What do you think?
Rate this book
Захисники лісу
Кажуть, на півдні України з давніх часів лежить прокляття — виснажлива посуха, накликана могутньою відьмою. Та одного дня провидиця Катря бачить у видіннях юнака, здатного подолати злі чари. Яромиру доведеться вирушити туди, де живуть страшні й химерні створіння: песиголовці, мавки, польовики… Хтось із них виявиться другом, а хтось — ворогом. Чи справдиться загадкове пророцтво? І яку ціну доведеться сплатити Яромиру та його друзям за перемогу?
- GenresFantasy
344 pages, Hardcover
First published January 1, 2025
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 46 reviews
April 13, 2026
Гарна казка, читається легко і приємно. Без сірої моралі, заплутаних стосунків персонажів: просто добрі герої рятують світ від зла. Часом дуже приємно зануритися в подібні історії та відволіктись від нестримної жесті навколо.
May 7, 2026
це одна з найкращих книг за останній час!
я клянусь, я дуже давно не читала такої щирої історії. це янґ-едалт, історія трошки наївна, але боже — в ній немає жодної краплі фальші. в кінці я розплакалась від щастя та розчулення, а подяка авторки своєму синові змусила заплакати остаточно 🥹🥹
💔 про Південь, про страшну Посуху та дітей, які мусять йти рятувати свою країну. про людей, які мусять відпускати цих молодих.
🔥 про дружбу, любов, хоробрість, щирі моменти, цінування кожної хвилини та про те, що не можна відкладати на потім.
це фентезі, яке зцілило в мені щось, а я й не знала, що воно потребувало зцілення.
книжка до неможливості світла, трошки навіть рідна, але водночас місцями болюча та страшна. і все це робить історію просто прекрасною.
пишу цей відгук на таких емоціях! дуже вже розчулив текст. треба читати підліткам, дорослим — усім. щиро раджу!
прям гарно.
я клянусь, я дуже давно не читала такої щирої історії. це янґ-едалт, історія трошки наївна, але боже — в ній немає жодної краплі фальші. в кінці я розплакалась від щастя та розчулення, а подяка авторки своєму синові змусила заплакати остаточно 🥹🥹
💔 про Південь, про страшну Посуху та дітей, які мусять йти рятувати свою країну. про людей, які мусять відпускати цих молодих.
🔥 про дружбу, любов, хоробрість, щирі моменти, цінування кожної хвилини та про те, що не можна відкладати на потім.
це фентезі, яке зцілило в мені щось, а я й не знала, що воно потребувало зцілення.
книжка до неможливості світла, трошки навіть рідна, але водночас місцями болюча та страшна. і все це робить історію просто прекрасною.
пишу цей відгук на таких емоціях! дуже вже розчулив текст. треба читати підліткам, дорослим — усім. щиро раджу!
прям гарно.
May 10, 2026
Сюжет та ідея мені сподобалися. Персонажів було багато, спочатку це було мінусом, згодом подумала, що зрештою ніхто не буде відправляти трьох дітей, мусять ще когось з ними відправити, тож тут у нас 6 героїв (разом з Катрею 7).
Концепт боротьби поколінь зі злом болючий, але досить значущий. Як на мене, це чудова історія.
Як людина, яка читає про українську міфологію, я дуже рада, що у нас зʼявилася така цікава книжка. І не крінжова! 😏
Українська міфологія тут не просто фон, а дійові особи: мавки, лісовик, песиголовиці, польовики — усе це є і вони впливають на сюжет. За це великий плюсик. Я вважаю, що дуже грамотно використаний матеріал.
Лісовик є уособленням постаті чугайстра (зазвичай саме він полював на мавок, а не лісовик) і лісовика. Частково мене це спочатку роздратувало, бо дотошна (я 4 роки не терпіла перетворення драконів на людей, мені треба час на таке). З часом мені здалося це хорошим ходом: нема сенсу тримати 2 окремих персонажі, коли можна використати одного. Це гарний хід. Постать Лісовика і його історія дуже добре, це було гарно
Окремо відзначу як використані песиголовиці. Це було дуже добре! І польовики мені дуже подобаються, зокрема Колос. Ну це все було дуже гарно, просто, але без фанатизму. Гарно! Авторка чудово попрацювала з матеріалом по міфології 🥺
У нас тут є любовний трикутник між Яромиром, Олесею та Миколою. Я не фанатка любовних трикутників, тому не коментуватиму це. Єдине, що я до кінця не розумію рішення Миколи наприкінці книги. Технічно розумію, але практично це продовжило їхній любовний трикутник.
Загальне враження щодо книги позитивне. Книги про підлітків, вона певний час мені нагадувала «Русалочку із 7В» (я не памʼятаю навіть її, але чимось нагадувала).
Читалося швидко, легко. Авторка не пхала зайві деталі, не створювала зайвих метафор. Текст простий, але не в поганому значенні. Я б хотіла сказати, що книжка добра, але… *дивиться в бік свого улюбленого персонажа і однієї дитини* не можу вам сказати таку брехню.
З хорошими персонажами будуть ставатися погані речі. Чи в них все вийде? Прочитаєте.
Я спочатку посміхалася, бо було хі-хі-ха-ха, дітки пішли собі геройствувати, а потім мені стало сумно. Ще більше мені стало сумно, коли причини Посухи викрилися. Це проста причина, але мені сумно, я сплакнула 😔
Всі кажуть, що це казка, але якщо і казка, то в стилі в братів Ґрімм, а не переписані для сучасників. Попри те, як книжка закінчилася, мені було дуже сумно.
З одного боку, через те, що теж хочеться, щоб і ми перемогли зло. З іншого боку, просто сумно, що це може статися не найближчим часом.
Починала читати отак: 😀😩🥺
Закінчувала отак: 😢😞😭
Йдіть на сайт авторки і беріть. Якщо пробний уривок вам сподобається, то ціла книга теж піде (перевірено мною).
Концепт боротьби поколінь зі злом болючий, але досить значущий. Як на мене, це чудова історія.
Як людина, яка читає про українську міфологію, я дуже рада, що у нас зʼявилася така цікава книжка. І не крінжова! 😏
Українська міфологія тут не просто фон, а дійові особи: мавки, лісовик, песиголовиці, польовики — усе це є і вони впливають на сюжет. За це великий плюсик. Я вважаю, що дуже грамотно використаний матеріал.
Лісовик є уособленням постаті чугайстра (зазвичай саме він полював на мавок, а не лісовик) і лісовика. Частково мене це спочатку роздратувало, бо дотошна (я 4 роки не терпіла перетворення драконів на людей, мені треба час на таке). З часом мені здалося це хорошим ходом: нема сенсу тримати 2 окремих персонажі, коли можна використати одного. Це гарний хід. Постать Лісовика і його історія дуже добре, це було гарно
Окремо відзначу як використані песиголовиці. Це було дуже добре! І польовики мені дуже подобаються, зокрема Колос. Ну це все було дуже гарно, просто, але без фанатизму. Гарно! Авторка чудово попрацювала з матеріалом по міфології 🥺
У нас тут є любовний трикутник між Яромиром, Олесею та Миколою. Я не фанатка любовних трикутників, тому не коментуватиму це. Єдине, що я до кінця не розумію рішення Миколи наприкінці книги. Технічно розумію, але практично це продовжило їхній любовний трикутник.
Загальне враження щодо книги позитивне. Книги про підлітків, вона певний час мені нагадувала «Русалочку із 7В» (я не памʼятаю навіть її, але чимось нагадувала).
Читалося швидко, легко. Авторка не пхала зайві деталі, не створювала зайвих метафор. Текст простий, але не в поганому значенні. Я б хотіла сказати, що книжка добра, але… *дивиться в бік свого улюбленого персонажа і однієї дитини* не можу вам сказати таку брехню.
З хорошими персонажами будуть ставатися погані речі. Чи в них все вийде? Прочитаєте.
