Захисники лісу

by Катерина Колесник

Кажуть, на півдні України з давніх часів лежить прокляття — виснажлива посуха, накликана могутньою відьмою. Та одного дня провидиця Катря бачить у видіннях юнака, здатного подолати злі чари. Яромиру доведеться вирушити туди, де живуть страшні й химерні створіння: песиголовці, мавки, польовики… Хтось із них виявиться другом, а хтось — ворогом. Чи справдиться загадкове пророцтво? І яку ціну доведеться сплатити Яромиру та його друзям за перемогу?

Genres: Fantasy

344 pages, Hardcover

First published January 1, 2025

Reviews

[Oleksii Pedorenko · Rating 4 out of 5]

Гарна казка, читається легко і приємно. Без сірої моралі, заплутаних стосунків персонажів: просто добрі герої рятують світ від зла. Часом дуже приємно зануритися в подібні історії та відволіктись від нестримної жесті навколо.

[Dara · Rating 5 out of 5]

це одна з найкращих книг за останній час!

я клянусь, я дуже давно не читала такої щирої історії. це янґ-едалт, історія трошки наївна, але боже — в ній немає жодної краплі фальші. в кінці я розплакалась від щастя та розчулення, а подяка авторки своєму синові змусила заплакати остаточно 🥹🥹

💔 про Південь, про страшну Посуху та дітей, які мусять йти рятувати свою країну. про людей, які мусять відпускати цих молодих.

🔥 про дружбу, любов, хоробрість, щирі моменти, цінування кожної хвилини та про те, що не можна відкладати на потім.

це фентезі, яке зцілило в мені щось, а я й не знала, що воно потребувало зцілення.

книжка до неможливості світла, трошки навіть рідна, але водночас місцями болюча та страшна. і все це робить історію просто прекрасною.

пишу цей відгук на таких емоціях! дуже вже розчулив текст. треба читати підліткам, дорослим — усім. щиро раджу!

прям гарно.

[Вікторія Дудин · Rating 5 out of 5]

Сюжет та ідея мені сподобалися. Персонажів було багато, спочатку це було мінусом, згодом подумала, що зрештою ніхто не буде відправляти трьох дітей, мусять ще когось з ними відправити, тож тут у нас 6 героїв (разом з Катрею 7).
Концепт боротьби поколінь зі злом болючий, але досить значущий. Як на мене, це чудова історія.

Як людина, яка читає про українську міфологію, я дуже рада, що у нас зʼявилася така цікава книжка. І не крінжова! 😏
Українська міфологія тут не просто фон, а дійові особи: мавки, лісовик, песиголовиці, польовики — усе це є і вони впливають на сюжет. За це великий плюсик. Я вважаю, що дуже грамотно використаний матеріал.

Лісовик є уособленням постаті чугайстра (зазвичай саме він полював на мавок, а не лісовик) і лісовика. Частково мене це спочатку роздратувало, бо дотошна (я 4 роки не терпіла перетворення драконів на людей, мені треба час на таке). З часом мені здалося це хорошим ходом: нема сенсу тримати 2 окремих персонажі, коли можна використати одного. Це гарний хід. Постать Лісовика і його історія дуже добре, це було гарно

Окремо відзначу як використані песиголовиці. Це було дуже добре! І польовики мені дуже подобаються, зокрема Колос. Ну це все було дуже гарно, просто, але без фанатизму. Гарно! Авторка чудово попрацювала з матеріалом по міфології 🥺

У нас тут є любовний трикутник між Яромиром, Олесею та Миколою. Я не фанатка любовних трикутників, тому не коментуватиму це. Єдине, що я до кінця не розумію рішення Миколи наприкінці книги. Технічно розумію, але практично це продовжило їхній любовний трикутник.

Загальне враження щодо книги позитивне. Книги про підлітків, вона певний час мені нагадувала «Русалочку із 7В» (я не памʼятаю навіть її, але чимось нагадувала).

Читалося швидко, легко. Авторка не пхала зайві деталі, не створювала зайвих метафор. Текст простий, але не в поганому значенні. Я б хотіла сказати, що книжка добра, але… *дивиться в бік свого улюбленого персонажа і однієї дитини* не можу вам сказати таку брехню.

З хорошими персонажами будуть ставатися погані речі. Чи в них все вийде? Прочитаєте.

Я спочатку посміхалася, бо було хі-хі-ха-ха, дітки пішли собі геройствувати, а потім мені стало сумно. Ще більше мені стало сумно, коли причини Посухи викрилися. Це проста причина, але мені сумно, я сплакнула 😔

Всі кажуть, що це казка, але якщо і казка, то в стилі в братів Ґрімм, а не переписані для сучасників. Попри те, як книжка закінчилася, мені було дуже сумно.
З одного боку, через те, що теж хочеться, щоб і ми перемогли зло. З іншого боку, просто сумно, що це може статися не найближчим часом.

Починала читати отак: 😀😩🥺
Закінчувала отак: 😢😞😭

Йдіть на сайт авторки і беріть. Якщо пробний уривок вам сподобається, то ціла книга теж піде (перевірено мною).

[Тетяна Козельська · Rating 5 out of 5]

Українське фентезі, сповнене рідних образів, знайомих ландшафтів і містичної атмосфери. Це історія про підлітків, які мають врятувати південь України від посухи — своєрідного прокляття.

Читання цієї книги я б порівняла з прогулянкою лісом. Спочатку ти неспішно йдеш стежкою — і тобі спокійно, затишно в цьому тексті. Є друзі, є любовний трикутник, є завдання та перешкоди. Та що далі, то густішою стає темрява довкола — мов у столітньому лісі, куди давно не ступала людська нога.

Тут уже чатують справжні загрози й дорослі почуття. І саме герої допомагають пройти цю темряву: вони не ідеальні, сумніваються, помиляються, але продовжують рухатися вперед. За ними цікаво спостерігати, бо їхні вибори відчуваються справжніми.

Кохання завжди має значення, синку. Воно завжди доречне. І якби кохання зникало разом зі смертю того, кого любиш, світ, можливо, був би кращим.

Мені особливо сподобалися містичні істоти — мавки, лісовик — і легенди, що стоять за кожним із них. Вони додають історії глибини й відчуття зв’язку з українською міфологією.

А ще між рядків цієї фентезійної історії проходять глибокі теми:

Віра в когось дуже сильний поштовх, який, з'явившись у потрібному місці в потрібний час, може врятувати життя. Світ змінюється, люди помирають та народжуються. Єдине, що перебуває поза часом, — віра. Віра в себе, у кохання, у дитину, що робить перший крок; віра в людей, свою країну та особливо у перемогу.

І, здається, саме ця віра тримає героїв у найтемніші моменти — коли сил уже майже не лишається, але з’являється причина зробити ще один крок.

Навіть у найгустішій темряві завжди є щось, заради чого варто не звертати зі шляху.

Ця книга не лише про пригоди. Вона про віру — в себе, в інших, у любов і в майбутнє. Після неї залишається тихе відчуття надії, ніби навіть у найтемнішому лісі є світло.

Тож якщо ви хочете зануритися в щире, живе й напружене українське фентезі — цей твір вам сподобається.

