Шмуль і Марта

by Анка Вознюк

Шмуль все життя ретельно уникав жінок, аж поки не зустрів Марту. Вона — студентка антропології, возить на фронт гуманітарку й ходить на латиноамериканські танці. Він — молодий викладач літературознавства, що виростав під опікою деспотичної матері. Студенти не люблять його стиль викладання, друзів у Шмуля майже немає. Стосунки з Мартою стають його рятунком, та невдовзі вразливого викладача починають мучити нав’язливі видіння. Чи справді він у дитинстві вбив улюбленого кролика? Чи не стане кохана потворною тиранкою? Навіщо вона запросила його на виставу «Едіп»? Сни стають все більш гротескними, загрозливими й нестерпними. Це химерний роман, де кошмари перетікають у дійсність, а література відбиває найприватніші мрії та страхи.

Genres: Ukrainian Literature

232 pages, Hardcover

Published January 1, 2025

Reviews

[Oleh Bilinkevych · Rating 5 out of 5]

Шикарна книга! Що фабула, що стилістика - суцільне задоволення.

Кволий характером герой, який мімікрує у повсякденному житті під викладача універу. Подекуди, трапляються комічні епізоди, які мають наштовхнути на думку, що перед нами типовий сюжет про безхребетного чоловіка з яскраво вираженим слабким емоційним інтелектом. Та дівчина із кав’ярні, з якою зав’язуються романтичні відносини. Ці відносини, наче гойдалки - вона намагається вивести його з аморфного стану, а він ховається за своєю безвідповідальністю.
Проте, згодом стає зрозуміло, що це збіса бентежна історія, і всі химерні епізоди, які траплялись по ходу сюжету, потроху готували до фіналу. А фінал вас точно здивує!

Щиро раджу!

[Iryna Chernyshova · Rating 5 out of 5]

Була збентежена початком, бо здавалося що це щось похмуро соціальне - дитину з дивним імʼям вправно булять усі навкруги.

А потім авторка спритно обернулася Винниченком, Підмогильним, Домонтовичем, Шульцом і ще бо зна ким. Химерно. І дуже цікаво. Ого.

[Anny Inspired · Rating 5 out of 5]

п'янкий задушливий затхлий прозорий брудний жовтий зелений зім'ятий округлий глиноподібний викривлений податливий крихкий самотній тихий тканинний терпкий охололий закляклий у часі думці тілі пе-ре-ко-ше-но-ри-ко-шет-ний роман

[Leokadiia Shuhurova · Rating 5 out of 5]

Це ж треба так гарно дебютувати, одразу літературною літературою із жартиками та відсилками: ось тобі Винниченко, а ось тобі Кундера, а ось тобі герої подивились в театрі давньогрецький сюжет про себе (?)(Ну а частину відсилок я просто, може, і не зчитала)

Історія відчувається ніби передбаченою одразу (хоча тут сюжет не почався з розвʼязки, як у Таємній історії — обидві книжки щось десь про темну академію), але до кінця тримає якийсь фоновий жах, поки головний герой Шмуль розпинається перед нами у розмовах про книжки та любов до Марти

Чекаю наступний роман на побільше сторінок, поставлю на полицю повище. Всі читайте!

[Igor Mogilnyak · Rating 4 out of 5]

4,5⭐️

Добре бути диваками (с)

Класний дебютний роман (із великим задоволенням читаю невідомих авторів/авторок).

Місцями смішно, дивно, та бентежно - що ж це відбувається. Загалом сподобалось, чекаю на наступну книгу авторки!

[Людмила Левицька · Rating 5 out of 5]

Просто хочеться подякувати Ганні Улюрі за те, що завдяки її рецензії я прочитала це прекрасне

[Iryna]

це дуже добре написано, але ну настільки вже гидотний герой, що якого не було жодного бажання дізнаватися більше про нього. але, коли думаєш, гірше нікуди — завжди є куди. моя оптимістична сторона сподівається, він випилиться, а реалістична знає, що ні.

[Stasya · Rating 5 out of 5]

4.5⭐️

[Victoria Unizhona · Rating 4 out of 5]

Початок дуже затягнув, а в кінці якось стало неприємно. Частково це може бути через те, що я вже собі настроїлася на більш позитивного героя.

[Ira Kolomiets · Rating 5 out of 5]

Трішки перелякалася спочатку, що буде щось сіре, страшне і дивне. Хлопчик з дивним іменем, ще більш дивніша мама (але от чи дивніша? Чи просто не знала як?), цькування, цнотливість, і страх.
А потім як понеслося. Тут якась така суміш зʼявилася - закоханість, кохання, більше спілкування, дивна подруга, але явно закохана в нього, сусід по кабінету. А закінчилося так, що хотілося воля на голові дерти і кричати - ти взагалі ненормальний?! Дуууже класна книжка.

