What do you think?
Rate this book
Основи суспільности
«Основи суспільності» (з підзаголовком «повість з сучасного життя») Івана Франка — це не лише літературний твір, а й глибокий аналіз сучасного життя. Матеріалом для неї послужив сенсаційний у свій час кукізовський процес 1889 р. І. Франко, як співробітник львівської газети «Kurjer Lwowski», був присутнім на процесі. Матеріали судового слідства друкувалися в багатьох львівських та віденських газетах. Стенограми процесу під назвою «Zbrodnia w Kukizowie» – «Злочин в Кукізові» (Lwów, 1889) були видані окремою книжкою. В передмові до цього видання говориться: «Вже майже півроку польське суспільство з хвилюванням і цікавістю стежить за розвитком так званої «кукізовської справи». І справедливо. Як з погляду на незвичність осіб, у ньому замішаних, так і на незвичний збіг різних обставин кукізовський випадок може бути визнаним за один з найсенсаційніших в історії галицької криміналістики. Тому вся преса, незважаючи на величезну кількість інших справ поточних, цілий тиждень надає свої сторінки «Кукізові».
Кукізовський злочин був породжений усім тогочасними соціальними умовами. Дідичка села Кукізова Марія Стшелецька разом зі своїм сином Олександром, прагнучи врятувати напівзруйнований маєток, намагалися вбити і пограбувати багатого скнару-попа Яна Тхуржніцького. Оскільки Стшелецькі належали до старовинного шляхетського роду, все буржуазно-шляхетське суспільство, суд, преса стали на їх захист. Незважаючи на безперечні докази їх вини, виявлені на слідстві, суд визнав Стшелецьких невинними". Як інтерпретує події Іван Франко — читайте в романі.
Кукізовський злочин був породжений усім тогочасними соціальними умовами. Дідичка села Кукізова Марія Стшелецька разом зі своїм сином Олександром, прагнучи врятувати напівзруйнований маєток, намагалися вбити і пограбувати багатого скнару-попа Яна Тхуржніцького. Оскільки Стшелецькі належали до старовинного шляхетського роду, все буржуазно-шляхетське суспільство, суд, преса стали на їх захист. Незважаючи на безперечні докази їх вини, виявлені на слідстві, суд визнав Стшелецьких невинними". Як інтерпретує події Іван Франко — читайте в романі.
304 pages, Hardcover
Published January 1, 1920
3 people want to read
About the author
Ivan Franko
207 books21 followersIvan Yakovych Franko (Ukrainian: Іван Якович Франко, pronounced; August 27 [O.S. August 15] 1856 – May 28 [O.S. May 15] 1916) was a Ukrainian poet, writer, social and literary critic, journalist, interpreter, economist, political activist, doctor of philosophy, ethnographer, and the author of the first detective novels and modern poetry in the Ukrainian language.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
January 25, 2026
Повість Івана Франка «Основи суспільності» має чітке документальне підґрунтя: вона написана на основі реального «кукізовського процесу» 1889 року, хід якого широко висвітлювали віденські та львівські газети, і за яким Франко стежив як кореспондент щоденної газети «Kurjer Lwowski».
На цьому судовому процесі розглядалася справа про замах на вбивство заможного католицького священника села Кукезів поблизу містечка Камінка-Струмилова (нині – Кам’янка-Бузька на Львівщині) Яна Тхуржніцького. Встановлені факти й зібрані слідством докази засвідчували вину дідички села Марії Стшелецької, опікунки скнари-ксьондза, та її 29-річного сина Олександра, які злочинним шляхом прагнули «підправити» своє фінансове становище. Однак, позаяк визнання Стшелецьких винуватими загрожувало престижу шляхти, під її тиском їх було виправдано.
«Основи суспільності» друкувалися протягом 1894–1895 років на сторінках редагованого Франком часопису «Житє і слово». Твір так і не був завершений: замість трьох частин Іван Франко написав тільки першу та шість розділів другої частини. Фактично письменник підійшов до початку слідства над поміщиками Олімпією та Адамом Торськими.
Сюжет повісті зосереджений навколо подій, пов’язаних із замахом на отця Нестора Деревацького, однак цей «кримінальний епізод» є лише тлом для зображення середовища, у якому цей злочин стає можливим. Франко переконливо демонструє, що приналежність до шляхти – цієї «основи суспільності» – жодним чином не гарантує моральної вищості чи добропорядності. Навпаки, шляхетське походження головних персонажів радше надає їм упевненості у власній безкарності, а також уміння прикривати протиправні вчинки логічними виправданнями й словами, що створюють видимість респектабельності. Передусім це стосується графині Олімпії Торської. Вражає її самовладання, уміння контролювати ситуацію й людей, не виходячи за межі зовнішньої респектабельності, холодна логіка та майстерність комунікації.
