What do you think?
Флешбек: Маріуполь
Це унікальні спогади Олександра Іванцова, захисника Маріуполя, який пережив найгарячіші етапи початку повномасштабної війни. Особистий досвід автора — це не лише хроніка бойових дій, а й жива історія вибору, мужності й витримки під невпинним натиском ворога. Іванцов, який прибув до оточеного Маріуполя на гелікоптері, став одним із останніх оборонців «Азовсталі». Він відмовився здаватися ворогу та здійснив унікальний прорив через 200 км ворожого тилу, повернувшись на підконтрольну Україні територію. Книга написана живою мовою та засвідчує життя солдатів очима людини, яка пройшла шлях від ультрас до Героя України.
Книга стане джерелом натхнення для військових, ветеранів, а також для всіх, хто цінує правду війни, відвертість та справжні героїчні історії сучасної України.
Книга стане джерелом натхнення для військових, ветеранів, а також для всіх, хто цінує правду війни, відвертість та справжні героїчні історії сучасної України.
Hardcover
Published January 1, 2025
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
January 4, 2026
Варто прочитати кожному. Нема надмірного пафосу, динамічна, цікава книга спогадів і рефлексій людини, яка попри усе обрала жити, боротися і почуватися гідно.
January 10, 2026
«Інколи найважливіші битви ми ведемо не за себе, а за тих, кого любимо».
Уже з перших сторінок було таке відчуття, ніби я дивлюся фільм. Хуліганське життя в луганському ультрасі, подорожі автостопом, виснажливі випробування в Азові, повне занурення в азовські традиції і звичаї, жорстока війна і нелегкий шлях додому — кожна зупинка цієї розповіді дивувала.
Ця книга сповнена відваги, героїзму та іскри оптимізму, яка попри всі виклики продовжує горіти, даючи сили рухатися вперед. Схід дозволяє нам побачити реальність очима захисника Маріуполя і своїм прикладом нагадує: доля — у наших руках.
«Хоч би що сталось і поки ти живий — шанси є».
Рекомендую!
Уже з перших сторінок було таке відчуття, ніби я дивлюся фільм. Хуліганське життя в луганському ультрасі, подорожі автостопом, виснажливі випробування в Азові, повне занурення в азовські традиції і звичаї, жорстока війна і нелегкий шлях додому — кожна зупинка цієї розповіді дивувала.
Ця книга сповнена відваги, героїзму та іскри оптимізму, яка попри всі виклики продовжує горіти, даючи сили рухатися вперед. Схід дозволяє нам побачити реальність очима захисника Маріуполя і своїм прикладом нагадує: доля — у наших руках.
«Хоч би що сталось і поки ти живий — шанси є».
Рекомендую!
February 25, 2026
Важко описати враження від цієї книги.
Вдячність та памʼять!!!
Якщо «забув» про ціну свободи, читай цю книгу!
Вдячність та памʼять!!!
Якщо «забув» про ціну свободи, читай цю книгу!
February 23, 2026
Книга написана дуже просто, без літературного цукру.
Але тим більше вона чіпляє. Прочитав за день.
Але тим більше вона чіпляє. Прочитав за день.
March 11, 2026
Неймовірна історія звитяги та гідності. Дякую!
April 23, 2026
Безмежна вдячність Олександру за захист.
Назавжди памʼятатиму , якою ціною дається свобода.
Назавжди памʼятатиму , якою ціною дається свобода.
January 3, 2026
Коли живеш десь у Києві чи Львові, то знаєш дуже мало про те, що відбувається на далекому Донбасі. І не просто мало знаєш, а навіть і мало цікавишся, бо ж життя вирує тут, під носом, а там люди “якось і собі справляються”.
І ось до рук потрапляє книжка однолітка, уродженця Луганська, про який я нічого не знала. Як же я вдячна авторові, що він описав своє життя від самого дитинства й до цього вирішального моменту, бо саме завдяки цій розповіді ми побачили, як росли й формувалися наші однолітки, що їм довелося пережити 2014 року, як ультраси вплинули на хід української історії, як утворився “Азов” і як гартувався український дух усі ці роки.
