Онейромантка

by Оро Хáссе

Україна, 1991 рік. Часи кризи й невизначеності породжують попит на екстрасенсів, відьом і ворожок. Та серед численних шарлатанів є справжня онейромантка — Міла. Вона здатна проживати у снах життя інших людей — і живих, і мертвих. Смерть, біль і зради давно стали для неї виснажливою буденністю.

Та все змінюється, коли Міла отримує особливе замовлення від чоловіка на ім’я Ренат. Він просить знайти цінний артефакт, який передавали в його родині з покоління в покоління. З кожним сновидінням дівчину дедалі глибше затягує вир загадок минулого, інтриг і таємничої сили. Сили, яка поступово стирає межу між чужими снами та Мілиним життям...

Genres: Fantasy

320 pages, Hardcover

First published January 29, 2026

Reviews

[лічі · Rating 5 out of 5]

я очікувала легкої історії про дівчину-екстрасенса яка живе в радянскій Україні. а отримала темну, містичну, місцями моторошну і тривожну історію про дослідження сімейних таємниць, другу світову і щиру дружбу. і це дійсно було дуже гарно.

головна героїня онейромантка — та, хто може ходити у сни інших людей, проживати їхні життя і спогади, шукати речі і визначати чим займалася людина перед смертю. через цей її дар до неї приходить загадковий чоловік (стрьомний мутний тіпочок який мутить тємкі) і дає завдання: знайти старовинну сімейну реліквію у спогадах матері, що впала в подобу коми. що за річ, де шукати, як — не відомо. і дівчина береться до роботи в доволі кризових умовах і поринає...

в початок другої світової. в дитинство 30-х років. в кінець життя багатьох людей. сновидіння за сновидінням вона дізнається історію родини оповитою таємницями, дізнається про дружбу (на межі з залежністю) двох дівчат, про ту саму реліквію і зв'язок цієї родини з самим дияволом.

ухти. це було так динамічно і атмосферно. всі ці події минулого, квапливі виринання у реальність, в маленький будиночок посеред лісу, де простір розриває дзиньчання будильнику. я б легко могла назвати це містичним трилером, якби не фінал. він цілком фантастичний і злегка не зрозумілий, але десь за 40 сторінок очі сльозилися від подій. майте на увазі, тут є тригерні описи війни, які за кілька рядків викликають тривожність.

а ще тут є магія, красива, захоплива і моторошна водночас. тут є дві маленькі дівчинки, які знаходять одна одну на початку війни і переховуються в будинку разом, стають опорою одна одній, стають родиною і ладні на все для щастя іншої. мені сподобалось як все поступово зводиться до прийняття внутрішньої сили і до того, що ніяка магія не здатна завадити Україні стати незалежною (це або реально було продумано авторкою, або я це вигадала бо події і дії цього мутного тіпочка аж занадто логічно лягають в реальну часову лінію).

щойно прийшла думка, що це як крістін генна в поєднанні з кінгом? словом, читати точно варто🙂‍↕️

[Сандра · Rating 4 out of 5]

Це той тип легкої, класної та містичної історії, якої мені дуже не вистачало. Хочу ще

[Tonia Starovoyt · Rating 5 out of 5]

Упродовж майже всієї книжки у мене були мурахи. Таке буває вкрай рідко. А ще рідше — бажання заплакати (якби не була антидепресантах, то я би вже да) від глибини та емоційності історії.

Для мене «Онейромантка» — велике відкриття в жанровій сучасній українській літературі. Це дуже якісна та пропрацьована історія. В шоці, що це дебют авторки, бо те як вона пише —— 🧎‍♀️🧎‍♀️🧎‍♀️.

Сама історія дуже затягує, поглинає, а фінал взриває мозок. Сподіваюсь, у книжки буде продовження, адже я маю ще багато питань. І дуже б хотіла далі читати продовження пригод Міли з її даром онейромантки.

Словом, це дуже сильно. Пропрацьовано. Талановито. Свіжо. І да, поки мій книжковий фаворит місяця 1000%.

[Yuliya Samuliak · Rating 3 out of 5]

2,5💫 Задум цієї книги і її неймовірне оформлення одразу мене зачепили, тому я була впевнена, що вона мені сподобається.

Початок був доволі непоганим і атмосферним, із відчутним вайбом 90-х, який обіцяли в описі. Але далі щось пішло не так — історія стала для мене надто рівною, без вираженої напруги чи інтриги.

