Тишени

by Марина Бородіна

ТИША, ЩО ЛІКУЄ. СЛОВО, ЩО ВБИВАЄ. СЕРЦЕ, ЩО ОБИРАЄ СВОБОДУ

Колись давно люди повстали проти богів і були покарані. Людський рід розділився: вокси словом могли завдати шкоди, тишени силою тиші придушували свідомість інших та керували стихіями, а решта людей не мала жодних надзвичайних здібностей.

Мей — тишена, яку змалечку готували бути ключем, що відкриє світу нове майбутнє, навіть ціною власного життя. Настає час, і названий батько видає дівчину заміж всупереч її волі. Мей тікає з власного весілля. Але її чоловік, Ліам, могутній тишен стихії води, не готовий змиритися із втратою дружини. Він переверне світ, аби знайти її. Бо його світ вона вже перевернула. І Ліаму доведеться або визнати це, або втратити Мей знову.

Genres: Fantasy

592 pages, Hardcover

First published January 1, 2026

Reviews

[Поціновувачка післямов · Rating 1 out of 5]

Моя оцінка: 2/10⭐️
Цитати книги:

"Я вирішив, що мені має подобатися блиск кинжала, який у мене летить. Будь ласка, жбурляй тільки цей."

Ох. Я достраждала цю книжку.
Дисклеймер: це моя суто суб’єктивна думка.

Це погано написана книжка. Я серйозно раджу десь знайти пробні розділи, щоб ознайомитися зі стилем авторки перед читанням. Бо для мене це було найгірше з прочитаного — не через сюжет, а саме через текст.

Я фізично не могла його читати. Постійно перечитувала абзаци, втрачала думку, поверталася назад. Від цього безкінечного «я» мене вже починало нудити. Вперше зустріла настільки дивне й недоречне використання дужок у художньому тексті.

Приклад тексту:

Приклад 1:

«Я відчуваю гуркіт потрійної вібрації сили. Це обдає раптовим холодом. У очах Ліама досі нотка веселості та флірту(?), але обличчя стає напруженим».

Приклад 2:

«Крик жінки розтинає тишу ночі. Мені крає серце. Я зриваюсь з місця. Нехай ця ніч буде провалом усіх моїх рішень. Хрін із ним. Я лишаю кішку на місці, а сама пряму до жінки. Її волосся таке ж каштанове, як і моє (в оригінальній версії, а не випалене засобами для освітлення)».

Мені дуже важко оцінювати сюжет, бо я буквально продиралася крізь текст.

Світоустрій виглядає цікавим, але він майже не прописаний. Персонажі, на мою думку, теж не прописані. Формально мотивація у них є, але я її не відчуваю і не розумію.

Я дуже хотіла прочитати цю книгу — почала одразу, як забрала з пошти. Але читання стало боротьбою, а не задоволенням.

З хороших новин — я вже її продала.

Все.

[Yulia]

Я чесно намагалась. Але ні.
Сто сторінок потому я все ще не розумію - що відбувається, навіщо і навіть коли це відбувається: сучасність? умовне середньовіччя?

У якийсь момент наче перестаєш читати історію й починаєш збирати її по крихтах - ніби книга забула видати вступ, а ти маєш здогадатися сам.

Шкода, бо хотілося занурення, а вийшов квест без правил.

[Vita · Rating 1 out of 5]

Офіційно: ця книга — найгірша з тих, які я читала. Світоустрій храмає, персонажі картонні, ще й граматичних помилок море🫩

[Alexandra Rollie · Rating 4 out of 5]

3,75
Дуже непогана задумка і ідея книги, але є декілька «але». В світі окрім звичайних людей існують, ще інші раси: тишени і вокси - дві протилежності. Одні черпають силу з тиші, інші - голосом та словами проклинають. Мені дуже сподобалась ідея з стихіями, якими керують тишени: водою, повітрям, вогнем та землею. Взагалі авторка створила справді цікавий і потенційно захопливий світ.
Але, це відверто не вичитана та погано відредагована книжка. Іноді складно зрозуміти, кому з героїв належать репліки, а є речення, де взагалі втрачається сенс.
Наприклад: «Я впевнений, що Олівія була б не проти доєднатись до нашої розмови, але впевнений, що наша пліткарка все розповість власній дружині.» Чия дружина - пліткарки? Тому, дуже багато питань до КСД.
Також є питання до логіки сюжету. Під час читання в мене виникали питання, які так і не знайшли логічного пояснення. Зокрема, чому, Ліам так здивувався, коли Мей каже, що його сестра контрольована, і не хоче в це вірити? Тобто, перед цим він бачив, як сестра вбила священника і це його ніяк не збентежило? Тобто, він думав, що його сестра по власній волі може вбити людину? Це виглядає дуже суперечливо і не до кінця продумано. Тому є питання по змісту, на які так і не вдалось знайти відповіді в книзі, хоча дуже хотілось.
У підсумку маємо: сильна задумка і цікавий світ, які, на жаль, постраждали через слабку редактуру та сюжетні неузгодженості.