Я спочатку посміхалася, бо було хі-хі-ха-ха, дітки пішли собі геройствувати, а потім мені стало сумно. Ще більше мені стало сумно, коли причини Посухи викрилися. Це проста причина, але мені сумно, я сплакнула 😔
Всі кажуть, що це казка, але якщо і казка, то в стилі в братів Ґрімм, а не переписані для сучасників. Попри те, як книжка закінчилася, мені було дуже сумно.
З одного боку, через те, що теж хочеться, щоб і ми перемогли зло. З іншого боку, просто сумно, що це може статися не найближчим часом.
Починала читати отак: 😀😩🥺
Закінчувала отак: 😢😞😭
Йдіть на сайт авторки і беріть. Якщо пробний уривок вам сподобається, то ціла книга теж піде (перевірено мною).
July 4, 2026
Нещодавно мала нагоду ознайомитися з книгою Катерини Колесник «Захисники Лісу»
Це дуже тепла й захоплива історія, яка поєднує українську міфологію з роздумами про добро і зло, внутрішню силу людини та важливість правильного вибору.
Мова книги легка, образна й дуже атмосферна. Опис природи настільки яскравий, що легко уявляєш прохолодний ліс, ранкову росу чи тривожні землі, спотворені злом. Відчувається, що авторка вклала у твір не лише фантазію, а й щиру любов до України.
Особливо сподобалося, що персонажі не є ідеальними. Вони сумніваються, помиляються, бояться, але попри все знаходять у собі сили рухатися вперед. Книга показує, що справжня сила полягає не лише в магії чи надзвичайних здібностях, а насамперед у людяності, вірності своїм принципам, любові до рідної землі та готовності захищати тих, хто цього потребує. Недарма книга присвячена Захисникам і Захисницям України — ця присвята проходить крізь увесь сюжет, не виглядаючи нав’язливою.
Найбільше мене вразила історія Катрі та Мелашки. Було боляче спостерігати, як заздрість, біль і надмірна прив’язаність до сестри штовхнули Мелашку на темний шлях. Не менш сильне враження справила й самопожертва Катрі — один із найемоційніших моментів книги.
«Захисники Лісу» залишають після себе теплі емоції й змушують замислитися над цінністю природи, людського життя та силою взаємної підтримки. Це історія, яка ще довго не відпускає після прочитання.
Це дуже тепла й захоплива історія, яка поєднує українську міфологію з роздумами про добро і зло, внутрішню силу людини та важливість правильного вибору.
Мова книги легка, образна й дуже атмосферна. Опис природи настільки яскравий, що легко уявляєш прохолодний ліс, ранкову росу чи тривожні землі, спотворені злом. Відчувається, що авторка вклала у твір не лише фантазію, а й щиру любов до України.
Особливо сподобалося, що персонажі не є ідеальними. Вони сумніваються, помиляються, бояться, але попри все знаходять у собі сили рухатися вперед. Книга показує, що справжня сила полягає не лише в магії чи надзвичайних здібностях, а насамперед у людяності, вірності своїм принципам, любові до рідної землі та готовності захищати тих, хто цього потребує. Недарма книга присвячена Захисникам і Захисницям України — ця присвята проходить крізь увесь сюжет, не виглядаючи нав’язливою.
Найбільше мене вразила історія Катрі та Мелашки. Було боляче спостерігати, як заздрість, біль і надмірна прив’язаність до сестри штовхнули Мелашку на темний шлях. Не менш сильне враження справила й самопожертва Катрі — один із найемоційніших моментів книги.
«Захисники Лісу» залишають після себе теплі емоції й змушують замислитися над цінністю природи, людського життя та силою взаємної підтримки. Це історія, яка ще довго не відпускає після прочитання.
May 7, 2026
Українське фентезі, сповнене рідних образів, знайомих ландшафтів і містичної атмосфери. Це історія про підлітків, які мають врятувати південь України від посухи — своєрідного прокляття.
Читання цієї книги я б порівняла з прогулянкою лісом. Спочатку ти неспішно йдеш стежкою — і тобі спокійно, затишно в цьому тексті. Є друзі, є любовний трикутник, є завдання та перешкоди. Та що далі, то густішою стає темрява довкола — мов у столітньому лісі, куди давно не ступала людська нога.
Тут уже чатують справжні загрози й дорослі почуття. І саме герої допомагають пройти цю темряву: вони не ідеальні, сумніваються, помиляються, але продовжують рухатися вперед. За ними цікаво спостерігати, бо їхні вибори відчуваються справжніми.
Кохання завжди має значення, синку. Воно завжди доречне. І якби кохання зникало разом зі смертю того, кого любиш, світ, можливо, був би кращим.
Мені особливо сподобалися містичні істоти — мавки, лісовик — і легенди, що стоять за кожним із них. Вони додають історії глибини й відчуття зв’язку з українською міфологією.
А ще між рядків цієї фентезійної історії проходять глибокі теми:
Віра в когось дуже сильний поштовх, який, з'явившись у потрібному місці в потрібний час, може врятувати життя. Світ змінюється, люди помирають та народжуються. Єдине, що перебуває поза часом, — віра. Віра в себе, у кохання, у дитину, що робить перший крок; віра в людей, свою країну та особливо у перемогу.
І, здається, саме ця віра тримає героїв у найтемніші моменти — коли сил уже майже не лишається, але з’являється причина зробити ще один крок.
Навіть у найгустішій темряві завжди є щось, заради чого варто не звертати зі шляху.
Ця книга не лише про пригоди. Вона про віру — в себе, в інших, у любов і в майбутнє. Після неї залишається тихе відчуття надії, ніби навіть у найтемнішому лісі є світло.
Тож якщо ви хочете зануритися в щире, живе й напружене українське фентезі — цей твір вам сподобається.
Читання цієї книги я б порівняла з прогулянкою лісом. Спочатку ти неспішно йдеш стежкою — і тобі спокійно, затишно в цьому тексті. Є друзі, є любовний трикутник, є завдання та перешкоди. Та що далі, то густішою стає темрява довкола — мов у столітньому лісі, куди давно не ступала людська нога.
Тут уже чатують справжні загрози й дорослі почуття. І саме герої допомагають пройти цю темряву: вони не ідеальні, сумніваються, помиляються, але продовжують рухатися вперед. За ними цікаво спостерігати, бо їхні вибори відчуваються справжніми.
Кохання завжди має значення, синку. Воно завжди доречне. І якби кохання зникало разом зі смертю того, кого любиш, світ, можливо, був би кращим.
Мені особливо сподобалися містичні істоти — мавки, лісовик — і легенди, що стоять за кожним із них. Вони додають історії глибини й відчуття зв’язку з українською міфологією.
А ще між рядків цієї фентезійної історії проходять глибокі теми:
Віра в когось дуже сильний поштовх, який, з'явившись у потрібному місці в потрібний час, може врятувати життя. Світ змінюється, люди помирають та народжуються. Єдине, що перебуває поза часом, — віра. Віра в себе, у кохання, у дитину, що робить перший крок; віра в людей, свою країну та особливо у перемогу.
І, здається, саме ця віра тримає героїв у найтемніші моменти — коли сил уже майже не лишається, але з’являється причина зробити ще один крок.
Навіть у найгустішій темряві завжди є щось, заради чого варто не звертати зі шляху.
Ця книга не лише про пригоди. Вона про віру — в себе, в інших, у любов і в майбутнє. Після неї залишається тихе відчуття надії, ніби навіть у найтемнішому лісі є світло.
Тож якщо ви хочете зануритися в щире, живе й напружене українське фентезі — цей твір вам сподобається.