Персонажі теж не викликали емоційного відгуку. Лінія “дружби”, яка була важливою в історії, відчувалася радше як раптова й не до кінця виправдана одержимість.

У сюжеті траплялися провисання, повтори й моменти, які виглядали недостатньо пропрацьованими. Також було відчуття, що лінії минулого й теперішнього різняться за атмосферою — ніби це кілька окремих ідей, поєднаних в одну історію.

Фінал теж не зачепив: починалося як щось містичне й цікаве, а закінчилося наче казка.

Загалом, мабуть, просто не моя історія. Але цілком допускаю, що комусь вона може відгукнутися — особливо якщо подобається містика і немає високих очікувань або якщо читацький досвід у цьому жанрі ще невеликий.

[Olena Brazhnyk · Rating 5 out of 5]

Дууууже сподобалось 🩵
Останнім часом мені важко тримати увагу на текстах, тут же з кожним взяттям книги до рук ніби пірнала у вирій, який ніс і ніс, аж доки історія не закінчилась.

Зустріла серед відгуків думку, що останні 30 с «треба перетерпіти», для мене ж навпаки все було збалансовано ✨

Книжка багато в чому про відчуття, хоч і сюжет дуже цікавий. Якщо вам сподобалась атмосфера книг «Тринадцята легенда», «Остання оповідка квіткової нареченої» чи «Ми завжди жили у замку», думаю ця історія теж має шанс стати для вас цікавою похмуро-містичною пригодою.

[Анна Дьоміна · Rating 5 out of 5]

Мені дуже сподобалась книга! Авторка майстерно вплела романтично-готичний вайб Західної Європи та США в українську реальність 20 століття, нарощувала напругу так, що від історії неможливо було відірватися.

[bookish stuff and more ✨ · Rating 5 out of 5]

4.5 ⭐️
Офігіти можна як це було круто!!!!
—————————————————————

«Онейромантка» - Оро Хáссе💫

Жанр: гостросюжетне міське фентезі/містичний трилер

✨Враження:
Історія, що зібрала все те, що мені подобається: поєднання реального з містичним, динамічний, емоційний сюжет і навіть трохи українського історичного контексту.

Коли Міла засинає, ми бачимо світ очима інших людей, перебуваємо в іншому часовому періоді (початок 20 століття, часи Другої світової війни). Сюжет швидко рухається, ми не стоїмо на місці: майже з кожного сну Міли отримуємо нову інформацію та ще більше бажання читати далі.

Я не очікувала, що буду так емоційно реагувати на цю історію. Під кінець у мене вже сльозилися очі та навіть трохи трясло від кількості емоцій.

Я боролася зі сном до другої ночі, щоб дочитати цю історію. І нітрохи не шкодую про це, дуже сподобалося🖤

[Alla Komarova · Rating 3 out of 5]

Впевнена, що книга знайде свого читача (та вже знаходе!), але якщо ви більш-менш схожі за мною інтересами та — це особливо важливо! — начитаністю, краще зверніть увагу на інші книги.

🐈‍⬛ Після всіх тих питань, які в мене виникали протягом читання в основному до історичних реалій (рас (https://t.me/daphniasuggests/6827), два-с (https://t.me/daphniasuggests/6828), три-с (https://t.me/daphniasuggests/6831), чотири-с (https://t.me/daphniasuggests/6836)) книга вирішила в кінці ще й добити сопливою драмою, вирішенням конфлікту рівня п'ятикласників та непорочним зачаттям 💀

1️⃣ Погано пропрацьований історичний фактаж — для того, аби містичне поруч із буденним сприймалося ефективніше (якщо ми звісно не говоримо про загальну ненадійність всього світу), то має бути чітка межа між справжнім та паранормальним.

2️⃣ Погано пропрацьовані персонажі — нам намагаються розказати історію про хворобливу взаємозалежність, а я в це не вірю, бо не бачу, з чого вона раптом виросла.

3️⃣ Погано пропрацьований містичний аспект — правила гри під час використання надсили головної героїні постійно змінюються, сьогодні одне, завтра інше, потім взагалі все не так.

👻 Можливо мені загальні восторги щодо тріумфу авторки на нещодавньому конкурсі оповідань (який я не читала взагалі) сформували завищені очікування і я сподівалася на дуже якісну прозу. Натомість отримала звичайний прохідний підлітковий роман, який ще допилювати і допилювати до рівня, який би можна було вважати гарним.