[Yelen · Rating 1 out of 5]

Я намагалася це прочитати...

[Viktoriia Shapovalova · Rating 4 out of 5]

Ця книга чудово зайшла в настрій і допомогла відключи голову не перевантажуючи. Тут досить все шаблонно про відносини між головними героями. Світоустрій цікавий і досить легкий для розуміння. Вторинні персонажі чудово доповнюють історію. Достатньо гумору і драми. Мені сподобалось.

[Olha Skrypchenko · Rating 3 out of 5]

Ідея книги мені сподобалась. Цікава задумка щодо світоустрою , але як на мене сиро.

Розділи поділені між головними героями , але сам виклад тексту постійно стрибав, то пару абзаців від ГГ, то оповідь йде від третьої особи , через , що виникав дисонанс у сприйнятті матеріалу, за пів сторінки головна героїня могла найменуватися 4-5 різними способами і це, капець , як бісило, бо це випливає як на сприйняття самого тексту , так і побудову будь-яких звʼязків між героями взагалі, тому хімії і привʼязаності до героїв не виникло .

Виникає враження , що роботи бета-рідерів та редакторів взагалі не було.

А так, бажаю авторці не зупинятися і творити, сподіваюсь , що з часом прийде досвід, бо ідеї дуже цікаві.

[Lana · Rating 3 out of 5]

Мені більше сподобалось ніж ні. Це досить хороша історія із своїми плюсами та мінусами.
Мінуси
- Часом хаотично розкрита світобудова. Не було зрозуміло, що було до цих подій у їхньому світі, що сталось, щоб виник їхній теперішній світоустрій і що власне вони хочуть у майбутньому. Місце революції тут зовсім на фоні, а хотілось її на передньому плані, хотілось більше боротьби за свободу.
- Хоча фінальний прояв сили позиціонувався, як епічний, ця епічність витягнута не була. На мою субʼєктивну думку, якщо б фінал був описаний розділами від імені більшої кількості персонажів, які були у різних частинах битви, це було б більш зрозуміло і більш епічно. Здавалось, що там відбувалось одночасно багато подій, мала б відчуватись така напруга, але її не було.
- Загалом романтична лінія описана добре, але все інше трохи просідає.
- Мей, вона позиціонується як сильна героїня, десь це так і є, але вона надто закрита, навіть для читачів, тому деякі її дії видаються дивними.
- Часта зміна pov гороїв, що не дозволяло їх зрозуміти і розкрити. Якби це було в межах однієї події, яка розкривається очима різних героїв, або починається від імені одного, а продовжується іншим, але тут, це перескакування надто часте і ще із змінами подій.

Плюси
- Мені дуже сподобалось, що авторка на початку написала, як слово Тишени має вимовлятись, я це поважаю і розумію, що це для неї, мабуть, важливо. Я дійсно дуже старалась і спеціально акцентувала на цьому свою увагу, але так і не змогла його так вимовляти, мені більш природньо робити наголос на другому складі.
- Атмосфера книги приємна і така лампова, мені читалось легко.
- Сподобалась ідея світоустрою, сили тишен і воксів, тиша і голос, їхнє протистояння дуже логічне.
- Пара Мей та Ліам. До їхнього становлення як пари зауважень немає. Повільне розгорання було, хімія була, напруга була.

Спойлери.
- Все-таки я не зрозуміла, у чому була та найостанніша таємниця Мей про її місію у закінченні революції. Як на мене, це частково розкрилось до моменту розмови із Ліамом. І взагалі ця сцена розкриття супер таємниці мені також не зрозуміла.
- Не зрозуміло про контролерів. Я всю книгу думала, що це особливість лише земляних тишен, але, мабуть, кожна стихія може бути контролером. Чи це така єдина додаткова особливість до сил стихії чи є ще якісь і чи кожен може народитись із таким вмінням.
- Розчарував момент із порятунком Мей вкінці, а конкретно закляття і досить недоречна сцена із переплутуванням букви у слові, бо по суті життя Мей було врятовано завдяки зміні букви, це слабкий момент. Також самі слова закляття, бісить використання рандомного набору букв (якщо це щось означає, то перепрошую, і тоді хотілось би пояснення значення у виносці) Мені сподобався прийом створення закляття - розкладання імені на букви, хоча це не дуже привʼязано до сил тишен чи хоч до чогось.