[Reader · Rating 4 out of 5]

Нещодавно мала нагоду ознайомитися з книгою Катерини Колесник «Захисники Лісу»

Це дуже тепла й захоплива історія, яка поєднує українську міфологію з роздумами про добро і зло, внутрішню силу людини та важливість правильного вибору.

Мова книги легка, образна й дуже атмосферна. Опис природи настільки яскравий, що легко уявляєш прохолодний ліс, ранкову росу чи тривожні землі, спотворені злом. Відчувається, що авторка вклала у твір не лише фантазію, а й щиру любов до України.

Особливо сподобалося, що персонажі не є ідеальними. Вони сумніваються, помиляються, бояться, але попри все знаходять у собі сили рухатися вперед. Книга показує, що справжня сила полягає не лише в магії чи надзвичайних здібностях, а насамперед у людяності, вірності своїм принципам, любові до рідної землі та готовності захищати тих, хто цього потребує. Недарма книга присвячена Захисникам і Захисницям України — ця присвята проходить крізь увесь сюжет, не виглядаючи нав’язливою.

Найбільше мене вразила історія Катрі та Мелашки. Було боляче спостерігати, як заздрість, біль і надмірна прив’язаність до сестри штовхнули Мелашку на темний шлях. Не менш сильне враження справила й самопожертва Катрі — один із найемоційніших моментів книги.

«Захисники Лісу» залишають після себе теплі емоції й змушують замислитися над цінністю природи, людського життя та силою взаємної підтримки. Це історія, яка ще довго не відпускає після прочитання.

[Yuliia Kl · Rating 4 out of 5]

4/5 ⭐️

До цього моменту я навіть не розуміла, наскільки я МЕНІ БУЛО ПОТРІБНЕ українське фентезі… А коли воно ще й розгортається на півдні України — то ВАЩЕ ✨

Це гарна казка. Трохи наївна, але водночас темна. Читається легко й дуже приємно. Сюжет не намагається ускладнювати те, що можна залишити простим: без сірих зон, заплутаних взаємин і болісних моральних виборів. Є герої на боці добра, є сили зла — і місія очевидна: врятувати світ. І знаєте що? Часом дуже хочеться втекти в історію, де все трохи простіше, і хоча б ненадовго відкласти весь той хаос, що відбувається навколо. І, здається, ця книга прийшла до мене саме в той момент, коли була потрібна.

Але одразу зауважу: це НЕ ЗАТИШНЕ фентезі, не плутайте 😂

Історія дуже сильно зав’язана на українській міфології. І це не той випадок, коли мавку чи лісовика просто додали в текст, щоб було атмосферненько. Українська міфологія тут — не просто красивий фон для подій, а повноцінна й важлива частина історії. Мавки, лісовики, песиголовці, польовики — усі вони втручаються в події, впливають на героїв і реально рухають сюжет.

Але найбільше мене зачепили навіть не самі міфологічні істоти, а легенди, які стоять за ними. Я получила велику насолоду читаючи ще одну версію того, звідки могли з’явитися ті чи інші створіння, і це додає історії глибини та дуже приємного відчуття зв’язку з українською міфологією.

Головна історія при цьому доволі напружена. До самого кінця я не розуміла, хто виживе і як вони взагалі з цього всього викрутяться. Тому я насолодилась від а до я історією)

Головні герої відчулися дуже життєвими. Їх розмови прості та життєві. Поведінка як і має бути. Вони помиляються, в них є принципи, розуміння, мені були вони повністью розумілі і логічні.

А от другорядні історії — це окрема любов. Там було стільки кохання, болю й втрат, що деякі з них зачепили мене чи не сильніше за основну сюжетну лінію. Я навіть ловила себе на думці, що продовжую прокручувати їх у голові вже після читання.

Коли я читала, мені було так тепло й затишно, ніби я повернулася кудись у дуже рідне місце. І, власне, не дивно — тут українська міфологія та мій улюблений південь України 🥰✨
Читати фентезі у рідному сетінгу — це зовсім інший досвід. Коли впізнаєш місця, атмосферу, міфологію, воно сприймається вже не просто як вигаданий світ. Я реально відчувала цю історію буквально тілом.

Мені дуже сподобалося, скільки символізму заховано в цій історії. Деякі речі я усвідомлювала не одразу, але коли вони складалися в одну картину — ставало дуже щемко.
Боротьба кількох поколінь зі злом, знайомі поселення, розуміння, де саме відбувається Посуха… Усе це набуває зовсім іншого значення, коли знаєш український контекст.
І були моменти, коли я просто завмирала над книгою. Всередині ставало тихо, щось щеміло в грудях, і хотілося просто посидіти з цим відчуттям.

А от місцями історія була для мене занадто наївною. Деякі конфлікти й сюжетні моменти хотілося б бачити складнішими, з більшою кількістю нюансів і глибини. Бо потенціал для цього тут точно був.

Я ВИЙШЛА З ЦІЄЇ КНИГИ З ДУМКОЮ: ЧОМУ ПРО НЕЇ НЕ ГОВОРЯТЬ БІЛЬШЕ?

[гейлінка (тгк: книжкова буря) · Rating 3 out of 5]

Це було дуже легке, комфортне читання, з яким я гарно відпочила.

Мені сподобалися герої, атмосфера лісу, сама ідея посухи та історія про дітей, які мають врятувати не лише ліс, а й цілий край. Лор теж вийшов доволі цікавим: видно, що авторка продумала магічний світ, але при цьому не перевантажувала текст складними поясненнями. Загалом це дуже підліткова історія, яку я спокійно можу рекомендувати читачам років від десяти. Тут немає жорстокості чи якихось надто важких сцен — усе написано дуже легко.

Але були моменти, які мене відверто бентежили.

Найбільше — це історія Яромира. Від самого початку всі навколо повторюють, що саме він має врятувати ліс від посухи. На дитину буквально покладають відповідальність за долю всього світу, хоча… він навіть не демонструє якихось особливих магічних здібностей. Через це він постійно сумнівається в собі, картає себе, відчуває провину, і мені було щиро шкода цього персонажа. Якщо чесно, я взагалі не розумію, навіщо було так рано розповідати всім, що саме він — той самий обраний. На мою думку, це була занадто важка ноша для дитини.

Другий момент, який залишив у мене багато запитань, — це лінія Катерини. Нам неодноразово показують, що вона дуже сильна, досвідчена магиня й цілителька, яка живе вже дуже давно. При цьому роками вона готує дітей і відправляє їх фактично на вірну смерть, хоча сама чомусь не намагається розібратися з причиною посухи. А потім раптом саме за цими героями вирішує піти й допомогти.

І ось цього я зовсім не зрозуміла. Нам же неодноразово говорили, що вона завжди відчувала смерть дітей, яких відправляла раніше. Чому саме цього разу вона вирішила втрутитися? Чим Яромир, Олеся та їхні друзі настільки особливі? Виходить, вона просто любила їх більше за всіх попередніх? Для мене ця мотивація так і залишилася незрозумілою.