✏️ Кому книга може зайти? Тим, хто тільки починає читацький шлях — поганого не зробить, звісно, але особисто від себе #Дафа_не_радить

[Юлія Бернацька · Rating 4 out of 5]

Мені сподобалася історія і особливо сподобалося, як пише авторка.
Хотілося трохи більше динаміки саме в нашому світі, але за рахунок обмежень, які накладали сили Міли (вона може проникати в сни інших людей, коли сама засинає), логічно, що її тут не могло бути.
Загалом хороша міцна історія з сімейними таємницями; містичним артефактом, який дарує владу над людьми і головною героїнею, яка мені дуже імпонує.
Особливо мені сподобалося, як розумно було вибрано часовий період в який це все відбувається. Протягом всієї історії він іде таким собі майже непомітним фоном до подій, але під кінець аж мурашить, коли розумієш для чого саме хотіли використати артефакт.
Точно буду читати наступні книжки авторки, це дуже хороший дебют.

[CHORNOBROVA KAROOKA · Rating 4 out of 5]

8/10

Що мені сподобалось?

💚 ідея
Уявіть собі жінку, здатну входити у сни інших людей і проживати моменти з їхнього життя: відчувати чужий страх, смуток чи щастя, проходити через чужі перемоги та поразки, навіть бачити чужі останні миті перед загибеллю і вмирати — ніби це насправді відбувається з нею.
Цей дар — не стільки супер сила, як форма постійного виснаження, і вже незабаром наша головна героїня Міла втрачає межу між своїм і чужим та поступово перестає почуватися окремою від тих історій, у які занурюється.
Я ніколи раніше не читала про онейромантію, тому для мене ця історія — щось нове (та я спочатку думала, що «онейромантка» — це авторський неологізм, заради Бога 😔).

⛓ сетинг
Події відбуваються в Україні (здебільшого — в селі на Рівненщині, ще трошки — в Києві) у декількох часових лініях:
🔸1991-й рік (за декілька місяців до проголошення незалежності);
🔸під час Другої світової війни;
🔸та в різні часові проміжки з 1917-го по 1935-й.
Мені сподобалось, що місце і час — це не просто декорації, на фоні яких щось відбувається. Тут історичні події відіграють важливу роль у сюжеті, настрої в суспільстві відчуваються у дрібницях, а якщо прибрати «де» і «коли», то історія просто розвалиться.

🫱 стиль написання
Декілька pov та декілька часових ліній, пошук родинної реліквії, таємниці минулого, дивні сни, небезпечні люди — читати було дуже цікаво, а те, як авторка вміло вправляється зі словами, змушувало мене забувати про те, що це її дебютна книжка.

Але водночас є те, що мені не дуже сподобалось.

✨ Майже протягом всієї книжки оповідь досить тягуча — повільна настільки, що подекуди починаєш ловити себе на думці, що сюжет ніби рухається, але відчуття прогресу майже немає. Тут більше про атмосферу, сни, психологічний стан Міли, внутрішню напругу і так далі. І для мене фінал став перевантаженим: забагато містики, забагато драматичних відкриттів; забагато магічного реалізму поверх уже існуючої історії.

Виникло відчуття, ніби останні 15–20% роману намагаються компенсувати повільність усього, що було до цього. Для мене якби історія замість того, щоб піти в цей «надприродний» напрямок, більше заглибилась в детективну складову, вона б лише виграла, бо в кінці було так багато всього, що місцями це почало нагадувати fever dream (так само в мене було і з «Мертвою Вітою» — мабуть, коли містики стає забагато, це не зовсім моє).

Але загалом книжка хороша, мені сподобалось.

[Oleksii Pedorenko · Rating 5 out of 5]

На мій смак це дуже добра історія, написана легко та цікаво. Сюжет захопив ще на початку і тримався до останньої глави. Сподобалось, рекомендую!

[Oleksandra · Rating 2 out of 5]

Моя оцінка: 4/10⭐️
Цитати книги:

"Лише той, хто невимовно боїться смерті, приносить її іншим."

Дуже красива книга зовні але, на жаль, не моя. Перша половина читалася легко і навіть захоплювала, але десь із середини все стало занадто одноманітним. Постійні стрибки у снах почали не захоплювати, а навпаки заколисувати.