Ще на перших сторінках автор згадує, як вдячний батькові, що той навчив грати його в шахи, і як згодом навички планування й стратегії не раз допоможуть йому в дорослому житті. Сторінка за сторінкою ми спостерігаємо, як формується людина, її характер та витримка. До цієї книжки про ультрасів я не знала абсолютно нічого, не уявляла про стан армії 10-річної давності, дуже мало, на превеликий жаль, знала про створення “Азову” і його діяльність. Часто читала новини, мовляв, “на лінії розмежування знову порушили режим припинення вогню”, а тепер, у свідомішому віці, змогла прочитати від першої особи, як тоді все відбувалося.
Коли дійшла до подій у самому Маріуполі, то перше, що подумала: “Навіть найгероїчніші американські фільми не дотягують до того, що робили наші захисники 2022-го в Маріуполі”. Було страшно читати, місцями боляче. А сам факт, що автор живий-здоровий і зміг написати книжку, взагалі не допомагав, коли вирушала разом з ним (він уживу, а я вже сторінками) нічними стежками спочатку з “Азовсталі”, а потім окупованими територіями.
Важко визначити, що вражає більше: історія сучасної України очима луганського міленіала, становлення українського воїна і його шлях, відчайдушність захисників Маріуполя, ідейність і незламність азовців чи те, що ми досі своєю кров’ю пишемо нову сторінку боротьби України за волю.
Безмежно вдячна авторові, що таки зміг написати про все пережите, хоч і як складно це було. Упевнена, книжка відгукнеться багатьом, когось розчулить, когось змотивує і надихне, а комусь стане дороговказом. Однозначно рекомендую.
І ось до рук потрапляє книжка однолітка, уродженця Луганська, про який я нічого не знала. Як же я вдячна авторові, що він описав своє життя від самого дитинства й до цього вирішального моменту, бо саме завдяки цій розповіді ми побачили, як росли й формувалися наші однолітки, що їм довелося пережити 2014 року, як ультраси вплинули на хід української історії, як утворився “Азов” і як гартувався український дух усі ці роки.
Ще на перших сторінках автор згадує, як вдячний батькові, що той навчив грати його в шахи, і як згодом навички планування й стратегії не раз допоможуть йому в дорослому житті. Сторінка за сторінкою ми спостерігаємо, як формується людина, її характер та витримка. До цієї книжки про ультрасів я не знала абсолютно нічого, не уявляла про стан армії 10-річної давності, дуже мало, на превеликий жаль, знала про створення “Азову” і його діяльність. Часто читала новини, мовляв, “на лінії розмежування знову порушили режим припинення вогню”, а тепер, у свідомішому віці, змогла прочитати від першої особи, як тоді все відбувалося.
Коли дійшла до подій у самому Маріуполі, то перше, що подумала: “Навіть найгероїчніші американські фільми не дотягують до того, що робили наші захисники 2022-го в Маріуполі”. Було страшно читати, місцями боляче. А сам факт, що автор живий-здоровий і зміг написати книжку, взагалі не допомагав, коли вирушала разом з ним (він уживу, а я вже сторінками) нічними стежками спочатку з “Азовсталі”, а потім окупованими територіями.
Важко визначити, що вражає більше: історія сучасної України очима луганського міленіала, становлення українського воїна і його шлях, відчайдушність захисників Маріуполя, ідейність і незламність азовців чи те, що ми досі своєю кров’ю пишемо нову сторінку боротьби України за волю.
Безмежно вдячна авторові, що таки зміг написати про все пережите, хоч і як складно це було. Упевнена, книжка відгукнеться багатьом, когось розчулить, когось змотивує і надихне, а комусь стане дороговказом. Однозначно рекомендую.
Displaying 1 - 7 of 7 reviews