What do you think?
Rate this book
Флешбек: Маріуполь
Це унікальні спогади Олександра Іванцова, захисника Маріуполя, який пережив найгарячіші етапи початку повномасштабної війни. Особистий досвід автора — це не лише хроніка бойових дій, а й жива історія вибору, мужності й витримки під невпинним натиском ворога. Іванцов, який прибув до оточеного Маріуполя на гелікоптері, став одним із останніх оборонців «Азовсталі». Він відмовився здаватися ворогу та здійснив унікальний прорив через 200 км ворожого тилу, повернувшись на підконтрольну Україні територію. Книга написана живою мовою та засвідчує життя солдатів очима людини, яка пройшла шлях від ультрас до Героя України.
Книга стане джерелом натхнення для військових, ветеранів, а також для всіх, хто цінує правду війни, відвертість та справжні героїчні історії сучасної України.
Книга стане джерелом натхнення для військових, ветеранів, а також для всіх, хто цінує правду війни, відвертість та справжні героїчні історії сучасної України.
Hardcover
Published January 1, 2025
3 people are currently reading
2 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
January 4, 2026
Варто прочитати кожному. Нема надмірного пафосу, динамічна, цікава книга спогадів і рефлексій людини, яка попри усе обрала жити, боротися і почуватися гідно.
January 3, 2026
Думала, що книжка просто опише шлях і “пригоди” виходу з “Азовсталі”. А виявилося, що вона описала становлення Великої людини в найбуремніші часи сучасної Великої України.
Коли живеш десь у Києві чи Львові, то знаєш дуже мало про те, що відбувається на далекому Донбасі. І не просто мало знаєш, а навіть і мало цікавишся, бо ж життя вирує тут, під носом, а там люди “якось і собі справляються”.
І ось до рук потрапляє книжка однолітка, уродженця Луганська, про який я нічого не знала. Як же я вдячна авторові, що він описав своє життя від самого дитинства й до цього вирішального моменту, бо саме завдяки цій розповіді ми побачили, як росли й формувалися наші однолітки, що їм довелося пережити 2014 року, як ультраси вплинули на хід української історії, як утворився “Азов” і як гартувався український дух усі ці роки.
Ще на перших сторінках автор згадує, як вдячний батькові, що той навчив грати його в шахи, і як згодом навички планування й стратегії не раз допоможуть йому в дорослому житті. Сторінка за сторінкою ми спостерігаємо, як формується людина, її характер та витримка. До цієї книжки про ультрасів я не знала абсолютно нічого, не уявляла про стан армії 10-річної давності, дуже мало, на превеликий жаль, знала про створення “Азову” і його діяльність. Часто читала новини, мовляв, “на лінії розмежування знову порушили режим припинення вогню”, а тепер, у свідомішому віці, змогла прочитати від першої особи, як тоді все відбувалося.
Коли дійшла до подій у самому Маріуполі, то перше, що подумала: “Навіть найгероїчніші американські фільми не дотягують до того, що робили наші захисники 2022-го в Маріуполі”. Було страшно читати, місцями боляче. А сам факт, що автор живий-здоровий і зміг написати книжку, взагалі не допомагав, коли вирушала разом з ним (він уживу, а я вже сторінками) нічними стежками спочатку з “Азовсталі”, а потім окупованими територіями.
Важко визначити, що вражає більше: історія сучасної України очима луганського міленіала, становлення українського воїна і його шлях, відчайдушність захисників Маріуполя, ідейність і незламність азовців чи те, що ми досі своєю кров’ю пишемо нову сторінку боротьби України за волю.
Безмежно вдячна авторові, що таки зміг написати про все пережите, хоч і як складно це було. Упевнена, книжка відгукнеться багатьом, когось розчулить, когось змотивує і надихне, а комусь стане дороговказом. Однозначно рекомендую.
Коли живеш десь у Києві чи Львові, то знаєш дуже мало про те, що відбувається на далекому Донбасі. І не просто мало знаєш, а навіть і мало цікавишся, бо ж життя вирує тут, під носом, а там люди “якось і собі справляються”.
І ось до рук потрапляє книжка однолітка, уродженця Луганська, про який я нічого не знала. Як же я вдячна авторові, що він описав своє життя від самого дитинства й до цього вирішального моменту, бо саме завдяки цій розповіді ми побачили, як росли й формувалися наші однолітки, що їм довелося пережити 2014 року, як ультраси вплинули на хід української історії, як утворився “Азов” і як гартувався український дух усі ці роки.
Ще на перших сторінках автор згадує, як вдячний батькові, що той навчив грати його в шахи, і як згодом навички планування й стратегії не раз допоможуть йому в дорослому житті. Сторінка за сторінкою ми спостерігаємо, як формується людина, її характер та витримка. До цієї книжки про ультрасів я не знала абсолютно нічого, не уявляла про стан армії 10-річної давності, дуже мало, на превеликий жаль, знала про створення “Азову” і його діяльність. Часто читала новини, мовляв, “на лінії розмежування знову порушили режим припинення вогню”, а тепер, у свідомішому віці, змогла прочитати від першої особи, як тоді все відбувалося.
Коли дійшла до подій у самому Маріуполі, то перше, що подумала: “Навіть найгероїчніші американські фільми не дотягують до того, що робили наші захисники 2022-го в Маріуполі”. Було страшно читати, місцями боляче. А сам факт, що автор живий-здоровий і зміг написати книжку, взагалі не допомагав, коли вирушала разом з ним (він уживу, а я вже сторінками) нічними стежками спочатку з “Азовсталі”, а потім окупованими територіями.
Важко визначити, що вражає більше: історія сучасної України очима луганського міленіала, становлення українського воїна і його шлях, відчайдушність захисників Маріуполя, ідейність і незламність азовців чи те, що ми досі своєю кров’ю пишемо нову сторінку боротьби України за волю.
Безмежно вдячна авторові, що таки зміг написати про все пережите, хоч і як складно це було. Упевнена, книжка відгукнеться багатьом, когось розчулить, когось змотивує і надихне, а комусь стане дороговказом. Однозначно рекомендую.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews