Літо сімнадцятого

by Максим Онищенко

Спекотне літо 2017 року. Мішу, шістнадцятирічного юнака, силоміць привозять до забутого Богом села, де йому доведеться провести пекельно довгі три місяці канікул. У день приїзду він знайомиться з Андрієм — його однолітком і сусідом. Між хлопцями зароджується справжня, міцна дружба.

Це літо стає переломним моментом у житті Міші. З’являються десятки проблем, які стають на заваді, але попри всі труднощі вони залишаються позаду. Літні дні повільно перетворюються на найкращі миті його життя, і він уперше по-справжньому відчуває себе щасливим.

Але будь-яка історія має свій кінець. То як мине це літо і як воно змінить Мішу?

336 pages, Hardcover

First published January 1, 2025

Reviews

[Yaroslav · Rating 4 out of 5]

Непогана книга. Я підтримую кожного українського автора, який пише про лгбт.
Але сільська ідилія, то не зовсім мій вайб.
Плюс саме такий фінал не очевидний. Мені може не подобатись розвиток подій, але якщо він логічний, я це приймаю. Та тут я цього не відчув.
Разом з тим, кожна українська квір-книга це дуже добре.

[Dmytro Trykozenko · Rating 5 out of 5]

Це книга-занурення, яка дивує своєю кінематографічністю. Зазвичай розлогі описи в літературі можуть втомлювати, але тут вони стають головним медіумом, що переносить читача у спекотне українське село. Кожна деталь - від запаху трави до вечірньої прохолоди - виписана настільки ретельно, що мимоволі починаєш згадувати власне дитинство чи юність. Це той рідкісний випадок, коли через майстерну деталізацію автор змушує тебе не просто читати, а фізично відчувати простір навколо героїв.

​У центрі сюжету - тонка психологічна лінія двох хлопців, чиї стосунки балансують на межі між глибокою дружбою та першим несміливим почуттям. Окрім внутрішнього пошуку героїв, автор піднімає гостру тему протистояння особистості та соціуму. Головний герой болісно проживає не лише процес самоідентифікації, а й страх перед невідомістю: як його почуття сприймуть близькі та чи знайдеться йому місце у суспільстві, яке часто не готове приймати таку інакшість. Це стан постійної напруги та нерозуміння того, як поводитися, коли твоя внутрішня правда входить у резонанс із зовнішнім світом.

​Це глибока історія про складний шлях дорослішання та прийняття себе. Вона залишає по собі відчуття справжності та легкої ностальгії за літом, яке назавжди змінює життя. Книга сподобається всім, хто цінує в літературі не лише сюжет, а й можливість зазирнути в душу героя, який намагається зберегти свою ідентичність попри всі соціальні бар'єри та страхи.

[Anna Ka · Rating 5 out of 5]

якщо чесно, то я нічого не очікувала від цієї книжки.
але вона розбила мені серце💔
я неначе на день перенеслась в село, в 2017 рік
це було тепло, ностальгічно, місцями смішно, а місцями дуже сумно. я багато сміялась, але і не раз плакала
тут немає хеппі енду, на який я так сподівалась
це про кохання, втрату, очікування, біль, розчарування, страх, війну, вибір, спогади, несправедливість та реальність
дякую за ілюстрації, які робили емоції яскравішими💫

[Mila · Rating 3 out of 5]

Проблема однозначно в моїх очікуваннях. Після прочитання всіх позитивних відгуків і похвали в сторону книги. Звичайно, можна списати більшість моїх претензій на вік. Застара я для підліткових історій. Цілком можливо. Та все ж таки, я голосую за більш логічне Все. 


Перший розділ мене заплутав одразу з двух сторін. Не зрозуміло скільки років Міші. Бабуся питає, коли весілля і діти. І при цьому мама з ним говорить, як з підлітком. Одночасно написано, як саспенс. Наче почнеться зомбіпокаліпсис. 


Автор весь час вкидає якусь розумну фразу, а потім персонаж чи всі гуртом роблять зовсім протилежне розумному. Я розгублена, бо не розумію потреби в такому ході. А ще повторів одного й того самого, зустрічаються час від часу і дуже ріжуть око мені. 


Для себе я виділила дві речі з усього тексту, з якими повністю згідна. Про богів та власне ностальгічна історія про домашню бібліотеку бабусі, якою користуєшся, коли власні запаси книжок закінчилися. 


Майже всі жіночі персонажки показані з негативної сторони. Мама - окрема кімната в психлікарні. Ні, нічого такого, просто в людини по сюжету незрозуміла біполярка. Все життя дозволяла сину вільно використовувати свій час і не обмежувала, а тут хлопцю майже 18 і вона така, а встановлю кордони. Саме дивне для мене, якщо дитини немає цілу ніч і ти хвилюєшся, бо не знаєш, де він і чи в порядку, то, блядь, подзвони на телефон, да спитай. Тільки під кінець її відпустило і навіть зіграла важливу роль у прийнятті себе Михайла. 


Син весь в мамку. Бісячий персонаж. Хоча я не можу назвати жодного, який би мені сподобався. Окрім бабці, але вона має тільки декілька реплік в цьому сценарії. Ще мені сподобався Андрій, який грає другу головну роль, та його замало, в усіх можливих сенсах. 


Накинула пів бали автору, як фанату ГП. І ще пів бали за фінал - найреалістичніше з усього, що було в цій історії.

[Сергій · Rating 4 out of 5]

Поява нового українського квір-роману щиро тішить. Це динамічна історія про перше кохання - велике, взаємне, всепоглинальне та крихке, як і все наше життя. З мінусів - у тексті чимало нелогічних сюжетних ходів. Наприклад, 16-річний герой уперше приїздить до бабусі на літо, хоча вони мешкають неподалік і мають гарні стосунки. Це часом дратувало, але якщо абстрагуватися, роман чудово розкриває теми прийняття себе та юнацької закоханості. Автор початківець, але безперечно талановитий: персонажі вийшли живими (якби ще якісна редактура, книжка мала б усі шанси стати класикою жанру).
Фінал - безумовно, найсильніша частина твору. Класичний хепіенд тут був би недоречним. Підліткам і молоді книжка має зайти краще. Моя оцінка - 3,5/5.

P.S. Це однозначно краще за «У Штормовому штиль» Скришевського.

[Weasel · Rating 4 out of 5]

Купуючи цю книгу, я покладала на неї великі надії. Літо, сільський вайб, міський хлопець в селі, підліткове кохання. Звучало ну дуже цікаво і тепло. На жаль, мої очікування трохи не виправдались, і на додачу книга залишила дуже гіркий післясмак 🥺

Спочатку думала ставити нижчу оцінку, бо стиль написання не мій. Не люблю таку велику кількість порівнянь. До того ж деякі досить специфічні: "пальців покриті зеленкою, ніби їх облизав Шрек". І діалоги та арка з Катею не надто подобалися.
Але з середини книги більше втягнулась, навіть порівняння стали менше кидатись в очі. Ніжні стосунки між головними героями, їх прогулянки, особливі місця. Ісумне закінчення літа, яке невпинно підкрадалось... Я очікувала, що буде сумно. Але отак...🥺
В кінці є пустий розділ "для нотаток". От ніби не просто так його туди додали! Так і хочеться написати свою кінцівку...