Це сталося спонтанно. Коли літак піднявся в небо, двадцятивосьми-річна Марі з Чикаго навіть не здогадувалася, що більше не повернеться до колишнього передбачуваного життя: сотні дзвінків і повідомлень щодня, безглузді побачення без хеппі-енду, безсоння і мігрень, як найкращі друзі завжди приходили в парі.
Вона, американка із гучним ім'ям в літературі, вперше приземлилась в Україні. Без мобільного телефону, з набитою валізою, одне колесо якої залишилося на курній ґрунтовій дорозі. Що забула Марі в українському селищі? Чому оселилася в покинутому будинку покійного Івана? І, врешті-решт, як посміла закрутити роман з фермером — завидним холостяком селища?
Hello! My name is Alina, I was born and live in Ukraine (Kyiv city). I like to write the truth: about real feelings, real emotions and true love. My life is full of creativit. I spent a few years on television, at present I work as a marketer and every day I spend writing texts. If, after reading this book, you would like to share your impression with me, I am always open to communication! Feel free to contact me on Instagram (@alinaross_writer) or on Facebook (Alina Ross).
Історія україно-американського кохання, що кардинально змінило життя головних героїв, їхнє ставлення до себе та оточуючих. Історія, приправлена сімейними драмами минулого. Історія про щастя, яке ховається у простих речах. ⠀ Якість книги та її оформлення на вищому рівні, на відміну від змісту, на жаль. Книга недопрацьована і беземоційна. В ній дуже багато повторів і протиріч, роздумів і аналізів. Натомість подій майже немає. Персонажі розкриті погано. Фінал якийсь скомканий. Читаючи постійно ловила себе на думці, що не вірю у те, про що пише авторка. ⠀ Втім щось не давало мені покинути читання. Мабуть, найатмосферніший епізод роману - поїздка Марі та Олексія у Карпати. Щирість і чуттєвість цього епізоду мене приємно вразили, але на загальне враження не вплинули.
Я дуже хотіла полюбити цю книгу, і книга подолала океан, щоб приїхати до мене. Так хотілось написати гарний відгук землячці...
Але після першої сотні сторінок стало зрозуміло, що це не моя історія - і не через настрій, а через відсутність життєвої достовірності.
Найбільше заважають побутові та культурні нестиковки.
Українське село і фермерство подані так, ніби авторка знає їх радше з уявлень, ніж з реального досвіду: селяни "купують зелень і полуницю" у фермера 🙈, фермер у червні виходить у поле о шостій ранку 🙈, в одному ряду з полуницею з’являється морква, соняшники квітнуть у червні - для людей, які хоч трохи знайомі з сільським життям та сільським господарством, це постійно вибиває з тексту.
Окремо - культурні моменти. Американські персонажі поводяться як українські, тільки з іноземними іменами: "запросити на чай", "нічого до чаю" - це не звучить правдиво в американському контексті. І таких нюансів просто на кожній другій сторінці...
Інше, що дратує, розбіжність фактів - таке враження, що текст писали з перервами, і вже забулось, що сталось 20 сторінок тому. 🙈
Емоційна складова явно важливіша за логіку та психологічну достовірність. Внутрішні монологи часто повторюють одні й ті самі думки, а персонажі майже не розвиваються - вони радше застигають у своєму стані.
Ця книга, ймовірно, знайде свого читача - того, хто шукає атмосферу і не звертає уваги на реалістичність деталей. Тому, хто не жив в українському селі, і не знайомий з буденним життям на американському континенті, можливо, читати буде цікавіше.
Але для мене постійні фальші зруйнували довіру до історії, в читання перетворилося на спробу "терпіти", а не проживати текст.
Любовний роман, де побут тут радше декорація, країни, міста, професії - фон для почуттів, а не самостійна цінність, а логіка поступається емоціям - це не моє.
Починається роман цікаво, легко, в атмосфері "нікуди не поспішати". Проте є багато протиріч, інколи здається, що певну частину книги писала інша людина. Також не вірю характерам героїв. Вони ідеальні занадто. Я думаю, що людина, яка дуже працьовита, на стільки, що засинає за столом не може мати ідеальний порядок дома. Герої то випивають вино, то вони рік чи п'ять не пили. І так далі. Відчувається, що авторка ставить експерименти, проте невдалі. Загалом навіть не маючи особливих очікувань, книга мені не зайшла. Проте можливо знайде свого читача в більш молодому віці
This entire review has been hidden because of spoilers.
Вдруге не читала б, забагато повторів, однакових описів того, про що вже було сказано. Дуже затягнута кінцівка. З плюсів - чудова обкладинка, легка романтична історія для літнього дня
"Любов народжується в мовчанні" від Аліни Росс - це захоплива історія про несподівану зміну в житті головної героїні Марі, коли вона вирішує залишити своє колишнє передбачуване життя в Америці і переїхати до України. Завдяки цій розчарованій американці, ми отримуємо погляд на Україну з перспективи іноземця.
Авторка вміло передає почуття головної героїні, яка шукає сенс життя та справжню любов. Марі знаходить себе в покинутому будинку та відчуває особливу зв'язок з фермером, ставши його сусідкою. Їхні відносини розвиваються повільно, але інтенсивно, занурюючи нас в тонку і складну динаміку кохання, яка має перетнути межі культур та минуле Марі.
Описи українського селища, його мешканців та їхнього способу життя додають реалістичності та колориту роману. Читачі зможуть отримати уявлення про культуру, традиції та гостинність України.
Однак, деякі аспекти сюжету можуть здатися передбачуваними, а розвиток деяких вторинних персонажів може бути недостатньо розкритим. Крім того, різке переходи в часі можуть призвести до деякої заплутаності для деяких читачів.
"Любов народжується в мовчанні" - це захоплива історія, яка здатна змусити нас задуматися про розмірковувати про важливість любові та пожертви ради неї. Рекомендую цю книгу тим, хто цінує романтику, міжкультурні стосунки та вишукану прозу.
Я не прихильник мелодрам та романів, але маю цікаву історію як така книга потрапила в мою власну бібліотеку. Якось я зайшла до мами на роботу (вона в мене бібліотекар – ідеально, так?)), а там, молода авторка презентує книгу. І як це буває у кіно, поруч стосик її власних книг, які вона готова підписати. Як затятий книголюб, я вирішила послухати, і звичайно, в кінці, не стрималася і купила книгу, з рук автора, та ще взяла автограф) – це ж просто мрія! І от, нарешті, дійшли руки прочитати. Звичайно, це не мій жанр, але після похмурих та важких книг і негативних подій, цю історію я прочитала дуже швидко. ЇЇ легка та позитивна атмосфера змогла підняти мені настрій та трошки відновити внутрішню рівновагу. Але хочу попередити, цю книгу неможна читати ввечері, особливо якщо ви не їсте після шостої, та слідкуєте за фігурою і вічно голодні як я) Авторка так смачно описує їжу, що стриматися нереально, а таких описів там багато і на відміну від головної героїні це може вплинути на вашу фігуру). Раджу цю книгу прихильникам романтичних історій, де багато описів емоційного стану героїв та відчуттів, тобто книга є яскравим прикладом свого жанру.