Сподобалася лінія Сашка і мавки — вона вийшла дуже теплою й милою. Хоча, якщо чесно, навіть коли мавка померла, я зовсім не переживала, бо була майже впевнена, що авторка знайде спосіб її повернути. Так, зрештою, і сталося. Загалом за героїв я не хвилювалася майже протягом усієї книги, тому що історія дуже комфортна і майже весь час є відчуття, що все закінчиться добре.

Не дуже сподобався й фінал із Миколою. Після того як Яромир врятував Олесю і стало зрозуміло, що вона вже не зможе жити звичайним людським життям, мені здалося логічним, що вони разом залишаться захисниками лісу. Але потім Микола просто… вирішує теж приєднатися. Якщо чесно, для мене це виглядало трохи як «п’яте колесо до воза». Особливо якщо згадати, що до цього в нас був любовний трикутник. Складається враження, що він дуже швидко змирився з тим, що Олеся обрала Яромира, і просто залишився жити поруч із ними.

Особисто мені більше сподобалося б, якби Микола повернувся у своє село й жив звичайним життям без магії — приблизно так, як це зробив Сашко. Для мене це виглядало б значно логічніше.

Наскільки я зрозуміла, це лише початок циклу. Чи буду я читати продовження? Поки що не впевнена. Можливо, якщо захочеться чогось легкого, затишного й розважального. Бо саме такою ця книга для мене й стала.

За вайбом вона дуже нагадала мені дилогію «Звичайна» Лілії Кухарець. Хоча, якщо порівнювати, історія Кухарець мені все ж сподобалася трохи більше.

Але загалом «Захисники лісу» залишили після себе приємні враження. Це хороше комфортне підліткове фентезі, яке точно знайде свого читача. Просто мені хотілося трохи більше логіки в окремих сюжетних рішеннях.

[Dianari · Rating 4 out of 5]

«Захисники лісу» — це прекрасна темна казка, натхненна українською міфологією. У книзі є особлива атмосфера та відчуття загадкового світу. Але його опису мені трішки не вистачило.

Найбільше мені сподобалося те, як через фантастичну історію показано силу дружби. Саме їхні стосунки й взаємодопомога стали для мене однією з найтепліших частин книги.

Водночас місцями історія здалася мені трохи дитячою та наївною. Деякі моменти хотілося б бачити більш глибокими й складними, особливо з огляду на похмуру атмосферу та темну тематику. Хотілось більше описів, більше деталей — інколи більше темряви.

Але загалом це дуже атмосферна, добра у своїй основі історія, яка залишає приємний післясмак і знайомить із українським фольклором. Точно підійде для підлітків.

[Frankie Speaking · Rating 4 out of 5]

Добрий вечір, студіє. Я дочитала самвидав «Захисники лісу» Катерини Колесник і маю що сказати — всякого 😅

🌿 Спершу зазначу, що це підліткове фентезі з усілякими фольклорними тварюками.
🌿 Загалом враження позитивні. Хороша казка з благородною метою, трошечки несподівано трагічна всередині.
🌿 Ідея і сюжет гарні, пригод вистачає.
🌿 Особливо сподобалися історії походження зла в цій книзі.
🌿 Улюблені персонажі — Сашко і Зоряна. І кошеня Миша! 🐾
🌿 Також відчувається любов авторки до півдня і природи.
🌿 Дуже гарна обкладинка, хоча трохи збила з пантелику щодо важливості героїв в цій історії.
🌿 А тепер про мінуси.
🌿 Як на мене, така велика ідея боротьби добра і зла заслуговує на більшу кількість деталей.
🌿 Книга здалася мені трохи зібганою. Багато подій і пригод — це плюс, але часом вони дуже швидко перемикалися між собою, і я не встигала прожити той чи інший момент.
🌿 Найбільше збентежило, що головний герой Яромир раз за разом отримує дуже багато сил і одразу доволі потужно ними користується. Для мене це було трохи в стилі Марті Стю.
🌿 Так, в дитинстві він навчався з усіма у Катрі, але знати теорію — це одне, а практикувати — інше. Пояснення на кшталт «призначення долею», на жаль, для мене не дуже працює. Половина героїв фентезі, якщо не більше, так само призначена долею, але хоч якось опановує свої сили.
🌿 Тому, мабуть, оцієї поступовості не вистачило.

Оцінка — 💀💀💀💀казкові Едгари

Більше відгуків на книжки туть: https://t.me/frankiereading

[Iryna · Rating 4 out of 5]

В книжковій сфері доволі мало книг, так ще й фентезі, про український південь. Це неабияк підігріло мій інтерес.

Тож, що ми маємо?

•Багаторічна посуха, накликана відьмою, боротись з якою буде невеличка група юних людей - хтось з них має магічні здібності,а хтось фізичні але разом вони злагоджений і сильний механізм.

Попри важливість Яромира для перемоги як такого одного головного героя виділити важко, кожен член команди по-своєму важливий.

В цій команді маємо любовний трикутник, що триває вже не перший рік. Та попри вибір Олесі я б не сказала, що цей трикутник наприкінці книги переривається, завдяки вибору іншого героя.

•Цікаво і доволі детально прописані деталі побуту і життя селян в ті часи, до прикладу розпис будинків, їх інтер'єр чи харчування. Саме за описаним побутом тільки й лишається здогадуватись в які роки відбуваються події, адже точної дати ми не знаємо.

Я для себе тут побачила багато символізму, наприклад боротьба декількох поколінь зі злом - нічого не нагадує? І мені цей символізм дуже сподобався.

Легко читається, текст неперевантажений надмірними деталями чи літературною мовою героїв, вони спілкуються як звичайні люди.

Окрема подяка цій книзі за те, що познайомила мене з деякими істотами нашої міфології.

[Hanka Sych · Rating 4 out of 5]

події цього фентезі відбуваються на південних територіях України, де мені й досі майже не довелося побувати самій, тож приємно відвідати ці місця хоча б на сторінках книжок. з кожним роком страшна Посуха знищує землі, орди песиголовців вчиняють напади на села, змушуючи жителів залишати домівки й шукати нові. що сумно й страшно, що вони вже навіть звикли до такого кочового способу життя, бо іншого й не лишається, коли раз за разом загони магів і їх стражів, які вирушають на боротьбу з надприродним злом, не повертаються.

цьогоріч до епіцентру Посухи прямує нова шістка: Олеся, Сашко й Микола - наділені чарівними здібностями маги - та їхні стражі Степан, Пилип і Яромир - останньому пророковано врятувати рідний край, але надзвичайні сили так і з'явилися. на сцені прощання з ними чітко видно паралель з нашою сучасністю, де часто старшим людям доводиться виряджати молодь в дорогу, з якої повертаються не всі.

🍀на своєму шляху герої зустрінуть і песиголовців, які часто діють як колективний організм, і мавок, чию життєву позицію я поважаю, і лісовиків з польовиками. це буде непроста мандрівка, скажімо так, із втратами, пораненнями, кривавими сутичками й, звісно, романтикою. в одному любовному трикутнику я вболівала за того, хто "програє", але вибір там зрозумілий.

зло тут має обличчя та історію, корені якої простягаються в минуле. в цьому аспекті книжка тяжіє до казки, ми чітко знаємо, за ким правда, все однозначно, але водночас болісно.