May 25, 2026
події цього фентезі відбуваються на південних територіях України, де мені й досі майже не довелося побувати самій, тож приємно відвідати ці місця хоча б на сторінках книжок. з кожним роком страшна Посуха знищує землі, орди песиголовців вчиняють напади на села, змушуючи жителів залишати домівки й шукати нові. що сумно й страшно, що вони вже навіть звикли до такого кочового способу життя, бо іншого й не лишається, коли раз за разом загони магів і їх стражів, які вирушають на боротьбу з надприродним злом, не повертаються.
цьогоріч до епіцентру Посухи прямує нова шістка: Олеся, Сашко й Микола - наділені чарівними здібностями маги - та їхні стражі Степан, Пилип і Яромир - останньому пророковано врятувати рідний край, але надзвичайні сили так і з'явилися. на сцені прощання з ними чітко видно паралель з нашою сучасністю, де часто старшим людям доводиться виряджати молодь в дорогу, з якої повертаються не всі.
🍀на своєму шляху герої зустрінуть і песиголовців, які часто діють як колективний організм, і мавок, чию життєву позицію я поважаю, і лісовиків з польовиками. це буде непроста мандрівка, скажімо так, із втратами, пораненнями, кривавими сутичками й, звісно, романтикою. в одному любовному трикутнику я вболівала за того, хто "програє", але вибір там зрозумілий.
зло тут має обличчя та історію, корені якої простягаються в минуле. в цьому аспекті книжка тяжіє до казки, ми чітко знаємо, за ким правда, все однозначно, але водночас болісно.
стиль оповіді досить специфічний, мені потрібен був певний час, щоб призвичаїтися. історія ведеться від третьої особи, але за один розділ ми можемо побувати й побачити ситуацію очима багатьох персонажів.
🌰 ще мені особисто хотілося б активнішої ролі в сюжеті та розкриття саме Олесі, бо більшість динамічних сцен відбуваються за участі хлопців, а вона досить цікава персонажка. та й про решту не проти дізнатися більше.
загалом, це хороша підліткова історія з чіткими сенсами про силу єдності, віру в те, що зло перемогти можна, хай навіть і високою ціною, та що одного дня ті, хто змушені були залишити рідні землі, зможуть повернутися додому.
цьогоріч до епіцентру Посухи прямує нова шістка: Олеся, Сашко й Микола - наділені чарівними здібностями маги - та їхні стражі Степан, Пилип і Яромир - останньому пророковано врятувати рідний край, але надзвичайні сили так і з'явилися. на сцені прощання з ними чітко видно паралель з нашою сучасністю, де часто старшим людям доводиться виряджати молодь в дорогу, з якої повертаються не всі.
🍀на своєму шляху герої зустрінуть і песиголовців, які часто діють як колективний організм, і мавок, чию життєву позицію я поважаю, і лісовиків з польовиками. це буде непроста мандрівка, скажімо так, із втратами, пораненнями, кривавими сутичками й, звісно, романтикою. в одному любовному трикутнику я вболівала за того, хто "програє", але вибір там зрозумілий.
зло тут має обличчя та історію, корені якої простягаються в минуле. в цьому аспекті книжка тяжіє до казки, ми чітко знаємо, за ким правда, все однозначно, але водночас болісно.
стиль оповіді досить специфічний, мені потрібен був певний час, щоб призвичаїтися. історія ведеться від третьої особи, але за один розділ ми можемо побувати й побачити ситуацію очима багатьох персонажів.
🌰 ще мені особисто хотілося б активнішої ролі в сюжеті та розкриття саме Олесі, бо більшість динамічних сцен відбуваються за участі хлопців, а вона досить цікава персонажка. та й про решту не проти дізнатися більше.
загалом, це хороша підліткова історія з чіткими сенсами про силу єдності, віру в те, що зло перемогти можна, хай навіть і високою ціною, та що одного дня ті, хто змушені були залишити рідні землі, зможуть повернутися додому.
July 13, 2026
Це було дуже легке, комфортне читання, з яким я гарно відпочила.
Мені сподобалися герої, атмосфера лісу, сама ідея посухи та історія про дітей, які мають врятувати не лише ліс, а й цілий край. Лор теж вийшов доволі цікавим: видно, що авторка продумала магічний світ, але при цьому не перевантажувала текст складними поясненнями. Загалом це дуже підліткова історія, яку я спокійно можу рекомендувати читачам років від десяти. Тут немає жорстокості чи якихось надто важких сцен — усе написано дуже легко.
Але були моменти, які мене відверто бентежили.
Найбільше — це історія Яромира. Від самого початку всі навколо повторюють, що саме він має врятувати ліс від посухи. На дитину буквально покладають відповідальність за долю всього світу, хоча… він навіть не демонструє якихось особливих магічних здібностей. Через це він постійно сумнівається в собі, картає себе, відчуває провину, і мені було щиро шкода цього персонажа. Якщо чесно, я взагалі не розумію, навіщо було так рано розповідати всім, що саме він — той самий обраний. На мою думку, це була занадто важка ноша для дитини.
Другий момент, який залишив у мене багато запитань, — це лінія Катерини. Нам неодноразово показують, що вона дуже сильна, досвідчена магиня й цілителька, яка живе вже дуже давно. При цьому роками вона готує дітей і відправляє їх фактично на вірну смерть, хоча сама чомусь не намагається розібратися з причиною посухи. А потім раптом саме за цими героями вирішує піти й допомогти.
І ось цього я зовсім не зрозуміла. Нам же неодноразово говорили, що вона завжди відчувала смерть дітей, яких відправляла раніше. Чому саме цього разу вона вирішила втрутитися? Чим Яромир, Олеся та їхні друзі настільки особливі? Виходить, вона просто любила їх більше за всіх попередніх? Для мене ця мотивація так і залишилася незрозумілою.
Сподобалася лінія Сашка і мавки — вона вийшла дуже теплою й милою. Хоча, якщо чесно, навіть коли мавка померла, я зовсім не переживала, бо була майже впевнена, що авторка знайде спосіб її повернути. Так, зрештою, і сталося. Загалом за героїв я не хвилювалася майже протягом усієї книги, тому що історія дуже комфортна і майже весь час є відчуття, що все закінчиться добре.
Не дуже сподобався й фінал із Миколою. Після того як Яромир врятував Олесю і стало зрозуміло, що вона вже не зможе жити звичайним людським життям, мені здалося логічним, що вони разом залишаться захисниками лісу. Але потім Микола просто… вирішує теж приєднатися. Якщо чесно, для мене це виглядало трохи як «п’яте колесо до воза». Особливо якщо згадати, що до цього в нас був любовний трикутник. Складається враження, що він дуже швидко змирився з тим, що Олеся обрала Яромира, і просто залишився жити поруч із ними.
Особисто мені більше сподобалося б, якби Микола повернувся у своє село й жив звичайним життям без магії — приблизно так, як це зробив Сашко. Для мене це виглядало б значно логічніше.
Наскільки я зрозуміла, це лише початок циклу. Чи буду я читати продовження? Поки що не впевнена. Можливо, якщо захочеться чогось легкого, затишного й розважального. Бо саме такою ця книга для мене й стала.
За вайбом вона дуже нагадала мені дилогію «Звичайна» Лілії Кухарець. Хоча, якщо порівнювати, історія Кухарець мені все ж сподобалася трохи більше.
Але загалом «Захисники лісу» залишили після себе приємні враження. Це хороше комфортне підліткове фентезі, яке точно знайде свого читача. Просто мені хотілося трохи більше логіки в окремих сюжетних рішеннях.
Мені сподобалися герої, атмосфера лісу, сама ідея посухи та історія про дітей, які мають врятувати не лише ліс, а й цілий край. Лор теж вийшов доволі цікавим: видно, що авторка продумала магічний світ, але при цьому не перевантажувала текст складними поясненнями. Загалом це дуже підліткова історія, яку я спокійно можу рекомендувати читачам років від десяти. Тут немає жорстокості чи якихось надто важких сцен — усе написано дуже легко.
Але були моменти, які мене відверто бентежили.