У якийсь момент стало просто нецікаво. Я не змогла прив’язатися до персонажів чи співпереживати їм, а містична складова зовсім не лякала. Швидше ловила дивний вайб рівня "Слідство ведуть екстрасенси", ніж щось атмосферно-тривожне.

Загалом написано добре, і приємно, що це українська авторка, але історія мене не зачепила. Просто не моя чашка чаю.

[Iryna Matviiuk · Rating 5 out of 5]

Це було загадково і захопливо. Неймовірна історія, яка нагадала мені «Мовчазну пацієнтку» з вайбом «Останньої оповідки квіткової нареченої», тільки тут пацієнтці і не треба говорити. За неї все можна побачити, хоч і з клаптиків спогадів.

Сама історія починається досить просто: онейромантці Мілі пропонують роботу, від якої неможливо відмовитися. І ця робота повільно затягує її в таємничу історію жінки, яка помирає. Та потім книга затягує тебе в спогади про життя Ази і Одетти. і ось ти вже з завмиранням серця читаєш, що ж буде далі. Як закінчиться ця історія.

Мені дуже шкода Одетту, адже вона так і не змогла пережити втрату Ази і прожити своє життя щасливим, а не тінню, яка чекає, щоб відкрити останній конверт від подруги. Але і шкода Дмитра, який через це не відчував, що його мама любить його.

Мені здається, що я ще кілька днів буду роздумувати про те, що авторка лишила за кадром. Стільки всього таємничого і цікавого у цій книжці. Хто такий Ренат насправді? Що отримала Міла в результаті? І хто послав Рената по цю брошку?

Окремо хочу відмітити здібності Міли, дуже прикольна ідея, а опис того, як вона це робить, пропрацьований до деталей.

[Maria Velykanova · Rating 4 out of 5]