стиль оповіді досить специфічний, мені потрібен був певний час, щоб призвичаїтися. історія ведеться від третьої особи, але за один розділ ми можемо побувати й побачити ситуацію очима багатьох персонажів.

🌰 ще мені особисто хотілося б активнішої ролі в сюжеті та розкриття саме Олесі, бо більшість динамічних сцен відбуваються за участі хлопців, а вона досить цікава персонажка. та й про решту не проти дізнатися більше.

загалом, це хороша підліткова історія з чіткими сенсами про силу єдності, віру в те, що зло перемогти можна, хай навіть і високою ціною, та що одного дня ті, хто змушені були залишити рідні землі, зможуть повернутися додому.

[Yuliia · Rating 4 out of 5]

Зізнаюся, фентезі — зовсім не мій жанр, тому спочатку я не була впевнена, наскільки ця історія мені відгукнеться. Але «Захисники лісу» Катерини Колесник виявилися для мене дещо більшим, ніж просто фантастична пригода.

Особливо сподобалося, що за магією, міфічними істотами та вигаданими подіями ховаються цілком реальні людські теми, над якими мимоволі починаєш замислюватися.

Деякі думки з книги настільки зачепили, що я навіть зберегла їх окремо:

«Ви, люди, живете коли завгодно, але тільки не сьогодні. Ви живете в минулому, знов і знов прокручуючи в памʼяті спогади; у майбутньому — мріючи або бажаючи чогось так сильно, що все теперішнє здається вам недостатньо хорошим. Або ж ви можете жити в теперішньому, але заглядаючи до сусіда у двір із заздрістю…»

І ще одна коротка, але дуже влучна фраза:

«Люди, з-поміж багатьох інших помилок, роблять одну найголовнішу — забувають жити».

Мабуть, саме ці слова стали для мене найціннішим у прочитаному. Бо іноді ми настільки захоплюємося планами на майбутнє, турботами та нескінченним списком того, що ще потрібно зробити, що забуваємо помічати власне життя тут і зараз.

А ще ця історія мимоволі перегукувалася для мене з тим, що сьогодні відбувається в Україні. Боротьба зі злом, прагнення захистити рідну землю, своїх людей і те, що тобі дороге, — усе це сприймається зовсім інакше, коли читаєш про це, маючи за плечима власний досвід війни. Дуже хочеться вірити, що й наше зло ми якнайшвидше поборемо, що на нашу землю повернуться мир і життя без страху.

Не можу сказати, що після цієї книги стала прихильницею фентезі, але можу сказати, що вона залишила після себе думки, до яких хочеться повертатися. А для мене це одна з найважливіших ознак того, що книга була прочитана недаремно.

Дякую Катерині за історію, за знайомство зі світом української міфології та за слова, які потрапили саме туди, куди потрібно. 💚

[Mary Moon · Rating 5 out of 5]

«Захисники лісу» – це міфологічне підліткове фентезі, яке здатне відгукнутися навіть у серці дорослого читача.
Ще на моменті присвяти, до початку основних подій, книзі вдалося мене розчулити 😱🥹
Гадаю, якби я читала цю книгу, будучи підлітком, враження та акценти були зовсім іншими, але це так круто 🥹 Адже одні і ті ж слова мають різну силу для різних поколінь.
Я не з тих людей, яким до смаку описи природи, споруд чи інтер'єрів, проте тут навіть для мене було дотримано балансу (не замало і не забагато описів, та ще і всі "смачненькі" та доречні).
Авторці вдалося достукатися до цілої палітри моїх емоцій.
Я сумувала, раділа, нервувала та тішилась разом із героями.
Мені хотілося дізнатися, що ж там далі! А це найголовніший для мене показник цікавої книги 🥹
У книзі майстерно перепліталися нитки долі героїв та їхні шляхи (часто разом із тяжкими випробовуваннями).
Герої книги вкотре підтвердили для мене важливість, на перший погляд, простих слів підтримки від близьких людей, які здатні підняти бойовий дух та змусити повірити в себе.
Мені сподобалося, що в книзі важливу роль відіграють українські міфи, а також міфічні істоти. Вони не лише створюють фон для книги, а й виступають повноправними учасниками основних подій.
Якби мене попросили назвати одну цитату з цієї книги, то я б обрала ось цю: «Правда була в тому, що темрява існує лише там, де немає світла» 🥹
Це була дуже цікава мандрівка сторінками книги «Захисники лісу», тож сміливо раджу її тим, кому до душі міфи, пригоди, боротьба зі злом, щирі, відважні та реалістичні герої, дружба та кохання.

[Anastasia Dmurtova · Rating 5 out of 5]

«Кожен, хто вірив у перемогу, причетний до неї не менше, ніж той, хто її здобув».
«Захисники лісу» Катерини Колесник — це історія, яка захоплює з перших сторінок. Книга написана простою, живою мовою, а динамічний сюжет не відпускає ні на мить.
Події розгортаються на півдні України, де панує виснажлива посуха, яку накликала могуча відьма. Порятунок криється у пророцтві: провидиця Катря бачить у видіннях юнака Яромира — єдиного, хто здатен зняти закляття. Герої вирушають у небезпечну подорож, де на кожному кроці оживає українська міфологія: від підступних песиголовців до лісовиків і мавок.
Для мене ця книга стала історією про найважливіші цінності: чесність, підтримку та відданість. Тут показано ту саму рідкісну дружбу — без заздрості, підлості чи прихованих мотивів. Навіть любовний трикутник авторка прописала спокійно, без зайвої драми чи токсичності між персонажами, що мені дуже сподобалося.
Це щира історія про те, як побратими разом долають відьомські чари та перемагають будь-яке зло. Прочитала її на одному подиху й отримала величезне задоволення від кожної сторінки. Вона дарує справжню віру в добро та світло.
Слова авторки виявилися надзвичайно влучними й саме тими, які варто пам'ятати щодня:»
«Щастя — це не речі, і тим паче не ідеальні дні. Щастя — це кохані люди, які поряд у будь-яку хвилину».
«Як виявилося, скільки б люди не жили на світі, їм завжди буде мало. Обов’язково з’явиться якась незакінчена справа, несказане слово або поцілунок, що так і не стався... Люди, з-поміж багатьох інших помилок, роблять одну найголовнішу – забувають жити».
Щиро рекомендую!

[Anastasija Sylajeva · Rating 5 out of 5]

Прочитала на одному подиху. От є такі книги, які береш в руки і читаєш до самого кінця. Це саме така книга.
Я люблю фентезі, але серед безлічі книжок знайти ту, яка буде робити ставку на ніжний подих магії, а не на кривавий драйв - дуже важко. Саме тому "Захисники лісу" це як ковток свіжого повітря в сучасному в світі фентезі. Якщо чесно, я б порівняла "Захисників" із раннім Гаррі Поттером, де більше казки, а не трендів.
Істотні плюси. Це українське фентезі. Знайти книжку в такому жанрі насправді не так просто. Щоб саме акцент був на українську міфологію, а не просто зробити її фоном для цілком буденних подій.
Авторка зробила сюжет логічним, без зайвих рухів, без героїв, які потім десь губляться, без зайвих сюжетних поворотів, які пишуться лише для того, аби утримати увагу читача. Всього цього зайвого навантаження авторка уникла, але при цьому книга тримає читача до останньої сторінки.
Сюжет логічно завершений. Тау, авторка залишила собі поле для продовження... та знаєте, говорячи сучасними словами, я б хотіла приквел.
Моє враження це 10/10, ще й тому, що маю можливість запропонувати "Захисників" принаймні двои зі своїх дітей і впевнена, що їм сподобається.