Висновок.
Загалом історія цікава, ідеї цікаві, але викладення не дозволяє повністю зрозуміти цей світ. Якщо суть книги полягала у тому, щоб розказати історію Мей і Ліама, то тут питань немає, вона розкрита і завершена, але якщо суть полягала у розповіді про історію тишен, воксів, про боротьбу за свободу, про незламний дух народу, який намагаються поневолити, то тут цього було недостатньо.

[Oleh · Rating 4 out of 5]

Історія достатньо цікава, але чи то стиль написання, чи сам текст дуже ускладнюють продирання крізь неї. Світобудова ніби і є, але через пови нам нормально її не подають, замість цього кидаючи якісь окремі шматки. І з цих шматків можна щось зібрати, але в мене не було мотивації самому додумувати книгу.
Може це через написання від повів, але персонажі аж надто сильно і надто багато приховували і недоговорювали. Особисто мені не подобається такий стиль подання історії, коли я начебто і в голові персонажів, але по факту ці персонажі навіть в своїх головах мені всього не розказують і навіть можуть обманювати. Таємниці в цій історії просто відчувалися надто роздутими і надуманими.
Можливо через це фінал мені не здався логічно витікаючим з сюжету, бо весь лор постійно був затуманений і нормального прямого пояснення майже ніколи не було. Спасіння Мей в кінці просто виглядало як деус ек макіна, в якої не було предпосилок.
Романтична лінія стабільно була досить хорошою протягом всієї книги. Хорошою в плані цікавою, за Мей і Ліамом було цікаво спостерігати. Хоч і не без проблем, бо обоє ніколи не можуть визначитися з мотивацією своїх стосунків і що вони з них хочуть бачити в юудь-який конкретний момент часу. Жодної постійнойсті і стабільності. Але помітно, що романтична лінія пропрацьована і сильніше, ніж деякі інші сюжетні лінії.
Ліама постійно кидає з необгрунтованої симпатії до безкінечних підозр (сьогодні ми Мей любимо, а завтра ми підозрюємо її в зраді, або кажемо що краще було б погодитися її відати ворогам). Хай би вже притримувався однієї політики спілкування з Мей. Мене також вибішує, коли в книгах присутня думка, що чоловікам дуже потрібен секс. Ліам був місяць без сексу і тоді вже з ним хтось там говорив так ніби він от-от стане недієздатним калікою від недотраху. Мей вся така недоторкана, не дозволяє до себе підходити, але час від часу ніби попускається без будь-якої логіки за тим, чого це вона. Не зрозуміло чого вона очікує від інших, коли сама постійно плюється на всіх. Змішані сигнали - це все для цієї парочки, і я точно не фанат такої поведінки від персонажів. Думаю, це просто не той тип slow burn, який мені заходить.
В мене часто були проблеми з розумінням того, де хто з персонажів знаходиться, що робить в сцені і кому належить та чи інша репліка. Дуже часто ловив себе на тому що намагався уявити сцену і не дуже розумів як воно мало б виглядати.
З іншого боку епічні сцени, бойові сцени мені сподобалися. Коли авторка давала персонажам нарешті щось активно робити, виходили дуже навіть класно і я б хотів щоб в книзі було більше такого, більше екшену і менше інтриг які не інтригували. На мою думку епічним бойовим фентезі ця книга вийшла б набагато кращим, ніж темним чи політичним(?). Більше екшену богу екшену, дайте вже Мей нормально повбивати всіх неугодних тоді, коли це дійсно б виглядало епічно. Ну і дайте на цей епік подивитися не зі сторони Мей, бо в неї погано виходить передавати таке.
Загалом в мене приємні враження від книги і позитивних моментів було більше ніж негативних, це хороший дебют для авторки. Ну і не можна не згадати, як гарно оформлена книжка, це точно мене підкупило.

[Book Obsessed Nelly · Rating 3 out of 5]

Фентезі від української авторки - новий для мене досвід.
І на жаль, не можу сказати, що вдалий. Книга мала потенціал, доволі цікава зав’язка і магія. Але великим мінусом стали до кінця незрозумілий світоустрій і стиль написання. Текст написаний, не знаю, чи правильно вжити саме це слово, - але погано. Побудова речень дивна, часто я просто не розуміла сенсу прочитаного і доводилось кілька разів перечитувати один абзац. А світоустрій так до кінця і залишився лише уривками. Щось було прописано чітко, але тільки якісь конкретні моменти, а от, щоб зрозуміти заколот історії загалом - діра. Як встановився режим їхнього світу, чому саме вокси правляча каста, звідки взялись ті верхи. Навіть із прокляттям нічого не ясно. Інформація подана уривками.

Персонажі здались мені нецікавими. Уся така бездоганна і суперсильна Мей (привіт, Мері Сью), і якийсь непевний, без яскравих особливостей і характеру Ліам. У їх кохання я теж не повірила, бо більшу частину часу Ліам просто хотів Мей і пояснював це тим, що давно не мав кексу, а Мей взагалі у ньому була мало зацікавлена, а потім на рівному місці прорвало і десь взялось кохання.