З цією книжкою все складно 🙂 Об’єктивно це міцний середняк, тут є чимало недоліків, деякі з яких для частини читачів стануть серйозними. Але я поставила чотири зірочки, бо в цьому конкретному випадку для мене переважила емоційна складова, в сенсі мої емоції від книжки. І це при тому, що де-не-де саме емоції бракує. А тепер — докладніше про все це.
Маланка, вона ж Міла, вона ж Марінелла, — онейромантка. Це означає, що вона може, занурившись у транс, який їй зручніше і звичніше називати сном (але погодьтеся, для пересічної людини не надто нормально засинати до півтора десятки разів на день на невеликі проміжки часу, ще й довільно), поринати у спогади інших людей. Інколи вона використовує для цього предмет-провідник, кладучи собі на груди, інколи просто налаштовується на потрібну «тему», як наче ставить людині питання. Докладніше про те, як працює цей дар і звідки взявся в головної героїні, потроху розповідається в книзі.
Міла використовує свій дар найпрагматичнішим чином: заробляє на ньому. Адже надворі дев’яності, кожна копійчина важлива. Перша ж сцена занурила мене в тривожну ностальгію, коли, оплачуючи послуги Міли, жінка відірвала їй три купони. Але варто зауважити, що далі прикмет часу стає значно менше (як на мене, це недолік, але таке вже).
Так от. Поки Міла працювала, до неї додому завітали двоє «братків» із пропозицією роботи. Мама застерігає доньку, мовляв, краще не мати справ із таким контингентом, але «братки» обіцяють надто добрі гроші. Міла погоджується.
Її привозять у глушину, де в старому домі прикута до ліжка стара жінка. Вона непритомна та, схоже, помирає. І Міла — остання можливість для її синів (щонайменше для одного, вельми в тому зацікавленого) дізнатися, де вона сховала сімейну реліквію: артефакт неймовірно потужної сили.
Надалі більшу частину часу ми або бачитимемо Мілу в тому будинку, коли вона міркує між сеансами про те, що ж саме побачила, або разом із нею занурюватимемося в спогади старенької, переважно — про часи Другої світової війни. Нам покажуть:
— трохи історичного тла в уривках спогадів про родину та знайомих, в окремих подіях, — але не надто багато, бо головні героїні спогадів жили відлюдно;
— двох неймовірно близьких жінок, готових буквально на все одна заради одної, — і, враховуючи час, у який вони жили, їм таки знадобиться робити одна заради одної буквально все;
— історію і страшну міць згаданої реліквії;
— долю людини, яка думає, що володіє реліквією, та доволі швидко усвідомлює, що насправді стала її рабою, і намагається опиратися. Вся наша література — про опір, зрештою;
— напрочуд милого, чуйного чоловіка, який закохується в одну з героїнь. От просто образ-мрія, побільше б таких;
— Мілу, яку захоплюють спогади чужих людей настільки, що вона частково втрачає себе і до якоїсь міри стає ними. Це своєрідна ілюстрація тези «що занадто, то не здраво», і цікаво запаралелюється з історією Ази, одержимої реліквією;
— цікаві роздуми Міли про природу зла, про те, що об’єднує лихих людей. Цього трошки, воно не втомлює.
І от розумієте, яка штука. Історична частина відверто слабка. Вона показана більше для нагнітання моторошної атмосфери, щоб показати, що подруги жили в постійному жаху, та не має на меті реальне зображення тих часів. Дружба двох подруг, яка переростає в любов, а далі — в одержимість і токсичну взаємозалежність, описана добре, але незрозуміло, звідки вона береться. Тобто нам начебто показують окремі точки: от дівчата познайомилися, от вони якийсь час проводять разом, от одна з них не може пробачити батькові розлуки з подругою, — але це лише точки, які трапляються в житті багатьох. На чому виросли саме такі стосунки, не надто зрозуміло. Тобто можна додумати, можна виснувати, що так просто сталося саме між цими двома, але в тексті цієї динаміки катма. Найголовніша проблема книги — фінал, де все настільки швидко відбувається і цього «всього» так багато, що оповідь буквально перетворюється на кашу, окремі грудочки якої ще й погано узгоджуються між собою.
Але водночас мене ця історія вельми захопила і залишила дуже приємний післясмак. Що ж урятувало для мене цю історію?
Передусім Міла. Її переживання, її занурення в спогади інших людей, проживання нею чужих життів і обмірковування отриманих досвідів, її спроби зберегти себе, зупинити перетворення на тих, кого вона «читає», її опрацювання тих досвідів, які їй довелося бачити, — це все було зроблено так класно, так мені відгукнулося, що я домовилася сама з собою вважати, що все інше так і треба. Немає послідовно виписаного історичного тла, бо Міла не досліджує історію, а вдивляється в окремі спогади, які ще й можуть бути трохи брехливими, як це буває зі спогадами. Почуття подруг сприймаються мов крізь вату, бо це сприйняття через посередника, ще й такого, що перебуває уві сні. Бракує важливих елементів, бо Мілі не трапився такий спогад. Для мене це не так історія про двох подруг, які прожили неймовірне життя, як про Мілу, яка спостерігає за життям цим двох подруг. Історія про Мілу вийшла класна.

[Лілія Черен]

Це роман української авторки про дівчину, яка володіє здібністю проживати у снах життя інших людей. Звати її Міла, але для клієнтів вона Марінелла. На вулиці – квітень 1991 року, а країна шаленіє від популярності різноманітних «екстрасенсів». І, звісно, на горизонті з’являється цікаве і небезпечне завдання – допомогти двом братам знайти сімейну реліквію.

Якщо чекати від цієї книжки насамперед історичної мандрівки різними епохами, очікування можуть трохи розійтися з тим, якою вона є насправді. Для мене це не так роман про реконструкцію минулого, як герметична, атмосферна, містична історія, зосереджена на внутрішньому досвіді, пам’яті й залежності.

Найсильніше тут для мене - стиль. Світ подано через тілесне, емоційне, майже магнетичне сприйняття героїні. Тому важливішими стають не побутові деталі епохи, а атмосфера, внутрішнє напруження, образи, метафори й насичені сенсорні відчуття. Це проза, в якій важать однаково як фактичні події, так і внутрішні переживання.

У такому стилі дуууже легко помилитися, зробити щось надто претензійним, чудернацьким і штучним, але цей поетичний, трохи медитативний текст читається природно: стиль не заважає історії, а навпаки затягує в неї. Особливо добре працює саме ця тягуча, замкнена, містична атмосфера. І водночас у романі є цілком динамічні, дуже живі сцени.

І до головних тем роману. Є різні архетипи зла. Найбільш правдоподібне для мене зло – це головний герой серіалу «Люцифер», який є утіленням наших справжніх бажань (така собі психоаналітична Тінь). Є ще зло – як брехун. В Оро Хассе – третій варіант зла, який ми бачимо у символьній системі Таро – це залежність, одержимість, манія. І цю ми простежуємо у темі стосунків людини і артефакту, людини і таланту, й у взаєминах двох героїнь.

