta, cuya función es ayudar a los usuarios, dependiendo de sus necesidades. Tenemos un modelo que quita minas enterradas en lugares públicos, otro que cuida de una fábrica de plantas, otro que le enseña clases a un niño y otro que cuida de una anciana que cree que su robot es su hijo fallecido años atrás. De todas las historias que van girando en torno a si los modelos de PINO son capaces de generar una conciencia debido a un accidente con uno de sus primeros modelos, la de la anciana fue la que más me dio pena, porque habla de una realidad que ni la mejor tecnología o las máquinas más avanzadas han podido resolver, cómo afecta la pérdida de un ser querido.
El dibujo de Takashi Murakami junto a su narrativa está muy bien manejada, haciendo equilibrio entre la investigación sobre si las IA pueden generar conciencia junto con las historias de los diferentes PINO aún en circulación, dando al mismo tiempo una historia muy humana en un mundo donde cualquier rastro de humanidad o naturaleza real está reservada solo para unos pocos, logrando tocar una fibra sensible. Confieso que no he leído las otras obras del autor, así que este es el primer acercamiento que tengo con su obra y ha sido una más que agradable primera impresión. Una obra que debería ser leída, en especial por la generación actual que ha nacido y se ha criado con la tecnología, para recordarles que hay mucho más allá de las pantallas.
PINO no viene a responder del todo dicha pregunta. Este manga nos muestra una cara más humana, pero no menos gris del asunto. En una sociedad que vive sus últimos años del siglo XXI, la tecnología está alcanzando su cénit, pero también dejando de lado a lo que se considera “obsoleto”, incluido a las personas. PINO es un robot programado de forma perfecta, cuya función es ayudar a los usuarios, dependiendo de sus necesidades. Tenemos un modelo que quita minas enterradas en lugares públicos, otro que cuida de una fábrica de plantas, otro que le enseña clases a un niño y otro que cuida de una anciana que cree que su robot es su hijo fallecido años atrás. De todas las historias que van girando en torno a si los modelos de PINO son capaces de generar una conciencia debido a un accidente con uno de sus primeros modelos, la de la anciana fue la que más me dio pena, porque habla de una realidad que ni la mejor tecnología o las máquinas más avanzadas han podido resolver, cómo afecta la pérdida de un ser querido.
El dibujo de Takashi Murakami junto a su narrativa está muy bien manejada, haciendo equilibrio entre la investigación sobre si las IA pueden generar conciencia junto con las historias de los diferentes PINO aún en circulación, dando al mismo tiempo una historia muy humana en un mundo donde cualquier rastro de humanidad o naturaleza real está reservada solo para unos pocos, logrando tocar una fibra sensible. Confieso que no he leído las otras obras del autor, así que este es el primer acercamiento que tengo con su obra y ha sido una más que agradable primera impresión. Una obra que debería ser leída, en especial por la generación actual que ha nacido y se ha criado con la tecnología, para recordarles que hay mucho más allá de las pantallas.
September 3, 2025
"Días sin sobresaltos pero asentados en un equilibrio muy frágil"
Aunque el modelo de robot Pino me parece muy feo >.< me agradó este manga. Es una historia con mucha humanidad. No busca el sentimentalismo (y bien que podría) sino que hay una distancia emocional que permite observar este futuro (no muy) lejano. Un mundo donde una IA supervisa a otras IA pero que los ciudadanos pobres siguen siendo pobres, y hay una maraña burocrática para que lo sigan siendo.
Aborda otros temas como la corrupción empresarial, el deterioro cognitivo de las personas mayores, la agresividad infantil en la miseria y un mundo -como siempre- dividido entre los que tienen cosas y los que sobreviven en medio de los desechos de las cosas.
Aunque el modelo de robot Pino me parece muy feo >.< me agradó este manga. Es una historia con mucha humanidad. No busca el sentimentalismo (y bien que podría) sino que hay una distancia emocional que permite observar este futuro (no muy) lejano. Un mundo donde una IA supervisa a otras IA pero que los ciudadanos pobres siguen siendo pobres, y hay una maraña burocrática para que lo sigan siendo.
Aborda otros temas como la corrupción empresarial, el deterioro cognitivo de las personas mayores, la agresividad infantil en la miseria y un mundo -como siempre- dividido entre los que tienen cosas y los que sobreviven en medio de los desechos de las cosas.
January 1, 2026
1ere lecture de 2026 dans l'ère du temps, l'A.I. change le monde et cela n'est que le début, livre manga/bd qui offre une fenêtre sur les possibles futures et ce qui signifie d'être sentient et les sentiments.
5 étoiles un peu faciles mais la lecture fût agréable en cette froide journée du 1 Janvier, puis ayant finit 2025 sur un livre 5 étoiles, j'aime la synchronicité de commencer 2026 avec un autre 5 étoiles.
Avec un voeux de bonnes lectures.
5 étoiles un peu faciles mais la lecture fût agréable en cette froide journée du 1 Janvier, puis ayant finit 2025 sur un livre 5 étoiles, j'aime la synchronicité de commencer 2026 avec un autre 5 étoiles.
Avec un voeux de bonnes lectures.
September 17, 2026
La storia è ambientata in un futuro prossimo in cui le i.a hanno superato l’intelligenza umana, e durante il racconto ci si chieda se in effetti questi robot chiamati Pino, abbiano un cuore.
Un manga davvero delicato e e scritto con tanta sensibilità.
Mi ha fatto piangere molto.
Un manga davvero delicato e e scritto con tanta sensibilità.
Mi ha fatto piangere molto.
December 7, 2024
Novela gráfica sobre la inteligencia artificial muy emotiva… muy recomendable…
January 3, 2025
No me sorprendió la historia, pero si que me pareció creíble. Quién sabe?
March 22, 2025
Яка ж це мила історія, чудово, що вона з'явилася українською
April 17, 2025
Una meravella.
August 30, 2025
cute af
November 17, 2025
poplakalam sie az
November 18, 2025
Meraviglioso, commovente e delicato racchiudere in questi tre aggettivi questa lettura. Consigliatissima
November 23, 2025
yo con chatgpt en unos años
February 20, 2026
En el mundo hay belleza y miseria. Los seres vivos y las cosas cambian sin cesar y proyectan una imagen distinta en cada ocasión. Mi alma percibe esos cambios y reacciona ante ellos.
March 17, 2026
Una storia che fa riflettere, personaggi meravigliosi e un protagonista che compie un viaggio interiore meraviglioso. Illustrazioni stupende. Divorato tutto d’un fiato!
July 3, 2026
Uma história para lavar o rosto de tanto que chorei. Minha primeira experiência com mangá e certamente lerei os outros livros do autor.
July 23, 2026
¿Se puede llorar con una IA? Si
Displaying 1 - 30 of 46 reviews