...

[Elisaveta Merkulova]

Я довго вагалася між оцінками 3 та 4, але моє відчуття історії вперто зупинялося десь посередині, тож вирішила округлити до вищої.

Перед нами казка, але не для дітей. І не для дорослих. Для дітей тут підіймаються трохи задорослі теми, а для дорослих історія місцями здається трохи наївною та передбачуваною.

На початку дуже багато персонажів, які потім не відіграють жодної ролі в наративі. Але й далі в нас є Степан та Пилип, які не виконують нічого надважливого для сюжету. Якби вони були однією людиною або їх узагалі не було в історії, то, мені здається, книга б нічого не втратила.

Щодо більш виразних персонажів:

Яромир — «особливий». Магії немає, але потім усі так і хочуть йому цю магію подарувати.

Олеся — дівчинка, яку постійно треба рятувати. Про неї більше сказано, що вона вперта, ніж це показано.

Сашко — дуже наївний персонаж, але, їй-богу, він мені сподобався. Не знаю чому, але його щира любов до Зоряни мене підкупила.

Зоря — цікава персонажка. Їхня лінія із Сашком сподобалася мені набагато більше за любовний трикутник. Вона проста, але щира.

Ну і, наостанок, мій краш — Микола. Underrated-персонаж. У ньому, на мою думку, ідеально все. І саме він розкритий найкраще. Від його батьків до його внутрішнього конфлікту. На мою суб’єктивну думку, його конфлікт найбільш природний. Ти йому віриш. Йому не дається все так легко, як Яромиру. Він не залишається зі своєю коханою, як Сашко. Він втрачає і магію, і око, і надію бути з коханою дівчиною. У нього лишається тільки кітка Миша. Микола заслуговує на краще ❤️‍🩹

Щодо сюжету, то він також доволі простий. Початок розганяється досить довго, але десь із середини книги стає справді цікаво, що буде далі. Хоч тут і немає плот-твістів чи сірих персонажів. Але мораль зрозуміла: добро переможе зло, а світло — темряву.

Є зауваження щодо темпу в другій половині книги: деколи події несуться одна за одною, і немає простору видихнути. Трохи не до кінця розкриті персонажі, а певні питання так і лишилися без відповідей. Хотілося б більше дізнатися про песиголовців і про книгу Мелашки.

І ще я не до кінця зрозуміла часовий проміжок історії. Зрозуміло, що ми на півдні України, але чи це альтернативна історія, чи наш світ? Складається враження, ніби ми десь в умовному XVIII-XIX столітті, якщо судити з описів побуту, одягу тощо. Але мене здивував епізод на початку, коли Надія народжувала від свого хлопця, а не чоловіка. Особливо з огляду на те, що вже в епізоді Катрі та Мелашки ми бачимо більш звичні історичні наративи щодо неодружених жінок і близькості до весілля.

Хоч я і не фанатка таких історій, нам стовідсотково потрібні такі книги. Без суперечливих персонажів, без подвійного дна. Про наше, про українське.

Тому дякую авторці за цю історію й бажаю наснаги на створення нових 💚

[Vesna Borysova · Rating 5 out of 5]

Мені дуже сподобалась ця книга ❤️ Це прям дуже класно написане українське підліткове фентезі.

Поки читала, постійно ловила вайб «Сторожової застави». Я свого часу від неї була в захваті, і тут отримала дуже схожі відчуття: сучасність чудово переплітається з українським фольклором, магією та міфічними істотами, але при цьому історія не відірвана від нашого реального світу.

Особливо мені сподобалось, що сюди вплели екологічну тему. Посуха, спека, проблеми з природою — все це на фоні нашого літа взагалі сприймається не як якась далека фентезійна проблема 🫠 І мені подобається, коли фентезі не просто використовує ліс як красиву декорацію для мавок, а нагадує, наскільки все в природі між собою повʼязано.

Ще дуже класно закручена сама історія, яка тягнеться від двох сестер — Мелашки та Катрі — і поступово відлунює вже в сучасності. Мені взагалі подобаються такі штуки, коли події минулого не просто розповіли для довідки, а вони продовжують впливати на людей через багато років.

А Зоря ❤️ Мавка, яка чудово показує, що навіть у світі, де начебто має бути чітке розділення на добрих і злих істот, усе не настільки просто. Що хтось може захотіти піти проти власної природи, змінитися і навіть бути готовим пожертвувати собою заради раптово знайденого кохання.

Єдине — мені трошки не вистачило нормальної презентації персонажів на початку 🤣 Бо я вперто уявляла, що темноволосий хлопець — це Яромир. А НІФІГА, це Микола! Яромир світловолосий. Мабуть, інші фентезі остаточно привчили мене, що якщо є загадковий хлопець, то він обовʼязково має бути темненьким 🤣🤣🤣

Якщо вам свого часу зайшла «Сторожова застава», то я б однозначно радила придивитися й до «Захисників лісу».

А я тепер сиджу й чекаю на продовження 😁 Бо на цьому зупинятися не можна!

[Olga Vasylenko · Rating 5 out of 5]

Книгу побачила випадково. Відразу привернула увагу обкладинка. Дуже люблю зелений колір, а тут його так багато ). Та ще й у назві щось про ліс. Прочитала анотацію і зрозуміла, що мені воно треба. Незалежно від того якими будуть мої враження, але я хочу прочитати цю книгу. Сюжет затягнув вже з самого прологу. Такий вдалий набір героїв я давно не зустрічала. Кожен по-своєму особливий, кожен чимось запам'ятався. Вони живі і їм віриш. У мене з візуалізацією було завжди дуже добре, тому я їх щей добре бачила.
Читати було цікаво впродовж всієї книги, але сюжет так закручується, що вже від самого початку подорожі від книги, буквально, неможливо відірватися. Описи авторки я б назвала соковитими. Так, саме соковитими. Тому що, поки ти читаєш про природу, бійки, розмови — то в голові кружляють кольорові зображення, але коли авторка починає описувати їжу… от просто повірте мені на слово, ваш холодильник переживе не одне спустошення за той час, поки ви будете читати цю історію. От така вже правда і з цим нічого не поробиш — Катерино у вас дуже смачні описи їжі! Я деякі навіть заскрінила, щоб потім повторити, коли виберемось з родиною на природу.
Що до пережитих мною емоцій. Вони були різними. Я навіть не очікувала, що аж так сильно прив'яжусь до героїв. Я помітила, що авторка пропрацювала світ до найдрібніших деталей. Не хочу багато спойлерити, тому не буду прямо говорити про що мова, але це як дивитись фільм і чітко розуміти “от не просто так у цієї родимки така форма”, або “червона хустина, вже вдруге”. Здогадки були різні і не завжди вдавалось здогадатись чого чекати.
Ця історія торкається серця, а після впевнено в ньому залишається. Я читала в електронному варіанті (тому що надаю перевагу саме електронним книгам), але цю книгу я хочу мати у своїй бібліотеці. Щоб коли підросте моя дитина я могла познайомити її з неймовірною історією не менш неймовірних героїв.