Під кінець я трохи заплуталася у шарах сновидінь і місцями рухалася більше на інтуїції. Так само мене власна фантазія і мої очікування повели трохи не туди: я хотіла більшого заглиблення в тему "зачарованого" будинку й менш передбачуваних типажів персонажів (Для Рената і Дмитра я вже було придумала геть альтернативну історію).

Але загалом для мене це цікава спроба міфопоетичної, готично-атмосферної прози з дуже виразною авторською оптикою. І окремо мені сподобався фінальний натяк на зв’язок приватної містичної історії з долею країни. Але то вже читайте самі ))

[Anastasia Terendii (livie's version) · Rating 2 out of 5]

ідея була цікава, і початок мені навіть подобався. історія про дівчину з 1991, яка може бачити через сни спогади інших людей, і тут вона дивиться життя жінки, яка жила під час другої світової. під час прочитання книжка нагадувала "Оповиті нитками долі", "Дослідження утоплення", "Будинок Старлінгів" і "Тринадцяту казку".

але чим далі я читала - тим нудніше мені ставало. темп оповіді ніяк не змінювався. не було відчуття ніякої напруги, що от ми зараз дізнаємось всю правду. в лінії минулого авторка шось настільки багато всього накрутила, що під кінець я почала плутати тих двох персонажок, і найгірше, що мені було абсолютно все одно, що там з ними сталось. персонажі теж ніякі, навіть так званий антагоніст майже ніколи не викликав якогось "страху". шкода, бо потенціал в історії був.

[Yuliia Ive · Rating 3 out of 5]

Напевно не варто було робити перерву, тому що втратилася магія цієї книги. Але поки було все незрозуміло і містично, то я кайфанула.

[Єлізавета Максименко · Rating 3 out of 5]

Це не трилер і не містичний трилер. Це містика, щось типу міського фентезі, але ТОЧНО НЕ ТРИЛЕР. Вайбом трішки нагадує 13 казку.

Написано гарно, пафосно. Поціновувачам жанру точно сподобається. Дуже хороший представник сучукрліт.

Але не моє. Не розумію, чому мені запропонували цю книгу під соусом «містичний трилер».

[Маша]

pov: у вас температура 39 і ви заснули під «містичні історії» по стб

[Lerritta · Rating 3 out of 5]

6/10

структура книги - нелінійна історія розбита на часові пласти, і один із найважчих проходить під час подій другої світової війни. мабуть, у цьому і є головна задумка показати, як різні епохи й чужі долі можуть зливатися в один внутрішній хаос. але як читачу іноді складно не загубитися в цьому. дуже депресивна насправді історія. головна героїня-сновидиця викликає інтерес спочатку - її здатність входити в чужі сни обіцяє драматичні конфлікти.

здається, авторка хотіла поєднати одразу все: і містику, і детектив, і психологію. І наче окремо ці елементи цікаві, але разом вони трохи перевантажують історію.

деякі моменти і розділи якось скорочені, типу авторка просто не хотіла детальніше описувати сцени, дуже дивно таке читати
манера написання книги сама дивна, ще не читала подібного стилю письма.

ще один момент емоційна дистанція.
Міла як персонаж цікава, але мені не вистачило глибшого зв’язку з нею. ти розумієш, що їй важко, що її дар це скоріше прокляття, ніж щось хороше, але не завжди це проживаєш разом із нею.

найцікавіше, що книга постійно підкидає питання про ідентичність, межі свідомості, вплив чужих життів на власне «я». але відповіді вона не формує, залишаючи читача в цьому стані невизначеності

[Ivanna Velychynska · Rating 5 out of 5]

Для мене це дуже добре написана книга, в якій вплетеною жанри містики та детективу.
Дуже цікава побудова власне тексту, яка базується на основній ідеї - переплетені частини сну та реальності.
Історія про дівчину, котра вміє проникати в чужі спогади через сни. Це світ дев'яностих, коли справді усілякі "бабки", ворожки, "чумаки з кашпіровськими" були мега популярними.
Оскільки через сни-спогади буде розказана історія двох жінок, тож тут побачимо вкраплення подій, починаючи з 1918 року і аж до буремних дев'яностих.
Мені особисто розповідь лягла плавно і без якихось непорозумінь. Хоч історія містична, але не було жодного моменту, коли б я не повірила в неймовірність подій.
Якісна книга для відпочинку.