[Natalia Baidak · Rating 4 out of 5]

"Сам не знав, що зробилося йому того дня. Може, думав Шмуль, поки вечірній трамвай стрясав його кістками, вона попросту надто багато базікала?...
З'являлася вчора, голодноока, перед ним... Допитує особисті подробиці, так наче вони сто років знайомі. І хоч як він себе переконував, що це в ньому вирує надмір кофеїну, що це йому жарко в салоні, у грудях не припиняло копошитися щось липке, загрозливе, неприємне. Що, якби вона була поруч, чіплялася за жовті поручні, проштрикувала своїми незвичними очима? Він би, певно, спромігся краще відповісти на її питання про вечірній смуток. Може, її питання, подумав раптом, передбачало і пропозицію перебути разом цю непевну, тривожну пору, коли контури предметів перетікають одне в одного? Він, хоч як парадоксально, погано зчитував натяки. Що б відповів у такому разі? Вона здавалася дивачкою: ніби досі у своєму дорослішанні не до кінця зрозуміла, де закінчується її шкіра й де починається простір іншості. Тому й чіплялася за довколишнє так гостро и питально".

Напрочуд потужна дебютна книга, багато розумних відсилок і алюзій, простору для інтерпретацій достатньо. На мене вплинула буквально фізично: по прочитанню дуже захотілось в душ і випити. Інакше ніяк.

Аплодую

[Viktoria Temnyk · Rating 5 out of 5]

Якщо було б змагання з введення читача в оману, Анка Вознюк точно стояла б на п'єдесталі переможців. Її (на хвилиночку дебютний!) роман часто змушує зупинитися і потупити в стіну, щоб усвідомити та переварити прочитане.

Люблю книжки що є викликом, нехай і в знайомому університецькому середовищі, авторка заводить читача в такі закапелки людської свідомості, часом травмованої, лякаючої та всебічно деформованої, змушуючи кожного разу переосмислювати свої особисті цінності

Книга змушує наростити читачу панцир та покритися голками: ти ніби в нічному підземному переході, стискаєш міцніше ключі в кишені, бо досвід, чи то прожитих років, чи то прочитаних сторінок, вчить тебе, що довіряти чи співчувати тут нема кому.

Таке собі переосмислення архетипу божевільного вченого, де він антисоціальний, дещо незграбний викладач університету, якого авторка жорстоко вкинула в реальний світ, таким який він є

Я відчувала, ніби мене обманюють і з моїми емоціями граються, але в цьому контексті це неймовірно добре. Мені було смачно. Хочу ше книжок авторки.

[Lidiia Marinat · Rating 5 out of 5]

Це дуже вдалий дебютний роман, який заворожує своєю химерністю, дивує розкриттям головного героя та змушує задуматися про людську психіку. А герої нагадують персонажів Підмогильного та В.Домонтовича, самотні інтелектуали, які застрягли в своїх пошуках. Стиль написання - окрема ланка якості, хочеться читати через те, як він написаний.

[Katya · Rating 5 out of 5]

4,5 🌟

[Kateryna Sol' · Rating 4 out of 5]

Книга, яка грається на контрастах. Водночас описує страшні моменти, а водночас було багато моментів, коли я сміялась.
Всього за 200 сторінок від співчуття до головного героя і +- розуміння його стану, до тотальної ненависті і стану "та він йобнутий"
Це була цікава мандрівка і справді хороший дебют авторки. Окремо насолоджувалася лише стилем написання, легко, невимушено з посиланнями. Ідеально.

[Oleksii Rafalovych · Rating 5 out of 5]

«Йтиметься про природу та про втечу, — казав він, спинаючись на стілець».

Анка Вознюк поклала мене на лопатки, я у захваті! Цей роман грів мені серце, а потім розбив його. Все влаштовує.

😎 «Добре бути диваками», пише авторка у післямові, хоча її герої навряд би погодились. Шмуль і Марта — ніби нащадки героїв Домонтовича і Підмогильного, я люблю таких людей і тим паче, персонажів. Взагалі, люди мені уявляються такими, як у цих романах — притрушеними, ексцентричними, невпевненими. І тим цікавими, живими.

🤓 Шмуль — один з найсильніших героїв, яких я бачив у сучукрліт. Хто любить аналіз арок персонажів — спробуйте: можливо, це найкраща арка року. За ці 218 сторінок Шмуль пройшов 4 етапи самосвідомості, це зроблено класно.

Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...

[jpegnation99 · Rating 3 out of 5]

описи класні, але діалоги якісь дивні і неоковирні. взагалі думалося, що це буде щось по типу chi no wadachi, але ніт, тут життя гг з матірʼю дуже схематично описане. шкода.
головний акцент саме на його дівчині марті, і мені ця сюжетна лінія не подобалась, бо сама марта якась нецікава. наче пластикова картинка, згенерована ші.
сцена з танцями мені смішно перегукнулася з аналогічною сценою у "жодному виборі" пак чхан ука, а злам шмуля в останніх розділах нагадав боджека. і в цьому плані боджек набагато кращий.