Найбільше — це історія Яромира. Від самого початку всі навколо повторюють, що саме він має врятувати ліс від посухи. На дитину буквально покладають відповідальність за долю всього світу, хоча… він навіть не демонструє якихось особливих магічних здібностей. Через це він постійно сумнівається в собі, картає себе, відчуває провину, і мені було щиро шкода цього персонажа. Якщо чесно, я взагалі не розумію, навіщо було так рано розповідати всім, що саме він — той самий обраний. На мою думку, це була занадто важка ноша для дитини.
Другий момент, який залишив у мене багато запитань, — це лінія Катерини. Нам неодноразово показують, що вона дуже сильна, досвідчена магиня й цілителька, яка живе вже дуже давно. При цьому роками вона готує дітей і відправляє їх фактично на вірну смерть, хоча сама чомусь не намагається розібратися з причиною посухи. А потім раптом саме за цими героями вирішує піти й допомогти.
І ось цього я зовсім не зрозуміла. Нам же неодноразово говорили, що вона завжди відчувала смерть дітей, яких відправляла раніше. Чому саме цього разу вона вирішила втрутитися? Чим Яромир, Олеся та їхні друзі настільки особливі? Виходить, вона просто любила їх більше за всіх попередніх? Для мене ця мотивація так і залишилася незрозумілою.
Сподобалася лінія Сашка і мавки — вона вийшла дуже теплою й милою. Хоча, якщо чесно, навіть коли мавка померла, я зовсім не переживала, бо була майже впевнена, що авторка знайде спосіб її повернути. Так, зрештою, і сталося. Загалом за героїв я не хвилювалася майже протягом усієї книги, тому що історія дуже комфортна і майже весь час є відчуття, що все закінчиться добре.
Не дуже сподобався й фінал із Миколою. Після того як Яромир врятував Олесю і стало зрозуміло, що вона вже не зможе жити звичайним людським життям, мені здалося логічним, що вони разом залишаться захисниками лісу. Але потім Микола просто… вирішує теж приєднатися. Якщо чесно, для мене це виглядало трохи як «п’яте колесо до воза». Особливо якщо згадати, що до цього в нас був любовний трикутник. Складається враження, що він дуже швидко змирився з тим, що Олеся обрала Яромира, і просто залишився жити поруч із ними.
Особисто мені більше сподобалося б, якби Микола повернувся у своє село й жив звичайним життям без магії — приблизно так, як це зробив Сашко. Для мене це виглядало б значно логічніше.
Наскільки я зрозуміла, це лише початок циклу. Чи буду я читати продовження? Поки що не впевнена. Можливо, якщо захочеться чогось легкого, затишного й розважального. Бо саме такою ця книга для мене й стала.
За вайбом вона дуже нагадала мені дилогію «Звичайна» Лілії Кухарець. Хоча, якщо порівнювати, історія Кухарець мені все ж сподобалася трохи більше.
Але загалом «Захисники лісу» залишили після себе приємні враження. Це хороше комфортне підліткове фентезі, яке точно знайде свого читача. Просто мені хотілося трохи більше логіки в окремих сюжетних рішеннях.
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 12, 2026
Я довго вагалася між оцінками 3 та 4, але моє відчуття історії вперто зупинялося десь посередині, тож вирішила округлити до вищої.
Перед нами казка, але не для дітей. І не для дорослих. Для дітей тут підіймаються трохи задорослі теми, а для дорослих історія місцями здається трохи наївною та передбачуваною.
На початку дуже багато персонажів, які потім не відіграють жодної ролі в наративі. Але й далі в нас є Степан та Пилип, які не виконують нічого надважливого для сюжету. Якби вони були однією людиною або їх узагалі не було в історії, то, мені здається, книга б нічого не втратила.
Щодо більш виразних персонажів:
Яромир — «особливий». Магії немає, але потім усі так і хочуть йому цю магію подарувати.
Олеся — дівчинка, яку постійно треба рятувати. Про неї більше сказано, що вона вперта, ніж це показано.
Сашко — дуже наївний персонаж, але, їй-богу, він мені сподобався. Не знаю чому, але його щира любов до Зоряни мене підкупила.
Зоря — цікава персонажка. Їхня лінія із Сашком сподобалася мені набагато більше за любовний трикутник. Вона проста, але щира.
Ну і, наостанок, мій краш — Микола. Underrated-персонаж. У ньому, на мою думку, ідеально все. І саме він розкритий найкраще. Від його батьків до його внутрішнього конфлікту. На мою суб’єктивну думку, його конфлікт найбільш природний. Ти йому віриш. Йому не дається все так легко, як Яромиру. Він не залишається зі своєю коханою, як Сашко. Він втрачає і магію, і око, і надію бути з коханою дівчиною. У нього лишається тільки кітка Миша. Микола заслуговує на краще ❤️🩹
Щодо сюжету, то він також доволі простий. Початок розганяється досить довго, але десь із середини книги стає справді цікаво, що буде далі. Хоч тут і немає плот-твістів чи сірих персонажів. Але мораль зрозуміла: добро переможе зло, а світло — темряву.
Є зауваження щодо темпу в другій половині книги: деколи події несуться одна за одною, і немає простору видихнути. Трохи не до кінця розкриті персонажі, а певні питання так і лишилися без відповідей. Хотілося б більше дізнатися про песиголовців і про книгу Мелашки.
І ще я не до кінця зрозуміла часовий проміжок історії. Зрозуміло, що ми на півдні України, але чи це альтернативна історія, чи наш світ? Складається враження, ніби ми десь в умовному XVIII-XIX столітті, якщо судити з описів побуту, одягу тощо. Але мене здивував епізод на початку, коли Надія народжувала від свого хлопця, а не чоловіка. Особливо з огляду на те, що вже в епізоді Катрі та Мелашки ми бачимо більш звичні історичні наративи щодо неодружених жінок і близькості до весілля.
Хоч я і не фанатка таких історій, нам стовідсотково потрібні такі книги. Без суперечливих персонажів, без подвійного дна. Про наше, про українське.
Тому дякую авторці за цю історію й бажаю наснаги на створення нових 💚
May 5, 2026
В книжковій сфері доволі мало книг, так ще й фентезі, про український південь. Це неабияк підігріло мій інтерес.
Тож, що ми маємо?
•Багаторічна посуха, накликана відьмою, боротись з якою буде невеличка група юних людей - хтось з них має магічні здібності,а хтось фізичні але разом вони злагоджений і сильний механізм.
Попри важливість Яромира для перемоги як такого одного головного героя виділити важко, кожен член команди по-своєму важливий.
В цій команді маємо любовний трикутник, що триває вже не перший рік. Та попри вибір Олесі я б не сказала, що цей трикутник наприкінці книги переривається, завдяки вибору іншого героя.
•Цікаво і доволі детально прописані деталі побуту і життя селян в ті часи, до прикладу розпис будинків, їх інтер'єр чи харчування. Саме за описаним побутом тільки й лишається здогадуватись в які роки відбуваються події, адже точної дати ми не знаємо.
Я для себе тут побачила багато символізму, наприклад боротьба декількох поколінь зі злом - нічого не нагадує? І мені цей символізм дуже сподобався.
Легко читається, текст неперевантажений надмірними деталями чи літературною мовою героїв, вони спілкуються як звичайні люди.
Окрема подяка цій книзі за те, що познайомила мене з деякими істотами нашої міфології.
Тож, що ми маємо?
•Багаторічна посуха, накликана відьмою, боротись з якою буде невеличка група юних людей - хтось з них має магічні здібності,а хтось фізичні але разом вони злагоджений і сильний механізм.
Попри важливість Яромира для перемоги як такого одного головного героя виділити важко, кожен член команди по-своєму важливий.
В цій команді маємо любовний трикутник, що триває вже не перший рік. Та попри вибір Олесі я б не сказала, що цей трикутник наприкінці книги переривається, завдяки вибору іншого героя.