[Alina · Rating 5 out of 5]

₊⊹⁀➴ Дорога авторкине,
Я не знаю, як правильно пишуться відгуки, але дуже хочу залишити вам свої відчуття після ❞ Захисників лісу ❞.
Спочатку я думала, що це буде просто казочка. Серйозно. Я відкрила і така: ну окей, пригоди, ліс, герої кудись ідуть… трохи наївно, трохи просто, але спробувати варто. Почала читати і... В якийсь момент в мене у грудях ніби щось “клацнуло”.
╰┈➤ І все, я вже летіла по сторінках і не могла зупинитись.
⚘ Мене дуже зачепили не тільки головні герої, а також другорядні історії. Вони були настільки живі, що я ловила себе на тому, що думаю про них навіть після читання. Там було і кохання, і біль, і втрата, і такі моменти, від яких реально стискає всередині. І от чесно… на цьому фоні історія Яромира і Олесі для мене не стала настільки сильною. Я не до кінця повірила в їхнє кохання, хоч і розумію, що воно мало бути важливим.
⚘ Зате Микола… він чомусь дуже сильно відчувся. Не знаю як пояснити, але його емоції, його реакції, його біль і турбота здавались справжніми. Там було життя. Там було щось, що має глибше значення, ніж просто “вони разом”. ⚘ ⚘ Але найголовніше, ця книга мене зачепила. Я реально відчувала її тілом. Були моменти, коли ставало тихо всередині, коли щось щеміло в грудях, і я просто сиділа й дивилась в сторінки.
➳ І це для мене найцінніше. Бо не кожна історія здатна так врости в душу.

Дякую вам за це. ✨

➳ Я точно не забуду цю книгу, вона залишила в мені слід. Трохи теплий, трохи болючий, але дуже живий.
❞ Боятися — це нормально. ❞

[Reader · Rating 5 out of 5]

На півдні України лежить прокляття- Посуха, що кожного дня знищує все більше земель, а люди мають тікати далі. Одного дня провидця Катря, бачить юнака Яромира, що мав народитись і знищити прокляття. Щоправда у нього не виявилось сил, а треба боротись з песиголовцями та іншими створіннями, тому коли він виріс то разом з друзями вирушає у подорож.

Книга дуже атмосферна і хоч написана у фентезійному світі і Україна тут інша, але дуже перегукується з сучасністю своїми алегоріями. Посуха, що захоплює поступово наші землі, а песиголовці - вороги, що вбивають людей.

Чудово прописані герої, які знають що йдуть на смерть та не мають вибору. Яромир, що мав бути надією та спочатку не мав сил і не навчався магії. У книзі були різні створіння : мавки, польовими та різні монстри.

Історія мені сподобалась цікавими пригодами, атмосферою стародавньої України та алегорією з сучасністю, що трошки додавала суму, особливо певні моменти що стались з героями та їх вибір.
Ніжна та мила історія кохання теж була присутня, ще й не одна, так само як у книзі я надіюсь колись завершиться і наша історія.

[Lika Kovalenko · Rating 5 out of 5]

Це було дуже приємно й тепло, наче щось рідне. А так воно і є, бо тут українська міфологія та південь України 🥰✨
Книга видалася мені дуже захопливою, з цікавими персонажами, серед яких ви обов’язково знайдете свого улюбленця й будете весь час чекати на розгортання його історії.
Особливо сподобалося вплетення в сюжет таких істот, як лісовики, мавки, песиголовці та польовики ✨🧝🏻‍♀️

[Barbie Malfoy | Olena Vysotska · Rating 5 out of 5]

🌿 «Захисник лісу»
5/5 ⭐️
@Катерина Колесник|Письменниця

Здається, я знайшла ще одну причину закохатися в українське фентезі. 💚

Для мене це було перше знайомство з фентезі, побудованим саме на нашому українському фольклорі: мавки, лісовики, польовики, відьми… І знаєте що? Це було неймовірно круто!

Мені дуже сподобалося, як у цій історії поєднуються магія, атмосфера лісу, пригоди, романтика й темрява. Особливо приємно усвідомлювати, що ми маємо власні міфологічні образи, які можуть стати основою для таких захопливих історій. 🇺🇦✨

А тепер про персонажів, бо тут мені є що сказати!

☀️ Яромир - войовничий, упевнений у собі, впертий і той, кому доводиться протистояти темряві. Мені сподобався його характер і його роль в історії, хоча моїм фаворитом він так і не став.

🔥 Олеся - справжній вогник! Вперта, цілеспрямована й зі своїм характером. Вона мені дуже сподобалася, а її вибір пари був для мене зрозумілим.

Люблю, коли романтичний трикутник зрозумілий, а рішення героїні не викликають бажання кричати на сторінки книги. 😂

🖤 Микола - мій фаворит! Тут без варіантів.
Трохи холодний, закритий, не з тих, хто одразу відкриває душу. Але водночас відданий, щирий і добрий усередині. Саме такі персонажі й підкорюють мене найбільше: коли за зовнішньою стриманістю ховається зовсім інша людина. Я просто мліла з нього!

🤝 Сашко - той самий друг, з яким хочеться і в пригоди, і просто потусити. Він додає історії особливого настрою.

⭐️ Зоряна та її любовна лінія із Сашком - це окрема любов! Не буду вдаватися в деталі, щоб ви прочитали, але я дуже рада, що вони залишилися разом. Вона ще й така мила персонажка, яка додала цій історії світла. 🥹💚

А ще є Пилип і Степан - ті самі два брати-акробати (друзі) і, які чудово вписуються в загальну атмосферу. Кожен персонаж має власний характер і свою роль, тому історія не здається пласкою чи одноманітною.

І, звісно, Катря - героїня, з якої починається оповідь і через яку авторка залишає натяк на можливе продовження та нові пригоди.

Щодо фіналу: історія головних героїв отримує своє завершення, і це для мене великий плюс. Водночас натяк на те, що цей світ може відкрити нам ще більше, інтригує. Якщо буде друга частина - я однозначно читатиму!

А що для мене найважливіше в цій книзі?

Попри те, що це підліткове фентезі, історія має і темні, і дуже милі сторони. Вона не лише про магію та протистояння темряві, а й про віру в себе, справжню дружбу, відданість і перше кохання.

Саме тому я б радила її не стільки маленьким дітям, скільки підліткам і всім, хто любить фентезі зі змістом, емоціями та атмосферою.

📚 Мій вердикт: 5/5.

Однозначно рекомендую до прочитання й дуже раджу мати цю книгу на своїй полиці. Особливо якщо ви хочете ближче познайомитися з українськими авторами, підтримувати українське й відкривати для себе наш фольклор через сучасні історії.

