История русов или Малой России

by Unknown

За майже двохсотлітній період свого існування "Історія Русів" була опублікована двічі: один раз малим тиражем російською мовою в 1846 році в Москві, вдруге - 1956 року в Нью Йорку.

Свого часу вона таємно поширювалася в списках, за неї платили несосвітенні гроші, всі, хто її прочитав, зазнали її чару. "Історією Русів" користувався Тарас Шевченко при написанні багатьох своїх патріотичних творів, а також Пушкін ("Полтава"), Гоголь ("Тарас Бульба") та багато-багато інших письменників, істориків, політичних діячів.

"Історія Русів" - це твір історичний і політичний, суворо реалістичний і легендарний, романтичний; це - дзвін на сполох, заклик українцям до єднання, визволення, це - історичносправедливий погляд на наше минуле.

Genres: History

First published January 1, 1846

About the author

Books can be attributed to "Unknown" when the author or editor (as applicable) is not known and cannot be discovered. If at all possible, list at least one actual author or editor for a book instead of using "Unknown".

Books whose authorship is purposefully withheld should be attributed instead to Anonymous.

Reviews

[Olga Pogynaiko · Rating 3 out of 5]

Що я можу сказати про цей текст.
Ну, по-перше, якщо вас колись цікавило, звідки в курсі шкільної історії доби козацтва така ненависть до поляків, то думаю, що і звідси теж. Кажуть, свого часу то був дуже популярний текст, яким активно користувалися для своєї художки Шева і Гоголь, а для нехудожки Костомаров і Максимович. А ще десь я читала, хтозна-вже де, що на Грушевського теж сильний вплив справила "Історія русів". Так от в цьому тексті повно ненависті до поляків і уніатів, себто греко-католиків. Цікаво, якби люди могли заглянути в майбутнє і побачити, як світ повернеться, що би вони робили зі своїми полемічними текстами?
Друге, якщо думати про "Історію русів" в контексті часу її появи і історичних реалій того часу, то це дуже полемічний і ризиковий текст. Не дивно, що авторство приховане, до кінця невідоме й нині, й те, що тут пише, що автор Григорій Кониський, то це тільки одна з теорій. З таким самим успіхом могло би писати з десяток інших імен, чиє авторство обстоюють ті чи інші історики. Полемічність і ризиковість полягає в тому, що автор стверджує і повсякчас наголошує, що "Україна - не Росія", що ніякі українці не молодші брати, і що самі собі від поляків відбились і за власним бажанням і з правами і привілеями "єдино з причини одної віри" пішли під протекторат до Москви. І так далі і тому подібне само собою зрозуміле нині (нам, але не москалям *цікаво, а тут банять, як у фб за москалів?*), але не в 19 столітті.
Якщо ж не робити поправку на контекст, то стає навіть дещо нуднувато, і тоді на перший план виходить А) цікавезна передмова про авторство тексту; Б) гарний український переклад Драча.
Таке.

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 4 out of 5]

перший український твір у жанрі фентезі)
боронь-вас-боже вчити по цьому історію. Автор дуже навмання добирає події, перемішує їх як карти, вигадує те, що йому хочеться. чим далі в давнину, тим більше. автор не посоромився нафантазувати всякої брутальщини, як оті знущання поляків, які там на кавальці різали і смажили дітей, груди в жінок відрізали і т.п. бридоту. а що, в той час ґотична проза була популярна і в наших аристократів/інтелектуалів (чи не звідси й порівняння тайної канцелярії з інквізицією?), то це й не дивно й природно. попри нібито загальну неґативну оцінку діянь Мазепи, симпатія Автора на його боці, як і за ідеєю, за котру гетьман змагався. так само, хоч для Автора чи не єдиним злобним демоном України був син-пирожника-меншиков, насправді видно, що справжнім злом є Петро І. недвозначно зрадниками названі попи, які співали Мазепі анатему.
власне події близького до Автора XVIII століття подані досить адекватно, і дійсно доволі багато дають до пізнання цієї не-зовсім-ґалантної доби нашої історії.
та головне в творі - відображення ментальності, світогляду і погляду на свою історію українського підросійського дворянства (нащадків козацької старшини і шляхти) зламу XVIII-ХІХ століть. показове уявлення про козаків як про шляхту, яке неодноразово висловлював Автор твору.
в повісті/трактаті/апокрифі багато всіляких подробиць, хоч і виклад досить загальний. ідеальне співвідношення для нарису історії.