Гострі каблуки: настільна книга з літературного фемінізму

by Віра Агеєва, Ростислав Семків

«Гострі каблуки» — це історії про письменниць, які жили так само яскраво, як і писали. Чотирнадцять представлених авторок руйнували стереотипи й змінювали уявлення про традиційні ролі жінки. Вони змушували публіку довкола боятися їх, дратуватися, критикувати — але й поважати водночас. Гострі каблуки елегантно вивищували їх серед сучасників, а їхні історії продовжують надихати на зміни й сьогодні.

У книзі українські письменниці представлені поруч із авторками західної літератури, що наголошує належність нашого письменства до світового культурного простору. Від Мері Шеллі до Лесі Українки, від Вірджинії Вулф до Соломії Павличко. Це оповідь про перехресність культур і спільний нерв жіночого письма, про гостроту розуму й стилю.

Літературознавці Віра Агеєва і Ростислав Семків захопливо проведуть шляхом письменниць, які змінили світ літератури. І хоч не всі були задекларованими феміністками, але від часу високої романтики й до вступних акордів початку ХХІ сторіччя кожна по-різному стверджувала: «Бути самій собі ціллю» .

Для всіх, хто цікавиться літературою та культурою.

Genres: Ukrainian Literature, Nonfiction

216 pages, Hardcover

Published January 1, 2025

About the author

Українська літературознавиця, літературна критикиня.
1980 - закінчила Київський університет.
1985—1996 - працювала в Інституті літератури НАНУ.
1995—1997 — заступниця редактора журналу «Слово і час».
Від 1996 року — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Досліджує проблеми стильової диференціації української літератури 20 століття, особливості розвитку українського модернізму, виявляє зацікавлення феміністською інтерпретацією текстів.

Reviews

[Книжкові історії · Rating 5 out of 5]

Мені дуже сподобалася ця книжка — навіть попри те, що я підкована в питаннях феміністичної літератури, біографій наших і зарубіжних письменниць.

Віра Агеєва та Ростислав Семків беруться за тексти, які здавалися нам зрозумілими ще зі школи, і витягують на поверхню сенси, що лишалися в тіні "чоловічого" канону.

На сторінка ви знайдене наприклад таке: монстр Мері Шелі трактується як типова жінка, яка вирішила покинути відведений їй простір. Леся Українка показує, як суспільство схиляє жінок до божевілля у драмі «Блакитна троянда». Софія Яблонська, тим часом, єдина біла людина, яка пише про тубільців без зверхності та погорди, навідмінно від будь-яких інших мандрівників із західних країн.

Віра Агеєва у післямові каже, що це контурна карта, нарис історії літератури, твореної жінками. І це справді читається як інтелектуальний простір, де ключові авторки світу нарешті розмовляють одна з одною через століття і кордони.

Тому навіть якщо ви знаєте напам'ять біографію Кобилянської чи Вірджинії Вульф, вас всеодно здивують! Або якщо відчуваєте потребу побачити канон з іншої перспективи — ця книжка стане ідеальним початком.

Вся слава надто довго діставалася лише чоловікам.

п.с. не могла перестати у своїй голові озвучувати голосом Віри Агеєвої деякі гострі вкиди у сторону чоловіків 🤭

[Ірина Білоусова · Rating 5 out of 5]

Такого штибу книги надихають читати і дізнаватись більше про авторок та читати те що поки залишалось поза увагою. Дуже класно, що ідуть поряд авторки зарубіжні та українські. Чудова робота!
Пропоную звернути увагу на книгу Джоани Біггз «Власне життя. Дев'ять письменниць починають усе спочатку» якщо сподобалась ця.

[Olha Tiumentseva · Rating 5 out of 5]

Після прочитання книги, ще більше розумію, в яких умовах ці письменниці вибороли собі право на голос та на мистецтво. Скільки сміливості треба було на додачу до працьовитості, щоб здобути освіту, видаватися, підіймати жіночі теми у своїх творах.

Наприклад, Жорж Санд:

писала п'ятнадцять годин на добу, не встаючи з-за столу. Створила не лише десятки романів, але й, скажімо, п'ятдесят томів листів.

Найбільшим відкриттям для мене стала Айріс Мердок. Я дуже заінтригована аналізом її творів:

Читання текстів цієї письменниці — це потужний літературно-філософський інтенсив, і не раз доведеться закривати книгу на певний час, просто щоб поміркувати.

От скажімо, в одному з ранніх романів письменниці "Дзвін" (1958) маємо два заборонені поцілунки, один з яких веде до самогубства, а інший — в Оксфорд.

Вже навіть взяла в бібліотеці "Чорний принц", щоб познайомитися з творчістю.

А найбільш емоційним для мене став розділ про Сюзен Зонтаґ.
Я не очікувала, що нон-фікшн книга може так розчулити, але так і сталося 🥺
Боротьба з хворобою, поїздки в країни, де вирують війни — складається враження, що Сюзен Зонтаґ було під силу все.

Зонтаґ вважає, що треба нарешті припинити ставитися до хворого як до чогось іншого і говорити про неї напряму і відверто. А вирішальним у подоланні захворювання буде адекватне ставлення соціуму, підтримка друзів та рідних. Дослідниця говорить про страх перед хворобою і ту небезпеку, коли хворий зрештою стає фактично невидимим через намагання суспільства дистанціюватися від проблеми.

Особливо цікаві були розділи про українських письменниць, про яких не так часто пишуть: Ірина Вільде та Софія Яблонська.

Таким чином Софія Яблонська працює на тогочасній Галичині як канал Discovery, допомагає долати розриви, розширювати кордони.
Чому ж саме їй вдалося побачити людей у цих віддалених куточках так, як їх не бачив ніхто до того? Відповідь криється в її походженні, досвіді й свідомості — свідомості подвійно маргіналізованої людини. З одного боку, вона належить до маргіналізованої культури. З іншого — до маргіналізованої статі. Вона українка, якій забороняють усе, тож вона мусить відстоювати своє право на активне життя як жінка, і як українка захищати життя своєї нації.

Також сподобалися два розділи з парами мати-донька письменниці:
— "Почати революцію: Мері Волстонкрафт і Мері Шеллі"
— "Знайти своє коло: Олена Пчілка та Леся Українка"

І хоча про чільних представниць канону Лесю Українку та Ольгу Кобилянську я вже читала в інших книгах ("Як читати українських класиків", "Пригоди української літератури"), та й про Агату Крісті встигла прочитати в "Як писали класики", тут були більше підсвічені аспекти емансипації та фемінізму.

Тож ця книга гарний та компактний путівник по творчості видатних авторок з порадами, що почитати з їхнього доробку 💚

Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"

[Jane Rukas]

особисто для мене нової інформації тут не було, одні і ті самі історії про одних і тих самих людей по десятому колу

[Kelia · Rating 4 out of 5]

Супер! Ця книжка надихнула читати більше і я навіть одразу замовила кілька книжок. Ніби не вся нова інформація але нові кути подачі і акценти додають смаку