Бо українське фентезі - це справді щось особливе. І я дуже рада, що почала відкривати його для себе саме з цієї книги. 💚🌿

Катерино, дякую за цю історію! Тепер мені ще цікавіше, які пригоди можуть чекати на Катрю далі. І найголовніше… мій Микола здобуде щастя?! 👀🖤

[Lesyk Shamayev · Rating 5 out of 5]

Катерина Колесник «Захисники Лісу»

Як почати читати PG-13, але отримати NC-17😅

Це не клікбейт. І не гейт. Просто чиста правда. Авторка каже, що історія розрахована на 15+, проте насправді читач отримує достатньо темну (і дуже цікаву) і доволі жорстоку історію (і не без скла, до речі — похрумтєл я знатно😁)

Обожнюю, коли мене може здивувати жанр, від якого я взагалі нічо не очікую. Ну а шо там може бути прям ТАКОГО? Чого я ще не бачив?

Все стандартно: маги, лісові хранителі, мавки, відьми, всі діла. Умови здаються на перший погляд знайомими і зрозумілими. При цьому Катерина каже: холд май бір, сучка, і пристібайся!))

І шо? Рілі довелося пристібнутися (хоча і є до чого попристьобуватися, якщо чесно)🤭

Давайте спочатку пройдемося по коментарям «нітакусі»:
На самому початку книжки мені було дуже важко. Я навіть пріхєрєл настільки, шо думав закинути. Ото тільки спільночит з подругою врятував. Чесно, без купюр. Я бісився. Доводилося перечитувати перші 5 розділів ТРИЧІ!! Тричі! Вже почав думати, що я просто тупий і книжка не для мене. А потрібно було просто розібратися. 
І дуже важко розібратися у Всесвіті, якого не існує. Нема за шо зачепитися: намагаєшся зрозуміти як працює все, в яких умовах проживають герої, розібрати на молекули і докопатися до істини. І це дуже важко, коли автор на самому початку не будує для тебе по цеглинках сюжет. Не повірите, довелося півтори години обговорювати це разом з подругою, робити нотатки і задавати багато питань, на які немає відповідей. Ну як травинка може зрозуміти Олесю, якщо читач в цей момент навіть не розуміє яким чином відбувається ця магія?

А тепер коментарі в режимі «фром гейтер ту лавер»:
Треба було просто забити хєр і просуватися далі. Отаке рішення з «Захисниками» найкраще працює. Далі чи то авторка розписується, чи то мозок адаптується (можливо і то, і то), але історія починає лягати легко і зрозуміло. Подій стає все більше, фігури починають рухатися, а іноді і босими ногами по стежці зі скла (ммммм, люблю таке♥️).
Кожен плот-твіст змушує завалити хлєбало — це каєф!!
Досі не можу зрозуміти як ця історія може існувати з клеймом «15+». Тут потрібно обовʼязково ставити «18+» (і це я зараз не про сєкси оці ваші) і трішки додати жесті. ЩЕ БІЛЬШЕ ЖЕСТІ!!!😈

Загалом мені «Захисники Лісу» дуже сподобалися! За останні півроку довелося трішки почитати різного фентезі. І Катерина точно займає почесне місце в моїй бібліотеці. 

ЗІ. Катерино, не хочу ображати Миколу, але….😁 Це дивний якийсь мув. Просто мазохіст якийсь. З таким же успіхом можна було піти до мавок спарюватися і віддавати себе на з'їдання🤭

Більше емоцій і оглядів книжок в тг-каналі «Лесик»

https://t.me/lesyk_sashko

[Anna Kisi · Rating 4 out of 5]

Неймовірно красива, похмура і драматична казка, яка з перших сторінок затягує у свій таємничий вир. Чесно кажучи, я трохи хвилювалася, що в центрі сюжету опинилися підлітки, адже останнім часом підліткові історії мені зовсім не заходили. Проте тут мої побоювання розвіялися. Так, головні герої дійсно юні, але вимушені дорослішати занадто швидко. Самі обставини та ворожа темрява, що поглинула південь України, змушують їх приймати зрілі рішення та брати на свої плечі відповідальність за порятунок світу.

На самому початку оповіді в мене виникали питання до системи магії, але зрештою я знайшла відповіді на свої питання. Також перші розділи здалися дещо поспішними, події розгорталися епізодично, через що виникало відчуття різких стрибків в оповіді. Така структура спочатку викликала легкий дискомфорт, і мені щиро хотілося більшого розгорнутого і плавного вступу. Проте далі історія вирівнюється, стає глибокою, неспішною та деталізованою. І це взагалі не вплливає на високу динаміку сюжету. На сторінках постійно відбувався якийсь рух, а пригоди і події змінюють одна одну.

Атмосфера цієї історії - це окрема любов 🌿 Авторка вплела в сюжет українську міфологію та етнічний колорит: від розписаних білих хат до містичних істот. Тут є й моторошні песиголовці, й підступні польовики, і дуже цікава версія походження мавок. Самі персонажі вийшли дуже живими, але найбільш щиру емпатію та симпатію в мене викликали саме другорядні персонажі. Мавка Зоряна та Микола зі своїм грайливим рудим кошеням просто вкрали моє серденько, за їхні долі переживала як за рідних ❤️‍🩹

У цій книзі є дуже сильний внутрішній символізм, який болісно відгукується в серці через паралелі з нашою теперішньою реальністю, вимушеним переселенням та боротьбою за свободу. Тож це така, водночас важка й неймовірно комфортна історія. Вона просякнута щирою вірою в те, що єдність та любов здатні перемогти будь-яке зло. Я встигла і поплакати, і посміятися, і порадіти за персонажів. Ця подорож точно не залишила мене байдужою 🥹 А після фіналу з'являється непереборне бажання кинути весь буденний клопіт і втекти кудись далеко в тихий, затишний ліс 💚

[Motkhei · Rating 4 out of 5]

Спочатку історія йшла дуже легко, вона спокійна, в чомусь передбачувана, протагоніст-обраний, любовний трикутник, проблема яку потрібно вирішити, але вона затягує, чим далі тим серйозніше вона ставала, емоційніше, (особисто я люблю емоції і динаміку). Гарно прописані сцени бійок, спогади, і те як воно вміло переплітається. Подобається те що світ знайомий, типу ти розумієш що оці песиголовці, відьми і мавки це наші міфи, але авторка вплела їх в свою історію з власним баченням, що дуже цікаво і створює унікальністт
І також війна,яку не можеш не порівнювати, їхня війна, наша війна яку неможливо не бачити між рядками, справжні назви, самі герої які борються що створює аналогію. Просто хочеться сказати що це правильно, так і має бути
Мені дуже подобається бачити роздуми під кінець які роблять персонажів живими, як вони довго розмовляють між собою що дає їх зрозуміти ніби "зсередини", їх словами так сказати. На їхні маленькі особисті вчинки, не "пожертвував життям", а щось інтимне, як "я викинула ведмедика бо була зла, але повернулась по нього бо він мені дорогий", це робить героїв унікальними. Моментами пробирало на сльози. Антагоністка була для мене просто зла бо зла, більшу частину історії, поки не показали її минуле, і воно таке життєве насправді, думаю кожна її зрозуміє. І хоч по своєму, але вона так любила сестру, це моє улюблене
Попри це книга усе одно легка, швидко читається якщо втягнутись спочатку, змушує відчувати, а це основне
Хотілося би щоб у продовженні було більше прописано світ, цікаво знати про інші країни, як вони реагували на посуху, хочеться чогось такого масштабного, деталізації героїв і чучуть легенд, можливо релігії (вона не обов'язкова, це просто як культ поклоніння, завжди може сказати більше про суспільство). Більше характеру, і чучуть драми теж ніколи не завадить
Пс: не знаю чому, та увесь час під час читання виникала аналогія з Троном зі скла, хоч ці історії не настільки подібні, майже ніяк

[Anna Lytvynenko · Rating 5 out of 5]

Чудове динамічне фентезі із захопливою атмосферою українського фольклору.