Якщо коротко, це типова історія обраної, яка крошить ворогів направо і наліво, але вся її сила і особливість просто існує за замовчуванням, вона не має зросту, як персонажка.
Тож я дещо розчарована. Не отримала ні дійсно цікавого сюжету, ні хоча б вражаючої романтичної лінії

[Veronika Romanova · Rating 1 out of 5]

«Тишени» — це приклад класної ідеї, яка просто не витягнула реалізацію. Світ із вокcами й тишенами звучить цікаво на папері, але в книзі він відчувається сирим і недопрацьованим — правила є, а от глибини й логіки бракує.
Мей як героїня не викликає сильних емоцій, її рішення часто здаються хаотичними, а мотивація — розмитою. Лінія з Ліамом замість напруги дає відчуття токсичності й повторюваності: «переверну світ заради тебе» звучить гучно, але не переконує.
Сюжет місцями провисає, емоційні сцени не добивають, а потенціал світу так і лишається потенціалом. Ідея була, магія теж, але цього виявилося замало.

[daryna_yu_book · Rating 4 out of 5]

Це було класно! Цікавий світоустрій, місцями не до кінця зрозумілий, але цікавий. Гарні персонажі. Є і моторошні моменти. Останні 50 сторінок взагалі на одному диханні прочитала.
Загалом захопливе фентезі з живими персонажами.

[Natalia Shudliak · Rating 5 out of 5]

У цій книзі прекрасне все!!!
Герої, світ, сюжет, хімія, описи, кохання - все можна розтягувати на цитати!!!
У мене все, пішла перечитувати!!!

[Анастасия Лысенко · Rating 5 out of 5]

It was fantastic 👏

[Mariia Karpenko · Rating 5 out of 5]

Це разйоб🤌🏼
Неймовірна книга!

[Ксеня · Rating 3 out of 5]

Загадковий світ сильної тиші, отруйного голосу та могутніх стихій лишився у щойно закритій книзі. Тож поспішаю поділитись враженнями. Поїхали.
Перед нами вигаданий світ, дещо наближений до нашого. У нього своя географія, заплутана історія богів та земних істот - тИшен, воксів і, власне, звичайних людей, свої політичні пристрасті, закони, традиції тощо.

Не скажу, що все прописано глибоко і детально. Мені особисто не вистачило обʼєму цього світоутворення. Іноді складалось враження, що деякі деталі просто допасовуються під сюжетні потреби, тож вони здавались мало поєднаними між собою. Але…

В центрі сюжету Мей — Луїза Мейфер. Обрана верхами, суперсильна, максимально відточена зброя в їх руках, що одного разу обирає не своє призначення, а себе. Жорстокі тренування вдосконалили її тіло і безповоротно травмували душу.
Та Ліам Крайвел — молодий юнак, член впливової родини, що вимушено для себе і для Мей стає її законним чоловіком. Він не розуміє, що з цим робити до певного моменту. До якого? Читайте😏

І, власне, ця історія кохання з, можна сказати, стандартним набором романтичних тропів проходить основною лінією цієї книги. Мені вона сподобалась. Було пристрасно, чуттєво і, як на мене, доволі реалістично. Хвилювалась, як за рідних😁

Фоном виступає революція тишен проти свавілля воксів. Власне, це гучне слово «революція» тригерило мене весь час. Бо я не розуміла контекст, що під ним малось на увазі.
Адже коли ми говоримо про революцію, то треба ж розуміти яким був політичний устрій, що призвело до бажання змін, які сили повстали і їх потенціал… Якісь епічні битви, може, тощо… Я цього геть не відчула.
Ця вся, нібито, напружена політична боротьба здавалась мені совою на глобусі, щоб підкреслити аж надмірну обраність Мей. Але менше з тим…

Мені, в принципі, сподобалась суть сил тишенів та воксів — тиша і голос. Тиша може огортати мозок перед зануренням туди сторонньої сили. Голос може отруювати прокляттями.
Класно було про звʼязки, вібрації та мости, як способи взаємодії та контролю.
Але найбільше акцентів йде саме на силу стихій — води, повітря, вогню і унікальної, давно втраченої стихії, якою володіє Мей.

Ну і особливо глибоко, крім сили любові, тут про дружбу, самопожертву та обовʼязок.

Тож що ми маємо?
Знаєте, от можна зануритись з аквалангом і дослідити загадкових мешканців глибини, а можна пірнути з маскою і порозглядати розмаїття рибок. І те, і те цікаво, просто різний рівень занурення і, власне, очікувань. Ось тут другий варіант.

Читаймо🫶