•Цікаво і доволі детально прописані деталі побуту і життя селян в ті часи, до прикладу розпис будинків, їх інтер'єр чи харчування. Саме за описаним побутом тільки й лишається здогадуватись в які роки відбуваються події, адже точної дати ми не знаємо.
Я для себе тут побачила багато символізму, наприклад боротьба декількох поколінь зі злом - нічого не нагадує? І мені цей символізм дуже сподобався.
Легко читається, текст неперевантажений надмірними деталями чи літературною мовою героїв, вони спілкуються як звичайні люди.
Окрема подяка цій книзі за те, що познайомила мене з деякими істотами нашої міфології.
February 22, 2026
На півдні України лежить прокляття- Посуха, що кожного дня знищує все більше земель, а люди мають тікати далі. Одного дня провидця Катря, бачить юнака Яромира, що мав народитись і знищити прокляття. Щоправда у нього не виявилось сил, а треба боротись з песиголовцями та іншими створіннями, тому коли він виріс то разом з друзями вирушає у подорож.
Книга дуже атмосферна і хоч написана у фентезійному світі і Україна тут інша, але дуже перегукується з сучасністю своїми алегоріями. Посуха, що захоплює поступово наші землі, а песиголовці - вороги, що вбивають людей.
Чудово прописані герої, які знають що йдуть на смерть та не мають вибору. Яромир, що мав бути надією та спочатку не мав сил і не навчався магії. У книзі були різні створіння : мавки, польовими та різні монстри.
Історія мені сподобалась цікавими пригодами, атмосферою стародавньої України та алегорією з сучасністю, що трошки додавала суму, особливо певні моменти що стались з героями та їх вибір.
Ніжна та мила історія кохання теж була присутня, ще й не одна, так само як у книзі я надіюсь колись завершиться і наша історія.
Книга дуже атмосферна і хоч написана у фентезійному світі і Україна тут інша, але дуже перегукується з сучасністю своїми алегоріями. Посуха, що захоплює поступово наші землі, а песиголовці - вороги, що вбивають людей.
Чудово прописані герої, які знають що йдуть на смерть та не мають вибору. Яромир, що мав бути надією та спочатку не мав сил і не навчався магії. У книзі були різні створіння : мавки, польовими та різні монстри.
Історія мені сподобалась цікавими пригодами, атмосферою стародавньої України та алегорією з сучасністю, що трошки додавала суму, особливо певні моменти що стались з героями та їх вибір.
Ніжна та мила історія кохання теж була присутня, ще й не одна, так само як у книзі я надіюсь колись завершиться і наша історія.
April 15, 2026
Катерина Колесник «Захисники Лісу»
Як почати читати PG-13, але отримати NC-17😅
Це не клікбейт. І не гейт. Просто чиста правда. Авторка каже, що історія розрахована на 15+, проте насправді читач отримує достатньо темну (і дуже цікаву) і доволі жорстоку історію (і не без скла, до речі — похрумтєл я знатно😁)
Обожнюю, коли мене може здивувати жанр, від якого я взагалі нічо не очікую. Ну а шо там може бути прям ТАКОГО? Чого я ще не бачив?
Все стандартно: маги, лісові хранителі, мавки, відьми, всі діла. Умови здаються на перший погляд знайомими і зрозумілими. При цьому Катерина каже: холд май бір, сучка, і пристібайся!)) І шо? Рілі довелося пристібнутися (хоча і є до чого попристьобуватися, якщо чесно)🤭
Давайте спочатку пройдемося по коментарям «нітакусі»: На самому початку книжки мені було дуже важко. Я навіть пріхєрєл настільки, шо думав закинути. Ото тільки спільночит з подругою врятував. Чесно, без купюр. Я бісився. Доводилося перечитувати перші 5 розділів ТРИЧІ!! Тричі! Вже почав думати, що я просто тупий і книжка не для мене. А потрібно було просто розібратися. І дуже важко розібратися у Всесвіті, якого не існує. Нема за шо зачепитися: намагаєшся зрозуміти як працює все, в яких умовах проживають герої, розібрати на молекули і докопатися до істини. І це дуже важко, коли автор на самому початку не будує для тебе по цеглинках сюжет. Не повірите, довелося півтори години обговорювати це разом з подругою, робити нотатки і задавати багато питань, на які немає відповідей. Ну як травинка може зрозуміти Олесю, якщо читач в цей момент навіть не розуміє яким чином відбувається ця магія? А тепер коментарі в режимі «фром гейтер ту лавер»: Треба було просто забити хєр і просуватися далі. Отаке рішення з «Захисниками» найкраще працює. Далі чи то авторка розписується, чи то мозок адаптується (можливо і то, і то), але історія починає лягати легко і зрозуміло. Подій стає все більше, фігури починають рухатися, а іноді і босими ногами по стежці зі скла (ммммм, люблю таке♥️).
Кожен плот-твіст змушує завалити хлєбало — це каєф!!
Досі не можу зрозуміти як ця історія може існувати з клеймом «15+». Тут потрібно обовʼязково ставити «18+» (і це я зараз не про сєкси оці ваші) і трішки додати жесті. ЩЕ БІЛЬШЕ ЖЕСТІ!!!😈 Загалом мені «Захисники Лісу» дуже сподобалися! За останні півроку довелося трішки почитати різного фентезі. І Катерина точно займає почесне місце в моїй бібліотеці. ЗІ. Катерино, не хочу ображати Миколу, але….😁 Це дивний якийсь мув. Просто мазохіст якийсь. З таким же успіхом можна було піти до мавок спарюватися і віддавати себе на з'їдання🤭
Більше емоцій і оглядів книжок в тг-каналі «Лесик»
https://t.me/lesyk_sashko
Це не клікбейт. І не гейт. Просто чиста правда. Авторка каже, що історія розрахована на 15+, проте насправді читач отримує достатньо темну (і дуже цікаву) і доволі жорстоку історію (і не без скла, до речі — похрумтєл я знатно😁)
Обожнюю, коли мене може здивувати жанр, від якого я взагалі нічо не очікую. Ну а шо там може бути прям ТАКОГО? Чого я ще не бачив?
Все стандартно: маги, лісові хранителі, мавки, відьми, всі діла. Умови здаються на перший погляд знайомими і зрозумілими. При цьому Катерина каже: холд май бір, сучка, і пристібайся!)) І шо? Рілі довелося пристібнутися (хоча і є до чого попристьобуватися, якщо чесно)🤭
Давайте спочатку пройдемося по коментарям «нітакусі»: На самому початку книжки мені було дуже важко. Я навіть пріхєрєл настільки, шо думав закинути. Ото тільки спільночит з подругою врятував. Чесно, без купюр. Я бісився. Доводилося перечитувати перші 5 розділів ТРИЧІ!! Тричі! Вже почав думати, що я просто тупий і книжка не для мене. А потрібно було просто розібратися. І дуже важко розібратися у Всесвіті, якого не існує. Нема за шо зачепитися: намагаєшся зрозуміти як працює все, в яких умовах проживають герої, розібрати на молекули і докопатися до істини. І це дуже важко, коли автор на самому початку не будує для тебе по цеглинках сюжет. Не повірите, довелося півтори години обговорювати це разом з подругою, робити нотатки і задавати багато питань, на які немає відповідей. Ну як травинка може зрозуміти Олесю, якщо читач в цей момент навіть не розуміє яким чином відбувається ця магія? А тепер коментарі в режимі «фром гейтер ту лавер»: Треба було просто забити хєр і просуватися далі. Отаке рішення з «Захисниками» найкраще працює. Далі чи то авторка розписується, чи то мозок адаптується (можливо і то, і то), але історія починає лягати легко і зрозуміло. Подій стає все більше, фігури починають рухатися, а іноді і босими ногами по стежці зі скла (ммммм, люблю таке♥️).