Тут природа виступає не лише фоном подій, а сприймається повноцінним персонажем, який потребує захисту від лиха, що прийшло на землі Південної України.

Дуже важливим є те, що захищати землю від темної сили йдуть зовсім молоді люди, майже підлітки. Хтось з героїв володіє магічними здібностями, а хтось розраховує лише на свої фізичні сили, хтось чекає на здійснення пророцтв, а хтось діє спонтанно. Але всі вони щирі і розуміють серйозність цієї подорожі. Персонажі діють по принципу: "якщо не я, то хто", що дуже перегукується із нашим сьогоденням. Як на мене, молоді герої тут є символом нового життя та надії на світле майбутнє: нові паростки дадуть життя лісу, а молодь стане основою процвітаючої нації.

В романі нас чекають цікаві пригоди, епічні бої, щира дружба, перше кохання, яке, навіть, втягує героїв в любовний трикутник.

Ну і звісно, для того, щоб додати казкового колориту, на сторінках книги оживають лісовики, польовики, мавки, песиголовці - словом весь набір фольклорних мифологічних створінь. І кожна істота зі своїми вибриками та тарганчиками, що додає цікаву родзинку.

Але, не дивлячись на казковість, авторка підіймає серйозні теми усвідомленого вибору свого шляху та розуміння того, що для того, щоб бути людиною не достатньо просто народитися нею, а треба ще діяти відповідно.

[Марина Катюха · Rating 5 out of 5]

Темна казка, в основі якої українська міфологія. Історія, де ведеться боротьба добра зі злом. Зло тут у виді посухи, яка розповсюджується Півднем України. Вона зїдає все на своєму шляху, в її тінях ховаються песиголовці, які полюють на всіх, хто не встиг сховатися. А люди кидають свої домівки, рідні землі і намагаються втекти подалі від неї.

Звісно, рук ніхто не опускає і у самий центр посухи відправляються молоді люди, наділені магією, щоб здолати зло.

Всі туди йдуть, але ніхто не повертається...

Цього разу все має бути інакше, бо провидиці наснився сон про хлопця, який має всіх врятувати. Хлопець дійсно є, біда у тому, що магії він не має...

Отож, команда із трьох магів та трьох стражів відправляється у невідомість. Їх подорож сповнена пригод. Вони постійно з чимось чи з кимось борються та перебувають у русі.

Їм доводиться приймати доленосні рішення, наважуватись на відчайдушні вчинки, страждати та жертвувати. Часу на роздуми переважно мало, а діяти треба швидко. Цікаво спостерігати за розвитком героям, їхніми думками та трансформація.

Це було дуже цікаво, оригінально, легко написано, але про важку долю. Книга сповнена істот з української міфології, а ще тут багато влучних висловів та доречних висновків.

[Anastasiia Polivesa · Rating 4.25 out of 5]

Це була моя перша книжка на огляд, тож досвід виявився цікавим!
Прочитала її досить швидко, адже історія читається легко й захоплює з першої сторінки. Ніби поринаєш у казку, де добро бореться зі злом.
«На півдні України з давніх часів лежить прокляття — посуха, накликана могутньою відьмою. Та одного дня провидиця Катря бачить у видіннях юнака здатного здолати її. Яромиру доведеться вирушити у небезпечну мандрівку, де на нього чекають песиголовці, мавки, польовики... Та яку ціну доведеться сплатити за перемогу?»
Найбільше мене зацікавило те, що події відбуваються на Херсонщині. Не так часто натрапиш на фентезі, дія якого розгортається буквально в тебе вдома.
Також мені запали в душу головні герої, особливо Микола й Миша. Хоч я й не дуже люблю троп Обранця, Яромир попри всю відповідальність, покладену на нього, досить швидко дає раду відьмі.
І ось тут мені дещо забракло неспішності: події розвиваються надто стрімко. Щоправда, думаю, якби я прочитала цю книжку в молодшому віці, то сприйняла б її інакше й це мене взагалі не турбувало б.
Загалом історія залишила по собі приємний післясмак із нотками надії та смутку. Адже так шкода, що в нашому світі не існує чарів, здатних перемогти зло, яке захопило наш дім. 💔

[Marka Lib · Rating 5 out of 5]

Я натрапила на цю книжку випадково: спочатку прочитала відгук Мая Мальцева, підписалась на авторку. Не було ні завищених сподівань ні марних самонавіювань. Але все одно читання виявилося приємним: я нічого не вгадала ні про події у книзі , ні про її назву.

Мова в тексті не складна, але самодостатня, сучасна. Я не побачила ні одруківок ні сюжетних дір. А головне фетезійний світ, звичайно вигаданий, але український. Відчувається любов авторки до рідного краю: герої і вбудні й насвята одягають вишиваний одяг, згадуються і щедрі ліси та поля, і смачні рожеві помідори і соковиті кавуни. А печена картопелька і з сальцем, до якого було ласим навіть руде кошеня!!

Міфічні істоти є і їх багато, а як все заміксовно! Мені сподобалось! Це була несподівано, трохи казково, трохи жаско. Тут велося і про долю молоді захищати край, і про дружбу і про кохання. І про невірність, і заздрість, які руйнують не тільки родини, а й цілі селища чи світи..

Подих страшної посухи, яка чорною пухлиною розповзалася по рідному краю, - мені видалося порівнянням із теперішньою війною: вона згубила українські міста, спалила ліси, висушила річки, вигнала тисячі людей із різних домівок..

За що я люблю фентезі, за надію на гарний фінал: і тут це є, він несподіваний, але зло покарано і життя триває.. якою ціною за це сплачено? - ось про це я і запрошую вас читати, бо книга - дивовижна!

[Alina Stara · Rating 5 out of 5]

Пригодницьке фентезі про південь України. Події відбуваються не в сьогоденні, а в альтернативному минулому, де поряд із людьми живуть лісовики, мавки, польовики. І є прокляття, яке знищує все живе, і Посуха шириться землями Херсонщини.

З певною періодичністю в епіцентр прокляття відправляють спеціально підготованих магів. Але ніхто не повертається. А Посуха просувається все далі...

І от настає черга головних героїв вирушати і спробувати зупинити цю напасть. Серед них той, кому було пророковано зупинити прокляття.

Разом з героями ми вирушаємо у цю подорож - місцями моторошну, місцями трохи сумну. Зустрічаємо міфічних істот - одні допомагають, інші намагаються зашкодити.

Мене захопила ця пригода. Захопили персонажі. Їх багато, і вони всі такі різні за характерами, але вони щиро віддані своїй дружбі і своєму призначенню.