[Юля Рябчик · Rating 4 out of 5]

хороша книжка з приємною динамікою. якось вийшла з нею на вулицю і настільки не могла відірватися, шо змерзла, але все одно не відірвалася 😆 обкладинка викликає відчуття, шо роман буде про якихось фей-сновид, але там нічого такого і все як ми любим: історичний контекст, політика, про важливість роботи редактора. прикольний формат тексту, де глави наче перетікають одна і одну. герої багато курять і на презентації книги спитали "що саме?" і мама авторки сказала, що сигарети more, і це розблокувало мої поховані спогади про минуле

[mazzy of silence · Rating 4 out of 5]

Це дуже цікава та хороша книга. Не без зауважень, але вони не сильно псують враження. Я в захваті від історії Одетти та Азалії, яка ж тонка робота з історичними подіями, і так само захопливо спостерігати за містичною частиною оповіді. Обов'язково раджу, якщо хтось любить містичне, детективне та дрібку історичного, це одна з найкращих книг, які я читала в цих жанрах в українському сеттинґу! Тепер з нетерпінням чекатиму нових книг Оро Хассе, і навіть хотілося би, аби «Онейромантка» була серією!

[Anna Yevtushenko · Rating 4 out of 5]

Це історія, яка дивно поєднує весну за подіями і абсолютно осінній, навіть геловінський вайб за відчуттями. Містична складова тут працює дуже атмосферно.

Дуже цікаво вплетені культурні реалії 1991 року — час, коли були популярні «цілителі», які заряджали воду чи «лікували» через екран. Головна героїня належить до цього світу, але її дар справжній — Міла може бачити сни інших.

Втім, деякі сюжетні лінії залишилися для мене незакритими. Особливо персонаж Ренат — його мотивація з брошкою так і залишилися загадкою. Так само і містичний незнайомець із книгою. Хто він — демон, провідник, чи хтось інший?

Загалом — дуже цікава, атмосферна історія, яку варто прочитати хоча б раз.

Окремо про оформлення: книга виглядає красиво, приємний папір і шрифт, але позолота на обкладинці дуже швидко стирається, що трохи засмучує.

[Olga Yakim · Rating 5 out of 5]

Неймовірно описані відчуття людей які жили в 90-ті і почуття людей які пережили другу світову війну. Не банальний сюжет, який проживаєш, трохи містики і цікаві герої!

[Valeri Nova · Rating 3 out of 5]

3.4 ⭐️

[Ека Удальцова · Rating 5 out of 5]

Я з великим задоволенням провела кілька днів з цією історією. Тут усього достатньо: красива мова, захоплива історія, дрібка містики, майстерно сплетені, ніби полотно, часові лінії. А чого тільки вартує перехід між ними — як це гарно.

Це справді дуже хороша книга. Я трохи заплуталася наприкінці, але це не зіпсувало загального враження. Обожнюю молоду українську літературу — які ж у нас чудові автори! Із задоволенням читатиму наступні твори Оро Хассе.

[Vlada Stashuk · Rating 5 out of 5]

Неймовірна книга, читається дуже швидко і затягує з перших сторінок. Були такі сюжетні повороти, що я відкладала книгу на пару хвилин, щоб збагнути все, що сталося.
З кожною сторінкою напруга тільки зростала. Під кінець вже не терпілося дізнатися, чим усе закінчиться, але водночас так не хотілося, щоб історія завершувалася.
Авторка виконала вражаючу роботу, щиро рекомендую цю історію

[Sasha · Rating 5 out of 5]

Книга неймовірна! Це перше, що я хотіла б написати. Атмосфера, яку передає автор, настільки заворожує й затягує у сам вир сюжету, що, почавши читати, вже просто неможливо зупинитися. Окремо хочу сказати: продовжуйте творити, бо я з нетерпінням чекаю на ваш наступний витвір!

[Eugenia · Rating 5 out of 5]

О, це ідеальна історія, як на мене. Спробуйте. Фізична книга на вид гарнюня і якісна. Має кольорові зрізи. Окрема подяка за опис звуків з порівнянням заїзженої касети, моє міленіальське серце повірило!