Україна, 1991 рік. Часи кризи й невизначеності породжують попит на екстрасенсів, відьом і ворожок. Та серед численних шарлатанів є справжня онейромантка — Міла. Вона здатна проживати у снах життя інших людей — і живих, і мертвих. Смерть, біль і зради давно стали для неї виснажливою буденністю.
Та все змінюється, коли Міла отримує особливе замовлення від чоловіка на ім’я Ренат. Він просить знайти цінний артефакт, який передавали в його родині з покоління в покоління. З кожним сновидінням дівчину дедалі глибше затягує вир загадок минулого, інтриг і таємничої сили. Сили, яка поступово стирає межу між чужими снами та Мілиним життям...
Упродовж майже всієї книжки у мене були мурахи. Таке буває вкрай рідко. А ще рідше — бажання заплакати (якби не була антидепресантах, то я би вже да) від глибини та емоційності історії.
Для мене «Онейромантка» — велике відкриття в жанровій сучасній українській літературі. Це дуже якісна та пропрацьована історія. В шоці, що це дебют авторки, бо те як вона пише —— 🧎♀️🧎♀️🧎♀️.
Сама історія дуже затягує, поглинає, а фінал взриває мозок. Сподіваюсь, у книжки буде продовження, адже я маю ще багато питань. І дуже б хотіла далі читати продовження пригод Міли з її даром онейромантки.
Словом, це дуже сильно. Пропрацьовано. Талановито. Свіжо. І да, поки мій книжковий фаворит місяця 1000%.
Це було загадково і захопливо. Неймовірна історія, яка нагадала мені «Мовчазну пацієнтку» з вайбом «Останньої оповідки квіткової нареченої», тільки тут пацієнтці і не треба говорити. За неї все можна побачити, хоч і з клаптиків спогадів.
Сама історія починається досить просто: онейромантці Мілі пропонують роботу, від якої неможливо відмовитися. І ця робота повільно затягує її в таємничу історію жінки, яка помирає. Та потім книга затягує тебе в спогади про життя Ази і Одетти. і ось ти вже з завмиранням серця читаєш, що ж буде далі. Як закінчиться ця історія.
Мені дуже шкода Одетту, адже вона так і не змогла пережити втрату Ази і прожити своє життя щасливим, а не тінню, яка чекає, щоб відкрити останній конверт від подруги. Але і шкода Дмитра, який через це не відчував, що його мама любить його.
Мені здається, що я ще кілька днів буду роздумувати про те, що авторка лишила за кадром. Стільки всього таємничого і цікавого у цій книжці. Хто такий Ренат насправді? Що отримала Міла в результаті? І хто послав Рената по цю брошку?
Окремо хочу відмітити здібності Міли, дуже прикольна ідея, а опис того, як вона це робить, пропрацьований до деталей.
This entire review has been hidden because of spoilers.
✨Враження: Історія, що зібрала все те, що мені подобається: поєднання реального з містичним, динамічний, емоційний сюжет і навіть трохи українського історичного контексту.
Коли Міла засинає, ми бачимо світ очима інших людей, перебуваємо в іншому часовому періоді (початок 20 століття, часи Другої світової війни). Сюжет швидко рухається, ми не стоїмо на місці: майже з кожного сну Міли отримуємо нову інформацію та ще більше бажання читати далі.
Я не очікувала, що буду так емоційно реагувати на цю історію. Під кінець у мене вже сльозилися очі та навіть трохи трясло від кількості емоцій.
Я боролася зі сном до другої ночі, щоб дочитати цю історію. І нітрохи не шкодую про це, дуже сподобалося🖤
Передзамовила книжку після відгуку іншої авторки про роботи Оро Хассе на письменницькому конкурсі. І.. у мене двоякі відчуття.
Незвично цікавий сетінг для містичного роману - Україна, 91 рік. Засилля Кашпіровських і всяких ворожок, і серед них - Міла, у якої є справжній містичний дар. So far so good. Втім, у мене є певна проблема з цією магічною системою, бо її дар занадто потужний - вона може витягнути, по суті, будь-яку інформацію з голови іншої людини, побачити сон на замовлення. І при цьому вона відносно відома. Книжка крутиться навколо того, що усі ганяються за чарівною брошкою і хочуть отримати силу володіти словами, переконувати/вимушувати інших до чого завгодно. І натякається, що цю брошку шукають якісь небезпечні люди. Мілу з її даром ці небезпечні люди теж би схопили і ніколи не б не відпустили, це ж золота жила. Одним словом, чіпляюся до нереалістичності містичного роману)))
У книги досить специфічна динаміка. Більшість часу наша героїня спить і бачить спогади іншої жінки, намагається розгадати загадку брошки, що має містичну силу, і знайти її власницю. Тобто загадка, містика, неочікувані повороти - присутні. Але усе це просто бачить наша персонажка уві сні, без ніяких зусиль. Сни як механізм розповідати історію нехронологічно. Та і сама історія не дуже насичена подіями, насправді, там більше емоційної напруги і містицизму. Гарно вписані історичні події - теж на відчуттях і емоціях.
Красиво у кінці влилася в історію бабуся. Але розв'язка - певною мірою deus ex machina, неочікувано випливає якась диявольська фігура, яка, виявляється, намагається отримати тіло через власника брошки. І усе якось.. недопояснено, чи що. Ці загадкові небезпечні люди, загадковий неясний Ренат, здається, що якось мало усе відкритися, але ні.
Вцілому ніби і сподобалася книга, точно нічого подібного раніше не читала. Але є відчуття незакінченості.
This entire review has been hidden because of spoilers.