Кожен плот-твіст змушує завалити хлєбало — це каєф!!
Досі не можу зрозуміти як ця історія може існувати з клеймом «15+». Тут потрібно обовʼязково ставити «18+» (і це я зараз не про сєкси оці ваші) і трішки додати жесті. ЩЕ БІЛЬШЕ ЖЕСТІ!!!😈 Загалом мені «Захисники Лісу» дуже сподобалися! За останні півроку довелося трішки почитати різного фентезі. І Катерина точно займає почесне місце в моїй бібліотеці. ЗІ. Катерино, не хочу ображати Миколу, але….😁 Це дивний якийсь мув. Просто мазохіст якийсь. З таким же успіхом можна було піти до мавок спарюватися і віддавати себе на з'їдання🤭
Більше емоцій і оглядів книжок в тг-каналі «Лесик»
https://t.me/lesyk_sashko
June 29, 2026
Неймовірно красива, похмура і драматична казка, яка з перших сторінок затягує у свій таємничий вир. Чесно кажучи, я трохи хвилювалася, що в центрі сюжету опинилися підлітки, адже останнім часом підліткові історії мені зовсім не заходили. Проте тут мої побоювання розвіялися. Так, головні герої дійсно юні, але вимушені дорослішати занадто швидко. Самі обставини та ворожа темрява, що поглинула південь України, змушують їх приймати зрілі рішення та брати на свої плечі відповідальність за порятунок світу.
На самому початку оповіді в мене виникали питання до системи магії, але зрештою я знайшла відповіді на свої питання. Також перші розділи здалися дещо поспішними, події розгорталися епізодично, через що виникало відчуття різких стрибків в оповіді. Така структура спочатку викликала легкий дискомфорт, і мені щиро хотілося більшого розгорнутого і плавного вступу. Проте далі історія вирівнюється, стає глибокою, неспішною та деталізованою. І це взагалі не вплливає на високу динаміку сюжету. На сторінках постійно відбувався якийсь рух, а пригоди і події змінюють одна одну.
Атмосфера цієї історії - це окрема любов 🌿 Авторка вплела в сюжет українську міфологію та етнічний колорит: від розписаних білих хат до містичних істот. Тут є й моторошні песиголовці, й підступні польовики, і дуже цікава версія походження мавок. Самі персонажі вийшли дуже живими, але найбільш щиру емпатію та симпатію в мене викликали саме другорядні персонажі. Мавка Зоряна та Микола зі своїм грайливим рудим кошеням просто вкрали моє серденько, за їхні долі переживала як за рідних ❤️🩹
У цій книзі є дуже сильний внутрішній символізм, який болісно відгукується в серці через паралелі з нашою теперішньою реальністю, вимушеним переселенням та боротьбою за свободу. Тож це така, водночас важка й неймовірно комфортна історія. Вона просякнута щирою вірою в те, що єдність та любов здатні перемогти будь-яке зло. Я встигла і поплакати, і посміятися, і порадіти за персонажів. Ця подорож точно не залишила мене байдужою 🥹 А після фіналу з'являється непереборне бажання кинути весь буденний клопіт і втекти кудись далеко в тихий, затишний ліс 💚
На самому початку оповіді в мене виникали питання до системи магії, але зрештою я знайшла відповіді на свої питання. Також перші розділи здалися дещо поспішними, події розгорталися епізодично, через що виникало відчуття різких стрибків в оповіді. Така структура спочатку викликала легкий дискомфорт, і мені щиро хотілося більшого розгорнутого і плавного вступу. Проте далі історія вирівнюється, стає глибокою, неспішною та деталізованою. І це взагалі не вплливає на високу динаміку сюжету. На сторінках постійно відбувався якийсь рух, а пригоди і події змінюють одна одну.
Атмосфера цієї історії - це окрема любов 🌿 Авторка вплела в сюжет українську міфологію та етнічний колорит: від розписаних білих хат до містичних істот. Тут є й моторошні песиголовці, й підступні польовики, і дуже цікава версія походження мавок. Самі персонажі вийшли дуже живими, але найбільш щиру емпатію та симпатію в мене викликали саме другорядні персонажі. Мавка Зоряна та Микола зі своїм грайливим рудим кошеням просто вкрали моє серденько, за їхні долі переживала як за рідних ❤️🩹
У цій книзі є дуже сильний внутрішній символізм, який болісно відгукується в серці через паралелі з нашою теперішньою реальністю, вимушеним переселенням та боротьбою за свободу. Тож це така, водночас важка й неймовірно комфортна історія. Вона просякнута щирою вірою в те, що єдність та любов здатні перемогти будь-яке зло. Я встигла і поплакати, і посміятися, і порадіти за персонажів. Ця подорож точно не залишила мене байдужою 🥹 А після фіналу з'являється непереборне бажання кинути весь буденний клопіт і втекти кудись далеко в тихий, затишний ліс 💚
April 20, 2026
Спочатку історія йшла дуже легко, вона спокійна, в чомусь передбачувана, протагоніст-обраний, любовний трикутник, проблема яку потрібно вирішити, але вона затягує, чим далі тим серйозніше вона ставала, емоційніше, (особисто я люблю емоції і динаміку). Гарно прописані сцени бійок, спогади, і те як воно вміло переплітається. Подобається те що світ знайомий, типу ти розумієш що оці песиголовці, відьми і мавки це наші міфи, але авторка вплела їх в свою історію з власним баченням, що дуже цікаво і створює унікальністт
І також війна,яку не можеш не порівнювати, їхня війна, наша війна яку неможливо не бачити між рядками, справжні назви, самі герої які борються що створює аналогію. Просто хочеться сказати що це правильно, так і має бути
Мені дуже подобається бачити роздуми під кінець які роблять персонажів живими, як вони довго розмовляють між собою що дає їх зрозуміти ніби "зсередини", їх словами так сказати. На їхні маленькі особисті вчинки, не "пожертвував життям", а щось інтимне, як "я викинула ведмедика бо була зла, але повернулась по нього бо він мені дорогий", це робить героїв унікальними. Моментами пробирало на сльози. Антагоністка була для мене просто зла бо зла, більшу частину історії, поки не показали її минуле, і воно таке життєве насправді, думаю кожна її зрозуміє. І хоч по своєму, але вона так любила сестру, це моє улюблене
Попри це книга усе одно легка, швидко читається якщо втягнутись спочатку, змушує відчувати, а це основне
Хотілося би щоб у продовженні було більше прописано світ, цікаво знати про інші країни, як вони реагували на посуху, хочеться чогось такого масштабного, деталізації героїв і чучуть легенд, можливо релігії (вона не обов'язкова, це просто як культ поклоніння, завжди може сказати більше про суспільство). Більше характеру, і чучуть драми теж ніколи не завадить
Пс: не знаю чому, та увесь час під час читання виникала аналогія з Троном зі скла, хоч ці історії не настільки подібні, майже ніяк
І також війна,яку не можеш не порівнювати, їхня війна, наша війна яку неможливо не бачити між рядками, справжні назви, самі герої які борються що створює аналогію. Просто хочеться сказати що це правильно, так і має бути
Мені дуже подобається бачити роздуми під кінець які роблять персонажів живими, як вони довго розмовляють між собою що дає їх зрозуміти ніби "зсередини", їх словами так сказати. На їхні маленькі особисті вчинки, не "пожертвував життям", а щось інтимне, як "я викинула ведмедика бо була зла, але повернулась по нього бо він мені дорогий", це робить героїв унікальними. Моментами пробирало на сльози. Антагоністка була для мене просто зла бо зла, більшу частину історії, поки не показали її минуле, і воно таке життєве насправді, думаю кожна її зрозуміє. І хоч по своєму, але вона так любила сестру, це моє улюблене
Попри це книга усе одно легка, швидко читається якщо втягнутись спочатку, змушує відчувати, а це основне
Хотілося би щоб у продовженні було більше прописано світ, цікаво знати про інші країни, як вони реагували на посуху, хочеться чогось такого масштабного, деталізації героїв і чучуть легенд, можливо релігії (вона не обов'язкова, це просто як культ поклоніння, завжди може сказати більше про суспільство). Більше характеру, і чучуть драми теж ніколи не завадить
Пс: не знаю чому, та увесь час під час читання виникала аналогія з Троном зі скла, хоч ці історії не настільки подібні, майже ніяк
May 27, 2026
Чудове динамічне фентезі із захопливою атмосферою українського фольклору.