Показово, що у повісті практично немає цілком позитивних персонажів. Франко уникає чорно-білої моралі: більшості дійових осіб, зокрема й «простим трудівникам», притаманні гостро негативні риси; декотрі з них, до речі, також накинули оком на маєток отця Нестора. На цьому тлі вирізняється хіба що «коваль-єретик» Іван Гердер – правдоруб, чиї слова змусили старого священника переглянути все своє життя. До слова, Нестор Деревацький – також доволі цікавий персонаж: як Гобсек, протягом десятиліть він накопичував гроші, а на схилі літ, під впливом Гердера, вирішив заповісти їх на потреби бідних. Саме цього, власне, й не подарували Нестору графиня Олімпія Торська, з якою його колись пов’язувала романтична історія, та їхній спільний син Адась – картяр і гульвіса.
Франко написав по-справжньому захопливу, гостросюжетну повість, сюжет якої для багатьох, знайомих із творчістю письменника лише за шкільною програмою, буде справжнім відкриттям. Окреме задоволення – мова твору: протягом кількох сторінок до неї звикаєш, а згодом – смакуєш кожне слово.
Треба сказати, що за мотивами повісті «Основи суспільності» студією «Укртелефільм» у 1993 році знято чудовий семисерійний мінісеріал «Злочин з багатьма невідомими» (у головних ролях – Зінаїда Дехтярьова та Олексій Богданович). У цьому серіалі, до речі, реалізовано задум Івана Франка: значну увагу приділено слідству й судовому процесу над графами Олімпією й Адамом Торськими.
На цьому судовому процесі розглядалася справа про замах на вбивство заможного католицького священника села Кукезів поблизу містечка Камінка-Струмилова (нині – Кам’янка-Бузька на Львівщині) Яна Тхуржніцького. Встановлені факти й зібрані слідством докази засвідчували вину дідички села Марії Стшелецької, опікунки скнари-ксьондза, та її 29-річного сина Олександра, які злочинним шляхом прагнули «підправити» своє фінансове становище. Однак, позаяк визнання Стшелецьких винуватими загрожувало престижу шляхти, під її тиском їх було виправдано.
«Основи суспільності» друкувалися протягом 1894–1895 років на сторінках редагованого Франком часопису «Житє і слово». Твір так і не був завершений: замість трьох частин Іван Франко написав тільки першу та шість розділів другої частини. Фактично письменник підійшов до початку слідства над поміщиками Олімпією та Адамом Торськими.
Сюжет повісті зосереджений навколо подій, пов’язаних із замахом на отця Нестора Деревацького, однак цей «кримінальний епізод» є лише тлом для зображення середовища, у якому цей злочин стає можливим. Франко переконливо демонструє, що приналежність до шляхти – цієї «основи суспільності» – жодним чином не гарантує моральної вищості чи добропорядності. Навпаки, шляхетське походження головних персонажів радше надає їм упевненості у власній безкарності, а також уміння прикривати протиправні вчинки логічними виправданнями й словами, що створюють видимість респектабельності. Передусім це стосується графині Олімпії Торської. Вражає її самовладання, уміння контролювати ситуацію й людей, не виходячи за межі зовнішньої респектабельності, холодна логіка та майстерність комунікації.
Показово, що у повісті практично немає цілком позитивних персонажів. Франко уникає чорно-білої моралі: більшості дійових осіб, зокрема й «простим трудівникам», притаманні гостро негативні риси; декотрі з них, до речі, також накинули оком на маєток отця Нестора. На цьому тлі вирізняється хіба що «коваль-єретик» Іван Гердер – правдоруб, чиї слова змусили старого священника переглянути все своє життя. До слова, Нестор Деревацький – також доволі цікавий персонаж: як Гобсек, протягом десятиліть він накопичував гроші, а на схилі літ, під впливом Гердера, вирішив заповісти їх на потреби бідних. Саме цього, власне, й не подарували Нестору графиня Олімпія Торська, з якою його колись пов’язувала романтична історія, та їхній спільний син Адась – картяр і гульвіса.
Франко написав по-справжньому захопливу, гостросюжетну повість, сюжет якої для багатьох, знайомих із творчістю письменника лише за шкільною програмою, буде справжнім відкриттям. Окреме задоволення – мова твору: протягом кількох сторінок до неї звикаєш, а згодом – смакуєш кожне слово.
Треба сказати, що за мотивами повісті «Основи суспільності» студією «Укртелефільм» у 1993 році знято чудовий семисерійний мінісеріал «Злочин з багатьма невідомими» (у головних ролях – Зінаїда Дехтярьова та Олексій Богданович). У цьому серіалі, до речі, реалізовано задум Івана Франка: значну увагу приділено слідству й судовому процесу над графами Олімпією й Адамом Торськими.
Displaying 1 of 1 review