Тут природа виступає не лише фоном подій, а сприймається повноцінним персонажем, який потребує захисту від лиха, що прийшло на землі Південної України.
Дуже важливим є те, що захищати землю від темної сили йдуть зовсім молоді люди, майже підлітки. Хтось з героїв володіє магічними здібностями, а хтось розраховує лише на свої фізичні сили, хтось чекає на здійснення пророцтв, а хтось діє спонтанно. Але всі вони щирі і розуміють серйозність цієї подорожі. Персонажі діють по принципу: "якщо не я, то хто", що дуже перегукується із нашим сьогоденням. Як на мене, молоді герої тут є символом нового життя та надії на світле майбутнє: нові паростки дадуть життя лісу, а молодь стане основою процвітаючої нації.
В романі нас чекають цікаві пригоди, епічні бої, щира дружба, перше кохання, яке, навіть, втягує героїв в любовний трикутник.
Ну і звісно, для того, щоб додати казкового колориту, на сторінках книги оживають лісовики, польовики, мавки, песиголовці - словом весь набір фольклорних мифологічних створінь. І кожна істота зі своїми вибриками та тарганчиками, що додає цікаву родзинку.
Але, не дивлячись на казковість, авторка підіймає серйозні теми усвідомленого вибору свого шляху та розуміння того, що для того, щоб бути людиною не достатньо просто народитися нею, а треба ще діяти відповідно.
Тут природа виступає не лише фоном подій, а сприймається повноцінним персонажем, який потребує захисту від лиха, що прийшло на землі Південної України.
Дуже важливим є те, що захищати землю від темної сили йдуть зовсім молоді люди, майже підлітки. Хтось з героїв володіє магічними здібностями, а хтось розраховує лише на свої фізичні сили, хтось чекає на здійснення пророцтв, а хтось діє спонтанно. Але всі вони щирі і розуміють серйозність цієї подорожі. Персонажі діють по принципу: "якщо не я, то хто", що дуже перегукується із нашим сьогоденням. Як на мене, молоді герої тут є символом нового життя та надії на світле майбутнє: нові паростки дадуть життя лісу, а молодь стане основою процвітаючої нації.
В романі нас чекають цікаві пригоди, епічні бої, щира дружба, перше кохання, яке, навіть, втягує героїв в любовний трикутник.
Ну і звісно, для того, щоб додати казкового колориту, на сторінках книги оживають лісовики, польовики, мавки, песиголовці - словом весь набір фольклорних мифологічних створінь. І кожна істота зі своїми вибриками та тарганчиками, що додає цікаву родзинку.
Але, не дивлячись на казковість, авторка підіймає серйозні теми усвідомленого вибору свого шляху та розуміння того, що для того, щоб бути людиною не достатньо просто народитися нею, а треба ще діяти відповідно.
June 8, 2026
Я натрапила на цю книжку випадково: спочатку прочитала відгук Мая Мальцева, підписалась на авторку. Не було ні завищених сподівань ні марних самонавіювань. Але все одно читання виявилося приємним: я нічого не вгадала ні про події у книзі , ні про її назву.
Мова в тексті не складна, але самодостатня, сучасна. Я не побачила ні одруківок ні сюжетних дір. А головне фетезійний світ, звичайно вигаданий, але український. Відчувається любов авторки до рідного краю: герої і вбудні й насвята одягають вишиваний одяг, згадуються і щедрі ліси та поля, і смачні рожеві помідори і соковиті кавуни. А печена картопелька і з сальцем, до якого було ласим навіть руде кошеня!!
Міфічні істоти є і їх багато, а як все заміксовно! Мені сподобалось! Це була несподівано, трохи казково, трохи жаско. Тут велося і про долю молоді захищати край, і про дружбу і про кохання. І про невірність, і заздрість, які руйнують не тільки родини, а й цілі селища чи світи..
Подих страшної посухи, яка чорною пухлиною розповзалася по рідному краю, - мені видалося порівнянням із теперішньою війною: вона згубила українські міста, спалила ліси, висушила річки, вигнала тисячі людей із різних домівок..
За що я люблю фентезі, за надію на гарний фінал: і тут це є, він несподіваний, але зло покарано і життя триває.. якою ціною за це сплачено? - ось про це я і запрошую вас читати, бо книга - дивовижна!
Мова в тексті не складна, але самодостатня, сучасна. Я не побачила ні одруківок ні сюжетних дір. А головне фетезійний світ, звичайно вигаданий, але український. Відчувається любов авторки до рідного краю: герої і вбудні й насвята одягають вишиваний одяг, згадуються і щедрі ліси та поля, і смачні рожеві помідори і соковиті кавуни. А печена картопелька і з сальцем, до якого було ласим навіть руде кошеня!!
Міфічні істоти є і їх багато, а як все заміксовно! Мені сподобалось! Це була несподівано, трохи казково, трохи жаско. Тут велося і про долю молоді захищати край, і про дружбу і про кохання. І про невірність, і заздрість, які руйнують не тільки родини, а й цілі селища чи світи..
Подих страшної посухи, яка чорною пухлиною розповзалася по рідному краю, - мені видалося порівнянням із теперішньою війною: вона згубила українські міста, спалила ліси, висушила річки, вигнала тисячі людей із різних домівок..
За що я люблю фентезі, за надію на гарний фінал: і тут це є, він несподіваний, але зло покарано і життя триває.. якою ціною за це сплачено? - ось про це я і запрошую вас читати, бо книга - дивовижна!
August 7, 2026
Пригодницьке фентезі про південь України. Події відбуваються не в сьогоденні, а в альтернативному минулому, де поряд із людьми живуть лісовики, мавки, польовики. І є прокляття, яке знищує все живе, і Посуха шириться землями Херсонщини.
З певною періодичністю в епіцентр прокляття відправляють спеціально підготованих магів. Але ніхто не повертається. А Посуха просувається все далі...
І от настає черга головних героїв вирушати і спробувати зупинити цю напасть. Серед них той, кому було пророковано зупинити прокляття.
Разом з героями ми вирушаємо у цю подорож - місцями моторошну, місцями трохи сумну. Зустрічаємо міфічних істот - одні допомагають, інші намагаються зашкодити.
Мене захопила ця пригода. Захопили персонажі. Їх багато, і вони всі такі різні за характерами, але вони щиро віддані своїй дружбі і своєму призначенню.
З певною періодичністю в епіцентр прокляття відправляють спеціально підготованих магів. Але ніхто не повертається. А Посуха просувається все далі...
І от настає черга головних героїв вирушати і спробувати зупинити цю напасть. Серед них той, кому було пророковано зупинити прокляття.
Разом з героями ми вирушаємо у цю подорож - місцями моторошну, місцями трохи сумну. Зустрічаємо міфічних істот - одні допомагають, інші намагаються зашкодити.
Мене захопила ця пригода. Захопили персонажі. Їх багато, і вони всі такі різні за характерами, але вони щиро віддані своїй дружбі і своєму призначенню.
May 30, 2026
Книга дуже захоплююча та цікава. Мені вона дуже сподобалась, прочитала на одному подиху. Також читаючи книгу легко уявляла собі ліс, і всю містичну атмосферу. Більше всього мені сподобався персонаж провидиці Катрі, вона здалася мені, мудрою, спокійною та сміливою. Ну і звичайно також не можу оминути головного героя Яросира, який він герой, і не дивлячись на страх він діє дуже сміливо. Також мені приємно було бачити Українську міфологію в сучасній книзі для підлітків. Найбільш здивувало мене те, наскільки атмосфено й навіть трішки моторошно це все виглядало. Також книга показує, що наш фольклор може бути не менш цікавим ніж зарубіжне фентезі. Щиро дякую авторці за таку чудову книгу, з нетерпінням буду чекати на другу частину.
April 25, 2026
Книга захопила мене з перших сторінок: тут є все, що так подобається читачам - пригоди, магія, конфлікт, перше кохання і, звісно, боротьба добра зі злом. Але передусім тут зображено, хоч і метафорично, сьогодення всіх українців, які, попри всі біди, ніколи не здаються.
Один ліс, одна спільна загроза і кілька друзів, які кинули виклик долі. Усі герої добре прописані: їм віриш, за них вболіваєш. Однією з улюблених персонажок стала Зоряна. А Катря - то моя безумовна любов.
Книга стовідсотково сподобається підліткам, навіть тим, яких не змусиш читати. Але й для більш зрілих читачів знайдеться привід для роздумів. Всім щиро рекомендую)
Один ліс, одна спільна загроза і кілька друзів, які кинули виклик долі. Усі герої добре прописані: їм віриш, за них вболіваєш. Однією з улюблених персонажок стала Зоряна. А Катря - то моя безумовна любов.
Книга стовідсотково сподобається підліткам, навіть тим, яких не змусиш читати. Але й для більш зрілих читачів знайдеться привід для роздумів. Всім щиро рекомендую)
June 8, 2026
Це прекрасне етнофентезі про Південь України, де мавки, лісовики та підлітки-маги рятують світ від Посухи.
Тут багато фольклору та символізму (чого варта лише боротьба поколінь зі злом).
Так, історія по-дитячому світла, без сірої моралі, але в ній є душа.
Загалом — динамічно, патріотично і так щиро, що відірватися неможливо.
Щиро рекомендую!
Моя оцінка 9/10⭐
PS. Для мене було трішки замало романтики, але я однозначно чекаю на продовження!
Тут багато фольклору та символізму (чого варта лише боротьба поколінь зі злом).
Так, історія по-дитячому світла, без сірої моралі, але в ній є душа.
Загалом — динамічно, патріотично і так щиро, що відірватися неможливо.
Щиро рекомендую!
Моя оцінка 9/10⭐
PS. Для мене було трішки замало романтики, але я однозначно чекаю на продовження!
August 6, 2026
Ну що ж я дочитала книгу Катерини Колесник "Захисники лісу".
Це дуже добра історія. Події розвиваються швидко і динамічно. Цікаво було читати про південь України, в книзі переплітаються фольклор, магія, сміливість та захист своєї землі, ми дізнаємось про мавок, лісовиків, польовиків. Це захопливе, пригодницьке фентезі, в яке акуратно і гармонійно вплетені дружба та кохання, прив'язаність та ненависть. Дуже раджу познайомитись з цією книгою, в особливо з прекрасною мавкою Зоряною❤️
Це дуже добра історія. Події розвиваються швидко і динамічно. Цікаво було читати про південь України, в книзі переплітаються фольклор, магія, сміливість та захист своєї землі, ми дізнаємось про мавок, лісовиків, польовиків. Це захопливе, пригодницьке фентезі, в яке акуратно і гармонійно вплетені дружба та кохання, прив'язаність та ненависть. Дуже раджу познайомитись з цією книгою, в особливо з прекрасною мавкою Зоряною❤️
March 7, 2026
Книга світла і з самого початку зрозуміло, що добро переможе. В ній є напруга, є чисте і щире кохання і є темні сили. І що важливо в ній є про те, які наслідки вибору між правильним і неправильним. Можливо книга відгукнулася тому, що в цьому мороку, який панує у світі, хочеться саме світлого, чистого і щирого. Дуже сподобалася.
March 18, 2026
Ця історія дуже атмосферна і захоплююча. Темна, сповнена містики книга про підлітків, які мають врятувати світ від ворогів захоплює з першого розділу.
Герої добре прописані, їм співчуваєш, навіть злодій тут має свою сумну історію.
Книга сподобається підліткам від 14 років оскільки в історії згадуються і неприємні події.
Герої добре прописані, їм співчуваєш, навіть злодій тут має свою сумну історію.
Книга сподобається підліткам від 14 років оскільки в історії згадуються і неприємні події.
May 23, 2026
Мені дуже сподобалася книга.
Дуже тепла, світла історія, де добро обов'язково переможе зло, а закохані будуть разом -- ніби безпечне місце, у яке не страшно повернутися.
Класно описані містичні персонажі -- лісовик, польовики, мавки.
Я з Миколаєва, то як я ще могла оцінити книгу про український південь, якщо не на 5.)
Дуже тепла, світла історія, де добро обов'язково переможе зло, а закохані будуть разом -- ніби безпечне місце, у яке не страшно повернутися.
Класно описані містичні персонажі -- лісовик, польовики, мавки.
Я з Миколаєва, то як я ще могла оцінити книгу про український південь, якщо не на 5.)
June 10, 2026
Це було дуже приємно й тепло, наче щось рідне. А так воно і є, бо тут українська міфологія та південь України 🥰✨
Книга видалася мені дуже захопливою, з цікавими персонажами, серед яких ви обов’язково знайдете свого улюбленця й будете весь час чекати на розгортання його історії.
Особливо сподобалося вплетення в сюжет таких істот, як лісовики, мавки, песиголовці та польовики ✨🧝🏻♀️
Книга видалася мені дуже захопливою, з цікавими персонажами, серед яких ви обов’язково знайдете свого улюбленця й будете весь час чекати на розгортання його історії.
Особливо сподобалося вплетення в сюжет таких істот, як лісовики, мавки, песиголовці та польовики ✨🧝🏻♀️
July 1, 2026
Українське фентезі, яке дарує відчуття справжньої казки. Атмосферна, затишна історія про магію, дружбу, сміливість і боротьбу за важливе.
Світ легко приймає тебе з перших сторінок, а сюжет захоплює без перевантаження. Є моменти, що перегукуються із сьогоденням і змушують зупинитися та замислитися.
Легка, емоційна й дуже жива історія 💚
Світ легко приймає тебе з перших сторінок, а сюжет захоплює без перевантаження. Є моменти, що перегукуються із сьогоденням і змушують зупинитися та замислитися.
Легка, емоційна й дуже жива історія 💚
May 27, 2026
Книга, яка потрапила до мене випадково. Та перевернула сприйняття саме українського фентезі. А мені є з чим порівнювати адже фантастика і фентезі мої улюблені жанри з дитинства. Ти не просто читаєш цю книгу, ти проживаєш усе з головними героями. І пригоди, і почуття. Битви, і кохання. Все потрохи. Іноді боїшся за них, іноді смієшся із ними, іноді плачеш від болю чи чогось навпаки хорошого. Бути Захисником лісу почесна справа і герої цієї книги добре справляються з усім, що випадає на їх долю.
March 18, 2026
книга тримала в напрузі, сподобалася атмосфера, якби мене про просили описати цю книгу кольором, то це однозначно був би темно-зелений, колір таємниць і відкриттів.
April 24, 2026
Гарна, мирна казка. Особливо тронула душу кінцівка. З минусу для мене - швидкість. Тільки я починаю співчувати якомусь герою, змінюється локація вбо ще щось. Відчюття, ніби в мене немає часу і треба щоб було все швидче)
August 1, 2026
Красиво. Емоційно. Болюче
August 2, 2026
Прочитала на одному диханні,цікаво про вічну боротьбу добра і зла,про вибір людини в житті.Отримала задоволення.Головне щ це наше рідне українське
Displaying 1 - 30 of 46 reviews